"Soft skills" як визначальна складова якісної фахової підготовки майбутнього педагога

Джерело: власна розробка авторів

Як бачимо, порівняльний аналіз навичок демонструє їхні відмінності як в індивідуальному вимірі, так і в організаційно-професійному форматі. Однак, простежується необхідність кореляції цих принципів задля досягнення вищої ефективності в підготовці педагогічних фахівців. Тим паче, що існує потенціал для вироблення уніфікованої дієвої стратегії освіти, яка базуватиметься на узгодженні традиційних та інноваційних педагогічних надбань. У такому вияві hard-skills та soft-skills мають мати спільну організаційну та навчально-методичну основу. Якщо ж додати до цього чітку цільову орієнтацію освітнього процесу на вдосконалення рівня якості освіти, то отримаємо перспективну програму освіти в цілому, та програмні елементи підготовки майбутніх педагогів зокрема.

У цьому простежується наукова новизна розвідки. Ми маємо велику кількість наукових розробок щодо фундаментальних професійних навичок. Останнє десятиліття значно активізувало наукові дослідження гнучких навичок в педагогічному кластері. Однак, досліджень результатів синергії професійних та гнучких навичок в педагогічному кластері, наразі недостатньо для формування освітньої стратегії. Водночас, ми маємо вже декілька випусків педагогічних фахівців, які активно набували гнучких навичок, що значно розширює потенціал для подальших досліджень.

Метою нашої статті є аналіз ключових принципів soft-skills в якості фундаментального складника освітньої підготовки майбутнього педагогічного фахівця та узгодження цих принципів з професійними знаннями.

Наше ж завдання полягає у практично-орієнтованому та теоретико-методологічному долученні soft-skills до освітніх стратегій сучасної педагогіки. Так, гнучкі навички змінюють статус з допоміжного складника на статус фундаментального елементу освітніх програм підготовки педагогічних кадрів.

Для досягнення завдань наукової розвідки використовувалася загальнонаукова методологія, яка розкриває зміст та форму педагогічної освіти. Системно-функціональний аналіз забезпечує повну теоретико-методологічну характеристику soft-skills в педагогічному кластері освіти. Порівняльний аналіз активує пошук спільних елементів для узгодження принципів гнучких та фундаментальних навичок. Метод класифікації передбачає структурування softskills в педагогічко-психологічному, особистісному вимірах тощо.

Крім того, проблеми кореляції soft-skills та hard-skills в педагогічній освіті ефективно досліджуються за допомогою синергетики, оскільки так формується підґрунтя для спільного методологічного підходу та створення спільної освітньої стратегії для педагогічного складника. Міждисциплінарний підхід є актуальною методологічною настановою при дослідженні soft-skills в процесі підготовки майбутнього педагогічного працівника.

У ході узгодження професійних та гнучких навичок виокремилася доволі цікава методологічна особливість. У процесі набуття soft-skills, вони частково трансформуються в hard-skills. Водночас, варто зазначити, що soft-skills є не програмним елементом в освітній системі, а повсякденним виміром (Tang, 2020). Передовсім, актуалізується комунікаційний складник. У роботі педагога комунікативна складова, поряд з інформаційною є основною. Від того, наскільки педагог володіє мистецтвом комунікувати, залежить якість навчального процесу, який забезпечується освітньою системою.

Аналізуючи освітні програми підготовки педагогів, ми знаходимо комунікативні навички в переліку професійних. Однак, вони зводяться до педагогічних компетенцій - трансляції навчального контенту та поширенні знань. До комунікаційного вияву гнучких навичок відносимо ще й мотиваційні заохочення, міжособистісні діалоги зі здобувачами, творчі аспекти комунікації.

Тобто, на прикладі комунікативного складника можемо побачити необхідність узгодження професійних та гнучких навичок, які взаємодоповнюють одні одних, формуючи ефективну програму підготовки фахівців. Soft-skills комунікативного характеру не потребують окремого вивчення або ж методологічних стратегій для впровадження в навчальний процес. Комунікативні навички є природніми для кожної людини. Завданням же навчального процесу є координаційна функція, за допомогою якої, майбутній спеціаліст розвиває свої комунікативні якості та використовує їх в професійній викладацькій діяльності.

Продовжуючи тему комунікативних навичок, розкриємо ще один аспект, який вважаємо одним з основних в освітніх стратегіях. Маємо на увазі міжособистісне спілкування на рівні: викладач-студент та викладач-викладач. Насиченість сучасного інформаційного простору вимагає зміни традиційного формату викладання для педагога. Класичні лекції чи пояснення матеріалу вже не відповідають рівню інформаційної обізнаності здобувачів. Сьогодні більш прийнятним є формат обговорення проблемного питання, яке виноситься на розгляд з аналізом різних точок зору. Звісно, такий формат передбачає належну інформаційно-цифрову обізнаність всіх учасників освітнього процесу. З цим, як показує практика, наразі особливих проблем немає, оскільки ІКТ практично заполонили інформаційний простір як в побутовому, так і в професійному вимірах. Відтак, з професійними навичками володіння ІКТ проблем не спостерігаємо. Однак, наразі актуалізується інша проблема, пов'язана з безпекою та достовірністю контенту, який використовується як навчально-методичний складник.

Саме в цьому вияві важливими постають саме гнучкі навички орієнтації в інформаційно-цифровому просторі. Крім того, цікавим напрямком дослідження є вивчення та розкриття пропозицій студентів щодо того, як вчителі можуть покращити свої цифрові навички (Anton-Sancho, Vergara & Fernandez-Arias, 2021). Побажання студентів щодо використання інформаційно-цифрового потенціалу є звичним явищем для організації інноваційних форматів навчального процесу. Така студентська ініціатива була б практично неможливою щодо рекомендацій програмного навчально-методичного характеру, оскільки вони чітко регламентовані освітньо-кваліфікаційними нормами. Відтак, hard-skills є більш консервативними та позбавлені можливості впливати на них в ході навчального процесу. Для soft-skills характерне зовсім інше позиціонування, в основі якого є динамічність.

Soft-skills мають здатність до формування вже в ході їхнього набуття. Процес набуття soft-skills не може бути завершеним, оскільки ці навички постійно вдосконалюються та оновлюються. Це має як позитивний, так і негативний вияви при підготовці педагогічного фахівця.

З одного боку, постійна орієнтація на нові, удосконалені навички є позитивним моментом, який забезпечує підготовку професійного, мотивованого та конкурентоспроможного фахівця. Soft-skills оновлюються в режимі реального часу, реагуючи на найменші зміни в освітньому просторі. Майбутній педагог, володіючи гнучкими навичками, орієнтується в ключових системах освітнього середовища та соціокультурного простору.

З іншого боку, динамічність soft-skills зумовлює труднощі щодо їхнього позиціонування в навчальній системі. Швидкі зміни та трансформації основних положень гнучких навичок унеможливлює їхнє внесення до робочих навчальних планів та програм. Навчальні програми вимагають чіткості та структурованості, в той час, як гнучкі навички орієнтуються постійне оновлення.

Такі реалії гнучких навичок в освітньому просторі вказують на доцільність їхнього внесення не до навчальних, а до освітніх стратегій. Для soft-skills ключовим параметром є змістовий та цільовий компонент, а не питання формату. Тому набуття soft-skills має бути складником світоглядних переконань майбутніх педагогів, а не освітньо-кваліфікаційними вимогами щодо здобуття професії педагога.

Невідповідність постійної змінності гнучких навичок зі сталістю програмних елементів навчального процесу вимагає відповідних механізмів узгодження цих позицій в системі підготовки педагогічних фахівців. Рішенням цієї проблеми вбачається формат постійного підвищення кваліфікації. Це, згідно з твердженням дослідників є «своєрідним викликом інформаційним параметрам суспільства, відповіддю на нестабільність у сфері зайнятості та професій. Впровадження у виробництво нової техніки, цифрових технологій вимагає від педагогічних працівників професійної освіти нового осмислення діяльності, нетрадиційних підходів, уміння вчитися протягом усього життя» (Sydorenko, 2020).

Схожої думки дотримуються Bates & Morgan (2018), зазначаючи, що педагог потребує постійного професійного розвитку та навчання. Звісно, маємо на увазі не навчання педагогічного фаху, яке завершується зі здобуттям освітньо-кваліфікаційного рівня та набуттям необхідних фундаментальних професійних навичок. Удосконалення професійної майстерності забезпечується саме гнучкими навичками.

Як вказують різноманітні дослідження, вчителі, які використовують інноваційні способи навчання та активно використовують комунікативні навички в процесі викладання є успішними та затребуваними серед студентської спільноти (Melser, 2018). У процесі підготовки майбутнього педагога вказана особливість є важливою, оскільки вона має спільний суб'єктоб'єктний вимір. Гнучкі навички, які здобувають майбутні педагоги в процесі свого навчання автоматично ними й оцінюються. Такий досвід можливий лише для здобувачів педагогічної освіти, оскільки для них питання досвіду не концентрується в теоретико-методологічному вимірі, а й позиціонується в практично-орієнтованому сенсі. Студент педагогічного профілю на прикладі свого викладача може оцінити всі переваги та недоліки soft-skills, які актуалізуються безпосередньо в процесі навчання.

Одним з напрямів, де актуалізуються гнучкі навички в процесі підготовки майбутнього педагога є соціально-педагогічні обставини (Spivak, Omelchenko, Petrova, Kurinna & Kurinnyi, 2021). Серед ключових аспектів, які актуальні для майбутнього педагога відзначимо:

• мотивація студентів до побудови професійної кар'єри з пріоритетністю професійної майстерності;

• особливості практичної діяльності педагогічного фахівця в сучасному освітньому середовищі;

• комунікативний складник, орієнтований з необхідністю налагоджувати комунікацію між усіма учасниками освітнього простору.

Організаційною ціллю нинішніх передових закладів вищої освіти є створення належних умов, які забезпечать готовність викладачів до епохи освіти 4.0 (Asbari, Purwanto, Ong, Mustikasiwi, Maesaroh, Mustofa, Hutagalung, & Andriyani, 2020). Таке визначення освітнього простору корелюється з науковотехнічними досягненнями цивілізації. Технологічний та цифровий виміри диктують свої правила всім сферам суспільного буття, включаючи й освіту. Якщо в природничих та технічних науках досягнення науково-технічного прогресу формують hard-skills, то в гуманітарних вони реалізовуються в softskills. Для майбутнього педагога використання цифрового формату та новітніх технологій в організації навчального процесу є невід'ємним складником професійного становлення.

Сучасна педагогічна спільнота переходить від принципів знань до принципів самопізнання (Rao, 2018). Забезпечення моделі самоорганізації можливе за умов впровадження гнучких навичок в педагогічному просторі. Реалії сьогодення констатують переорієнтацію з колективної відповідальності до індивідуальної в усіх можливих виявах цього процесу. В педагогіці це зумовлює відхід від тотального домінування освітньої системності. Новими пріоритетами в педагогіці є звернення до індивідуальності та розвиток саме особистісних якостей всіх суб'єктів освітнього процесу.

Відкритим залишається питання освітніх ресурсів, які забезпечують надання soft-skills. Класичний навчальний процес відводить певну частину свого планування на набуття гнучких навичок. Однак, все ж таки, базовими є фундаментальні навички, які пропонуються здобувачам освітньо-кваліфікаційного рівня педагога. Поряд з традиційними освітніми програмами наразі популярності набувають альтернативні формати набуття soft-skills (див. Рис. 1).

Відмінною рисою подібних шляхів набуття гнучких навичок є сконцентрованість на інноваційних елементах педагогічної освіти. За такого формату організації навчання над програмами набуття soft-skills не нависає потреба фундаментальних hard-skills, які набуваються в ході здобуття фахової спеціалізації. За таких умов формується вільна навчальна траєкторія, яка має можливість підтримувати динамічність розвитку гнучких навичок. Одним з актуальних форматів постають курси, які побудовані як «серія ситуацій, що моделюють моменти реального життя. Епізоди відображаються у форматі міні-кейсів, заснованих на освітньо-розважальному принципі» (Kopolovich, 2020).

Рис. 1 Альтернативні шляхи набуття гнучких навичок