Тренди освіти - 2022: світовий контекст

Варто зазначити, що мікрокредити уможливлюють перегляд та інноваційне поєднання існуючих педагогічних методик, оскільки ті, хто здобуває їх, мають свої індивідуальні особливості, і їхні потреби значно відрізняються від потреб студентів денної форми навчання.

IV. «Pedagogy of autonomy» («Педагогіка автономії»). Перехід до дистанційного навчання під час пандемії Covid-19 підвищив інтерес до автономного навчання, що передбачає розвиток освітніх систем і ресурсів, які заохочують зростання самостійності студентів. Педагогіка автономії пов'язана з двома ключовими ідеями, а саме: навчання - це професія, студенти є професіоналами. З огляду на це, студенти повинні розуміти, що вони є не просто пасивними одержувачами знань, а активно залучені в процес навчання і можуть розвинути навички для побудови власної траєкторії навчання, діючи як професіонали, які враховують обов'язкові вимоги, але одночасно приймають власні рішення щодо своїх навчальних цілей і способів їх досягнення. Існує низка саморегульованих стратегій навчання, які студенти можуть опанувати та практикувати з метою керування власною поведінкою та емоціями залежно від ситуації, в якій вони перебувають. Проте здобувачі освіти потребують викладачів, які допомогли б у цьому, активно впроваджуючи педагогіку автономії, сприяючи розвитку ефективних навчальних компетентностей, що дозволять спрямовувати та урегульовувати навчання. Крім того, у нагоді стануть цифрові інструменти, що дозволять бути більш автономними та краще контролювати власне навчання.

Таким чином, педагогіка автономії передбачає викладання з метою підтримки стратегій саморегуляції, включаючи рекомендації та інструменти для здобувачів освіти. Вона розглядає як онлайн, так і фізичні класні кімнати як середовище для розвитку потенціалу, в якому студенти можуть знайти місце для саморозвитку. За такого підходу використовується індивідуалізоване навчання, що сприяє формуванню впевненості студентів у тому, що вони є відповідальними за власні результати.

V. «Watch parties» («Вечірки для переглядів»). Вечірки для перегляду - це спосіб, який дозволяє спільно переглядати відео чи інший контент онлайн, обговорювати та реагувати на одні й ті самі моменти й отримувати спільне враження від перегляду. Також можуть передбачатися певні навчальні дії до, під час та/або після перегляду відео, як-от групове обговорення, чати на основі повідомлень або посилання на навчальні завдання тощо. Учасники таких вечірок можуть бути з усього світу, але вони знаходяться по своїх власних домівках, у кав'ярні чи інших потенційних місцях.

Дослідники запевняють, що під час таких вечірок може проявлятися більше соціальної активності, ніж під час традиційного навчання. Тому вечірки для перегляду використовуються в багатьох видах онлайн-навчання, включаючи формальну освіту та професійний розвиток. Вони можуть бути організовані у неформальній формі, або їх можна запланувати та зробити частиною офіційної навчальної програми.

Вечірки для перегляду можуть відбуватися на різних соціальних платформах або з використанням додатків для відео пристроїв чи смартфонів. Все частіше постачальники онлайн-послуг і медіа серед функцій платформ пропонують такі, що підтримують вечірки для перегляду (Facebook Watch Party, Hearo Watch Party, TwoSeven, Popitalk, DJ3D, SyncPlayer тощо).

Ретельне планування таких зустрічей сприятиме ефективному використанню відео в освітніх цілях. На допомогу у плануванні та проведенні вечірок є розроблені вказівки. Однією з проблем для учасників перегляду може стати підключення до Інтернету, зокрема швидкість з'єднання, але для подолання цього обмеження іноді можна використовувати такі стратегії, як попереднє завантаження відео.

Цілком ймовірно, що вечірки для перегляду ставатимуть більш доступними та розповсюдженими й надалі по мірі зростання пропускної здатності Інтернету та його поширення. Поєднання навчання із соціальним досвідом перегляду відео разом з іншими може сприятиме створенню ефективного досвіду навчання. Це є цілком правомірним з огляду на те, що до таких заходів можуть долучатися студенти з усього світу, не залежно від того, де вони живуть і де базується їхній навчальний заклад.

VI. «Influencer-led education» («Навчання під керівництвом інфлюенсерів (впливових осіб)»). Впливові особи в соціальних мережах - це особи, які створили дуже велику базу підписників на платформах соціальних мереж. Вони представляють інформацію та діляться своїми поглядами на продукти, послуги та соціальні тенденції мультисенсорним способом за допомогою зображень, анімації, інфографіки та відео. Вони є привабливими для великих груп підписників через їхні орієнтовані на аудиторію стилі презентації. До недавнього часу впливові люди були в основному пов'язані із сектором маркетингу, але деякі з них утверджуються в освіті.

«Edu-influencers» (інфлюенсери освіти) надають у вільному доступі відео та інший контент своїм підписникам, окрім офіційних та акредитованих освітніх програм, і здебільшого працюють поза межами навчальних закладів. Вони дедалі більше впливають на рішення студентів щодо того, чого вчитися, у кого та де, а їх онлайн-присутність стирає межі між розвагами та навчанням. Одна з проблем полягає в тому, що впливові особи можуть випадково або навіть цілеспрямовано використовувати, вводити в оману або дезінформувати своїх підписників. Платформи соціальних медіа також можуть мати власні мотиви щодо того, що вони просувають, і не обов'язково задовольняти найбільші інтереси чи освітні пріоритети аудиторії підписників впливових осіб.

Тим не менш, зростання ролі нетрадиційних форм освіти у поєднанні з їх привабливістю та охопленням широкої аудиторії через цифрові та онлайн- платформи, робить цю педагогіку своєчасною та важливою. Освітяни розмірковують над тим, як можна використати популярність впливових осіб чи їхній досвід для покращення якості моделей формальної онлайн-освіти та зменшення бар'єрів для доступу до неї. Критики вважають таку освіту керованою комерціалізованим стилем життя та некваліфікованими особами, чиї мотиви є сумнівними. Проте інфлюенсери освіти охоплюють мільйонну аудиторію і набули значного досвіду в тому, як завоювати та підтримувати її на нових онлайн-просторах. Їх педагогічний потенціал пов'язаний із сучасними освітніми практиками, що використовують педагогічні моделі, в яких пріоритетними є нові навчальні простори, гнучкість, повсюдність і зв'язок у навчанні.

Зазначимо, що викладачам акредитованих освітніх закладів було б добре перейняти досвід інфлюенсерів щодо використання соціальних мереж та медіа-платформ для інформування та навчання, оскільки онлайн навчання в соціальних мережах дедалі стає глобальною нормою і, ймовірно, відіграватиме все більшу роль в освіті майбутнього.

VII. «Pedagogies of the home» («Домашня педагогіка»). Пандемія Covid-19 привернула увагу до «домівки» як навчального середовища та її ширшого освітнього та культурного значення.

Концепція «домашньої педагогіки» відрізняється від «домашньої (сімейної) форми здобуття освіти», оскільки вона спрямована на вивчення неформальних практик навчання, які відбуваються в домашньому середовищі, а також культурно специфічних способів навчання, наприклад, через місцеві громади. Її використання в офіційному навчанні допоки не знайшло значного поширення. Тим не менш, розуміння педагогами побутових знань може бути ефективним інструментом для вибору культурно релевантних матеріалів з метою розвитку стратегій критичного мислення, обговорення соціальних і політичних аспектів, наприклад, расова приналежність чи несправедливість. На думку дослідників, домашня педагогіка також може бути корисним інструментом для оскарження хибних освітніх норм, домінуючих уявлень, які можуть виникати серед певних груп здобувачів освіти, які не відвідують навчальний заклад через певні відхилення, або вплив історичної сегрегації чи культурної депривації на їх успішність.

За допомогою використання різних джерел навчання, знань, отриманих як вдома, так і в громадах студенти можуть бути краще підготовленими для розв'язання будь-яких проблем. Домашня педагогіка також може сприяти розробленню освітньої політики та практики, в основу якої було б покладено побутові знання, і яка б поціновувала їх на належному рівні.

Таким чином, домашня педагогіка має значний педагогічний потенціал, що дозволяє залучення в систему формальної освіти культурних знань, що робить досвід навчання більш актуальним для здобувачів освіти з різного культурного середовища. З іншого боку, домашня педагогіка вимагає від педагогів високого рівня сформованості критичного мислення і значної майстерності щодо використання джерел культурних знань, які можуть бути важкодоступними або незрозумілими.

VIII. «Pedagogy of discomfort» («Педагогіка дискомфорту»). «Педагогіка дискомфорту» - це процес самоперевірки, який вимагає від студентів критичного ставлення до своїх ідеологічних поглядів і способів мислення щодо таких питань, як расизм, гноблення та соціальна несправедливість. Така рефлексія студентів може викликати низку емоцій, у тому числі негативних, які зумовлюють дискомфорт (звідси і назва). Ці емоції можуть кинути виклик традиційним способам розуміння проблеми і стати каталізатором змін. Емоції є потужним інструментом для сумніву та руйнування існуючих упереджених ідей, тоді як колективні обговорення та роздуми над цими емоціями серед студентів та викладачів можуть створити нове розуміння, сформувати нову поведінку. Прихильники цієї педагогіки вважають, якщо припущення не спростовувати, освіта може зміцнити статус-кво суспільних проблем, залишивши соціальну справедливість, нерівність та інші питання все ще прихованими, невивченими та не обговорюваними. Щоб емоції були повністю дослідженими, необхідно розуміти їх соціальний, культурний і політичний контексти. Крім того, викладання делікатних тем має проводитися в контрольованому середовищі, де викладачі є підготовленими, а студенти усвідомлюють важливість того, що їм викладають.

Зазначимо, що педагогіка дискомфорту актуальна сьогодні як ніколи завдяки закликам меншин, ізольованих і дискримінованих груп до більш різноманітного, інклюзивного та справедливого суспільства та освітніх систем. Прихильники цієї педагогіки вважають, що емоції повинні бути частиною навчання. Педагогіка дискомфорту є потужним інструментом, який може допомогти вчителям і учням використовувати свій дискомфорт, щоб відчути нове емоційне розуміння себе та способів життя поряд з іншими.

IX. «Wellbeing education» («Навчання благополуччя»). Навчання благополуччя сприяє підтриманню гарного психічного здоров'я студентів, що позитивно впливає не лише на академічну успішність, але й на самоефективність і самооцінку. Це є важливим, оскільки проблеми з психічним здоров'ям серед студентів зараз викликають занепокоєння у всьому світі. Зафіксовано численні випадки захворювань, пов'язаних з тривогою, депресією, самоушкодженням та розладами харчування. Більшість студентів не оголошують, що вони стикаються з такими проблемами через страх дискримінації, брак знань і недбале ставлення до психічного здоров'я. Такі проблеми загострилися під час світової пандемії. З огляду на це рекомендується, щоб навчання благополуччя стало загальним підходом, де всі аспекти навчання сприяли б добробуту та гарному психічному здоров'ю. Навчання студентів керувати власним психічним здоров'ям, розпізнавати можливі розлади та дізнаватися, як, де та коли шукати допомоги сприятиме розвитку грамотності у сфері психічного здоров'я. Ключовим виміром освіти благополуччя є активне залучення студентів і викладачів до загально університетського підходу. Навчання «рівний-рівному» в цьому контексті також визнано ефективним.

На наше переконання, існує нагальна потреба ввести навчання благополуччя як в школах, так і університетах, що уможливить розвиток життєвих навичок здобувачів освіти, що допоможе запобігти багатьох життєвих проблем або виявити їх на ранніх стадіях і відповідно звернутися за підтримкою, а також мінімізувати або усунути нинішню стигматизацію щодо психічного здоров'я, даючи молодим людям можливість висловлюватися та шукати допомоги, коли вони її потребують. Студенти, які щасливі та задоволені своїм життям, з більшою ймовірністю навчатимуться та досягнуть високих результатів у навчанні.

Х. «Walk and talk» («Гуляй і говори»). Оскільки освітні послуги сьогодні переважним чином надаються в режими онлайн, існує занепокоєння щодо шкідливих наслідків сидячого та ізольованого навчання вдома, що зумовлює зацікавленість у відновленні, адаптації або розробленні педагогічних прийомів, які передбачають розмови та одночасні дії, пов'язані з ходінням. Забезпечуючи альтернативний спосіб спілкування з оточуючими та полегшення від сидіння перед комп'ютером або телевізором під час пандемії різноманітні заходи на свіжому повітрі можуть бути виправданими, в той час, як зустрічі в приміщенні є неможливими. Ходіння та рухова активність під час прогулянок має багато переваг. Поєднання ходьби та розмов є потужним способом, що уможливлює деякі типи взаємодії, рефлексії та консолідації для зміни стану розуму та заохочення нових ідей. Під час прогулянки з іншою людиною або в групі є можливості для живих розмов, які можуть відрізнятися від тих, коли люди дивляться один на одного крізь призму екрана. З огляду на це метод «гуляй і говори» може використовуватися в кількох освітніх контекстах, а саме: з метою підтримки психологічного та фізичного благополуччя; під час досліджень як метод навчання; в неформальному навчанні тощо. Такий підхід набуває актуальності і в контексті сучасного розповсюдження мобільного навчання, оскільки така освітня діяльність надає можливості для підтримки навчання через стимульовану розмову пліч-о-пліч, телефонні розмови чи обмін текстовими повідомленнями. Це уможливить глибше розуміння досвіду учасників освітнього процесу, сприятиме розвитку у них здорових щоденних звичок, а також забезпечить психологічну підтримку. Його використання в освіті та неформальному навчанні має значні можливості.