Методичні аспекти еколого-валеологічного виховання молодших школярів із особливими освітніми потребами

Як засвідчує аналіз наукових джерел та наш педагогічний досвід, молодших школярів із особливостями інтелектуального розвитку характеризує достатньо низька спроможність до усвідомлення емоційної, естетичної,релаксаційної,етичної цінності природного довкілля, тому для плідногоформуванняеколого- валеологічнної культури та сприяння еколого-психологічному розвитку даної категорії учнів виховний процес доцільно спрямовувати на розвиток у них екологічної свідомості, цілеспрямовано впливаючи на емоційно-почуттєву, етично-ціннісну та діяльнісну сфери.

За таких умов, виховній діяльності педагога сприятимуть такі психологічні особливості молодших школярів із затримкою психічного розвитку: емоційне ставлення до власних вчинків щодо об'єктів природи, здатність співпереживати живим істотам, що потрапили у біду; висока інтенсивність накопичення особистого екологічного досвіду (і позитивного, і негативного) [10].

Підкреслимо, що базовим для екологічного розвитку молодшого школяра із особливостями розвитку інтелекту має бути інтелектуальний рівень дошкільника. Подальшого розвиткуеколого-валеологічної

вихованості у таких дітей педагог досягає через поетапне залучення їх до:

1) організації спостережень за станом

довкілля,які супроводжуються мисленнєвими діями;

2) надання первинних оцінок (на рівні "добре-погано") діяльності людей;

3) дотриманнязапропонованих

учителем правил поведінки;

4) актуалізації емоційних переживань під час спілкування та взаємодії з представниками живого світу;

5) осмислення естетичної цінності природи;

6) творчого втілення власного світогляду в розповідях, малюнках, аплікації, казках, віршах, ліпленні тощо;

7) спонукання потреби отримувати знання екологічного змісту;

8) спостереження за діяльністю дорослих для поліпшення екологічної ситуації в навколишньому середовищі;

9) задіяння до природозбереження через особисту посильну участь [3: 41].

Для еколого-психологічного розвитку вчитель використовує методи еколого- валеологічного виховання та засоби педагогічної взаємодії з учнем, що сприяють становленню його екологічної свідомості, компетентності та культури, враховуючи індивідуальні особливості (вікові, психо-фізіологічні). Зупинимося на деяких з цих методів.

1. Методи розвитку екологічної свідомості спрямовані на засвоєння екологічних уявлень та еколого-етичних понять інорм івключають:

1) ознайомлення з конкретними природозбережними нормами і правиламита їхроз'яснення;

2) навіювання екологічно-прийнятних і бажаних моральних норм і правил, враховуючи схильність дітей із затримкою психічного розвитку до наслідуваннята високу емоційність сприйняття (екологічну спрямованість свідомості учнів надають етичні бесіди, казки, екологічні ігри, аналіз екологічних ситуацій, уроки мислення, екологічні екскурсії,природо терапевтичні технології та ін.).

2. Методиформуванняекологічно-

зваженої поведінки передбачають: 1) залучення до конкретних практичних дій, в яких дитина має виконувати певні правила; 2) демонстрацію прикладів екологічно-грамотної поведінки та роз'яснення необхідності чинити саме так; 3) наведення в якості зразків екологічно-доцільної поведінки дорослих, вигаданих авторитетних персонажів; 4) організацію спільної з дорослими (педагогом,батьками,

старшокласниками) природоохоронної діяльності; 5) формування поведінки дітей дотримуватися екологічних норм (психолого-екологічні тренінги, розбір ситуацій морального вибору).

3. Методи стимулювання моральних

почуттів і мотивів поведінки націлюють та заохочують учня із особливостями психічного розвитку дотримуватися екологічних норм і правил. Для цього вчитель застосовує:1) захоплення прикладомекологічно-правильної

поведінки інших людей (авторитетних для учня чи популярних); 2) оцінювання педагогом та однокласниками поведінки та вчинків школяра; 3) схвалення екологічно-правильних вчинків дитини та заохочення здійснювати їх надалі; 4) осуд недостойної щодо довкілля поведінки учня вчителі практикують дуже обережно і рідко, щоб не завдати учню моральної травми та не викликати протест і негативне ставлення до педагога [4: 149].

В якості досить результативних засобів еколого-валеологічного виховання учнів з особливостями психічного розвитку досвідченісучаснівчителі використовують:

- безпосереднє спілкування з природою (уроки милування, екскурсії, деякі природотерапевтичні методи та ін.);

- включенняврізноманітну предметно-практичнудіяльність (еколого-валеологічні ігри, колективні творчі справи, екологічні проекти, природоохоронні акції, практичні роботи), активізацію пізнавального інтересу художніми засобами (фольклор та усна народна творчість, музичні твори, презентації та навчальні кінофільми, художня література, образотворче мистецтво, казки та ін.).

Щоб домогтися еколого-психологічного розвитку дітей з особливостями розумового розвитку бажано їх знайомити із соціально-екологічними зв'язками у системі «людина-природа- суспільство», організовуючи їх особисту взаємодію (пряму чи опосередковану) з об'єктами та явищами природи. Це допомагає особливим учням сприймати природу як універсальну цінність, що окрім споживчого (господарський та оздоровчий ресурс) значення має ще й пізнавальне, естетичне, екологічне, духовне та ін.

У процесі безпосереднього спілкування з об'єктами та явищами природи молодші школярі із особливостями розумового розвитку долають першу сходинку у становленні екологічного мислення - у них розвивається емоційна сприйнятливість (здатність чутливо сприймати і правильно оцінювати якісну різноманітність природних об'єктів і явищ).

Безпосередньо сприймаючи та вивчаючи природні об'єкти і явища, учні початковихкласівпоступово

відкривають розмаїтість рослин, тварин та неживої природи, усвідомлюють цінність ресурсів природи для життєзабезпечення людей, їхнього духовного збагачення та особистісного розвитку, необхідність її пізнавати, виявляють моральні та естетичні почуття. Внаслідок цього вони починають сприймати себе як невід'ємну часточку природи, розуміти значення своєї поведінки й дій для збереження її цілісності [5: 10].

Взаємодія з природним оточенням допомагає особливому учню розширити життєвий простір, засвоїти екологічні знання, отримати позитивні емоції, розвинути фізичні та сенсорні аспекти (слух, зір, нюх, смак, дотикові відчуття).

Безпосереднє спілкування учнів з природним оточенням вчитель може організувати в формі прогулянки, екскурсії, уроку милування (мислення), природоохоронної акції, практичних робіт з садівництва, овочівництва, квітникарства, відпочинку на природі та ін. В сьогоденних школах набуває популярностіприродотерапія (екотерапія) - педагогічна технологія, що передбачає збереження й зміцнення здоров'я, корекцію психофізичного розвитку, становлення екологічно й валеологічно-спрямованоїжиттєвої позиції, активізацію пізнавальної та гармонізацію практичної взаємодії молодших школярів з довкіллям шляхом використання природної (нюхової, зорової, слухової, дотикової) інформації.

Встановлено, що впровадження методів природотерапії в освітній процес дає високий ефект: зумовлює помітне покращення психофізичного стану школярів, розвиває їхні інтелектуальні здібності, сприяє адаптації до природного та соціального довкілля та налагодженню екологічно-грамотних відносин з ним.

На екскурсії (прогулянці, уроці милування) педагог може в процесі живого споглядання за допомогою цікавих запитань, пізнавальних завдань, акцентуючи увагу на яскравих образах природи (барвах, звуках, ароматах, дотикових відчуттях), організувати колективне спостереження, щоб збуджувати думку учнів і навчити їх спостерігати мислячи й помічати навколо себе дивне й загадкове, бачити і зрозуміти причинно-наслідкові екологічні зв'язки у довкіллі. Саме екскурсії, особливо, якщо обрати для сезонних спостережень постійний, уподобаний школярами, куточок природи, дають змогу розвинути спостережливість, екологічне мислення, емоційно-естетичне сприйманняоб'єктівприроди, сенсомоторні та творчі здібності дітей з особливими освітніми потребами.

Щоб учні початкових класів краще засвоїли та запам'ятали екологічну інформацію, їх спостереження добре стимулювати загадкою чи легендою, одухотворитивіршем,казкою, драматизацією, закріпити в екологічній грі чи під час природоохоронної справи. Освітній ефект спостережень за об'єктами чи явищами природи заохочує маленьких екскурсантів до складання власного твору (казки, вірша, малюнка, мелодії), в якому діти відображають осмислене розуміння екологічних зв'язків.

Потужний виховний вплив мають уроки мислення серед природи, на яких педагог має можливість багатоаспектним чином формувати екологічну свідомість молодших школярів різноманітними засобами:цілеспрямовано добираючи об'єкти милування (спостереження); формулюючи завдання чи запитання для стимулювання самостійної розумової діяльності (пошуку, аналізу, порівняння, узагальнення); обговорюючи оповідання В. Сухомлинського, щоб підвищити сприйнятливість учнів до краси; розвиваючи спостережливість і допитливість, уявлення і пам'ять. Важливо будувати спостереження так, щоб учні поступово навчилися оперувати поняттями:явище, подія, причина, наслідок, що потребує дослідження фактів і явищ в природному середовищі, осмислення спостережуваного шляхом поступового переходу від конкретних предметів, фактів, явищ до абстрактного узагальнення [6: 78].

Організація всебічного розвитку школярів щодо естетичного, етичного, валеологічного ставлення до природного оточення та розвитку екологічного мислення сприяє ознайомлення їх з екологічним досвідом українців, відображеним в усній народній творчості, традиціях та звичаях.

Наприклад, під час прогулянки (екскурсії) спостерігаючи за калиною, педагог має акцентувати увагу дітей на її довершеній красі та корисних для людей якостях, зробити причинно-наслідкові узагальнення, використовуючи прислів'я, приказки, загадки, легенди та ін. та озвучити природозбережувальні традиції щодо цієї рослини, яка є одним з символів України.

Найбільш ефективним методом еколого-валеологічноговиховання молодших школярів із особливостями розумового розвитку є організація екологічних ігор, в яких набуваються екологічні цінності, мотиви та тренуються навички екологічно- грамотних дій, заохочується екологічна- відповідальність та активність дитини. Особливо цінним є залучення особливих дітей в колективні (спільно із ровесниками) ігри-вправи, ігри- інсценування, ігри-казки, сюжетно- рольові ігри.

Адже через гру учні реалізують бажання повноцінно включитися у соціум, в спеціально створюваних уявних ситуаціях отримують можливість пізнавати соціальні (в тому числі й екологічні) правила і норми, втілювати права і обов'язки стосовно природи та інших людей. В ігровому полі, вони, виконуючи соціальні ролі, моделюють уподобані стосунки та відтворюють цікаві та привабливі для себе трудові процеси дорослих [14: 95].

У процесі гри вчитель одночасно з виховною метою вирішує корекційну: одному учневі допомагає здолати страх перед плазунами; другому - навчитися піклуватися про зеленого друга, третього - збадьорити звуками природи, четвертого - відчути співчуття до витоптаної та засміченої галявини, п'ятого - подружити з зимуючими пташками тощо. За допомогою навчальних завдань та природних ситуацій в учня розвивається розуміння правил, а наслідуючи уподобані дії він переносить набуті знання у реальне життя, тобто набуває поведінкових навичок, одночасно привчається співпрацювати в колективі [9: 19].

Численнимидослідженнями встановлено, що у формі екологічної гри учні:

- відчувають інтелектуальні емоції та розмаїття почуттів: інтерес, подив, новизну, сумніви, радість від досягнень, захоплення і задоволення ігровим процесом, що попереджає появу у них нудьги;

- шляхомвиконаннярізних

рольовихфункцій будують свій

внутрішнійсвіт,набувають

різноманітногодосвідуприйняття

екологічно-доцільних рішень та взаємодії з природним і соціальним довкіллям; в результаті гри відбувається становлення духовних, інтелектуальних, моральних та соціальних цінностей школярів;

- проявляють та розвивають розумові та творчі здібності, рухову, естетичну та сенсорну культуру;

- краще засвоюють пропоновану педагогомеколого-валеологічну інформацію, адже виникає пізнавальний інтерес, вони менше відволікаються і зосереджено працюють;

- засвоюють правила та норми екологічно доцільної та етичної поведінки;

- виконують конкретну природоохоронну роботу, роблячи реальний внесок у вивчення та збереження місцевих екосистем [15: 39].

Слід зазначити, що педагоги початкової ланки практикують переважно три підходи до ігрового методу еколого-валеологічного виховання учнів із особливостями психічного розвитку: 1) придумують якісно нові ігри з екологічним (природоохоронним) змістом; 2) екологізують існуючі традиційні ігри; 3) адаптують та насичуютьеколого-валеологічним змістом народні ігри.

Встановлено, що непересічне значення для свідомого прийняття моральних і екологічних вимог, вибору лінії поведінки та набуття досвіду приймати рішення, обґрунтовувати їх екологічними і громадськими мотивами має залучення дітей до аналізу спеціально створених екологічних ситуацій або розгляду ситуацій морального вибору. Щоб учні засвоїли правила екологічної моралі, необхідно актуалізувати наявний в них досвід, з'ясувати яким чином вони реалізуватимуть екологічні знання у поведінці.

Навчити учнів із особливостями інтелектуального розвитку визначати та усвідомити зміст моральних вчинків у природі, оцінювати етичність поведінки (своєї, батьків, друзів, сторонніх людей) в природному середовищі та виражати особисту точку зору допоможе обговорення наприклад, таких ситуацій:

1. "Ваш сусід знищив мурашник посеред саду. Як Ви оцінюєте його поведінку?"

2. "Чи правильно вчинив Ваш товариш? Він побив і вигнав кішку за те, що вона з'їла ховраха" [16: 20].

Цінним методичним інструментом для психологічного і, водночас, екологічного розвитку учнів із відхиленнями від норми в формуванні інтелекту є використання потенціалу художньої творчості. Фольклор, художнє слово, загадки, малюнки, мелодії, казки, ліплення, аплікацію, виготовлення саморобок із природного матеріалу тощо вчитель може використовувати для створення приємної атмосфери, збудження уяви та фантазії, пізнавального інтересу, збагачення духовного світу та сенсорних відчуттів дитини, заохочення її до творення та цінування власної творчої продукції. Вплітання у виховний процес художніх творів дозволяє:

1) активізувати пізнавальний інтерес і пізнавальну активність школярів;

2) передавати учням соціальний (національний) досвід злагодженої взаємодії з природним оточенням для підвищення екологічної грамотності, збагачення духовного світу, становлення ціннісних та поведінкових орієнтирів;

3) розвивати природні можливості і творчі здібності дітей;

4) задіяти уяву і фантазію для осмислення і особистісного сприйняття екологічного змісту;

5) навчити дітей естетично сприймати довкілля, етично в ньому поводитися, використовувати його оздоровчі якості;

6) допомогти самореалізації та самовираженню учня щодо ставлення до природи через малюнок, аплікацію, вірш, казку, пісню тощо,

7) прищепити школярам потяг до праці, творення, шанобливість і турботу до природи рідного краю, потребу до добродіяння у довкіллі [7; 8].

Вагому роль в екологічному вихованні дітей з особливостями психічного розвитку відіграють педагогічні казки, в яких екологічний зміст реалізовано у алгоритмічній формі. У такий спосіб вчитель залучає учнів до скарбниць народної культури, зокрема екологічної. Слухаючи казки В. Сухомлинського, учні осягають складні явища природи, виділяючи у казці причинно-наслідкові зв'язки тих чи інших явищ, тієї чи іншої поведінки, засуджуючи чи схвалюючи вчинки героїв, опановують правила правильної поведінки та зразки допомоги іншим живим істотам [18: 89]. Надзвичайно корисно для формування екологічного мислення заохочувати школярів до написання власних казок. Це можуть бути казки: а) придумані за аналогією з відомими дитині творами;

б)складені за результатами дитячих спостережень. Казкарство не тільки мотивує дитину до екологічного сприйняття природи, але й започатковує свідоме відповідальне ставлення до її об'єктів, співчуття до живого світу.

Педагогічноцінноюформою узагальнення особистих спостережень і вражень дитини із затримкою психічного розвитку є відтворення їх у малюнках, де добре простежуються індивідуальні риси сприймання,уявлення,екологічного мислення. Так, пропозиція педагога намалювати квітучу яблуньку в дитячих малюнкахреалізованапо-різному, відповідно до притаманного кожній дитині світосприйняття:на одному малюнку - яблунька уквітчана білим цвітом, на іншому - над деревцем кружляє пташка, на третьому - у деревця зламана гілочка, а на четвертому - біля дерева вулик тощо. Малюнки вказують на наявність чи відсутність у школярів елементівекологічногомислення, демонструють їх ставлення до зображеного об'єкта природи, розуміння їх емоційного стану. Добре запропонувати маленьким «митцям» назвати свої малюнки,щоб дитина осмислила своє ставлення до намальованого, поєднала спостережувані словесні і графічні образи, навчилася виділяти серед ознак головну і словесно її називати.

Вище розглянуті методи та засоби виховної роботи з особливими за інтелектуальним розвитком учнями змушують їхній розум працювати, прищеплюють навички і потребу розумової праці. При цьому акцент зміщується від оволодіння знаннями до емоційного забарвлення думки, на що впливає розвиток почуттів, переживань і екологічного мислення.

Загалом, методичні аспекти еколого- валеологічне виховання молодших школярів із особливими освітніми потребами спрямовані на послідовну реалізацію таких цілей та змісту еколого-валеологічне виховання (зміст подано в дужках):