Розвиток іншомовної компетентності слухачів у рецептивних видах мовленнєвої діяльності із використанням новин

Оскільки викладання реалізує навчання із врахуванням цілей і завдань слухачів, які є суб'єктами освіти, то завданням викладача є забезпечення їх різноманітними матеріалами, надання можливості вибору й активного включення в процес навчання мовного середовища. Цілеспрямоване залученням матеріалів ЗМІ в навчальний процес дозволяє забезпечити успішніше формування комунікативної компетенції в соціокультурній і загально-політичній сферах [1].

Розрізняють поняття комунікативного навчання і комунікативно-орієнтованого навчання. Перше передбачає викладання, організоване на основі завдань комунікативного характеру, друге має за мету навчити іномовній комунікації, використовуючи всі необхідне для цього (не обов'язково лише комунікативні) завдання і прийоми.

Ці два поняття стають синонімами, оскільки навчання майже ніколи не базується виключно на комунікативних завданнях. В межах комунікативного підходу формується декілька рівнів компетенції: мовна, соціолінгвістична, дискурсивна, стратегічна, соціально-культурна. Комунікативна компетенція відносно інших компетенцій має інтегрований характер.

Термін "комунікативна компетенція" або "іномовна комунікативна компетенція" став широко використовуватися в теорії нових навчальних технологій, пов'язаних з навчанням іноземних мов. Технологічне тлумачення поняття зводиться до того, що комунікативна компетенція постає вмінням прогнозувати сценарій і скласти план мовленнєвих дій з врахуванням індивідуальних особливостей співбесідників, які реалізуються у їх поведінці через швидкість і повноту мовлення, стиль мовленнєву творчість, тобто через те, що відрізняє носія мови від іноземця, який говорить на чужій мові [4].

В процесі породження мовлення активізуються всі знання, які зберігаються у когнітивній системі людини. Мова розглядається як загальний когнітивний механізм, який функціонує при кодуванні і трансформуванні інформації. При когнітивно- комунікативному підході до навчання в центрі навчального процесу знаходиться текстова діяльність. Це пов'язано з тим, що кожний текст є фрагментом реальності.

Викладач допомагає слухачам, не просто вивчити текст у його лінгвістичних параметрах, а й активізує їх життєвий досвід щодо його змісту. Своєю чергою, це стимулює процес породження вторинного тексту, що є важливою навчальною метою. Остання зумовлена тими функціями, які цей предмет виконує у загальній системі освіти і розвитку слухача.

Остання, своєю чергою, включає лінгвокраїнознавчу, соціолінгвістичну і культурознавчу компетенції, які забезпечують носію мови можливість орієнтуватися у соціокультурних маркерах автентичного мовного середовища, уникнути соціокультурних "пасток" і перепон та передбачити майбутні утруднення.

Сутність процесу навчання іноземної мови - це цілеспрямоване формування спеціально виокремлених умінь і навичок в сфері мови і здійснення іншомовної мовленнєвої діяльності. Навчання іншомовної діяльності також не може протікати у відриві від міжособистісного спілкування. Так, для того, щоб стати суб'єктом в процесі навчання, слухач повинен виявляти активність у самостійній і вільній комунікативній діяльності [5].

Дотепер, пріоритет надається комунікативності, інтерактивності, автентичності спілкування, вивченню мови в культурному контексті, автономності і гуманізації навчання. Ці принципи роблять можливим розвиток міжкультурної компетенції як компонента комунікативної здібності.

Навчання мовам (іноземним мовам - зокрема) з використанням комп'ютера є порівняно новою і динамічною сферою у вітчизняній освіті, яка вивчає роль інфокомунікаційних технологій у процесі вивчення та викладання іноземних мов. Складність і постійні зміни, що включають виникнення нових технологічних, теоретичних, методичних розробок і залучення їх до навчального процесу, продукують проведення ретельних досліджень. Метою таких розробок є осягнення і оцінка якості, ефективності, а також доцільності навчальних видів діяльності із використанням комп'ютера [3].

Перед викладачем стоїть завдання підібрати матеріал відповідного ступеня складності суголосний з рівнем слухачів. Переваги підбору автентичних матеріалів з мережі Інтернет беззаперечні, оскільки тексти містять інформацію і лексику, яка віддзеркалює розвиток культури, зміну соціального і політичного устрою, що відбувається в країні, мову якої вивчають, дозволяють обговорити цікаві для слухачів теми.

Інтеграція інфокомунікаційних технологій у процес вивчення іноземної мови дозволяє ефективніше формувати та розвивати рецептивні граматичні та лексичні навички читання та аудіювання, продуктивні граматичні та лексичні навички в основному писемного мовлення, проконтролювати рівень сформованості граматичних, орфографічних і лексичних навичок на підґрунті тестових програм, взятих з мережі Інтернет або складених викладачем. До прикладу, за допомогою програми Hot Potates, можна контролювати правильність і глибину розуміння прослуханого або прочитанного тексту, оволодіти навичками видобуття з тексту потрібної інформації, навчитися різноманітним видам аналізу тексту, навчитися самостійно долати мовні труднощі тощо. Окрім того, Інтернет забезпечує можливості реалізації комунікативного підходу до навчання писемним видам мовленнєвої діяльності [6].

Отже, тут представлений один з можливих шляхів реалізації практичного підходу, у межах якого варто здійснювати відбір мовного матеріалу, виходячи з вимог до комунікативних цілей навчання. У нашому випадку - навчити слухачів, читанню й аудіюванню новинних текстів, тобто сформувати навички й уміння сприйняття і розуміння інформації, що міститься у автентичних текстах, надаваних за зоровим або слуховим каналом або у їх комбінації.

У дослідному навчанні варто використовувати систему роботи з формування комунікативної компетенції з використанням різних видів ЗМІ. Зазначимо, що послідовність роботи: мовні засоби - текст - телетекст, дає позитивні результати, зокрема - формування рецептивних навичок і вмінь, які забезпечують цілеспрямовані дії із вивільнення смислової інформації в процесі читання й аудіювання [7].

Система такої роботи включає три ступеня формування навичок і вмінь:

1. Ступінь орієнтації у новому лексико-граматичному матеріалі тексту.

На цьому етапі використовуються операції з орієнтування і усвідомлення зовнішніх елементів важких лексичних явищ (значення слова, словосполучення) і граматичних явищ (відмінкових форм іменників, прикметників, системи предикатів, репрезентації засобів керування й управління у складі простого й складного речення). Слухачі виконують самостійно повторювальні операції з упізнавання й запам'ятовуванню лексичного і граматичного матеріалу з метою їх засвоєння.

2. Ступінь цілеспрямованого тренування з метою автоматизації рецептивних операцій із впізнавання і розуміння лексичного та граматичного матеріалу на базі друкованого новинного тексту.

На другому етапі дискурсивні лексико-граматичні операції здійснюються на когезійному (зв'язному) новинному тексті певних інформаційних жанрів або фрагментах тексту, найскладніших для розуміння. Це етап підготовки слухачів до оволодіння умінням розуміти новинний текст, його структуру, а також окремі фрагменти тексту, найскладніші з точки розуміння змісту і мовної форми.

3. Ступінь автоматизації навичок і вмінь переходу від читання новинного тексту до аудіювання телетексту.

На третьому етапі формуються уміння повно розуміти інформацію друкованого тексту, тобто його загальний зміст і деталі, мовне оформлення і логіко-смислову структуру, що дозволяє перейти на початку до аудіюванню найпростіших новинних телеінформацій у жанрі хронік, а потім до аудіюванню автентичної новинної телеінформації за вивченими темами у природних умовах її розгортання. Відео новинних програм розглядається як одне з засобів навчання, а автентичні тексти теленовин - як новий вид навчального матеріалу [1].

Вимоги до слухачів базуються на завданні освіти, що визначає в якості мети досягнення високого рівня володіння іншомовною комунікативною компетентністю і її складниками, зокрема - рецептивною мовленнєвою компетентністю.

Рецептивна мовленнєва компетентність (далі - РМК) - здатність сприймати за допомогою слухових і зорових каналів автентичну інформацію, яка містить лексико- фразеологічні, граматичні, соціокультурні компоненти, аналізувати й інтерпретувати її, вміти застосовувати таку інформацію в комунікативній діяльності. Компетенція такого типу, сформована на підґрунті іншомовних медіатекстів, вирішує сучасні завдання підготовки слухачів, в тому числі і до діяльності у сфері міжкультурної комунікації в контексті національної безпеки.

Вибір іншомовних медіатекстів як мовного матеріалу зумовлений можливостями, які вони надають, а саме: ознайомлення з життям країни мова, якої вивчається, підвищення рівня фонових знань, поповнення лексичного запасу тощо. Високий ступінь інформативності медіатекстів, їх актуальність, культурологічна автентичність, сучасність - всі ці характеристики медіатексту дозволяють використовувати його як лінгводидактичний засіб формування комунікативної компетенції загалом і рецептивної мовленнєвої компетенції - зокрема. В умовах реалізації стандартів нового покоління проблема підготовки компетентного випускника стає особливо актуальною [2].

Тут мають переважати вправи, які розвивають не лише пам'ять, але і логіку, уміння мислити аналітично й образно, оцінювати інформацію, тобто такі, що тренують вироблені пізнавальні психічні функції суб'єкта вивчення, на заняттях використовують ігрові ситуації, роботу з партнером, завдання на пошук помилок, порівняння і зіставлення. Тобто завдання орієнтовані на розвиток не лише мовних реалій, але також креативності та загального світосприйняття. При цьому комунікативні завдання направлені на використання всіх знань й умінь слухача, однак особливу увагу варто звернути на використання словників при роботі з лексикою, що також допомагає створити іншомовне середовище.

Важливо підготувати слухачів, до міжкультурної взаємодії, основою якої є знайомство з країною мови, що вивчається, і уміння поважати її вияви, формування культурних універсалій. Це також дозволяє слухачам краще усвідомлювати свою культуру і репрезентувати її в процесі спілкування, досягнути взаємодопомоги й співробітництва з представниками іншомовної культури [1].

Сформульована рецептивна мовленнєва компетенція слухачів, з врахуванням основоположних ідей компетентісного, соціокультурного, комунікативно-когнітивного підходів зумовлює адекватне сприйняття і розуміння іномовного мовлення за посередництва читання і аудіювання та є основою для формування іномовної комунікативної компетенції слухачів.

Іншомовні медіатексти є джерелом актуальної інформації лінгвістичного, культурологічного, країнознавчого характеру, при цьому їх лінгводидактичний потенціал дозволяє формувати навички й уміння в рецептивних видах мовленнєвої діяльності. В практиці викладання іноземної мови беруться до уваги такі особливості тексти масової комунікації: типологія медіатекстів, включаючи їх жанрове різномаїття; усвідомлення специфічних характеристик аудіовізуальних видів ЗМІ, таких, як темп мовлення, медіа-джерело, формат медіатексту; наявність/відсутність наочності [9].

Дескриптори володіння рецептивною мовленнєвою компетенцією на рівні B1-C2 відповідно до загальноєвропейської шкали включають: а) жанрово-стилістичну характеристику іномовного медіатексту; б) його відповідність рівню володіння рецептивної мовленнєвою компетенцією; в) методичні рекомендації із використання медіатекстів на заняттях з іноземної мови; ґ) приклади іншомовних медіатекстів різних жанрів; г) режим електронного доступу сприяють сприйняттю, розумінню й інтерпретації іномовних медіатекстів, що репрезентують інформаційну картину світу [8].

Методика формування рецептивної мовленнєвої компетенції слухачів базована на структурній моделі, яка включає: а) мотиваційно-стимульний, аналітико-синтетичний і виконавчий рівні; б) комплекс метакогнітивних і когнітивних стратегій, використовуваних слуачами для ефективного рішення поставлених завдань в процесі навчання; в) систему вправ, яка включає три підсистеми, направлені на формування навичок і вмінь в різноманітних видах читання й аудіювання.

Висновки