Професійна діяльність корекційного педагога в закладах для дітей з особливими освітніми потребами

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Професійна діяльність корекційного педагога в закладах для дітей з особливими освітніми потребами

А.О. Косовська

Анотація

У статті охарактеризовано поняття корекційний (спеціальний) педагог, керуючись нормами чинного законодавства, проаналізовано мережу закладів для дітей з особливими освітніми потребами, які підпорядковуються різним міністерствам України, зокрема: Міністерству освіти і науки України (МОН); Міністерству соціальної політики України; Міністерству охорони здоров'я України (МОЗ). Відповідно до призначення та специфіки функціонування закладів, які забезпечують навчання та виховання дітей з особливими освітніми потребами, та у своїй діяльності підпорядковуються різним міністерствам України висвітлено суть професійної діяльності корекційного педагога у кожному з відповідних закладів, зокрема: у закладах дошкільної освіти компенсуючого та комбінованого типів, у спеціальній школі; навчально-реабілітаційному центрі, закладах інклюзивного навчання, в інклюзивно-ресурсних центрах, які підпорядковуються міністерству освіти і науки України; в дитячому будинку-інтернаті, у центрі комплексної реабілітації, які підпорядковуються міністерству соціальної політики України; в будинку дитини та в реабілітаційних закладах які є у підпорядкуванні міністерства охорони здоров'я.

Ключові слова: корекційний (спеціальний) педагог, професійна діяльність, заклади дошкільної освіти компенсуючого та комбінованого типів, спеціальна школа; навчально-реабілітаційний центр, заклади інклюзивного навчання, інклюзивно-ресурсний центр, дитячий будинок-інтернат, центр комплексної реабілітації, будинок дитини, реабілітаційні заклади.

Основна частина

Постановка проблеми. Актуальною спеціальністю сьогодення, яка об'єднує три провідні галузі, зокрема, педагогіку, психологію та медицину є спеціальність колекційного педагога, якому наділено повноваження всебічно забезпечити навчання та виховання дітей з особливими освітніми потребами. Система освіти для дітей з особливими освітніми потребами в Україні має вертикально - горизонтальну структуру, при цьому вертикальна структура побудована з урахуванням вікового періоду дитини та рівнів навчальних програм, а горизонтальна - з врахуванням характеру порушення психофізичного розвитку дитини. Тому на сьогодні в Україні функціонує розгалужена мережа закладів для дітей з особливими освітніми потребами, які в залежності від свого призначення, підпорядковуються різним міністерствам України, зокрема:

Міністерству освіти і науки України (МОН); Міністерству соціальної політики України; Міністерству охорони здоров'я України (МОЗ). Враховуючи вищезазначене постає необхідність вивчити специфіку функціонування закладів різного підпорядкування, які забезпечують навчання та виховання дітей що мають певні особливості у психофізичному розвитку та охарактеризувати особливості професійної діяльності спеціального педагога у відповідних закладах.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. дав змогу окреслити коло фахівців, які у своїх працях вивчали особливості професійної діяльності корекційних педагогів, зокрема: О. Гаврилов, Н. Компанець, С. Миронова, Ю. Пінчук, Л. Савчук, В. Синьов, Д. Шульженко та інші досліджували специфіку професійної діяльності корекційного педагога у спеціальних закладах; М. Буйняк, І. Дмитрієва, Т. Докучина, А. Колупаєва, З. Ленів, О. Мартинчук, Н. Мойсеюк, Ю. Найда, Л. Прядко, Н. Софій та інші приділили увагу особливостям професійної діяльності корекційного педагога в закладах інклюзивної освіти. Найбільше досліджень проблематики професійної діяльності корекційного педагога здійснювалося вивчаючи заклади освіти, що перебувають у підпорядкуванні МОН. Однак окремі питання функціонування закладів для дітей з особливими освітніми потребами, які підпорядковуються іншим міністерствам України та безпосередня роль корекційного педагога в структурі цих закладах є недостатньо вивчені і потребують детального розгляду.

Метою статті є висвітлення особливості професійної діяльності корекційного педагога на основі проведеного аналізу функціонування закладів для дітей з особливими освітніми потребами, які підпорядковуються різним міністерствам України.

Виклад основного матеріалу. Беручи до уваги напрацювання багатьох відомих вітчизняних авторів у галузі спеціальної освіти, донедавна широковживаними поняттями визначення фахівця, який безпосередньо здійснює навчання та виховання дітей з особливими освітніми потребами вважався корекційний педагог або педагог-дефектолог [3]. Такі назви 66 обумовлені напрямом підготовки відповідних фахівців, що здійснювалися за спеціальностями «Корекційна освіта (за нозологіями)», «Дефектологія» та були законодавчо визнаними. Однак, починаючи з 2015 року, після набрання чинності постанови КМУ №266 від 29 квітня 2015 року «Про затвердження переліку галузей знань і спеціальностей за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти» підготовка фахівців що надають освітні послуги для дітей з особливими освітніми потребами здійснюється за спеціальністю 016 «Спеціальна освіта», тому відповідно до чинного законодавства фахівця у сфері спеціальної освіти слід називати спеціальним педагогом. Крім того, враховуючи погляди сьогодення, термін «спеціальний педагог» є більш гуманним визначенням ніж поняття «дефектолог». Однак в ході нашого дослідження вважаєм доцільно використовувати терміни «спеціальний педагог» та «корекційний педагог», оскільки, зміни на законодавчому та науковому рівнях відбуваються поступово, тому не у всіх нормативно-правових документах вживається єдине поняття «спеціальний педагог».

Науково обґрунтований поділ спеціальної педагогіки на окремі її галузі зумовив появу вузькопрофільних спеціальних педагогів, діяльність кожного з яких спрямована на роботу з дітьми відповідно до певних порушень психофізичного розвитку. У відповідності до існуючих галузь спеціальної педагогіки, корекційних (спеціальних) педагогів розділяють на: сурдопедагогів, педагогічна діяльність яких спрямована на роботу з дітьми із порушеннями слуху; тифлопедагогів, які безпосередньо працюють із дітьми, що мають порушення зору; олігофренопедагогів, які здійснюють навчання та виховання дітей з порушеннями інтелекту; логопедів, що працюють із дітьми, які мають мовленнєві порушення [3: 28-30]. Кожному вузькопрофільному фахівцю притаманна своя специфіка педагогічної діяльності, яка характеризується відповідними 67 професійними навичками роботи з дітьми в залежності від певної нозології та закладу в якому перебуває дитина. Проте всі вищевказані фахівці об'єднані загальною спеціальністю - спеціальна освіта. Тому спеціальним (корекційним) педагогом можна назвати фахівця, який здобув освіту за спеціальністю 016 «Спеціальна освіта» та оволодів відповідними знаннями, вміннями та навичками щодо здійснення навчально-виховної роботи з дітьми з особливими освітніми потребами [11].

З метою всебічного вивчення особливостей професійної діяльності корекційного педагога, було проведено аналіз специфіки функціонування закладів для дітей з особливими освітніми потребами, які підпорядковуються різним міністерствам України, зокрема: Міністерству освіти і науки України (МОН); Міністерству соціальної політики України; Міністерству охорони здоров'я України (МОЗ).

У підпорядкуванні Міністерства освіти і науки України знаходиться значна кількість закладів для освіти дітей з особливими освітніми потребами, зокрема: заклади дошкільної освіти компенсуючого та комбінованого типів; спеціальні школи; навчально-реабілітаційні центри; заклади інклюзивного навчання.

Відповідно до Закону України «Про дошкільну освіту» та Положення про заклад дошкільної освіти, затвердженого постановою КМУ №305 для дітей дошкільного віку з особливими освітніми потребами функціонують заклади дошкільної освіти (ясла-садок) компенсуючого, комплектування яких здійснюється з урахуванням конкретного виду порушень психофізіологічного розвитку дитини, які у свою чергу поділяються на спеціальні і санаторні, а також заклади дошкільної освіти комбінованого типу в складі яких, крім груп загального розвитку, утворюються спеціальні групи компенсуючого типу чи інклюзивні групи [5].

Основною метою закладів дошкільної освіти та спеціальних груп компенсуючого типу, відповідно до Порядку комплектування дошкільних навчальних закладів (груп) компенсуючого типу, затвердженого спільним Наказом МОН та МОЗ №240/165, є формування та розвиток особистості дитини з ООП, зміцнення її здоров'я та забезпечення соціально-психологічної реабілітації та адаптації до умов життя шляхом створення спеціального навчально-виховного процесу який поєднує корекційно-розвивальну та лікувально - оздоровчу роботу. Освітній процес у відповідних закладах дошкільної освіти здійснюється за допомогою окремих програм та методик, розробленими на основі Базового компонента дошкільної освіти затвердженого МОН, за погодженням МОЗ. Ефективність результатів освітнього процесу безпосередньо залежить від кадрового забезпечення закладу. Кількість спеціальних педагогів, закладів дошкільної освіти компенсуючого та комбінованого типів визначається Наказом МОН №1055 «Про затвердження Типових штатних нормативів дошкільних навчальних закладів», згідно із яким посади спеціальних педагогів вводяться із врахуванням кількості дітей (груп) відповідних нозологій та режиму роботи таких закладів [5]. Зокрема: на кожну групу для дітей із порушенням мови у відповідних закладах вводиться одна штатна одиниця учителя-логопеда; для навчання дітей з порушеннями слуху, зору, опорно-рухового апарату, із затримкою психічного розвитку, з розумовою відсталістю у яких додатково наявні мовленнєві порушення спеціальні заклади дошкільної освіти вводять одну штатну одиницю учителя-логопеда з розрахунком на кожні 10 дітей в яких виявлено тяжкі порушення мовлення та на кожні 12 дітей в яких виявлено незначні порушення мовлення; на кожну окрему групу в якій навчаються діти з порушеннями зору, слуху опорно-рухового апарату, з розумовою відсталістю вводиться по одній посаді вчителя - дефектолога вузького профілю в залежності від виду порушення психофізіологічного розвитку дитини.

Крім того, в спеціальних закладах дошкільної освіти для груп із цілодобовим перебуванням дітей з особливими освітніми потребами вводяться додаткові посади помічника вихователя в кількості дві штатних одиниці на кожну таку групу [5].

Узагальнюючи опрацьований матеріал, варто зазначити, що в освітньому процесі закладів дошкільної освіти компенсуючого та комбінованих типів задіяна значна кількість корекційних педагогів, які відповідно до Порядку комплектування дошкільних навчальних закладів (груп) компенсуючого типу, затвердженого спільним Наказом МОН та МОЗ №240/165, повинні мати вищу освіту за спеціальністю 016 «Спеціальна освіта». Аналіз нормативно-правових документів свідчить про те, що професійна діяльність корекційних педагогів у закладах дошкільної освіти компенсуючого та комбінованих типів має особливий характер, адже корекційний педагог, працюючи на засадах партнерства, повинен забезпечити єдність навчання, виховання та розвитку кожного вихованця, враховуючи його індивідуальні особливості.

Відповідно до Закону України «Про повну загальну середню освіту» із числа навчальних закладів, які забезпечують для дітей з особливими освітніми потребами здобуття повної загальної середньої освіти є спеціальна школа, навчально-реабілітаційний центр та інклюзивні заклади загальної середньої освіти [6].

Спеціальна школа в організації своєї діяльності керуються Положенням про спеціальну школу, затвердженого постановою КМУ №221. Згідно якого, спеціальні школи створюються для дітей з особливими освітніми потребами в залежності від виду порушень психофізичного розвитку дитини. Класи в таких школах формуються з урахуванням ступеня порушення. Крім того в складі спеціальних шкіл можуть утворюватися окремі класи для дітей із складними порушеннями психофізичного розвитку при наявності у дитини хоча б одного порушення розвитку, що відповідає порушенням основного контингенту учнів спеціальної школи [6]. Спрямування спеціальної школи визначається освітньою програмою, яка має відповідати типовій освітній програмі та в обов'язковому порядку має містити корекційно-розвитковий та виховний компоненти, що враховують потреби учнів та специфіку їх розвитку. Освітні програми та всі внесені зміни схвалюються педагогічною радою спеціальної школи, яка є колегіальним органом управління. Реалізація освітнього процесу у спеціальних школах забезпечується діяльністю педагогічних працівників. Педагогічний штат спеціальних шкіл складається в основному із числа педагогів, які мають спеціальну освіту, чисельність яких регулюється Наказом МОН №1105 «Про затвердження Типових штатних нормативів спеціальних загальноосвітніх шкіл для дітей, які потребують корекції фізично-розумового розвитку», відповідно до якого штат спеціальних шкіл формується з врахуванням типу закладу, кількості учнів, відповідних класів (груп), режиму роботи тощо. Зокрема, в кожній спеціальній школі, незалежно від контингентуучнів, вводиться посада вчителя-логопеда з розрахунком одна штатна одиниця на 25-30 учнів, посада вчителя-дефектолога вводиться з розрахунком одна штатна одиниця для одного спеціалізованого кабінету (слухового, зорового тощо). Крім того, в спеціальних школах наявні посади вихователів, з розрахунком дві штатні одиниці на кожну групу учнів. При цілодобовому перебуванні дітей в спеціальних школах вводиться посада помічника вихователя з розрахунком дві штатні одиниці на кожен спальний корпус [6]. Враховуючи нормативно-правовий аналіз штатних нормативів наповненості спеціальних шкіл педагогічними працівниками та результати проведеного моніторингу сайтів офіційних сторінок спеціальних шкіл України в мережі інтернет, стає очевидним те, що в основному штат спеціальних шкіл наповнений значною кількістю корекційних педагогів.

Педагогічні працівники спеціальної школи, відповідно до поставлених завдань, забезпечують викладання шкільних предметів способами, найбільш доступними для засвоєння навчального матеріалу учнями відповідного контингенту з урахуванням їх індивідуальних особливостей, шляхом створення інтегрованих курсів, модифікації змісту навчальних предметів та розробки індивідуальної програми розвитку для учнів, у разі виникнення такої потреби. Характерною особливістю освітнього процесу спеціальної школи є створення психолого-педагогічного консиліуму як консультативно-дорадчого органу, основними функціями якого є забезпечення психолого-педагогічного супроводу кожного учня спеціальної школи, вивчення особливостей розвитку учнів, складання індивідуальної програми розвитку та підбір оптимальних форм і методів навчання, проведення моніторингу динаміки розвитку учнів, надання відповідних консультацій за потреби тощо. Психолого-педагогічний консиліум очолює директор спеціальної школи, до складу обов'язкових учасників консиліуму входить штатний медичний працівник та вчителі спеціальної школи, які мають вищу освіту за спеціальністю 016 Спеціальна освіта («Дефектологія», «Корекційна освіта» (за нозологіями)), також до роботи консиліуму можуть долучатися інші педагогічні працівника та фахівці за необхідністю [6].

За результатами проведеного аналізу чинного законодавства, щодо організаційних засад діяльності спеціальної школи, варто виокремити вагому роль педагогічних працівників, зокрема спеціальних педагогів, які безпосередньо забезпечують освітньо-виховний процес для дітей з особливими освітніми потребами, надаючи психолого-педагогічну допомогу та корекційно-розвиткові послуги з метою формування та розвитку компетентностей для подальшого самостійного життя учнів, враховуючи їхні індивідуальні особливості. Професійна діяльність корекційного педагога спеціальної школи є багатогранною, оскільки, крім проведення з дітьми корекційно-розвиткових занять відповідні фахівці є провідними учасниками в забезпеченні реалізації основних функцій психолого-педагогічного консиліуму, педагогічних рад тощо. Постійна взаємодія спеціальних педагогів з іншими учасниками освітнього процесу спеціальної школи зумовлює необхідність командного підходу в діяльності відповідних фахівців.

Навчально-реабілітаційний центр в організації своєї діяльності керуються Положенням про навчально-реабілітаційний центр, затвердженого постановою КМУ №221 [6], згідно якого, навчально-реабілітаційний центр створюється з метою забезпечення загальної середньої освіти для дітей з особливими освітніми потребами, зумовленими складними порушеннями розвитку. Відповідні центри створюються залежно від контингенту учнів та напряму їх діяльності, здебільшого функціонують центри для осіб, в яких одне основне порушення психофізичного розвитку поєднується з іншими, тому навчально-реабілітаційні центри можуть поєднувати кілька напрямів діяльності та бути багатопрофільними, в результаті чого створюються відповідні класи.

Організація освітнього процесу центру спрямовується на особистісний розвиток учня шляхом формування у нього компетентності для самостійного життя та можливості її застосування. Освітній процес навчально-реабілітаційного центру має реабілітаційну, корекційно-розвивальну та виховну спрямованість, що визначається освітньою програмою центру. Організація освітнього процесу в навчально-реабілітаційному центрі подібна до освітнього процесу спеціальної школи. Особливістю центру є функціонування реабілітаційного відділення, яке забезпечує проведення заходів соціально-побутової адаптації, психолого-педагогічної реабілітації та здійснення інших реабілітаційних заходів, які надаються згідно індивідуальної програми реабілітації що попередньо узгоджуються з індивідуальною програмою розвитку дитини. Особлива увага приділяється формуванню в учнів центру орієнтування соціально-побутового покращенню комунікативних, рухових, психічних функцій, оволодінню правил суспільної поведінки, забезпеченню корекційно-розвиткової психологічної та педагогічної допомоги.

Навчально-реабілітаційний центр надає можливість дітям з особливими освітніми потребами, які здобувають освіту в інших закладах освіти отримати реабілітаційні послуги, зокрема корекційно-розвиткову та психолого-педагогічну допомогу. Надання відповідних послуг здійснюється педагогічними працівниками центру, відповідно до висновку інклюзивно-ресурсного центру про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку особи [6]. Формування штату навчально-реабілітаційного центру регулюється Наказом МОН №890 «Про затвердження Типових штатних нормативів навчально-реабілітаційних центрів», згідно із яким, проведення корекційно-розвиткових занять, передбачених освітньою програмою центру для постійного контингенту учнів та відповідно до індивідуального плану реабілітації учнів змінного контингенту, здійснюється педагогами, які мають вищу освіту за спеціальністю 016 «Спеціальна освіта» («Дефектологія», «Корекційна освіта (за нозологіями)») за відповідною кваліфікацією. Кількість посад корекційних педагогів залежить від чисельності учнів(груп) в центрі та визначається ставкоюз урахуванням 18 годин навантаження на тиждень. На кожну групу для дітей постійного контингенту з однорідними порушеннями вводиться одна посада корекційного педагога (вузькоспеціалізованого вчителя - дефектолога) та одна посада вчителя - логопеда. Крім того, відповідні посади вводяться для дітей з ООП змінного контингенту, якщо кількість таких дітей становить від 11 до 25. Проаналізувавши специфіку освіти дітей в навчально-реабілітаційному центрі та місце корекційних педагогів в діяльності центру, слід зазначити, особливістю професійної діяльності корекційних педагогів у відповідних закладах є проведення занять із постійним контингентом центру, в яких задіяна одна специфіка роботи та надання послуг реабілітації змінному контингенту дітей, що вимагає іншої особливої уваги. Тому робота корекційного педагога в центрі - багатогранна та має свої складності, які у свою чергу зумовлюють фахівця у своїй діяльності взаємодіяти з великою кількістю учасників освітнього процесу.

Для навчання дітей з особливими освітніми потребами з метою забезпечення їхньої повноцінної соціалізації у суспільстві функціонують інклюзивні заклади загальної середньої освіти. Діяльність інклюзивних закладів регулюється нормами Закону України «Про повну загальну середню освіту», Порядком організації інклюзивного навчання у закладах загальної середньої освіти, затвердженого постановою КМУ №957 від 15.09.2021, відповідно до яких, укомплектування інклюзивних класів здійснюється з урахуванням рівня підтримки учня, визначеного інклюзивно-ресурсним центром [7]. Для учнів з особливими освітніми потребами додатково, в залежності від рівня підтримки та індивідуальної програми розвитку, проводяться корекційно-розвиткові та психолого-педагогічні заняття індивідуального та групового спрямування. Проведення відповідних занять забезпечують штатні кваліфіковані працівники закладу, або додатково залучені фахівців разі необхідності [7]. Особливістю організації інклюзивного навчання є створення, у відповідних закладах, команди психолого-педагогічного супроводу, діяльність якої регламентується Примірним положенням про команду психолого-педагогічного супроводу дитини з особливими освітніми потребами в закладі загальної середньої та дошкільної освіти, затвердженого Наказом МОН України №609 від 08.06.2018 [8]. Основною формою роботи команди супроводу є засідання, під час якого, учасники команди визначають напрями 75 надання необхідних послуг дитині з ООП на підставі висновку ІРЦ, розробляють, корегують та оцінюють індивідуальну програму розвитку, обговорюють результати моніторингу індивідуальних змін дитини, обмінюються методичними рекомендаціями щодо організації інклюзивного навчання, консультують педагогічних працівників та батьків щодо особливостей розвитку дитини з ООП її навчання та виховання тощо. Склад учасників команди супроводу формується з числа постійно-діючих та додатково - залучених фахівців, в залежності від освітніх потреб дитини.

Кожен із учасників команди має чітко визначені функції, виконання яких в сукупності забезпечує досягнення основної мети команди. Корекційний педагог у команді супроводу є невід'ємним учасником, який в межах своєї професійної діяльності крім проведення корекційно-розвиткових занять, визначених індивідуальною програмою розвитку та здійснення моніторингу досягнень відповідної сфери розвитку дитини також надає рекомендації іншим учасникам команди, зокрема педагогічним працівникам, щодо особливостей організації процесу навчання дітей з ООП, специфіки реалізації корекційно-розвиткових технологій та застосування адаптивних методик тощо [8]. З огляду визначених функцій корекційного педагога, варто зауважити, що професійна діяльність корекційного педагога в інклюзивних закладах освіти вимагає постійної взаємодії з іншими учасниками команди супроводу, успішність досягнення якої можливе за допомогою злагодженої командної роботи.

В результаті проведеного нормативноправового аналізу діяльності освітніх закладів для дітей з особливими освітніми потребами системи МОН України, варто виокремити значимість інклюзивно - ресурсних центрів (ІРЦ), оскільки відповідні центри проводять комплексну діагностику дітей з порушеннями психофізичного розвитку, в результаті чого формують висновок про комплексну 76 психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини, на основі якої дитину зараховують до спеціальних та інклюзивних закладів освіти.

Діяльність інклюзивно-ресурсного центру регулюється Положенням про інклюзивно-ресурсний центр, затвердженого Постановою КМУ №545 від 12.07.2017, відповідно до якого, фахівці центру проводить комплексну оцінку розвитку дитини з ООП, здійснюють системний кваліфікований супровід шляхом надання корекційно-розвиткових, психолого-педагогічних послуг дітям, які мають психофізичні порушення розвитку. Штат ІРЦ

формується із числа психолого-педагогічних працівників, до якого безпосередньо входять практичні психологи та вузькоспеціалізовані спеціальні педагоги, зокрема логопеди, сурдопедагоги, тифлопедагоги, олігофренопедагоги, вчителі-реабілітологи. Відповідні фахівці в індивідуальній формі проводять оцінку фізичного, мовленнєвого, когнітивного, емоційно - вольового розвитку дитини, після чого шляхом засідання формують висновок про комплексну оцінку та в обов'язковому порядку дають його на ознайомлення батькам, для подальшого зарахування дитини до навчального закладу. Крім того спеціалісти центру долучаються до команд психолого-педагогічного супроводу дитини в закладах освіти, беруть участь у розробці (корегуванні) індивідуальних програм розвитку, надають консультації батькам та методичну допомогу іншим педагогам, сприяють в залучені, по потребі, додаткових фахівців[8]. Тобто спеціальні педагоги інклюзивно-ресурсного центру виконують координаційну роль, забезпечуючи комплексний кваліфікований супровід дітей з особливими освітніми потребами. Відповідно до специфіки роботи ІРЦ можна відстежити різнобічну взаємодію фахівців інклюзивно-ресурсного центру з характерними рисами командної роботи.

У підпорядкуванні Міністерства соціальної політики України знаходяться спеціальні заклади для дітей з особливими освітніми потребами, які поєднують надання соціальних послуг з освітньо-виховними, зокрема: дитячі будинки-інтернати; центри комплексної реабілітації.

Дитячі будинки-інтернати відповідно до Типового положення про дитячий будинок-інтернат, затвердженого Постановою КМУ №978, є стаціонарними соціально-медичними установами, що функціонують для дітей з особливими освітніми потребами, які за станом здоров'я потребують стороннього догляду. Дитячі будинки-інтернати призначені для різного виду догляду (стаціонарного, денного, паліативного), надання соціально-психологічної реабілітації, кризового та екстреного втручання. Проведення комплексу реабілітаційних заходів для дітей-вихованців здійснюється відповідно до індивідуального плану реабілітації вихованця, передбаченого Мінсоцполітики та забезпечується штатним персоналом дитячого будинку - інтернату, в число яких входять: соціальні працівники, фахівці з реабілітації, медичні працівники, соціальні робітники, педагогічні працівники, зокрема вихователі та спеціальні педагоги (вчителі - дефектологи). Невід'ємною складовою реабілітації вихованців закладу є навчально-виховний процес, який здійснюється згідно законодавства із застосуванням визначеної форми та комплексу методів, які спроможні забезпечити корекцію психофізичних порушень набуття необхідних знань, умінь та навичок для самообслуговування і подальшого життя дитини. Професійна діяльність корекційних педагогів відповідного типу закладів залежить від профілю відділень, які функціонують при дитячому будинку-інтернаті [2].

Законодавчо визначено чотири види відділень, у яких можуть перебувати діти віком до 18 років зокрема:

1. Відділення (групи) денного догляду, у своїй діяльності керується. Типовим Положенням про відділення денного догляду для дітей-інвалідів, затвердженим Наказом Міністерства соціальної політики України №653 та Державним стандартом денного догляду, затвердженим Наказом Міністерства соціальної політики України №452. Згідно із Положенням, до відділення денного догляду зараховуються діти зі статусом інвалідності при наявності медичних висновків, для отримання соціальних послуг денного догляду (допомоги в самообслуговуванні) та реабілітаційних послуг за індивідуальною програмою реабілітації з метою формування навичок самообслуговування та їх підтримки. Основна робота відділення зосереджена на забезпеченні медичного обслуговування. За штатними нормативами відділу денного перебування крім медичного персоналу і соціальних працівників передбачена посада вихователя з розрахунком дві штатних одиниці на кожну групу з чисельністю 810 дітей в групі та одна посада помічника вихователя, яка вводиться на кожні 2-3 групи. Слід зауважити, що постійно діючих корекційних педагогів штатними нормативами не передбачено. Однак, відповідно до Державного стандарту денного догляду, у разі потреби, у відділення для забезпечення соціальної послуги денного догляду, можуть бути залученні інші фахівці на договірних засадах, зокрема: психологи, корекційні педагоги (логопеди, дефектологи) тощо, які, за необхідністю, можуть залучатися до мультидисциплінарної команди для визначення індивідуальних потреб при складанні індивідуального плану надання соціальної послуги [2].

2. Відділення (групи) п'ятиденного стаціонарного догляду у своїй діяльності керується Типовим Положенням про відділення (групу) п'ятиденного стаціонарного догляду, затвердженим Наказом Міністерства соціальної політики України №1409, відповідно до якого, відділення стаціонарного догляду розраховане на 12-15 дітей з інвалідністю, які потребують стороннього догляду, при меншій кількості дітей формуються групи стаціонарного догляду, які перебувають у закладі цілодобово протягом п'яти робочих днів. Основними завданнями відповідних відділень є надання допомоги у самообслуговуванні підопічних, проведення реабілітаційних заходів згідно медичного висновку, надання медичної допомоги та освітніх послуг, передбачених індивідуальною програмою реабілітації дитини. Організація навчально-виховного процесу проводиться за навчальними програмами (планами), затвердженими МОН. Особлива увага зосереджується на корекційно-реабілітаційній роботі, яка полягає в проведенні корекційно-розвиткових занять відповідного спрямування та у формуванні соціально-побутових навичок. Надання освітніх послуг забезпечують корекційні педагоги (вчителі-дефектологи). Згідно штатних нормативів у відділення п'ятиденного стаціонарного догляду вводиться посада спеціального педагога з розрахунком одна штатна одиниця на кожну навчальну групу з чисельністю 6-8 дітей [2]. Узагальнюючи опрацьований матеріал, можна відмітити, що крім інтенсивного медичного обслуговування дітей, які перебувають у відділенні також зосереджується увага на освітньому компоненті, який забезпечується постійно діючими спеціальними педагогами.

3. Відділення (групи) транзитного перебування, яке відповідно до Типового Положення про відділення (групи) транзитного перебування, затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України №1398, функціонує цілодобово за принципом стаціонарного перебування для підготовки дітей з інвалідністю до самостійного життя згідно з індивідуальним планом надання соціальної послуги. Організацію транзитного перебування у відділенні забезпечують кваліфіковані фахівці, зокрема медичні і соціальні працівники, вихователі та корекційні педагоги (вчителі-дефектологи). Навчально-виховний процес відбувається за програмами розвитку дітей з ООП та відповідними навчальними планами. Особлива увага зосереджується на корекційно-реабілітаційній роботі, яка проводиться впродовж всього календарного року і відповідає індивідуальним планам надання соціальних послуг. Корекційно-розвиткові заняття проводяться корекційними педагогами, кількість яких, відповідно до штатних нормативів, установлюється з розрахунком одна штатна одиниця на кожну навчальну групу з чисельністю 6-8 дітей [2].

4. Відділення (групи) паліативного догляду у своїй діяльності керується Типовим Положенням про відділення паліативного догляду громадян похилого віку, осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю, затвердженим Наказом Міністерства соціальної політики України №1293, відповідно до якого, відділення функціонує для надання соціальних послуг особам, в тому числі дітям, з інвалідністю, які не здатні до самообслуговування чи перебувають на останній стадії перебігу невиліковного захворювання в результаті чого постійно потребують сторонньої допомоги. Забезпечення соціальної послуги паліативного догляду здійснюється за індивідуальним планом. Особлива увага приділяється розвитку навичок самообслуговування, наданню реабілітаційних послуг в залежності від потреб підопічного, постійно проводиться спостереження за станом їх здоров'я. Організацію паліативного догляду здійснює мультидисциплінарна команда з числа фахівців кваліфікованого персоналу відділення, які пройшли навчання по наданню паліативної допомоги, координатором такої команди є фахівець із соціальної роботи. До складу команди входять здебільшого соціальні та медичні працівники, а також психологи, за потреби, можуть залучатися інші фахівці. Особливістю роботи команди є проведення для членів сім'ї підопічних постійних консультацій щодо особливості здійснення паліативного догляду, вирішення питань соціально-правового характеру, надання соціально-психологічної підтримки, тощо [2]. Організацію навчально-виховного процесу в дитячих групах Відділення паліативного догляду забезпечують педагогічні працівники, зокрема: вихователі в кількості дві штатних одиниці на кожну групу з чисельністю шість-вісім дітей з ООП, помічники вихователів (1 на кожні дві-три групи) та корекційні педагоги (вчителі-дефектологи), кількість яких встановлюється з розрахунком одна штатна одиниця на кожну групу дітей з інвалідністю. Основна увага зосереджується на проведенні корекційної та реабілітаційно-абілітаційної роботи відповідно до індивідуальних планів реабілітації (надання соціальних послуг), яка здебільшого полягає в предметно-практичному навчанні, розвитку комунікації, просторової орієнтації, різних видів сприймання, побутових навичок, формуванню соціальної поведінки, тощо [2]. В результаті проведеного аналізу, варто відмітити, що основний напрямок діяльності Відділення паліативного догляду полягає в наданні соціальних послуг, однак забезпечення навчально-виховної функції покладається в основному на корекційних педагогів, які в свою чергу долучаються в діяльність міждисциплінарної команди по паліативному догляду за підопічними з числа дітей з інвалідністю та приймають безпосередню участь в обговоренні індивідуальних планів надання соціальної послуги, а також взаємодіють із членами сім'ї підопічних, надаючи корекційно-педагогічні консультації.

Центри комплексної реабілітації, відповідно до Типового положення про центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю, затвердженого Наказам Міністерства соціальної політики України №855, функціонують для осіб, зокрема дітей з інвалідністю, а також для дітей до трьох-річного віку, які знаходяться в групі ризику отримання інвалідності. Відповідні Центри мають цільове призначення, які, за допомогою комплексу заходів реабілітаційного спрямування, створюють необхідні умови для зменшення проявів існуючих порушень розвитку їх корегування, запобігання ускладнень, а також для всебічного розвитку особистісного потенціалу дитини, формування основних соціально - побутових навичок. Особливістю Центрів комплексної реабілітації є структурна розгалуженість, тобто можливість створення: служби соціального патронажу, відділення стаціонарного перебування та окремих відділень реабілітації, зокрема: ранньої реабілітації; соціальної; психологічної; психолого-педагогічної; фізичної; фізкультурно-спортивної; професійної; медичної реабілітації (медичного спостереження) тощо. Здійснення всіх реабілітаційних заходів проводиться відповідно до індивідуальних планів реабілітації дитини, розроблених на підставі індивідуальних програм реабілітації. Надання комплексу реабілітаційних послуг забезпечують відповідні фахівці з числа лікарів (педіатри, терапевти, неврологи тощо), педагогічних працівників (корекційні педагоги: логопеди, сурдопедагоги, тифлопедагоги, олігофренопедагоги; вчителі-реабілітологи; вихователі, вчителі з трудового навчання тощо), медичного персоналу (медичні сестри з ЛФК, фізіотерапії, масажу), психологів, соціальних працівників, спеціалістів із фізичної реабілітації тощо. Професійна діяльність корекційних педагогів у відповідних закладах полягає в проведені індивідуальних та групових корекційно-розвиткових занять різного спрямування, в надані консультацій батькам та законним представникам, які виховують дітей з інвалідністю щодо особливостей розвитку їхньої дитини, специфіки проведення розвиваючих вправ тощо. Крім цього корекційні педагоги за потребою залучаються до реабілітаційної комісії та беруть участь у формуванні (корегуванні) індивідуальних програм реабілітації [1]. Враховуючи особливості організації діяльності центрів комплексної реабілітації, можна виокремити характерну рису комплексності в наданні реабілітаційних послуг, що забезпечується командою кваліфікованих фахівців, з поміж яких варто виокремити діяльність корекційних педагогів, які проводячи корекційні заняття сприяють засвоєнню у дитини освітнього компоненту.

У підпорядкуванні Міністерства охорони здоров'я України знаходяться заклади, які надають дітям з порушеннями психофізичного розвитку, комплекс послуг медичного, корекційно-реабілітаційного та виховного спрямування, зокрема:

> будинки дитини;

> реабілітаційні заклади (відділення, підрозділи).

Будинки дитини, відповідно до Типового положення про будинок дитини, затвердженого наказом МОЗ №123 із змінами внесеними згідно з Наказом МОЗ №69, поділяються на два основні типи:

1. Будинки дитини загального типу - функціонують для дітей, які залишилися без батьківського піклування (сироти) із типовим розвитком, а також для дітей із затримкою розвитку, спричиненого несприятливими умовами виховання. У відповідних закладах перебувають діти від народження до трьох-річного віку [9].

2. Спеціалізовані будинки дитини - функціонують для дітей, які залишилися без батьківського піклування (сиріт) з порушеннями психофізичного розвитку, зокрема: з органічними ураженнями ЦНС, в тому числі в поєднанні з психічними порушеннями, ДЦП; з мовленнєвими порушеннями; з порушеннями слуху, зору, функцій опорно-рухового апарату тощо. У таких закладах можуть знаходитися діти від народження до чотирьох років [9].

Будинки дитини здійснюють медико-соціальний захист дітей відповідних категорій, забезпечуючи щоденне медичне спостереження, проведення лікувально-оздоровчих, корекційних, реабілітаційних та педагогічно-виховних заходів. Надання необхідних послуг та безпосередній догляд за вихованцями здійснюють медичні та педагогічні фахівці, які між собою тісно взаємодіють на засадах партнерства. В основу організації виховного процесу покладено особистісно-орієнтований підхід з урахуванням індивідуальних особливостей дитини. У спеціалізованих будинках дитини особлива увага зосереджується на проведенні корекційно-розвивальних занять із використанням інноваційних методик, такі заняття проводяться спеціальними педагогами необхідного напряму, в залежності від характеру порушень розвитку дитини [9]. Охарактеризувавши діяльність відповідного типу закладів, варто відмітити, що професійна діяльність корекційних педагогів має особливий характер, оскільки має поєднувати педагогічну майстерність охоплену психолого-корекційним впливом та професійну здатність взаємодіяти в команді фахівців різного профілю задля досягнення спільної мети.

До реабілітаційних закладів, згідно із Законом України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров'я», належать реабілітаційні лікарні (центри) та амбулаторні реабілітаційні заклади, які надають послуги реабілітації в післягострому та довготривалому періоді, центри психологічної реабілітації та заклади комплексної реабілітації. Реабілітаційні відділення у своїй діяльності керуються Типовим положенням про реабілітаційне відділення, підрозділ, затвердженого постановою КМУ №1268, відповідно до якого, відділення забезпечують надання комплексної реабілітаційної допомоги особам з обмеженими можливостями повсякденного функціонування, в тому числі дітям, які потребують реабілітації. До реабілітаційних відділень (підрозділів) відносять палати гострої реабілітації у лікарнях різного профілю, стаціонарні та амбулаторні відділення після гострої та довготривалої реабілітації у лікарнях, освітніх закладах сфери охорони здоров'я, а також стаціонарні відділення (після гострої та довготривалої) реабілітації при санаторно-курортних установах [10].

Особливістю реабілітаційних закладів, відділень (підрозділів) є функціонування мультидисциплінарної реабілітаційної команди, яка забезпечує надання послуг комплексної реабілітації згідно індивідуального реабілітаційного плану. Діяльність відповідних команд регламентується нормами Типового положення про мультидисциплінарну реабілітаційну команду, затвердженого постановою КМУ №1268 [4]. Склад мультидисциплінарних команд формується в залежності від нозологій пацієнтів з урахуванням їх вікової категорії, тому в одному закладі може функціонувати декілька команд.

Керівництво командою здійснює лікар фізично-реабілітаційної медицини. Для дітей, які потребують реабілітаційної допомоги формується команда з числа різнопрофільних фахівців, зокрема: фізичного терапевта, ерготерапевта, лікарів відповідної спеціальності (педіатр, невролог, педіатр-неонатолог тощо), психолога, корекційних педагогів (логопеда, сурдопедагога, тифлопедагога, олігофренопедагога тощо), асистентів, медичної сестри з реабілітації та інших, за потребою, фахівців. Кожен фахівець має чітко визначенні завдання, які спрямовуються для досягнення загальної мети команди. Основною формою роботи мультидисциплінарних реабілітаційних команд є проведення щотижневих зборів, під час яких розглядаються результати обстеження пацієнтів, розробляється (корегується) індивідуальний реабілітаційний план, обговорюються показники моніторингу та оцінюються результати виконаного плану [4, 10]. В результаті опрацьованого матеріалу, очевидною особливістю професійної діяльності корекційних педагогів у реабілітаційних закладах, є безпосередня робота у різних міждисциплінарних командах, до складу яких вони можуть входити.

Узагальнюючи проведений нормативно - правовий аналіз діяльності спеціальних закладів різного підпорядкування, які забезпечують надання освітніх послуг дітям з особливими освітніми потребами різних нозологій та ступеня тяжкості порушень, варто виокремити, відмінність контингенту дітей, які перебувають у тих чи інших закладах та характеру цільового призначення відповідних установ, зокрема: заклади системи МОЗ спрямовані на виховання дітей раннього віку (немовлят) з порушеннями психофізичного розвитку, які потребують опіки та піклування, а також дітей, яким необхідна комплексна реабілітація; заклади системи Мінсоцполітики спрямовані на формування соціально - побутових навиків самообслуговування дітей, які мають інвалідність та здебільшого потребують стороннього догляду та комплексної реабілітації; заклади системи МОН спрямовані на забезпечення дошкільної та повної загальної середньої освіти для дітей різних нозологій з відповідним віковим поділом, враховуючи вид та ступінь порушення психофізичного розвитку. Відповідно до призначення охарактеризованих закладів та специфіки їх роботи можна відмітити суть професійної діяльності спеціального педагога в залежності від типу закладів. Найбільша значимість діяльності корекційних педагогів спостерігається в закладах підпорядкованих системі МОН, характерність їх професійної діяльності полягає у безпосередньому забезпеченні навчально-виховного процесу, включаючи корекційно-розвивальну спрямованість. У спеціальних закладах системи МОЗ та Мінсоцполітики, роль корекційного педагога характеризується другорядністю, однак його професійна діяльність є невід'ємною складовою для забезпечення комплексності надання, передбачених відповідними закладами, послуг. В результаті проведеного аналізу, вдалося виокремити спільну рису, характерну для професійної діяльності корекційного педагога у всіх типах закладів, незалежно від системи підпорядкування, а саме необхідність постійної командної взаємодії корекційного педагога з іншими учасниками освітнього процесу та з фахівцями різного професійного спрямування. Отже, навчання дітей з особливими освітніми потребами, незалежно від типу підпорядкування закладу, вимагає командного підходу, тому здатність працювати в команді має бути невід'ємною складовою в професійній діяльності корекційного педагога. Перспективи подальшого вивчення проблеми вбачаються в експериментальному дослідженні рівня готовності корекційних педагогів до командної роботи під час навчання дітей з особливими освітніми потребами у закладах різних систем підпорядкування.

Література

корекційний педагог освітній

1. Deyakipytannyakompleksnoyireabilitatsiyiosib z invalidnistyu: nakazMinisterstva sotsial'noyipolitykyUkrayinyvid 09.08.2016 №855. Dataonovlennya: 18.02.2018 r. №1905 [Someissuesofcomprehensiverehabilitationofpersonswithdisabilities: theOrderoftheMinistryofSocialPolicyofUkraineNo. 855 asofAugust 09, 2016. Amending: No. 1095 as of February 18, 2018]. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1209-16#n15 [inUkrainian].

2. Deyakipytannyasotsial'nohozakhystuditey z invalidnistyutaosib z invalidnistyu: PostanovaKabinetuMinistrivUkrayinyvid 14.12.2016 r. №978. Dataonovlennya: 04.08.2021 №843 [Someissuesofsocialprotectionofchildrenwithdisabilitiesandpersonswithdisabilities: theResolutionoftheCabinetofMinistersofUkraineNo. 978 asofDecember 14, 2016. Amending: No. 843 asofAugust 04, 2021]. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/978-2016-%D0% BF#Text [in Ukrainian].

3. Platash, L.B., red. (2020). Aktual'nipytannyateoriyi i praktykyinklyuzyvnohonavchannya u zakladakhosvity: monohrafiya [Thetopicalissuesoftheoryandpracticeofinclusiveeducationineducationalinstitutions: monograph].Chernivtsi: Technodruk, 570 [in Ukrainian].

4. Pytannyaorhanizatsiyireabilitatsiyi u sferiokhoronyzdorov'ya: PostanovaKabinetuMinistrivUkrayinyvid 03.11.2021 r. №1268. Dataonovlennya: 03.11.2021 [Issuesoforganizationofrehabilitationinthefieldofhealthcare: theResolutionoftheCabinetofMinistersofUkraineNo. 1268 asofNovember 03, 2021. Amending: November 03, 2021]. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1268-2021-%oD0% oBF#n262 [in Ukrainian].

5. ProzatverdzhennyaPolozhennyaprozakladdoshkil'noyiosvity: PostanovaKabinetuMinistrivUkrayinyvid 12.03.2003 r. №305. Dataonovlennya: 27.01.2021 №86 [OnApprovaloftheRegulationsonPre-SchoolEducationInstitution: theResolutionoftheCabinetofMinistersofUkraineNo. 305 asofMarch 12, 2003. Amending: No. 86 asofJanuary 27, 2021]. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/305-2003-%D0% BF#Text [in Ukrainian].

6. ProzatverdzhennyaPolozhennyaprospetsial'nushkolutaPolozhennyapro navchal'no-reabilitatsiynyytsentr: PostanovaKabinetuMinistrivUkrayinyvid 06.03.2019 r. №221. Dataonovlennya: 03.11.2021 №1132 [OnApprovaloftheRegulationontheSpecialSchoolandtheRegulationontheEducationalandRehabilitationCentre: theResolutionoftheCabinetofMinistersofUkraineNo. 221 asofMarch 06, 2019. Amending: No. 1132 asofNovember 03, 2021]. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/221-2019-%D0% BF#Text [inUkrainian].

7. ProzatverdzhennyaPoryadkuorhanizatsiyiinklyuzyvnohonavchannya u zakladakhzahal'noyiseredn'oyiosvity: PostanovaKabinetuMinistrivUkrayinyvid 15.09.2021 r. №957. Dataonovlennya: 01.01.2022 [OnApprovaloftheProcedureforOrganizationofInclusiveEducationintheGeneralSecondaryEducationInstitutions: theResolutionoftheCabinetofMinistersofUkraineNo. 957 asofSeptember 15, 2021. Amending: January 01, 2022]. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/957-2021-%D0% BF#Text [in Ukrainian].

8. ProzatverdzhennyaPrymirnohopolozhennyaprokomandupsykholoho - pedahohichnohosuprovodudytyny z osoblyvymyosvitnimypotrebamy v zakladizahal'noyiseredn'oyitadoshkil'noyiosvity: nakazMinisterstvaosvity i naukyUkrayinyvid 08.06.2018 №609 [OnApprovaloftheModelRegulationsontheTeamofPsychologicalandPedagogicalSupportoftheChildwithSpecialEducationalNeedsinGeneralSecondaryandPre-SchoolEducationOrganizations: theOrderoftheMinistryofEducation andScienceofUkraineNo. 609 asofJune 08, 2018]. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0609729-18#Text [inUkrainian].

9. ProzatverdzhennyaTypovohopolozhennyaprobudynokdytyny: nakazMinisterstvaokhoronyzdorov'yaUkrayinyvid 18.05.1998 r. №123. Dataonovlennya: 21.04.2006 [OnApprovalofthe Standard RegulationsonChildcareHome: theOrderoftheMinistryofHealthofUkraineNo. 123 asofMay 18, 1998. Amending: April 21, 2006]. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0372-98#Text [in Ukrainian].

10. Proreabilitatsiyu u sferiokhoronyzdorov'ya: ZakonUkrayinyvid 15.12.2021 №8. Dataonovlennya: 12.01.2022 [OnRehabilitationIntheFieldofHealthCare: theLawofUkraineNo. 8 asofDecember 15, 2021. Amending: January 12, 2022]. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1053-20#Text [in Ukrainian].

11. Natsional'nyyklasyfikatorUkrayiny: «Klasyfikatorprofesiy DK 003:2010» [TheNationalClassifierofUkraine: «ClassifierofProfessions SC 003:2010»]. Retrieved from: http://kodeksy.com.ua/buh/kp.htm [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru