Особливості комунікативно-мовленнєвого розвитку дітей старшого дошкільного віку з помірною розумовою відсталістю

Одеса

PECULIARITIES OF COMMUNICATIVE SPEECH DEVELOPMENT OF ELDER PRESCHOOL CHILDREN WITH MODERATE MENTAL DELAY

The article highlights the problem of communicative-speech development of senior preschool children with moderate mental retardation; the features, types, manifestations, ontogenesis ofspeech disorders have been investigated. In particular, the results of scientific studies were analyzed, in which it was proved that children with moderate mental retardation are in one way or another inherent in all known types of speech disorders, this is explained by both deep intellectual underdevelopment and the presence of local brain damage, pathological changes in the articulatory apparatus, which cause speech defects. It was found that with this form of mental dysontogenesis against the background of systemic speech impairment, the lack of communicative function is most manifested. The article presents the results ofthe ascertaining stage ofthe experiment, which providedfor the observation of the communicative-speech development of senior preschool children with a moderate degree of mental retardation in the conditions of educational, play and everyday activities; the study of communicative-speech development in experimental situations that simulate interaction within the framework of situational-business and nonsituational-personal communication ofa child with an adult and symmetric interaction in conditions of joint play and subjectpractical activities. The analysis of the statements made by the children made it possible to conclude that communicative intentions are not formulated, manifested in extreme limitation, the uniformity of the implemented communicative types of statements with a predominance of statements-messages, the poverty of speech (lexical and grammatical) meanings of the design of productive statements. The data obtained determined the main directions offurther speech therapy work, in particular, communicative-speech development within the framework of various "forms" of communicative activity - situational-business and extra-situational-personal in the system of child's relations with both adults and peers.

Key words: communicative speech development, speech, communication, communication, speech disorders, senior preschool children with moderate mental retardation.

Постановка проблеми

Мова і мовлення відіграють ключову роль у психічному розвитку дитини. Залучення дитини до світу мови забезпечує їй можливість активного включення до пізнавальної діяльності і комунікації, що впливає на формування основних психічних процесів дитини. Порушення сприйняття мови і її продукування (мовлення) негативно впливають на розвиток пізнавальної діяльності, комунікації та соціальної адаптації дитини.

У спеціальній педагогіці є окремі теоретико-експериментальні роботи, присвячені комплексному вивченню комунікативно-мовленнєвої діяльності дітей із помірною розумовою відсталістю, а також рекомендації щодо корекції порушень їхнього мовленнєвого розвитку. Однак досліджень, у яких розглядаються питання комунікативно-мовленнєвого розвитку таких дітей, що реалізуються у процесі інтеракції цілими висловлюваннями, оволодіння навичками організації діалогічної взаємодії та координації мовленнєвої поведінки на дискурсивному рівні, немає, це й визначило напрям подальшого дослідження.

Аналіз досліджень

Учені (О. Алексеєнко, Е. Винарська, С. Забрамна, В. Ліпакова, М. Певзнер, В. Петрова, Е. Соботович, Г Цікото та ін.) наголошують, що особливості психічного розвитку дітей з розумовою відсталістю зумовлені дефіцитарністю вищих коркових функцій, слабкістю аналітико-синтетичної діяльності, що негативно впливає на процес розвитку всіх компонентів мовної функціональної системи, на розвиток комунікативно-мовленнєвої діяльності дітей, знижуючи ефективність мовленнєвого спілкування.

Наявні у вітчизняній науці дослідження порушень усного мовлення у дітей з помірною розумовою відсталістю в основному відображають особливості фонетичної, лексичної, граматичної сторін їхньої мовленнєвої функціональної системи, вказують на недостатність регулюючої функції мови в організації та розвитку психічної діяльності дитини (А. Граборов, І. Дудкевич, Д. Ісаєв, В. Ліпакова, В. Котирло, Л. Савчук, М. Певзнер, С. Рубінштейн, М. Шеремет та ін.). Водночас особливості усного мовлення дітей із цією формою психічного дизонтогенезу практично не вивчені в аспекті актуалізації ними системи мовлення з метою комунікації. Тоді як незаперечним є той факт, що здатність дитини до породження висловлювань для впливу на думки і почуття співрозмовника має величезну соціальну значущість у плані становлення комунікативної функції мовлення і комунікативно-мовленнєвого розвитку.

Мета статті - визначити особливості комунікативно-мовленнєвого розвитку дітей старшого дошкільного віку з помірною розумовою відсталістю.

Виклад основного матеріалу

Розлади мовлення у дітей із порушеннями інтелекту дуже поширені, характеризуються складністю патогенезу та симптоматики. Пізній розвиток мовлення характерний для розумово відсталих дітей. Окремі слова у них з'являються у 2-3 роки, а фразове мовлення вони опановують лише після 4-5 років. За словами С. Рубінштейна, основними причинами недорозвинення мовлення розумово відсталих дітей є «слабкість функції замикання кори, повільний розвиток нових диференційованих зв'язків у всіх аналізаторах» (Рубинштейн, 1998: 106). Через те, що диференційовані умовні зв'язки в області мовленнєво-слухового аналізатора розвиваються повільно, розумово відстала дитина тривалий час не розрізняє звуки мови, слова, які вимовляють інші, а отже, не може точно і чітко сприймати мовлення інших.

Специфіка порушень мовлення та їх корекції у дітей із розумовою відсталістю визначається властивостями їхньої вищої нервової діяльності та психічного розвитку. Основними ознаками вищої нервової діяльності розумово відсталих дітей є слабкість функції замикання кори головного мозку, слабкість процесів активного внутрішнього гальмування, інертність нервових процесів, схильність до захисного гальмування; порушення взаємодії першої та другої сигнальних систем, що пояснюється недорозвиненням другої сигнальної системи. У процесі оволодіння вміннями та навичками розумово відсталі діти більше покладаються на наочний показ, зорове сприйняття, ніж на словесний інструктаж, що призводить до зниження регуляторної функції мовлення і впливає на поведінку дитини (Певзнер, 1982: 42).

Розвиток мовленнєвої моторики у дітей із помірною розумовою відсталістю здійснюється повільно, недиференційовано; утруднена координація дихальних, фонаторних і артикуляційних рухів у процесі мовлення; несформований як слуховий, так і кінестетичний контроль за правильністю мовних рухів.

Значну роль у виникненні мовленнєвих розладів у розумово відсталих дітей відіграють такі біологічні фактори, як: локальне ураження структур головного мозку, аномалії будови артикуляційного апарату (зубних рядів, язика, м'якого і твердого піднебіння), зниження слуху.

Серед психологічних факторів, що визначають особливості розвитку мовлення та мовленнєвих порушень, провідна роль відводиться недорозвиненню вищих форм пізнавальної діяльності (аналізу, синтезу, узагальнення, абстрагування), відзначається конкретність і поверховість мислення, порушення вербальної регуляції поведінки, незрілість емоційно-вольової сфери та психічної діяльності загалом. Все це веде до зниження потреби у словесному спілкуванні, обмеження мовленнєвих контактів, що також негативно впливає на процес оволодіння мовленням (Певзнер, 1982: 43).

Вирішальною умовою успішного включення дітей з помірною розумовою відсталістю в освітній простір є всебічне врахування їхніх освітніх можливостей і потреб з опорою на різні організаційні форми їхнього розвитку і виховання (Певзнер, 1982: 47). При цьому ефективність корекційної роботи з такими дітьми значною мірою залежить від їхнього рівня комунікативно-мовленнєвого розвитку. Особливого значення в цьому аспекті набуває включення дитини в рольову гру, залучення її до спільної ігрової діяльності в колективі однолітків, що знаменує собою перехід від ситуативних до позаситуативних форм комунікації (Алексеенко, 1989: 43).

Особливе місце у структурі мовлення займає семантичний компонент, що розглядається як підсистема правил вибору адекватного значення, необхідний етап породження мовленнєвого висловлювання. Підставою для вибору адекватних засобів вираження слугує семіотико-ситуативний аналіз, у результаті якого виявляються значущі для спілкування та діяльності елементи ситуації (Піроженко, 2002: 163).

Щодо проблеми генезису комунікативної діяльності, то вона традиційно розуміється як прояв вербального егоцентризму дитини і є певною сходинкою в розвитку мовленнєвого спілкування, засвоєння відносин і зв'язків навколишнього світу, усвідомлення власної позиції в системі соціальнозначущих взаємин (Эльконин, 2007: 189).

Результати вітчизняних і зарубіжних досліджень щодо специфіки комунікативно-мовленнєвого розвитку дітей з помірною розумовою відсталістю свідчать про значні відхилення в оволодінні фонетичним, лексичним, синтаксичним, морфологічним, семантичним компонентами мовленнєвої здатності дітьми з цією формою психічного дизонтогенезу. Виявлено, що в основі структури мовленнєвого дефекту в разі розумової відсталості лежить несформованість семантичного компонента. Водночас картина мовленнєвого порушення часто характеризується неоднорідністю, варіативністю, комбінаторністю різних симптомів мовленнєвої патології (Соботович, 2004: 76).

О. Алексеєнко, Є. Соботович вважають, що у цієї категорії дітей спостерігається значний розрив між величиною активного і пасивного словника порівняно з дітьми з нормальним розвитком, а також із дітьми з легким ступенем розумової відсталості. Лексика дітей з помірною розумовою відсталістю характеризується неточністю, недиференційованістю, часто неадекватним використанням слів, розширенням, змішуванням або звуженням родових і видових понять, порушенням смислових зв'язків слів та організації семантичних полів. Діти цієї групи відчувають значні труднощі у процесі засвоєння синтаксичних моделей висловлювань, граматичних засобів вираження зв'язку окремих компонентів у структурі висловлювання (Алексеенко, 1989: 44), (Соботович, 2004: 83).

Дітям із помірною розумовою відсталістю тією чи іншою мірою притаманні всі відомі види мовленнєвих розладів, що пояснюється як глибоким інтелектуальним недорозвиненням, так і наявністю локальних мозкових ушкоджень, патологічних змін артикуляційного апарату, що зумовлюють мовленнєві дефекти.

Очевидно, що ступінь оволодіння всіма рівнями системи мови визначається предметно-практичними, ігровими діями, реалізованими в процесі спілкування (Савчук, 2005: 125). Невміння користуватися пошуковими способами орієнтування, відсутність прагнення діяти з предметом відповідно до його призначення, застрягання на первинному способі дії, схильність до стереотипів і персеверацій у сукупності характеризують предметну діяльність дітей з помірною розумовою відсталістю, зумовлюючи брак чуттєвого досвіду, відсутність мотивів і потреб пізнання і, як наслідок, порушення формування механізму відображення й узагальнення у словах, що позначають предмети, явища і зв'язки навколишньої дійсності (Шеремет, 2019: 218).

Виявлено, що при цій формі психічного дизонтогенезу на фоні системного порушення мовлення найбільшою мірою проявляється недостатність комунікативної функції. Тому під час визначення змісту започаткованого експериментального дослідження ми керувалися рекомендаціями Т. Піроженко, Л. Савчук, О. Смирнової щодо проведення діагностики провідної форми спілкування дітей з дорослими і виявлення особливостей мовлення у спілкуванні дітей з дорослим і однолітком. У цьому руслі значущим є розгляд особливостей мовлення дітей старшого дошкільного віку з помірною розумовою відсталістю з позиції комунікативно-прагматичного підходу, який розкриває специфіку оволодіння навичками реалізації комунікативних намірів і організації діалогічної взаємодії у процесі спілкування.

У констатувальному етапі експерименту взяли участь 30 дітей з інтелектуальною недостатністю. Експериментальну групу (ЕГ) становили 15 дітей з помірною розумовою відсталістю, стільки ж дітей з легким ступенем розумової відсталості ввійшли до контрольної групи (КГ). Експеримент проходив у спеціалізованому ЗДО № 235 м. Одеси. Діти ЕГ характеризувалися обмеженим запасом відомостей про навколишній світ, недорозвиненням загальної та дрібної моторики, зниженням працездатності, недостатньою концентрацією уваги та емоційно-вольовими порушеннями різного ступеня прояву.

У всіх дітей констатовано мовленнєві порушення, які визначені як системне недорозвинення мовлення середнього (10 дітей - 67%) і важкого (5 дітей - 33%) ступеня в ЕГ та 60% легкого (9 дітей), 20% середнього (3 дітей) і стільки ж важкого ступеня в КГ. Практично у всіх дітей ЕГ відзначалися порушення звуковимови, грубе недорозвинення фонематичного сприйняття, несформованість словотворчих процесів, недорозвинення граматичної будови мовлення, недостатність лексичного запасу. Аналіз синтаксичної організації мовлення дав змогу виявити переважання реплік, представлених однією синтаксичною конструкцією (одиничним однослівним, рідше двослівним висловлюванням). Дослідження проводилось у два етапи: 1) спостереження за комунікативно-мовленнєвим розвитком дітей старшого дошкільного віку з помірним і легким ступенем розумової відсталості в умовах освітньої, ігрової та побутової діяльності; 2) вивчення комунікативно-мовленнєвого розвитку в експериментальних ситуаціях.

Аналіз результатів першого етапу дослідження (спостереження за комунікативно-мовленнєвою поведінкою випробуваних у межах взаємодії з дорослими (вихователями, логопедами) й іншими дітьми в умовах освітньої (організовані заняття), ігрової і побутової (спонтанне спілкування) діяльності) дав змогу виділити основні особливості комунікативно-мовленнєвого розвитку дітей з помірною розумовою відсталістю: переважають висловлювання коментуючого, повідомлюючого характеру, які опосередковані змістом здійснюваної діяльності, відзначається низька частота створення діалогічних єдностей, звертання до дорослого, тобто орієнтація на нього як «одержувача» мовлення. У результаті спостережень виявлено, що здебільшого для дітей з помірною розумовою відсталістю властиві досить високі показники комунікативно-мовленнєвої активності, лексичного і граматичного оформлення висловлювань в умовах ситуативно-ділового спілкування з дорослим (ситуації гри з конструктором, складання мозаїки, гри з лялькою).

На другому етапі констатувального експерименту дітям пропонувалися комунікативно-мовленнєві ситуації, спрямовані на визначення сформованості ситуативно-ділового спілкування і позаситуативно-особистісного спілкування.

Під час оціни результатів контрольного експерименту ми використовували методи математико-статистичної обробки отриманих даних. Дані про відмінності у значеннях середньогрупових показників у дітей ЕГ та КГ наведені в таблиці 1.

Дані таблиці 1 свідчать про значні відмінності у використанні дітьми з помірною і легкою розумовою відсталістю показників комунікативно-мовленнєвого розвитку і типів висловлювань у процесі спільної з дорослим сюжетної гри «Купуємо подарунки». Збільшення кількості висловлювань, які характеризуються великою комунікативною спрямованістю в діалозі (повідомлень, пояснень, пропозицій), свідчить про зміну психологічної позиції дітей з помірною розумовою відсталістю у процесі спілкування, пов'язаною із прийняттям активної ролі комунікативного суб'єкта, розвитком партнерських відносин.

Недостатність навичок соціальної перцепції, вузькість поглядів на соціальний світ зумовили обмеженість змісту висловлювань дітей експериментальної групи в ситуаціях позаситуативноособистісного спілкування з дорослим (бесіди на тему «Моя родина», «Святкування Нового року», бесіди за результатами образотворчої діяльності). Дані кореляційного аналізу свідчать про те, що такі ситуації значущі для формування в дітей старшого дошкільного віку з помірною розумовою відсталістю навичок вживання висловлювань-повідомлень, оціночних висловлювань із використанням відповідних мовленнєвих засобів.

Таблиця 1

Середньогрупові показники комунікативно-мовленнєвого розвитку дітей в умовах ситуативно-ділового спілкування