Новітні дидактичні засоби в медіаосвіті (на прикладі мультимедійного лонгріду)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Новітні дидактичні засоби в медіаосвіті (на прикладі мультимедійного лонгріду)

Марія Бутиріна та Лілія Темченко



Анотація

У статті представлено мультимедійний лонгрід як засіб здійснення ефективної медіаосвітньої практики. Обґрунтовано ідею використання цієї мультимедійної технології для формування медіакомпетенції здобувачів медіаосвіти. Акцентовано на таких її складниках -- інформаційні, аналітичні навички; історико-журналістські знання; творчі якості. Доведено, що мультимедійний лонгрід є ефективним комунікаційним інструментом, що має значний інформацієтвірний та сугестивний потенціал. Схарактеризовано ключові мультимедійні елементи (аудіо, відео, інфографіка, ігрові техніки, засоби зворотного зв'язку) в аспекті застосування їх у медіаосвітній діяльності.

Запропоновано архітектоніку і варіанти змістового наповнення лонгріду, присвяченого видатним українським публіцистам. Обґрунтовано доцільність вибору й вагомість заявлених постатей для медіаосвітнього студіювання. Значну увагу в статті приділено сучасному стану медіаосвіти, висвітленню викликів глобалізованого інфопростору, які змушують медіапедагогів переглядати освітні завдання та інструментарій. Зроблено висновок про ефективність застосування в медіаосвіті інноваційних медіазасобів, що відповідають особливостям «цифрового» сприйняття інформації новим поколінням, характеризуються багатоканальністю рецепції та можливостями інтерактивної взаємодії.

Вказано, що звернення до публіцистичного доробку В'ячеслава Чорновола дозволить актуалізувати в медіаосвітніх практиках цінності національної культури, підвищити престижність україномовного спілкування, залучити здобувачів до ознайомлення із кращими зразками публіцистики, що можуть стати визначальними для оцінювання поточних комунікаційних процесів. Зазначено, що медіакомпетентність як цільовий результат медіаосвіти дозволить фахівцям різних галузей орієнтуватися в інноваційному медіасередовищі та продуктивно застосовувати його здобутки.

Ключові слова: медіаосвіта; мультимедійний лонгрід; історія журналістики; дидактичні медіазасоби.



Butyrina Mariya and Temchenko Lilia. Longread as an effective media technology in the system of media education: didactic and communication aspects

The article presents a multimedia longread as a means of implementing effective media education practice. The idea of using this multimedia technology for the formation of media competence of media education students is substantiated. Emphasis is placed on its components -- information, analytical skills; historical and journalistic knowledge; creative qualities. It is proved that multimedia longread is an effective communication tool that has significant information and suggestive potential. The key multimedia elements (audio, video, infographics, game techniques, feedback) are characterized in terms of their application in media education activities. The architectonics and options for the content of the longread dedicated to prominent Ukrainian publicists are proposed. The expediency of the choice and importance of the declared figures for media education studies is substantiated. The article pays considerable attention to the current state of media education, highlighting those challenges of the globalized infospace that force media educators to review educational tasks and tools. A conclusion is made about the effectiveness of the use of innovative media in media education, which corresponds to the peculiarities of the "digital" perception of information by new generations, characterized by multichannel reception and interactive interaction.

It is indicated that the appeal to the journalistic works of Vyacheslav Chornovil will allow to actualize the values of national culture in media educational practices, to increase the prestige of Ukrainian-language communication, to attract students to get acquainted with the best examples of journalism, which can be decisive for assessing current communication processes.

It is noted that media competence as a target result of media education will allow specialists in various fields to navigate the innovative media environment and productively apply its achievements.

Keywords: media education; multimedia longread; history of journalism; didactic media.



Вступ

Постановка проблеми. Виклики інформаційної епохи актуалізують імперативи медіаграмотності для фахівців різних галузей. Потреба орієнтуватися в потоках різноякісної інформації, структурувати відомості, що надходять різними медіаканалами, розрізняти прагматично цінний і другорядний контент та й загалом здійснювати грамотне й безпечне медіаспоживання -- усе це привело до значного поширення медіаосвітньої парадигми, і відтак до появи професійно-орієнтованої медіаосвіти.

В умовах медіатизації всіх сфер життєдіяльності суспільства нормативною для освітніх професійних програм стає медіакомпетентність, яка формує навички продуктивної поведінки в інноваційному медіасередовищі, стимулює пошук інформації для розширення обріїв професійної досконалості. Медіадидактика, медіаграмотність, медіапродукти, медіакритика -- це притаманне медіасфері коло концептів, яке нині поширене на царину вищої освіти загалом.

Як слушно зазначають В. Бакіров та Л. Стародубцева, «ледь не до кожного концептуально напруженого поняття зараз цілком обґрунтовано додається префікс «медіа» (Bakirov & Starodubtseva, 2013, c. 46). В умовах «медіального повороту», проголошеного С. Мюнкером, не буде великим перебільшенням сказати, що кожен фах здобуває власну медіапроєкцію.

Професійно-орієнтована медіаосвіта у вищій школі інтегрує низку завдань і обумовлених ними практик, які не лише формують медіакритичне мислення в майбутніх фахівців, а й готують їх до використання медіаконтенту для професійного саморозвитку та самовдосконалення протягом кар'єрного зростання. Сформована медіаграмотність як системний результат медіаосвіти убезпечує і від інформаційного тиску універсального потокового контенту, і від медіасупроводу галузевої інноваційної інформації.

Інформаційні шуми, загальна когнітивна перевантаженість здобувачів медіаосвіти змушує переглядати узвичаєні дидактичні підходи й інтегрувати в систему навчання креативний та продуктивний компоненти, що передбачає звернення до комунікаційно ефективного інструментарію, сформованого самою медіагалуззю. Найбільш доцільною є актуалізація медіаформатів та медіаформ, що мають високий рівень інтерактивності, передбачають активний зворотний зв'язок та активізують творче мислення реципієнтів.

Аналіз останніх досліджень та публікацій.

Актуальність впровадження медіаосвітнього компоненту до системи вищої освіти засвідчують численні дисертаційні роботи, присвячені застосуванню медіаосвітніх технологій у підготовці спеціалістів різного фаху -- від комп'ютерних наук до нафтогазового профілю (І. Ю. Гуріненко, Н. М. Духаніна, І. А. Сахневич, І. М. Чемерис). Медіаосвіта як складник сучасного освітнього процесу системно й комплексно досліджувалася вченими-комунікативістами. Засади медіаосвітньої діяльності були сформульовані в працях О. Боришпольця, В. Іванова, Т. Іванової, Л. Кульчицької, Л. Найдьонової, Б. Потятиника. Медіаосвітній інструментарій у контексті протидії гібридним загрозам неодноразово ставав об'єктом інтересу вчених, зокрема C. Бульбенюка (2019), М. Герасимович (2020), О. Сусської (2015). Актуалізовано дослідницькі концепти «інформаційна безпека країни», «зовнішні інформаційно-психологічні впливи», «інформаційна політика» тощо. Медіаосвіту в контексті розбуди громадянського суспільства досліджувала Н. Варич (2019).

Низку публікацій, присвячених професійно- орієнтованій медіаосвіті, запропонувала Г. Онкович, яка вирізнила її з-поміж інших напрямів медіаосвітніх практик, зазначивши, що «йдеться не просто про «журналістику/медіа для всіх», а про те, як найефективніше використовувати професійно-орієнтовані медіапродукти (медіатексти) в підготовці фахівців різних спеціальностей, щоб у подальшому вони успішно застосовували навички роботи з масмедіа для підвищення професійного рівня, самоосвіти впродовж життя» (Onkovych, 2013, с. 82).

Окремий кластер опрацьованої наукової літератури становлять публікації, де розглянуто лонгрід як ефективний мультимедійний формат (Leshko, 2020), як засіб донесення інформації (Blazheievska, 2019), як освітня технологія при виконанні різного типу завдань (Onkovych, 2013). Сугестивний потенціал лонгріду в контексті розслідувальної журналістики висвітлює Стекольщикова (2017). Специфіку формату лонгріду, принципи розробки його структури та комунікаційний потенціал розкривають Шашенко (2019) та І. Пуцята (2022). Особливості побудови лонгрідів аналізує К. Дюжева (2017). Поліфункціональності лонгрідів присвячує розвідку Г. Гич (2016). Г. Головченко порушує питання нормативно-правового забезпечення медіаосвіти в Україні (2020).

Заявлені дослідницькі підходи та ракурси узагальнено засвідчують продуктивність лонгріду як комунікаційного інструменту, що має значний інформацієтвірний та сугестивний потенціал.

Мета дослідження -- обґрунтувати комунікаційну ефективність та дидактичну доцільність лонгріду як медіатехнології, за допомогою якої можна вирішувати медіаосвітні завдання.

Вибір медіаформату обґрунтовано імперативами, потребами та ключовими характеристиками сучасних медіаосвітніх практик. Набір дидактичних засобів, якими сьогодні користуються медіаосвітяни, передбачає опертя на інноваційні технології та вагомі комунікаційні здобутки. їх потенціал використовується для оптимізації роботи медіапедагогів та покращення комунікації в медіаосвітньому просторі. Необхідно також зважати на те, що важливою умовою використання дидактичних засобів у медіаосвітніх практиках має стати пошановування національних традицій -- ствердження цінностей національної культури, підвищення престижності україномовного спілкування, апеляція до найкращого досвіду митців, письменників, публіцистів, журналістів. Їх доробок має стати продуктивною основою для відпрацювання навичок коректного оцінювання поточних медіапроцесів, лакмусовим папірцем встановлення цінності сучасних журналістських практик.

Об'єкт дослідження -- мультимедійний лонгрід як дидактичний засіб медіаосвіти.

Методи. Під час дослідження ми послуговувалися комплексом теоретичних та емпіричних методів, що обумовлено цільовим спрямуванням розвідки -- теоретично обґрунтувати дієвість обраної медіатехнології та унаочнити її на конкретному емпіричному матеріалі. При опрацюванні масиву профільної літератури використано загальнонаукові методи: аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення. Для розробки лонгріду-конструктора було застосовано метод комунікаційного аналізу з метою визначення дидактичної дієвості кожної з його частин.



Результати дослідження

Концепцію впровадження медіаосвіти в Україні (далі Концепцію) було прийнято в 2010 р. у зв'язку із потужним розвитком комунікаційних технологій, посиленням інформаційного тиску на свідомість, поширенням патогенних впливів медіаконтенту на колективну психіку, а відтак і усвідомленням потреби формування критичного мислення в масової аудиторії. мультимедійний лонгрід медіаосвітній

Відтоді контекст споживання медіапродуктів зазнав суттєвих трансформацій, відповідно були переглянуті і ключові позиції означеної Концепції. У квітні 2016 р. Національна Академія педагогічних наук України затвердила нову редакцію цього засадничого документу з огляду на виклики інформаційній безпеці нашої країни через початок гібридної війни Росії проти України. Роль медіаосвіти у формуванні критичного мислення масової аудиторії набула виняткової актуальності після 24 лютого 2022 р. Інструментарій медіаосвіти було визнано зброєю в протистоянні ворогу на інформаційному фронті.

Водночас посилилися й інші деструктивні тенденції розвитку медіагалузі, спричинені потребами ринку та доступністю технологій. Так звана «епоха тотального самовираження» викликала нечувану раніше активізацію аматорської журналістики, що призвела збільшення неякісного й неверифікованого контенту в медіапросторі. Нового звучання набув захист від медіа, які в умовах ринкового існування вдаються до виробництва неякісного продукту -- фейки, фактоїди, сенсації, хайпи, меми, симулякри тощо. У суспільстві знань, де кожен може долучитися до продукування контенту, трансляції повідомлень, гейткіпінгу, соціального інжинірингу за допомогою медіазасобів, стало очевидним, що формування в аудиторії навичок критичного мислення має стати основою її безпечного існування в інформаційному світі.

Медіаосвітня діяльність в Україні спирається на методологічні і методичні засади, розроблені західними медіапедагогами та дослідниками в царині медіакомунікацій.

Країною, яка першою усвідомила важливість протидії шкідливим медійним текстам, стала Великобританія, котра ще в 1930-х рр. почала практикувати медіаосвітні студії. Пізніше в країнах Західної Європи формування медіаграмотності ввійшло до числа обов'язкових освітніх компонент у програмі середньої школи. Розвиток медіаосвіти здійснювався в напряму від морально-етичних імперативів до дослідницьких напрацювань. Вчені не лише констатували патогенні впливи медіаконтенту, а й вивчали сугестивний потенціал медіа, зразки пропагандистського впливу, прецеденти маніпуляцій у медіатекстах. Вектор розвитку медіаосвіти поступово переорієнтував учасників процесу з тотальної критики медіа на конструктивне позиціонування медіазасобів у житті людини за умов відповідального й свідомого їх використання.

Двовекторність медіаосвіти виразно простежена і в сучасних практиках української медіапедагогіки, зокрема й у відповідній дефініції українського комунікативіста й медіакритика Б. Потятиника: «Медійна освіта -- це науково- освітня сфера діяльності, яка ставить собі за мету сприяти індивіду сформувати сталий психологічний захист від маніпуляцій чи експлуатацій з боку медіа і розвинути інформаційну культуру. У свою чергу, медійна освіта спрямована на масове оволодіння необхідними журналістськими навичками та новітніми технологіями, і на захист індивідів від надміру агресивного інформаційного довкілля» (Potyatynyk, 2005).

Медіаосвіта стає все більш комплексною і багатоплановою. Окрім виразного медіакритичного складника, вона інтегрує медіааксіологічні, рецептивні, творчі, комунікаційні навички, що входять до складу медіакомпетенції фахівця будь-якого профілю.

Французький дослідник В. де ла Рош завдання медіаосвіти узагальнює так:

- розвиток критичного мислення й інформаційної/медійної незалежності особистості;

- оптимізація рецептивної здібності індивідуума, здатності до коректного зваженого оцінювання медіапродуктів, розуміння інформації;

- надання історичних знань щодо розвитку суспільних, соціокультурних, політичних дискурсів різних періодів, розуміння їх глибинних сенсів і підтекстів;

- розвиток навичок медіатворчості, правильного кодування інформаційних повідомлень;

- актуалізація комунікативних здібностей індивідуума;

- розвиток здатності особистості до сприйняття медіатекстів через призму їх естетичної цінності;

- розвиток вміння коректної самопрезентації шляхом застосування медіазасобів;

- розвиток навичок ідентифікації медіатекстів відповідно до різних жанрових та функціональних характеристик (Rizun, 2013).

Становлення медіаосвіти в Україні відбувалося в два етапи. Перший етап імплементації медіаосвітніх знань до системи освіти охопив 2010-2016 рр. Він актуалізував потребу в медіаосвітніх знаннях та створив підґрунтя для впровадження означеної дисципліни в освітні програми середньої та вищої школи.

Другий етап інтеграції медіаосвіти в освітній процес було розпочато в 2016 р. Трансформації медіасфери змусили переглянути згадану вище Концепцію і викласти її в новій редакції. Нові акценти були обумовлені медіавикликами, що спричинені тотальною диджиталізацією. Зокрема наголошувалося на збільшенні недоброякісної медійної продукції, активізації низькоморальних ідеологем і конструктів, експансії зовнішньої пропаганди та інформаційної агресії Росії. Медіаосвіта була представлена як вагомий чинник модернізації освіти, що може сприяти гармонійному розвиткові особистості та захисті її від згубних впливів зовнішніх інформаційних потоків.

Поточний етап розвитку медіаосвіти в Україні мав завершитися в 2022 р. Очевидно, що умови впровадження медіаосвітніх ініціатив змінилися, а потік дезінформації, фейків, маніпулятивного контенту, проведення інформаційно-психологічних операцій з боку країни-агресора змусили медіапедагогів ще більш активно формувати медіакритичні підходи, вивчати методологію російської пропаганди, аби ефективно протидіяти їй у гібридній війні.

Зупинимося на завданнях, прописаних у Концепції. їх планували зреалізувати на другому етапі впровадження медіаосвіти до освітнього процесу.

По-перше, йдеться про формування медіаімунітету суспільства, що повинен убезпечити людей від шкідливих упливів; навчити їх ігнорувати «медіасміття», фальшиві сенсації, публікації заради хайпу без жодної фактологічної основи; правильно відбирати корисну інформацію, цінну для налагодження нормальної життєдіяльності. Передбачалося, що сформований медіаімунітет має стати результатом широкої медіаобізнаності особистості.

По-друге, акцентовано на формуванні психологічних механізмів критичного мислення і захисної рефлексії в рецепціях медіапродуктів. На перший план виходить вміння індивіда чітко усвідомлювати медіапотреби; орієнтуватися у вирі інформації та безлічі інформаційних платформ, які агресивно пропонують медіапослуги; розуміти медіамову різних ЗМІ, які послуговуються варіативними системами кодування повідомлень; володіти інструментарієм критичного опрацювання медіаповідомлень.

Третій аспект функціоналу медіаосвіти в оновленій Концепції стосувався формування в здобувачів навичок медіатворчості, яка б активізувала самопрезентацію людини, засновану на цінностях патріотизму, розумінні та свідомому декларуванні національної ідентичності, відповідальному комунікуванні з іншими членами суспільства, зокрема й у соціальних мережах. Концепція медіаосвіти також передбачала, що активна медіатворчість громадян, їх здатність до самовираження й самоствердження в медіапродуктах дозволить подолати соціальні наслідки анексії Криму та воєнних дій на Донбасі.

Як відомо, провадження освітньої діяльності супроводжується застосуванням дидактичних засобів. Відповідно до потрактування Р. С. Піонової, вони позиціоновані як «елементи навчального середовища, які педагог свідомо використовує для цілеспрямованого навчально- виховного процесу, для більш плідної взаємодії зі студентами» (Pionova, 2002). Ідеться про найрізноманітніші засоби, що оптимізують навчальний процес, -- посібники, підручники, довідники, словники, карти, креслення, а також про технічні засоби здійснення навчального процесу. Цілком зрозуміло, що означені дидактичні засоби були сформовані в доцифрову епоху і нині потребують суттєвого перегляду на засадах диджитальних підходів. Мова йде насамперед про інтеграцію можливостей віртуальної виразності до традиційних інструментів навчання, а також про запозичення комунікаційних засобів, сформованих у середовищі нових медіа.

На етапі диджиталізації медіаосвіти, переходу до нових прогресивних методів навчання набувають актуальності медіатехнології, які модернізують освітній процес. Особлива увага при розробці навчального інструментарію приділяється авторським дидактичним засобам, що забезпечують оригінальне подання навчальних тем, уможливлюють унікальну візуалізацію матеріалу, пропонують неординарні форми контролю.

Нові дидактичні засоби, за виразом П. В. Саварина, передбачають «проєктування, організацію та проведення занять із забезпеченням багатоканальності сприйняття відомостей суб'єктами навчання в інтерактивному режимі завдяки використанню мультимедійних комп'ютерних програмних і мультимедійних навчальних програмних засобів» (Savaryn, 2017). Серед новітніх засобів варто назвати кейси, історії, віртуальні ігри, лонгріди тощо. За умов переходу до онлайнових форм навчання такі технології набувають провідного значення також і серед дидактичного інструментарію медіаосвіти.

Оптимальні засоби здійснення медіаосвітнього процесу передбачають інтерактивність, яка забезпечує діалогічний формат навчання, дає механізми для здійснення самоконтролю. Також важливим є застосування різних систем кодування повідомлень, що обумовлює синергетичний ефект при сприйнятті матеріалу. Поєднання вербального тексту з фото, відео, аудіо, анімаційними вставками значно оптимізує процес засвоєння знань суб'єктом медіаосвітнього процесу.

Про особливу роль медіатехнологій у навчанні зараз говорять в контексті реформування системи освіти в цілому. Якщо ж йдеться про медіаосвіту, тут медійні дидактичні засоби здобувають провідне значення, адже без них не можна унаочнити медіавплив, продемонструвати його шкідливі тренди, навчити самовираженню та самопрезентації в медіасередовищі.

Узагальнено дидактичні засоби медіаосвіти можна представити такою типологією. За джерелами отримання знань американські медіапедагоги С. Шейбе та Ф. Рогоу виокремлюють «вербальні (лекція, розповідь, бесіда, пояснення, дискусія), наочні (ілюстрування медіатекстами), репродуктивні, дослідницькі, евристичні, проблемні, ігрові (моделювання художньо-творчої діяльності творців медіатекстів, імпровізація тощо) засоби» (Sheibe & Rogow, 2014).

Медіаосвітні студії передбачають взаємодію здобувачів з різними медіазасобами. друкованими, аудіальними, аудіовізуальними, проте мультимедійні публікації мають більшу дидактичну ефективність, ніж традиційні форми. Вони уможливлюють інтерактивні практики під час засвоєння матеріалу, сприяють наочності, забезпечують зворотний зв'язок. Одним із таких новітніх журналістських форматів є лонгрід. Архітектоніка лонгріду передбачає глибоке занурення в тему журналістського твору. Лонгрід орієнтує журналістів на спосіб подання інформації, який сприяє емоційній ефективності медіарецепції, забезпечує комунікаційну ефективність тексту. Згадаймо, що автори першого лонгріду «Snowfall» здобули Пулітцерівську премію за «майстерну інтеграцію мультимедійних елементів».

На наш погляд, лонгрід можна застосовувати в медіаосвітній діяльності як продуктивний дидактичний засіб, що має виховне спрямування та пояснювально-ілюстративне призначення. Організація матеріалу, притаманна лонгріду, активізує сприйняття завдяки різноплановим і різнокодовим складникам представленого дискурсу.

Жанрова палітра лонгріду містить репортажі, інтерв'ю, нариси, портрети, реконструкції. За потреби журналісти варіюють жанрову презентацію такого типу публікацій. Дослідниця О. Харитоненко, яка аналізує різновиди лонгрідів, опублікованих на сайті Укрінформ, додає до традиційного переліку ще й лонгріди-статті, лонгріди-звіти, лонгріди-колективні інтерв'ю (Kharytonenko, 2019).

Погодимося з О. Бідою, що «найбільш вдалі теми для лонгрідів -- це історія людини -- портрет або нарис, актуальна подія, через яку можемо розповісти історію людини або людей, історична подія, в якій намагаємося знайти паралелі з сьогоденням» (Bida, 2016). Зазвичай лонгріди мають пролонговану ефективність, до них звертаються і вдруге, і втретє, аби перечитати чи переглянути візуальні елементи, уточнити дату, факт, вислів, залучити до тексту вдалу цитату.

Лонгріди орієнтовані на сучасну аудиторію, яка отримує задоволення від декодування мультимедійних історій. В умовах інформаційного перевантаження лонгріди здатні доносити меседжі, відокремлюючи їх від інформаційного шуму.

Сучасна практика медіаспоживання передбачає новий спосіб використання медіа через реалізацію мультизадачності. Широкі комунікаційні та пізнавальні можливості лонгріду роблять його ефективним засобом медіаосвіти, яка на сьогодні покликана вирішувати широке коло завдань.

Що є важливим для функціонування лонгріду в медіаосвітніх практиках? Передусім те, що за умов різних технологічних можливостей читач може сприймати його повністю чи частково, при цьому основний зміст зберігається. Аудиторія, на яку спрямовані лонгріди медіаосвітньої тематики, завжди може варіативно сприймати надані матеріали. Розробникам таких лонгрідів варто пам'ятати, що їх елементи повинні дублювати один одного, аби читач, який, наприклад, має можливості переглянути відео або увімкнути аудіо, все ж таки отримає повну інформацію з певної теми.

Зупинимося на типах мультимедійних елементів, що складають лонгріди, і розглянемо їх застосування в медіаосвітній діяльності.

Аудіальні елементи Аудіоряд у лонгріді можна умовно поділити на подкасти (завершені повноцінні аудіоповідомлення, у лонгріді їх може бути декілька), аудіоілюстрації; аудіоверсії тексту. Як відомо паралельне сприйняття матеріалу -- вербально при прочитуванні й аудіально при прослуховуванні запису -- значно покращує його запам'ятовування. Подкасти, інтегровані в лонгрід, можна прослуховувати окремо.

Відеоелементи Відеоряд у лонгріді може бути представлено відеоілюстрацією та відеосюжетом. У медіаосвіті є низка тем, які не можна подати поза відеосупроводом.

Інфографіка Інфографіка здатна перетворити складний матеріал на прості візуальні образи того, про що в ньому йдеться. Це може бути реконструкція в картинках певних історичних подій, що легко сприймається й запам'ятовується. Потенціал інфографіки є широко затребуваним у медіаосвітній практиці, де потрібно унаочнювати складні медіапроцеси, забезпечувати запам'ятовування матеріалу, спрямованого на формування критичного мислення.

Ігрова комунікація

Корисними для користувачів можуть бути інтерактивні тести, вікторини, відкриті питання з можливостями дати оцінку медіатексту або запропонувати власну версію висвітлення факту.

Засоби зворотного зв'язку

Зв'язок із реципієнтами є дуже важливим елементом комунікації, що реалізує медіаосвітні цілі. Йдеться про такі мультимедійні елементи, як механізми коментування, реагування, власний розвиток історії тощо.

Усі перелічені мультимедійні елементи, притаманні лонгріду, сприяють його рецепції, активній рефлексії, інтересу до медіаосвітньої тематики, що згодом обумовлює продуктивний пошук і самонавчання в означеній сфері.

Одним із завдань медіаосвіти є призвичаєння широкого загалу до медіатворчості, що передбачає знайомство здобувачів медіаосвіти з технологією журналістської діяльності, жанровими формами, методами збору інформації, пошуку героїв, написання матеріалів тощо. Водночас сучасна медіаосвіта спрямована не лише на формування критичного мислення, але й на пошук ідентифікаційних орієнтирів суспільства, провадження патріотичних імперативів, розвиток громадянської свідомості.

Ефективний лонгрід передбачає постать героя, що виконує змістотвірну функцію.

Людиноцентричність лонгріду як типу матеріалу дозволяє використовувати його в дидактичних цілях, коли є потреба образно, переконливо й фактологічно розповісти історію героя, викликати до нього інтерес, повагу, зацікавити фактами його біографії, творчості, захопити світоглядом.

В історії української журналістики виокремлюємо низку знакових особистостей, які виявили у творчості комплекс національних проблем. Мовиться про В. Винниченка, О. Гончара, М. Грушевського, Д. Донцова, С. Єфремова, Є. Сверстюка, І. Франка, В. Чорновола. Як визначні медіапостаті другої половини ХІХ-ХХ ст. і репрезентанти української нації, вони творчим доробком вплинули на перебіг суспільних процесів, зокрема національну самоідентифікацію, представили неординарне бачення найскладніших суспільно-політичних реалій. З історичної дистанції ці персоналії набули ще більшої масштабності. Початок гібридної війни росії проти України, а згодом і повномасштабне вторгнення до нашої країни актуалізували звернення до лідерів думок, які працювали в медіаплощині, транслюючи широкому загалу свої оцінки і думки. Кожна з персоналій заслуговує на дослідницьку увагу й комплексну представленість в медіаосвітніх програмах.

З-поміж означених постатей найбільш впливовою, на наш погляд, є особистість журналіста, організатора шістдесятницького руху та Української Гельсінської спілки В'ячеслава Чорновола. Презентація в мультимедійних лонгрідах публіцистичного портрета В. Чорновола здатна вплинути на процес формування ціннісних орієнтирів у медіатворчості та медіапрезентації. Ідеться не лише про підвищення рівня поінформованості здобувачів медіаосвіти про видатного українця, а й про підготовку підґрунтя для здійснення правильного історичного вибору. Висвітлення творчого доробку публіциста-дисидента має пізнавальне, виховне, практичне значення. Наголоси, які робив у публіцистичній творчості В. Чорновіл, перегукуються із завданнями нинішньої медіакритики і медіаосвіти -- протидіяти ідеологічним штампам, стереотипам, усталеним категоріям, що нав'язані панівним режимом. Публіцист попереджав про занепад суспільства, у якому «духовний вантаж людства у вигляді готових інформаційних блоків ставлять на службу минущих ідей та інтересів» (Chornovil, 2005). Проблема митця в тоталітарному режимі -- одна з ключових для публіцистичних рефлексій В. Чорновола.

Факти творчої біографії В. Чорновола унаочнюють його внесок у ментальну скарбницю українства: численні статті й політичні звернення, відзнака від міжнародного ПЕН-клубу для найкращих журналістів за захист прав людини, ведення редакторських колонок «Час», що забезпечували діалог із читачами, відображення історії становлення української демократії, отримання Державної премії України ім. Т. Шевченка за книги «Правосуддя чи рецидиви терору?», «Лихо з розуму», «Хроніка таборових буднів» і публіцистику.

З позицій сьогодення постать В. Чорновола набула ще більшого значення, адже теми, які він розкрив у публіцистичному доробку, нині виявили неабияку актуальність і гостроту, стали орієнтирами для нації.

З огляду на вищезазначене пропонуємо лонгрід «В'ячеслав Чорновіл: Україна починається з тебе», де назва є квінтесенцією змісту й пафосу твору. У запропонованому мультимедійному лонгріді-портреті концептуалізуємо уявлення про видатного публіциста шляхом виокремлення таких змістових розділів: біографічні відомості про В. Чорновола, спогади про нього близьких, друзів, однодумців, зразки видавничої й публіцистичної діяльності, висловлювання публіциста за ключовими темами у творчості.

Цей медіапродукт поєднує вербальний текст із фоторядом, відео, гіперпосиланнями на фільмографію, інтерактивними тестами, розгорнутими списками літератури (наукова, довідкова, мемуаристика) до кожного блоку, аби читач мав змогу поглибити уявлення про видатного публіциста. Оскільки подієва канва є одним із чинників змістотворення в лонгрідах, вважаємо за доцільне запропонувати реконструкцію мапи життя та діяльності В. Чорновола, де будуть вказані місце народження, навчання, роботи, заслання. Передбачаємо, що візуалізація увиразнить інформаційний та емоційний складники матеріалу.

Перший блок лонгріду ознайомить читача з непересічними фактами біографії В. Чорновола, який «більше працював, ніж жив». Змістове наповнення другого блоку вмотивовуємо тим, що найкращий спосіб надати уявлення про масштаб людини -- дати слово його найближчому оточенню, насамперед сестрі -- Валентині Чорновіл, яка надає влучні характеристики, ділиться цінними спостереженнями, щирими оцінками подій, ситуацій, людей. Для глибшого розуміння неординарної постаті В. Чорновола пропонуємо надати фрагменти спогадів про нього найближчого соратника Ярослава Кендзьора, письменника і публіциста Леоніда Капелюшного (з книги «Візантійський синдром»), правозахисника, члена-засновника Української Гельсінської групи Мирослава Мариновича, голови видавництва «Смолоскип» Осипа Зінкевича, літературознавиці Михайлини Коцюбинської.

У третьому блоці пропонуємо ознайомитися з етапами видавничої та публіцистичної діяльності В. Чорновола й надати ілюстративний матеріал (фотокопії обкладинок та сторінок видань «Правосуддя чи рецидиви терору», «Лихо з розуму (портрети двадцяти "злочинців")», «Хроніка таборових буднів»), розмістити гіперпосилання, за якими можна перейти до онлайнового архіву та переглянути видання «Український вісник».

Четвертий блок передбачає розкриття ключових для публіцистики В. Чорновола тем -- мова, нація, держава. Апеляції до означених тем мають ініціювати уявний діалог між автором і здобувачами медіаосвіти. Акцентування на комунікативних особливостях публіцистики В. Чорновола дозволить опанувати особливості дисидентської комунікації і непересічний комунікаційний досвід публіциста; надасть уявлення про побудову публіцистичного матеріалу, типи конфліктів у журналістському тексті, синтаксичні фігури, що увиразнюють унікальність стилю В. Чорновола тощо. Знайомство з практикою публіцистики найвищого гатунку, що формує моральні принципи світоглядної журналістики, надасть можливість здобувачам знайти відповіді на питання журналістикознавства, що є актуальними і значущими незалежно від часу. Після опрацювання цього блоку здобувач освіти має написати матеріал на тему «Правила життя від В. Чорновола».

Здобувачам медіаосвіти рекомендуємо переглянути добірку фільмів, присвячених В. Чорноволу, зокрема фільм проєкту «Великі українці», документальні стрічки «В'ячеслав Чорновіл -- символ українського шістдесятництва» і «Той, хто розбудив кам'яну державу».

З метою самоконтролю, для закріплення матеріалу, представленого в лонгріді, варто звернутися доблоку перевіркових завдань тестового типу, що є інтерактивними за характером. Здобувач матиме можливість перевірити рівень знань з опрацьованої теми.



Обговорення

Результати дослідження можуть бути використані у фаховій підготовці студентів факультетів журналістики, зокрема в навчальному курсі «Історія української журналістики». Як курсовий чи дипломний проєкт лонгрід дозволить здобувачам вищої освіти зреалізувати творчу та інформаційну компетенцію, сприятиме вдосконаленню аналітичних навичок, формуванню критичної та соціальної рефлексії.

Лонгрід як мультимедійний засіб забезпечить фокалізацію уваги на герої, драматизацію оповіді, застосування тропів і художніх деталей, діахронізм наративу, тобто поєднання минулого й теперішнього в оцінці націєцентричних медіадискурсів.

Лонгріди, фокусовані на творчості майстрів публіцистичного слова, пропонуємо також застосовувати в професійно-орієнтованій медіаосвіті з метою відпрацювання навичок медіатворчості.

Перспективи подальших досліджень дидактичних засобів у медіаосвіті вбачаємо в розширенні жанрового, тематичного, технологічного спектру медіатехнологій, які можуть посприяти формуванню медіакомпетенції як цільового результату медіаосвіти.



Висновки

Медіаосвіта в умовах війни набуває особливого значення, адже медіа ведуть боротьбу на інформаційному фронті, перебираючи статус соціального інституту, що впливає на орієнтацію людини в складному і небезпечному середовищі. Саме тому медіапедагоги прагнуть надати здобувачам аналітичний інструментарій, який дозволив би їм критично й автономно сприймати медіареальність.

Обрання лонгріду як ефективного дидактичного засобу ілюструє факт, що медіаосвіта спирається на інноваційні технології та передові комунікаційні здобутки, а вибір історичних постатей героїв матеріалів засвідчує, що в медіаосвітніх практиках на перший план виходить пошановування історії нації, вивчення її найкращих здобутків та традицій.

Медіакомпетентність як результат медіаосвітніх практик має стати складником освітньо-професійних програм незалежно від специфіки фаху, сформувати навички безпечного медіаспоживання та продуктивного використання актуальної медіаінформації. Медіаграмотні фахівці здатні творчо застосовувати потокову інформацію стосовно різних сфер життєдіяльності суспільства, презентувати і просувати свої здобутки в медіа, ділитися світоглядними цінностями та уявленнями.

Водночас медійна грамотність, як професійна якість, сформована медіаосвітою, має стати основою патріотичного світогляду українця, вагомим чинником його національної самоідентифікації. Журналістський і політичний доробок В'ячеслава Чорновола дозволить актуалізувати в дискурсі медіаосвіти цінності національної культури, підвищити престижність україномовного спілкування, продемонструвати кращі зразки публіцистики, які є лакмусовим папірцем для оцінювання поточних комунікаційних процесів.

Застосування лонгріду як технології для виконання завдань медіаосвітнього характеру обумовлено тим, що він є інноваційним медіазасобом, який відповідає особливостям «цифрового» сприйняття інформації новим поколінням, характеризується багатоканальністю рецепції, можливостями інтерактивної взаємодії. Лонгрід як дидактичний засіб відповідає сучасним вимогам медіатехнологій, що є ефективними в системі медіаосвітньої діяльності, спрямованої на різні цільові групи.

Медіаспецифіка лонгріду цілком відповідає потребі занурення читача в царину публіцистичного подання інформації. При цьому актуалізовані такі текстотвірні чинники:

- фокусування уваги (забезпечення чіткого ракурсу бачення проблеми);

- драматизація оповіді;

- надання мовленнєвих, портретних характеристик персонажу;

- застосування художньої деталі;

- використання художніх засобів;

- експресивність викладу матеріалу;

- діахронізм розповіді.

Наведені характеристики забезпечують комунікаційну ефективність обраного дидактичного медіаосвітнього засобу.



References

1. Bakirov, V., & Starodubtseva, L. (2013). Creative model of media education: Karazin University experiment. Collection of articles of the methodological seminar "Media education in Ukraine: scientific reflection of challenges, practices, prospects" (рр.45-63).National Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine.

2. Bida, O. (2016, October 25). Longrid is a gun that shoots several times. European Journalism Observatory -- EJO. https://ua.ejo-online.eu/3276/etyka-ta-yakist. Blazheievska, Y. M. (2019). Longread as a way of presenting information in modern online media. The Journal of V.N. Karazin Kharkiv National University. Series: Social Communications, (16), 24-36.

3. Bulbenyuk, S. (2019). Media education as a systemic counterstrategy in the context of a prolonged hybrid war." Media education as a tool for the development of civil society in Ukraine": materials of the All-Ukrainian scientific and practical conference, November 29, 2019 (рр. 64-68). Donetsk State University of Management.

4. Chornovil, V. (2005). Works [In 10 vols}. V. 4: Letters. Smoloskyp.

5. Duzheva, K. (2017). Features of longreads modeling. Bulletin of the Book Chamber, 2, 15-17.

6. Gych, H. M. (2016). Texts of "new nature" in art lessons of the New Ukrainian School. Art and education, 2(92), 12-21.

7. Herasymovych, M. (2020). Media education in Ukraine as a factor in the formation of the information society. Critical Thinking in the Age of Toxic Content: сoNection of articles of the VIII International scientific and methodological conference (33-37). Free Press Center, Academy of Ukrainian Press.

8. Holovchenko, G. (2020). Media educational activity in Ukraine: analysis of regulatory and legal supply. Educational discourse, 3, 19-36. https://doi.org/10.28925/2312-5829.2020.3.2

9. Kharytonenko, O. (2019). Contemporary Ukrainian longreades as a territory for creative search for journalists. Journalism, 17/18(42/43), 92-108.

10. Leshko, U. (2020). Longread as a form of modern multimedia journalism. Bulletin of Lviv University. Series Journalism, 48, 180-188. http://dx.doi.org/10.30970/vjo.2020.48.10558

11. Onkovych, G. (2013). Professionally oriented media education in higher school. Collection of articles of the methodological seminar "Media education in Ukraine: scientific reflection of challenges, practices, prospects" (рр. 79-89). National Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine.

12. Pionova, R.S. (2002). Pedagogy of higher school: textbook. Minsk: University.

13. Potyatynyk, B. (2005). Mass journalism education -- why not? Media criticism, 10, 32-48.

14. Putsyata, I. (2022). Modern methods of presenting information in the context of all-Ukrainian TV channels: from longread to finish. Bulletin of Lviv Polytechnic National University: Journalism, 1(3), 2837. https://doi.org/10.23939/sjs2022.01.028

15. Rizun, V.V. (ed) (2013). Media education and media literacy: textbook. Free Press Center.

16. Savaryn, P. V. (2017). Preparation of the future teacher of technical disciplines for the use of media technologies in professional activity [Doctoral dissertation, Lesya Ukrainka Eastern European National University].

17. Shashenko, S. (2019). Communication aspects of modern multimedia longreads: Ukrainian practice. Ukrainian information space, 1(3), 197-210. https://doi.org/10.31866/2616-79483.2019.171376.

18. Sheibe, S., & Rogow, F. (2014). Media literacy: A textbook for teachers. Free Press Center, Academy of Ukrainian Press.

19. Stekolshchykova, V. (2017). Influence of successful modification forms of journalistic investigation: longread. Collection of works of the Research Institute of Press Studies, 7, 305-316.

20. Susska, O.O. (2015). Cultural theory of media education and its importance for anti-manipulative technologies of media influence. Scientific notes of the International Humanitarian University, 15, 228-230.

21. Varich, N. I. (2019). The effect of media education productivity in the development of civil society." Media education as a tool for the development of civil society in Ukraine": materials of the All-Ukrainian scientific and practical conference, November 29, 2019 (рр.39- 41). Donetsk State University of Management.

Размещено на Allbest.ru

...