Тригери формування національної свідомості майбутніх освітян в умовах воєнного часу

Размещено на http://allbest.ru

ТРИГЕРИ ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ МАЙБУТНІХ ОСВІТЯН В УМОВАХ ВОЄННОГО ЧАСУ

Борисенко Наталія Михайлівна

кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри теорії та методики дошкільної та початкової освіти, Херсонський державний університет

Сидоренко Наталія Іванівна

кандидат філологічних наук, доцент, доцент кафедри теорії та методики дошкільної та початкової освіти, Херсонський державний університет

Гриценко Ірина Валентинівна

кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри педагогіки та психології дошкільної та початкової освіти, Херсонський державний університет

Денисенко Вероніка В'ячеславівна

кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри педагогіки та психології дошкільної та початкової освіти, Херсонський державний університет

Анотація. Сучасність характеризується вимогою відродження й формування (адаптації) національної свідомості, яка виражається в усвідомленні особистістю найвищих моральних цінностей народу, спираючись на духовні традиції попередніх поколінь. В умовах війни питання національної свідомості, національної ідентифікації та національної айдентики загалом загострилося й стало на часі, як ніколи досі. На тлі повномасштабного протистояння ворогу у воєнний час чинники консолідації нації актуалізувалися та ефективно діють, по-перше, з метою здобуття національної перемоги, з іншого боку, на перспективу повоєнної розбудови української нації на якісно новому рівні єдності, згуртованості, а отже, побудови успішної держави, звільненої від ідеологічних аберацій, насаджених імперськими наративами, від яких не вдалося визволитися за всі 30 років незалежності. В усі часи ніша освіти була авангардом суспільних трансформацій, тому питання виховання національно свідомих освітян - це принципове питання перспективи побудови розвиненої й згуртованої нації. Мета статті - виявити й категоризувати тригери формування національної свідомості здобувачів педагогічних ЗВО (насамперед майбутніх працівників дошкільних навчальних закладів та початкової школи) в умовах воєнного часу. В основу викладеної теорії про тригери як пускові механізми національної свідомості закладено концепт values-based action (дії, що основуються на цінностях) та зворотний, але невід'ємний від попереднього концепт action-based values (цінностей, що основуються на діях). У процесі розкриття теми обґрунтовано її своєчасність, термінологічно охарактеризовано використані в назві статті поняття, окреслено семантичні зв'язки між ними. Концепт «національна свідомість» розкрито через поняття світогляду, його рівнів та значення свідомості для формування світогляду. Охарактеризовано цінності як світоглядний компонент, що визначає також поведінку людини. Визначено тригери формування національної свідомості майбутніх освітян (окремо категорій values-based action та action-based values). Коротко охарактеризовано актуальну дію й визначено перспективи активності цих тригерів для формування національної свідомості не тільки майбутніх освітян (теперішніх здобувачів), але й цілих поколінь українців, яких теперішні студенти педагогічних спеціальностей і заразом сучасники масштабної війни будуть навчати.

Abstract. Modernity is characterized by the demand for the revival and formation (adaptation) of national consciousness, which is expressed in the individual's awareness of the highest moral values of the people, based on the spiritual traditions of previous generations. In the conditions of the war, the question of national consciousness, national identification and national identity in general became more acute and became more timely than ever before. Against the background of full-scale confrontation with the enemy in wartime, the factors of nation consolidation were actualized and are effective, firstly, with the aim of achieving a national victory, on the other hand, on the perspective of the post-war development of the Ukrainian nation on a qualitatively new level of unity, cohesion, and therefore, the construction of a successful state, freed from ideological aberrations planted by imperial narratives, from which it was not possible to get rid of during all 30 years of independence. At all times, the niche of education has been the vanguard of social transformations, therefore the issue of educating nationally conscious educators is a fundamental issue for the perspective of building a developed and united nation. The purpose of the article is to identify and categorize the triggers for the formation of the national consciousness of pedagogical higher education graduates (primarily future employees of preschool educational institutions and primary schools) in wartime conditions. The concept of values-based action and the opposite, but inseparable from the previous concept of action-based values are laid as the basis of the presented theory about triggers as triggering mechanisms of national consciousness. In the process of revealing the topic, its timeliness is substantiated, the concepts used in the title of the article are terminologically characterized, and the semantic connections between them are outlined. The concept of «national consciousness» is revealed through the concept of worldview, its levels and the importance of consciousness for the formation of worldview. Values are characterized as a worldview component that also determines human behavior. The triggers for the formation of national consciousness of future educators are determined (separately for the categories of values-based action and action-based values). The actual action is briefly characterized and the prospects of the activity of these triggers for the formation of national consciousness not only of future educators (current students), but also of entire generations of Ukrainians, whom current students of pedagogical specialties and now contemporaries of a large-scale war will be taught, are determined.

Keywords: nation-building, national consciousness, national identity, national identity, values, activities, triggers.

Постановка проблеми. В умовах воєнного часу відбувається активна консолідація українців як єдиної нації. Цей наратив є типовим не тільки для українських, але й для іноземних ЗМІ та науково-аналітичних джерел. Американська медійна організація у ніші політичної журналістики Politico описує воєнне вторгнення Росії як «колективний досвід, який об'єднав людей, допоміг подолати етнічні та регіональні відмінності та формує нову національну свідомість» [1]. Це обґрунтовує слова того ж ресурсу про те, що «зміцніле почуття національної приналежності України сформувалося на ковадлі війни» [1].

Національна свідомість та дотичне до неї поняття національної ідентичності є тими концептами, завдяки яким народ згуртовується в складний період протистояння із зовнішнім ворогом, і завдяки чому вибудовується перспектива повоєнного відродження країни на якісно новому політичному, економічному, культурному рівні. Чільну роль у формуванні національної свідомості українців, особливо тих, які перебувають у дитячому віці, коли не є активними споживачами інформації українських масмедіа й не можуть самостійно відбирати й фільтрувати інформаційні потоки, відіграють вихователі мережі дошкільних освітніх закладів та вчителі початкових класів. Тому аспект формування в самих майбутніх педагогів цілісної й резистентної національної свідомості під час здобуття ними вищої освіти є одним із важливих складових освіти в межах наскрізної змістової лінії «Громадянська відповідальність». Так, у Базовому компоненті дошкільної освіти громадянська компетентність реалізується в парадигмі напряму «Дитина в соціумі», що в початковій школі продовжується в громадянській освітній галузі [2].

Розглядаючи проблему національної свідомості, стикаємося з необхідністю з'ясувати, як цей термін корелює з національною ідентичністю та визначенням поняття «нація». Перехід від спільноти людей до національності (або, іншими словами, набуття національної свідомості чи національної ідентичності) є наступним кроком у зростанні внутрішньої солідарності народу. Це відбувається, коли культурна самобутність стає важливим фактором у соціальних, економічних і політичних потребах людей. На цій стадії розвитку національність має набути певної міри «ефективного контролю над поведінкою своїх членів», щоб зміцнити й розвинути ті позиції, які «складають соціальну структуру національності». Національна свідомість - це усвідомлення, розуміння, почуття та віра представників нації щодо своєї діяльності у сфері захисту національних інтересів. Окрім того, національна свідомість може означати сильну любов до батьківщини і почуття незламного патріотизму. Національна ідентичність - це ті ознаки, які використовуються для об'єднання нації (зокрема, національна ідентичність сприяє використанню національних символів).

Що стосується слова «тригер», заявленого в назві статті, то воно має англійську етимологію (англ. trigger) й одне з його значень відповідно до Cambridge Dictionary - частина рушниці, яка при натисканні викликає стрільбу, тобто курок («спусковий гачок»). Таке пояснення денотата дуже демонстративне для відстеження подальших конотацій цієї лексеми: подія чи ситуація тощо, що спонукає до початку чогось; щось, що змушує людину почуватися засмученою й наляканою, оскільки нагадує щось погане, що сталося в минулому. Синонімами до дієслівного значення цього слова в оригіналі є лексеми «активувати», «приводити в дію», «заводити» (вгору), «рухатися», «бігти», «рушити», «спалахувати», «починати», «вмикати» [3]. Сьогодні це поняття стало неабияк популярним неологізмом і активно використовується психологією, маркетингом, схемотехнікою, медициною, функціонує у сферах популярної культури та часто фігурує в молодіжному сленгові. Популярний ресурс Termin.in.ua інтерпретує слово «тригер» як певну подію чи предмет, при спрацьовуванні яких починає відбуватися дія, котра безпосередньо або побічно пов'язана з ними [4]. У психології тригерами прийнято називати деякі стимули, що мають здатність викликати в особистості неконтрольовану психологічну реакцію, через це тригери мають подібність до алгоритму дії умовних рефлексів. У своїй основі тригери є дуже індивідуальними, однак процес дослідження природи тригерів дає змогу виявляти певні універсальні структури-стимули, які є типовими для багатьох осіб, котрі, проте, мають бути чимось поєднані: саме на основі єдності і діє тригер (наприклад, коли йдеться про цільову аудиторію в маркетингу). Якщо говорити про тригери формування національної свідомості, то таким об'єднувальним фактором є усвідомлена приналежність до однієї нації - великої групи людей, об'єднаних спільним походженням, історією, культурою чи мовою, що населяють певну країну чи територію. Самі ж тригери формування національної свідомості майбутніх освітян під впливом воєнного періоду становлять актуальну тему й потребують ґрунтовних досліджень на тлі необхідності подальшої розбудови суверенної держави, рупором чого завжди є інститут освіти. Водночас цілісний успіх системи освіти в країні значною мірою залежить від дуже міцного фундаменту, яким є освіта дітей раннього віку [5].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Праці, у яких розглядається процес формування національної свідомості в Україні на тлі революцій та війни (спершу на сході країни) з'являються вже віддавна. Так, В. Кулик ще 2016 року зазначав, що змінилося саме значення приналежності до української нації, що виявилося насамперед у посиленні відчуження від Росії (з початком повномасштабного вторгнення відчуження загострилося ще більше - до заперечення та відмови від усього російського, насамперед - мови та культурних надбань) та більшому сприйнятті українського націоналізму [6]. С. Бойко обґрунтовує важливість виховання особистості, що поділяє почуття національної свідомості в умовах війни. Зокрема, розглянуто різні аспекти національного виховання учнівської молоді на основі використання системної методики та нових експериментальних технологій в освітній сфері, акцентовано увагу на пріоритеті методу «усної історії» [7].

У різних засобах масової інформації вже утвердився наратив про посилення самоідентифікації українців, зростання почуття гордості за українське громадянство, посилення прихильності до символів нації, поглиблення солідарності зі співвітчизниками, підвищення готовності захищати Україну чи працювати на Україну. Зростає довіра до сили народу змінити країну на краще. Подібно до інших уявлень про людей як членів певних колективів, національна ідентичність концептуалізується як на індивідуальному, так і на колективному рівнях, тобто і як прихильність індивідів до їх сприйманої нації, і як нібито окрема організація нації. Крім того, національна ідентичність може стосуватися або етнічної (культурної), або громадянської (політичної) спільноти, обидві з яких зазвичай називають націями.

Політолог Бенедикт Андерсон звертає увагу на роль мови у формуванні нації, особливо мови, якою розмовляє правляча верхівка та яка від того виконує особливу консолідуючу функцію в соціумі [8]. З-посеред факторів національної ідентичності, що були включенні в опитування, котре проводилося Pew Research Center, саме мова посіла чільне місце: більшість респондентів з 14 країн вважає, що вкрай важливо знати рідну мову й послуговуватися нею для того, аби вважатися автентичним представником нації [9]. Роль мови відзначено також як фактор, що впливає на свідомість, думки та світогляд у праці С. Т. Зіямухамедової, а саме питання розглянуто в межах ранньої освіти дітей [10]. Подібно до інших уявлень про людей як членів певних колективів, національна свідомість та ідентичність концептуалізується як на індивідуальному, так і на колективному рівнях, тобто і як прихильність індивідів до їх сприйманої нації, і як нібито окрема організація нації [6].

У світі відбувається змістовне оновлення процесів національного виховання на всіх рівнях освіти, пошук новітніх методів, засобів і технологій виховання та розвитку свідомого громадянина [11]. Водночас науковці виділяють основні компоненти національної свідомості (самосвідомості):

• сприйняття світу та ставлення до нього;

• усвідомлення національної та етнічної приналежності;

• позитивне ставлення до історії та культури етнічної спільноти;

• позитивне ставлення до представників інших національностей;

• патріотичні почуття та свідомість;

• усвідомлення національно-державної спільності [12].

Водночас Л. Кулішенко робить важливе уточнення, додаючи, що високо розвинена національна свідомість і самосвідомість мають такі виразні елементи, як усвідомлення й дієве ставлення до духовних і матеріальних цінностей нації, потреба особистою працею збагачувати такі цінності у своїй життєдіяльності [13]. Для поточної праці така теза є визначальною.

На думку фахівців, процес формування національної свідомості (самосвідомості) має три етапи:

1) раннє етнічне самоусвідомлення, яке здійснюється в сім'ї та школі;

2) національно-політичне усвідомлення, що відбувається в підлітковому віці;

3) патріотична свідомість [14].

Відповідно до теорій дослідників націоналізму Дойча, Андерсона та Ґелнера, нації можуть бути створені лише тоді, коли встановлення системи масової освіти, яка служить для передачі національних цінностей у спільному мовному середовищі, зміцнює спілкування між мешканцями нації. У низці праць, як українських, так і закордонних авторів, увага звертається на важливість формування національної свідомості освітян. Так, О. Лиманська та Н. Бугаєць, які досліджують концепт виховання національної свідомості освітян на прикладі КНР, наголошують, що в багатьох країнах сучасного світу національно-патріотичне виховання є одним із важливих національних пріоритетів [11]. Дослідниці відзначають важливий потенціал народного мистецтва у формуванні національної свідомості як майбутніх педагогів, так і дітей. Йдеться про те, що кожен учитель має систематично і цілеспрямовано формувати в учнів свідоме ставлення до матеріальних і духовних цінностей свого народу, володіти умінням творчо використовувати найкращі культурні зразки та мистецькі, наукові досягнення країни [11].

Особливий інтерес становлять праці, у яких досліджується вплив управління освітою дітей раннього віку на резистентність національної свідомості [15; 16; 17]. Висновки емпіричних розвідок показали, що компонування навчальних програм, планування уроків і координація в них лінії національно-патріотичного виховання підвищують стійкість національної свідомості. Відповідно, керівництву шкіл рекомендується забезпечувати належне та адекватне кадрове забезпечення для навчання дітей раннього віку, щоб покращити ефективний розвиток людського капіталу для сприяння стійкості національної свідомості [18; 19; 20]. Утім, забезпечення дошкільних закладів та шкіл саме такими кадрами є сферою відповідальності насамперед педагогічних ЗВО.

Однак формування національної свідомості майбутніх освітян найбільш активно й стійко відбувається через відповідні цінності й дії, пов'язані з національною ідентифікацією у воєнний час. Тому метою статті є виявити й категоризувати тригери формування національної свідомості здобувачів педагогічних ЗВО (насамперед майбутніх працівників дошкільних навчальних закладів та початкової школи) в умовах воєнного часу. В основу нашої теорії про тригери як спонуки й каталізатори покладено концепт values-based action (дії, що основуються на цінностях) та зворотний, але невід'ємний від попереднього концепт action-based values (цінностей, що основуються на діях) [Moran].

Виклад основного матеріалу. Національна свідомість як складова світогляду особистості. Інтуїтивне значення терміна «світогляд» здається самоочевидним: це інтелектуальна перспектива (бачення) світу чи всесвіту [22]. Якщо говорити про життєво-практичний світогляд, то він не завжди є усвідомленим, багато в чому базується на звичках і буденних потребах людини. Включеність свідомості до цього рівня світогляду не є настільки принциповою, як для теоритичного рівня світогляду. Якщо людина не усвідомлює свій світогляд і не звертаєтеся до нього як до основи своїх думок і вчинків, вона опиняється під домінуванням емоцій, імпульсів і рефлексів, схильна «слідувати за натовпом» і відповідати соціальним і культурним нормам і моделям мислення й поведінки незалежно від їхніх переваг [22]. З таких міркувань національну свідомість доречно розглядати як ментальну форму буття теоретичного рівня свідогляду.

У своєму обґрунтуванні національної свідомості в межах підготовки майбутніх освітян ми опираємося на трактування національної свідомості як цілісного й багатогранного поняття, яке дають О. В. Савицька та Л. М. Співак [14]. З огляду на запропоновану авторами дворівневу структуру національної свідомості (буденну й теоретичну) нас цікавитиме саме теоретичний рівень (простежується закономірність із теоретичним рівнем світогляду), який організаційно є більш складним і становить вищу форму буття національної свідомості, що є узагальненою, науково обґрунтованою, соціально й політично зорієнтованою системою поглядів особистості на життєвий шлях, місце і цілі розвитку нації, з якою вона себе ідентифікує.

Формування національної самосвідомості ґрунтується на появі національних почуттів: любові до Батьківщини, народу, національної культури і рідної мови; почуття причетності до долі свого народу, своєї країни; почуття національної гордості чи національного невдоволення; готовності діяти на благо нації та волі до реалізації національних цілей. Національна свідомість має узагальнений інтегративний характер і базується на сукупності індивідуальних національних самосвідомостей. Водночас національна самосвідомість є самоусвідомленням та самооцінюванням особистого «Я» крізь призму представництва конкретної національності, свідомого й активного вираження національних інтересів, буття невід'ємною частиною народу, його національного духу і долі. Семіотика концепту національної долі на етапі війни має особливо драматичне й увиразнене значення, яке підсумовано можемо окреслити як «не втекти від своєї нації, а вистояти зі своїми й заради своїх»; до того ж аспект утечі й відречення від нації тут треба сприймати максимально абстрактно, це не завжди є фізична втеча за межі країни, у той же час відречення від нації так само не завжди передбачає втечу на кордони держави, як і міра ідентифікації з нацією не завжди тотожна мірі фізичного буття на території певної держави. Усі ці конотації звичних понять загострилися на етапі війни, коли національна свідомість українців набула чіткіших рис, а от варіанти буття, проявів національної свідомості через конкретні дії, навпаки, набули варіативності.

Відповідно до наведених в огляді літератури етапів формування національної свідомості доречно стверджувати, що в парадигмі освіти етапність формування національної свідомості отримує замкнену взаємно зв'язану й циклічну структуру: якщо на етапі навчання у ЗВО, коли відбувається активний процес формування патріотичної свідомості, студент-майбутній педагог не отримає достатньо педагогічного впливу для формування власної національної ідентичності й самоусвідомлення та, що важливо, не набуде навичок використання інструментів виховання національної свідомості у дітей дошкільного, раннього шкільного й подальших етапів здобуття освіти, то з великою вірогідністю і його майбутні вихованці недоотримають належного національно-патріотичного виховання, яке необхідне вже з найбільш раннього дитячого віку, оскільки формує цілісні та стійкі установки національної самоідентифікації.

Національна самосвідомість є частиною загального світогляду особистості як фундаментальної когнітивної орієнтації індивіда, а далі й цілого суспільства, що охоплює всі знання і погляди індивіда або суспільства [22]. Світогляд включає натурфілософію, фундаментальні, екзистенціальні та нормативні постулати, цінності, емоції та етику. Світогляд часто інтерпретується через зв'язок зі свідомістю і є цілісною системою поглядів, знань уявлень про світ, охоплює й обумовлює аксіологічні орієнтації, моральні принципи, ставлення до оточення й діяльність людини [23] - усі складові, що є визначальними для діяльності педагога й відточеність яких через зміст вишівської фахової підготовки та самоосвіти вирізняє педагога з-поміж інших професій, де світогляд відіграє менш суттєвий вплив на результати професійної діяльності людини. Світогляд трактується як динамічна категорія: він здатен змінюватися впродовж покоління на макрорівні, ще швидше -- на рівні індивідуальному (що залежить від інтенсивності інформаційного обміну, який визначає соціокультурну специфіку або характер цивілізації) [23].

Світовідчуття, світосприйняття, світоуявлення, світорозуміння та світовідношення є рівнями світогляду. Національні елементи буття людської свідомості стосуються всіх зазначених рівнів. Між світоглядом та національною свідомістю є неминучий зв'язок: розвинутість і сформованість, зрілість світогляду безпосередньо впливає на рівень, резистентність, повноту національного самоусвідомлення й готовність імплементувати ідеали національного «Я» в дію (професійну діяльність). Національна ідентифікація та рефлексія є вагомими психологічними механізмами формування національної самосвідомості. Оскільки йдеться про механізм рефлексії, то найбільш ефективним в цьому разі є активна життєва позиція, інтегрована в активну діяльність національно свідомої й відповідальної особистості (у нашому разі - вихователя та учителя) за долю власної нації. Натомість і рефлексія, і національна ідентифікація як формувальні передумови національної свідомості базуються на аксіологічній складовій світогляду - цінностях. Власне, і сам концепт національної свідомості є сукупністю духовних цінностей. Цінність як філософська й етична категорія вказує на ступінь важливості чогось або когось для людини й спільнот людей. Системи цінностей є наказовими (стимулювальними, домінантними, імперативними над людською психікою) переконаннями і впливають на етичну поведінку особи, є основою її усвідомленої діяльності. В умовах війни, коли світогляд людини, її переконання різко змінюються через загрозу найбільш фундаментальним потребам безпеки й забезпеченню фізичного існування, цінності не тільки визначають дію, але й дія, та уся об'єктивна дійсність людини формує в пришвидшеному режимі цінності, на усталення яких у звичний час ідуть десятки років. Тобто в період війни формування національної свідомості відбувається не в розрізі поколінь, а в розрізі теперішнього часу, у синхронії. Особливо це стосується людей, робота яких пов'язана з виконанням ключових для розвитку держави функцій, якими є функції освіти. Зазвичай саме у ніші освіти, як сфері діяльності інтелігенції, еліти нації, і сфері зростання нового покоління, відбувається швидке формування національної свідомості, що базується на фундаментальних цінностях нації. На думку теоретиків культури Рональда Інґлгарта та Гаррі Екштайна, старше покоління більш стійке до соціальних змін, що може створити «субкультурну диференціацію» між віковими групами [24]. В Україні ця теорія особливо цінна для пояснення конфлікту між старшим поколінням, вихованим на комуністичних цінностях і головній радянській ідентичності, та молодшим поколінням, яке соціалізується в національно-демократичній моделі незалежної України. Однак така диференціація не повинна стосуватися ніші освіти, яка є лакмусом націєтворення, що в період війни досягає апогею. Усе залежить від магістральних цінностей, що побутують в освітянській спільноті, а відтак поширюються на всі сфери впливу, насамперед - на нові покоління учнів, котрі несуть нові ідеали в маси.

Тригери як пускові чинники закріплення цінностей у свідомості особистості. Попередньо вже було здійснено етимологічний екскурс у семантику слова «тригер». У ракурсі воєнного часу й формування національної свідомості майбутніх освітян тригерами назвемо ті стимули, які закріплюють цінність національної ідентичності та формують національну свідомість майбутніх освітян у період війни. В основу виділення нами тригерів формування національної свідомості було покладено синергію концептів values-based action та action-based values, які коротко окреслені вище. Розкриваючи суть цієї синергії, доходимо висновку, що не тільки цінності визначають дії, але й дії визначають цінності. Дорослій людині притаманно реалізовувати себе в праці, яка є типовим різновидом діяльності на дорослому етапі життя. Праця, до якої активно долучається людина, а точніше семіотика людської діяльності, потужніше закріплює ціннісні орієнтири людини. Заразом і дії, засновані на цінностях, вимагають усвідомлення особистих цінностей, а також наміру дотримуватися цих цінностей, незважаючи на труднощі. Дії, засновані на цінностях, сприяють розвитку вищих форм свідомості. Тому на етапі навчання майбутніх освітян важливими тригерами формування їхньої національної свідомості з категорії values-based action будуть:

• долучення до лав ЗСУ та ТРО;

• волонтерство;

• участь у громадських ініціативах;

• участь у русі спротиву;

• перехід на українську мову в соціальних мережах та соціумі;

• активна зацікавленість історією власної країни та народу. Водночас тригерами категорії action-based values будуть:

• повага та віра і допомога ЗСУ;

• відповідальність за життя близьких та тварин;

• відмова від стереотипів меншовартості й національного комплексу «молодшого брата», що були нав'язані країною-ворогом;

• відмова від наративу «поза політикою».

Зауважимо, що підготовка майбутніх освітян на тимчасово окупованих територіях має специфічні ознаки, які потребують окремого вивчення.

На основі цього робимо висновок, що тригерами є пускові механізми, точки незворотності у формуванні національної самосвідомості окремої людини, а звідти й загального поняття національної свідомості, безпосередньо стосуються цінностей та актуальної діяльності людини, які взаємно визначають одне одного.

Щоб доказово означити цю тезу, досить ввести в пошуковій системі Google запит на кшталт «освітяни допомагають ЗСУ». У відповідь з'являються орієнтовно 41700 публікацій. На сайті НУШ також є багато статей, які висвітлюють дію тригерів формування національної свідомості серед освітян. Зокрема, йдеться і про створення фонду «Учитель іде в ЗСУ». Дзеркалом ефективності дії виділених нами тригерів буде рівень національної свідомості прийдешніх поколінь учнів - активних громадян суверенної Української держави. У межах ЗВО натомість має здійснюватися активне залучення майбутніх освітян до активності на користь пришвидшення перемоги України у війні з ворогом. Завдяки цьому та через сукупність інших світоглядних впливів у межах здобуття вищої педагогічної освіти відбуватиметься також формування відповідних цінностей. Основою будь-якого з перелічених тригерів має бути відповідальна позиція й розуміння кожним здобувачем своєї важливості для розбудови нації.

Висновки. Дошкільні навчальні заклади та школа як інституція є частиною соціальної системи, покликаною обслуговувати потреби суспільства й не може працювати в соціальному вакуумі, диференціююючись від соціуму. Існуючи завдяки спільноті громадян і спонсоруючись коштами держави чи приватних інвесторів, інститут дошкілля та школа, зі свого боку, виконують суспільний запит, виховуючи особистостей, які надалі - через систему післяшкільної освіти - інтегруються в соціум дорослими й свідомими людьми з уміннями та відповідними ціннісними орієнтирами для повноцінного розвитку суспільства. Окрім виховання та формування компетентностей, інтересів і загалом світогляду дитини, підготовки індивіда до життя та функціональності в суспільстві через навчання, виховання й розвиток, завдання дошкільної та шкільної освіти полягає в передачі суспільних норм, культури, традицій та цінностей від одного покоління до іншого. Утім, освіта вимагає також швидких адаптацій і корекцій наративів виховання внаслідок суспільних змін, які є на часі. У період воєнного часу в українців помітний сплеск національної свідомості та самоідентифікації, який можна вважати точкою незворотності у вибудові суверенної й незалежної європейської країни з відродженою та очищеною від багатолітніх невільницьких комплексів меншовартості й боязні власного національного елементу. На хвилі екстрених умов воєнного часу трансформація ціннісної складової, відточення компонентів національної свідомості відбувається пришвидшено й вимагає від сучасних ЗВО підготовки педагогічних кадрів, які були би готові до трансляції ідей національної єдності в закладах освіти, насамперед у дошкільних установах та початкових школах як фундаментальних для подальших ланок освіти. Виховання належних якостей національної свідомості можливе за умови розвитку національного виховання, яке базується на ідеях народної педагогіки, філософії, релігії, сімейного виховання, вивчення особливостей культури і мистецтва.

Подальші дослідження з теми можуть стосуватися виявлення інших тригерів формування національної свідомості освітян, які будуть виявлятися з перебігом війни та в повоєнний період. Також доречно дослідити механізми управління тригерами задля пришвидшення та збільшення ефективності механізмів формування національної свідомості.

педагогічний національна свідомість тригери цінності

Література:

1. Dettmer J. Forged by war: Ukraine's new sense of nationhood. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.politico.eu/article/forged-by-war-ukraines-new-sense-of-nationhood/.

2. МОН. Базовий компонент дошкільної освіти. 2020. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://mon.gov.ua/storage/app/media/doshkilna/2020/21.12/bazovyy%20komponent%20doshkillya.pdf.

3. Cambridge Dictionary. Trigger. 2022. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://dictionary.cambridge.org/dictionary/english/trigger

4. Тригер. 2022. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://termin.in.ua/tryher-trigger/

5. Eyiuche I.O., Lilian-Rita A. Functional citizenship education in Nigerian colleges of education for sustainable development in the 21^st century. American International Journal of Cotemporary Research. 2013. Vol. 3. № 8. P. 95-102.

6. Kulyk V. National identity in Ukraine: Impact of Euromaidan and the war. Europe-Asia Studies. 2016. Vol. 68. № 4. P. 588-608.

7. Boiko S. Education of the personality who shares a sense of national consciousness in the conditions of the Russian-Ukrainian war based on the usage of new experimental technologies in the educational sphere of Ukraine. Problems of Education. 2022. Vol. 1. № 96. P. 223-235.

8. Anderson, B. The Origins of National Consciousness. Verso. 2020. URL: https://www.versobooks.com/blogs/4812-the-origins-of-national-consciousness (дата звернення: 01.08.2022)

9. Stokes B. Language: The cornerstone of national identity. 2017. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.pewresearch.org/global/2017/02/01/language-the- cornerstone-of-national-identity/

10. Ziyamukhamedova S.T. How language affects consciousness, thoughts and worldview. International Journal of Early Childhood. 2022. Vol. 14. № 4.

11. Лиманська О.В. Формування національної свідомості майбутніх вчителів хореографії в контексті національного виховання засобами мистецтва / О.В. Лиманська, Н.А. Бугаєць // Теорія та методика навчання та виховання. - 2021. - № 51. - С. 107-119.

12. Петрочко Ж.В. Національні цінності як сучасний державницько-суспільний пріоритет України / Ж.В. Петрочко // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді: зб. наук. Праць. Інститут проблем виховання НАПН України. - 2017. - Вип. 20. - С. 146-158.

13. Кулішенко Л. Національна свідомість крізь призму світоглядних позицій українців / Л. Кулішенко // Світогляд-Філософія-Релігія. - 2011. - Вип. 1. - № 1.

14. Савицька О.В. Етнопсихологія. Навчальний посібник / О.В. Савицька, Співак Л.М. - К. : Каравела, 2019. - 264 с.

15. Борисенко Н.М. Людина і світ з методикою навчання: теорія і практика: Навчально-методичний посібник / Н.М. Борисенко. - Херсон : Айлант, 2016. - 186 с.

16. Шевчук Т.Є. Громадянська компетентність як елемент формування особистості майбутніх фахівців / Т.Є. Шевчук // Young Scientist. - 2018. - Вип. 4.1. - № 56.1. - С. 85-88.

17. Abdullahi N.J.K., Lawal A.A., Murtala A.T., Oyeniran S. Managing Early Childhood Care Education for National Consciousness Sustainability in Nigeria. Indonesian Journal of Economics, Social, and Humanities. 2022. Vol. 4. № 2. P. 123-137.

18. Ревнюк Н.І. Формування національної самосвідомості майбутніх учителів засобами педагогічного краєзнавства / Н.І. Ревнюк // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді. Збірник наукових праць. - Випуск 14. - Книга 2. - С. 492-500. - Кам'янець-Подільський, 2010.

19. Кравцов А.А. Національно-патріотичне виховання в країнах Далекого Сходу. / А.А. Кравцов // Науковий вісник. Х.: ХНПУ імені Г. С. Сковороди. - 2018. - Вип. 50. - С. 170-175.

20. Окушко Т.К. Особистісно орієнтовані технології національно-патріотичного виховання учнівської 117 молоді в громадських об'єднаннях: метод. посібник / Т.К. Окушко, Ж.В. Петрочко, В.І. Кириченко, О.В. Пащенко, Л.М. Сокол, Н.В. Харченко. - Кропивницький : Імікс-ЛТД, 2018. - 198 с.

21. Moran D.J. Values and Committed Actions in ACT. 2020. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://psychotherapyacademy.org/acceptance-and-commitment-therapy-the-essentials/values-and-committed-actions-in-act/.

22. Funk K. What is a Worldview? 2001. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://web.engr.oregonstate.edu/~funkk/Personal/worldview.html.

23. Король Д. О. Світогляд. Велика українська енциклопедія. 2020. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу : https://vue.gov.ua/Світогляд.

24. Inglehart R. Culture shift in advanced industrial society. Princeton: Princeton University Press, 2018.

25. Гриценко І. Сучасний урок у початковій школі в контексті аксіологічного підходу / І. Гриценко, В. Денисенко // Актуальні питання гуманітарних наук. - 2021. - Вип 41. - Том 1. - С. 217-222.

Размещено на Allbest.ru