Аналіз дистанційного навчання вітчизняних студентів у медичних закладах вищої освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Аналіз дистанційного навчання вітчизняних студентів у медичних закладах вищої освіти

Резніков Юрій Петрович аспірант, НМУ імені О.О.Богомольця



Анотація

В умовах сьогодення дистанційне навчання стало невід'ємною складовою навчального процесу як в Україні, так і за кордоном, адже більша частина закладів освіти різного рівня використовують технології віддаленого навчання. Дистанційне навчання у закладах вищої медичної освіти набуло поширення ще до початку пандемії COVID 19 і стосувалось післядипломного рівня підвищення кваліфікації лікарів у рамках безперервного професійного розвитку. Запровадження даного типу освіти мало вимушений характер, однак більшість здобувачів вищої освіти сьогодні розглядає цю форму навчання як альтернативу звичайній денній формі не лише з метою підвищення кваліфікації, отриманні другої освіти, а й обирають цю форму навчання з метою отримання першої освіти. Заклади вищої освіти витрачають значну кількість ресурсів для створення якісної системи дистанційного навчання. Вища медична освіта - складний процес, що вимагає значних витрат енергії, часу й фінансів, а також формування практичних умінь і навичок, що обмежує можливості використання дистанційного навчання. Широкий набір технологій дистанційного навчання у медичній освіті використовується лише обмежено, незважаючи на необхідність та популярність такої форми навчання. Перш за все це пов'язано з необхідністю формування практичних навичок та фахової компетентності. Формування комунікативної компетентності вимагає значного часу приділеного на спілкуванні з пацієнтом, умінням збирати анамнез, а також нести відповідальність за життя й здоров'я людей. Побутує думка, що саме це виключає можливість побудувати ефективну медичну освіту лише на основі дистанційних технологій. Смарт-технології дають можливість отримувати необхідні практичні вміння й навички. Залучення системи штучного інтелекту, технологій (augmentedrealiy, AR) та віртуальної реальності (virtualreality, VR) у світі медицини дало поштовх і дистанційному медичному навчанню. На жаль, це має ще обмежене поширення. У статті проаналізовано особливості віддаленого навчання студентів-медиків, подано результати дослідження якості їх дистанційного навчання.

Ключові слова: дистанційне навчання, медицина, освіта, охорона здоров'я, студенти. дистанційне навчання медицина освіта



Reznikov Yurii Petrovich Graduate student of Bogomolets National Medical University

ANALYSIS OF DISTANCE EDUCATION OF DOMESTIC STUDENTS IN MEDICAL INSTITUTIONS OF HIGHER EDUCATION

Abstract. In today's conditions, distance learning has become an integral part of the educational process both in Ukraine and abroad, because the majority of educational institutions of various levels use distance learning technologies. Distance learning in institutions of higher medical education became widespread even before the start of the COVID-19 pandemic and related to the postgraduate level of professional development of doctors as part of continuous professional development. The introduction of this type of education was not forced in nature, however, the majority of students of higher education today consider this form of education as an alternative to regular full-time education, not only for the purpose of improving their qualifications, obtaining a second education, but also choose this form of education for the purpose of obtaining a first education. Institutions of higher education spend a significant amount of resources to create a quality distance learning system. Higher medical education is a complex process that requires significant expenditure of energy, time and money, as well as the formation of practical skills and abilities, which limits the possibilities of using distance learning. A wide range of distance learning technologies in medical education is used only to a limited extent, despite the necessity and popularity of this form of education. First of all, this is related to the need to develop practical skills and professional competence. The formation of communicative competence requires a significant amount of time devoted to communication with the patient, the ability to collect anamnesis, as well as to bear responsibility for the life and health of people. There is an opinion that this excludes the possibility of building an effective medical education based only on remote technologies. Smart technologies provide an opportunity to acquire the necessary practical skills and abilities. The involvement of artificial intelligence, technologies (augmented reality, AR) and virtual reality (virtual reality, VR) in the world of medicine has also given impetus to distance medical education. Unfortunately, it still has a limited distribution. The article analyzes the features of distance education of medical students, presents the results of research on the quality of their distance education.

Keywords: distance learning, medicine, education, health care, students.



Постановка проблеми

Дистанційне навчання - відносно нова форма навчання, яка має свою давню історію становлення. Прабатьком такого виду навчання можна вважати навчання через листування, яке зародилося більше як сто років тому в європейських закладах вищої освіти. Згодом на зміну листуванню прийшли нові способи передачі інформації: факсимільний зв'язок, телефон, телеграф. З часом книги були замінені аудіо- та відеофайлами. Як результат наукового прогресу, електронні носії посідають перше місце за своєю значущістю серед інших носіїв інформації. Для налаштування безперервного зв'язку між викладачем та студентом, цілком достатньо налаштованої локальної мережі, а для отримання навчально- методичної літератури достатньо мережі Інтернет, яка містить велику кількість необхідних електронних ресурсів. Дистанційна і очна форми навчання мають спільну мету - надання знань шляхом діалогу між здобувачами освіти та викладачем.

На сьогодні перед закладами освіти поставлено мету - винайти певні способи активного введення інформаційно-навчальної системи за своїм педагогічним напрямком, з усіма необхідними для нього електронними ресурсами та можливістю швидкої та зручної роботи з ними дистанційно. Дистанційне навчання у закладах вищої медичної освіти набуло поширення ще до початку пандемії COVID 19 і стосувалось післядипломного рівня підвищення кваліфікації лікарів у рамках безперервного професійного розвитку. Для студентів даний підхід розпочався лише з початком епідемії та продовжується зараз у зв'язку з війною. Єдиної думки в учасників освітнього процесу з приводу ефективності дистанційної медичної освіти немає. Цим і визначається актуальність нашого дослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

У працях сучасних дослідників, що займаються вивченням змісту й проблем дистанційного навчання студентів закладів вищої медичної освіти у нашій країні, міститься багато протиріч, адже кожен з них, перш, ніж розпочати вивчення проблеми, багатогранно на особистому досвіді досліджував доцільність й дієвість такої форми освіти. Цю проблему досліджували Аряєв М. Л., Капліна Л. Є., Сеньківська Л. І., Павлова В. В., Юр'єва Л. М., Шорніков А. В., Кущ А. Г., Омельянчик В. М., Бессараб Г. І., Яценко І. В., Локес К. П., Машейко І. В., Корда М. М., Дівнич Т. Я. та багато інших[1-20].

Наприклад, Корда М. М. у своїй праці «Дистанційне навчання - вимушений захід чи вимога часу» наполягає на поєднанні занять синхронних у поєднанні з асинхронними, оскільки вони взаємодоповнюють один одне і можуть гарантувати певну результативність, хоча й зауважує, що така форма навчання підходить лише для студентів із високою само мотивацією [1].

Машейко І. В. обстоює думку про те, що однією із оптимальніших інформаційних платформ для дистанційного навчання у вищих медичних закладах є платформа Мообіе, яка дозволяє складати програми за зразком, заданим викладачем, дає змогу для контролю та створення електронного ресурсу для повторення [2].

Цікавою є думка Дівнич Т. Я., яка наполягає на тому, що для забезпечення результативності, викладачам під час дистанційного навчання слід знаходити час для великої кількості індивідуальних консультацій, додаткових конференцій поряд із запланованими з метою не просто контролю, а й корекції знань [3].

Методологія

Широкий набір технологій дистанційного навчання у медичній освіті використовується лише обмежено, незважаючи на необхідність та популярність такої форми навчання. Перш за все це пов'язано з необхідністю формування практичних навичок та фахової компетентності. Формування комунікативної компетентності вимагає значного часу приділеного на спілкуванні з пацієнтом, умінням збирати анамнез, а також нести відповідальність за життя й здоров'я людей. Побутує думка, що саме це виключає можливість побудувати ефективну медичну освіту лише на основі дистанційних технологій.

На терези покладено вивчення не лише теоретичого матеріалу, а й практичних вмінь і навичок, і передового практичного досвіду. Процес навчання вимагає засвоєння великої кількості лекцій, практичних занять (відповідно нового Стандарту не менше ніж 360 кредитів). А найголовніше - це не лише вивчити, а й зрозуміти та усвідомити.

Існує ще одна сторона медалі. Дистанційне навчання у вищих медичних закладах ускладняється ще й тим, що унеможливлює набуття практичних вмінь і навичок, без яких праця лікаря неможлива. Тим, хто прагне опанувати цю професію необхідно надто багато практикуватися, перш, ніж вони отримають довгоочікувані дипломи. Після шести років навчання у вищому навчальному закладі майбутній лікар має здебільшого теоретичну базу, а тому одразу дозволити йому працювати із пацієнтами неприпустимо, бо від його вмінь та навичок залежать людські долі. Тут має мати місце постійна жива практика, яка робить дистанційне навчання в цій сфері мало можливою. Хоча деякі країни, як-от: Італія, Чехія, Німеччина - вже відкрили низку університетів, що готові вчити студентів саме дистанційно. І тому, звичайно, є пояснення, що не суперечить тому, про що ми говорили. Справа в тому, що мова йде не про всі медичні спеціальності, а лише про медико-діагностичні, вимоги до яких (стосовно практичного досвіду) набагато нижчі. Звичайно, володіння значним обсягом теорії залишається, але передбачається, що за умови грамотного контролю цих знань дотримання цієї вимоги цілком можливе. Також не слід забувати про професію фармацевтів, з якими подібна ситуація [4].

Спробуємо з'ясувати позитивні та негативні аспекти дистанційного навчання у вищих медичних навчальних закладах. Позитивним моментом такого навчання є можливість отримувати освіту, не відриваючись від своєї основної роботи. До позитивного слід віднести й те, що люди в будь-якому віці можуть розпочати опанування професією. Також це навчання не вимагає фінансових видатків, є можливість отримати диплом як вищих навчальних закладів нашої країни, так і за кордоном. Ця форма навчання дуже зручна для студентів з інвалідністю, які фізично не можуть відвідувати заняття в навчальному закладі, однак дистанційно у них є можливість отримувати освіту. Не менш важливим є і той фактор, що у студента є можливість самостійно планувати навчання: інтенсивність, навантаження, що відповідає індивідуальним особливостям. У здобувачів освіти значно зростає відповідальність за освітній процес, вони відчувають відповідальність за результат, починають планувати свій час [5].

Однак, незважаючи на велику кількість позитивних моментів, дистанційне навчання має й негативні. Відсутня можливість очно поспілкуватися із викладачем, відсутність спілкування із студентами- колегами, говорити перед аудиторією. Крім того, не кожен може себе організувати до самостійного навчання. Негативним є й відсутність мотиватора навчання, яким зазвичай виступає викладач із постійним контролем знань. Викладачі добре розуміють необхідність та ефективність постійної перевірки домашніх завдань. Знижує результативність і відсутність можливості загального обговорення певного питання, проблеми [5].

Названі позитивні та негативні аспекти дистанційного навчання стосуються й підготовки студентів закладів вищої медичної освіти. Позитивні: фінансовий - не потрібно витрачати час і гроші на щоденні поїздки до клінічних баз та центральних корпусів, це і надає додатковий вільний час, який можна використати для пошуку навчальних матеріалів. Ще один із найважливіших аспектів дистанційного навчання в отриманні медичної освіти - це питання вартості навчання: адже зазвичай вартість такого навчання значно нижче, ніж очної форми. Однак не враховується момент, що для створення сучасного контенту симуляційних центрів, створення мобільних додатків для вивчення фундаментальних медичних дисциплін, тому в результаті витрати для ЗВО є більшими.

Виклад основного змісту

Вивчення медицини - справа непроста й вимагає великих енергетичних, фінансових та часових витрат, а також необхідності засвоєння практичних умінь і навичок, а цього дистанційне навчання повною мірою забезпечити не може. Такою формою навчання можуть скористатися лише професіонали, мета яких підвищити свою кваліфікацію, особливо, якщо йдеться про медико-діагностичні професії, або ж для майбутніх фармацевтів, діяльність яких тісно пов'язана із медициною, але все ж таки являє собою окрему сферу. У інших випадках, якщо ви прагнете отримати якісну медичну освіту й диплом, доведеться докласти неабияких зусиль.

Виходячи з вищесказаного вважаємо, що вивчення питання дистанційної освіти студентів вищих навчальних закладів є актуальним. Особливо сьогодні, коли наша країна, переживши епідемію, що примусила перейти на дистанційне навчання, знову змушена повернутися до цієї форми через воєнний стан. Тому було проведено дослідження щодо вивчення стану дистанційної форми освіти студентів вищих навчальних закладів. Основним нашим завданням було - дати оцінку якості дистанційного навчання вітчизняних громадян у закладах вищої медичної освіти, а також надання пропозицій для покращення ситуації.

Опитування проводилося протягом червня-серпня 2022 року. Було залучено до цього дослідження 2600 респондентів різних вікових категорій (17-35 років) - студентів 2-6 курсів різних медичних ЗВО України. У відсотковому еквіваленті їх можна об'єднати у такі групи:

> 17-20 р. (1600 осіб) - 61,5%;

> 20-29 р. (960 осіб) - 36,9%;

> 30-35 р. (40 осіб) - 1,6%.

Гендерне співвідношення респондентів: чоловічої статі - 1150 осіб, що становить 44,2%; жіночої статі - 1450, що становить 55,8%.

Опитування проводилося на платформі Google form синхронно і анонімно за згодою всіх респондентів, і в ньому взяли участь мешканці усіх регіонів України. Щодо регіонального розподілу, то у кількісному та відсотковому відношенні картина така:

> Західний - 870 осіб (33,4%);

> Центральний - 950 осіб (36,5%);

> Південний - 340 осіб (13,0%);

> Східний - 440 осіб (17,1%).

Під час дослідження було враховано також і форма навчання у вищому навчальному закладі: за змішаною (гібридною) формою навчається 1650 опитаних, що становить 63,4%; за виключно дистанційною - 950 осіб (36,6%).

З'ясовуючи засоби, за допомогою яких здійснювалося дистанційне навчання, було встановлено:

> 730 осіб отримували знання виключно на онлайн-заняттях, використовуючи різноманітні освітні платформи;

> 120 осіб використовували виключно записані відеолекції;

> 1400 осіб навчалися на онлайн-заняттях, але додатково отримували завдання на спеціальних платформах;

> 150 осіб спілкувалися лише через електронну пошту;

> 1200 осіб мали справу з усіма варіантами (залежно від викладача та предмета).

На запитання: «Який спосіб комунікації з викладачем під час дистанційного навчання Вам найбільше подобається?» були дані такі відповіді:

> 1635 осіб високо оцінили спілкування через групові відеодзвінки на спеціальних платформах (Zoom, Skype тощо);

> 965 осіб визначили для себе пріоритетним індивідуальне спілкування з викладачем у месенджерах з використанням відеозв'язку;

> 235 осіб віддають перевагу індивідуальному спілкуванню з викладачем через електронну пошту;

> лише 120 особам не сподобався жоден варіант спілкування.

На питання: «Яка форма дистанційної освіти переважає у вашому вищому навчальному закладі?» було отримано такі відповіді: синхронна - 474 особи (18,2%), асинхронна - 456 (17,5%), змішана (гібридна) - 1670 (64,2%).

Цікавим виявилося те, що 1820 респондентів (70%) мають спеціальну платформу для навчання, а 780 (30%) її не мають. На нашу думку, це досить великий відсоток студентів, у яких не має повноцінного доступу до здобуття освіти. При цьому ситуація ускладняється ще й тим, що не всі опитані повністю забезпечені усіма необхідними технічними засобами. Так, усім необхідним забезпечено 2310 осіб (88,8%), частково - 234 особи (9%), повністю не забезпечені - 56 осіб (2,2%). Подібна ситуація (із мінімальним розходженням у відсотках) і з доступом до безперебійного, швидкісного інтернету: проблем із інтернет-забезпеченням повністю відсутні у 2260 осіб (86,9%); трапляються тимчасові збої, які не впливають на навчальний процес у 220 осіб (8.4%); трапляються тимчасові збої, які впливають на навчальний процес у 120 осіб (4,7%); осіб, у яких цілком відсутній інтернет не виявлено.

Під час з'ясування, якими платформами користуються респонденти для проведення занять у дистанційному відеоформаті, виявилося, що найпопулярнішими є Microsoft Teams (користуються 1340 осіб), ZOOM (1310 осіб). Також використовують такі платформи: Skype (750 осіб), Google Meet (560 осіб), Discord (320 осі6)^іЬєг (120 осіб), WhatsApp (20 осіб).

Пі час дослідження було проаналізовано тривалість практичного заняття та час, що витрачають студенти на виконання контрольних завдань і на підготовку до практичних занять. Результати ми звели в таблиці (табл. 1, табл. 2).



Таблиця 1

Кількість годин, що витрачаються на виконання контрольних завдань

Час	Тривалість практичного заняття	Час, що витрачається на виконання контрольних завдань
Менше години	230 осіб (8,4%)	710 осіб (27,3%)
1-2 години	1970 осіб (75,7%)	650 осіб (25%)
Більше двох годин	400 осіб (15,9%)	1240 осіб (47,7%)

Таблиця 2

Кількість годин, що витрачаються на підготовку практичних занять

Час	До впровадження дистанційного навчання	Після впровадження дистанційного навчання
Менше години	0 осіб	10 осіб (0,3%)
1-2 години	155 осіб (5,9%)	350 осіб (13,4%)
2-3 години	340 осіб (13,0%)	640 осіб (24,6%)
3-4 години	1600 осіб (61,5%)	1200 осіб (46,1%)
4-5 годин	500 осіб (19,2%)	390 осіб (15%)
Більше 5 годин	5 осіб (0,4%)	10 осіб (0,6%)

Також було з'ясовано, що під час дистанційного навчання 740 осіб (28,4%) почали працювати у ЛПЗ і продовжують працювати; 450 осіб (17,3%) почали працювати, але за браком часу звільнилися; 1410 осіб (54,2%) не працюють. Такі дані свідчать про високу мотивацію студентів до навчання навіть під час дистанційного навчання.

Результати опитування щодо стану здоров'я респондентів подаємо в таблиці.



Таблиця 3

Результати опитування щодо стану здоров'я, респондентів

Стан здоров'я	Погіршився	Покращився	Не змінився
Психологічний стан	560 осіб	20 осіб	30 осіб
Фізичний стан	156 осіб	140 осіб	1400 осіб
Обидва компоненти	450 осіб	15 осіб	700 осіб

Під час дослідження було виявлено, що під час дистанційного навчання порівняно із очною формою дещо підвищився середній бал: до впровадження дистанційної форми він складав 4,01, а після - 4,06. Слід зауважити, що 1700 респондентів (65,3%) відчувають, що під час дистанційного навчання вони стали краще засвоювати теоретичний матеріал, а 600 осіб (34,75%) так не вважають.

Щодо рівня засвоєння практичних навичок та вмінь, то лише 156 осіб (6%) відчувають, що краще засвоюють практичні вміння та навички саме під час дистанційної форми навчання (при аналізі відповідей даних студентів- з'ясовано, що вони працювали у лікувально-профілактичних закладах або мали попередню фахову передвищу освіту), а от 2444 особи (94%) вважають, що це було легше під час очної форми навчання. При цьому 450 осіб (17,3%) відмітило, що у них з'явився час і можливості для самостійного опрацювання практичних навичок, а 2150 осіб (82,7%) зауважили, що рівень засвоєння практичних навичок зменшився і вони потребують додаткових практичних занять. Важливо зауважити, що відпрацювання практичних навичок допомагають осередки неформальної освіти.

Щодо кількості пропущених годин навчальних занять, то для переважної більшості здобувачів вищої освіти (67,3%) ця кількість зменшилась. Однією з причин такої зміни студенти виділяють зручний час проведення практичних занять та мобільність місця прослуховування.

78,8% опитаних відзначили більшу можливість пошуку навчальних матеріалів (відсутність обмежень методичними розробками та книгами ЗВО), однак зауважили, що відчувають труднощі під час пошуку якісного сучасного матеріалу через дефіцит знань іноземної мови, тому вимушені користуватись інтернет-перекладачами.

Під час поточного оцінювання знань найбільша увага приділяється усному опитуванню 52,8%, письмовим завданням 21,9%. Водночас частка тестових завдань формату А та В склала лише 25,3% (переважно для дисциплін-компонентів ЄДКІ). Водночас майже усі опитувані висловлюють побажання включати розбори клінічних ситуаційних завдань під час поточного контролю знань.

Під час підсумкового контролю знань значна увага приділяється тестовим та письмовим завданням (45,5%) з метою фіксування відповідей студентів. Майже в кожного другого студента підсумкові токи контролю відбуваються з залученням засобів відео-зв'язку. 24,5% студентів додатково повідомили, що використання засобів лише аудіозв'язку без відеофіксації не сприяє об'єктивному оцінюванню знань.

На питання: «Чи змінилося Ваше ставлення до навчального процесу?», то 560 респондентів (21,5%) констатували факт, що стало легше навчатися, 1480 особам (57%) стало важче навчатися, а для 560 осіб (21,5%) відзначили, що для них нічого не змінилося.

Під час дослідження респондентам було запропоновано назвати недоліки та переваги дистанційного навчання. Було названо такі.

Недоліки:

J відсутність особистого контакту;

J збільшення навчального навантаження;

J зниження ефективності навчання;

J негативний вплив на концентрацію уваги;

J погіршення фізичного та психічного здоров'я;

J обмеженість можливостей практичного застосування отриманих знань;

J технічні проблеми;

J сімейний тиск.

Переваги:

J гнучкість;

J зручність;

J економічна ефективність;

J інтерактивність;

J більші можливості навчання;

J відсутність географічних кордонів.

1750 здобувачів вищої освіти хотіли б залишити елементи дистанційної форми освіти, особливо для викладання теоретичних дисциплін та прочитання лекцій у курсах клінічних дисциплін.

75% респондентів зауважили покращення якості дистанційної освіти у динаміці (викладачі краще опанували сучасні технології, створено значні інтернет ресурси).

Незважаючи на труднощі пов'язані з дистанційним навчанням, лише 4,8 % опитаних мають бажання змінити ЗВО через дану обставину, що загалом свідчить про високий рівень задоволення викладанням.



Висновки

Таким чином, дистанційне навчання у сфері медицини вимагає подальшого вивчення й покращення його рівня.

Можливо, у найближчому майбутньому такі перспективні напрямки в дистанційному навчанні й з'являться. Наприклад, смарт-технології дадуть можливість отримувати необхідні практичні вміння й навички. Поки що ті технології, що існують не можуть дати бажаного результату. Залучення системи штучного інтелекту, технологій (augmentedrealiy, AR) та віртуальної реальності (virtualreality, VR) у світі медицини дало поштовх і дистанційному медичному навчанню. Спеціалізовані моделі, створення анатомічних копій органів в 3D проєкції, віртуальні тренажери-стимулятори, засновані на технології VR вже сьогодні активно застосовують у підготовці медичних кадрів. За допомогою VR у будь-якому місці можна на власні очі спостерігати весь процес операції, змінювати вигляд на панорамний огляд, ставити питання й вести бесіду в чаті. AR та VR - технології, що спрямовані в майбутнє та по-справжньому захоплюють. Хірургічні окуляри Googleglass дозволяють транслювати все, що необхідно, для тисячі здобувачів медичної освіти, мають текстову панель чату для співбесіди, повноцінного спілкування, дозволяють при цьому досвідченим лікарям давати відповіді на питання студентів безпосередньо під час проведення роботи. Імітатор Simantha є манекеном серцево-судинної системи, де фізіологічно демонструється робота кров'яного тиску, провідної системи тиску, наповнення крові О2 і навіть відтворює «рівень свідомості» пацієнта. Така система навіть здатна оцінювати дії студентів. Стимулятор Surgical Simulation дає можливість практикуватися в оперативних посібниках на внутрішніх органах. На базі Fundamental відкриті ресурси Feel Real VR, що відтворюють процес оперативного втручання в симуляції VR, де майбутні хірурги мають змогу вдосконалювати свої вміння й навички, маючи змогу відчути на дотик віртуальні ткані.

Література:

1. Корда М. М., Шульгай А. Г., Машталір А. І., Чорномидз А. В. Дистанційне навчання: вимушений захід чи вимога часу (на прикладі Тернопільського національного медичного університету імені І. Я. Горбачевського МОЗ України)? Актуальні питання вищої медичної (фармацевтичної) освіти: виклики сьогодні та перспективи їх вирішення: матеріали XVIII Всеукр. наук.-практ. конф. в онлайн-режимі за допомогою системи micrsoft teams (Тернопіль, 20-21 трав. 2021 р.) / Терноп. Нац. ме. Ун-т імені

І. Я. Горбачевського МОЗ України. Тернопіль: ТНМУ, 2021. С. 3-13.

2. Машейко І. В., Пелешенко Г. Б., Машейко А. М. Роль інформаційних технологій у викладанні дисциплін студентам вищих медичних навчальних закладів. Медична освіта. 2017. № 1 (73). C. 23-26.

3 Дівнич Т. Я. Дистанційна форма навчання у вищому навчальному закладі як одна із технологій організації навчального процесу. Вісник проблем біології і медицини. 2015. Вип. 1 (117). C. 66-68.

4. Дащук А. М., Пустова Н. О. Дистанційна форма навчання на післядипломному етапі підготовки лікарів: реалії та перспективи. Досягнення і перспективи впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих медичних (фармацевтичному) навчальних закладах України: матеріали Всеукр. навч.-наук. конф. з міжнар. участю, присвяченої 160-річчю з дня народження І. Я. Горбачевського (з дистанційним під'єднанням ВМ(Ф)НЗ України за допомогою відеоконференц-зв'язку), Тернопіль, 15-16 травня 2014 р. Тернопіль: ТДМУ, 2014. Т. 2. С. 423-425.

5. Кухаренко В. М., Бондаренко В. В. Екстрене дистанційне навчання в Україні. Харків: КП «Міська друкарня», 2020. С. 7-29.

6. Аряєв М. Л. Капліна Л. Є., Сеньківська Л. І., Павлова В. В. Перший досвід дистанційного навчання в медичних вузах України в умовах COVID-19-карантину. Здоров'я дитини. 2020. № 3. С. 195-199.

7. Бєлка К. Ю., Кучин Ю. Л., Мельник І. В. Дистанційне навчання та оцінювання лікарів-інтернів за спеціальністю «анестезіологія та інтенсивна терапія» в умовах пандемії COVID-2019. Медицина невідкладних станів. 2020. № 4. С. 33-39.

8. Скрипник І. М. Використання дистанційних методів навчання в медичній освіті. Проблеми безперервної медичної освіти та науки. 2020. № 3. С. 29-32.

9. Дзюбановський І. Я. Гощинський В. Б., П'ятночка В. І. Дистанційне навчання у вищій медичній школі: за і проти. Шпитальна хірургія. 2020. № 4. С. 113-116.

10. Дистанційне навчання, переваги, недоліки, питання організації : рекомендаційний список літератури / уклад. І. А. Каліниченко; ЗДМУ, наукова бібліотека. Запоріжжя, 2021. 12 с.

11. Досвід застосування системи дистанційного навчання MOODLE при самопідготовці лікарів-інтернів дитячих хірургів / Л. М. Боярська [та ін.]. Мед. освіта. 2015. № 4. С. 80-82.

12. Дистанційне навчання як інформаційно-комунікативна технологія додипломної підготовки лікарів з педіатрії в умовах сучасних викликів / O. П. Волосовець [та ін.]. Медична освіта, 2020. № 3. С. 9-12.

13. Дубоссарська Ю. О. Досвід дистанційного навчання з акушерства і гінекології у період карантину. Соціально-гуманітарні дослідження та інноваційна освітня діяльність: матеріали ІІ Міжнародної наукової конференції (26-27 червня 2020 р., м. Дніпро). Наук. ред. О. Ю. Висоцький. Дніпро: СПД «Охотнік», 2020. С. 316-317.

14. Ждан В. М., Бабаніна М. Ю., Ткаченко М. В., Волченко Г. В. та ін. Впровадження дистанційної освіти на кафедрі сімейної медицини і терапії. Медична освіта, 2017. № 1. С. 19-22.

15. Здобути освіту дистанційно: місія реальна : [Про дистанційне навчання у Запорізькому державному медичному університеті ] // Запорозька Січ. 2020. № 150-152, 5 листопада. С. 13.

16. Коваль Б. Ф., Пойда С. А. Організація дистанційної форми навчання лікарів- інтернів у Вінницькому національному медичному університеті ім. М. І. Пирогова. Проблеми сучасної освіти: збірник науково-методичних праць. Х.: ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2017. № 8. Ч. 2. С. 40-47.

17. Лісецька І. С. Дистанційна форма навчання студентів-медиків як виклик сьогодення. Сучасна педіатрія. Україна. 2020. № 7. С. 18-21.

18. Мінько Л. Ю. Дистанційне навчання у післядипломній освіті лікарів-інтернів. Вісник ВДНЗУ «Українська медична стоматологічна академія». 2017. Т. 17. № 2(58). С. 299-302.

19. Олійник Ю., Лопіна Н., Нестеренко В. Особливості впровадження технологій дистанційного навчання в медичних закладах вищої освіти. Екстрене дистанційне навчання в Україні / За ред. В.М. Кухаренка, В.В. Бондаренка. Харків: КП «Міська друкарня», 2020. С. 272-280.

20. Фефер Е. І. Оцінка рівня знань при використанні дистанційних технологій навчання в стоматології. Медична інформатика та інженерія. 2009. № 3. С. 66-70.

References:

1. Korda, M. M., Shulhai, A. H., Mashtalir, A. I., Chornomydz, A. V. (2021). Dystantsiine navchannia: vymushenyi zakhid chy vymoha chasu (na prykladi Ternopilskoho natsionalnoho medychnoho universytetu imeni I. Ya. Horbachevskoho MOZ Ukrainy)? [Distance learning: a forced measure or a requirement of the time (on the example of the Ternopil National Medical University named after I. Ya. Gorbachevskii, Ministry of Health of Ukraine)?]. Aktualni pytannia vyshchoi medychnoi (farmatsevtychnoi) osvity: vyklyky sohodni ta perspektyvy yikh vyrishennia: materialy XVIII Vseukr. nauk.-prakt. konf. v onlain-rezhymi za dopomohoiu systemy micrsoft teams (Ternopil, 20-21 trav. 2021 r.) - Current issues of higher medical (pharmaceutical) education: today's challenges and prospects for their solution: materials of XVIII Vseukr. science and practice conf. in online mode using the Microsoft Teams system (Ternopil, May 20-21, 2021), Ternop. Nats. me. Un-t imeni I. Ya. Horbachevskoho MOZ Ukrainy. Ternopil: TNMU, 3-13 [in Ukrainian].

2. Mashejko, I. V., Peleshenko, Gh. B., Mashejko, A. M. (2017). Rolj informacijnykh tekhnologhij u vykladanni dyscyplin studentam vyshhykh medychnykh navchaljnykh zakladiv [The role of information technologies in teaching disciplines to students of higher medical educational institutions]. Medychna osvita - Medical education, 1 (73), 23-26 [in Ukrainian].

3 Divnych, T. Ja. (2015). Dystancijna forma navchannja u vyshhomu navchaljnomu zakladi jak odna iz tekhnologhij orghanizaciji navchaljnogho procesu [Distance learning in a higher educational institution as one of the technologies for organizing the educational process]. Visnyk problem biologhiji i medycyny - Herald of problems of biology and medicine, 1 (117), 66-68 [in Ukrainian].

4. Dashhuk, A. M., Pustova, N. O. (2014). Dystancijna forma navchannja na pisljadyplomnomu etapi pidghotovky likariv: realiji ta perspektyvy [Distance education at the postgraduate stage of training of doctors: realities and prospects]. Dosjaghnennja i perspektyvy vprovadzhennja kredytno-moduljnoji systemy orghanizaciji navchaljnogho procesu u vyshhykh medychnykh (farmacevtychnomu) navchaljnykh zakladakh Ukrajiny: materialy Vseukr. navch.- nauk. konf. z mizhnar. uchastju, prysvjachenoji 160-richchju z dnja narodzhennja I. Ja. Ghorbachevsjkogho (z dystancijnym pid'jednannjam VM(F)NZ Ukrajiny za dopomoghoju videokonferenc-zv'jazku) - Achievements and prospects of the implementation of the creditmodule system of the organization of the educational process in higher medical (pharmaceutical) educational institutions of Ukraine: materials of Vseukr. education and science conf. from international participation dedicated to the 160th anniversary of the birth of I.Ya. Gorbachevskii (with remote connection of the Ministry of Defense of Ukraine through video conferencing), Ternopilj, 15-16 travnja 2014 r. Ternopilj: TDMU, 2, 423-425 [in Ukrainian].

5. Kukharenko, V. M., Bondarenko, V. V. (2020). Ekstrene dystancijne navchannja v Ukrajini [Emergency distance learning in Ukraine]. Kharkiv: KP «Misjka drukarnja», 7-29 [in Ukrainian].

6. Aijajev, M. L. Kaplina, L. Je., Senjkivsjka, L. I., Pavlova, V. V. (2020). Pershyj dosvid dystancijnogho navchannja v medychnykh vuzakh Ukrajiny v umovakh COVID-19-karantynu [The first experience of distance learning in medical universities of Ukraine in the conditions of the COVID-19 quarantine]. Zdorov'ja dytyny - Child's health, 3, 195-199 [in Ukrainian].

7. Bjelka, K. Ju., Kuchyn, Ju. L., Meljnyk, I. V. (2020). Dystancijne navchannja ta ocinjuvannja likariv-interniv za specialjnistju «anesteziologhija ta intensyvna terapija» v umovakh pandemiji COVID-2019 [Distance education and assessment of interns in the specialty "anesthesiology and intensive care" in the conditions of the COVID-2019 pandemic]. Medycyna nevidkladnykh staniv - Emergency medicine, 4, 33-39 [in Ukrainian].

8. Skrypnyk, I. M. (2020). Vykorystannja dystancijnykh metodiv navchannja v medychnij osviti [Use of distance learning methods in medical education]. Problemy bezperervnoji medychnoji osvity ta nauky - Problems of continuous medical education and science, 3, 29-32 [in Ukrainian].

9. Dzjubanovsjkyj, I. Ja. Ghoshhynsjkyj, V. B., P'jatnochka, V. I. (2020). Dystancijne navchannja u vyshhij medychnij shkoli: za i proty [Distance learning in a higher medical school: pros and cons]. Shpytaljna khirurghija - Hospital surgery, 4, 113-116 [in Ukrainian].

10. Dystancijne navchannja, perevaghy, nedoliky, pytannja orghanizaciji : rekomendacijnyj spysok literatury [Distance learning, advantages, disadvantages, issues of organization: recommended list of literature] / uklad. I. A. Kalinychenko; ZDMU, naukova biblioteka. Zaporizhzhja, 2021. 12 [in Ukrainian].

11. Dosvid zastosuvannja systemy dystancijnogho navchannja MOODLE pry samopidghotovci likariv-interniv dytjachykh khirurghiv [Experience of using the MOODLE distance learning system for self-training of interns of pediatric surgeons] / L. M. Bojarsjka [ta in.]. Med. osvita. 2015, 4, 80-82 [in Ukrainian].

12. Dystancijne navchannja jak informacijno-komunikatyvna tekhnologhija dodyplomnoji pidghotovky likariv z pediatriji v umovakh suchasnykh vyklykiv [Distance learning as an information and communication technology for undergraduate training of pediatric doctors in the conditions of modern challenges] / O. P. Volosovecj [ta in.]. Medychna osvita, 2020, 3, 9-12 [in Ukrainian].

13. Dubossarsjka, Ju. O. (2020). Dosvid dystancijnogho navchannja z akusherstva i ghinekologhiji u period karantynu [Experience of distance learning in obstetrics and gynecology during the quarantine period]. Socialjno-ghumanitarni doslidzhennja ta innovacijna osvitnja dijaljnistj: materialy II Mizhnarodnoji naukovoji konferenciji (26-27 chervnja 2020 r., m. Dnipro) - Social and humanitarian research and innovative educational activity: materials of the II International Scientific Conference (June 26-27, 2020, Dnipro). Nauk. red. O. Ju. Vysocjkyj. Dnipro: SPD «Okhotnik», 316-317 [in Ukrainian].

14. Zhdan, V. M., Babanina, M. Ju., Tkachenko, M. V., Volchenko, Gh. V. ta in. (2017). Vprovadzhennja dystancijnoji osvity na kafedri simejnoji medycyny i terapiji [Implementation of distance education at the department of family medicine and therapy]. Medychna osvita - Medical education, 1, 19-22 [in Ukrainian].

15. Zdobuty osvitu dystancijno: misija realjna: [Pro dystancijne navchannja u Zaporizjkomu derzhavnomu medychnomu universyteti ] // Zaporozjka Sich. 2020, 150-152, 5 lystopada, 13 [in Ukrainian].

16. Kovalj, B. F., Pojda, S. A. (2017). Orghanizacija dystancijnoji formy navchannja likariv-interniv u Vinnycjkomu nacionaljnomu medychnomu universyteti im. M. I. Pyroghova [Organization of distance education of intern doctors at the Vinnytsia National Medical University named after M. I. Pirogov]. Problemy suchasnoji osvity: zbirnyk naukovo-metodychnykh pracj - Problems of modern education: a collection of scientific and methodological works. Kh.: KhNU im. V. N. Karazina, 8. Ch. 2, 40-47 [in Ukrainian].

17. Lisecjka, I. S. (2020). Dystancijna forma navchannja studentiv-medykiv jak vyklyk sjoghodennja [Distance education of medical students as a challenge today]. Suchasna pediatrija. Ukrajina - Modern pediatrics. Ukraine, 7, 18-21 [in Ukrainian].

18. Minjko, L. Ju. (2017). Dystancijne navchannja u pisljadyplomnij osviti likariv-interniv [Distance learning in postgraduate education of intern doctors]. Visnyk VDNZU «Ukrajinsjka medychna stomatologhichna akademija» - Bulletin of VDNZU "Ukrainian Medical Stomatological Academy", 17, 2(58), 299-302 [in Ukrainian].

19. Olijnyk, Ju., Lopina, N., Nesterenko, V. (2020). Osoblyvosti vprovadzhennja tekhnologhij dystancijnogho navchannja v medychnykh zakladakh vyshhoji osvity [Peculiarities of implementing distance learning technologies in medical institutions of higher education]. Ekstrene dystancijne navchannja v Ukrajini - Emergency distance learning in Ukraine / Za red. V.M. Kukharenka, V.V. Bondarenka. Kharkiv: KP «Misjka drukarnja», 272-280 [in Ukrainian].

20. Fefer, E. I. (2009). Ocinka rivnja znanj pry vykorystanni dystancijnykh tekhnologhij navchannja v stomatologhiji [Evaluation of the level of knowledge when using distance learning technologies in dentistry]. Medychna informatyka ta inzhenerija - Medical informatics and engineering, 3, 66-70 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru

...