Виховне середовище як чинник успішності учнів у навчанні

EDUCATIONAL ENVIRONMENT AS A FACTOR OF STUDENT SUCCESS IN LEARNING

The article focuses on the main factors of the educational environment that affect the learning outcomes of students. Throughout life, a person is constantly subjected to the process of education, which depends on many factors, including the multidimensional living space of human, the living conditions of this person and the factors that shape his personality. Important in this process is the pedagogy of parents, constant enrichment of parents 'knowledge with elements of scientific knowledge about child rearing and other aspects offamily functioning, namely: legal, medical or social issues, genetics, developmental psychology, sociology, problems of parental pedagogical culture and others. people involved in the process of education, etc. Children and adolescents seek recognition of their identity. In the absence of interest from relatives, schools, educational institutions, they join the negative patterns of behavior. The family as a social group and educational institution affects the upbringing of the child. The family should be considered as a subjective and objective aspect of the educational environment. The environment in which a child lives and develops has a great influence on his learning outcomes. The attitude of a young person to learning depends on the views of parents on this process. The article points out the main mistakes of parents, which are mostly the result of excessive emotional distance of parents to children or excessive concentration on them. Emphasis is placed on the factors that affect student achievement and can be a source offailure, in particular: socio-economic, biopsychological and pedagogical. Among the reasons for the child's failure in school is an overly rigid system of education, which complicates the individualization of didactic and educational work, and in many cases makes it impossible to combine the educational process with the current needs of the child. Undiagnosed learning difficulties inevitably lead to school failure, which can have profound psychological and environmental consequences for the individual. The educational process as a phenomenon is dynamic and difficult. This is a real challenge for all parties involved.

Key words: environment, upbringing, educational process, factors, learning outcomes, difficulties.

Постановка проблеми

На сучасному етапі розвиток освіти, науки є дуже динамічний. Виникають нові педагогічні напрями, системи, теорії та концепції. Відбуваються постійні зміни, реформи в освітній системі освіти. Освіта завжди була і є важливою сферою суспільного життя, необхідною умовою подальшого прогресу та розвитку. Людина без прогресу в освіті відчуває брак компетентності та здатності діяти, не отримує задоволення від підвищення кваліфікації, втрачає шанс на отримання суспільного визнання. Зростаючі наукові досягнення педагогіки вимагають подальшого поглиблення та продовження, тому сучасна педагогіка як діяльність охоплює усю реальність освітніх явищ, враховуючи попередній передовий педагогічний досвід. У Законі України «Про освіту» зазначено, що метою освіти «є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, її талантів, інтелектуальних, творчих і фізичних здібностей, формування цінностей і необхідних для успішної самореалізації компетентностей, виховання відповідальних громадян, які здатні до свідомого суспільного вибору та спрямування своєї діяльності на користь іншим людям і суспільству, збагачення на цій основі інтелектуального, економічного, творчого, культурного потенціалу Українського народу, підвищення освітнього рівня громадян задля забезпечення сталого розвитку України та її європейського вибору». Це характеризує навчання та виховання як єдиний безупинний процес та означає, що протягом усього життя людина постійно підлягає процесу виховання. Цей процес залежить від багатьох чинників, а саме: від багатовимірного життєвого простору людини, умов життя даної людини та чинників, які формують її особистість.

Аналіз досліджень

У житті кожної особистості важливим є освітнє середовище, в якому вона розвивається і функціонує. Соціальне та культурне середовища, в якому перебуває людина, впливає на формування постійних установок, поглядів, знань, світогляду, способів поведінки. На думку С. Сисоєвої освіта перетворює і спрямовує життя суспільства, зберігаючи в ньому все те, що має цінність для людини; визначає стратегію і реалістичні умови розвитку суспільства, формує нове мислення, нове бачення сенсу життя (Сисоєва, 2008). Будь-яка освіта залежно від цілей, яку вона ставить перед собою, відбувається в конкретному освітньому середовищі, що є частиною соціального та культурного середовища, яке впливає на формування постійних установок, поглядів, знань і способів поведінки учня (Szczepanski, 1993: 819), Виховне середовище - це середовище життя дитини з його складною, часто важкою для сприйняття й визначення системою стимулів для розвитку як за характером запланованих взаємодій. так і спонтанних, неорганізованих впливів, як позитивних, так і негативних (Izdebska, 1967: 155). Е. Тремпала (1974: 27) визначає виховання як «специфічну сферу діяльності, в якій стимули розвитку контролюватимуться відповідно до освітньої мети, і водночас викликають постійну зміну поведінки особистості». Незалежно від способу розуміння освітнього середовища виховання ніколи не виходить за межі процесу освіти. Воно завжди пов'язане з ним, оскільки цей процес не відбувається у соціальному вакуумі, що цілком неможливо за звичайних умов життя людини. Існують різні освітні середовища, серед яких основними є сім'я та школа. Для аналізу чинників розвитку сучасної молоді Н. О. Чугреєва виділяє декілька груп умов: а) глобальні, світові чинники; б) соціальні (політичні, економічні, культурні, освітні) умови життя суспільства і держави; в) регіональні; г) конкретно-особисті; д) умови внутрішнього духовного розвитку (Чугреєва, 2021).

Мета статті дослідити основні чинники виховного середовища, які мають вплив на результати навчання учнів.

Виклад основного матеріалу

Важливим у цьому процесі є педагогізація батьків, спрямована на постійне збагачення загального педагогічного знання, яким володіють батьки, елементами наукового знання про виховання дітей. Педагогізація має стосуватися питань виховання, однак й інших аспектів функціонування сім'ї, а саме: правових, медичних чи соціальних питань, генетики, психології розвитку, соціології, проблем формування педагогічної культури батьків та інших людей, які беруть участь у процесі виховання тощо. Психолого-педагогічні консультації можуть надавати шкільні психологи та класні керівники. Саме школа в результаті безпосереднього контакту з батьками може підвищити якість виховання в сім'ї та поліпшити навчально-виховне середовище дитини як вдома, так і в школі. Школа має навчити дітей не лише жити, а й як змінювати на краще своє життя. Завдяки реальній і глибокій залученості батьків та співпраці з педагогами успішне виховання принесе очікувані результати. В основному проблеми у вихованні виникають якщо сім'я використовує неприйнятні методи, що суперечать методам виховання в освітньому середовищі, в школі.

Розглядаючи сім'ю з точки зору виховного середовища, потрібно розглядати суб'єктивний та об'єктивний аспекти (Jarosz, 2007). Суб'єктивний аспект сімейного виховного середовища полягає у ставленні до нього як до індивідуального, неповторного, що має специфічний та індивідуальний характер для кожного члена сім'ї. За такого підходу члени сім'ї сприймають його особливості унікальним для них способом, що обумовлено їхньою особистістю, позасімейним досвідом чи індивідуальними психічними процесами (наприклад, непорозуміння між батьками будуть по-різному сприйматися різними дітьми, тобто, для однієї дитина вони не матимуть великого значення, а для іншої - можуть бути травматичним досвідом, який викликає почуття провини. Сім'я в аспекті об'єктивного виховного середовища - це сукупність ознак і взаємодій, що характеризуються як типові для сімей даної спільноти, сім'я у цьому розумінні сприймається дещо «ззовні» і детальна картина особливостей окремої сім'ї не така важлива.

Сім'я як соціальна група і виховна інституція впливає на виховання дитини, з іншого боку, порушення її функцій є результатом різних негативних умов сімейного життя, що може призвести до формування несприятливого виховного середовища.

Педагогічні проблеми виникають здебільшого внаслідок надмірної емоційної дистанції батьків до дітей або надмірної концентрації на них. Виділяють такі основні помилки, а саме (Ziemska, 1979):

1. Відкидання. Несприйняття дитини - це неадекватна поведінка батьків. Вони дистанціюються від дитини, не люблять її. Може з'явитися агресія, критика дитини без зацікавлення тим, що і як вона робить. Дитину залякують, застосовують покарання та ставлять високі вимоги.

2. Уникання. Батьки не цікавляться дитиною, її проблемами, інтересами, планами чи мріями. Їм не подобається бути з дитиною, тому вони намагаються її уникати, залишаючи одну вдома або відправляючи на різні заняття - лише для того, щоб зменшити тривалість контакту з дитиною. Таке ставлення батьків до дитини характеризується непослідовністю вимог до дитини, відсутністю співпраці з нею.

3. Надмірний захист. Здебільшого це результат тривожного, лякливого ставлення одного або обох батьків до навколишнього світу. Будь-яка ситуація може бути стресовою і небезпечною для дитини. Батьки намагаються захистити дитину, передбачити можливі загрози настільки, що це виходить за межі здорового глузду. Батьки обмежують самостійність дитини, вважають, що завжди і у всьому є праві і досконалі, не визнають критики. Проблеми у дитини можуть виникати різні, можуть мати загрозливий характер, тому потрібно допомагати дітям їх розв'язувати, але не обмежувати самостійність.

4. Надмірні вимоги. Батьки вимагають від дитини більше, ніж дитина може виконати. Вимагають надмірної досконалості, не приймають дитину такою, яка вона є, самостійність і активність обмежується, постійно дитині вказується на помилки та недоліки. Дитину привчають до покори, а у випадку невдач - завжди звинувачують лише її.

Діти та підлітки прагнуть до визнання своєї особистості, їхні прагнення та бажання не завжди навіть для них є зрозумілими. За відсутності зацікавленості з боку рідних, школи, виховних структур вони долучаються до негативних моделей поведінки, які, як вони вважають, дозволяють задовольнити потреби та прагнення, що виникають у цьому віці, а саме: визнання оточення, контакти з однолітками, розваги, соціальний прогрес.

Джерелом низьких шкільних досягнень учнів, їхніх невдач можуть бути чинники, які поділяють на три основні групи: соціально-економічні, біопсихологічні та педагогічні (Karpinska, 2011: 72).

Соціально-економічні чинники. Аналізуючи соціально-економічні причини неуспішності учнів у навчанні в (Terapia pedagogiczna, 2007) акцентується увага на сукупності відносно важких матеріальних, соціальних і культурних умов, які спричиняють несприятливу життєву ситуацію дітей та підлітків як у сім'ї, так і у шкільному середовищі.

Середовище, в якому живе і розвивається дитина, має великий вплив на результати її навчання. На яких завданнях повсякденного життя зосереджується дитина, чи не перевантажена вона роботою вдома, яке ставлення батьків до школи, які вимоги вони висувають до дитини. Ці та багато інших чинників безпосередньо впливають на успішність дитини. Важливим економічним і соціальним чинником, що визначає позитивні установки дитини до навчання, є її підготовка батьками до навчання у школі. Першим ефективним етапом такої підготовки дитини до школи є відвідування дитиною дитячого садка, де вона отримує відповідний соціальний досвід. Також батьки можуть залучати дітей до творчої участі у щоденному житті сім'ї, до домашніх справ, навчити дитину бути відповідальною та самостійною, залучати її до різноманітних видів діяльності, серед яких є участь у розвивальних дидактичних іграх, організація різноманітних ігор, розповідь цікавих історій, казок. Батьки мають вчити дітей вірити у власні сили, приймати себе та інших такими, якими вони є, навчити дитину емпатії.

Ставлення молодої людини до навчання залежить від поглядів на цей процес батьків. Недостатньо лише систематично відправляти учня до школи, забезпечувати його всім необхідним. Атмосфера в сім'ї, без зайвої напруженості, зичлива, визначає успіх дитини у школі.

Ще одним чинником, що впливає на успішність, є здоров'я дитини, що, своєю чергою, дає можливість учню бути присутнім та активним на кожному уроці. Безпосередня участь дитини на кожному уроці є більш вагою, ніж професійна методична допомога у навчанні. За відсутності цього соціальний досвід і переживання дитини мінімізуються, що впливає на результати навчання та розвиток дитини (Luczak, 2000). Цей чинник посилився під час пандемії, за умов ізоляції учнів. Найбільший негативний бік пандемії - це вплив на психічний стан учасників освітнього процесу. Це втрата безпосередніх контактів з друзями, поява депресії. Ізоляцію діти сприймають важко.

До соціально-економічних причин, які негативно впливають на успішність дітей, зокрема, належать: погані матеріальні умови, неналежні житлові умови, наприклад, відсутність місця для навчання, розлучення батьків або смерть одного з батьків, несприятлива атмосфера в сім'ї, низький культурний та інтелектуальний рівень батьків, патологія сімейного життя, наприклад, алкоголізм батьків, насильство над дитиною, неналежне ставлення батьків до дитини. Неспокійна домашня атмосфера, постійний поспіх, неорганізованість і хаос не стимулюють дитину до навчання, змушують її відчувати загрозу та невпевненість.

Педагогічні чинники. Однією з причин неуспішності дитини в школі є надмірно жорстка система навчання, яка ускладнює індивідуалізацію дидактичної та виховної роботи, а в багатьох випадках унеможливлює поєднання освітнього процесу з поточними потребами дитини.

Така система підсилює неуспішність найслабших учнів, а також не створює умов, необхідних для повноцінного розвитку кращих (Luczak, 2000: 35). Досягнення учнів залежать також від характеристик самого викладача, а саме: рівня кваліфікації викладача, рівня теоретико-методичних знань, досвіду, стажу роботи, деяких рис особистості, стилю роботи, що відповідає віковим особливостям учнів, уміння спілкуватися з учнями, невербальної комунікації (дружній погляд, інтонація, ентузіазм до роботи, вираз обличчя), сприйняття кожного учня, поваги до нього, взаємної довіри у системі «учень-вчитель».

Вчитель повинен шукати причини неуспіху учнів. Існує багато взаємопов'язаних причин невдач. Тому варто зрозуміти якою є домінуюча причина та здійснити пошук додаткових або другорядних причин (Terapia pedagogiczna, 2007).

Шкільні невдачі можуть бути тимчасовими, незворотними і відносно постійними. У (Kupisiewicz, 2000: 253) виділять такі невдачі:

приховані, які виникають, коли вчителі не помічають прогалин у знаннях, уміннях і навичках учнів, незважаючи на те, що це недоліки з точки зору цілей освітньої програми. Вони часто є джерелом явних невдач;

явні, які можуть містити лише конкретні прогалини в засвоєному матеріалі та проявляються невисокими оцінками.

Недіагностовані та свідомо нездоланні труднощі у навчанні неминуче призводять до шкільної неуспішності, що може мати глибокі психологічні та середовищні наслідки для особистості, що не в змозі самостійно впоратися з накопиченням відставання, навчальними установками та ставленням до навчання. Не отримуючи адекватної допомоги, дитина неухильна наближається до передчасної ізоляції від дидактичної системи, що пов'язано з негативним сприйняттям образу себе та освітнього середовища. Як правило, шкільний неуспіх пов'язаний з суперечностями між метою навчання та досягненнями учнів, їхніми можливостями, а також формуванням у молоді негативного ставлення до освітнього процесу.

Висновки

виховний середовище учень сім'я

Освітній процес як явище є динамічним і непростим. Це справжній виклик для всіх сторін, які беруть у ньому участь. Перші симптоми труднощів слід помітити якомога раніше, не чекаючи, коли вони переростуть у невдачі. Ефективна допомога дитині залежить від її віку, ступеня труднощів у навчанні, а також внутрішніх і зовнішніх умов. У молодшому шкільному віці набагато легше долати труднощі у порівнянні з навчанням на вищих рівнях освіти.

Список використаних джерел

1. Закон України «Про освіту» URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19#Text (дата звернення: 21.11.2021).

2. Сисоєва С. О. Освіта і особистість в умовах постіндустріального світу: монографія. Хмельницький: ХГПА, 2008. 324 с.

3. Чугреєва Н. О. Cоціокультурне середовище виховання студентів ВНЗів Наукові записки кафедри педагогіки. Харків, 2012. Вип. XXVIII. С. 223-227.

4. Izdebska H. Funkcjonowanie rodziny a zadania opieki nad dzieckiem: monografie pedagogiczne, Wroclaw: Polska Akademia Nauk Komitet Nauk Pedagogicznych i Psychologicznych. Zaklad Narodowy im. Ossolinskich, 1967. 176 s.

5. Jarosz E. Wybrane obszary diagnozowania pedagogicznego, Katowice: Wydawnictwo Uniwersytetu Sl^skiego, 2007, 117 s.

6. Karpinska A. Niepowodzenia edukacyjne - renesans mysli naukowej. Bialystok: Trans Humana, 2011. 264 s.

7. Luczak B. Niepowodzenia w nauce: przyczyny, skutki, zapobieganie, Poznan: Oficyna Wydawnicza G&P, 2000. 48 s.

8. Kupisiewicz Cz. Dydaktyka ogolna. Warszawa: Wydawnictwo Graf Punkt, 2000. 304 s.

9. Rodzina i dziecko: praca zbiorowa/ pod red. M. Ziemskiej. Warszawa: Panst. Wyd. Nauk, 1979. 478 s.

10. Terapia pedagogiczna. Zaburzenia rozwoju psychoruchowego dzieci / pod red. E. Skorek. Krakow: Oficyna Wydawnicza Impuls, 2007. 128 s.

11. Szczepanski J. Srodowisko wychowawcze / Encyklopedia pedagogiczna, red. W. Pomykalo. Warszawa, 1993, S. 819-820.

12. Trempala Edukacja rownolegla. Pogl^dy, doswiadczenia, wnioski. Bydgoszcz: Wydawnictwo WSP, 1986. 336 s.

References

1. Zakon Ukrainy «Pro osvitu» URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19#Text (access: 21.11.2021).

2. Sysoieva S. O. Osvita i osobystist v umovakh postindustrialnoho svitu [Education and personality in the postindustrial world]: monohrafiia. Khmelnytskyi: KhHPA, 2008. 324 s. [in Ukrainian].

3. Chuhreieva N. O. Cotsiokulturne seredovyshche vykhovannia studentiv VNZiv. [Sociocultural environment of education of university students]. Naukovi zapysky kafedry pedahohiky. Kharkiv, 2012. V. XXVIII. S. 223-227. [in Ukrainian].

4. Izdebska H. Funkcjonowanie rodziny a zadania opieki nad dzieckiem [Family functioning and child care tasks]: monografie pedagogiczne]. Wroclaw: Polska Akademia Nauk Komitet Nauk Pedagogicznych i Psychologicznych. Zaklad Narodowy im. Ossolinskich, 1967. 176 s. [in Polish].

5. Jarosz E. Wybrane obszary diagnozowania pedagogicznego [Selected areas of pedagogical diagnosis]. Katowice: Wydawnictwo Uniwersytetu Sl^skiego, 2007, 117 s. [in Polish].

6. Karpinska A. Niepowodzenia edukacyjne - renesans mysli naukowej. [Educational failures - the renaissance of scientific thought] Bialystok: Trans Humana, 2011. 264 s. [in Polish].

7. Luczak B. Niepowodzenia w nauce: przyczyny, skutki, zapobieganie. [Learning failures: causes, effects, prevention]. Poznan: Oficyna Wydawnicza G&P, 2000. 48 s. [in Polish].

8. Kupisiewicz Cz. Dydaktyka ogolna. [General didactics]. Warszawa: Wydawnictwo Graf Punkt, 2000. 304 s. [in Polish].

9. Rodzina i dziecko: praca zbiorowa [Family and child: collective work ] / pod red. M. Ziemskiej. Warszawa: Panst. Wyd. Nauk, 1979. 478 s. [in Polish].

10. Terapia pedagogiczna. Zaburzenia rozwoju psychoruchowego dzieci [Pedagogical therapy. Disorders of psychomotor development in children ] / pod red. E. Skorek. Krakow: Oficyna Wydawnicza Impuls, 2007. 128 s. [in Polish].

11. Szczepanski J. Srodowisko wychowawcze [Educational environment]/ Encyklopedia pedagogiczna, red. W. Pomykalo. Warszawa, 1993, S. 819-820. [in Polish].

12. Trempala Edukacja rownolegla. Pogl^dy, doswiadczenia, wnioski. [Parallel education. Views, experiences, conclusions]. Bydgoszcz: Wydawnictwo WSP, 1986. 336 s. [in Polish].

Размещено на Allbest.ru