Психолого-педагогічні умови формування та розвитку навичок міжкультурної комунікації у майбутніх офіцерів при вивченні іноземної мови

PSYCHOLOGICAL AND PEDAGOGICAL CONDITIONS OF FORMING AND DEVELOPING INTERCULTURAL COMMUNICATION FOR FUTURE OFFICERS IN THE PROCESS OF LEARNING A FOREIGN LANGUAGE

At the modern stage of development education continues Ukrainian integration in European society what is the part of globalization which is in progress all over the world. Higher education is the part of this process where learning foreign languages continues in the context of the strong connection with forming general intercultural communication.

In the process of forming and developing psychological and pedagogical conditions of intercultural communication in the military area it becomes important to take into consideration specific conditions of professional activity. We also draw attention to the world experience in researching of psychological and pedagogical conditions of communication in a foreign language in the culture which language is learnt in the context of using different models of intercultural communication. Among them we highlight such conditions as perception, psychological readiness, psychological tension and cultural shock; we also pay attention to assimilation, adaptation and acculturation to the culture which language is learnt.

All of above psychological and pedagogical conditions offorming and development of intercultural communication take part in preparation offuture officers, especially in the context of cooperation with representatives of military NATO cultures from the point of implementation ofjoint educational projects in which cadets are engaged.

Achievement of psychological readiness and overcoming of psychological tension in the result of immersion in the culture of the language which is learnt can be reached due to recognition of new culture at the lessons. At the same time one of the important pedagogical conditions is creating friendly atmosphere at the process of learning a foreign language at the lessons. Also great attention is paid to the immersion inside the language atmosphere in the context of cooperation with NATO partners in the process ofrealization ofjoint projects; or in the process of different after-class activities which are connecting with implementation of communication in the culture which language is learnt.

Key words: adaptation, assimilation, cultural shock, intercultural communication, psychological and pedagogical conditions, psychological readiness.

Постановка проблеми

На сучасному етапі розвитку освіти триває інтеграція України в європейське суспільство, що є частиною глобалізації, яке триває у цілому світі. Вища освіта є частиною цього складного процесу, а вивчення іноземної мови для подальшого професійного спілкування стає основою підготовки конкурентоспроможних фахівців у всіх сферах. Військова професійна діяльність не є виключенням з цього правила, тому що перспективи членства у НАТО ставлять перед майбутніми офіцерами певні вимоги щодо знання іноземної мови.

В той же час, важливим елементом знання мови стає міжкультурна комунікація між представниками різних країн. Для вдалої міжкультурної комунікації необхідно створювати правильні психолого-педагогічні умови, які сприятимуть формуванню навичок спілкування іноземною мовою у професійному середовищі. Якщо ж брати до уваги психолого-педагогічні умови пов'язані із міжкультурною комунікацією у військовій сфері, то тут важливим аспектом виступають специфічні умови професійної діяльності. Так, у військовій сфері, до повсякденного спілкування додається особливий аспект військового спілкування з урахуванням певних процедур та явищ, які є характерними саме для військового життя.

Аналіз досліджень

Сучасні реалії використання професіоналів із різних сфер, включаючи військову, у глобальному масштабі привертають особливу увагу вчених до проблем психолого-педагогічних умов формування та розвитку міжкультурної комунікації в цілому. Вітчизняні та зарубіжні науковці розробили різноманітні підходи до вирішення проблеми міжкультурних комунікацій у різних перехресних науках, таких як філософія, соціологія, психологія та педагогіка. Так, психолого-педагогічні аспекти міжкультурної комунікації при вивченні іноземних мов розглядалися такими вітчизняними вченими як Л. Виготський, Г. Ведель, Л. Воротнюк, Т Грушевицкая, І. Халєєва, Р. Мартинова, Т Насонова та багато інших. В той же час, ця проблема цікавила і багатьох зарубіжних науковців, що розробляли різноманітні моделі вдалої міжкультурної комунікації, беручи до уваги і психолого-педагогічні аспекти цього явища, серед яких можна виділити П. Морана, Д. Брауна, М. Беннета, Я. Кіма та інших представників світової наукової спільноти. освіта педагогічний міжкультурний комунікація

Мета статті - вивчити психолого-педагогічні умови формування та розвитку навичок міжкультурної комунікації у майбутніх офіцерів в процесі вивчення іноземної мови (англійської) у ЗВО під впливом особливих умов навчання та подальшої професійної діяльності. Беручи до уваги поставлену мету, ми вважаємо необхідним додатково зупинитися на визначенні психологічної готовності до подолання культурного шоку та спілкування майбутніх офіцерів в контексті ефективної міжкультурної комунікації у професійному військовому середовищі з урахуванням використання різних моделей.

Виклад основного матеріалу

Як вже зазначалося на початку нашої роботи, іноземна мова є важливим елементом міжкультурної комунікації у сучасному глобалізованому суспільстві. Англійській мові взагалі відводиться роль lingua franca сучасного світу, а в житті майбутніх офіцерів це стає основою стратегічного партнерства з країнами НАТО. Саме тому готовність до міжкультурної комунікації військовиків розглядається в широкому розумінні перетину наукових проблем філософії, психології, педагогіки та соціології.

При розгляді психолого-педагогічних умов формування та розвитку міжкультурної комунікації не буде зайвим згадати про таксономію Блума та його шість аспектів когнітивного навчання, які мають важливий вплив на формування мовленнєвих навичок при вивченні іноземної мови. Відповідно до таксономії Блума при вивченні мови можна виділити такі важливі стадії як знання, розуміння, застосування, аналіз, синтез та оцінка мовленнєвих навичок, що вказує на важливість когнітивного підходу до вивчення мови, а водночас є основою психологічного аспекту міжкультурної комунікації (Блум, 1956). Крім того, не слід забувати про вплив іноземної мови на розвиток свідомості суб'єкта, що її вивчає, бо «слово, коли воно проростає у свідомості, змінює всі відношення й процеси» (Виготський, 1996: 193). В той же час не слід забувати, що важливим елементом розвитку міжкультурної комунікації з боку психології є поведінкові моделі, які створюються студентом (у нашому випадку курсантом) на різних етапах засвоєння та застосування іноземної мови як комунікативної одиниці. А при створенні моделей вивчення іноземної мови треба враховувати, що вони створюються в контексті «закономірностей її звукового, морфологічного та синтаксичного складу. Такі спостереження виконуються на базі вже наявних знань у рідній мові» (Ведель, 1979: 37).

Саме тому при розгляді різних моделей психологічних та педагогічних аспектів вивчення іноземної мови майбутніми офіцерами ми маємо брати до уваги комплекс особливостей, до яких необхідно включити на рівні з психолого-віковими, вплив емоційно-комфортної атмосфери на заняттях, а також способи взаємодії між викладачем і курсантами в процесі вивчення мови, що вестиме як до психологічної готовності до спілкування іншою мовою, так і до розвитку успішної міжкультурної комунікації в подальшому, а також полегшить наслідки культурного шоку, який виникає при зануренні в культуру мови, що вивчається. Таким чином, необхідно зауважити, що слід враховувати, що однією з основних психолого-педагогічних умов успішної комунікативної діяльності між представниками різних мовних культур можна вважати поняття «готовності».

Так, готовність можна визначити як стан, при якому суб'єкт практично, психологічно й особистісно готовий до самостійної ініціативної діяльності відповідно до своїх індивідуальних інтересів та життєвих планів (Насонова, 2003: 79), як «цілеспрямоване вираження особистості, що містить її переконання, погляди, ставлення, мотиви, почуття, вольові та інтелектуальні якості, знання, навички, уміння» (Насонова, 2003: 70). В той же час, не слід забувати, що в психології готовність розглядається як «складне особистісне утворення, багаторівнева та багатопланова система якостей і властивостей особистості, які й своїй сукупності дозволяють певному суб'єкту ефективно виконувати конкретну діяльність» (Грушевицкая, 2002: 8). Якщо ж говорити про готовність як комплексне поняття, то К. Платонов виділяє у його структурі три взаємозалежні сторони: моральну готовність, психологічну та професійну готовність (Кужельний, 2014). В нашому дослідженні ми більш ретельно доторкнемося до створення умов психологічної готовності майбутнього офіцера до міжкультурної комунікації. При цьому ми звернемо увагу на такі аспекти як психічні властивості суб'єкта, що пов'язані з його темпераментом, характером і здібностями, від яких залежить перебіг психічних процесів, виникнення психічних станів та прояв психічних утворень.

Так, при розгляді психологічної готовності до спілкування в іншомовному середовищі не буде зайвим згадати про комунікативні моделі та комунікативне моделювання, як один з елементів розвитку умов психолого-педагогічної готовності до міжкультурної комунікації. Відповідно до визначення словника термінів міжкультурної комунікації «модель комунікації - це схема, що становить процес комунікації» (Бацевич, 2007: 8) та містить у собі «узагальнено представлений процес комунікації» (Бацевич, 2007: 115). В цілому будьяка модель комунікації служить для ретельного вивчення і розуміння процесів комунікації, як з психологічної, так і з педагогічної точки зору. Для з'ясування елементів психологічної готовності та адаптації до міжкультурної комунікації ми розглянемо цілей ряд моделей запропонованих в контексті вивчення іноземної мови та міжкультурної комунікації у процесі вивчення.

Першою розглянемо модель міжкультурної обізнаності розроблену Робертом Ханвеєм у кінці 70-х років минулого століття. Модель була розроблена на основі аналізу роботи волонтерів миротворницького корпусу на Філіпінах (Hanvey, 1979). Це робить цю модель особливо близькою до умов професійної діяльності майбутніх офіцерів, особливо в контексті майбутньої взаємодії з військами сил НАТО, а також з урахуванням особливостей спеціальних умов навчання курсантів, як особливої соціальної групи. Так, згідно з цією моделлю готовність до міжкультурної комунікації з психологічної та педагогічної точки зору має 4 стадії розвитку, а наступає на останній, коли приходить розуміння культури іншої мови через обізнаність у ній. При проходженні різних стадій необхідно враховувати такі моменти як формування позитивного відношення на заняттях до іноземної мови та культури цієї мови. Тобто, важливим елементом психологічної готовності до міжкультурної комунікації на заняттях з іноземної мови стає ознайомленнях майбутніх офіцерів із стандартами та традиціями армій сил НАТО, що допомагає розвитку психологічної готовності за рахунок педагогічної компетентності викладача до іншомовного спілкування у середовищі іншої культури та є цілком можливим, враховуючи специфіку робочої програми з вивчення іноземної мови розробленої для курсантів.

Наступна модель міжкультурного процесу навчання Девіда Хупса також включає в поняття психологічної готовності низку поведінкових елементів. Серед них вчений виділяє асиміляцію, адаптацію, бікультурність і багато (мульті) культурність (Hoopes, 1979). В той же час слід зазначити, що однією з особливостей цієї моделі з точки зору психологічної готовності до міжкультурної комунікації є подолання культурного шоку через взаємодію з іншою мовною культурою.

Проблема подолання і готовності до подолання культурного шоку є особливо важливою при аналізі умов розвитку міжкультурного спілкування у курсантів ще й через те, що основою психологічної характеристики професії військовиків є стресостійкість, наявність якої матиме позитивний ефект на подолання культурного шоку на різних етапах спілкування в іншомовному середовищі. Тому під час навчального процесу вивчення іноземної мови викладачі знайомлять курсантів з культурою поводження у професійному військовому середовищі завдяки використанню на заняттях підручників розроблених з урахуванням стандартів НАТО у військовій сфері взагалі, а зокрема направлених на імплементацію стандарту НАТО STANAG 6001 при досягненні курсантами стандартизованих мовних рівнів. Полегшити стрес та допомогти подолати культурний шок на заняттях ставить перед викладачами завданням налагодження контакту із групою, яку він навчає, та запровадження на заняттях взаєморозуміння та дружньої атмосфери за допомогою досягнення балансу між заохоченням і критикою в процесі асиміляції та адаптації до культури, мова якої вивчається.

Згідно моделі про стадії адаптації до іншомовної культури Дугласа Брауна існує чотири стадії пізнання іншої культури. Так, згідно цієї моделі психологічна готовність також базується на адаптації до культурного шоку через досвід спілкування і занурення у іншу культуру та адаптації психологічного сприйняття цієї культури як чогось звичайного та повсякденного. Ключовим моментом цієї моделі є налагодження іншомовного спілкування в процесі адаптації до культурного шоку через вдосконалення мовленнєвих навичок (Brown, 2007). Ця модель також є близькою до професійної діяльності військовослужбовців в контексті імплементації стандартизованих мовних рівнів володіння іноземною мовою військовослужбовцями, що, з одного боку, має зв'язок із кар'єрним зростанням у цій сфері під час навчання закордоном, а з іншого, пов'язане із досягненням різних мовних рівнів, де чим вищий стає рівень, тим більшою є адаптація до культури, мова якої вивчається, у майбутніх офіцерів. В той же час, ця модель психологічної готовності широко використовуватися і при підготовці курсантів до навчання у Великобританії, або під час проходження курсів військових перекладачів під керівництвом інструкторів із США, Канади та Великобританії. В обох випадках психологічна готовність до міжкультурного спілкування проходить завдяки зануренню в культуру іншої мови з одного боку, а з іншого, розвиваються і покращуються мовленнєві навички спілкування англійською мовою.

Наступною моделлю є міжкультурне сприйняття Мілтона Беннета, в якому щільно переплелися теорії когнітивного та морального розвитку. Згідно цієї моделі психологічна готовність до іншомовного спілкування проходить розвиток на шести послідовних стадіях, де кожна із стадій має дві підстадії. В цілому ці шість стадій діляться на дві основні групи: етноцентричні та етнорелятивні. При цьому зазначається що психологічна готовність до міжкультурного спілкування іноземною мовою з'являється на третій із етноцентричних стадій і розвивається до повної інтеграції у міжкультурну комунікацію на останній із етнорелятивних стадій (Bennet, 1993). В той же час слід звернути увагу на ширше використання цієї моделі в широкому розумінні міжкультурної комунікації, де розвитку навичок спілкування і знанню іноземної мови надається далеко не перше місце. Хоча при використанні цієї моделі багато уваги приділяється психологічній стороні сприйняття, розуміння і прийняття іншої культури тими, хто навчається, за допомогою ознайомлення студентів (курсантів) з цією культурою з боку викладача. В педагогічній практиці виховання майбутніх офіцерів застосування адаптивних методів до занурення в інші культури обумовлено професійною діяльністю, тому викладачами іноземної мови широко використовуються різні поза аудиторні культурні заходи, спрямовані на порівняння і занурення у звичаї і традиції культури, що вивчається. Такі заходи завжди мають позитивний ефект, як на адаптацію до особливостей міжкультурної комунікації, так і на мотивацію курсантів до вивчення іноземної мови через зацікавлення її культурою та традиціями, а також при проведенні ними паралелей з власною культурою.

Цікавою при розгляді психологічної готовності до міжкультурного спілкування є й модель Янга Кіма, запропонована ним у 1988 році. Згідно розробленої ним моделі психологічна готовність досягається через послідовність стресу від культурного шоку, адаптації до нього та культури, а в наслідок цього динамічного зростання мовленнєвих навичок, що сприяють вдалому спілкуванню на іноземній мові. В той же час характерною рисою цієї моделі є постійний спіралеподібний рух між культурою мови того, хто навчається, та культурою, що вивчається. Цей процес був названий Я. Кімом акультурацією, яка, на його думку, полягала у процесах призвичаювання до міжкультурної комунікації через ефективну адаптацію до нової культури шляхом прийняття різниці між нею і своєю рідною культурою (Kim, 1998). На нашу думку, ця модель більше всього підкреслює необхідність взаємодії між культурою того, хто навчається, та культурою мови, що вивчається. Так, у військовому професійному контексті є можливою імплементація цієї моделі завдяки постійному взаємозв'язку з представниками військової культури інших країн, які проводять тренінги як для курсантів, так і для офіцерів. Тобто, з одного боку, знайомлять їх зі своєю культурою, з іншого, дають можливість проводження паралелей та аналізу відмінностей та схожих елементів між англомовною та нашою культурами. Також, ця модель може застосовуватися і при навчанні за кордоном (це краще застосування даної моделі) курсантами за обміном з країнами НАТО. У випадку навчання у військовому ЗВО це переважно застосовується до навчання у Великобританії, куди курсанти військових ЗВО їздять на навчання на постійній основі вже біля 10 років. Такого висновку викладачі дійшли завдяки систематичним діагностичним опитуванням курсантів, які потрапляють на навчання у Великобританію, або приймають участь у міжнародних навчаннях переважно з представниками англомовних країн на базі ЗВО протягом навчання на старших курсах.

Ще одна модель, що заслуговує на ретельну увагу при вивченні психолого-педагогічних навичок формування та розвитку міжкультурної комунікації належить Майклу Пейджу. У своїй моделі вчений не встановлює рамок початку і закінчення процесу усвідомлення іншої культури, а привертає особливу увагу до так званого «психологічного напруження», яке уявляється як «процес адаптації до нової культури, що вимагає від того, хто її вивчає, бути емоційно стійким до випробувань та незадоволення від занурення у культуру» (Paige, 1993: 1). Згідно цієї моделі студенти (курсанти) мають навчитися справлятися з емоційною стороною реакції на нове культурне середовище. Вченим було виділено 10 факторів, які спричиняють «психологічного напруження», серед яких є культурні відмінності, етноцентризм, мова, яка вивчається, культурне занурення, культурна ізоляція, первинний міжкультурний досвід, очікування, видимі та невидимі культурні відмінності, статус того, хто занурюється у культуру мови, яку вивчає, а також сила контролю над міжкультурною ситуацією, у якій опинився суб'єкт. Дуже важливо відмітити у контексті нашого дослідження, що у цій моделі велике значення відводиться не лише самому суб'єкту, що готується до міжкультурної комунікації, а й природі цієї культури в цілому (Paige, 1993). В залежності від ступеню інтенсивності психологічного напруження того чи іншого фактора студент (курсант) отримує різноманітний досвід, а завданням викладача є зняття цієї психологічної напруженості через ознайомлення з культурою, мова якої вивчається, на заняттях та позааудиторних заходах у ненапруженій обстановці. Таким чином, можна відмітити, що при впровадженні цієї моделі готовності до міжкультурної комунікації роль знання мови є важливим елементом, але лише із низки таких самих важливих елементів, які в комплексі готують до успішного спілкування у культурі мова, якої вивчається.

Остання модель, яку ми збираємося розглянути у нашому дослідженні, була розроблена Т. Гошенуаром та А. Джейнвей та базується на самоусвідомленні суб'єкта у культурі, мову якої він вивчає, в процесі розвитку взаємовідносин з представниками цієї мовної культури. Ця модель легко імплементується при навчанні курсантів через часті залученнях них на старших курсах до співробітництва з військовиками країн НАТО та завдяки можливостям залучення них до специфічних програм військового навчального співробітництва.

Основною метою, на думку Т. Гошенуара та А. Джейнвей, є «розвиток сприятливих, не експлуататорських взаємовідносин із людьми іншої культури... як засіб побудови близьких стосунків у людській спільноті» (Gochenour, Janeway, 1993: 2). Ця модель може бути адаптованою при вивченні іноземної мови у професійному середовищі і з точки зору глобалізації суспільства, яке є дуже актуальним у сучасних умовах розвитку суспільства та взаємовикористання професійних кадрів із різних сфер у глобальному масштабі.

Висновок

На підставі проведеного аналізу можемо стверджувати, що психолого-педагогічними умовами формування та розвитку міжкультурної комунікації у майбутніх офіцерів є як вікові особливості, так і різноманітні елементи моделей міжкультурної комунікації, які були розроблені цілою низкою вчених міжнародної спільноти. Також, при формуванні навичок спілкування іноземної мовою треба враховувати психологічну готовність до спілкування цією мовою, на яку впливають такі психолого-педагогічні фактори як сприйняття, розуміння, асиміляція, адаптація, психологічне напруження та подолання культурного шоку через занурення у іншу культуру та вивчення її мови. Розвиток навичок міжкультурної комунікації лежить у прямій залежності між адаптації до культури, мова якої вивчається, та акультурізації. Вищезазначені особливостями враховуються при розробці курсів навчальної дисципліни «Іноземна мова» з урахуванням вимог, які ставляться перед майбутніми офіцерами як в контексті глобалізації суспільства, так і подальшого співробітництва з країнами НАТО.

Крім того, варто зазначити, що для успішного розвитку навичок міжкультурної комунікації необхідно створювати на заняттях з іноземної мови з курсантами творчу і дружню атмосферу, що сприятиме вдалій адаптації та психологічній готовності до спілкування у культурі, мова якої вивчається.

Список використаних джерел

1. Бацевич Ф. С. Словник термінів міжкультурної комунікації / Флорій Сергійович Бацевич. Київ: Довіра, 2007. 205 с.

2. Ведель Г Е. Из истории методов преподавания иностранных языков. Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1979. 56 с.

3. Выготский Л. С. Мышление и речь. Москва, 1996. 213 с.

4. Грушевицкая Т. Г. Основы межкультурной коммуникации: учебник для вузов / Т.Г Грушевицкая, В.Д.Попков, А.П.Садохин / [Под ред. А. П. Садохина]. Москва: ЮНИТИ-ДАНА, 2002. 352 с.

5. Кужельний А. В. Формування готовності до професійного саморозвитку майбутнього вчителя технологій: автореф. дис.... канд. пед. наук: 13.00.04. Переяслав-Хмельницький, 2014. 20 с.

6. Насонова Т Г Подготовка студентов к развитию творческих способностей учащихся на уроках технологий. Психолого-педагогические проблемы развития современного образования: материалы межрегион. науч.-практ. конф. Брянск, 2003. С. 77-83.

7. Bennet, Milton J. Towards Ethnorelativism: A Developmental Approach to training for Intercultural sensitivity. Education for the Intercultural experience, ed. Paige, M. Yarmouth, ME: Intercultural Press, 1993. P. 21-71.

8. Bloom, B. S., Engelhart, M. D., Furst, E. J., Hill, W., Krathwohl, D. R. Taxonomy of educational objectives: The classification of educational goals. Handbook I, Cognitive domain. New York, 1956. 216 p.

9. Brown, H. D. Teaching by Principles. An Interactive Approach to Language Pedagogy. Third Edition, 2007. 569 р.

10. Gochenour, T.; Janeway, A. Seven Steps in Cross-Cultural interaction. Beyond Experience, ed. Batchelder, D.; Warner, E. Second Edition. Yarmouth, ME: Intercultural Press, 1993. P. 21-71.

11. Hanvey, R. Cross-Cultural Awareness. Toward Internationalism: Readings in Cross-cultural Communication, eds. Smith, E.; Luce, L. Rowley, MA: Newbury House, 1979. P. 46-56.

12. Hoopes, D. Intercultural Communication Concepts and the Psychology of Intercultural Experience. Multicultural Education: A Cross Cultural Training Approach, ed. Pusch, M. Yarmouth, ME: Intercultural Press, 1979. P. 9-39.

13. Kim, Y. Communication and Cross-cultural Adaptation. New York: Multilingual Matters, 1988. 223 p.

14. Paige, M. On the Nature of Intercultural Experiences and Intercultural Education. Education for the Intercultural Experience, ed. Paige, M. Yarmouth, ME: Intercultural Press, 1993. P. 1-20.

References

1. Batsevich, F. Slovnyk terminiv mizkulturnoi komunikatsii. [Terminology dictionary in intercultural communication]. Kyev: Dovira, 2007. [In Ukrainian]

2. Vedel, G. Iz istorii metodov prepodavanija inostrannykh jazykov. [From the history of methods teaching foreign languages]. Voronezh: University publish. 1979. [In Russian].

3. Vygotsky, L. Myshlenie I rech. [Thinking and Speech]. Moscow, 1996. [In Russian].

4. Grushevitskaja, T. Osnovi mizkulturnoi komunikatsii: utchebnik dlja vuzov. [Base of intercultural communication: textbook for universities]. / Grushevitskaja, T.; Popkov, V.; Sadokhin, A. Moscow: JUNITA - DANA, 2002. [In Russian].

5. Kuzelnij, A. Formuvanny ghotovnosti do profesijnogo samorozvitku vtchytelij technology: avtoreferat do desertatsij... kandidata ped. nauk: 13.00.04 [Forming readiness to self-development for teachers of technologies]. Perejaslav-Khmelnitskij, 2014. [In Ukrainian]

6. Nasonova, T. Podgotovka studentov k razvitiju tvorcheskich sposobnostej utchashichsia na urokach technology. [Preparation students for development creativity of learners at the lessons of technologies]. Psychologo-pedagogicheskie problem razvitija sovremennogo obrazovanija: materiali hauchno-practichnoj conferentsii. Brjansk, 2003. [In Russian]

7. Bennet, Milton J. Towards Ethnorelativism: A Developmental Approach to training for Intercultural sensitivity. Education for the Intercultural experience, ed. Paige, M. Yarmouth, ME: Intercultural Press, 1993. P. 21-71.

8. Bloom, B. S., Engelhart, M. D., Furst, E. J., Hill, W., Krathwohl, D. R. Taxonomy of educational objectives: The classification of educational goals. Handbook I, Cognitive domain. New York, 1956. 216 p.

9. Brown, H. D. Teaching by Principles. An Interactive Approach to Language Pedagogy. Third Edition, 2007. 569 р.

10. Gochenour, T.; Janeway, A. Seven Steps in Cross-Cultural interaction. Beyond Experience, ed. Batchelder, D.; Warner, E. Second Edition. / Yarmouth, ME: Intercultural Press, 1993. P. 21-71.

11. Hanvey, R. Cross-Cultural Awareness. Toward Internationalism: Readings in Cross-cultural Communication, eds. Smith, E.; Luce, L. Rowley, MA: Newbury House, 1979. P. 46-56.

12. Hoopes, D. Intercultural Communication Concepts and the Psychology of Intercultural Experience. Multicultural Education: A Cross Cultural Training Approach, ed. Pusch, M. Yarmouth, ME: Intercultural Press, 1979. P. 9-39.

13. Kim, Y. Communication and Cross-cultural Adaptation. New York: Multilingual Matters, 1988. 223 p.

14. Paige, M. On the Nature of Intercultural Experiences and Intercultural Education. Education for the Intercultural Experience, ed. Paige, M. Yarmouth, ME: Intercultural Press, 1993. P. 1-20.

Размещено на Allbest.ru