Характеристика суб’єкта професійної підготовки майбутніх соціальних працівників та соціальних педагогів до роботи із вразливими категоріями населення

Размещено на http://www.allbest.ru/

2

Характеристика суб'єкта професійної підготовки майбутніх соціальних працівників та соціальних педагогів до роботи із вразливими категоріями населення

доктор педагогічних наук, доцент, проректор з науково-педагогічної роботи

ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка», м. Полтава, Україна

Юрків Я.І. Характеристика суб'єкта професійної підготовки майбутніх соціальних працівників та соціальних педагогів до роботи із вразливими категоріями населення

У статті розкрито узагальнену характеристику суб'єкта (науково-педагогічного працівника, стейкхолдерів) професійної підготовки майбутніх соціальних працівників та соціальних педагогів до роботи із вразливими категоріями населення як сукупність базових складників: загальнопрофесійних (професійна та академічна кваліфікація відповідно до змісту освітніх компонентів освітньої програми; підсистема професійних позицій як сукупності сформованих установок і орієнтацій, ставлень та оцінок внутрішнього і навколишнього досвіду; підсистема індивідуально-психологічних особливостей - поєднання різних структурно- функційних компонентів психіки, які визначають індивідуальність, стиль професійної діяльності, поведінки і виявляються у професійних якостях особистості); спеціалізованих вимог (усвідомленість значущості проблеми підготовки майбутніх соціальних працівників та соціальних педагогів до роботи із вразливими категоріями населення; обізнаність у міждисциплінарному характері соціальної роботи із вразливими категоріями населення; креативність у вирішенні завдань соціальної роботи із вразливими категоріями населення); інноваційних вимог (потреба в самовдосконаленні, підвищенні рівня професійної майстерності, здатність до інновацій та ін.).

Ключові слова: професійна підготовка, суб'єкт, науково-педагогічний працівник, стейкхолдери, майбутні соціальні працівники та соціальні педагоги, вразливі категорії населення.

Yurkiv Ya. Characteristics of the Subject of Professional Training of Future Social Workers and Social Pedagogues to Work with Vulnerable Categories of the Population

The article reveals the generalized characteristics of the subject (researcher, stakeholders) of professional training of future social workers and social educators to work with vulnerable groups as a set of basic components: general professional (professional and academic qualifications according to the content of educational components of the educational program; professional positions as a set of formed attitudes and orientations, attitudes and assessments of internal and environmental experience; subsystem of individual psychological features - a combination of different structural and functional components of the psyche, which determine the individuality, style of professional activity, behavior and are manifested in the professional qualities of the individual); specialized requirements (awareness of the importance of training future social workers and social educators to work with vulnerable populations; awareness of the interdisciplinary nature of social work with vulnerable populations; creativity in solving problems of social work with vulnerable populations); innovation requirements (the need for self-improvement, improving professional skills, ability to innovate, etc.).

Keywords: training, subject, researcher, stakeholders, future social workers and educators, vulnerable populations.

Постановка проблеми

Соціальна, політична, економічна криза в Україні на тлі повномасштабного вторгнення росії спричинили появу великої кількості вразливих категорій населення, які в нормативному та науковому вітчизняному просторі визначаються як та частина суспільства, що найбільш сприйнятлива до впливу негативних чинників та не в змозі самостійно забезпечити собі гідних умов існування. Серед них - внутрішньо переміщені особи, особи з тимчасово окупованої території, військовослужбовці - учасники бойових дій та ін. У зв'язку з цим актуалізувалася проблема професійної підготовки фахівців до роботи із вразливими категоріями населення.

За предметним полем професійної діяльності найбільш близькими до розв'язання комплексних проблем вразливих категорій населення є фахівці з соціальної роботи та соціальної педагогіки, професійна підготовка яких здійснюється в Україні за спеціальністю 231 Соціальна робота.

Говорячи про процес професійної підготовки майбутніх соціальних працівників та соціальних педагогів, маємо на увазі цілеспрямований освітній процес, що відбувається на основі взаємодії суб'єкта (викладач та інші стейкхолдери) та об'єкта (студента) на суб'єкт- суб'єктних (або партнерських) засадах. Отже, актуальним питанням забезпечення якості освітнього процесу є дотримання сучасних вимог до суб'єкта та об'єкта як основних учасників підготовки майбутніх фахівців соціальної сфери до роботи із вразливими категоріями населення. Тому предметом дослідження цієї наукової розвідки є комплексна характеристика суб'єкта професійної підготовки, спроможного забезпечити високий рівень готовності майбутніх соціальних працівників та соціальних педагогів до роботи із вразливими категоріями населення.

Аналіз актуальних досліджень. Те- оретико-методологічні засади професійної підготовки майбутніх соціальних працівників та соціальних педагогів розглядали у своїх працях Л. Віннікова, М. Дужа-Задорожна, І. Звєрєва, А. Капська, І. Козубовська, Л. Міщик, О. Ольхович, В. Полтавець, Попова, Дж. Раймонд, С. Харченко та ін.

Соціальна та соціально-педагогічна робота із вразливими категоріями населення стали предметом наукових розвідок таких учених, як О. Безпалько, І. Звєрєва, А. Капська, О. Караман, С. Коношенко, С. Омельченко, А. Рижанова, С. Савченко, Т. Семигіна, І. Трубавіна, С. Харченко та ін.

Професійний портрет викладача ЗВО, зокрема зі спеціальності 231 Соціальна робота, став предметом дослідження таких науковців, як Н. Волкова, В. Давидов, М. Левітов, Г. М'ясоїд, А. Степанова, Струманський, Б. Теплов; зовнішніх і внутрішніх стейкхолдерів - В. Саввінов, В. Стрекаловський та ін.

Метою статті є представити узагальнену характеристику суб'єкта професійної підготовки майбутніх соціальних працівників та соціальних педагогів до роботи із вразливими категоріями населення.

Методологія та методи дослідження. Для досягнення мети використано сукупність теоретичних методів дослідження: міждисциплінарний аналіз наукової літератури (філософської, соціологічної, правової, психологічної, педагогічної, соціально-педагогічної, із соціальної роботи) для з' ясування стану розробленості заявленої проблеми; аналіз, синтез, узагальнення - для обґрунтування теоретичних положень статті, визначення понятійного апарату, формулювання узагальнень та висновків; прогнозування - для розробки та характеристики професійного портрета суб'єкта професійної підготовки майбутніх соціальних працівників та соціальних педагогів до роботи із вразливими категоріями населення.

Виклад основного матеріалу

Як відомо, професійна підготовка майбутніх соціальних працівників та соціальних педагогів здійснюється в закладах фахової передвищої та вищої освіти України за галуззю знань 23 Соціальна робота, спеціальністю 231 Соціальна робота. Тому до суб'єктів, які прямо чи опосередковано здійснюють професійну підготовку, можна віднести: ректора закладу вищої освіти, проректорів, деканів факультетів / директорів навчально-наукових інститутів, заступників деканів / заступників директорів, професорсько-викладацький склад кафедр, що становлять групу забезпечення освітньої програми, керівників практик, едвайзерів (кураторів академічних груп), представників органів студентського самоврядування. Крім того, під час навчальних і виробничих практик майбутні соціальні працівники та соціальні педагоги взаємодіють із соціальними педагогами, соціальними працівниками, психологами, фахівцями соціальної роботи та безпосередньо з вразливими категоріями населення, яких також зараховуємо до суб'єктів професійної підготовки.

В умовах освітнього середовища закладів вищої освіти провідними суб'єктами, з якими взаємодіють майбутні соціальні працівники та соціальні педагоги, без сумніву, є викладачі ЗВО, що становлять групу забезпечення за відповідною освітньою програмою. Не менш важливими суб'єктами системи є стейкхолдери. Виходячи з теми, визначаємо провідних суб'єктів системи: науково-педагогічні працівники, що входять до групи забезпечення відповідної освітньої програми та задіяні в процесі фахової підготовки майбутніх соціальних працівників та соціальних педагогів, стейкхолдери. Схарактеризуємо кожного з провідних суб'єктів професійної підготовки майбутніх соціальних працівників та соціальних педагогів з погляду ідеально бажаного результату, якого ми прагнемо досягти, - професійної готовності майбутніх соціальних працівників та соціальних педагогів до роботи із вразливими категоріями населення.

Передусім зупинимось на характеристиці науково-педагогічного працівника як суб'єкта професійної підготовки, який є не лише компетентним фахівцем, а має виступати в різних ролях протягом усього періоду професійної підготовки майбутніх соціальних працівників та соціальних педагогів задля формування в них професійної готовності до роботи із вразливими категоріями населення.

Багато науковців (В. Давидов, М. Левітов, В. Струманський, Б. Теплов та ін.) у своїх розвідках наголошують на нерозривному зв'язку процесу формування особистості з тим впливом, який справляє викладач на студента. А тому і вимоги до викладача вищої школи передбачають і глибоку теоретичну підготовку, і творчий підхід, і вміння переконувати та впливати на емоційно-чуттєвий світ людини. Пропонуємо поділ основних вимог до викладача як суб'єкта процесу професійної підготовки майбутніх соціальних працівників та соціальних педагогів до роботи із вразливими категоріями населення на загальнопрофесійні, спеціалізовані та інноваційні.

Так, до основних загальнопрофесій- них вимог до викладача слід віднести вимогу професійної компетентності як складного системного утворення (Психология и педагогика, 2002, с. 334), основними елементами якого є:

• підсистема професійних знань, умінь та навичок, що базується на спеціальній науковій, практичній та психолого- педагогічній підготовці викладача;

• підсистема професійних позицій як сукупності сформованих установок і орієнтацій, ставлень та оцінок внутрішнього і навколишнього досвіду, реальності і перспектив, а також домагань, які визначають характер професійної діяльності й поведінки фахівця;

• підсистема індивідуально-психологічних особливостей фахівця - поєднання різних структурно-функційних компонентів психіки, які визначають індивідуальність, стиль професійної діяльності, поведінки й виявляються у професійних якостях особистості (цілеспрямованість, осо- бистісний фаховий авторитет, комунікатив- ність, самостійність та ентузіазм, здатність та вмотивованість на ефективну педагогічну працю, спрямовану на формування соціально-правової компетентності студентів);

• підсистема акмеологічних інваріант - внутрішніх збудників, які зумовлюють потребу фахівця в постійному саморозвитку, творчості та самовдосконаленні, моніторинг змін та перетворень у професійній сфері.

До спеціалізованих вимог ми відносимо ті, які безпосередньо впливають на якість та ефективність процесу формування професійної готовності майбутніх соціальних працівників та соціальних педагогів до роботи із вразливими категоріями населення.

По-перше, викладачі мають усвідомлювати значущість проблеми готовності майбутніх соціальних працівників та соціальних педагогів до роботи із вразливими категоріями населення, відповідно, і важливість потреби в цілеспрямованій підготовці студентів.

По-друге, викладачі мають бути добре обізнаними в міждисциплінарному характері соціальної роботи із вразливими категоріями населення. Це досягається шляхом тренінгів, майстер-класів, методичних семінарів тощо і призводить до єдиних підходів у розумінні й трактуванні питань, виробленні узгодженої термінології, довчасного відтворення в освітньому процесі змін та інновацій, що відбуваються в нормативній і соціальній площині.

По-третє, викладачі мають добре усвідомлювати потребу в необхідності створення розвивального освітнього середовища, яке сприятиме формуванню суб'єктної позиції студента.

По-четверте, викладачі мають проявляти креативність у вирішенні завдань соціальної роботи із вразливими категоріями населення студентів, що включає сформованість нестандартного мислення, інтуїції, володіння інноваційною стратегією та тактикою гнучкої адаптації до змін змісту та умов професійної діяльності.

Нами було виділено групу інноваційних вимог, що зумовлені світовими та вітчизняними тенденціями реформування вищої школи й розглядають сучасного викладача (М'ясоїд, 2015, с. 111):

* не лише як знавця свого предмета, але й як експерта із галузі знань, яку він викладає (у нашому випадку як експерта з питань соціальної, соціально-педагогічної, психологічної роботи із вразливими категоріями населення);

• не лише організатором і виконавцем освітнього процесу, але й дослідником, порадником у науково-методичних питаннях, членом команди з розробки принципово нових дисциплін (освітніх компонентів), які пропонуються для вибору студентам;

• не лише транслятором знань, але й фасилітатором навчальної та дослідницької діяльності студентів;

• не лише педагогом, але й адміністратором, розробником навчальних проєк- тів, менеджером і навіть фінансовим керівником проєкту.

Інакше кажучи, ми розглядаємо суб'єкта професійної підготовки з позиції його готовності до змін, до інноваційної діяльності та самовдосконалення, що передбачає професійне зростання, упровадження інноваційних освітніх технологій та дозволяє реалізовувати сучасні вимоги до формування професійної підготовки майбутніх соціальних працівників та соціальних педагогів до роботи із вразливими категоріями населення.

Викладачі, задіяні у фаховій підготовці майбутніх соціальних працівників та соціальних педагогів до роботи із вразливими категоріями населення, протягом усього освітнього процесу постають у різних ролях, а саме: куратор академічної групи (едвайзер), тьютор, фасилітатор, коуч. Схарактеризуємо кожну з них більш детально.

Роль куратора академічної групи (ед- вайзера) полягає в ефективній адаптації студентів (академічної групи) до умов навчання у ЗВО, організації позааудиторної роботи (суспільно корисної, волонтерської, культурно-дозвіллєвої тощо), залученні за необхідності інших фахівців для вирішення проблем студентів.

Виконуючи роль тьютора (tutor - наставник, опікун, домашній учитель; давати приватні уроки, сварити, дисциплінувати (Кучер, 2002, с. 647)), викладач здійснює індивідуальний супровід майбутнього соціального педагога та соціального працівника, сприяючи його особистісному зростанню, доланню перешкод на означеному шляху, ефективній соціалізації-індивідуалізації в освітньому середовищі ЗВО.

Роль фасилітатора (tofacilitate - полегшити, сприяти, допомагати (Кучер, 2002, с. 244)) передбачає постійну допомогу та підтримку особистості майбутнього соціального працівника та соціального педагога. Ми дотримуємось думки Н. Волкової, А. Сте- панової, які визначають роль викладача- фасилітатора через реалізацію таких завдань: розвиток індивідуальності, творчості, суб'єктності майбутніх фахівців, надання їм усебічної педагогічної підтримки, супроводу та ініціювання різних форм активностей здобувачів на всіх етапах навчання, здійснення особистісного становлення й розвитку студента як суб'єкта навчально-професійної діяльності (Волкова, Степанова, 2018, с. 230). Уважаємо, що роль викладача як фасилітатора є актуальною протягом усього періоду фахової підготовки, натомість, перші роки навчання є найбільш складними, тому майбутні соціальні працівники та соціальні педагоги потребують постійної підтримки й супроводу всіх видів активностей.

Роль коуча пов'язана з тим, що сучасний викладач має не лише навчати студента, а й уміти задіяти всі його ресурси (і видимі, і приховані, потенційні) задля повної реалізації потенціалу особистості, досягнення нею успіху в навчанні, творчості тощо. Важливим тут є формування в майбутніх соціальних працівників та соціальних педагогів віри в себе, свої можливості, відповідальності за результати свого вибору та діяльності.

Стейкхолдери - це зацікавлені сторони, фізичні та юридичні особи, які мають легітимний інтерес до освітньої діяльності університету, тобто певною мірою залежать від неї або можуть на неї впливати.

Зарубіжні автори поділяють стейкхол- дерів на чотири ключові категорії, що мають вирішальне значення для визначення якості (Srikanthan, Dalrymple, 2003, c. 126 - 136), а саме: постачальники (наприклад, органи фінансування та громада, платники податків); користувачі продуктів (наприклад, студенти); користувачі результатів (наприклад, роботодавці); співробітники сектора (наприклад, науково-педагогічні працівники та адміністратори).

В. Саввінов та В. Стрекаловський виділяють дві групи стейкхолдерів щодо зовнішнього і внутрішнього середовища освітньої організації. До зовнішніх стейкхолдерів вони відносять: державу (нормативно-правове регулювання, розподіл бюджетних місць); органи влади та самоврядування регіону; роботодавців; абітурієнтів та їхніх батьків; освітні організації; громадські організації, зацікавлені в соціальному партнерстві. До внутрішніх стейкхолдерів належать: студенти та їхні батьки; науково- педагогічні працівники; адміністративно-управлінський апарат освітньої організації (Саввинов, Стрекаловский, 2013, с. 88).

Основні завдання стейкхолдерів:

• внутрішніх: сформувати академічну спільноту на принципах академічної доброчесності, прозорості, неупередженості та достовірності інформації; сприяти покращенню побутових умов здобувачів вищої освіти та матеріально-технічного забезпечення освітнього процесу; брати участь у моніторингу якості нормативних документів (освітніх програм спеціальностей, робочих програм навчальних дисциплін, методичного забезпечення освітнього процесу тощо); впливати на покращення якості освітньої діяльності та якості викладання навчальних дисциплін, практичної підготовки, наукової роботи тощо;

• зовнішніх: визначати пріоритетні напрями запровадження інновацій у виробництві та управлінні економічною діяльністю на сучасних виробництвах; сприяти проходженню виробничих практик та ознайомленню з інноваціями в управлінні економічною діяльністю на сучасних виробництвах; надавати пропозиції щодо покращення якості практичної підготовки здобувачів вищої освіти та необхідних компетенцій для опанування інноваціями в технологіях та наукових розробках (Положення про стейкхолдерів, 2017).

Отже, узагальнена характеристика науково-педагогічного працівника як основного суб'єкта професійної підготовки майбутніх соціальних працівників та соціальних педагогів включає низку базових складників, необхідних для забезпечення якості освітнього процесу, що складається із: загальнопрофесійних (професійна та академічна кваліфікація відповідно до змісту освітніх компонентів освітньої програми як підсистема професійних знань, умінь та навичок, що базується на спеціальній науковій, практичній та психолого-педаго- гічній підготовці викладача; підсистема професійних позицій як сукупності сформованих установок і орієнтацій, ставлень та оцінок внутрішнього і навколишнього досвіду, реальності і перспектив, а також домагань, які визначають характер професійної діяльності і поведінки; підсистема індивідуально-психологічних особливостей - поєднання різних структурно-функ- ційних компонентів психіки, які визначають індивідуальність, стиль професійної діяльності, поведінки та виявляються у професійних якостях особистості (цілеспрямованість, особистісний фаховий авторитет, комунікативність, самостійність та ентузіазм, умотивованість на ефективну педагогічну працю, спрямовану на формування соціально-правової компетентності студентів); підсистема акмеологічних інваріант - внутрішніх збудників, які зумовлюють потребу фахівця в постійному саморозвитку, творчості та самовдосконаленні); спеціалізованих вимог (усвідомленість значущості проблеми підготовки майбутніх соціальних педагогів та соціальних працівників до роботи із вразливими категоріями населення, потреба в цілеспрямованій підготовці студентів до цього напряму роботи; обізнаність у міждисциплінарному характері соціальної роботи із вразливими категоріями населення; потреба у створенні розвивального освітнього середовища, яке сприятиме формуванню суб'єктної позиції студента; креатив- ність у вирішенні завдань соціальної роботи із вразливими категоріями населення (сфор- мованість нестандартного мислення, інтуїції, володіння інноваційною стратегією та тактикою гнучкої адаптації до змін змісту та умов професійної діяльності); інноваційних вимог (потреба в самовдосконаленні, підвищенні рівня професійної майстерності, здатність до інновацій, володіння знаннями й навичками експерта з питань соціальної, соціально-педагогічної, психологічної роботи із вразливими категоріями населення; дослідника, порадника в науково-методичних питаннях, членом команди з розробки принципово нових дисциплін (освітніх компонентів), фасилітатором навчальної та дослідницької діяльності; адміністратором, розробником навчальних проєктів, менеджером, фінансовим керівником проєктів, тьютором, фасилітатором, коучем).

Інакше кажучи, сучасний суб'єкт професійної підготовки майбутніх соціальних працівників та соціальних педагогів ми розглядаємо з позицій професіоналізму, необхідних індивідуально-психологічних характеристик, готовності до змін, інноваційної діяльності, самовдосконалення, що передбачає постійне професійне й особистісне зростання протягом життя. Тільки такий суб'єкт може забезпечити якість освітнього процесу та професійної підготовки майбутніх соціальних працівників та соціальних педагогів до роботи із вразливими категоріями населення.

Подальшому дослідженню буде підлягати особистість майбутнього соціального працівника / соціального педагога, здатного до здійснення професійної діяльності із вразливими категоріями населення, у сукупності науково-теоретичних знань, практичних умінь і навичок та індивідуально- психологічних характеристик.

Література

Волкова Н.П., Степанова А.А. Фасилітатор як важлива рольова позиція сучасного викладача вишу. Вісн. ун-ту ім. Альфреда Нобеля. Серія : «Педагогіка і психологія». 2018. № 1 (15). С. 228-234.

Кучер Г.М. Соціально вразливі категорії населення і ринок праці в сучасних умовах. Україна: аспекти праці: науково- економічний та соціально-політичний журнал. 2002. № 2. С. 8-13.

М'ясоїд Г.І. Сучасні вимоги до викладача вищої школи: огляд тенденцій світової педагогічної практики. Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. 2015. № 3. С. 107-113.

Положення про стейкхолдерів освітніх програм / Міністерство освіти і науки України ; Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка. Тернопіль, 2017. URL: http://tnpu.edu.ua/about/ public_inform/upload/2017/Polozhennia_pro_ steikkholderiv_osvitnikh_prohram. pdf.

Психология и педагогика : учеб. пособ. / под ред. А. А. Бодалева, В. И. Жукова, Л. Г. Лаптева, В. А. Сластенина. Москва : Изд-во Института Психотерапии, 2002. 585 с.

Саввинов В., Стрекаловский В. Учет интересов стейкхолдеров в управлении развитием образования. Вестник международных организаций. 2013. № 1 (40). С. 87-99.

Srikanthan G., Dalrymple J. Developing alternative perspectives for quality in higher education. International Journal of Educational Management. 2003. No. 17 (3). P. 126-136. URL: https://doi.org/10.1108/09513540310467804.

References

Volkova, N.P., & Stepanova, A.A. (2018). Fasylitator yak vazhlyva rolova pozytsiia suchasnoho vykladacha vyshu [Facilitator as an Important Role Position of a Modern University Teacher]. Visn. un-tu im. Alfreda Nobelia. Seriia: «Pedahohika i psykholohiia» - Bulletin of Alfred Nobel University. Series: «Pedagogy and Psychology», 1 (15), 228-234 [in Ukrainian].

Kucher, H. M. (2002). Sotsialno vrazlyvi katehorii naselennia i rynok pratsi v suchasnykh umovakh [Socially Vulnerable Categories of the Population and the Labor Market in Modern Conditions]. Ukraina: aspekty pratsi: naukovo-ekonomichnyi tasotsialno-politychnyi zhurnal - Ukraine: aspects of work: scientific-economic and sociopoliticaljournal, 2, 8-13 [in Ukrainian].

Miasoid, H. I. (2015). Suchasni vymohy do vykladacha vyshchoi shkoly:ohliad

tendentsii svitovoi pedahohichnoi praktyky [Modern Requirements for a High School Teacher: a Review of Trends in World Pedagogical Practice]. Pedahohichni nauky: teoriia, istoriia, innovatsiini tekhnolohii - Pedagogical sciences:theory, history, innovative technologies, 3, 107-113 [in Ukrainian].

Polozhennia pro steikkholderiv osvit- nikh prohram [Regulations on Stakeholders of Educational Programs]. Ternopil, 2017. Retrieved from http://tnpu.edu.ua/about/ public_inform/upload/2017/Polozhennia_pro_s teikkholderiv_osvitnikh_prohram.pdf [in Ukrainian].

Bodalev, A. A., Zhukov, V. I., Laptev, L. G., & Slastenin, V. A. (Eds.). (2002). Psihologiya i pedagogika [Psychology and Pedagogy]. Moscow: Izd-vo InstitutaPsihoterapii [in Russian].

Savvinov, V., & Strekalovskij, V. (2013). Uchet interesov stejkkholderov v upravlenii razvitiem obrazovaniya [Taking into Account the Interests of Stakeholders in the Management of Education Development]. Vestnik mezhdunarodnyh organizacij - Bulletin of International Organizations, 1 (40), 87-99 [in Russian],

Srikanthan, G., & Dalrymple, J. (2003). Developing alternative perspectives for quality in higher education. International Journal of Educational Management, 17 (3), 126-136. DOI: https://doi.org/10.1108/09513540310467804 [in English].

Размещено на Allbest.ru