Розвиток інклюзивної освіти в Україні у період інтеграційно-інклюзивних процесів 2001-2010 років

Размещено на http://www.allbest.ru/

Миколаївського національного університету ім. В.О. Сухомлинського

Розвиток інклюзивної освіти в Україні у період інтеграційно-інклюзивних процесів 2001-2010 років

Оксана Коноз,

аспірантка кафедри педагогіки, психології та інклюзивної освіти

Миколаїв, Україна

Анотація

В статті описано період реформування національної системи та висвітлено законодавчі зміни інтеграційно-інклюзивних процесів 2001-2010 рр. розвитку інклюзивної освіти на Україні. Метою дослідження є визначення етапів залучення дітей з ООП в масові заклади, початок створення цілісної системи освіти, без поділу на сегрегацію(виокремлення). Доведено, що перший етап - інтеграційний, був проміжним етапом на шляху до інклюзії. Наведено класифікації форм інтеграції провідними вітчизняними та зарубіжними вченими. Досліджено погляди науковців на інтеграцію та інклюзію. Визначено, що визнання інвалідності як правової проблеми та зміна ідеологічних орієнтацій стали рушійними силами впровадження інклюзії. Представлено механізми організації надання освітніх та соціальних послуг дітям з порушеннями в середніх навчальних закладах освіти. Впровадження інклюзивного навчання є модернізацією освітньої галузі, її розбудова на основі інклюзивних цінностей, розвиток інклюзивної культури, інклюзії в суспільстві. Досліджено нормативно-правові документи, які регулюють інклюзивне навчання та спеціальні класи, групи в освітніх закладах. Розвиток інклюзивної освіти, залучення дітей на навчання в загальноосвітніх закладах, збільшення інклюзивних закладів, забезпечення потреб дітей та сімей з ООП підвищує соціальні запити населення.

Розроблення психолого-педагогічних, програмно-змістових, соціально-психологічних засад потребує розгляду та вдосконалення. Водночас, ратифікація Україною міжнародних документів та процесів, приєднують нас до спільного європейського освітнього простору, до міжнародних практик, визнання інклюзивного підходу як провідного у навчанні осіб з особливими освітніми потребами.

Ключові слова: інклюзивне навчання, інклюзія, інтеграція, інтегративна освіта, правова модель, модернізація.

Abstract

Oksana KONOZ,

Postgraduate Student at the Pedagogy, Psychology and Inclusive Education Department

V.O. Sukhomlynskyi national university of Mykolaiv (Mukolaiv, Ukraine)

DEVELOPMENT OF INCLUSIVE EDUCATION IN UKRAINE IN THE PERIOD OF INTEGRATION AND INCLUSIVE PROCESSES 2001-2010

The article describes the period of reforming the national system and highlights the legislative changes in the integration-inclusive processes of2001-2010 development of inclusive education in Ukraine. The purpose of the study is to determine the stages of involvement of children with SEN in public institutions, the beginning of a holistic education system, without division into segregation (separation). It is proved that the first stage - integration, was an intermediate stage on the path to inclusion. Classifications offorms of integration by leading domestic andforeign scientists are given. Researchers ' views on integration and inclusion are studied. It is determined that the recognition of disability as a legal problem and the change of ideological orientations have become the driving forces of the introduction of inclusion. Mechanisms for organizing the provision of educational and social services to children with disabilities in secondary schools are presented. The introduction of inclusive education is the modernization of the education sector, its development on the basis of inclusive values, the development of inclusive culture, inclusion in society. The normative-legal documents regulating inclusive education and special classes, groups in educational institutions have been studied. The development of inclusive education, attracting children to study in secondary schools, increasing inclusive institutions, meeting the needs of children and families with SEN increases the social needs of the population.

The development of psychological and pedagogical, program-content, socio-psychological principles needs to be considered and improved. At the same time, Ukraine's ratification of international documents and processes connects us to the common European educational space, to international practices, recognition of an inclusive approach as a leader in the education of people with special educational needs.

Key words: inclusive education, inclusion, integration, integrative education, legal model, modernization.

Постановка проблеми

На сьогодні Україна приєдналася до спільноти найпотужніших європейських країн та продовжує реформування освіти за Національною стратегією безбар'єрності (2021), Концепцією Нової української школи (2016), Законами «Про освіту» (2020) та ін.(1-2). Підтримує інклюзію в суспільстві, універсальний дизайн, реалізує інклюзивний підхід до осіб з різними рівнями труднощів. Актуальною проблемою є інклюзивне навчання та забезпечення організаційно-педагогічних умов. Тому важливо визначити етапи науково-педагогічних експериментів, впровадження інклюзивних механізмів, забезпечення освітніми послугами дітей різних нозологій, забезпечення соціальних потреб та послуг.

Інструментами впровадження Концепції сталого розвитку, до якої Україна приєдналася у 2015 році, є освіта і політика. Відповідно до Світової програми дій(2000) та Цілями тисячоліття основним стратегічним розвитком суспільства визначено людину, її потенціал та можливості, не сегрегацію, рівність прав, без дискримінації та поділу на стать. Освіта для сталого розвитку - це поняття сталості, неперервності, яке передбачає створення такого підходу до життя, коли розвиток суспільства спрямований забезпечувати потреби нинішніх поколінь без втрат для майбутніх поколінь збагачувати свої власні потреби.

Аналіз досліджень

Розвитку і впровадженню інклюзивної моделі навчання, інклюзивної освіти присвятили свої праці такі вітчизняні та зарубіжні вчені: А. Колупаєва, О. Таранченко, В. Засенко, Т Скрипник, В. Кобильченко, І. Недозим, О. Федоренко, Е. Данілавічютє, Л.Лавріненко, Н.Софій, Ю. Найда, Т Бут, Т Лореман, Д. Деппелер, Ш. Діксон , К.-Е. Томлінсон, Д. Мактіг та інші. Наведемо декілька прикладів. «Для шкіл ставати на шлях інклюзії важливо саме тому, що він вимагає високого рівня вчительської компетентності та організаційних змін, спрямованих на підвищення ефективності навчального процесу», - доводять Т Лореман, Д. Деппелер (2001). «Інклюзія, а не сегрегація - ось що потрібно учневі з особливими потребами», - переконує Шеріл Діксон (2005). «Кожна модель зміцнює іншу», - про універсальний дизайн в навчанні та диференційоване навчання кажуть дослідники Керол Енн Томлінсон та Джей Мактіг (2006). «Інклюзію в освіті можна розглядати як один із багатьох аспектів інклюзії в суспільстві взагалі», - узагальнює Л.Лавріненко (2017). «Інклюзивна освіта в Україні виступає основою модернізації освітньої галузі», - наголошує вчена А. Колупаєва (2018). реформування інтеграційний інклюзивний освіта

Метою статті є характеристика інклюзивної системи освіти 2001-2010-х рр ., визначення етапів, особливостей та значення для розвитку інклюзивної освіти в Україні.

Виклад матеріалу

З 2001 року в Україні активізується законотворча діяльність стосовно регламентації надання освітніх, медичних, соціальних послуг особам з обмеженими можливостями - приймаються Закон «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (2000), «Про охорону дитинства» (2001), «Про соціальні послуги» (2003). Спостерігаються специфічні відмінності у переході до демократії, нестабільність і невизначеність (тривалий час) в Україні моделі суспільства, яке формується, типу економіки, що має розбудовуватися. Процес модернізації українського суспільства відбувається вкрай повільно і суперечливо, з ускладненнями (Таранченко, 2016: 8). На підтримку інклюзії виступають громадськість та науковці з одного боку, а батьки та громадські організації з іншого.

У широкому значенні інтеграцію пояснюють як можливості дітей з порушеннями брати участь у всіх видах і формах соціального життя на рівні з однолітками, у вузькому - навчання разом з однолітками у звичайних класах масових закладів (тобто дитина повинна підлаштуватися до оточення та процесу). Соціальна адаптація - це соціальна адаптація дитини з психофізичними порушеннями в загальну систему соціальних стосунків середовища, в яке її інтегрують. В зарубіжних країнах цей вид інтеграції називають «мейн- стрімінг». Освітня інтеграція передбачає спільне навчання в одній школі (спеціальні класи) чи класі з дітьми типового розвитку за програмою масової чи спеціальної школи. Формами інтегрованого навчання є повна, якщо дитина психологічно готова до спільного навчання та має відповідний до типового рівень розвитку з отриманням корек- ційної допомоги, яку отримує за місцем проживання; комбінована - якщо дитина має близький до норми рівень психофізичного та мовленнєвого розвитку і отримує допомогу вчителя-дефекто- лога; часткова - перебування дітей з порушеннями, котрі не можуть оволодіти освітнім стандартом, перебувають у закладі протягом частини дня; тимчасова - періодичне об'єднання для проведення спільних заходів(Миронова, 2020: 25).

В дошкільних закладах інтеграційні форми представлені спеціальними групами або групами компенсуючого типу, в середніх - спеціальними класами.

Виділяють інтернальну та екстернальну моделі інтеграції. Інтернальна здійснюється в системі спеціальної освіти, а екстернальна - як взаємодія спеціальної і масової школи.

Зворотна інтеграція відбувається, якщо дитина з типовим розвитком за якихось обставин(педагогічна занедбаність тощо) потрапляє в спеціальний заклад. Спонтанна інтеграція - це стихійний, неконтрольований процес навчання дітей з порушеннями без спеціального психолого-педагогічного супроводу та допомоги. Відбувається, якщо батьки мають низький рівень педагогічної обізнаності та недовіру до педагогів та лікарів, неготові навчатися та полегшити перебування дитини серед дітей з типовим розвитком.

Характерними особливостями інклюзії, за Л. Лавріненко є: 1 - постійний процес пошуку ефективних шляхів задоволення потреб; 2 - інклюзія пов'язана з визначенням перешкод та їх подоланням; 3 - інклюзія передбачає «присутність», участь і досягнення(моніторинг); 4 - певний наголос на групах дітей, які підлягають «ризику» виключення або обмеження у навчанні. Інтеграційні процеси початку 2000-х років вона називає проміжним етапом введення дітей з ООП в регулярний освітній простір. Класифікація інтеграції за Л. Лавріненко: соціальна, функціональна (часткова-спеціальні класи і повна-інклюзія), зворотна і спонтанна (неконтрольована) (Лавріненко, 2017: 7).

Вчена А. Колупаєва пояснює, що наші інтеграційно-інклюзивні процеси відбуваються в особливих соціокультурних умовах: збереженні системи спеціальної освіти, максимальному залученні держави до системного вирішення проблем, але незмінному суспільно-соціальному устрої, міжвідомчій підпорядкованості. Визначено мету: здобуття якісної освіти в середовищі однолітків та створення спеціальних умов в загальноосвітньому закладі відповідно до потреб аби знизити прояв обмежень.

Аналізуючи розвиток освітньої галузі, тенденції та зближення з спеціальною освітою період 2001-2010 рр. поділяємо на:

й етап - інтеграційний (2001-2007) та

й етап - інклюзивно-інтеграційний (2008-2010), як перехідний до наступного періоду інклюзивного, в якому провідним стає інклюзивний підхід.

Схарактеризуємо І етап - інтеграційний (2001-2007). Освітня галузь на Україні поділяється на спеціальні та загальноосвітні заклади. В загальних освітніх закладах ще з 1990-х років існували спеціальні класи початкової школи, корекційні класи або класи вирівнювання, в яких навчались діти з психофізичними порушеннями.

Важких дітей, з категорії «ненаучуваних» система не приймала.

Інтеграційні процеси поєднання спільного навчання з метою соціалізації в освіті почалися з проведення Всеукраїнського експерименту 2001-2007 рр. «Соціальна адаптація та інтеграція в суспільство дітей з особливостями психофізичного розвитку шляхом організації їх навчання у загальноосвітніх закладах» (наказ МОН J№ 586 від 10 серпня 2001 року) в Києві, Білій Церкві, Дніпропетровську, Одесі, Полтаві, Львові, Запоріжжі, у місті Теребовлі Тернопільської обл. Інститут М. Ярмаченка починає навчання педагогів. Визначено 27 експериментальних закладів, до яких входили дошкільні заклади і навчально- виховні комплекси, реабілітаційні центри, середні школи, які на безоплатній основі реалізують впровадження експерименту. Всього залучено 178 дітей, 30% з яких мали опорно-рухові порушення. В цю кількість не входили діти з категорії «ненаучуваних» (РАС, синдром Дауна і т.д.), що змусило батьків продовжити боротьбу за навчання, ранню реабілітацію та соціалізацію дітей шляхом створення благодійних громадських організацій, шкіл, осередків.

Основна мета експерименту - розробка моделі інклюзивної освіти і реалізація механізму інтеграції дітей з особливостями психофізичного розвитку в загальноосвітні навчальні заклади, ранній інтеграції цих дітей в соціальне середовище з урахуванням їхніх типологічних та індивідуальних особливостей. Основними вимогами виступало якнайповніше охоплення областей та залучення дошкільних та загальноосвітніх закладів з потужною початковою ланкою. Важливу роль відігравав Всеукраїнський Фонд «Крок за кроком» (директор Н. Софій, координатор Ю. Найда) у проведенні організації експериментальної роботи.

Доктриною розвитку освіти у 2002 році визначено орієнтацію національної освіти на європейський та світовий освітній простір, забезпечення рівних можливостей, особисто орієнтоване навчання. Із вдосконаленням роботи реабілітаційних та соціально-психологічних центрів вводяться асистенти вихователя (2002). Модернізацією у сфері інтеграційного навчання на основі мультидисциплінарного підходу стає Стандарт соціальних послуг, зменшуються показники напо- внюваності шкіл-інтернатів - з 61, 2 до 56,1 тис. осіб (діти залишаються у родині), але відбувається збільшення інтернатів з 391 до 397. Що випливає: немає механізму залучення дітей з порушеннями в масові школи, тому діти йдуть в спеціальні заклади, створені за місцем проживання, а з більш легкими порушеннями стихійно інтегрують в загальноосвітні заклади. У 2005 р. затверджено Закон «Про реабілітацію інвалідів», а через 2 роки постанову КМУ від 23 травня 2007 року № 757 «Про затвердження Положення про індивідуальну програму реабілітації», в якій описують освітні, соціальні та медичні послуги.

У 2002р. створено університет «Україна» для задоволення потреб навчання осіб з порушеннями та альтернативну «Школу-Сходинки» батьків дітей з категорії «ненаучуваних» (РАС) - Г Хво- ровою та Н. Андрєєвою, які доводить, що наявність захворювання не є показником ненавчува- ності : за 4 роки існування класів для дітей з РАС на базі інтернату № 7 м. Києва двоє дітей пішли в 5-й клас загальноосвітньої школи, двоє до спеціальної школи.

У 2003 р. ГО «Крок за кроком» отримує ліцензію та розпочинає проводити курси навчання педагогів, залучених до інтеграційних процесів. У 2004 р. більшість з існуючих тоді організацій батьків дітей-інвалідів об'єднуються у Всеукраїнську громадську організацію «Коаліція захисту прав інвалідів та осіб з інтелектуальною недостатністю» для відстоювання прав дітей у комунікації з владою. 9 жовтня 2005 року вона проводить масову акцію на захист прав інвалідів - «Ходотон» Хрещатиком, за участю 500 інвалідів, їх батьків, родичів, фахівців, волонтерів.

Як показує світовий досвід, унаслідок резонансних подій, пов'язаних з об'єднанням батьків у групи тиску з метою лобіювання інтересів дітей, відбувалися суттєві зміни не лише в системі освіти, а й в державній політиці в цілому. Саме батьки стали тією рушійною силою, що призвела до ряду реформ.

Модернізацією в освітній галузі є залучення соціальної служби, тобто соціальних педагогів до процесу адаптації та соціалізації, що пікріплю- ється наказом МОН від 28.12. 2006 № 864 «Про планування діяльності та ведення документації соціальних педагогів, по роботі з дітьми-інвалі- дами системи МОНУ» (11: 1).

В системі МОН України функціонує близько 40 навчально-реабілітаційних центрів для дітей

порушенням психофізичного розвитку, 142 спеціальні дошкільні заклади та 1200 спеціальних груп в дошкільних закладах масового типу, де перебуває близько 45 тисяч дошкільників. У підпорядкуванні Міністерства праці та соціальної політики функціонує 298 реабілітаційних центрів, з них 208 - центрів ранньої реабілітації дітей з порушеннями розвитку, 90 - центрів медико- соціальної та професійно-трудової реабілітації. Реабілітаційні послуги діти та молодь з обмеженими можливостями здоров'я одержують в 46 центрах соціально-психологічної реабілітації, підвідомчих Міністерству у справах сім'ї, молоді та спорту. Саме поширення медичних закладів та підтримка медичної моделі впливає на розвиток інклюзивної освіти.

Відкриваються цілодобові спеціальні дитячі дошкільні заклади, школи-інтернати, спеціальні класи при масових навчальних закладах (інтеграція в загальноосвітні заклади), в які за рішенням ПМПК направлялись діти.

Характеристика ІІ етапу - інклюзивно-інтеграційного, 2008-2010-х рр. Поняття інтеграції починає замінюватися терміном «інклюзія»: інтеграція відображає спробу залучити учнів з особливими потребами до загальноосвітніх шкіл, а інклюзія передбачає пристосування шкіл та їх загальної освітньої філософії та політики до потреб усіх учнів. У 2008 році продовжується ІІ етап Всеукраїнського експерименту на 2008-2013 рр. - 22 заклади і 137 дітей, до яких входили діти з категорії «ненавчуваних» канадсько-українським проєктом «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні» у Львові та області, Симферополі та Криму. Але долучилися Київ та Київська область, зарубіжні, вітчизняні, громадські організації та фонди. Почалася робота над виробленням механізмів залучення фахівців щодо надання послуг, лоббі- ювання інтересів малозабезпечених верств населення, забезпечення навчально-методичною літературою, навчання на тренінгах 5 модулів. Мета проєкту розробити необхідну законодавчу базу та механізми впровадження моделі інклюзивної освіти для підтримки дітей з особливими освітніми потребами у загальноосвітніх навчальних закладах та громаді, створення експериментальних інклюзивних ресурсних центрів; забезпечити постійну підготовку педагогів до роботи в умовах класу/групи в загальноосвітньому просторі; підтримка потенціалу і життєздатності громадських організацій, формування позитивного ставлення до людей з обмеженими можливостями в суспільстві. Задіяно три сфери - політика, навчальні заклади, громадянське суспільство. В 2009 році експеримент охоплював 16 областей України, 39 інклюзивних класів/груп в масових закладах.

Доведемо формування концептуально-теоретичних засад інклюзивної освіти, які формувались під впливом зарубіжних та вітчизняних нормативних документів.

Переконуємось, механізми залучення фахівців почали розроблятися, процес збільшення інклюзивних закладів відбувається поступово (поки що в межах експерименту). Порівняємо залучення дітей впродовж цих експериментів (таблиця 2).

В процесі дослідження визначено такі тенденції розвитку в суспільстві та інклюзивній освіті:

Тенденція 1: Прийняття людського розмаїття, зміна ідеологічних орієнтацій щодо спільного навчання, переорієнтування опікунсько-споживацької ідеології на активну суб'єктну взаємодію, усвідомлення того, що дитина з особливими освітніми потребами не має бути об'єктом навчання, а має бути суб'єктом навчальної діяльності, визначає стратегічні орієнтири розбудови єдиної системи національної освіти(Колупаєва, 2009: 32).

Тенденція 2: Визнання рівних прав осіб з інвалідністю та зміна законодавства із ратифікацією Конвенції (2008-2010) та зміна законодавства стосовно навчання дітей з порушеннями, доступність.

Тенденція 3: Підтримка Всеукраїнських науково-педагогічних експериментів на державному рівні, залучення в них усіх категорій дітей, навчання педагогів, поступове збільшення кількості дітей, залучених в проєкти.

Тенденція 4: Створення механізму утворення інклюзивних класів/груп, забезпечення корек- ційно-розвитковими заняттями, психолого-педа- гогічним супроводом.

Таблиця 1 Концептуально-теоретичні засади інтеграційного-інклюзивного етапу 2008-2010 рр.

Таблиця 2 Порівняльна таблиця залучення осіб з ООП під час експериментів

Тенденція 5: Затвердження Концепції розвитку інклюзивного навчання. Створення інклюзивних закладів - шкіл (з інклюзивною формою та спеціальними класами) та дошкільних закладів з спеціальними групами та їх збільшення.

Тенденція 6: Зменшення з 24,5 тис. до 16,7 тис. дошкільних закладів, відсоток охоплення дітей дошкільною освітою знижувався і лише у 2012 році досяг рівня 1991 року (57%), а у 2013 досяг 62%. Розбудова дошкільної освіти та її обов'язковість, залучення дітей дошкільного віку в дошкільні заклади.

Тенденція 7: Створення громадських організацій батьками дітей різних нозологій та альтернативних шкіл навчання «ненаучуваних» дітей.

Тенденція 8: Визначено проблему - неготов- ність вчителів працювати з дітьми з порушеннями.

Тенденція 9: Фінансове незабезпечення на недостатньому рівні (перший експеримент на безоплатній основі, невизначеність з оплатою вчите- лів-дефектологів, які проводять корекційно-роз- виткові заняття).

Тенденція 10: Стримування розвитку інклюзивної освіти в сільській місцевості та в дошкільних закладах, у ВНЗ залучення не розглядалося; незабезпеченість спеціалістами.

Тенденція 11: Збільшення дітей з порушеннями, їх реабілітація та соціалізація в школах соціальної реабілітації .

Тенденція 12: Зменшення вчителів, зменшення дошкільних, середніх та професійно-технічних закладів, збільшення лише вищих навчальних закладів.

Тенденція 13: Виникнення нової форми інсти- туційного догляду за дітьми - в будинках дитячого типу.

Висновки

Підсумовуючи протікання інтеграційно-інклюзивних процесів протягом 2001-2010 років, можемо контакстувати, що Україна визначилася з входженням в світовий та європейський освітній простір шляхом проведення реформування та створення оригінальних модернізацій, які відповідають світовим тенденціям і нашому устрою. Визнала право на освіту всіх дітей, і почала змінювати законодавство у відповідності до ратифікованих документів, яке продовжується і до сьогодні. Вироблено механізми залучення дітей з ООП і фахівців. Разом з тим, інтеграційно-інклюзивні процеси визначили безповоротній напрямок та вектор розвитку інклюзії - інклюзії в суспільстві, в освіті, як процесу поступового залучення осіб з порушеннями за місцем проживання, у сім'ї, разом з однолітками. Освітні заклади, які практикували інклюзивне навчання, виступили орієнтирами для модернізацій та трансформацій створення інклюзивної системи освіти.

Список використаних джерел

1. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2021р.№ 366-р. «Про схвалення Національної стратегії із створення безбар'єрного простору в Україні на період до 30-го року»

2. Концепція Нової української школи ухвалена рішенням колегії Міністерства освіти і науки України від 27 жовтня 2016 року.

3. Тім Лорман, Джоан Деппелер, Девід Харві. Інклюзивна освіта. Підтримка розмаїття у класі : практ. посіб. Пер. з англ. К. : СПДФО Парашин І. С. 2010. 296 с.

4. Шеріл Діксон. Інклюзія, а не сегрегація або інклюзія, - ось що потрібно учневі з особливими потребами. Київ. Журнал освітньої думки, 2015. С. 33- 53.

5. Лавріненко Л.І. Школа для кожного (окремі аспекти інклюзивної освіти) : навчально-методичний посібник для керівників закладів освіти, учителів та вихователів ЗДО, ГПД, шкіл-інтернатів, методистів. Чернігів : Чернігівський національний технологічний університет (ЧНТУ), 2017. 168 с.

6. Колупаєва А.А. Інклюзивна освіта: реалії та перспективи : монографія. Київ : «Самміт-Книга», 2009. 272 с.

7. Колупаєва А.А., Таранченко О.В. Навчання дітей з особливими освітніми потребами в часи незалежності України: етапність у стратегічному вимірі». Особлива дитина: навчання і виховання. 2016. № 3. С. 7-17.

8. Миронова С.П. Нова українська школа: особливості організації освітнього процесу учнів початкової школи в інклюзивних класах: навчально-методичний посібник. Тернопіль: Астон, 2020. 176 с.

9. Національна доктрина розвитку освіти в Україні у 21 столітті. Програма підтримки вироблення стратегії реформування освіти. Київ : Міжнародний фонд «Відродження», 2001. С. 2-6.

10. Наказ Міністерства освіти і науки України № 586 від 10 серпня 2001 року «Соціальна адаптація та інтеграція в суспільство дітей з особливостями психофізичного розвитку шляхом організації їх навчання у загальноосвітніх закладах».

11. Наказ Міністерства освіти і науки України від 28.12. 2006 № 864 «Про планування діяльності та ведення документації соціальних педагогів, по роботі з дітьми-інвалідами системи Міністерства освіти і науки України».

12. Наказ Міністерства освіти і науки України України від 11.09.2009 р. № 855 «План дій щодо запровадження інклюзивного навчання на 2009-2012 роки».

13. Наказ Міністерства освіти і науки України № 912 від 01.10.10 року «Про затвердження Концепції розвитку інклюзивного навчання».

14. Наказ Міністерства освіти і науки України від 09.12.2010 р. № 1224 «Про затвердження Положення про спеціальні класи для навчання дітей з особливими освітніми потребами у загальноосвітніх навчальних закладах».

References

1. Rozporiadzhennia Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 14 kvitnia 2021r. № 366-r “Pro skhvalennia Natsionalnoi stratehii iz stvorennia bezbariernoho prostoru v Ukraini na period do 30-ho roku” [Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of Aprile № 366-r “Order approving the National Strategy for the creation of barrier-free space in Ukraine for the period up to the 30th years”].

2. Kontseptsiia Novoi ukrainskoi shkoly ukhvalena rishenniam kolehii Ministerstva osvity i nauky Ukrainy vid 27 zhovtnia 2016 roku [The concept of the New Ukrainian School was approved by the decision of the board of the Ministry of Education and Science of Ukraine on October 27, 2016].

3. Tim Lorman, Dzhoan Deppeler, Devid Kharvi. Inkliuzyvna osvita. Pidtrymka rozmaittia u klasi: prakt. posib. [Inclusive education. Supporting diversity in the classroom: a practical guide]. Kyiv : SPD-FO Parashyn I.S., 2010. 296 p. [in Ukrainian].

4. Sheril Dikson. Inkliuziia, a nesehrehatsiia abo inkliuziia, - os shcho potribno uchnevi z osoblyvymy potrebamy [Inclusion, not segregation or inclusion, is what a student with special needs needs]. Kyiv. Journal of Educational Thought, 2015. pp. 33 - 53 [in Ukrainian].

5. Lavrinenko L.I. Shkola dlia kozhnoho (okremi aspekty inkliuzyvnoi osvity): Navchalno-metodychnyi posibnyk dlia kerivnykiv zakladiv osvity, uchyteliv ta vykhovateliv ZDO, HPD, shkil-internativ, metodystiv [School for everyone (some aspects of inclusive education): Training manual for heads of educational institutions, teachers and educators ZDO, GPA, boarding schools, methodical]. Chernihiv : Chernihiv National University of Technology (CHNTU), 2017. 217 p. [in Ukrainian]. \

6. Kolupaeva A.A. Inkliuzyvna osvita: realii ta perspektyvy : monohrafiia [Inclusive education: realities and prospects: monograph by Alla Anatolievna Kolupaeva]. Kyiv : Summit Book, 2009. 272 p. [in Ukrainian].

7. Kolupaeva A., Taranchenko O. Navchannia ditei z osoblyvymy osvitnimy potrebamy v chasy nezalezhnosti Ukrainy: etapnist u stratehichnomu vymiri [Education of children with special needs during the independence of Ukraine: stages in the strategic dimension]. Special child: education and upbringing, 2016, № 3, pp. 7-17. [in Ukrainian].

8. Myronova S.P. Nova ukrainska shkola: osoblyvosti orhanizatsii osvitnoho protsesu uchniv pochatkovoi shkoly v inkliuzyvnykh klasakh: navchalno-metodychnyi posibnyk [New Ukrainian school: features of the organization of the educational process of primary school students in inclusive classes: a textbook]. Ternopil : Aston, 2020. 176 p. [in Ukrainian].

9. Natsionalna doktryna rozvytku osvity v Ukraini u 21 stolitti. Prohrama pidtrymky vyroblennia stratehii reformuvannia osvity [National doctrine of education development in Ukraine in the 21st century. Education Reform Strategy Support Program]. Kyiv : International Renaissance Foundation, 2001. pp. 2-6. [in Ukrainian].

10. Nakaz Ministerstva osvity i nauky Ukrainy № 586 vid 10 serpnia 2001 roku “Sotsialna adaptatsiia ta intehratsiia v suspilstvo ditei z osoblyvostiamy psykhofizychnoho rozvytku shliakhom orhanizatsii yikh navchannia u zahalnoosvitnikh zakladakh” [Order of the Ministry of Education and Science of Ukraine № 586 of August 10, 2001 “Social adaptation and integration into society of children with special needs by organizing their education in secondary schools”]. [in Ukrainian].

11. Nakaz Ministerstva osvity i nauky Ukrainy vid 28.12. 2006 № 864 “Pro planuvannia diialnosti ta vedennia dokumentatsii sotsialnykh pedahohiv, po roboti z ditmy-invalidamy systemy Ministerstva osvity i nauky Ukrainy” [Order of the Ministry of Education and Science of Ukraine dated 28.12. 2006 № 864 “On planning the activities and documentation of social educators, working with children with disabilities of the Ministry of Education and Science of Ukraine”]. [in Ukrainian].

12. Nakaz Ministerstva osvity i nauky Ukrainy Ukrainy vid 11.09.2009 r. № 855 “Plan dii shchodo zaprovadzhennia inkliuzyvnoho navchannia na 2009 - 2012 roky” [Order of the Ministry of Education and Science of Ukraine of September 11, 2009 № 855 “Action Plan for the introduction of inclusive education for 2009 - 2012”]. [in Ukrainian].

13. Nakaz Ministerstva osvity i nauky Ukrainy № 912 vid 01.10.10 roku “Pro zatverdzhennia Kontseptsii rozvytku inkliuzyvnoho navchannia” [Order of the Ministry of Education and Science of Ukraine № 912 of 01.10.10 “On approval of the Concept of inclusive education”]. [in Ukrainian].

14. Nakaz Ministerstva osvity i nauky Ukrainy vid 09.12.2010r. № 1224 “Pro zatverdzhennia Polozhennia pro spetsialni klasy dlia navchannia ditei z osoblyvymy osvitnimy potrebamy u zahalnoosvitnikh navchalnykh zakladakh” [Order of the Ministry of Education and Science of Ukraine dated 09.12.2010 № 1224 “On approval of the Regulations on special classes for the education of children with special educational needs in secondary schools”]. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru