Закордонний досвід реалізації державної політики формування національно-патріотичної свідомості та демократичних цінностей молоді

Размещено на http://www.allbest.ru/

Закордонний досвід реалізації державної політики формування національно-патріотичної свідомості та демократичних цінностей молоді

Бизов Сергій Сергійович аспірант кафедри управління та адміністрування, Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, м. Дніпро

Анотація

У статті обґрунтовується необхідність об'єднання зусиль суспільно-політичних інституцій та громадянського суспільства у виробленні єдиного підходу до реалізації патріотичного виховання в освітніх, наукових та управлінських інституціях й організаціях. Розкрито основні аспекти формування патріотизму у підростаючого покоління Великої Британії, Німеччини, США, Китаю, Японії та інших країн. Аналізує роль "учителя" (наставника, коуча) для молоді в цьому процесі, а також розкриває заходи, які здійснюють держави у цьому напрямі. Виявлено, що формування патріотизму в зарубіжних країнах здійснюється відповідно до розвитку історичних, культурних, моральних, ідеологічних та життєвих цінностей, втілених у девізах: у США - "Novus Ordo Seclorum" ("Новий світовий порядок"), у Китаї - "Служіння народу!". Акцентовано на феномені державно-цивільного патріотизму як результаті зусиль еліти, соціальних інститутів із забезпечення національної єдності у будь-якій країні світу (США, Японії, Китаю, Великої Британії, Німеччини та ін.). Виявлено, що розвиток історичних, культурних, моральних, ідеологічних та життєвих цінностей сприяє формуванню патріотизму в зазначених зарубіжних країнах, а його зміст ґрунтується на релігійних та ідеологічних підходах з активною участю держави. Визнано, що цифровізація виступає інтегральним фактором, під час повсюдного врахування якого відбувається комплексне формування національно- патріотичного виховання, особливо це актуально для Азійських країн, що є чисельними демографічно (WeChat, QQ тощо). Акцентовано на важливості врахування даної тенденції на вітчизняних теренах, адже через зовнішню агресію проти України, її кордони поширилися на весь світ, оскільки українці були змушені поїхати за межі власної держави. Це, у свою чергу, дозволило поширювати демократичні україно-європейські традиції у будь-якому куточку нашої планети, особливо через діяльність молоді.

Ключові слова: механізми публічного контролю, державна влада, Україна, трансформація. патріотичний виховання освітній

Byzov Serhii Serhiovych PhD-Student of the Department of Department of Management and Administration of Dnipropetrovsk State University of Internal Affairs, Dnipro,

FOREIGN EXPERIENCE OF IMPLEMENTATION OF THE STATE POLICY OF FORMATION OF NATIONAL-PATRIOTIC CONSCIOUSNESS AND DEMOCRATIC VALUES OF YOUTH

The article substantiates the need to unite the efforts of sociopolitical institutions and civil society in developing a unified approach to the implementation of patriotic education in educational, scientific and management institutions and organizations. The main aspects of the formation of patriotism among the younger generation of Great Britain, Germany, the USA, China, Japan and other countries are revealed. Analyzes the role of the "teacher" (mentor, coach) for young people in this process, and also reveals the measures implemented by the states in this direction. It was revealed that the formation of patriotism in foreign countries is carried out in accordance with the development of historical, cultural, moral, ideological and life values embodied in mottos: in the USA - "Novus Ordo Seclorum" ("New World Order"), in China - "Service to the people! ". Emphasis is placed on the phenomenon of state-civilian patriotism as a result of the efforts of the elite and social institutions to ensure national unity in any country in the world (USA, Japan, China, Great Britain, Germany, etc.). It was revealed that the development of historical, cultural, moral, ideological and life values contributes to the formation of patriotism in the specified foreign countries, and its content is based on religious and ideological approaches with the active participation of the state. It is recognized that digitalization acts as an integral factor, during the universal consideration of which the complex formation of national-patriotic education takes place, this is especially relevant for Asian countries that are numerous demographically (WeChat, QQ, etc.). Emphasis is placed on the importance of taking into account this trend on the national territory, because due to external aggression against Ukraine, its borders have spread to the whole world, since Ukrainians were forced to go beyond the borders of their own state. This, in turn, made it possible to spread democratic Ukrainian-European traditions in any corner of our planet, especially through the activities of young people.

Keywords: mechanisms of public control, state power, Ukraine, transformation.

Постановка проблеми. Питання виховання патріотизму залишаються в центрі уваги не лише різних систем виховання, а й державної політики більшості країн світу. Останніми роками на вітчизняних теренах відновилася дискусія з приводу патріотизму, пошуку національної ідеї тощо. Свідче цього є, зокрема, схвалена Стратегія національно-патріотичного виховання України (2019 р.). На тлі розвитку діяльності щодо виховно-патріотичної спрямованості в Україні, слід проаналізувати досвід патріотичного виховання ключових країн сучасного світу - США та Китаю, з метою визначення перспектив його використання на вітчизняних теренах. Зважаючи на це, обрана тема дослідження є актуальною та вимагає більш детального наукового розгляду.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналізу тих чи інших аспектів формування національно-патріотичної свідомості та кадрового потенціалу в межах державного управління присвячені наукові роботи вітчизняних і зарубіжних учених М. Ажажи, С. Домбровської, О. Кіндратець, С. Мороз, С. Натансона, О. Пархоменко-Куцевіл, В. Садкового, В. Сиченка, А. Хмирової, С. Шевченка та ін. та ін. Не применшуючи значних здобутків учених, варто відзначити, що існує необхідність у дослідженні позитивних закордонних практик щодо формування національно-патріотичного виховання з метою виокремлення серед них найбільш дієвих.

Мета статті. Метою наукового дослідження є дослідження закордонного досвіду реалізації державної політики формування національно- патріотичної свідомості та демократичних цінностей молоді.

Виклад основного матеріалу. Сьогодні патріотичне виховання молоді у багатьох країнах посідає одне із провідних місць у системі національних пріоритетів. Повага та любов молодих громадян до своєї Батьківщини, мови, традицій та культури, на думку багатьох учених, є важливою умовою розвитку держави. Так, у США патріотичні почуття та гордість за свою країну прищеплюється американцям з раннього дитинства, а значну роль у цьому відіграє активна пропаганда державних символів через ЗМІ, культуру та інститути громадянського суспільства - школи, університети, скаутські та молодіжні організації. Найактивніше до ідей патріотизму залучають у Китаї, де у цьому напрямі працює Комуністична партія, Комуністична спілка молоді та федерація молодіжних організацій країни.

Разом із тим, в усьому світі по відношенню до патріотизму деякі дослідники застерігають суспільство від небезпечної підміни цього поняття поняттям радикального націоналізму. У наслідок цього може сформуватися соціальна нетерпимість, ксенофобія, шовінізм тощо. До речі, останнє твердження цілком можна застосувати до досвіду Західної Європи, де внаслідок демократизації політичного життя та поглиблення інтеграційних процесів між країнами поняття патріотизму було переосмислене, а його виховання було заміщене формуванням громадянськості, згуртованості, тобто нової інтегративної якості особистості, що сприяє соціалізації молодих людей в умовах сучасного світу. Серед цілей цього напряму освіти можна виділити виховання у громадян гармонійного прояву патріотичних почуттів, толерантності, гуманізму, почуття власної гідності та внутрішньої свободи, дисциплінованості та поваги до державної влади.

Для того, щоб підвищити громадянську самосвідомість підлітків, пояснити їм важливість демократії та свободи слова, а також допомогти інтегруватися до європейського суспільства молодим іммігрантам, у школах Великобританії у 2006 році з'явився обов'язковий предмет з основ громадянства. Наступним кроком уряду стала нова реформа щодо запровадження патріотичного виховання у школах, що викликало неоднозначне ставлення громадськості. У той же час, британські консерватори не залишають мрію щодо відродження національної ідеї та наполегливо рекомендують директорам шкіл підвищувати патріотизм в учнів, піднімаючи перед уроками на флагштоку Юніон Джек та виконуючи при цьому національний гімн.

З тієї ж причини "неоднозначності історії" у Німеччині довгий час з великою обережністю ставилися до використання національних символів. Деякі німці взагалі вважали підняття прапора "поганим виявом виховання", тому його рідко можна було побачити навіть на державних будівлях. Однак високий рівень економіки та туризму сучасної Німеччини, її досягнення у політиці, культурі та спорті дали населенню нове почуття ідентичності та гордості. Сьогодні у Німеччині все ще продовжують обговорювати форми та можливі наслідки нового прояву патріотизму, та використовують метод ненав'язливого патріотичного виховання. Так, у зазначеній європейській країні існують програми "Добровільний соціальний рік" та "Добровільний екологічний рік", участь у яких за задумом передбачає надання допомоги молодими людьми, які успішно долучитися до значущих проблем суспільства та сформували у себе почуття громадянської відповідальності та патріотизму. До того ж, окрім військової служби для німців є варіант альтернативної громадянської служби, за місцем проходження якої є допомога у соціальній сфері, сфері охорони здоров'я чи екологічній сфері.

Як бачимо, в ідеології патріотизму є, власне, і прибічники, і противники. Цілі програм патріотичного виховання та його успіх залежать від політики, проведеної державою. Очевидно, що необхідно розмежувати поняття патріотизму та націоналізму, і визначати, що майбутнє Батьківщини значною мірою залежить від того, як до неї ставляться її власні громадяни.

Американський досвід виховання патріотизму корисний для вітчизняної теорії та практики публічного управління з огляду на такі причини: а) схожість наших країн своєю полікультурністю, що "актуалізує проблему виховання та навчання представників різних національностей, конфесій та культур як громадян єдиної держави"; б) наявність досить багатої педагогічної практики виховання патріотизму в молоді.

Сьогодні статична роль США у світі досить суперечлива. З одного боку, ця держава прагне займати позицію світового лідера, долучаючись до регулювання міжнародних та військових конфліктів. З іншого боку, Сполучені Штати Америки є однією з найбільших економік світу, що забезпечує процвітання та благополуччя своїх громадян. На чому ґрунтується ця довіра народу, віра у свою винятковість та непереможність? Насамперед, основу цих піднесених почуттів становить патріотизм громадян. Дослідники зазначають, що американський патріотизм - унікальне явище. Патріотизм американця не має етнічної, національної чи мовної основи. Суть американського патріотизму - у "Novus Ordo Seclorum" (у "Новому порядку століть") - у вірі в перевагу та перемогу американських демократичних цінностей.

Опитування громадської думки, які постійно проводяться в США, показують, що приблизно три чверті американців пишаються своєю країною. Приблизно половина американців прикрашає свою оселю національним прапором, 15-20% водіїв установлюють на автомобіль американський прапорець. Патріотичні демонстрації США організовують не органи влади, а самі американці, на відміну від переважної більшості країн світу. Участь у подібних заходах добровільна, але в США вони є досить популярними і збирають десятки та сотні тисяч учасників.

Як відомо, патріотизм в американському виконанні є цілеспрямованою, строго регламентованою та формалізованою структурою. Якщо, наприклад, вранці, коли всі в школі перед початком занять виконують гімн США, учень не встав і не приклав руку до серця, його можуть виключити з навчального закладу. Або взяти, скажімо, той самий американський прапор, який можна побачити в США буквально на кожному кроці. Що з ним можна зробити, а що не можна, де і коли його можна вивісити та яких розмірів - усе це також прописано або на федеральному рівні, або на рівні штату.

Центральними ідеями патріотизму в США служать принципи свободи, рівності та справедливості. Американський філософ М. Адлер зазначає, що саме "... на цих трьох ідеях будується життя нашого суспільства. Вони уособлюють ті ідеали, до досягнення яких людство прагне тепер і які хоче передати своїм нащадкам у майбутньому" [1]. Якістю характеру патріота є мужність, відповідальність, подяка перед засновниками та самопожертва в ім'я загального добробуту. Самосвідомість американського народу передбачає унікальність американської національної ідеї як особливої форми справедливості, що дозволяє в процесі прийняття доленосних рішень не враховувати думку інших людей, які не є американцями.

Починаючи з раннього дитинства, американці отримують важливу виховну установку про соціальний поступ особистості: кожен може стати тим, ким забажає, зокрема президентом країни. Зрозуміло, що зрештою цього досягають лише одиниці. Проте така установка допомагає формувати почуття причетності до долі країни, відповідальність за те, що відбувається всередині неї та за її межами, бажання брати участь у громадських ініціативах. Величезною честю для школярів є відвідування столиці та адміністративних установ, наприклад, Сенату чи Білого дому.

З першого класу перед початком занять американські школярі щодня вимовляють Клятву у вірності прапору. Клятва звучить коротко й ємно: "Я присягаюсь у вірності прапору Сполучених Штатів Америки, яку він символізує, однієї Нації під Богом, неподільною, зі свободою та справедливістю для всіх". Однак, як це часто буває в США, така практика не є повсюдною. Як відомо, у деяких штатах Клятву не вимовляють взагалі, у кілька разів на місяць, у деяких школах її вимовляють учні лише початкових класів [1].

Особлива роль у вихованні патріотизму відводиться закладам вищої освіти США. У США налічується понад 1350 місцевих коледжів та близько 2000 коледжів та університетів. Число приватних навчальних закладів із загальної кількості становить 65%. Система американської вищої освіти відрізняється від інших значним розмаїттям навчальних програм, курсів і дисциплін, що вивчаються, утворюючи єдиний соціальний інститут, що виконує важливі економічні, соціальні та ідеологічні функції, у тому числі і патріотичне виховання учнівської молоді [1].

Виховання патріотизму у США проводиться у межах такого напряму, як громадянське виховання, є частиною політики держави, закріпленого такими законодавчими актами, як "Актом про національне та громадське служіння" (1990 р.), "Актом про освіту для демократії" (2001 р.) та ін. [1].

Отже, основними компонентами патріотизму США є такі:

1. Реалізація успіху та свободи за Конституцією США. Цей компонент складає основу патріотизму США.

2. Державні символи (гімн та прапор), які цінуються та визнаються всіма американцями.

3. Голосування під час виборів, участь у громадській діяльності.

4. Вільна від патріотизму академічна сфера, щоб не перешкоджати критичному осмисленню фактів та процесів.

5. Президент, яким можна пишатися, живий символ держави та символ патріотизму.

6. Підтримка військовослужбовців, незалежно від правильності політики уряду США.

7. Кожен може стати тим, ким забажає.

Слід зазначити, що американський патріотизм є ферментом, який об'єднує мільйони американських громадян, які приїхали до цієї країни у пошуках нового життя, емігрантів з різних країн. Країна іммігрантів розвалилася і не змогла б стати однією з найбільших держав, якби не було продуманої й ефективної програми патріотичного виховання. Проголошується, що американський патріотизм немає національної, етнічної чи мовної основи. Представники всіх національностей мешкають у США. Для американців цінна можливість взаємодії з іншими культурами. У навчальних закладах, де здобувають освіту багато іноземців, проводяться міжнародні дні та тижні, під час яких охочі можуть продемонструвати свої національні костюми та розповісти про свої культурні традиції. "Здоровий" патріотизм інших народів викликає в американців повагу.

Щодо досвіду Китаю у патріотичному вихованні, то воно відіграє особливу роль у цій країні. Китай - потужний гравець сучасного світу. Кожен китаєць - це патріот не лише країни, а й міста, села та навіть будинку, в якому народився. Кожен китаєць знає, якою є територія його країни, провінції, селища, скільки в ньому мешканців, на жаль, на відміну від українців. Ідея неподільного Китаю щільно вкоренилася у світогляді за допомогою популяризації праць конфуціанців та сформульованої Кан Ю-Веєм концепції Дутун (ідеї "великого єднання і рівності") наприкінці ХІХ століття. Неможливість повернення Тайваню або низки островів, які зараз перебувають під юрисдикцією Японії, сприймається китайцем як особиста трагедія, а приєднання Гонконгу та Макао святкувалися як сімейне свято. Таким чином, головні цінності для китайця - це його Батьківщина, рідна мова, сім'я та домівка.

Усе це пов'язано з патріотичним вихованням, яке є головною ідеєю усієї китайської системи національно-патріотичного виховання. Ще з 80-х років минулого століття у матеріалах китайської ЗМІ зазначалося, що "патріотизм - це найкраща традиція та найвища моральна якість китайської нації", а "формою патріотичного виховання" було заявлено вивчення вітчизняної історії. При цьому зазначалося, що використання при вивченні "книг з всесвітньої історії виправдане лише в тому випадку, якщо в них немає поклоніння іноземним державам і культурам" [1].

Процес пропаганди всього китайського та заборони всього іноземного не припиняється й сьогодні в Китаї, а всі інші види виховання розглядаються лише через призму патріотизму. Значний імпульс китайському патріотизму надали драматичні події 1989 року на площі Таньяньмень, пов'язані із загибеллю сотень учасників цілої серії акцій протесту, які виступали з вимогами демократизації й обмеження партійної влади у 1989 р. Після цього китайські комуністи зрозуміли, що необхідно звернути увагу на зміцнення духу патріотизму. Як наслідок, учням у китайських школах стали пояснювати, що Китай - це давня цивілізація, завдяки якій було зроблено найбільші відкриття. Як бачимо, в ідеології сучасного китайської держави невіддільно застосовуються традиційні цінності підвищення рівня самосвідомості та гордості за країну. Як відомо, ідея стародавньої китайської космографії про Серединне царство, оточене варварами "чотирьох сторін світу", що гармонізує роль Піднебесної імперії, трансформувалася в ідею про те, що протягом усієї своєї історії Китай перебуває у кільці ворогів та невдячних сусідів.

Упровадження офіційної державної політики школи здійснюється учителем. У педагогічних закладах вищої освіти у рамках підготовки студентів розроблено спеціальну програму морального виховання, яка включає безліч розділів, у тому числі розділ, що відноситься до патріотичного виховання, виховання китайського духу, вивчення китайської історії, традиції та культури.

На думку голови Китайської Народної Республіки Сі Цзінпіна, китайська нація з її безперервною, більш ніж п'ятитисячолітньою історією цивілізації створила свою всеосяжну і глибоку культуру, зробила свій неосяжний внесок у розвиток людської цивілізації. Китайське минуле і сьогодення пронизане спільністю наших ідеалів та переконань, яких китайці неухильно дотримуються.

Слід зазначити, що, користуючись різними засобами, китайські університети разом із комсомольськими спілками проводять різні лекції та заходи з патріотичного виховання під час святкування національних свят й історичних дат, у тому числі Китайський новий рік, День молоді Китаю, День утворення КНР.

Отже, патріотичне виховання студентів у закладах вищої освіти КНР представлено в інтернеті великими проектами, а саме:

1. Найбільша в Китаї пошукова система - baidu.com. Цей проект був розроблений у 2000 р. за прикладом пошукових систем Google. Уже у 2006 р. проект розробив свою онлайн-енциклопедію - "Байдупедію". У цій системі студенти можуть знайти інформацію, яка має відношення до зображень та відео патріотичної спрямованості.

2. Популярні месенджери (QQ, WeChat). Національними месенджерами користуються не лише у Китаї, а й у всьому світі [2]. Наприклад, QQ користуються 843 млн осіб, a WeChat - 600 млн осіб. Месенджери допомагають студентам швидко обмінюватися інформацією не лише один з одним, а й викладачами.

3. Форуми, спільноти, блоги. Наприклад, міжнародні та національні проекти в інтернеті, у яких є теми патріотичного виховання (Facebook.com Qzaiie.com тощо). Такі інтернет-портали, як "Китайське патріотичне виховання", "Дім патріота" та інші, присвячені патріотизму, користуються велику популярність серед молоді.

Висновки

Таким чином, державно-цивільний патріотизм - це результат зусиль еліти, соціальних інститутів із забезпечення національної єдності у будь-якій країні світу (США, Японії, Китаю, Англії, Німеччини та ін.). Виявлено, що розвиток історичних, культурних, моральних, ідеологічних та життєвих цінностей сприяє формуванню патріотизму в зазначених зарубіжних країнах, а зміст ґрунтується на релігійних та ідеологічних підходах з активною участю держави. Визнано, що цифровізація виступає інтегральним фактором під час повсюдного формування національно-патріотичного виховання, особливо це актуально для Азійських країн, що є чисельними демографічно. Акцентовано на важливості врахування даної тенденції на вітчизняних теренах, адже через зовнішню агресію проти України, її кордони поширилися на весь світ, що дозволяє поширювати демократичні україно-європейські традиції у будь-якому куточку нашої планети.

Література

1. Бизов С.С., Лядер А.С. Механізм державної політики щодо формування кадрового потенціалу у сфері нацбезпеки та національно-патріотичної свідомості в Україні // Вісник Національного університету цивільного захисту України. 2022. Вип. 2 (17). С. 338-343.

2. Помаза-Пономаренко А.Л., Микитюк Ю.М. Цифровізація державної політики vs. державна політика цифровізації у сфері правового регулювання: монографія. Х.: НУЦЗУ, 2021. 200 с.

3. References:

4. Byzov, S.S. & Lyader, A.S. (2022). Mekhanizm derzhavnoyi polityky shchodo formuvannya kadrovoho potentsialu u sferi natsbezpeky ta natsional'no-patriotychnoyi svidomosti v Ukrayini [The mechanism of state policy regarding the formation of personnel potential in the field of national security and national-patriotic consciousness in Ukraine]. Visnyk Natsional'noho universytetu tsyvil'noho zakhystu Ukrayiny - Bulletin of the National University of Civil Defense of Ukraine. 2 (17). 338-343 [in Ukrainian].

5. Pomaza-Ponomarenko, A. & Mykytyuk, Yu. (2021). Digitization of state policy vs. state policy of digitization in the field of legal regulation [Tsyfrovizatsiya derzhavnoyi polityky vs. derzhavna polityka tsyfrovizatsiyi u sferi pravovoho rehulyuvannya]. Kharkiv: NUTSZU. [in Ukrainian]..Є

Размещено на Allbest.ru