Актуальні проблеми менеджменту виховної діяльності

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди

Кафедра наукових основ управління

Кафедра освітології та інноваційної педагогіки

Актуальні проблеми менеджменту виховної діяльності

Гречаник О.Є., к.п.н., доцент

Борисенко Н.О., к.п.н., доцент

м. Харків



Анотація

За сучасних умов з огляду на необхідність відстоювання суверенної цілісності Української держави, стрімкий розвиток цифрових і комунікаційних технологій, специфічні умови навчання, виховання й розвитку, пов'язані останнім часом із профілактикою коронавірусної хвороби, існує необхідність визначення особливостей виховної діяльності й управління нею в закладах освіти різних типів і форм власності. Зокрема, менеджмент виховної діяльності має бути спрямований на підвищення її якості, що уможливлюється запровадженням засад акмеологічного, діяльнісного, системного та програмно-цільового підходів до управління.

У статті виокремлено особливості виховної діяльності, такі як-от: цілеспрямованість, взаємозалежність об'єктивних і суб'єктивних закономірностей розвитку особистості, багатофакторність, безперервність, віддаленість результатів, самокреованість.

З огляду на наукові доробки фахівців із менеджменту, педагогіки, психології встановлено, що ресурсами вдосконалення виховної діяльності закладу освіти можуть бути виховні можливості акмеологічного, діяльнісного, системного та програмно-цільового підходів.

Відзначено, що найважливіші напрями виховної діяльності можна визначити основними функціями керівника закладу освіти у сфері виховання, а саме: аналітична, діагностувальна, комунікативна, виховна, проектна, організаційно-діяльнісна, розвивальна, методична, стимулювальна, оціночна, захисна, коригувальна, прогностична, організаційно-координувальна.

Окреслено об'єкти дослідження якості виховної діяльності закладу освіти. Запропоновано фактори та критерії для вимірювання якості менеджменту виховної діяльності в закладі освіти.

Ключові слова: менеджмент, управлінська діяльність, виховна діяльність, заклад освіти, функції управління, якість виховання, фактори, критерії.

Abstract

Current problems of management of educational activities

Grechanyk O.Ye., Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Head of the Department of Scientific Foundations of Management, Borysenko N.O., Doctor of Philosophy (Pedagogy), Associate Professor of the Department of Education and Innovative Pedagogy, Vice-rector for educational work, H.S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University, Kharkiv

In current circumstances and the need to protect the sovereign integrity of the Ukrainian state, the rapid development of digital and communication technologies, the specific conditions of education, upbringing and development recently associated with the prevention of coronavirus disease, there is a need to define the features of educational activities and their management in educational institutions of different types and forms of ownership. In particular, management of educational activities should be aimed at improving their quality, which can be achieved through the introduction of acmeological, activity-based, systemic and programme-oriented approaches to management.

The article highlights feature of educational activity that include: purposefulness, interdependence of objective and subjective patterns of personal development, multifactoriality, continuity, remoteness of results, self-creation.

Taking into account the scientific achievements of specialists in management, pedagogy and psychology, it has been established that the resources for improving the educational activity of an educational institution can be the educational potential of acmeological, activity-based, systemic and programme-targeted approaches.

It is noted that the most important areas of educational activity can be defined by the main functions of the head of an educational institution in the field of education, namely: analytical, diagnostic, communicative, educational, designing, organizational-activity, developing, methodical, stimulating, evaluating, protective, corrective, prognostic, organizational-coordinating.

The objects of the study of educational activity quality of an educational institution are outlined. Factors and criteria for measuring the quality of educational activity management in an educational institution are proposed.

Keywords: management, managerial activity, educational activity, educational institution, management functions, quality of education, factors, criteria.



Постановка проблеми

Сучасний воєнно-політичний стан в Україні, оновлення нормативно-правової бази освіти, зокрема Концепції та Стратегії національно-патріотичного виховання, вимагають оновлення виховної діяльності закладу освіти загалом і окремих його структурних підрозділів, перебудови роботи класних і студентських колективів, розвиток національної ідеї, свідомості, формування національних цінностей у контексті загальнолюдської моралі, правових засад. Отже, нові вимоги потребують і нових підходів до управління діяльністю колективу закладу освіти, підвищення якості виховної діяльності, що можливо завдяки створенню відповідних умов. У засадничих освітянських документах ідеться про те, що на забезпечення якості освіти спрямовано матеріальні, фінансові, кадрові та наукові ресурси суспільства й держави.

Реформування освітньої системи передбачає реалізацію в закладах освіти гуманістичної педагогіки партнерства та перехід від навчально-дисциплінарної моделі організації педагогічного процесу до моделі особистісно-розвивальної, за якої кожна особистість здобувача освіти є творчою індивідуальністю [1]. Відтак, зростає роль виховної складової в освітньому процесі, нові вимоги потребують і нових підходів до визначення змісту діяльності педагогів, оцінювання їхньої діяльності, до визначення змісту й інструментарію оцінювання управління з підвищення якості виховної діяльності в закладі освіти.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз наукової літератури свідчить про те, що дослідженню проблем підвищення якості виховної діяльності завжди приділяли належну увагу, зокрема таким аспектам, як мета, завдання виховання, функції класного керівника, куратора (Ю. Гільбух, В. Гриньова, С. Карпенчук, В. Лозова, Г. Сорока, А. Троцко та інші), критерії та показники якості виховання (В. Григораш, О. Киричук, С. Мартиненко, О. Темченко, Н. Ткачова, Т. Хлєбнікова та інші), управління вихованням у закладі освіти (О. Гречаник, А. Єрмола, О. Мармаза, З. Рябова, О. Сорока, О. Суджик та інші).

Останнім часом науковці зробили неабиякий внесок у розробляння багатьох проблем управління вихованням. Разом із тим ще недостатньо висвітлено проблеми вдосконалення виховної діяльності педагогічних і науково-педагогічних працівників із урахуванням актуального стану країни. Відтак необхідно розв'язати такі суперечності:

• між зростаючими вимогами до результативності виховання й неадекватним рівнем підготовки педагогічних і науково-педагогічних працівників до його здійснення;

• між необхідністю підвищення рівня управління якістю виховної діяльності закладу освіти й відсутністю розроблення відповідної процедури на засадах сучасних підходів до освітньої діяльності - акмеологічного, діяльнісного, системного та програмно-цільового.

Мета статті - окреслення актуальних питань виховної діяльності закладу освіти й управління нею.



Виклад основного матеріалу

Виховання, як відомо, є складовою цілісного педагогічного процесу, що спрямований на формування рис і характеру особистості, розвитку її ціннісних орієнтацій.

Виховний процес відрізняється специфічними особливостями, серед яких провідне місце належить цілеспрямованості, тобто визначенню цілей виховної діяльності. Наявність конкретної мети робить його систематичним і послідовним, позбавляє випадковості, епізодичності й хаотичності у проведенні виховних заходів. Особлива роль у формуванні людської особистості належить шкільному вихованню, оскільки цілеспрямований виховний вплив на неї передбачає не лише виховання позитивних якостей, а й подолання наслідків впливу негативних об'єктивних чинників [2], хоча не менше важливим і впливовим на особистість людини ми розглядаємо і виховання за років здобуття вищої освіти.

Виховна діяльність та управління нею обумовлені наявністю об'єктивних і суб'єктивних умов, у яких вони існують.

До об'єктивних умов належать особливості наявного воєнно- політичного стану країни, її економічного розвитку, демократичних процесів, розвитку громадянського суспільства, соціальної сфери, природного оточення та стану довкілля і, безумовно, культурно-національна політика держави, політичне оточення країни, взаємозв'язки із сусідніми країнами, країнами та альянсами далекого зарубіжжя.

Суб'єктивними умовами здійснення виховної діяльності будемо вважати найближче оточення здобувача - його родину, освітнє середовище закладу освіти (ЗО), педагогічну (науково-педагогічну) діяльність його співробітників, вплив ЗМІ, релігії та церкви на виховання дітей і молоді, культурно-просвітницьку діяльність установ сфери культури й соціального захисту, співпрацю та взаємодію з установами галузі спорту, культури, охорони здоров'я, охорони та забезпечення правопорядку.

Якість виховної діяльності ЗО неабияким чином залежатиме від сполучення об'єктивних і суб'єктивних умов, прогностичності та передбачуваності пролонгованих дій, оскільки особливістю саме виховання є те, що результати цього процесу не можна виявити в переважній більшості одразу, їх можна помітити, що дуже важко, у майбутньому.

Нова парадигма виховання визначає здобувачів освіти як суб'єктів виховного впливу, які разом із педагогами впливають на організування й результати виховного процесу.

Важливими структурними компонентами виховного процесу є мета, завдання, зміст (цінності), методи, прийоми, засоби виховання, кінцевий результат - сформована особистість громадянина України, який є носієм загальнолюдських цінностей, здатний до виконання соціально важливих ролей громадянина, професіонала, сім'янина й носія культурних цінностей.

Виховна діяльність відрізняється диференціацією та диверсифікацією виховних завдань, що обумовлені умовами життя конкретного регіону, країни, спільноти. Якість і результати залежать також від здатності вихователів адаптуватися до нових реалій життя, виконувати актуальні завдання. Особливо це торкається виховної роботи з педагогічно занедбаними учнями, неповнолітніми правопорушниками. Виховання є довготривалим процесом, безперервним, що продовжується все життя новонародженої та зрілої людини. «Я продовжую ще вчитися, - писав Клод Гельвецій, - моє виховання ще не завершене. Коли ж воно закінчиться? Коли я не буду більше здатним до нього: після моєї смерті. Усе моє життя і є, власне, тривалим вихованням».

Мета виховання також має бути динамічним утворенням, що змінюється впродовж усього процесу, ураховуючи інновації, проблеми та ризики оточуючого середовища. Кінцевою метою є сформованість певного набору якостей, рис і цінностей людини [3].

Проте необхідно зауважити, що все ж таки головна мета виховної діяльності полягає в розвитку таких цінностей, умінь, рис особистості, які здатні допомогти жити й розвиватися в соціумі, бути готовою до роботи в команді, співіснувати з людьми. Отже, основним принципом виховної діяльності є принцип гуманістичної його спрямованості, виховання загальнолюдських цінностей, що усувають кордони між людьми - державні, релігійні, історичні, територіальні, гендерні тощо.

Паралельно з формуванням загальнолюдських цінностей маємо розвивати цінності громадського життя - свободи, миру, права та законності, волевиявлення, громадських чеснот - та цінності національні - вшанування історичної правди, культурно-історичної спадщини, мови, традицій, національних і народних символів, патріотизму, готовності відстоювати суверенітет і територіальну цілісність України.

Виховна діяльність являє собою процес трансляції суті здобутків старших поколінь, соціуму в питаннях науки, культури, життєтворчості в індивідуальне життя молодого покоління. Виховання - це процес управління розвитком особистості, і він має бути системним.

Важливе завдання виховання - щаслива людина, мірою вихованості якої є її інтелігентність. Метою всіх педагогічних впливів системи на особистість у процесі її виховання має стати становлення життєво активного, гуманістично спрямованого громадянина, який би у своїй життєтворчості керувався національно-культурними та вселюдськими цінностями.

Виховна діяльність має низку особливостей. Перш за все, цей процес є цілеспрямованим. Мета сучасного виховного процесу характеризується гармонією соціальних та індивідуальних цілей, завдань, співробітництвом у їх досягненні.

Сучасний виховний процес характеризується єдністю цілей і співробітництвом у процесі їх досягнення.

Особливість виховного процесу проявляється в тому, що діяльність вихователя, керування цим процесом, обумовлена не тільки об'єктивними закономірностями. Це являє собою мистецтво, у якому виражається своєрідність особистості вихователя, його індивідуальності, характеру, його ставлення до вихованців. Відповідність суб'єктивних факторів, що виражають внутрішні потреби особистості, об'єктивним умовам, у яких особистість живе й формується, допомагає успішно виконувати завдання виховання.

Процес виховання є процесом багатофакторним: на нього впливає родина, окремі педагоги, заклад освіти, усе суспільство з його виховними інститутами. Установлено, що чим більше за своїм напрямком і змістом збігаються впливи організованої виховної діяльності й об'єктивних умов, тим успішніше здійснюється формування особистості. Особливість виховного процесу виявляється і в діяльності вихователя - керівника цього процесу, зумовленій не лише об'єктивними закономірностями. Його діяльність - це здебільшого мистецтво, що свідчить про своєрідність особистості педагога, його індивідуальність, характер тощо [4].

Крім цього, особистість одночасно зазнає багатьох різнохарактерних впливів, накопичує позитивний і негативний досвід.

Процес виховання є тривалим, власне, безперервним процесом. Він триває все життя. При цьому змінюється лише роль і співвідношення різних виховних факторів. До школи провідну роль у вихованні відіграє родина, у роки навчання - школа, заклад фахової передвищої освіти, виш. Із початком трудової діяльності - власна сім'я, трудовий колектив, громадські, політичні, релігійні організації. Шкільне виховання залишає найглибший слід у свідомості людини, тому що нервова система в молодому віці характеризується високою пластичністю та сприйнятливістю. Проте це не означає, що «яскравий» виховний захід здатний змінити поведінку учня. Необхідна система роботи, визначена певною виховною метою.

Безперервність виховання полягає ще й у тому, що виховні впливи учні відчувають не лише в момент реалізації виховної дії. Бувають і можливі дії («що скаже вчитель», «як відреагує колектив»), а також педагогічний наслідок. Із цієї позиції і розуміють звернене до батьків відоме висловлювання А. Макаренка про те, що «виховання відбувається завжди, навіть тоді, коли вас немає вдома».

Процес виховання є комплексним. Особистість формується загалом, певні риси та якості в неї розвиваються не почергово, а одразу, комплексно. Це означає, що цілі, завдання, зміст, форми і методи виховного процесу мають підпорядковуватись ідеї цілісності формування особистості, тобто педагогічний вплив повинен мати комплексний характер. Звичайно, на певному етапі увага до виконання тих чи інших виховних завдань може посилюватися. Усі виховні завдання в міру розвитку людини ускладнюються і поглиблюються. виховний акмеологічний програмний цільовий освіта

Виховному процесові притаманна віддаленість результатів від моменту здійснення безпосереднього виховного впливу. Між педагогічними впливами і проявом вихованості або невихованості лежить довгий період утворення необхідних властивостей особистості. Може бути і значна варіативність результатів. У тих самих умовах останні можуть суттєво відрізнятися. Це пов'язано зі значними індивідуальними відмінностями здобувачів, різним досвідом їх соціального формування, ставленням до виховання. Рівень професійної підготовки вихователя, його майстерність, уміння керувати виховним процесом значно впливає на хід і результати цього процесу.

Процесу виховання властива самокерованість. Його протікання здійснюється у двох напрямках: від вихователя до вихованця (прямий зв'язок), результатом чого є послідовність взаємопов'язаних виховних ситуацій; від вихованця до вихователя (зворотний зв'язок), який дозволяє будувати кожну виховну ситуацію з урахуванням результативності попередньої. Чим більше у розпорядженні вихователя зворотної інформації, тим доцільнішим стає виховний вплив.

Особливості виховання на сучасному етапі конкретизується в концепціях навчання і виховання. Згідно з Національною доктриною розвитку освіти в Україні розбудова системи освіти, її докорінне реформування мають стати основою відтворення інтелектуального, духовного потенціалу народу, виходу вітчизняної науки, техніки і культури на світовий рівень, національного відродження, відстоювання державного суверенітету, цілісності країни, демократизації суспільства. Тому необхідно створити в суспільстві атмосферу загальнодержавного, всенародного сприяння розвиткові освіти, активізувати зусилля суспільства для виведення її на рівень досягнень сучасної цивілізації, залучити до розвитку державні, громадські, приватні інституції, родину, кожного громадянина. Важливо створити життєдайну систему безперервного навчання і виховання для забезпечення можливостей постійного духовного самовдосконалення особистості, формування інтелектуального і культурного потенціалу як найвищої цінності нації [5].

У Концепції національно-патріотичного виховання в системі освіти України визначено головну мету національно-патріотичного виховання: становлення самодостатнього громадянина-патріота, гуманіста і демократа, готового до виконання громадянських і конституційних обов'язків, до успадкування духовних і культурних надбань українського народу, досягнення високої культури взаємин, формування активної громадянської позиції, утвердження національної ідентичності громадян на основі духовно- моральних цінностей Українського народу, національної самобутності» [6].

Завдання сучасної системи виховання, які випливають із суспільних потреб сьогодення, полягають у реальному переході до педагогічної творчості та індивідуального впливу, у переорієнтації учнівських і вчительських колективів на подолання авторитарно-командного стилю у ставленні до здобувачів освіти. Пріоритетним стає гуманістичне виховання, що передбачає створення умов для цілеспрямованого систематичного розвитку людини як суб'єкта діяльності, особистості, індивідуальності [7].

Основні завдання виховної діяльності обумовлені необхідністю реалізації Концепції національно-патріотичного виховання, серед яких важливе місце посідають такі:

• удосконалення форм, методів, технологій, які відповідають стратегічній меті розвитку суспільства, забезпечують засвоєння моральних і духовних цінностей, гармонізацію взаємин здобувача з оточуючим середовищем;

• визначення результативності виховання;

• створення стратегій, різних виховних систем, відкритості, варіативності їх форм, методів, механізмів з обов'язковим використанням регіональних особливостей;

• створення науково-методичної, матеріально-технічної бази для здійснення виховного процесу, забезпечення добору й розстановки педагогічних кадрів, налагодження зв'язків і координація зусиль усіх соціальних інститутів у справі виховання [8];

• демократизація, гуманізація життя колективу школи/вишу, педагогічне сприяння розвитку учнівського/студентського самоврядування;

• створення умов для засвоєння національних і загальнолюдських цінностей, самовиховання й самореалізації особистості, сприяння її розвитку - духовному, моральному, фізичному, естетичному тощо;

• поєднання організаційно-педагогічної, сімейно-родинної, національно-культурної та просвітницької діяльності педагогів, здобувачів освіти та їхніх батьків;

• створення науково-організованої системи оцінювання, внутрішньої системи забезпечення якості освіти, прогнозування розвитку виховної системи ЗО, що дозволить активізацію виховання на діагностичних засадах.

Підвищення результативності виховної діяльності закладу освіти постійно є предметом особливої уваги з боку вищого керівництва, споживачів послуг освіти та власне педагогічних і науково-педагогічних колективів.

Спираючись на наукові доробки фахівців із менеджменту, педагогіки, психології, зауважимо, що ресурсами вдосконалення виховної діяльності ЗО можуть бути виховні можливості акмеологічного, діяльнісного, системного та програмно-цільового підходів.

Амкеологічний підхід дозволяє визначити наявний і спрогнозувати бажаний рівень розвитку особистості здобувача освіти - як індивіда (фізичні показники, стан здоров'я тощо), як особистості (дружні стосунки, взаємини в колективі, соціальний статус здобувача тощо), як майбутнього професіонала (вибір професії відповідно до можливостей і бажань, потреба в самореалізації в професійному житті) [1].

У світлі діяльнісного підходу керівники й організатори виховання мають пам'ятати, що діяльність є основою та умовою розвитку людини. Важливо знати специфіку кожного виду виховної діяльності: пізнавальної, духовно-моральної, спортивно-оздоровчої, художньої, ціннісно-зорієнтованої, дозвіллєво-ігрової, трудової тощо. Урізноманітнення видів виховання сприятиме встановленню багатосторонніх зв'язків вихованця з оточуючим світом, виявленню здатностей дитини.

Гуманістично зорієнтована діяльність, організована педагогом, відрізняється ціннісно зорієнтованим характером завдяки застосуванню в цій діяльності ціннісного об'єкту - здоров'я, мир, нація, держава, культура тощо.

Керівництво ЗО має спрямовувати свої зусилля на підготовку педагога до оволодіння всіма видами виховної діяльності, зокрема до: розв'язання проблем етико-психологічного спілкування з групою, створення сприятливого мікроклімату в колективах здобувачів освіти, визначення ролі кожної дитини/молодої людини в спільній справі, сповненої ціннісного змісту, з'ясування справжнього лідера, підтримання особистості, яку не сприймає група однолітків, оволодіння прийомами професійного впливу на групу в умовах, які є складними.

До початку роботи з вихованцями керівники та науково-методичні підрозділи ЗО мають передчасно підготувати та передбачити таке:

• чітко, правильно й цікаво визначено мету виховної діяльності;

• надано чітку інструкцію дій;

• досконало аргументовано вимогу щодо виконання такої інструкції;

• наведено реальні приклади виконання запропонованих дій;

• визначено умови й засоби виконання;

• відстеження перших кроків спільної діяльності, коригування її за необхідності;

• оцінювання результату.

Також слід розвивати аналітичні здібності вихователів. Це відбувається за безпосереднього спостереження за практичною діяльністю педагога й за опосередкованого сприйняття конкретної практичної роботи зі здобувачами освіти (наприклад, відеозаписи ZOOM конференції, скріншоти екрану під час виховної взаємодії тощо). Необхідно усвідомлювати, що саме педагогічний аналіз сприяє формуванню педагогічного мислення, розвитку навички реалізації всіх теоретичних задумів, виробленню навичок самоконтролю [9].

Зазначимо, що в ході історичного розвитку людства й педагогічної науки розуміння теорії та практики виховання перетерпіло істотні зміни. На сучасному етапі соціального розвитку суспільства виховання припускає:

• передавання соціального досвіду людства та світової культури;

• безпосередній виховний вплив на людину або групу людей;

• організацію життєдіяльності молодої людини;

• забезпечення умов гуманістичного виховання з урахуванням культурно-історичної складової т.д.

Виховання - одночасно явище соціального життя та культурне явище, оскільки відображає, фіксує, розвиває та передає саме цю культуру. До того ж у житті освітньої установи воно виконує роль додаткового фактору відображення у сфері культури:

• предметно-речового простору й організації побутового влаштування життя ЗО;

• догляду за станом здоров'я, дотримання правил безпечної поведінки, у т. ч. у період війни, що пов'язано зі зростаючою небезпекою;

• навчально-пізнавальної діяльності на уроках, у ході самостійної пізнавальної діяльності, виконання індивідуальних освітніх проектів;

• організації позакласної діяльності дітей;

• у процесі налагодження міжособистісної взаємодії,

дотримання загально прийнятих норм поведінки;

• використання різних форм соціальної активності;

• самовиховання, саморозвитку, самоосвіти.

Найважливіші напрями виховної діяльності можна визначити

основними функціями керівника ЗО у сфері виховання, а саме:

1) аналітична - вивчення індивідуальних особливостей здобувачів, сформованих під впливом (або без впливу) родини, виявлення специфіки й визначення динаміки розвитку класного/студентського колективу; вивчення й аналіз стану та умов сімейного виховання кожного здобувача; вивчення й аналіз виховних можливостей навколишнього середовища для здобувачів, виховних можливостей педагогічного колективу;

2) діагностувальна - вивчення здобувачів освіти (їх особливості, інтереси, нахили, потреби, рівень вихованості, мотиви поведінки, умови життя вдома, склад сім'ї і т.д.); дає змогу скласти дієвий і цілеспрямований план виховної роботи;

3) комунікативна - налагодження стосунків між дітьми, батьками, організація спілкування; розвиток і регулювання міжособистісних взаємин між дітьми, дітьми і дорослими; допомога в адаптації кожного здобувача в колективі; допомога загальному психологічному клімату в колективі загалом і для кожного окремого вихованця; допомога здобувачам в установленні взаємостосунків із оточуючими людьми, соціумом загалом;

4) виховна - виконання завдань національно-патріотичного виховання, усіх його видів, педагогічний вплив на здобувачів;

5) проектна - передбачення перспектив розвитку виховної системи ЗО, кожного класного/студентського колективу, розвитку кожної особистості;

6) організаційно-діяльнісна - залучення дітей до різних видів виховної діяльності, організація дозвілля дітей і молоді;

7) розвивальна - розвиток колективу, особистості, її якостей;

8) методична - надання методичної допомоги батькам, колегам у вихованні дітей і молоді;

9) стимулювальна - заохочення бажаної позитивної поведінки здобувачів освіти;

10) оціночна - оцінка умов виховання, подій, вчинків;

11) захисна - відстоювання прав дитини і молодої людини, її свобод, гідності;

12) коригувальна - координація багатофакторних впливів, корекція дій, планів щодо розвитку вихованців.

13) прогностична - прогнозування розвитку здобувачів освіти, етапів формування колективу; передбачення результату запланованої справи; моделювання виховної системи закладу; визначення перспектив життя й діяльності учнів, класу; передбачення наслідків взаємин, створених у колективі;

14) організаційно-координувальна - організація та стимулювання різноманітної діяльності здобувачів освіти; допомога і співробітництво в плануванні суспільно значущої діяльності дітей, в організації діяльності органів самоуправління; установлення зв'язків родини та ЗО, ЗО й соціуму; допомога вихованцям в отриманні додаткової освіти в ЗО та поза ним; захист прав і свобод здобувачів; індивідуальна робота з вихованцями; участь у роботі колегіальних органів управління; ведення документації; участь у створенні оптимальних матеріально-побутових умов для позаурочної/позааудиторної діяльності; відповідальність за життя та здоров'я здобувачів під час освітнього процесу; формування колективу класу/студентської групи.

Об'єктами дослідження якості виховної діяльності ЗО мають бути [10]:

1) розвиток особистості учнів/студентів;

2) формування класних/студентських колективів;

3) ступінь задоволеності здобувачів освіти та їхніх батьків організацією життєдіяльності в закладі освіти;

4) педагогічна майстерність класних керівників і кураторів студентських груп як основних вихователів;

5) виховне середовище закладу освіти загалом та окремих колективів.

Зауважимо, аби встановити й визначити якість виховної діяльності, необхідно застосовувати діагностичній інструментарій [11, 12]. І тут можна скористатися наявними методиками, протоколами, опитувальниками тощо або ж розробити власні кваліметричні моделі, які дозволяють оцінити і якість виховної діяльності, і якість управління нею.

Так, наприклад, у попередніх дослідженнях нами було запропоновано такі фактори якості управління виховною діяльністю в ЗО: якість особистісного розвитку вихованців, якість розвитку колективів здобувачів освіти, якість професійної діяльності педагогів як вихователів, якість виховного середовища [10]. Проте з огляду на сучасний стан проблеми вважаємо за необхідне доповнити й розширити перелік критеріїв оцінювання, наприклад, такими: організація волонтерської діяльності; розвиток медійної культури та культури спілкування в інтернет-просторі; формування навичок психічного захисту від інформаційних потоків; сформованість навичок критичного оцінювання інформації; створення умов для мультикультурного розвитку особистості; розвиток цифрової компетентності учасників виховної діяльності; створення єдиного цифрового освітньо-виховного простору.



Висновки

Отже, актуальні проблеми виховної діяльності й управління нею пов'язані насамперед із урахуванням воєнно-політичного, економічного стану країни, утвердженням принципів гуманістичного виховання, використанням засад акмеологічного, діяльнісного, системного та програмно- цільового підходів. Найважливіші напрями виховної діяльності обумовлені основними функціями керівника ЗО у сфері виховання. Основними об'єктами дослідження якості виховної діяльності ЗО мають бути особистість здобувача освіти, розвиток колективу здобувачів, організація єдиного цифрового освітньо-виховного простору, професійна майстерність вихователів - класних керівників і кураторів, задоволеність учасників освітнього процесу якістю організації життєдіяльності в ЗО. Перспективи подальших наукових розвідок у цьому аспекті пов'язуємо з розробленням діагностичного інструментарію для вимірювання якості менеджменту виховної діяльності.



Література

1. Grygorash V., Grechanyk O. Forming acmeological competence of potential education managers. Theory and Practice of Future Teacher's Training for Work in New Ukrainian School: monograph / Edit. I.F. Prokopenko, I.M. Trubavina. Prague, 2020. P. 102-112.

2. Klebnikova T. Personally-oriented approach to the formation of the new ukrainian school teacher. Theory and Practice of Future Teacher's Training for Work in New Ukrainian School: monograph (колективна монографія). Prague, Oktan Print s.r.o., 2020. P. 133-155.

3. Лозова В.І., Троцко А.В. Теоретичні основи виховання і навчання: Навч. посіб. Харків: ОВС, 2002. 400 с.

4. Мармаза О.І. Організаційна культура управління. Управління школою. 2003. №7.

5. Темченко О.В. Теоретичні аспекти моделювання в системі управління якістю освіти. Забезпечення якості освіти: підходи, моделі, механізми реалізації / За заг. ред. Т.М. Хлєбнікової. Харків: ХНПУ; 2019. С. 27-38.

6. Концепція національно-патріотичного виховання в системі освіти України.

7. Мармаза О.І. Інноваційний менеджмент. Харків: ХНПУ, 2016. 197 с.

8. Каленюк І.С. Економіка освіти. Київ: Знання, 2003. 40 с.

9. Tusheva V., Vasylieva S., Agarkova N., Grygorash V., Grechanyk O. The phenomenon of a future tearcher's scientific-research culture under the new socio-cultural conditions. Journal of Critical Reviews. 2020. Vol. 7. Issue 13.

10. Гречаник О.Є. Оцінка якості виховної діяльності закладу загальної середньої освіти. Адаптивне управління: теорія і практика. Сер.: Педагогіка. Харків: УІПА, 2020. Вип. 8 (15).

11. Єльникова Г.В. Адаптивні технології в освіті. Адаптивне управління: теорія і практика. Серія «Педагогіка». 2017. Вип. 3 (5).

12. Рябова З.В. Кваліметричний підхід до оцінювання якості надання освітніх послуг. Адаптивне управління: теорія і практика. Педагогіка. 2018. Вип. 5 (9).

References

1. Grygorash, V., & Grechanyk, O. (2020). Forming acmeological competence of potential education managers. Theory and Practice of Future Teacher's Training for Work in New Ukrainian School: monograph / Edit. I.F. Prokopenko, I.M. Trubavina. Prague: Oktan Print s.r.o., 102-112 [in English].

2. Klebnikova, T. (2020). Personally-oriented approach to the formation of the new ukrainian school teacher. Theory and Practice of Future Teacher's Training for Work in New Ukrainian School: monograph / Edit. I.F. Prokopenko, I.M. Trubavina. Prague: Oktan Print s.r.o., 133-155 [in English].

3. Lozova, V.I., & Trotsko, A.V. (2002). Teoretychni osnovy vykhovannia i navchannia [Theoretical foundations of education and training]. Kharkiv: OVS [in Ukrainian].

4. Marmaza, O.I. (2003). Orhanizatsiina kultura upravlinnia [Organizational culture of management]. Upravlinnia shkoloiu - School management, 7 [in Ukrainian].

5. Temchenko, O.V. (2019). Teoretychni aspekty modeliuvannia v systemi upravlinnia yakistiu osvity [Theoretical aspects of modeling in the education quality management system]. Zabezpechennia yakosti osvity: pidkhody, modeli, mekhanizmy realizatsii / Za zah. red. T. M. Khliebnikovoi - Ensuring the quality of education: approaches, models, implementation mechanisms / Edit. T.M. Khlebnikova. Kharkiv: KhNPU; «Mirta», 27-38 [in Ukrainian].

6. Kontseptsiia natsionalno-patriotychnoho vykhovannia v systemi osvity Ukrainy [The concept of national-patriotic education in the education system of Ukraine].

7. Marmaza, O.I. (2016). Innovatsiinyi menedzhment [Innovation management]. Kharkiv: KhNPU, 197 [in Ukrainian].

8. Kaleniuk, I.S. (2003). Ekonomika osvity [Economics of education]. Kyiv: Znannia, 40 [in Ukrainian].

9. Tusheva, V., Vasylieva, S., Agarkova, N., Grygorash, V., & Grechanyk, O. (2020). The phenomenon of a future tearcher's scientific-research culture under the new socio-cultural conditions. Journal of Critical Reviews, 7, 13.

10. Grechanyk, O.Ye. (2020). Otsinka yakosti vykhovnoi diialnosti zakladu zahalnoi serednoi osvity [Evaluation of the quality of educational activities of the institution of general secondary education]. Adaptyvne upravlinnia: teoriia i praktyka. Ser.: Pedahohika - Adaptive management: theory and practice. Series.: Pedagogy. Kharkiv: UIPA, 8 (15).

11. Yelnykova, H.V. (2017). Adaptyvni tekhnolohii v osviti [Adaptive technologies in education]. Adaptyvne upravlinnia: teoriia i praktyka. Ser.: Pedahohika - Adaptive management: theory and practice. Series.: Pedagogy. Kharkiv: UIPA, 3 (5).

12. Riabova, Z.V. (2018). Kvalimetrychnyi pidkhid do otsiniuvannia yakosti nadannia osvitnikh posluh [A qualitative approach to the assessment of the quality of the provision of educational services]. Adaptyvne upravlinnia: teoriia i praktyka. Ser. Pedahohika - Adaptive management: theory and practice. Series.: Pedagogy. Kharkiv: UIPA, 5 (9).

Размещено на allbest.ru

...