Технічна культура - невід'ємна складова професійної діяльності менеджера морської галузі

Zhytomyrska Tetiana - Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Transport Management Department of Danube Institute of the National University «Odesa Maritime Academy»

The review article visualizes the scale of processes belonging to the maritime industry in the system of commodity relations of mankind, it is emphasized the place and multifaceted activity of maritime managers. It has been proven that a combined didactic system is needed to train managers of maritime industry, that is capable of turning the educational process at maritime higher education institutions into a kind of production- technological process with a guaranteed result - the achievement of a clearly defined level of professional competence of a maritime industry manager.

Виклад основного матеріалу дослідження

Діяльність морських менеджерів відповідає ряду законів, конвенцій, угод тощо. Проте одним дотриманням положень законів обійтись неможливо. Велику роль відіграє компетентність (тобто навченість, досвід, морально-психологічний стан тощо) працівників морського флоту.

Важливо, щоб суднами керували добре кваліфіковані спеціалісти. Вимоги галузі до підготовки орієнтовані на те, щоб підготувати менеджерів морської галузі, які можуть не тільки ефективно керувати кораблями, але й приділяти значну увагу навколишньому середовищу та безпеці. Міжнародна конвенція про стандарти підготовки, дипломування та несення вахти моряків (ПДНВ, 1978 р. з поправками) та пов'язаний з нею Кодекс - як ключовий інструмент ІМО, визначає кваліфікаційні стандарти для осіб командного складу та рядового складу для торговельних суден у всьому світі (International Maritime Organization, 2018). У той час як базові сертифікати STCW є необхідною умовою для будь-якого моряка, який обслуговує борт судна, конкретні вимоги до навчання для різних рівнів відповідальності (тобто управління, експлуатації та підтримки), а також різних типів суден і відділів також перелічені в Кодексі STCW. ПДНВ у своїй нинішній формі застосовує систему підготовки моряків, яка базується на навичках. Така структура сягає корінням у освітню модель, де моряк повинен продемонструвати знання, уміння та навички на певному наборі завдань, щоб вважатися компетентним для певного звання (Burke, & Clott, 2016). Конвенція переглядалася кожні кілька років з моменту її створення, щоб вона відповідала сучасним потребам судноплавної галузі. Необхідність періодичного перегляду Конвенції ПДНВ та пов'язаного з нею Кодексу можна пояснити зміною вимог на робочому місці та новими вимогами до компетентності з появою нових технологій.

Міжнародна конвенція з підготовки та дипломування моряків та Манільської конференції, що відбулася в червні 2010 р. щодо доповнень до Конвенції ПДМНВ 78/95 (Манільські поправки, URL), містить вимоги, що суднові фахівці (капітан, помічники капітана, старші механіки) повинні не тільки володіти відповідними та практичними навичками, а й уміти забезпечувати виконання членами екіпажу діючих дисциплінарних правил, підтримувати в судовому колективі позитивний психологічний клімат, турбуватися про безпеку та здоров'я членів екіпажу. Іншими словами на них покладені функції менеджерів.

До основних факторів, що впливають на колектив у процесі трудової діяльності, та які необхідно враховувати при управлінні кадровим потенціалом, належать: організаційні фактори, пов'язані з організацією виробничих процесів; адміністративно-управлінські фактори; техніко-технічні фактори, пов'язані з особливостями взаємодії людей з технікою, її впливом на фізіологічний та психологічний стан членів екіпажу та їхнє ставлення до праці; правові чинники; фактори соціалізації особистості; людські фактори тощо (Примачев, 2001). Сучасному керівнику потрібен фахівець, здатний грамотно організувати роботу та побудувати систему управління в організації. Це вимагає великого обсягу спеціальних знань; вміти ефективно будувати взаємодію з підрозділами та службами в організації, органами влади та роботодавцем; зберігати об'єктивність в оцінці обґрунтованості вимог перевіряючих органів, умов праці на робочих місцях та поведінки порушників (Slabko, Smyrnova, & Zhytomyrska, 2020).

Багатоаспектна сутність діяльності менеджера морської галузі вимагає інтегрованого підходу до його підготовки. Для навчання менеджерів морської галузі необхідна комбінована дидактична система, здатна перетворити навчальний процес у морських ЗВО на свого роду виробничо-технологічний процес із гарантованим результатом - досягненням чітко визначеного рівня професійної компетентності менеджера морської галузі.

Важливою ланкою в дослідженні, що ми проводимо, є виявлення передумов створення інтегрованої програми навчання майбутніх менеджерів морської галузі. Причини - це конкретні чинники, обставини і рушійні сили, які сприяють реалізації цієї інтеграції. У системі освіти інтегративні тенденції зумовлені як зовнішніми передумовами, і внутрішніми. Зовнішні передумови створюють умови для інтеграції, вказують на необхідність її проведення, а внутрішні виступають механізмом її здійснення.

Зовнішніми факторами інтеграції знання у змісті освіти є: роль освіти, що посилюється, в житті сучасного суспільства і при цьому фундаменталізація знань, підвищення вимог до технічної та загальної культури сучасного менеджера морської галузі. Як внутрішні чинники виступає необхідність освоєння потоку наявних знань за незначний проміжок часу.

Соціальне замовлення на менеджерів морської галузі обумовлене входженням України у світове співтовариство, розвитком ринкових відносин, що неможливо без підготовки управлінського персоналу, здатного працювати за умов. «Людський фактор», професіоналізм управлінців стають провідним ресурсом у соціально-економічному розвитку країни. Досвід менеджера морської галузі відіграє тут особливу роль, оскільки саме він:

• визначає основні критерії сформованості необхідних професійно важливих якостей майбутнього спеціаліста (знання профілю, партнерської взаємодії, організаторські та комунікативні здібності, знання особливостей морського транспорту, знання англійської мови та ін.);

• виявляється у організаторської взаємодії учасників виробництва; діяльності внутрішніх та зовнішніх партнерів та діяльності виконавців

виробництва (співробітники, замовники, одержувачі);

• керівник, що у морській промисловості, який організовує конкретну діяльність підлеглих йому працівників і водночас виконує певні управлінські функції. Менеджерам морської галузі доводиться реалізовувати завдання, що характеризуються великою різноманітністю та складністю.

Соціальне замовлення на менеджерів морської галузі також знаходить відображення і в досвіді їх підготовки, який виражається в організаторській взаємодіяльності учасників цього процесу: діяльності педагога, його помічників та здобувачів освіти. Визначення місця підготовки менеджерів морської галузі та дійових осіб у існуючому соціумі дозволило виявити стратегічні напрями розвитку навчання менеджерів як з позиції перспективних потреб ринку праці, так і сучасних досягнень предметних галузей знань.

Формування фахівців високого професійного рівня у суспільстві вимагає багатосторонньої освіти. Розробляючи технічні проекти у промисловості, на транспорті, інших областях, менеджер змушений досить часто вирішувати проблеми психології, економіки, дизайну, опрацьовувати можливі наслідки функціонування технічних об'єктів.

Виникає безліч проблем, пов'язаних із поєднанням споживчих якостей продукції з новою технікою, технологією, новими управлінськими структурами. Зростає важливість підвищення рівня їх технічної компетентності. Під технічною компетентністю ми розуміємо одну з найважливіших складових професійної компетентності, що передбачає не лише володіння необхідною сумою спеціальних знань, умінь, предметних навичок у поєднанні з особистими якостями, але і здатність їх ефективного використання у вирішенні навчально-нормативних і творчих професійних завдань (Слабко, 2015).

У процесі проектування дидактичної моделі навчання менеджерів морської галузі, спрямованої на перспективні потреби ринку праці морської індустрії, нами було визначено умови функціонування та розвитку цієї моделі як цілісної системи у майбутньому. Як основні етапи проектування моделі були виділені такі:

• планування стратегії розвитку системи підготовки менеджерів морської галузі:

• оцінювання перспективності моделі навчання менеджерів морської галузі;

• виділення стратегічних пріоритетів розвитку системи підготовки менеджерів морської галузі.

Цей підхід ґрунтується на вивченні потреб морської індустрії в менеджерах морської галузі усіх рівнів управління.

Сутність проєктування дидактичної моделі навчання менеджерів морської галузі полягає у виявленні стійких зв'язків, що опосередковують цілісність освітнього процесу та його спрямованість на перспективні потреби сучасного ринку. Рівень узгодженості елементів освітньої структури забезпечується визначенням умов та засобів їх взаємодії з позицій стійкості, що характеризує механізм реалізації соціального замовлення.

Виявлення системи протиріч у межах першої проектної процедури включає аналіз зовнішніх і внутрішніх чинників, які впливають на розвиток системи професійної підготовки менеджерів морської галузі в сучасних умовах. До основних їх можуть бути віднесені: динаміка впровадження результатів науково-технічного прогресу в соціально-економічну сферу; інформатизація всіх рівнів виробництва; підвищені вимоги до рівня підготовки менеджерів морської галузі.

Виходячи з сучасних вимог і напрямів, стає першорядно значущим формування цілісного уявлення про вміння самостійно добувати конкретні знання на основі загальнотеоретичних уявлень, використовуючи всі доступні джерела інформації.

Сучасним конкурентоспроможним морським менеджерам, окрім практичного досвіду та належного рівня освіти, має бути притаманний високий рівень сформованості технічної культури. Передусім йдеться про:

- знання інструкцій відповідного технічного обладнання; знання щодо політики сприяння ефективному функціонуванню власності та установ; принципів і способів переміщення людей і вантажів; практичного застосування технології; іноземної мови;

- навички: оперативний моніторинг; експлуатація та контроль обладнання та систем; моніторинг власних діяльності та діяльності інших осіб; коригування дій по відношенню до дій інших; критичний мислення;

- уміння бачити та розрізняти деталі на відстані, визначати проблеми, координувати рухи; сприйняття глибини (відстань між об'єктами).

Посилюється актуальність проблеми впливу на діяльність морських фахівців новітніх технологій пов'язана, зокрема, з автоматизацією всіх його функціональних зон. Саме тому серед основних властивостей у профільній підготовці здобувачів освіти для мореплавства має бути готовність до технічного саморозвитку, яка є складовою технічної культури.

Від своєчасності якості підготовчих менеджерів МТФ залежить дуже багато, тому актуальність фундаментальної підготовки таких фахівців більш ніж очевидна. Чітке визначення місцях менеджерів МТФ у існуючому соціумі допоможе реалізувати поставлену задачу - підготовку конкурентного фахівця, який володіє необхідними якостями і знаннями для роботи галузі морського транспорту.

На основі викладеного можна зробити висновок, що значущість набуття кваліфікованими робітниками компетентностей (ключових, загальнопрофесійних і професійних) полягає в їхній підготовленості до трудової діяльності в умовах високотехнологічного виробництва, а також соціальної та професійної мобільності на ринку праці (Радкевич, 2011). Технічна компетентність відіграє ключову роль, яка обумовлює відповідність кваліфікації менеджера морської галузі розвитку науково- технічного прогресу.