Методика формування технолого-конструкторської компетентності майбутніх фахівців з дизайну у професійній підготовці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Криворізький державний педагогічний університет

Методика формування технолого-конструкторської компетентності майбутніх фахівців з дизайну у професійній підготовці

Тараненко Тетяна Олександрівна,

аспірантка IV року навчання кафедри педагогіки та методики технологічної освіти

Анотація

Першочерговим завданням системи вищої професійної освіти в умовах розвитку високотехнологічного сектору виробництва і надання послуг є посилення уваги до проблеми підготовки спеціалістів якісно нового рівня, а саме формування активної творчої особистості, здатної і готової самостійно визначати і вирішувати комплексні технолого-конструкторські проблеми, що виходять за межі стандартних ситуацій, проектувати і конструювати складні ресурсоефективні дизайнерські об'єкти і системи, а також усвідомлено оцінювати результати своєї професійної діяльності.

Сьогодні саме компетентнісний підхід є тим пріоритетним напрямком, який зорієнтує на цілі-вектори освіту: здатність до навчання, самовизначення, самоактуалізацію, соціалізацію, розвиток індивідуальності.

Мета професійного навчання полягає у формуванні технологічно - наукової картини світу, поглибленому оволодінні знаннями про закономірності техніко-технологічної та побутової діяльності, опануванні наукового стилю мислення, в ознайомленні та розумінні наукової суті основ сучасного виробництва, у всебічному ознайомленні з професією, що відповідає індивідуальним можливостям майбутнього фахівця, розвитку здібностей по застосуванню своїх творчих можливостей у різних видах діяльності.

В статті обґрунтовано поняття професійної компетентності; систематизовано погляди науковців стосовно її компонентів та видів; проаналізовано освітні наукові програми підготовки спеціалістів профілю 015 Професійна освіта (Технологія виробів легкої промисловості) і виділено ряд компетентностей, які формуються у майбутнього фахівця з дизайну; досліджено поняття технолого-конструкторської компетентності як складової фахової підготовки дизайн-спеціаліста; виділено етапи, методи та форми формування технолого-конструкторської компетентності.

Ключові слова: професійна освіта, професійна компетентність, технолого-конструкторська компетентність, проектна діяльність, дизайнерська грамотність, дизайнерська компетентність.

Abstract

Taranenko Tetiana Oleksandrivna A fourth-year postgraduate student of the Department of Pedagogy and Methods of Technological Education, Kryvyi Rih State Pedagogical University

Methods of forming technological design competence of future design specialists during professional training

The primary task of the higher professional education system in the context of the development of the high-tech sector of production and provision of services is to increase attention to the problem of training specialists of a qualitatively new level, namely the formation of an active creative personality, able and ready to independently identify and solve complex technological and design problems that go beyond standard situations, design and construct complex resource-efficient design objects and systems, as well as consciously evaluate the results of their professional activities.

Today, it is the competence approach that is the priority direction that orients education to the goals-vectors: learning ability, self-determination, self-actualization, socialization, and individual development.

The purpose of professional training is to form a technological and scientific picture of the world, in - depth mastering of knowledge about the laws of technical and technological and everyday activities, mastering the scientific style of thinking, in familiarizing and understanding the scientific essence of the basics of modern production, in comprehensive familiarization with the profession, which corresponds to the individual capabilities of the future specialist, the development of abilities to apply their creative capabilities in various types of activities.

The article substantiates the concept of professional competence; systematizes the views of scientists regarding its components and types; analyzes Educational Scientific Programs for training specialists of profile 015 professional education (technology of light industry products) and highlights a number of competencies that are formed in the future design specialist; examines the concept of technological and design competence as a component of professional training of a design specialist; highlights the stages, methods and forms of formation of technological and design competence.

Keywords: professional education, professional competence, technological and design competence, project activity, design literacy, design competence.

Основна частина

Постановка проблеми. Процес становлення майбутнього фахівця з дизайну залежить від низки факторів, які прямопропорційно залежать, впливають, доповнюють, коригують одне одного. Серед них економічний і соціальний розвиток, освітні реформи, євроінтеграційні процеси, стрімке й динамічне техніко-технологічне процвітання всіх сфер виробництва, інтерес з боку інших країн, стрімке розгортання дизайн-процесів, пріоритетність художньо-естетичного начала в людській діяльності - все це зумовлює пошук нових форм і методів формування професійних компетентностей майбутнього дизайнера, які охоплюють теоретичні знання, практичні уміння й навики, самостійне вдосконалення професійних знань, які націлені на розвиток особистості фахівця, побудову професійної кар'єри, здатність до ефективної культуро-соціальної життєздатності.

Динамічне суспільство та зміни, яких воно зазнає, породжують нові тенденції розвитку професійної освіти, де важливо не лише постійно поповнювати багаж знань й умінь, але й оптимально його засвоювати, організовувати робочий час, місце, технічні й технологічні процеси, не відходячи та не втрачаючи при цьому індивідуальність.

Формування спеціальних (фахових) компетентностей дозволить підготувати освіченого фахівця з дизайну, який технічно й технологічно підкований, відповідає вимогам інформаційного суспільства й культури вцілому, готовий до безперервного пошуку нового, актуального знання, до грамотного здійснення інформаційних процесів (пошуку, зберігання, перероблення, поширення), що і визначає успішність його особистого зростання та соціальний запит. Саме застосування компетентнісного підходу робить можливим засвоювати не відокремленні одні від одного знання і вміння, а й навчають вирішувати проблеми різної складності на основі набутих знань.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Зміст та методи дослідження різноманітних аспектів технічної й технологічної підготовки майбутніх фахівців з дизайну вивчали П. Андріянов, Т. Бабкін, С. Батишев, В. Беспалько, B. Лєднєв, В. Поляков, В. Симоненко, Д. Тхоржевский та інші.

Проблема компетентності у дизайн-освіті цікавить таких науковців як: О. Бойчук, О. Васіна, В. Запорожченко, С. Мільчевича, В. Неня, О. Пальцуна, Г. Синіцина, О. Тат'яненко та ін.

Формування конструкторських умінь і навичок досліджували: О. Баранова, Ю. Бєлова, О. Коберник, Н. Рашевська, В. Сидоренко, А. Терещук, Т. Чемоданов, Т. Різов, О. Різова та інші.

Питання основ технолого-конструкторської освіти розглядали Л. Болотіна, В. Качнєв, Т. Кудрявцев, М. Оливкова, П. Хорошко. Дослідження процесу вирішення конструкторських, творчих, с технічним змістом завдань висвітлено в працях И. Низамова, А. Єсаулова.

Однак, питання методики формування технолого-конструкторської компетентності майбутніх фахівців з дизайну залишається мало дослідженим й потребує доопрацювання.

Мета статті - розробити методику формування технолого - конструкторської компетентності майбутніх фахівців з дизайну у професійній підготовці.

Виклад основного матеріалу. В останнє десятиліття у зв'язку з розвитком ринкової економіки ускладнилися завдання, які стоять перед ЗВО. Як наголошується в «Концепції модернізації професійної освіти» [6], завдання педагога полягає в тому, щоб підготувати сучасно освічених, морально підприємливих людей, які вміють самостійно приймати відповідальні рішення і готових реалізувати себе в умовах ринкової економіки. Тому для характеристики професійних і особистісних якостей фахівця в цілому використовується поняття «професійна компетентність».

Погляди науковців різняться в тлумаченні поняття «професійна компетентність». Деякі вчені роблять акцент на діяльності дизайнера: володіння знаннями, вміннями і навичками професійної діяльності; а інші - на його особистісних якостях. Проте, сутність поняття полягає в тому, що це системна характеристика дизайнера, яка відображає його теоретичний рівень, освітню практику і особистісну гуманістичну позицію.

Ми визначили професійну компетентність як самостійно реалізовану здатність, засновану на набутих знаннях фахівця, його навчальному і життєвому досвіді, цінностях, яку він розвинув в результаті пізнавальної діяльності та освітньої практики.

Науковці окреслюють наступні види професійної компетентності будь - якого фахівця:

- спеціальна компетентність - опанування власне професійної діяльності на досить високому рівні, розвиток здатності проектувати й планувати свій подальший професійний розвиток (С. Елканов, Е. Зеєр, А. Маркова, В. Піщулін, К. Платонов та ін.);

- соціальна компетентність - оволодіння спільною (груповою, кооперативною) професійною діяльністю, співпраця, а також характерними для даної професії прийомами професійного спілкування, соціальна відповідальність за результати своєї професійної праці (Н. Бодягіна, Н. Клименко та ін.);

- аутокомпетентність - адекватне уявлення про свої соціально - професійні характеристики і володіння технологіями подолання професійних деструкції (Н. Кузьміна, М. Лук'янова та ін.);

- екстремальна професійна компетентність - здатність діяти в раптово ускладнених умовах, при аваріях, порушеннях технологічних процесів (О. Шахматова та ін.).

Проаналізувавши ряд освітніх програм за спеціальністю «015 Професійна освіта (Технологія виробів легкої промисловості)», бачимо, що в їх основу покладено такі програмні компетентності (визначені стандартом спеціальності), як інтегральна, загальна та спеціальна (фахова). Інтегральна компетентність визначається як «здатність розв'язувати складні спеціалізовані задачі та практичні проблеми в галузі дизайну, в процесі професійної діяльності або навчання, що передбачає застосування певних теорій та методів дизайну і характеризується комплексністю та невизначеністю умов» [4]. Загальна компетентність формує майбутнього фахівця з дизайну як свідому особистість, яка є гідним членом суспільства (реалізує свої права й обов'язки, примножує моральні, культурні, наукові цінності й досягнення суспільства); здатну до критики і самокритики; яка постійно вчиться й опановує нові знання, методи, технології; вміє працювати як в команді, так і самостійно; застосовує набуті теоретичні знання в практичних ситуаціях. Спеціальна компетентність покликана розвивати фахові знання, вміння та навички, які необхідні майбутньому професіоналу з дизайну в своїй роботі (здатність застосовувати сучасні методики проектування одиничних, комплексних, багатофункціональних об'єктів дизайну; здатність здійснювати формоутворення, макетування і моделювання об'єктів дизайну; здатність здійснювати композиційну побудову об'єктів дизайну тощо) [7; 8; 9; 10].

Технолого-конструкторська компетентність відноситься до спеціального виду професійної компетентності дизайнера і є її основною складовою. Згідно з дослідженням М. Крюкова «Технологічна компетенція - це готовність суб'єкта успішно вирішувати професійно спрямовані завдання певного спрямування та рівня здійснення технологічної діяльності у сфері матеріального виробництва на основі спеціальних технологічних та соціально - комунікативних знань, умінь та навичок, професійно значимих якостей» [4]. Технологічна компетенція має складну структуру і представлена автором як система, що об'єднує у собі такі взаємопов'язані компоненти: спеціальний технологічний, соціально-комунікативний та суб'єктний.

Спеціальний технологічний компонент компетенції включає спеціальні технологічні знання, уміння та навички, що є специфічними для кожної спеціальності і які забезпечують самостійне вирішення технічних та конструкторсько-проектувальних питань підготовки та виконання технологічних процесів і окремих операцій у виробничій сфері.

Технологічна компетентність є складовою частиною професійної компетентності та у загальному розумінні визначається як здатність людини зрозуміти та реалізувати інструкцію, опис технології, алгоритму діяльності та її установки.

Отже, технолого-конструкторська компетентність майбутнього фахівця з дизайну - це його інтегративна якість, що включає оволодіння спеціальними конструкторськими знаннями та вміннями, обізнаність у галузі суміжних наук, умінням застосовувати ці знання у своїй освітній практиці.

Фундаментом роботи спеціаліста з дизайну, який опановує технолого - конструкторську компетентність, є проектно-конструкторська діяльність. Якщо говорити про процес конструювання одягу, то проектно-конструкторська робота полягає в розробці конструкції предмета одягу, який складається з певних пов'язаних деталей (рукав, манжет, перед тощо). Проектування включає в себе технічні розрахунки параметрів креслення для майбутньої конструкції, пов'язані з аналізом первісних даних: ескізом, модними тенденціями, положенням конструктивних поясів, вибором прибавок на вільне облягання. Результатом процесу проектування є розрахунок, креслення, технічна документація, комп'ютерна інтерпретація графічного зображення. Тому й кваліфікація майбутнього фахівця з дизайну в частині формування технолого-конструкторської компетентності має бути на високому рівні.

Послуговуючись вище зазначеним, поняття технолого-конструкторської компетентності майбутніх дизайнерів одягу можна трактувати як багатоаспектне явище, що включає в себе прийняття відповідальних рішень при виконанні кваліфікованої роботи, вміння розробляти послідовність дій і удосконалювати роботу конструктора при проектуванні швейних виробів. Спеціаліст з розробки швейних виробів - конструктор-технолог, у своїй професійній діяльності вирішує різноманітні завдання. До службових обов'язків конструктора-технолога швейних виробів відносяться вирішення питань з художнього оформлення одягу, розробки конструкторських рішень отримання об'ємних форм виробу, конфекціонування пакету матеріалів, проектування технологічної послідовності втілення моделі у зразку чи серії, а також розв'язання управлінських та економічних задач [5, c. 26].

Формування технолого-конструкторської компетентності майбутніх фахівців з дизайну неможливе без застосування певних педагогічних прийомів, методів, технологій, оскільки спеціалістів хтось навчає, передає свої знання, вміння та навички, і від успішності цього процесу залежить ефективність професійної діяльності майбутнього робітника досліджуваної сфери. На нашу думку особливого значення в сучасному підході до освіти мають такі активні методи навчання, як розв'язання ситуаційних задач, дискусій, виконання творчих проектів. Але кожний етап процесу формування технолого - конструкторської компетентності характеризується окремим набором завдань, опанування яких потребує застосування різних методик, форм, видів навчальної діяльності. Тому цілком закономірним є виділення етапів формування досліджуваного явища й характеристики методів та форм, які реалізуються на цих етапах.

Технолого-конструкторська компетентність майбутнього фахівця з дизайну формується поступово, починаючи з шкільних часів й продовжуючи у вищі, і є поєднанням елементарної дизайнерської грамотності, власне дизайнерської грамотності та професійної дизайнерської компетентності. Елементарна дизайнерська грамотність - це не що інше як вміння зчитувати креслення, схеми, малюнки, таблиці й будувати їх за допомогою креслярських інструментів. Власне дизайнерська грамотність - усвідомлене використання нормативно обумовлених знань, необхідних для кваліфікованого фахівця з дизайну, що визначається своїм об'ємом та достовірністю разом із можливістю вільно орієнтуватися в світі інформаційних технологій та дизайнерських програм. Професійна дизайнерська компетентність - здатність прогнозувати та планувати професійну діяльність, готовність застосовувати отримані знання у процесі розв'язання професійних завдань, уміння працювати в команді, послуговуватися комунікативними уміннями та власним самостійним досвідом.

Згідно з охарактеризованими компонентами технолого-конструкторської компетентності виділимо п'ять етапів її формування, а саме: початковий, базовий, закріплювальний, формувальний, творчий.

I етап - початковий - розпочинається з опанування елементарних, базових понять основ дизайнерської діяльності: елементи креслення, геометрії, побудова об'ємних виробів, розвиток ручної праці, творчої уяви та смаку. Метод навчання, який доцільно застосовувати на цьому етапі, - групова робота, адже порівнюючи власну роботу з іншими, є можливість відстежити помилки, усвідомити та знайти шлях їх виправлення, щоб отримати максимально позитивний результат від своєї діяльності.

II етап - базовий - характеризується усвідомленим студіюванням і осягненням базових знань дизайнерських методів та положень, затверджених державними стандартами; фахівець опановує теоретичні аспекти побудови зображень просторових форм на площині, а також напрацьовує практичне виконання креслень. Ми вважаємо, що із завданням зацікавити студентів до навчання ефективно справляється метод проблемного навчання (викладач окреслює студентам проблему і визначає шляхи її розв'язання, що сприяє пошуку способів подолання проблеми через висування гіпотез): метод інверсій, аналогій, евристичних запитань, мозковий штурм, дослідницький. Зазначені методи стають гарним підґрунтям для активного пізнавального пошуку, допомагають створенню проблемних ситуацій, обміну знаннями та формуванню інформаційно-аналітичних умінь.

III етап - закріплювальний - майбутній спеціаліст з дизайну усвідомлено, доцільно, раціонально об'єднує дизайнерські вміння та навички використання традиційних методів і принципів побудови дизайнерської одиниці разом із інноваційними технологіями комп'ютерних систем автоматизованого проектування. Основною метою цього етапу є оволодіння студентами проектного методу в ході самостійної роботи. Дидактична взаємодія самонавчання і викладання спрямовується на освоєння цього методу. Увага студентів націлюється на вирішення протиріч між знанням і способами його застосування, між знанням і розвитком конструкторсько-технологічних умінь і навичок.

IV етап - формувальний - це дисципліни фахової підготовки, де майбутній спеціаліст формує дизайнерську базу професійних компетентностей, яких вимагає проектно-конструкторська робота і є максимально наближені до професійної діяльності. Принцип самоосвіти, самостійності та самостійної роботи стає пріоритетними на цьому етапі, головною метою якого є удосконалення вміння раціонально планувати і використовувати свій час та можливості. Зазначений вид роботи ставить перед студентом завдання бути активним в процесі отримання й засвоєння нових дизайнерських знань та відомостей. Викладач виконує консультативну та координувальну функції, що реалізується на основі індивідуального підходу до кожного студента.

V етап - творчий - застосування та збагачення отриманих дизайнерських умінь та навичок у процесі професійної діяльності. Вважаємо, що метод вирішення творчих задач і метод виконання творчих завдань повністю розкриватиме сутність діяльності майбутнього дизайнера. Аналіз методичної літератури, підручників і програм, вивчення передового досвіду наукового надбання показали, що рішення конструкторсько-технологічних завдань на заняттях в навчальних майстернях розвиває технічне мислення у студентів, виробляє у них творче ставлення до праці і підвищує рівень самостійності в роботі. На заняттях в навчальних майстернях студентів необхідно озброювати не тільки політехнічними знаннями і вміннями, а й виховувати у них прагнення до творчого підходу у вирішенні трудових завдань. Одним з найбільш ефективних засобів вирішення цих проблем є конструювання.

Сьогодні для розвитку конструкторсько-технологічної компетентності використовуються такі форми проведення занять, як бесіда, пояснення, вирішення завдань і виконання завдань. Найбільш ефективним є вирішення завдань. Метод вирішення творчих технолого-конструкторських завдань має найбільш широке застосування, охоплюючи всі прояви конструкторсько - технологічної діяльності студентів, включаючи технічну творчість в ході виконання творчих проектів.

Майбутній фахівець з дизайну - це особистість творча. І саме розвиток творчого підходу до вирішення професійних завдань є важливою умовою формування технолого-конструкторської компетентності. Ми вважаємо, що застосування інтенсивних методів навчання гарантує високий рівень сформованості професійних якостей фахівця. Так, метод «мозкового штурму, метод евристичних питань, метод багатовимірних матриць, метод інверсії, тренінгові методи, інтерактивні методики дозволяють слухачам подолати страх бути незрозумілими, реалізують ситуації успіху, розвивають комунікативні аспекти роботи дизайнера.

Ключовим вектором роботи майбутнього фахівця з дизайну є клієнтоорієнтованість, тобто підхід у діяльності, коли інтереси, вимоги, побажання клієнта стоять на першому місці задля швидкої і сумлінної їх реалізації з метою отримання двостороннього (клієнт-фахівець, фахівець - клієнт), ефективного результату. Тому професійне вирішення конфліктної ситуації шляхом компромісного рішення - важливе вміння фахівця з дизайну, формування якого можливе за умови оволодіння відповідними методиками впливу (переконання, порівняння, в окремих випадках критичний аналіз тощо).

Теоретичне й практичне оволодіння технолого-конструкторською компетентністю не має приймати форму «сухого», «одностороннього» (в форматі «викладач - слухач») процесу. Це має бути творчий і активний вид діяльності, який залучає всіх суб'єктів навчання до спільної роботи:

• проблемна лекція;

• семінар;

• конференція;

• ділові ігри;

• проблемні лабораторії;

• спецкурси;

• спецсемінари;

• тренінги.

Класичну лекцію-монолог доцільно перетворити у лекцію-дискусію, лекцію-діалог, лекцію-полілог. Метод лекції-дискусії застосовується, коли мета діяльності - виявити широкий спектр поглядів на центральну тему. Дискусія не передбачає приведення думок до «спільного знаменника» і сприяє виробленню у слухача власних поглядів. Лекції-діалоги передбачають участь двох викладачів (наприклад, дизайнера і психолога), що проводять лекцію в режимі бесіди, яка дозволяє висувати альтернативні думки, доповнювати схожі позиції [1]. Лекції-полілоги передбачають, що всі учасники визначають предмет бесіди, а потім в певному порядку, заданому викладачем, намагаються розвинути тему. В такій ситуації викладач є постачальником інформації, яка має бути зафіксована і осмислена слухачами.

Такий процес творчої діяльності, який залучає до роботи як слухачів, так і викладача (де викладач лише коригує, спрямовує і задає максимально оптимальний темп формування технолого-конструкторської компетентності) націлений на отримання позитивного результату, коли всі учасники освітнього процесу стають рівноправними: можуть доповнити твердження один одного, надають необхідну інформацію, вільно висловлюють свою думку, формують вміння швидко приймати рішення в нестандартних ситуаціях й нести відповідальність на них.

Становлення у майбутніх фахівців з дизайну знань стосовно методологічних та теоретичних основ формування технолого-конструкторської компетентності відбувається на лекційних заняттях. Пріоритетна мета практичних занять - побудувати самостійну навчальну діяльність, завдання якої розкрити творчі уміння та навички майбутнього фахівця з дизайну, основою яких є технолого-конструкторська компетентність. Організація самостійної роботи слухачів є одним з основних завдань викладача та вимагає врахування ряду взаємозалежних чинників, що впливають на розвиток творчого потенціалу слухачів.

На основі вище викладеного матеріалу ми розробили збірник завдань з курсу «Матеріалознавство», метою якого є здійснення самостійної роботи у процесі засвоєння змісту навчального матеріалу у кредитно-модульній системі навчання.

Комплекс завдань різноманітний: це завдання, що сприяють свободі вибору, завдання на доповнення, на визначення термінів, це структурування змісту навчального матеріалу. У збірнику запропоновано варіанти відповідей, що дають можливість проконтролювати правильність відповіді.

Запропоновані завдання можна використовувати для здійснення самоконтролю, взаємоконтролю, для проведення конкурсів, олімпіад.

Збірник завдань буде корисним учням профільних класів із швейного спрямування, учням професійно-технічних училищ, студентам технолого - педагогічних факультетів.

Приклад завдань із змістового модуля 1 з курсу «Матеріалознавство».

Тема: «Волокнисті матеріали та їх властивості. Загальні відомості про текстильні волокна.»

Завдання 1. Розшифруйте схему класифікації натуральних волокон:

професійний компетентність дизайн освіта

Завдання 2. Вкажіть, які волокна належать до названих груп: