Психолого-педагогічні аспекти патріотичного виховання молодших школярів в умовах російсько-української війни (2014-2022 рр.)

Дрогобич, Україна

Дрогобич, Україна

Nataliia Muliar

Candidate of Pedagogical Sciences,

Мета статті - виявити та проаналізувати психолого-педагогічні особливості патріотичного виховання в умовах російсько-української війни (2014-2022 рр.).

У межах визначеної мети необхідно вирішити такі завдання:

- здійснити психолого-педагогічну характеристику молодшого школяра як суб'єкта освітнього процесу;

- виявити та проаналізувати особливості сучасного процесу патріотичного виховання у початковій школі та поза нею;

Результати дослідження

Модель цього процесу створено нами за параметрами понять «громадянсько-патріотичне виховання», «громадянська компетентність», теоретико-методологічних основ цього процесу, суб'єктів педагогічної взаємодії та виховного впливу, шляхів, форм і методів, очікуваних результатів.

Визначення поняття «громадянсько-патріотичне виховання» дано в Концепції національно-патріотичного виховання дітей та молоді (Затверджено наказом МОН від 16.06.2015 № 641, редакція від 29.07.2019), яке у поєднанні із духовно-моральним та військово-патріотичним виступає основоположним, стрижневим виховним напрямом, що відповідає як нагальним вимогам і викликам сучасності, так і закладає підвалини для формування свідомості нинішніх і прийдешніх поколінь, які розглядатимуть розвиток держави як запоруку власного особистісного розвитку, що спирається на ідеї гуманізму, соціального добробуту, демократії, свободи, толерантності, виваженості, відповідальності, здорового способу життя, готовності до змін та до виконання обов'язку із захисту незалежності та територіальної цілісності України (Концепція, 2019).

Почуття патріотизму як особистісне та суспільне надбання є невід'ємним від набуття молодшими школярами громадянських компетентностей. Згідно з Державним стандартом початкової освіти сформовані громадянські компетентності, як динамічна комбінація знань, способів мислення, поглядів, цінностей, навичок, умінь, інших особистих якостей, це усі форми поведінки молодших школярів, які потрібні для ефективної та конструктивної участі у громадському житті та діяльності, а також уміння працювати з іншими на результат, попереджати і розв'язувати конфлікти, досягати компромісів. Зміст громадянсько-патріотичної компетентності становить здатність учня утверджувати власну гідність, відстоювати свої права та права інших, чинити спротив у ситуаціях, що загрожують почуттю гідності та здоров'ю, усвідомлювати себе часткою спільноти, активно спілкуватися з однолітками та дорослими, робити відповідальний вибір, брати участь у житті спільнот, до яких належить, усвідомлювати події громадського і політичного життя (Державний стандарт, 2019).

Як бачимо, сучасні умови повномасштабної війни, відкритої військової агресії РФ щодо України вимагають нових підходів і нових шляхів до виховання патріотизму як особистісної базової якості молодшого школяра.

Джерелами формування ціннісних орієнтацій і громадянської самосвідомості молодших школярів є культурні цінності і надбання нашого народу, історія і досвід державницького життя України в минулі часи, приклади мужності і героїзму українських козаків, Січових Стрільців, дисидентів, учасників революційних подій в Україні у 2013 -2014 роках, Героїв Небесної Сотні, учасників антитерористичної операції та операції об'єднаних сил у Донецькій та Луганській областях, спротиву анексії Автономної Республіки Крим Російською Федерацією, окупації та геноциду українського народу.

Метою процесу громадянсько-патріотичного виховання, як зазначено в Концепції, є становлення самодостатнього громадянина-патріота України, гуманіста і демократа, готового до виконання громадянських і конституційних обов'язків, до успадкування духовних і культурних надбань українського народу, досягнення високої культури взаємин. Воно сприяє єднанню українського народу, зміцненню соціально-економічних, духовних, культурних основ розвитку українського суспільства і держави (Концепція, 2019).

В умовах війни пріоритетною настановою патріотичного виховання постає військово-патріотичне виховання, що орієнтує молодшого школяра на готовність до захисту України, розвиває бажання здобувати військові професії, проходити службу у Збройних Силах України як особливому виді державної служби.

Теоретичні та методологічні основи процесу громадянсько-патріотичного виховання зосереджені в пакеті законодавчих актів з питань освіти, в наукових розробках проблеми, а також в принципах та настановах НУШ - формування компетентностей, партнерство учнів, учителів і батьків, дитиноцентризм, формування цінностей у наскрізному процесі громадянсько -патріотичного виховання (Бібік, 2017, с. 12-15).

Суб'єктами педагогічної взаємодії у системі «вчитель - вчитель», «вчитель - учень», «учень - учень» та виховного впливу як основи процесу громадянсько - патріотичного виховання постають учні, вчителі, батьки, а також сім'я, Церква, довкілля, громада, інституції державного та громадського життя, ЗМІ, мистецтво, фольклор тощо. Суттєвий і неоднозначно позитивний виховний вплив на молодших школярів в умовах війни здійснює символіка військового обмундирування, зброї, військової техніки, знешкодженого ворога, сигналів тривоги, бомбосховища, атрибутів поховального обряду, зруйнованого житла чи цілого міста тощо. Потрібна надзвичайна пильність дорослого (батьків, вчителя, старших братів і сестер) під час допомоги дитині уникнути психологічного травмування, витіснення ідеями і настановами смерті, руйнації, хаосу, небезпеки, війни образів миру, життя, гармонії і процвітання, які присутні в світогляді громадянина-патріота.

Вікові психолого-педагогічні характеристики молодшого школяра, як зазначає О. Степанов, пов'язані із його сенситивністю, інтенсивністю набуття досвіду соціальної поведінки, засвоєння цінностей та пріоритетів тощо. Це утвердження себе в новій соціальній ролі, формування нових компетентностей, розвиток вольових якостей, уваги, внутрішнього планування дій; ситуативна, нестійка дружба з ровесниками; формування самосвідомості і самооцінки; образне мислення, уява, ігрові форми діяльності тощо (Степанов, 2006, с. 67-68).

Важливим для нашого дослідження є висновок психолога про домінування в особистісній сфері молодшого школяра емоційного сприйняття над понятійним, про необхідність враховувати в обговоренні з дітьми проблем війни, емоційно трансформувати їх у позитив віри, надії і любові. Для психолого - педагогічної допомоги дитині необхідно, як радять психологи і педагоги, у спілкуванні з молодшим школярем виробити алгоритм у поєднанні позитивного слова, дії та емоції.

Вікові психолого-педагогічні характеристики молодшого школяра необхідно враховувати, обираючи шляхи і засоби, форми і методи в процесі громадянсько-патріотичного виховання. Реалізація засад педагогіки партнерства, особистісно орієнтованої педагогіки дозволяє впроваджувати факультативи громадянського та соціального змісту у варіативній складовій навчального плану, формувати здатності до співчуття, співпереживання як основи розуміння та сприйняття іншої людини, ситуації тощо, удосконалювати мовні компетентності у досконалому володінні рідною та іноземною мовами, створювати різноманітні педагогічні ситуації для формування громадянських і соціальних компетентностей.

Хвилина мовчання проводиться з метою вшанування світлої пам'яті, громадянської відваги і самовідданості, сили духу, стійкості та героїчного подвигу воїнів, полеглих під час виконання бойових завдань із захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України, мирних громадян, які загинули внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України (Указ Президента, 2022; Загальнонаціональна хвилина мовчання, 2022).

Як інтерактивна новітня, по суті освітня форма, хвилина мовчання може бути продовжена на ранковій зустрічі - в обговоренні молодшими школярами важливих ситуацій із власного життєвого досвіду чи то рідних та знайомих, або життя України. В обміні думками і враженнями молодші школярі набувають усвідомлення та емоційного ставлення до тих обставин, які стали причиною загальнонаціональної скорботної хвилини мовчання. На одній із таких ранкових зустрічей вчитель може запропонувати дослідження учнями значення на війні і в мирний час державних символів України. Це допоможе учневі початкових класів розпізнавати державні символи України, у логічно вибудованому тексті розповісти про Україну як свою Батьківщину, виявляти шанобливе ставлення до неї; пояснити, що значить бути громадянином України та які зв'язки Україна має з Європейським Союзом, іншими країнами світу. Засобами для виконання завдання-дослідження беремо взірець Державного прапора України, прапори інших європейських держав, Європейської Співдружності, квіти соняшника, папір, олівці та інше.

Учням пропонуємо запитання для огляду і бесіди про синьо-жовтий прапор як один із державних символів України: Розкажіть, яким ви бачите цей предмет? Назвіть його. Обстежте прапор за допомогою органів чуття (зору, дотику). Порівняйте із квіткою соняшника, з іншими предметами. Знайдіть у цих предметах спільне і відмінне. Де і коли використовуємо прапор? Як прапор використовують воїни на війні. Чому? Поміркуйте, чому український Державний прапор має такі кольори? Яким чином державу Україна розпізнають у світі? Від чого і від кого залежить слава нашої держави? Намалюйте і розкажіть про український прапор в певних ситуаціях, подіях. Розпитайте батьків, дідусів, бабусь про український прапор в минулому і в сьогоденні. Підготуйте розповідь про синьо-жовтий прапор України, подумайте та оберіть тих, хто хотів би почути вашу розповідь.

Очевидно, що пошук відповідей допоможе молодшим школярам підвищити рівень громадянської компетенції в інтеграції з іншими.

Наведений приклад роботи з учнями виявляє можливість використання різноманітних форм і методів, зокрема це урочні та позаурочні чи позашкільні форми; словесні, практичні, наочні методи, а також сучасні інноваційні технології (метод проектів, елементи дискусії, асоціативний кущ тощо); інтеграція змісту різних навчальних дисциплін та життєвого досвіду учнів для реалізації завдань формування громадянських компетенцій; дослідницька, пошукова, перспектива волонтерсько-благодійної роботи тощо.

Очікуваними результати громадянсько-патріотичного виховання молодших школярів є утвердження в свідомості і почуттях особистості адекватного розуміння мети і завдань захисної справедливої війни, осуд загарбництва та військової агресії, повага до культурного та історичного минулого України, Конституції, законів, державних символів; шанобливе, сповнене поваги і вдячності ставлення до військовослужбовця як до захисника України, героя; набуття громадянських компетентностей, особистісного життєвого досвіду у волонтерській діяльності до участі в процесах державотворення, житті громади, спілкуванні, спроможності дотримуватись встановлених правил і законів, готовність здійснити правильний вибір і взяти на себе відповідальність за його наслідки, розв'язувати конфлікти відповідно до принципів добра і справедливості; нетерпиме ставлення до агресії та насилля, українофобства та аморальності, толерантне ставлення до дружніх народів, культур і традицій; культивування в собі найкращих рис свого народу - працелюбності, свободи, миролюбності, справедливості тощо.

Як бачимо, умови російсько-української війни є фактором сучасного освітнього процесу та, зокрема, громадянсько-патріотичного виховання у ньому. Тема війни присутня у змісті освітнього процесу, обумовлює вибір форм і методів роботи з учнями на уроках і в позаурочний час. Важливою обставиною є те, що умови війни посилюють роль і значимість роботи психолога, який, зокрема, надає рекомендації усім учасникам освітнього процесу.

Узагальнюючи розрізнену інформацію (Козлова, Журавель, 2022; Підтримка, 2022), яку ми взяли із перевірених інтернет-джерел щодо психолого- педагогічних аспектів роботи з дітьми під час війни, ми розробили методичні рекомендації для вчителів і батьків щодо поводження з дітьми і психолого - педагогічної допомоги тим, хто з ними поруч.

Психологині А. Козлова і Т. Журавель ставлять питання про загрозу посттравматичного стресового розладу (ПТСР), його прояви та особливості протікання у дітей. Відчуття безпеки є основною умовою і однією із ключових потреб людської життєдіяльності. Умови війни зруйнували це відчуття і, натомість, увели кожного, незалежно від віку, статі, перебування у більш чи менш безпечному для життя і здоров'я місці, у стан стресу, що створює загрозу фізичному і психологічному здоров'ю дітей і дорослих. Після пережитого травматичного для психіки досвіду може розвинутися посттравматичний стресовий розлад як захисна реакція організму на причину і ситуацію потрясіння. Перебування в окупації, в ситуації постійного обстрілу, повітряної тривоги, руйнації, смерті підвищує можливість швидкого розвитку ПТСР. Цей стан виникає під впливом низки факторів, зокрема інтенсивності травматичної ситуації та її тривалості, раптовість та неможливість щось змінити в ній.

Важливими також є особистісні характеристики учасника, свідка травматичної ситуації, - вік, психологічна загартованість щодо таких ситуацій у життєвому досвіді. І якщо ми говоримо, зокрема, про дитину молодшого шкільного віку, то, очевидно, що її ще не сформованій психіці важко впоратися із сприйняттям побаченого, почутого, пережитого. Незважаючи на те, що дитина перебуває в зоні швидкого розвитку ПТСР, підтримка рідних чи психологічної служби може допомогти з мінімальними ризиками пережити травматичний досвід.

Дієвими є рекомендації для батьків і вчителів, які знаходяться біля дитини. По-перше, пам'ятати, що необхідно психологічно стабілізувати себе, адже лише тоді ми зможемо підтримати наших дітей. Безперечно, кожен має право на свою реакцію щодо будь-якої ситуації, однак важливо донести до свідомості дитини, що з часом все минеться, ви поруч, а ваша родина з усім впорається.

Наступними кроками дорослих для стабілізації ситуації і допомоги дитині є налагодження режиму дня, виконання звичних дій і справ, що поступово повертатиме відчуття стабільності і впорядкованості. Важливо налагодити спілкування з рідними та близькими, що надасть відчуття підтримки, налаштує на позитивні емоції, зніме відчуття самотності. Заняття фізичною роботою, виконання фізичних вправ, ігри з дітьми та прогулянки, допомога іншим людям, обмеження перегляду новин, в яких присутні сцени кровопролиття, лайлива лексика, негативно забарвлений емоційний контент, будуть сприятливими для емоційно-психічної стабілізації, попередження або ж виходу зі стану ПТСР.

Ознаками ПТСР, на думку психологів, у дітей є: постійне згадування пережитих подій і, водночас, уникнення того, що нагадує про пережите; емоційне напруження, що набуває вияву агресії, або ж апатії та емоційної відстороненості; нетривкий сон, жахіття в сновидіннях, плач посеред сну; тривожність, висловлювання страху повторення подій, що викликали цей стан; нестабільна увага, неможливість зосередитись під час розмови, навчання чи гри; відтворення в символічних образах гри, сюжеті малюнка пережитих подій та відчуттів, емоцій; в окремих випадках стан ПТСР може бути обтяжений проявами саморуйнівної поведінки, нанесенням собі ушкоджень тощо (Козлова, Журавель, 2022).

З метою надання молодшому школяреві допомоги у подоланні стану ПТСР, повернення до навчання і звичного життя дорослим необхідно, перш за все, дати дитині відчуття безпеки - своєю присутністю, поведінкою, висловлюваннями, діями і діяльністю. Вкрай необхідним є залучення дитини до занять фізичною культурою, танцями, прогулянками, ігровою діяльністю. Важливо відновити, якщо можливо, звичний до війни режим дня. Це дистанційне навчання в школі, спілкування з учителем та однокласниками, виконання домашнього завдання, допомога батькам в повсякденному житті, фізично-рухова активність, вчасний сон тощо. Позитивне наповнення цих звичних дій і виконання справ поверне дитині почуття захищеності, віру та надію про відновлення звичайного, мирного життя.

Почуття єдності та підтримки надасть дитині впевненість у тому, що батьки чи особи, які їх замінюють, завжди поруч, що вони її люблять та при потребі захистять. Тут важливим є тілесний вияв любові та безпеки - це обійми з близькими дорослими, тримання за руку тощо.

І батьки, і вчителі завжди повинні знайти час, щоб вислухати дитину, коли вона хоче щось розповісти, запитати та отримати відповіді на свої запитання.

У спілкуванні з дитиною треба уникати формулювань типу «не згадуй цього» або «забудь про це». Навпаки, можливість висловитися, виявити свої емоції і знати, що це дозволено, має для дитини терапевтичний ефект.

Важливо залучати дитину до соціальної активності у формі спілкування з однолітками, волонтерської діяльності разом з батьками та вчителями, однолітками в найближчому оточенні чи громаді. Це допомога переселенцям з окупованих територій, опіка над нужденними і хворими, прибирання прибудинкової території тощо. Якщо стан стресу в дитини має вияв агресії і гніву, необхідно формувати прийнятні поведінкові межі, розуміння ціннісного виміру життя в поняттях і чеснотах добра і зла, правди і кривди, провини і покарання, вчинку і винагороди тощо.

В роботі з дітьми дорослим (батькам, учителям) необхідно усвідомлювати індивідуальні особливості кожної дитини, цінність професійної психологічноїУпсихотерапевтичної допомоги. Тож, при можливості, звернутися за допомогою і консультацією до фахівця, який підкаже дитині та батькам, як справлятися з емоціями, навчитися релаксації, контролювати негативні спогади тощо.

Окремим і вкрай важливим питанням є дотримання правдивості, відсутність оманливого жалю в поясненні дитині того, що сталося в Україні - на чийому боці правда і де кривда, хто вчинив зло і хто та як захищається від нього. Варто пам'ятати, що правдива інформація, доступні для віку і сприйняття дитини слова, розуміння ситуації в цілому та причин того, що відбувається, є важливими і сприяють зціленню.

В умовах російсько-української війни 2014-2022 років серед виховних напрямів найбільш актуальними сьогодні виступають громадянсько - патріотичне, духовно-моральне, військово-патріотичне виховання як основні складові національно-патріотичного. Процес громадянсько-патріотичного виховання у початковій школі має свої особливості та суперечності, адже молодший шкільний вік є важливим періодом в онтогенезі, в набутті досвіду соціальної поведінки, почуттєвої, морально-етичної та естетичної сфери як основи для формування ключових освітніх компетентностей, подальшого розвитку та вдосконалення дитини.