Здоров’язбережувальна технологія "Навчання в русі" в контексті ідей Нової української школи

Размещено на http://allbest.ru

ЗДОРОВ'ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНА ТЕХНОЛОГІЯ «НАВЧАННЯ В РУСІ» В КОНТЕКСТІ ІДЕЙ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ

Євген Баженков,

кандидат наук з фізичного виховання і спорту, директор, Державна наукова установа «Інститут модернізації змісту освіти», Київ, Україна

Таміла Бережна,

кандидат педагогічних наук, старший дослідник, вчений секретар, Державна наукова установа «Інститут модернізації змісту освіти», Київ, Україна

У статті проаналізовано концептуальні положення технології «Навчання в русі», наголошено на актуальності та необхідності впровадження її в освітній процес закладів загальної середньої освіти.

Зроблено огляд праць вчених, які присвячені проблемі впливу рухової активності на розвиток інтелекту, формування особистісних якостей дитини, досягнення нею успіху.

Уточнено поняття «рухова активність» під яким розуміється комплекс методичних підходів оздоровчих заходів, що реалізуються через рух та у поєднанні й взаємодії між собою, а також сприяють формуванню, зміцненню й збереженню здоров'я учнів.

Надано рекомендації щодо впровадження технології «Навчання в русі» у закладах середньої освіти.

Ключові слова: здоров'язбережувальна технологія, навчання в русі, рухова активність.

рухова активність інтелект дитина освітній процес

Постановка проблеми. Пріоритетним напрямом національної школи є забезпечення у кожному закладі загальної середньої освіти відповідних умов навчання та виховання фізично і психічно здорової особистості. У завданнях Національної стратегії розбудови безпечного і здорового освітнього середовища у Новій українській школі від 25 травня 2020 р. № 195/2020 наголошено на важливості створення необхідних умов забезпечення якісних освітніх та медичних послуг, які сприятимуть реалізації інтелектуального, фізичного, соціального, емоційного розвитку та потенціалу учнів, впливатимуть позитивно у майбутньому на стан громадського здоров'я, економіки та демографії в цілому в Україні [18].

Фундаментальний розвиток сприйняття покращенню здоров'я дітей та учнівської молоді окреслено у Законах України «Про охорону дитинства» [12], «Про загальну середню освіту» [10], «Про оздоровлення та відпочинок дітей» [11] та ін. На важливості реалізації нових методів навчання наголошується в Концепції Нової української школи [14]. Ключовим концептом реалізації поставлених завдань є загальнонаціональна програма Президента України «Здорова Україна», яка стартувала 2021 року і передбачає розв'язання завдань, зокрема: здорове та практичне суспільство через створення умов для розвитку рухової активності, спорту, фізичного здоров'я.

Заклади загальної середньої освіти є центром, що сприяє усвідомленню кожною дитиною цінності життя й здоров'я, у якому створюються умови здорової життєдіяльності та гармонійного розвитку. Зазначена теза потребує пошуку нових форм і методів роботи, інновацій у системі навчання та виховання; впровадження в освітній процес здоров'язбережувальних технологій, формування у суспільстві умов до рухової активності та мотивації на здоровий спосіб життя. Визначальною позицією є позбавлення від традиційного стилю навчання учнів, який заархаїзовано словесними та наочними методами пасивного сприйняття навчальної інформації. Рухова активність є генеруючим та стимулювальним чинником у системі здорового способу життя, має ключове значення для вдосконалення фізичного розвитку та підготовленості дитячого організму до інтелектуальних навантажень, профілактики збільшення маси тіла та ін. У зв'язку з чим, проблема дослідження впровадження технології «Навчання в русі» в освітній процес закладів загальної середньої освіти стрімко актуалізується.

Аналіз останніх досліджень і публікацій підтверджує, що значна кількість науковців досліджує проблему здоров'язбереження у медичному та педагогічному аспектах. Є педагогічні технології, які визначають механізми та стратегію здоров'язбереження.

Науковці О. Ващенко і С. Свириденко трактують «здоров'язбережувальні технології» як «усі педагогічні технології, якими користується вчитель на уроці, можуть бути визначені (кількісно чи якісно) за ступенем впливу їх на здоров'я учнів» [3].

Відповідно до визначень М. Смірнова, здоров'язбережувальні освітні технології - це психолого-педагогічні технології, програми, методи, які спрямовані на виховання в учнів культури здоров'я; особистісних якостей, які б сприяли збереженню і зміцненню здоров'я; формування уявлень про здоров'я як цінності, мотивації на здоровий спосіб життя [17].

Під здоров'язбережувальною освітньою технологією Ю. Науменко розуміє систему, що створює максимально можливі умови для збереження, зміцнення і розвитку духовного, емоційного, інтелектуального, фізичного здоров'я всіх суб'єктів освіти (учнів, педагогів) [13].

М. Гончаренко [5, с. 33] розробила базову класифікацію здоров'язбережувальних технологій, яка охоплює: медико-гігієнічні технології; фізкультурно-оздоровчі технології; екологічні здоров'язбережувальні технології; технології забезпечення безпеки життєдіяльності; лікарсько-оздоровчі технології; соціально-адаптивні й особистісно розвивальні технології; здоров'язбережувальні освітні технології.

Проведений аналіз підтвердив, що здоров'язбережувальні технології - це послідовна, скоординована система дій педагогічного колективу, медичної та психологічної служб закладів освіти, батьків та учнів із широким залученням громадських організацій, що спрямована на збереження і зміцнення здоров'я учнів, формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя.

Проблему рухової активності учнів із позицій визначення належних її норм та фізіологічних механізмів підвищення вивчали: В. Бальсевич, А. Борисенко, Т. Круцевич та ін. Дослідники О. Андреєва, В. Ареф'єв, Г. Лещенко акцентувала дослідження питанням мотиваційних основ формування звички й потреби до систематичних занять фізичними вправами як складової здорового способу життя. Науковці І. Васкан, Ю. Цюпак досліджували проблему формування здоров'язбережувальних знань та навичок учнів; М. Малашенко, Н. Москаленко та ін. займалися питаннями визначення ефективних засобів, методів та форм раціонально організованої рухової активності та організаційно -педагогічних умов їх реалізації в освітній діяльності. І. Поташнюк охарактеризувала систему здоров'ябережувальних технологій та структурно-функціональну модель навчання учнів здоров'язбереженню засобами спеціальних методик, побудованих на основі міжпредметних зв'язків, сутність якої полягає у використанні комплексу спеціально запропонованих засобів на уроках [16].

Навчання в русі (навчання через рух) дітей як чинник розвитку інтелекту є предметом наукових досліджень українських учених, як: Т. Андрющенко, О. Богініч, Н. Денисенко, І. Макущенко та ін. Значний внесок у розвиток технології «Навчання в русі» здійснила О. Дубогай, яка розробила освітньо - рухову методику навчання учнів молодшого шкільного віку, а також реалізувала здоров'язбережувальні рухові технології в освітньому процесі початкової школи [7; 8].

Систематизуючи наукові студії підтверджено, що рухова активність суттєво сприяє дотриманню дитиною здорового способу життя, а також, в зменшенню негативного впливу на організм шкідливих звичок, підвищенню стресостійкості та соціалізації у суспільстві.

Зважаючи на значний доробок дослідників, проблема рухової активності дітей у закладах загальної середньої освіти залишається актуальною.

Метою статті є окреслення особливостей та пропозицій організації впровадження здоров'язбережувальної технології «Навчання в русі» у закладах загальної середньої освіти.

Виклад основного матеріалу дослідження. Орієнтація України на інноваційний світовий досвід потребує нових перетворень у національній освіті, починаючи з початкового етапу. У процесі розробки нових принципів сучасної української школи акцентовано на необхідності формування внутрішніх ціннісних переконань, критичного сприйняття дійсності, збереження самобутності, моделювання глобальних проблем і перспектив розвитку людства.

На першому плані є особистість, яка свідомо обирає індивідуальну освітню траєкторію відповідно до власних інтересів та здібностей, що визначають її освітні потреби. Для забезпечення успішної реалізації окреслених завдань можливо лише за умови створення у закладі освіти комфортних умов навчання і виховання здорової особистості. Оскільки, саме рухова активність є стимулювальним чинником у системі здорового способу життя, акцентуємо на деталізації поняття «рухова активність».

Проведений нами аналіз підтверджує, що на сьогодні у науці є багато дефініцій поняття «рухова активність». Визначення поняття «рухова активність» є найбільш поширеним у теорії та методиці фізичної культури.

Так, дослідник В. Бальсевич пропонує визначення поняття «рухова активність» як цілеспрямоване здійснення індивідом рухових дій, спрямованих на вдосконалення різних показників його фізичного потенціалу та засвоєння цінностей фізичної і спортивної культури [2, с. 244]. Проте, академік І. Бех зазначає, що рухова активність - це особливий вид діяльності, який полягає у системі рухових дій, що забезпечують взаємодію суб'єкта з навколишнім середовищем [2].

На думку Н. Долбишевої рухова активність - це невід'ємна частина способу життя та поведінки дітей, яка залежить від організації фізичного виховання, типу нервової системи, кількості вільного часу, морфофункціональних особливостей організму дитини, доступності спортивних споруд та мотивації до занять [6].

Дослідниця Д. Дзямська розглядає навчання через рух як педагогічну систему форм та методів навчання й терапії, яка ґрунтується на природному спонтанному русі організму. Людина рухається, а через рух активуються відчуття, завдяки яким пізнається навколишній світ [19].

У своїй концепції Л. Галаманжук зазначає, що рухову активність правомірно розглядати як комплекс характеристик організму, а саме усіх показників фізичного стану (соматичне здоров'я, фізична підготовленість, працездатність), фізичної активності та показників психофізіологічних станів [4]. Деякі дослідники до рухової активності відносять різні види рухів, але які спрямовано на навчальну діяльність та задоволення природних потреб дитини та [18].

Отже, аналіз наукових досліджень щодо рухової активності дозволив нам розглядати це поняття, як комплекс методичних підходів оздоровчих заходів, що реалізуються через рух та у поєднанні й взаємодії між собою, а також сприяють формуванню, зміцненню й збереженню здоров'я учнів.

Оскільки зміст освіти початкової школи необхідно конструювати на основі методичних підходів (гуманістичного, системно-цільового, особистісно орієнтовного) та дидактичних принципів (розвивально-рухового навчання, природовідповідності), які базуються на інтеграції пізнавальної та рухової діяльності на основі використання поєднаних форм і методів навчання вважаємо за необхідне висвітлити досвід впровадження такої здоров'язбережувальної технології як «Навчання в русі», яка належить до фізкультурно-оздоровчих технологій. Автор розробки дослідниця О. Дубогай зазначає, що унікальним інструментарієм здоров'язбережувальної технології «Навчання в русі» є рухова активність, спрямована на розвиток внутрішньої мотивації, глибше вивчення навчального матеріалу, що розширює діапазон можливостей рівнів пізнання (знання, розуміння, застосування, аналіз, синтез, оцінка) [7, с. 69]; пропонує інтерактивні методи, а також вказує на широкий спектр їх виховних функцій.

Аналіз наукових праць з проблеми показав, що технологія «Навчання в русі» сприяє створенню таких умов освітнього середовища, які стимулюють до засвоєння нових знань, творчого мислення, вільного висловлювання власних думок; створює атмосферу доброзичливості, взаєморозуміння, налаштовує позитивний діалог між учителем та учнями. Стрижнем пропонованої технології «Навчання в русі» є психолого-педагогічні аспекти, пов'язанні з необхідністю врахування інформації про фізичний розвиток кожного учня, рівень адаптаційних можливостей, пристосування учня до шкільного режиму, психофізичну та рухову підготовленість м'язів тулуба. З цією метою розроблено комплекси рухових дій, дидактичних ігор, імітаційних фізичних вправ розвитку дитини, в яких інтегрується зміст, методи та критерії (показники педагогічної діагностики розвитку дитини), що застосовує вчитель, які і досі впроваджуються в освітній процес закладів загальної середньої освіти.

Так, з 2016 року відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 02.11.2016 № 1312 спільно із Національним педагогічним університетом імені М. П. Драгоманова реалізовувався експеримент у 10 областях України: Вінницькій, Волинської, Дніпропетровській, Кіровоградській, Сумській, Тернопільській, Черкаській, Чернігівській, Харківській, Хмельницькій областях та м. Києві, метою якого було впровадження технології «Навчання в русі» та розроблення здоров'язбережувальної системи навчання у закладах загальної середньої освіти. До експерименту було залучено 46 закладів загальної середньої освіти, 118 учителів та 9727 учнів початкових класів.

Запроваджені в процесі експерименту здоров'язбережувальні рухові технології передбачали зміну діяльності, зміну інтелектуального, емоційного та рухового її видів, що стимулювало миттєвому мисленню учнів, покращенню їхньої рухової активності, запобіганню розумовій втомі.

Педагогічні колективи експериментальних закладів освіти відмітили позитивні результати практичного впровадження технології «Навчання в русі», а саме: це дало можливість учителю інтегровано реалізовувати нові форми і методи засвоєння знань, істотно змінити методику управління навчальною діяльністю учнів, досягти запобігання розумової та фізичної втоми в учнів під час довготривалого сидіння за партою, зняти перевантаження на хребет, поліпшити психоемоційний настрій учнів тощо. На рисунку 1 можна побачити динаміку змін, які відбулися у стані здоров'я учнів початкових класів під час проведення експерименту з 2017 по 2021 роки.

Рис. 1. Зміни стану здоров'я учнів початкових класів з 2017 по 2021 р.

Практично підтверджено, що впровадження здоров'язбережувальної технології «Навчання у русі» вплинуло на професійну майстерність кожного вчителя, ефективність їх досвіду роботи, активізувало творчо-пошукову діяльність (див. рис. 2).

Рис. 2. Готовність учителів до впровадження технології «Навчання в русі»

Отже, у процесі експерименту доведено, що здоров'язбережувальна технологія «Навчання у русі» сприяє активному формуванню здорової, інтелектуально і фізично розвиненої особистості; надає доступ учням до нетрадиційних, інтегрованих форм засвоєння навчального матеріалу на основі створеного вчителем можливості рухово-творчого відбиття уяви про рівень сприйняття сутності змісту освіти.

Висновки з дослідження і перспективи подальших розвідок.

Проведений нами аналіз теорії та практики навчання в русі дає підстави стверджувати, що рухова активність є важливим, фундаментальним чинником формування, збереження, зміцнення здоров'я та фізичного й розумового розвитку учнів. Технологія «Навчання в русі» базується на комплексі психолого-педагогічних форм та методів роботи, які виконують функції оздоровлення, спрямованих на розвиток інтелекту учнів, а її особливості полягають в інтеграції пізнавальної й рухової діяльності учнів під час навчання шляхом спеціально підібраних фізичних вправ та ігор як стимуляторів фізіологічних механізмів, що підвищують ефективність перебігу психічних процесів та розумового, психоемоційного розвантаження; спонукають до миттєвого мислення, рухової активності, своєчасно запобігають розвитку розумової втоми, навчають гуманного спілкування з однолітками, розвивають особистісну відповідальність.

Попри широкий спектр досліджень, науковці єдині в тому, що для покращання фізичного стану та здоров'я учнів необхідно підвищувати їхню рухову активність шляхом самостійних занять фізичними вправами у чому ми вбачаємо перспективи подальших наукових досліджень.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бальсевич В. К. Онтокинезиология человека. М.: Теория и практика физ. Культуры. 2000. 275 с.

2. Бех І. Д. Виховання особистості. К.: Либідь, 2003. Т. 2. С. 215-225.

3. Ващенко О. М. Організація здоров'язберігаючої діяльності початкової школи. Початкова освіта. 2005. № 46 (334) С. 57-58.

4. Галаманжук Л. Л. Концепція розвитку превентивної рухової активності дітей дошкільного віку у процесі занять фізичною культурою. Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Педагогіка. № 1. С. 36-43.

5. Гончаренко М. С., Лупаренко С. Є. Поняття «валеопедагогіка» та «педагогічна валеологія» у психолого-педагогічній літературі. Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології : [науковий журнал]. Суми: СумДПУ, 2010. № 1 (3). С. 30-38.

6. Долбишева Н. Г. Теоретико-методичні основи формування знань про фізичне здоров'я в системі фізичного виховання у старшокласників : автореф. дис. ... канд. наук з фіз. виховання і спорту: 24.00.02. Київ. 2006. 20 с.

7. Дубогай О. Навчання в русі. Здоров'язберігаючі педагогічні технології в початковій школі: метод. посібник. Київ: Шкільний світ, 2005. 112 с.

8. Дубогай О. Освітньо-рухова методика навчання учнів молодших класів в системі здоров'язбереження. Вісник Інституту розвитку дитини. Серія: Філософія, педагогіка, психологія. Вип. 38. 2015. С. 61-67.

URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vird_2015_38_11

9. Дубогай О. Д., Цьось А. В. Навчання в русі. Здоров'язбережувальні педагогічні технології для дошкільнят та учнів: навч. посіб. Луцьк: Вежа-Друк, 2017. 324 с.

10. Закон України «Про загальну середню освіту». Відомості Верховної Ради України. 1999. № 29. С. 547-562.

11. Закон України «Про оздоровлення та відпочинок дітей»: прийнятий 4 вересня 2008 року № 3 75-VI. Верховна Рада України. URL:

ww.zakon.rada.gov.ua

12. Закон України «Про охорону дитинств». Відомості Верховної Ради України. 2001. № 30. С. 604-614.

13. Науменко Ю. В. Здоров'язберігаюча діяльність школи. Педагогіка. 2005. № 6. С. 37- 44.

14. Нова українська школа. Концептуальні засади реформування середньої школи. URL: http://mon.gov.ua/Новини202016/12/05/konczepcziya.pdf

15. Пивовар А. А. Поєднаний розвиток фізичних і пізнавальних здібностей дітей 5 і 6 років у процесі фізичного виховання : автореф. дис. ... канд. наук з фіз. вих. іспорту : 24.00.02. Львів: ЛДІФК, 2005. 20 с.

16. Поташнюк І. В. Теоретичні і методичні засади застосування здоров'язбережувальних технологій навчання учнів у загальноосвітніх навчальних закладах : автореф. дис.... д -ра пед. наук: 13.00.03. К., 2012. 42 с.

17. Смирнов Н. К. Здоровьесберегающие образовательние технологии в работе учителя и школы. М. : Упраление ГОУ, 2003. 272 с.

18. Указ Президента України від 25 травня 2020 року № 195/2020 «Про Національну стратегію розбудови безпечного і здорового освітнього середовища у Новій українській школі». Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/195/2020#Text

19. Dziamska D. Edukacja przez ruch. Fale, spirale, jodelki, zygzaki (miзkka). Warszawa : Wydawnictwo : Nowa Era, 2015. 60 s.

Ievgen Bazhenkov, Tamila Berezhna

Health-saving technology «Learning in motion» in the Context of Ideas of the New Ukrainian School

The article analyzes the conceptual principles of the technology «Learning in motion», and emphasizes the relevance and necessity of its implementation in the educational process of general secondary education institutions.

An overview of the scholars' works is devoted to the problem of the influence of motor activity on the development of intelligence as well as the formation of the child's personal qualities, and the achievement of success.

The concept of «motor activity» is clarified, which means a set of methodological approaches to health activities that are implemented through movement and in combination and interaction with each other, as well as contribute to the formation, strengthening and maintaining students ' hea lth.

Recommendations for implementing the technology «Learning in Motion» in secondary schools are provided.

Key words: health-saving technology, learning in motion, motor activity.

Размещено на Allbest.ru