Становлення університетської автономії: вітчизняний і європейський досвід
Розгляд процесу становлення університетської автономії у вітчизняних та європейських закладах вищої освіти на основі аналізу принципів автономії у Європі. Дослідження основних позицій видів автономії: організаційної, академічної, фінансової, кадрової.
| Рубрика | Педагогика |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 26.06.2023 |
| Размер файла | 347,4 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Відділ науково-дослідної роботи та атестації наукових кадрів
Державна наукова установа «Інститут модернізації змісту освіти»
Становлення університетської автономії: вітчизняний і європейський досвід
Оксана Власюк, кандидат сільськогосподарських наук,
старший науковий співробітник
Тетяна Дараган, завідувач сектору
У статті розглядається процес становлення університетської автономії у вітчизняних та європейських закладах вищої освіти. Викладений матеріал базується на аналізі принципів університетської автономії у Європі та на результатах онлайн-опитування серед вітчизняних науково-педагогічних працівників та здобувачів вищої освіти на тему: «Впровадження автономності українських закладів вищої освіти в контексті європейського досвіду університетської автономії». Комплексно досліджено основні позиції чотирьох видів автономії: організаційної, академічної, фінансової, кадрової. Визначено основні положення становлення університетської автономії у вітчизняних закладах вищої освіти у порівнянні з правилами та умовами, за якими працюють університети у Європі. Оцінено рівень впровадження різних видів університетської автономії та визначено її основні чинники. Проаналізовано успішність реалізації університетської автономії у країнах Європи та визначено проблеми у вітчизняних закладах вищої освіти. Оцінено рівень впровадження автономії у вітчизняних закладах вищої освіти як недостатній. Встановлено, що концепція університетської автономії забезпечується через реалізацію закладами вищої освіти повноважень щодо самостійного прийняття внутрішньо-управлінських рішень, самостійного регулювання освітнього процесу та залучення висококваліфікованих науково - педагогічних працівників, проведення науко-дослідних робіт, участь у грантах, аналіз та публічність власної діяльності, виконання фінансово - господарської діяльності, взаємодія з державою, бізнесом, іншими закладами вищої освіти та міжнародними організаціями.
Ключові слова: автономія, європейський простір, заклади вищої освіти, якість освіти, конкурентоспроможність.
Oksana Vlasyuk, Tanya Daragan
Establishment of University Autonomy: Domestic and European Experience
The article mentions the need to modernize domestic higher education in the context of the European experience of university autonomy. The presented material is based on the analysis of the principles of university autonomy in Europe and the results of an online survey among domestic researchers and applicants for higher education on the topic: "Implementing the autonomy of Ukrainian higher education institutions in the context of European experience of university autonomy. "
The main points of the formation of university autonomy in Ukraine in comparison with the rules and conditions under which European universities operate are the right to: independently develop educational programs and determine the set of disciplines; award academic degrees and titles; to establish the normative number of applicants for higher education; develop Rules for admission to study; issue a document on higher education; decide on the recognition of foreign diplomas and degrees; to cancel the decision on awarding the degree of higher education; to elect the head of the institution; freely choose the mechanism for assessing the quality of education; to form science or technology parks; determine the academic structure; invite potential employers to scientific councils; regulate wages.
The results of research indicate the need for simultaneous implementation of all types of autonomy: academic, organizational, personnel and financial. Because the concept of university autonomy is ensured through the implementation of higher education institutions' powers to independently make internal management decisions, self-regulate the educational process and attract highly qualified research and teaching staff, conduct research, participate in grants, analyze and publicize their activities, financially -economic activities, interaction with the state, business, other higher education institutions and international organizations.
Key words: autonomy, European space, higher education institutions, quality of education, competitiveness
Вступ
університетська автономія
Постановка проблеми. Наша країна чітко визначила орієнтир на входження до світового економічного, політичного та освітнього простору. Сферу вищої освіти України дедалі більше охоплюють євроінтеграційні процеси. Модернізація системи вищої освіти має відбуватись в гармонії з європейськими вимогами. В умовах формування інноваційного суспільства формуються науково обґрунтовані підходи щодо підготовки спеціалістів нового покоління, які відповідатимуть вимогам європейських стандартів. Все це зумовлює зростання ролі вищої освіти в досягненні соціально-економічного прогресу та конкурентоспроможності держави. Сучасний ринок праці, освітянський ринок і, зокрема, ринок споживчих уподобань щодо вищої освіти вимагає від закладів вищої освіти оперативного врахування змін економічної ситуації, нових тенденцій та вимог ринку, що багато в чому залежить від здатності й можливості університетів самостійно ухвалювати рішення в умовах надзвичайно мінливого середовища. Для цього заклади вищої освіти повинні бути гнучкими та адаптивними до змін в освітянському середовищі. Якість життя сучасного суспільства безпосередньо пов'язана з якістю вищої освіти, яка визначається як рівнем університетської автономії, так і автономним статусом закладів вищої освіти відносно до держави. Держава повинна забезпечувати належну основу та належні умови, завдяки яким університети можуть виконувати свою місію найкращим чином. Системи, які надають університетам мало автономії, тим самим обмежують їхню ефективну діяльність.
Сьогодні надзвичайно актуальним є питання досконалої університетської автономії. Чинний Закон України «Про вищу освіту» надає закладам вищої освіти самостійності у вирішенні багатьох питань щодо своєї діяльності. Однак, перед науковцями постало питання дослідити причини й суперечності, які перешкоджають процесам автономії ЗВО в Україні, та розробити оптимальні підходи щодо розв'язання цих проблем і створити практичні рекомендації щодо формування нових конкурентних переваг вітчизняних ЗВО на міжнародній освітній арені.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання становлення та розвитку університетської автономії не залишається поза увагою як зарубіжних, так і вітчизняних дослідників. Багато вчених вважає, що основою конкурентоспроможності та посилення привабливості закладів вищої освіти на міжнародному та національному рівнях і є саме університетська автономія. Як зазначає I. Siddikov [1, с. 25] автономія закладів вищої освіти відображає рівень їх децентралізації, що веде до самоорганізації, самоврядування, саморегуляції, та проявляється в адміністративному, фінансовому й педагогічному аспектах.
У науковій літературі університетська автономія трактується як інституційна форма академічної свободи. Як наголошує вчений Р. Бердахл [2, с. 169] поняття «університетська автономія» та «академічна свобода», взаємопов'язані. Він стверджує, що необхідною основою успішності закладу вищої освіти є університетська автономія, яка ґрунтується на принципах академічних свобод. Однак, заклади вищої освіти мають тісний зв'язок з державою. І, як зазначають дослідники M. Dobbinsa та Ch. Knillb[3, с. 67], університетська автономія не означає абсолютну свободу, оскільки заклади вищої освіти мають тісний зв'язок з державою та суспільством. А в академічному самоуправлінні університети фінансово залежать від держави, що обмежує їх можливості для стратегічних інвестицій.
Дослідники активно визначають залежність між університетською автономією та результатами навчання. Так, P. Aghion [4] у своїх працях проводить кореляцію між рейтинговими результатами університетів та рівнем автономії. Як засвідчує автор, університети з високими рейтинговими показниками мають вищий рівень автономії, що проявляється у самостійному підборі університетом викладацько-професорського складу та визначенні науково-педагогічним працівникам відповідного рівня заробітної плати. Томас Естерман [5, с. 28], директор з урядування, фінансування та розробки суспільної політики Асоціації європейських університетів, стверджує про зв'язок рівня інституційної автономії, особливо фінансової та здатністю університетів залучати додаткові джерела фінансування. Європейські дослідники Т. Естерман, Т. Ноккала, М. Стайнел [6, с. 57] стверджують, що рівень фінансових активів та інструментів, додатково залучених університетами, тісно пов'язаний з автономією в управлінні персоналом та встановленні заробітної плати для науково-професорського та адміністративного персоналу.
Розвиток університетської автономії досліджували вітчизняні науковці, а саме: М. Згуровський, С. Калашникова, В. Луговий, Ю. Рашкевич, Ж. Таланова та інші. Аналіз становлення автономії у закладах вищої освіти дозволив дослідникам стверджувати, що не має ідеальної моделі університетської автономії, проте є базові принципи та критерії, які й визначають її основні елементи. Вітчизняні вчені С. Калашникова, О. Сич [7, с. 66] розглядають університетську автономію «як спроможність університетів самостійно приймати рішення щодо чотирьох напрямів діяльності - організаційних структур, фінансових питань, управління персоналом та академічних справ». Для того, щоб бути успішними, університети повинні мати можливість приймати власні рішення. А розширення автономії вітчизняних закладів вищої освіти має сприяти розв'язанню системних проблем, які роками накопичувались у вітчизняній системі вищої освіти.
Слід зазначити, що ступінь розробки даної проблематики недостатній та потребує додаткових досліджень.
Мета статті. Проаналізувати досвід впровадження університетської автономії в Європейських країнах; дослідити й порівняти з європейським досвідом стан впровадження автономності українських закладів вищої освіти.
Для досягнення мети нами у 2019-2021 рр. серед науково-педагогічних працівників та здобувачів вищої освіти проводилось онлайн-опитування на тему: «Впровадження автономності українських закладів вищої освіти в контексті європейського досвіду університетської автономії». В анкетуванні на анонімній та безоплатній основі взяли участь близько 800 науково - педагогічних працівників зі 105 закладів вищої освіти та 650 здобувачів вищої освіти із 81 ЗВО [8]. У проведеному дослідженні не ставили за мету отримати репрезентативну вибірку за певними параметрами, оскільки, зважаючи на формат проведеного опитування, її не можливо було б визначити навіть пропорційно структурі мережі ЗВО різного типу. Для оформлення та оброблення результатів анкетування статистичними методами та методом контент-аналізу використано інтернет-ресурс Google Form з доповненням Advanced Summary by Awesome Table.
Виклад основного матеріалу дослідження
Оскільки Україна приєдналася до Болонської конвенції, то питання розширення університетської автономії, як ключового фактора розвитку та основного шляху, яким рухається вища освіта в Європі та і в цілому світі залишається сьогодні актуальним. Модернізація системи вищої освіти в Україні здійснюється на принципах автономії закладів вищої освіти. Дієва автономія ЗВО в усіх її аспектах сприятиме підготовці конкурентоспроможних фахівців, а отже й посилить процес інтеграції нашої країни до єдиного європейського освітньо-наукового простору. Під час реформування вищої освіти пріоритетом залишається збереження культурної різноманітності національної системи освіти, покращення співпраці з зарубіжними науковими та освітніми установами, мобільність здобувачів вищої освіти, конкурентоспроможність університетів як серед вітчизняних закладів вищої освіти, так і на міжнародному рівні.
Розвиток вищої освіти в Європі ґрунтується не тільки на інституційній автономії чи академічній свободі, а й сприяє якості підготовки висококваліфікованих кадрів, економічній привабливості, соціальній згуртованості та є відкритим і співпрацює з вищою освітою інших країн світу.
У сучасній Європі університетську автономію ототожнюють як «відповідальну незалежність» і розглядають як оптимізацію та децентралізацію управління вищою освітою, посилення контролю та відповідальності за якість надання освітніх послуг, чіткою й прозорою підзвітністю не лише органам управління і здобувачам вищої освіти, а й суспільству взагалі.
Аналіз становлення університетської автономії в європейських країнах свідчить про відсутність єдиної ідеальної моделі університетської автономії. Однак існує набір базових критеріїв, які й визначають основні елементи та принципи автономії закладів вищої освіти [7, с. 70].
Так, у Лісабонській декларації європейських університетів [9] визначено такі основні позиції автономії:
- організаційна автономія, що ґрунтується на складанні статутів самих університетів, визначенні академічних структур, укладанні контрактів, можливості обрання керівника ЗВО;
- академічна автономія, яка визначається самостійним рішенням щодо освітніх ступенів, самостійною розробкою навчальних та наукових програм, методів викладання та дослідження;
- кадрова автономія, яка включає відповідальність за прийняття на роботу викладачів та іншого персоналу, оплату заробітної плати, просування по службі;
- фінансова автономія, основними елементами якої є отримання та розподіл фінансування, встановлення плати за навчання, збереження надлишкових коштів.
З 2014 року Україна обрала свій шлях університетської автономії, що базується на незалежності, самостійності, відповідальності ЗВО щодо якості надання освітніх послуг, академічних свобод, організації освітнього процесу та наукових досліджень, економічної діяльності, внутрішнього управління та самостійного добору кадрів [10]. Розширення університетської автономії ґрунтується на взаємодії закладу вищої освіти з ринком праці, а отже з економічними процесами розвитку не тільки держави, а й суспільства взагалі. Крім цього впровадження автономії у вітчизняних закладах вищої освіти сприятиме подоланню системних проблем, які накопичились у системі вищої освіти. До них можна віднести: велику кількість закладів вищої освіти з невідповідністю матеріально-технічної та інтелектуальної бази освітнім стандартам; недостатній рівень оплати праці науково -педагогічних працівників; вік наукових кадрів, недостатній рівень фінансування наукових досліджень та відсутність необхідної науково-дослідної бази; відрив викладання від сучасної науки, та недостатня взаємна праця з міжнародною інтелектуальною спільнотою [11, с. 45].
Аналіз світового та європейського досвіду свідчить про те, що управління та адміністрування закладом вищої освіти має визначатися не лише на принципах поваги до університетської автономії та академічної свободи, а й відкритості, прозорості та відповідальності перед суспільством.
У статті 3 Закону України «Про вищу освіту» зазначено, що формування та реалізація державної політики у сфері вищої освіти забезпечується шляхом «розвитку автономії вищих навчальних закладів та академічної свободи учасників освітнього процесу. Автономія вищого навчального закладу зумовлює необхідність таких самоорганізації та саморегулювання, які є відкритими до критики, служать громадським інтересам, встановленню істини стосовно викликів, що постають перед державою і суспільством, здійснюються прозоро та публічно» [10].
Рівень інституційної автономії констатує наскільки нормативно-правова база системи вищої освіти дає можливість закладам вищої освіти втілювати права та свободу своєї діяльності. Однак, університетська автономія не означає відсутність контролю з боку держави, а формування оптимально вигідних умов розвитку вищої освіти.
Аналіз літературних джерел свідчить, що попри важливість розширення інституційної автономії, успішність її реалізації значно відрізняється у країнах Європи. За результатами аналізу найвищий рівень розвитку організаційної автономії спостерігається у Великій Британії, Данії, Фінляндії, Естонії, Північній Рейн-Вестфалії (відповідно 100%, 94%, 93%, 87% та 84%) [12, с. 41]. Що стосується України, за нашими дослідженнями рівень організаційної автономії низький та становить 39,5%. Це говорить про обмеженість впровадження її показників. Так, процес обрання ректора встановлено Законом України «Про вищу освіту», а кандидатура його ухвалюється урядом. У Європейських країнах виборча система ректора визначається університетом і не керується законодавством та міністерством. У більшості країн університети мають відносну свободу у визначенні адміністративних структур, формування ж академічних структур є дещо обмеженим і регулюється законодавчою базою. Поряд з цим помітною є тенденція щодо залучення зовнішніх учасників до наглядових та вчених рад. Участь зовнішніх представників в управлінні університетом необхідна для налагодження міцної співпраці з промисловістю та бізнесом. В Україні ж існує проблема введення представників бізнесу та влади до Наглядових рад закладів вищої освіти. За результатами наших досліджень лише 24% науково-педагогічних працівників зазначили про залучення таких зовнішніх учасників у своїх ЗВО (рис. 1).
Рис. 1. Впровадження організаційної автономії у вітчизняних ЗВО
Фінансова автономія закладів вищої освіти характеризується рамками державного фінансування та фінансовим потенціалом. Стабільний розвиток європейських університетів забезпечується (близько 70%, за даними Світового банку) державним фінансуванням через довгострокові контракти як на національному, так і на регіональному рівнях. Решта фінансування університети отримують з інших джерел: міжнародні гранти, надання платних послуг, благодійні внески, плата за навчання. Університети Європи можуть позичати гроші, однак не більше максимально встановленого розміру запозичень. Крім цього, багато європейських університетів можуть брати плату за навчання з частини здобувачів вищої освіти. Однак існують обмеження: чим вищий рівень державного фінансування, тим менше свободи щодо збору оплати зі студентів [5, с. 30; 13, с. 49].
Система вищої освіти України характеризується недостатнім рівнем фінансової автономії і, за результатами наших досліджень, становить 40,9%. Крім державного фінансування вітчизняні заклади вищої освіти отримують прибуток через плату за навчання. А надходження з інших джерел є досить низьким. Необхідно налагодити взаємодію університетів і бізнесу задля посилення бюджету через комерціалізацію наукових розробок.
Вітчизняні заклади вищої освіти не можуть самостійно здійснювати фінансові активи та бути повноцінними господарями фінансової діяльності.
Однак, як показали дослідження, вони мають право самостійно встановлювати плату за навчання, про що засвідчило 62,3% опитаних науково-педагогічних працівників (рис. 2). Проте, плата за навчання має бути адекватною і зваженою для того, щоб не перешкоджати заповненню ліцензійного обсягу здобувачів вищої освіти.
Рис. 2. Стан впровадження елементів фінансової автономії у вітчизняних ЗВО
За дослідженнями європейської асоціації університетів [12] Україна посідає 22 місце серед 30 можливих показників фінансової автономії. Для вітчизняних ЗВО вкрай необхідно удосконалити механізми фінансування задля наближення до європейських освітніх систем. Важливим при цьому є знаходження шляхів комерціалізації результатів своїх досліджень, а саме: проведення сертифікованих курсів, майстер -класів, технологічних розробок, які будуть використовуватись у різних сферах суспільства.
Закон України «Про вищу освіту» надає кадровій автономії найвищий рівень формальної автономії. Однак, політичні, урядові та громадські структури часом беруть надмірну участь у кадрових рішеннях та впливають на керівництво закладів вищої освіти. Більшість європейських університетів мають значну гнучкість у розв'язанні кадрових питань, оскільки самостійно набирають персонал та оплачують заробітну плату своїм співробітникам. Викладачі ж та працівники українських ЗВО мають низький рівень оплати праці, яка не відповідає навіть середній заробітній платі в Європі. На відміну від європейських університетів вітчизняні науково-педагогічні працівники не мають статусу державного службовця. Тому професія наукового та науково - педагогічного працівника стає менш привабливою для сучасної молоді.
На думку опитаних науково-педагогічних працівників основними напрямами реалізації кадрової автономії є: регулювання питання заробітної плати, встановлення доплати за додаткові досягнення із власного бюджету (майже 63% опитаних респондентів зазначили про його першочерговість); 51% респондентів вважають необхідним формування та затвердження власного штатного розпису; майже 46% опитаних вважають за доцільне самостійно визначати процедуру підвищення працівників; 39% опитаних науково-педагогічних працівників визначили як один із способів поліпшення рівня кадрової автономії - право закладу вищої освіти самостійно, без погодження міністерством, призначати співробітників на всі посади, в тому числі ректора і проректорів (рис. 3).
Рис. 3. Першочергові напрями реалізації кадрової автономії
Важливим питанням підвищення кадрової автономії українських закладів вищої освіти є необхідність залучення до освітнього процесу провідних учених з інших країн, використання різних наукових програм академічного обміну. Це забезпечить входження вітчизняної вищої освіти до європейського освітнього простору, об'єднання вітчизняних науковців зі світовою науковою спільнотою.
Проявом академічної автономії є здатність закладу вищої освіти самостійно окреслювати організаційну стратегію, формувати академічний профіль, а саме: розробляти або скасовувати освітні та наукові програми, приймати рішення щодо структури та змісту освітньо-наукових програм, відповідати за їх якість, приймати рішення щодо набору здобувачів вищої освіти. Власне академічна автономія передбачає можливість суттєвого підвищення якості освітніх послуг, які надає ЗВО. Як показали результати досліджень 55% опитаних здобувачів вищої освіти вбачають взаємозв'язок між університетською автономією та якістю освіти. І лише 12% респондентів взагалі не пов'язують автономію з якістю надання освітніх послуг (рис. 4).
Рис. 4. Оцінка здобувачами вищої освіти наявності взаємозв'язку між університетською автономією та якістю освіти
У більшості європейських країн університети мають свободу щодо розробки власної академічної структури. Введення нових освітніх програм потребує узгодження з міністерством чи іншим державним органом влади, оскільки регламентується бюджетом університету. Однак, закрити будь-яку освітню програму університет може самостійно. Вступ до європейського закладу вищої освіти є необмеженим для всіх абітурієнтів, які відповідають базовим вимогам (атестат зрілості або кваліфікація середньої освіти), але в деяких країнах існує обмеження, що пов'язане з високим рівнем державного фінансування.
За показниками академічної автономії рівень впровадження її у вітчизняних ЗВО нижче середнього і, як показали результати опитування науково-педагогічних працівників, становить близько 39%.
Рис. 5. Стан впровадження академічної автономії у закладах вищої освіти України
Вітчизняним закладам вищої освіти надано право самостійно розробляти або закривати освітні та наукові програми. Близько 79% опитаних науково-педагогічних викладачів закладів вищої освіти користуються таким правом (рис. 5). Під час формування освітніх програм ЗВО використовується компетентнісний підхід. Відповідно до статті 7 Закону України «Про вищу освіту» закладам вищої освіти надано право видавати дипломи державного зразка та власний документ про вищу освіту, якщо освітня програма була неакредитована (на жаль, лише 6% опитаних науково -педагогічних працівників вказали на впровадження такого чинника у своїх університетах). Проте, обов'язковим до будь-якого диплома про вищу освіту є додаток європейського зразка. Зазначимо, що сьогодні, здобувач вищої освіти, який навчається за рахунок державного бюджету, отримує диплом безкоштовно. Якщо ж студент навчається за контрактом, у вартість навчання входить вартість виготовлення диплома. Однак, Кабінет Міністрів України регулює граничний розмір вартості виготовлення диплому.
В Україні, відповідно до статей 44-46 Закону України «Про вищу освіту» прийом абітурієнтів до закладів вищої освіти здійснюється за результатами зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО). Позитивним є те, що до здобуття вищої освіти мають доступ соціально вразливі категорії осіб: інваліди, сироти, учасники бойових дій та ін. Правила прийому формуються ЗВО самостійно відповідно до Умов прийому на навчання, визначеними Міністерством освіти і науки України. З 800 опитаних респондентів близько 43% зазначили про реалізацію такого права у своїх закладах вищої освіти. Так, вітчизняним закладам вищої освіти надано більше автономних прав для набору здобувачів вищої освіти на основі оптимального конкурсного відбору. При цьому вони гарантують та беруть на себе відповідальність за якість надання освітніх послуг.
Отже, концепція університетської автономії забезпечується через реалізацію закладами вищої освіти повноважень щодо внутрішніх управлінських рішень, регулятивного впливу на освітній процес, залучення висококваліфікованих науково-педагогічних працівників, проведення науко - дослідних робіт, участь у грантах, аналіз та публічність власної діяльності, виконання фінансово-господарської діяльності, взаємодія з державою, бізнесом, іншими закладами вищої освіти та міжнародними організаціями.
Висновки з дослідження і перспективи подальших розвідок
Приєднуючись до Болонського процесу, Україна взяла зобов'язання внести зміни до діяльності вітчизняної системи вищої освіти та долучитися до процесу формування єдиного європейського простору вищої освіти. Визначальними процесами ефективного становлення університетської автономії в Україні є: поєднання наукового потенціалу, постійний обмін знаннями та досягненнями вчених всього світу, розвиток системи міждержавних інститутів, прагнення до європейського єднання. Однак, процес інтеграції вітчизняної вищої освіти до Європейського освітнього простору уповільнюється через заангажовані політичні інтереси; бажання зберегти національні традиції як в освіті, так і науці; виїзд за кордон здобувачів вищої освіти та наукових і науково-педагогічних працівників, де умови для навчання та роботи є більш сприятливими; низький рівень університетської автономії.
Ефективна реалізація вітчизняної автономії ЗВО на основі європейського освітнього досвіду можлива при реформуванні законодавчої бази та приведення правового поля до відповідності світовим вимогам; можливості самостійного вибору моделі управління, організаційної структури, зваженому вибору академічної свободи; самостійному прийнятті рішень щодо внутрішнього управління та фінансування; поєднання викладацької та дослідницької роботи з метою відповідності актуальним запитам суспільства; визначення обсягів прийому здобувачів вищої освіти із достатнім фінансуванням. Все це забезпечить не лише раціональне управління закладом вищої освіти, а й ефективний його розвиток та здорову конкуренцію на ринку освітніх послуг.
Перспективи подальших досліджень передбачають розгляд функціонування вітчизняної вищої освіти в контексті європейських стандартів.
Список використаних джерел
1. Siddikov I. Modem models of providing autonomy of higher educational institutions (analysis of foreign countries experience). Current research journal of pedagogics. 2021. № 2(5). P. 25-31. URL: https://doi.org/10.37547/pedagogics- crjp-02-05-05 ISSN 2767-3278
2. Berdahl R. Academic freedom, autonomy and accountability in British universities. Studies in Higher Education. 1990. № 15. P. 69-180.
3. Dobbinsa M., Knillb C. Higher education governance in France,
Germany, and Italy: Change and variation in the impact of transnational soft
governance. Policy and society. 2017. Vol. 36. № 1. P. 67-88. URL:
http://dx.doi.org/10.1080/14494035.2017.1278868
4. Aghion P., Dewatripont M., Hoxby C., Mas-Colell A., Sapir A. Higher
Aspirations: An Agenda for Reforming European Universities. 2008. Vol. V, Blueprint Series, Bruegel, Brussels. URL: http://bruegel.org/wp-
content/uploads/imported/publications/BPJULY2008University.pdf
5. Естерман Т. Університетська автономія в Європі. Університетська освіта. 2017. № 4. С. 28-32.
6. Естерман Т., Ноккала Т., Стайнел М. Автономія університетів
Європи ІІ. Система показників. Асоціація Європейських Університетів. 2011. С. 57-59. URL:
ЬИр8://ір0.крі.иа/0оситеп1;8/а1;Ьепа/Автономія%20ушверситетів%20Європи %202.pdf
7. Автономія та врядування у вищій освіті: монографія / Авт.: Воробйова О., Горецька Т., Дем'яненко Н., Калашнікова С., Коваленко О., Луговий В., Сич О., Слюсаренко О., Таланова Ж., Ткаченко В. К.: Інститут вищої освіти НАПН України, 2015. С. 60-69. URL: https://ihed.org.ua/wp- content/uploads/2018/09/Avtonomiya-ta-vryaduv-VO_monogr_IVO-2015-
192p_avtors-kolektiv.pdf
8. Результати всеукраїнського онлайн-опитування «Впровадження автономності українських закладів вищої освіти в контексті європейського досвіду університетської автономії» серед студентів закладів вищої освіти / ДНУ «Інститут модернізації змісту освіти»; за заг. ред Тетяни Дараган. Київ: ДНУ «Інститут модернізації змісту освіти». 2020. 21 с. URL:. http://surl.li/uzzi
9. Лісабонська декларація «Університети Європи після 2010 року: через різноманіття до спільних цілей». (2019, March, 12). URL: http://www.edupolicy.org.ua/files/Lisbon_Declaration.pdf
10. Про вищу освіту: Закон України від 01.07.2014 № 1556-VII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18/
11. Грабовенко Н. Міжнародні стандарти імплементації автономії закладів вищої освіти. Аспекти публічного управління. 2021. Том 9. № 1. С. 44-49. UDC: 351.37.07 DOI: 10.15421/152103
12. University Autonomy in Europe. URL: https://bit.ly/2R3FPVs
13. Василькова Н. Дослідження автономії університетів у Європі. Університетська освіта. 2011. № 1. С. 48-57.
References
1. Siddikov I. Modem models of providing autonomy of higher educational institutions (analysis of foreign countries experience). Current research journal of pedagogics. 2021. № 2(5). P. 25-31. URL: https://doi.org/10.37547/pedagogics- crjp-02-05-05 ISSN 2767-3278 [in English].
2. Berdahl R. Academic freedom, autonomy and accountability in British universities. Studies in Higher Education. 1990. № 15. P. 169-180 [in English].
3. Dobbinsa M., Knillb C. Higher education governance in France, Germany, and Italy: Change and variation in the impact of transnational soft governance. Policy and society. 2017. Vol. 36. № 1. P. 67-88. URL:
http://dx.doi.org/10.1080/14494035.2017.1278868 [in English].
4. Aghion P., Dewatripont, M., Hoxby, C., Mas-Colell, A., Sapir, A. Higher
Aspirations: An Agenda for Reforming European Universities. 2008. Vol. V, Blueprint Series, Bruegel, Brussels. URL: http://bruegel.org/wp- content/uploads/imported/publications/BPJULY2008University.pdf [in English].
5. Esterman T. Universy'tets'ka avtonomiya v Yevropi. Universy'tets'ka osvita. 2017. № 4. S. 28-32 [in Ukrainian].
6. Esterman T., Nokkala T., Stajnel M. Avtonomiya universy'tetiv
Yevropy' II. Sy'stema pokazny'kiv. Asociaciya Yevropejs'ky'x Universy'tetiv. 2011. S. 57-59. URL:
https://ipd.kpi.ua/documents/athena/Автономія%20університетів%20Європи %202.pdf [in Ukrainian].
7. Avtonomiya ta vryaduvannya u vy'shhij osviti: monografiya / Avt.: Vorobjova O., Gorecz'ka T., Dem'yanenko N., Kalashnikova S., Kovalenko O., Lugovy'j V., Sy'ch O., Slyusarenko O., Talanova Zh., Tkachenko V. K.: Insty'tut vy'shhoyi osvity' NAPN Ukrayiny', 2015. S. 60-69 URL: https://ihed.org.ua/wp- content/uploads/2018/09/Avtonomiya-ta-vryaduv-VO_monogr_IVO-2015- 192p_avtors-kolektiv.pdf [in Ukrainian].
8. Rezul'taty' vseukrayins'kogo onlajn-opy'tuvannya «Vprovadzhennya avtonomnosti ukrayins'ky'x zakladiv vy'shhoyi osvity' v konteksti yevropejs'kogo dosvidu universy'tets'koyi avtonomiyi» sered studentiv zakladiv vy'shhoyi osvity'/ DNU «Insty'tut modernizaciyi zmistu osvity'»; za zag. red Tetyany' Daragan. Ky'yiv: DNU «Insty'tut modernizaciyi zmistu osvity'». 2020. 21 s. URL:. http:// surl.li/uzzi [in Ukrainian].
9. Lisabons'ka deklaraciya «Universy'tety' Yevropy' pislya 2010 roku: cherez riznomanittya do spil'ny'x cilej». (2019, March, 12). http://www.edupolicy.org.ua/files/Lisbon_Declaration.pdf [in Ukrainian].
10. Pro vyshchu osvitu: Zakon Ukrayiny 1 lypnya 2014 r. #1556 VII. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1556-181 [in Ukrainian].
11. Grabovenko N. Mizhnarodni standarty' implementaciyi avtonomiyi zakladiv vy'shhoyi osvity'. Aspekty' publichnogo upravlinnya. 2021. Tom 9. № 1. S. 44-49. UDC: 351.37.07 DOI: 10.15421/152103 [in Ukrainian].
12. University Autonomy in Europe. URL: https://bit.ly/2R3FPVs [in Ukrainian].
13. Vasy'l'kova N. Doslidzhennya avtonomiyi universy'tetiv u Yevropi. Universy'tets'ka osvita. 2011. № 1. S. 48-57 [in Ukrainian].
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Аналіз трансформації соціальних цілей і завдань вищої освіти. Огляд традиційної університетської прагматики просвітницького знання про глибинні закономірності зовнішнього і внутрішнього світу людини. Дослідження основних положень і принципів синергетики.
реферат [39,0 K], добавлен 27.12.2011Значення інтернаціоналізації вищої освіти для навчальних закладів та для країни. Розробка державної стратегії та забезпечення підтримки інтернаціоналізаційного процесу; мотивація університетської спільноти до його розвитку, враховуючи міжнародний досвід.
статья [21,0 K], добавлен 07.02.2018Основні принципи Болонської декларації. Ступеневість та доступність вищої освіти у Великій Британії. Принципи організації вищої освіти у Франції. Цикли університетської освіти у Франції. Ступеневість освіти та кваліфікації у польській вищій освіті.
реферат [21,4 K], добавлен 29.09.2009Історія виникнення поняття "автономія навчання". Учбові стратегії. Теоретичні основи формування в учнів навичок планування та організації самостійної роботи. Організація аудиторної та позааудиторної роботи учнів. Практичний досвід автономного навчання.
дипломная работа [85,1 K], добавлен 01.02.2012Дослідження стану системи фінансування сфери вищої освіти, а також системи кредитування навчання. Оцінка проблеми відсутності комплексної системи забезпечення якості освіти в Україні. Шляхи досягнення ефективної міжнародної академічної мобільності.
статья [24,3 K], добавлен 22.02.2018Характеристика системи вищої освіти в Іспанії. Вступ до іспанських університетів. Можливість отримання іспанського гранту для громадян України. Характеристика університетської вищої освіти в Італії. Сап'єнца - один з найбільших університетів Європи.
курсовая работа [65,6 K], добавлен 22.12.2010Етапи та особливості становлення вищої освіти на Україні у XVI-XVII ст. Києво-Могилянська академія як один із найавторитетніших центрів європейської вищої школи на той час, оцінка культурно-наукових зв'язків даної установи та значення на сучасному етапі.
курсовая работа [35,3 K], добавлен 07.10.2010Політичні і економічні аспекти "Болонського процесу", його основні історичні етапи, концептуальні положення та проблеми розгортання в вітчизняних умовах. Особливості вітчизняної системи вищої освіти і розмаїття систем вищої освіти в європейських державах.
реферат [44,9 K], добавлен 25.04.2009Становлення Болонського процесу в Європі. Модернізація післядипломної педагогічної освіти в Україні. Вища освіта в Греції. Салоникський університет імені Аристотеля. Факультети Салоникського університету. Порівняння вищої освіти в Україні та Греції.
реферат [68,6 K], добавлен 24.09.2014Глобальні тенденції у світовій системі освіти. Структура системи світової вищої освіти. Значення європейських інтеграційних процесів. Глобальний процес інтеграції до європейського освітнього простору. Синтез науки через створення найбільших технополісів.
реферат [26,3 K], добавлен 10.02.2013Запровадження Болонських принципів як важливий крок на шляху до євроінтеграції України та засіб полегшення доступу громадян до якісної освіти. Знайомство з особливостями процесу реформування системи вищої освіти України та Росії у пострадянський період.
статья [29,0 K], добавлен 11.09.2017Актуальність проблеми Болонського процесу в контексті об’єднання Європи. Історія інтеграції вищої освіти в Європі. Започаткування сучасного Болонського процесу та його основні цілі. Вступ України до Болонського процесу. Кредити ЕСТS і кредитна система.
реферат [26,9 K], добавлен 27.12.2006Дослідження сучасних принципів побудови освіти у вищих навчальних закладах Індії. Огляд особливостей економічної, технічної та гуманітарної освіти. Аналіз навчання іноземних студентів, грантів на освіту, які видають ученим і представникам наукової еліти.
реферат [27,9 K], добавлен 17.01.2012Соціально-економічні, методологічні, змістовно-процесуальні протиріччя сучасної вищої освіти, її структура та характеристика основних принципів функціонування. Модель сучасної вищої освіти: визначення профілю фахівців, вимоги та рівні їх підготовки.
реферат [14,6 K], добавлен 03.06.2010Розвиток вищої освіти в Європейському регіоні. Університет як інтелектуальний осередок. Започаткування Болонського процесу – інтеграційної реформи вищої освіти на Європейському просторі. Забезпечення якості освіти. Вступ України до Болонського процесу.
дипломная работа [208,9 K], добавлен 13.12.2010Перелік матеріалів і документів, які стосуються розвитку вищої освіти в України в контексті Болонського процесу. Особливості впровадження та обґрунтування кредитно-модульної системи навчання. Інтеграція педагогічної освіти в європейський освітній простір.
методичка [3,3 M], добавлен 27.03.2010Головні особливості Болонського процесу. Структурне реформування вищої освіти України. Нові інформаційні технології у навчанні. Кредитно-модульна система організації навчання у вищих навчальних закладах. Особливості організації навчального процесу у ВУЗі.
реферат [21,0 K], добавлен 04.01.2011Хронологія подій Болонського процесу. Будапештсько-Віденська Декларація про створення Європейського простору вищої освіти. Конференція європейських навчальних закладів і освітніх організацій. Комюніке конференції міністрів, відповідальних за вищу освіту.
курсовая работа [45,7 K], добавлен 25.04.2015Характеристика загальних дидактичних принципів вищої школи та визначення їх основних проблем (відсутність розвитку творчих здібностей). Розгляд тенденцій індивідуалізації процесу навчання та виховання в умовах сучасних психолого-педагогічних процесів.
реферат [22,7 K], добавлен 04.06.2010Характеристика питання формування та розвитку початкової професійної освіти, її проблем та перспектив. Виокремлення основних періодів її становлення: початково-формувального, техніко-регламентаційного, структурно-реорганізаційного та модернізаційного.
статья [28,6 K], добавлен 27.08.2017
