Методологічні засади формування художньо-виконавської самоефективності майбутніх вчителів музичного мистецтва та хореографії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вінницький державний педагогічний університет ім. М. Коцюбинського

Методологічні засади формування художньо-виконавської самоефективності майбутніх вчителів музичного мистецтва та хореографії

Мозгальова Наталія Георгіївна доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри музикознавства, інструментальної підготовки та хореографії

Вінниця

Анотація

Пріоритет якості освіти як детермінанти освітньої політики держави свідчить про розширення вимог до підготовки вчителів музичного мистецтва і хореографії, орієнтованих на творчість, новаторства, досконаліть і художньо-виконавську самоефективність у педагогічній галузі. Потреба удосконалення підготовки майбутніх вчителів музичного мистецтва та хореографії, недостатня увага до формування художньо-виконавської самоефективності як одного з провідних чинників успішності їх художньо-виховної діяльності, значення самоефективності у майбутній професійній діяльності, наукова невизначеність цього феномену, а також нерозробленість методологічних засад її формування визначають актуальність даної роботи. Методологія дослідження грунтується на основних положеннях філософії освіти та філософії мистецтва, педагогіки вищої школи, психології творчості, закономірностях і принципах організації освітнього процесу у закладах вищої освіти. Для того щоб сформувати художньо-виконавську самоефективність необхідно застосувати такі методологічні підходи: гуманістичний, аксіологічний, акмеологічний, діяльнісний. Кожен з них передбачає дотримання принципів науковості, наступності, системності, індивідуалізації, інтеграції, педагогічної спрямованості, творчої взаємодії. У процесі роботи виникла необхідність у використанні наступних методів: системно-парадигмальний - для виявлення логіки та основних парадигм розвитку сучасної мистецької освіти; аналіз - для визначення провідних методологічних тенденції підготовки вчителів музичного мистецтва та хореографії; узагальнення власних роздумів та положень з даного питання.

Ключові слова: вчитель, методологія, мистецька освіта, художньо-виконавська самоефективність, філософія освіти.

Abstract

Mozgalova Nataliia Georgievna Doctor of Pedagogical Sciences, Professor, Head of the Department of Musicology, Instrumental Training and Choreography, Vinnytsia State Pedagogical University. M. Kotsyubynskoho, Vinnytsia

METHODOLOGICAL PRINCIPLES OF FORMING THE ARTISTIC PERFORMANCE SELF-EFFICIENCY OF FUTURE TEACHERS OF MUSIC ART AND CHOREOGRAPHY

The priority of the quality of education as a determinant of the educational policy of the state indicates the expansion of requirements for the training of teachers of musical art and choreography, focused on creativity, innovation, perfection and artistic and performing self-efficacy in the pedagogical field. The need to improve the training of future teachers of musical art and choreography, insufficient attention to the formation of artistic and performing self-efficacy as one of the leading factors of the success of their artistic and educational activities, the importance of self-efficacy in future professional activity, the scientific uncertainty of this phenomenon, as well as the lack of development of the methodological foundations of its formation determine relevance of this work. The research methodology is based on the main provisions of the philosophy of education and philosophy of art, pedagogy of higher education, psychology of creativity, regularities and principles of organization of the educational process in institutions of higher education. In order to form artistic and performing self-efficacy, it is necessary to apply the following methodological approaches: humanistic. axiological, acmeological, functional, competent. Each of them involves observing the principles of scientificity, continuity, systematicity, individualization, integration, pedagogical orientation, and creative interaction. In the process of work, it became necessary to use the following methods: systemic-paradigmatic - to identify the logic and main paradigms of the development of modern art education; analysis - to determine the leading methodological trends in the training of teachers of musical art and choreography; generalization of own thoughts and provisions on this issue.

Keywords: teacher, methodology, art education, artistic performance selfefficacy, philosophy of education.

Вступ

Постановка проблеми. В умовах реформування та оновлення мистецької освіти в Україні як «джерела динамічного розвитку особистості впродовж життя» [1, с. 6], соціального замовлення на педагога нової генерації особливого значення набуває орієнтація освітнього процесу на формування художньо- виконавської самоефективності майбутніх учителів музики та хореографії, оскільки саме вона забезпечує успішність не тільки мистецько-педагогічної галузі, а й суспільства в цілому, готовність до динамічних інноваційних змін та творчої самореалізації в швидкозмінному суспільстві ХХІ століття.

Сучасні заклади мистецько-педагогічної освіти зможуть ефективно реагувати на виклики суспільства тільки тоді, коли до них прийдуть компетентні, креативні і творчі випускники вищих педагогічних навчальних закладів, здатні до саморозвитку, самореалізації та художньо-виконавської самоефективності. Ці якості, а також самостійне прийняття виважених рішень у складних, суперечливих, постійно мінливих ситуаціях мистецько-педагогічної діяльності є надзвичайно важливими для сучасних вчителів музичного мистецтва та хореографії. Тому проблема художньо-виконавської самоефективності учителів музичного мистецтва та хореографії належить до найбільш актуальних проблем сучасного мистецько-педагогічного простору.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Загальні її аспекти розроблені в дослідженнях А.Бандури, Ф.Лутанса, В.Ромека, А.Стайковича, Л.Х'єлла та ін.. Як професійна якість майбутніх педагогів самоефективність розглядається в роботах Ф.Байбанова, С.Гончар, СЛебединської та ін.; як один із засобів саморозвитку особистості самоефективність трактується у Р.Кричевського та Т.Гордєєвої та ін.; акмеологічні аспекти художньо-виконавської самоефективності представлені в працях А.Козир, Г Падалки, В.Федоришина та ін.. Дотичною до проблеми художньо-виконавської самоефективності є проблема виконавського саморозвитку та виконавської самореалізації, досить повно висвітлена в роботах Н.Мозгальової, О.Ребрової, О.Щолокової та інших.

Мета статті - визначити методологічні орієнтири проблеми формування художньо-виконавської самоефективності учителів музичного мистецтва та хореографії.

Виклад основного матеріалу

Методологічні орієнтири дослідження проблеми формування художньо-виконавської самоефективності учителів музичного мистецтва та хореографії закладені в Законі України «Про вищу освіту» (2014), а також у Законі України «Про освіту» (2017) в яких запропоновано організаційні, правові та фінансові засади функціонування системи вищої освіти та подано трактування змісту вітчизняної освіти як основи інтелектуального, фізичного, духовного і культурного розвитку особистості. В цьому документі також зазначається, що мистецька освіта є одним з напрямків спеціалізованої освіти. Вона спрямована на художньо- творчу самореалізацію особистості на основі розвитку її спеціальних здібностей, набуття компетенцій у певних видах мистецтва, набуття відповідного практичного досвіду та формування ціннісних орієнтацій в процесі мистецької діяльності [2].

Важливою для нашого дослідження стала «Концепція розвитку педагогічної освіти» в якій наголошується, що педагогічний працівник є однією з найбільш масових професій і потребує постійної уваги держави. При цьому, основною характеристикою професії педагога вважається багатоплановість, яка у вищих своїх проявах підіймається до мистецтва. Важливо, що оцінку діяльності педагога необхідно формувати з об'єктивних та експертних показників, що отримані з різних джерел, зокрема від представників влади та громади [3]. Враховуючи, що головна роль у системі освіти належить учителю, методологічно важливою стала Державна програма «Вчитель», в якій визначені основні вимоги до підготовки та становлення особистості вчителя під час його навчання у педагогічному університеті. Зокрема, інформатизація навчально-вихованого процесу, оновлення змісту педагогічної освіти, впровадження багатоваріантних моделей і програм здобуття вищої освіти, ліквідація розриву між змістом педагогічної освіти та досягненнями педагогічної науки та практики [4].

Визначення методологічних засад формування художньо-виконавської самоефективності учителів музичного мистецтва та хореографії передбачає визначення особливостей мистецької освіти, їх відповідність пріоритетам нового педагогічного мислення, в основі якого гуманізм, розвиток особистості засобами світової культури, врахування національних традицій, орієнтація на інноваційну діяльність тощо. Важливо, що «мистецька освіта характеризується майже невловимим для формальної фіксації розвитком особистості», тим, що «залишається, коли забувається все вивчене». Мистецька освіта не зводиться лише до фахового навчання і художньо-естетичного виховання, вона «є важливим компонентом цілісного духовного розвитку особистості, який визначає можливості підвищення загального культурного потенціалу всього суспільства» [5, с. 33].

Концепція «Нова українська школа» прогнозує, що, здобувши мистецьку освіту, особистість увійде в самостійне життя здатною творчо мислити, продукувати і втілювати оригінальні ідеї; буде обізнаною у світовій мистецькій спадщині і критично сприйматиме та інтерпретуватиме новітні явища; навчиться осмислювати власні емоції від мистецтва й свідомо коригувати свій психологічний стан мистецькими засобами, усвідомлено розширюватиме коло пізнання мистецьких явищ при тому, що відчуватиме потребу керувати власними уподобаннями в мистецтві тощо. Однією з основних компетентностей в документі визначено «...обізнаність та самовираження у сфері культури; здатність розуміти твори мистецтва, формувати власні мистецькі смаки, самостійно виражати ідеї, досвід та почуття за допомогою мистецтва. Ця компетентність передбачає глибоке розуміння власної національної ідентичності як підґрунтя відкритого ставлення та поваги до розмаїття культурного вираження інших» [6]. Отже, у мистецькій освіті закладений значний компетентнісний потенціал для розвитку успішної і творчої особистості. Це стосується не тільки предметних і міжпредметних художньо-естетичних компетентностей, а й основних життєвих компетентностей на основі художнього пізнання.

Методологічним орієнтиром модернізаційних процесів в мистецькій освіті науковці визначають філософію освіти як сукупність світоглядних теорій та ідей, що зумовлюють методологію навчання і виховання, становлення і розвиток особистості. Філософія освіти використовує підходи і знання філософії, аксіології, історії, культурології, проте її головний інтерес - освіта і педагогіка. Філософія мистецької освіти «пояснює закономірності впливу мистецтва на людину та способи духовно-практичного осягнення художніх творів. Завдання полягають у застосуванні методологічних, культурологічних, естетичних, мистецтвознавчих принципів для розкриття теоретичних моделей сутності, світоглядного значення та місця мистецтва у загальній системі людської культури і освіти» [7, с.8].

На думку В. Андрущенка, становлення сучасного філософо-освітнього дискурсу здійснюється за такими напрямами: орієнтація на світоглядний, гносеологічний та методологічний плюралізм, синтез соціально- антропологічних, позитивістських положень, розширене тлумачення раціональності, звернення до герменевтичних та культурологічних методів аналізу [8]. Також вчений звертає увагу «на п'ять принципових положень, які складають концептуальну канву сучасної філософії освіти: сучасну систему освіти України слід розглядати у контексті її становлення і розвитку (трансформації, модернізації), враховуючи нові світові реалії; сутність сучасного процесу навчання складає не лише збагачення особистості певною сумою знань чи навичок, а її всебічна підготовка до життя у глобалізованому інформаційному просторі через створення рівних умов доступу до якісної освіти; філософське підґрунтя навчально-виховного процесу складають принципи пріоритету людини як особистості, свободи вибору цінностей, реалізації можливостей саморозвитку; останнє потребує активного переоблаштування навчально-виховного процесу на засадах інформаційних технологій та мовних стратегій, розробки та впровадження інтегративних курсів та лекторіїв, підвищення ролі самостійної роботи студентів та навчальної практики [9, с. 10]. самоефективність освітній вчитель музичний

Що стосується мистецької освіти В Андрущенко відзначає, що мистецька освіта є незамінною складовою майбутнього педагога як Вчителя з великої букви, духовного наставника, друга і порадника. Адже, тільки мистецтво, одним штрихом, однією лінією, однією нотою, однією гамою відтворює духовний світ особистості, а відповідно і людини як цілісності [10, с. 3].

З цим твердженням суголосна методологічна позиція О.Щолокової, яка вважає, що педагогіка мистецтва активно використовує «духовність» як найбільш фундаментальне і значуще для неї поняття. На думку вченої, це пояснюється тим, що «людина в будь-яких обставинах повинна залишатися людиною. Технологізація та інформатизація не відміняють духовні почуття. Добро і зло, краса і потворність, віра, надія і любов - залишаються тими сутнісними силами людини, які визначають її життя у всі часи і будь-якому соціумі. Адже недарма духовність завжди була об'єктом філософських рефлексій, а прогресивна педагогіка намагалась повернути освіту до її головної мети - формуванню духовного потенціалу нації» [10, с. 128]. З цих позицій мистецьку освіту можна трактувати як універсальну естетико-виховну та особистісно-розвивальну складову освіти, що визначає погляд на педагогіку мистецтва як чинник цілісного розвитку особистості. Підсумовуючи сказане відзначимо, що методологія дослідження проблеми формування художньо-виконавської самоефективності майбутніх учителів музичного мистецтва та хореографії повинна відповідати основним напрямам модернізації системи вищої освіти, із виявленням шляхів інтеграції до Європейського освітнього простору.

Для методології дослідження проблеми формування художньо-виконавської самоефективності вчителів музичного мистецтва та хореографії важливими є виділені О.Отич позиції, а саме: утвердження ідеї холізму в суспільній свідомості на початку третього тисячоліття спричинило трансформацію розщепленої наукової картини світу в цілісну, в якій гармонійно поєднуються філософська, наукова та художня картини. Внаслідок цього відбулась зміна сцієнтистської освітньої парадигми на науково-мистецьку, спрямовану на реалізацію людинотворчої й культуротворчої ролі освіти у швидкозмінному глобалізованому світі. Відповідно, вважає О.Отич, увага вчених все частіше звертається до мистецтва, в якому закладений важливий педагогічний резерв для формування та розвитку особистості. «Інтегруючись з філософією й наукою, мистецтво утворює новий теоретичний дискурс, що охоплює філософське, наукове й художнє світобачення, забезпечуючи їх полілог» [11, с.35].

З цих позицій методологічну основу дослідження проблеми формування художньо-виконавської самоефективності вчителів музичного мистецтва та хореографії складають наукові підходи різного рівня (за С.Гончаренко), а саме гуманістичний, аксіологічний, акмеологічний та діяльнісний підходи. Зупинимось докладніше на їх характеристиці.

Гуманістичний підхід є основним орієнтиром сучасної мистецької педагогіки, адже передбачає зміщення методологічних орієнтацій освіти з формування особистості на стратегію її розвитку і саморозвитку; забезпечення гуманістичної спадкоємності у мистецькій освіті, підняття її ефетивності (О.Щолокова); використання і процесі навчання творів, зміст яких сповнений гуманістичними ідеями (Г.Падалка); виховання у студентів гуманістично-ціннісного відношення до світу, інших людей, до самого себе (О.Олексюк).

Гуманістична спрямованість підготовки вчителів музичного мистецтва і хореографії полягає у створенні найсприятливіших умов для художньо- виконавського розвитку та художньо-виконавської самореалізації, передбачає індивідуалізацію та диференціацію форм і методів навчання, репертуару, зростання ролі суб'єкт-суб'єктної взаємодії під час групових та індивідуальних занять, активізацію творчого потенціалу та прагнення до самоефективності. Гуманістичний підхід в галузі підготовки майбутніх учителів музики і хореографії потрібно розглядати у взаємозв'язку з ціннісними орієнтаціями особистості, адже аксіологічна складова присутня буквально у всіх аспектах досліджуваної проблеми, починаючи від її тематики, мети, і закінчуючи результатом: вчитель музичного мистецтва і хореографії підготовлений до художньо-виконавської самоефективності.

Аксіологічний підхід в процесі формування художньо-виконавської самоефективності спонукає орієнтуватися на ціннісні орієнтації студентів. Цей підхід органічно притаманний мистецькій педагогіці, оскільки в його основі - розуміння і ствердження цінності людського життя, навчання і виховання, освіти і педагогічної діяльності. За цим підходом кожний студент є активним ціннісно-мотивованим суб'єктом навчальної діяльності, а в майбутньому - найважливішим суб'єктом професійної діяльності.

Орієнтація на формування у майбутніх вчителів музичного мистецтва і хореографії художньо-виконавської самоефективності актуалізує проблему художніх цінностей, що складають основу світової художньої культури. Носіями художніх цінностей є твори мистецтва. Художнім цінностям притаманна визначена специфіка, «..художня цінність є у всіх випадках інтегральною якістю твору мистецтва, в якому сплавлені часто суперечливі співвідношення естетичної і моральної, політичної і релігійної, екзистенційної цінностей» [12, с. 129]. Тобто, художні цінності, в деякому розумінні, є «аксіологічним синтезом», що включає різні види цінностей. В цьому сенсі, у формуванні художньо-виконавської самоефективності виняткового значення набувають цінності світового хореографічного і музичного мистецтва. Отже ціннісне ставлення до музичного і хореографічного мистецтва виступає як найважливіший засіб навчання і виховання, як прагнення задовольнити потреби в реалізації власних здібностей, як можливість самовираження та самореалізації у різноманітних видах художньо-виконавської діяльності.

Впровадження аксіологічного підходу в практику підготовки вчителів музичного мистецтва і хореографії передбачає цілеспрямоване їх залучення до світових художніх цінностей, усвідомлене ставлення до художньо-виконавської діяльності, що забезпечує набуття знань та оволодіння уміннями і навичками, формує здатність до художньо-виконавського саморозвитку та самореалізації. Необхідно наголосити на ролі педагога у формуванні художньо-виконавської самоефективності студентів, що полягає у спрямуванні навчального процесу на входження майбутнього вчителя у світ художніх цінностей, через ідентифікацію себе із загальнолюдськими цінностями. Взагалі, реалізація аксіологічного підходу, висуває підвищені вимоги до особистості викладача вищого навчального закладу, актуалізуючи такі якості, як гуманістична педагогічна позиція, особистісна відповідальність за якість педагогічної діяльності, вибір професійних цінностей та цілей .

Враховуючи, що художньо-виконавська самоефективність передбачає досягнення навчального і професійного успіху, вважаємо доцільним впровадження в практику підготовки майбутніх вчителів музики і хореографії ідей акмеологічного підходу «як основи і механізму стимулювання студентів до досягнення вершин досконалості у музично-педагогічній діяльності» [13, с. 6]. Як базисна методологічна платформа цей підхід характеризується прогностичністю, адже спрямовує вчителя на прогнозування якісного результату в художньо-виконавській діяльності; на аналіз продуктивності сучасного мистецького досвіду й «виділення перспективних ідей, чинників, під впливом яких він складається; на вивчення акмевершин у музично-педагогічній роботі та проектування моделей професійної діяльності».

Акмеологія всебічно висвітлює процес розвитку особистості протягом всього життя, особливо в зрілості, коли самоефективність і самореалізація проявляються на вищому рівні. Акмеологія виявляє об'єктивні та суб'єктивні умови, які, будучи взаємопов'язаними, дозовляють вчителю оптимально реалізуватися як різнобічній мистецькій особистості та висококласному фахівцю. Різноманітні варіанти мистецьких «акме» виявляються в помітному розвитку різних художньо-виконавських умінь і навичок, зокрема і в рівні художньо-виконавська самоефективності. На переконання В.Федоришина, акмеологічному розвитку вчителів музичного мистецтва та хореографії притаманні наступні характеристики: інноваційність, гуманізація, проективність, гуманітаризація, інтегративність та творчість [14, с.4-5].

Згідно з акмеологчною позицією художньо-виконавська самоефективність притаманна особистості, яка орієнтована на найвищі навчальні та професійні досягнення. Це передбачає зміну мотиваційної сфери майбутнього вчителя, в якій більш випукло, ніж це було раніше, проявляється мотив досягнення художньо-виконавського і життєвого успіху. Крім того, знаходять своє відображення мистецькі інтереси, уподобання та цінності; зростає вміння планувати, а потім втілювати у навчальну і виконавську практику саме ті дії, що відповідають означеним цінностям.

З позицій акмеологічного підходу художньо-виконавська самоефективність вчителів музичного мистецтва та хореографії забезпечується розвитком процесів самості, активізацією досягнення акме, прагненням до успіху в навчальній і виконавській діяльності. Розвиток процесів самості вчителя відбувається художньо-виконавській підготовці. Провідною ідеєю теорії та методики музичного навчання є створення умов для розкриття і розвитку художньо-виконавського потенціалу кожного студента, формування в нього позитивної «Я» - концепції в процесі опанування основ мистецької діяльності. Переведення резервного потенціалу зі стану потенційного до актуального, набуття художньо-виконавської зрілості, формування професійної майстерності, стимулювання досягнення акме у навчальній і виконавській діяльності є напрямами докорінних змін фахової підготовки вчителів музичного мистецтва і хореографії в університеті. Тому, сучасна акме-орієнтована мистецька освіта повинна створити основу для наступного послідовного та безперервного художньо-виконавського саморозвитку та самореалізації фахівця як особистості й професіонала.

Відповідно до акмеологічних ідей А.Козир та Г.Падалки, художньо- виконавська самоефективність вчителів музичного мистецтва та хореографії є тотожною поняттю переконаності в своїй успішності, в своїх здібностях, уміннях і навичках, здатності досягати мети та віри у власні можливості. Важливе значення має також рефлексивне усвідомлення студентом власного виконавського розвитку як складової успішності художньо-виконавської діяльності. Оцінюючи свої здобутки в галузі музично-виконавського мистецтва, студенти повинні розвивати не тільки виконавські уміння і навички, а й здатність впливати на емоційно-естетичний розвиток школярів засобами музичного і хореографічного виконавства.

Вплив самоефективності на результативність художньо-виконавської діяльності, є безперечним, адже наявність самоефективності детермінує досягнення її продуктивності. Переконаність у власній успішності, на думку А.Бандури, може позитивно вплинути на результат діяльності [15]. Дослідники А.Стайкович та Ф.Лутанс переконані, що між самоефективністю особистості та результативністю її діяльності існує прямий зв'язок [16, с.240-261].

Тому, одним із шляхів формування художньо-виконавської самоефективності майбутніх вчителів музики і хореографії був обраний діяльнісний підхід, адже саме через діяльність і в процесі діяльності відбувається їх самоактуалізація та художньо-виконавський саморозвиток. Вектор діяльнісного підходу орієнтований на організацію процесу навчання, що набуває діяльнісного характеру. Майбутній вчитель завдяки діяльності отримує реальний шанс для виявлення потенційних можливостей для свого художньо- виконавського становлення і самоефективності. При цьому художньо- виконавська діяльність студента може зкеровуватися такими мотивами: бажання стати успішним фахівцем, прагнення спілкуватися з мистецтвом, набуття художньо-виконавського досвіду, професійний саморозвиток і самореалізація. Художньо-виконавській діяльності зазвичай відповідають декілька мотивів, тому можна говорити про її полімотивованість. В умовах мотивованого включення студента в художньо-пізнавальну діяльність вона стає цікавою, захоплюючою, що приносить задоволення. Отже, підготовка вчителів музики і хореографії з використанням діяльнішого підходу забезпечує формування нового типу педагога - фахівця здатного до художньо-виконавської самоефективності.

Кожен із вищерозглянутих підходів передбачає дотримання принципів: науковості - передбачає поетапне формування художньо-виконавської самоефективності з урахування набутого досвіду; системності - дозволяє розглядати формування художньо-виконавської самоефективності студентів як цілісний процес із структурними та функціональними зв'язками; індивідуалізації - забезпечує орієнтування на особистість кожного студента в процесі формування художньо-виконавської самоефективності; інтеграції - забезпечує інтеграцію всіх напрямів підготовки вчителів музичного мистецтва і хореографії з метою формування художньо-виконавської самоефективності; педагогічної спрямованості - дозволяє по-новому ставити та вирішувати освітні завдання, відповідно до вимог сучасності; творчої взаємодії - дозволяє створити основу для досягнення найвищих результатів у художньо-виконавській діяльності.

Висновки

Отже, загальнофілософські й загальнонаукові методологічні орієнтири дослідження проблеми художньо-виконавської самоефективності майбутніх учителів музичного мистецтва і хореографії убачаємо в орієнтації на такі наукові підходи: гуманістичний - забезпечує гуманістично-ціннісне спрямування процесу формування художньо-виконавської самоефективності студентів; аксіологічний - передбачає освоєння майбутніми вчителями цінностей музичного і хореографічного мистецтва, що вмотивовує їх гармонійне входження в професійне і соціокультурне середовище; акмеологічний - забезпечує підготовку майбутніх вчителів музичного мистецтва як особистостей орієнтованих на вищі художньо-виконавські досягнення; діяльнісний - спрямований на реалізацію навчальних і професійних мотивів, адже саме діяльність є вирішальним фактором формування художньо-виконавської самоефективності. Цим підходам відповідають наступні принципи: науковості, системності, індивідуалізації, інтеграції, педагогічної спрямованості, творчої взаємодії.

Література

1. Каплінський В.В. Професійне становлення майбутнього вчителя в процесі загальнопедагогічної підготовки: теорія і практика. Вінниця,2018.492с.

2. Закон України «Про освіту» .Відомості Верховної Ради. 2017. № 38-39. 380 с. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/1556-18#Text (дата звернення: 15.10.2022).

3. Концепція розвитку педагогічної освіти URL: https://nenc.gov.ua/wp-content/uploads/2015/05/prez_krpo.pdf (дата звернення 11.10.22)

4. Державна програма «Вчитель». URL: http://ru.osvita.ua/legislation /Ser_osv/3243/ (дата звернення

5. Рудницька О.П. Педагогіка: загальна та мистецька. Тернопіль, 2005.360 с.

6. Концептуальні засади реформування середньої школи «Нова українська школа». URL: https://mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna%20serednya/nova-ukrainska-shkola-compressed.pdf (дата звернення: 9.10.2022).

7. Рудницька О.П. Методологія мистецької освіти. Мистецька освіта в Україні: теорія і практика. Суми, 2010. 255 с.

8. Андрущенко В.П. Філософія освіти ХХІ століття: пошук пріоритетів URI: http://enpuir.npu.edu.ua/handle/123456789/2399 (дата звернення14.10.2022).

9. Андрущенко В.П. Мистецька осіта в системі формування педагога ХХІ століття. Науковий часопис НПУ імені М.П.Драгоманова. Серія 14. Теорія і методика мистецької освіти. Вип.1(6). К.:НПУ,2004. С.3-5.

10. Щолокова О.П. Категорія духовності у мистецькій освіті: компетентнісний підхід. Естетика і етика педагогічної дії. Київ-Полтава, 2011. с.127-136.

11. Отич О.М. Педагогіка мистецтва у системі мистецьких субдисциплін педагогіки. Мистецька освіта в Україні: теорія і практика. Суми, 2010. С. 35-40с.

12. Каган М.С. Філософська теорія цінності. К., 1997.205 с.

13. Козир А.В. Теорія та практика формування професійної майстерності вчителів музики в системі багаторівневої освіти: дис. д-ра. пед. наук. К., 2009. 574 с., с. 6

14. Федоришин В.І. Теорія та методика фахової підготовки майбутніх учителів музики на акмеологічних засадах: автор.докт пед наук. Київ,2014. 39с.

15. Bandura A. Social cognitive theory of self-regulation. Organizational Behavior and Human Decision Processes. B.1991, vol. 50. р. 248-287.

16. Stajkovic A. D., Luthans F. Self-efficacy and work-related performance: A meta-analysis// Psychological Bulletin, Sep. 1998. vol. 124. № 2. p. 240-261.

References

1. Kaplinskyi V.V. Profesiine stanovlennia maibutnoho vchytelia v protsesi zahalnopedahohichnoi pidhotovky: teoriia i praktyka. Vinnytsia,2018.492s

2. Zakon Ukrainy «Pro osvitu» .Vidomosti Verkhovnoi Rady. 2017. № 38-39. 380 s. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18#Text (data zvernennia: 15.10.2022).

3. Kontseptsiia rozvytku pedahohichnoi osvity URL: https://nenc.gov.ua/wp-content/uploads/2015/05/prez_krpo.pdf (data zvernennia 11.10.22)

4. Derzhavna prohrama «Vchytel». URL: http://ru.osvita.ua/legislation /Ser_osv/3243/ (data zvernennia 12.10.2022)

5. Rudnytska O.P. Pedahohika: zahalna ta mystetska. Ternopil, 2005.360 s.

6. Kontseptualni zasady reformuvannia serednoi shkoly «Nova ukrainska shkola». URL: https://mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna%20serednya/nova-ukrainska-shkola-compressed.pdf (data zvernennia: 9.10.2022).

7. Rudnytska O.P. Metodolohiia mystetskoi osvity. Mystetska osvita v Ukraini: teoriia i praktyka. Sumy, 2010. 255 s.

8. Andrushchenko V.P. Filosofiia osvity KhKhI stolittia: poshuk priorytetiv URI: http://enpuir.npu.edu.ua/handle/123456789/2399 (data zvernennia14.10.2022).

9. Andrushchenko V.P. Mystetska osita v systemi formuvannia pedahoha KhKhI stolittia. Naukovyi chasopys NPU imeni M.P.Drahomanova. Seriia 14. Teoriia i metodyka mystetskoi osvity. Vyp.1(6). K.:NPU,2004. S.3-5.

10. Shcholokova O.P. Katehoriia dukhovnosti u mystetskii osviti: kompetentnisnyi pidkhid. Estetyka i etyka pedahohichnoi dii. Kyiv-Poltava, 2011. s.127-136.

11. Otych O.M. Pedahohika mystetstva u systemi mystetskykh subdystsyplin pedahohiky. Mystetska osvita v Ukraini: teoriia i praktyka. Sumy, 2010. S. 35-40s.

12. Kahan M.S. Filosofska teoriia tsinnosti.K., 1997.205 s.

13. Kozyr A.V. Teoriia ta praktyka formuvannia profesiinoi maisternosti vchyteliv muzyky v systemi bahatorivnevoi osvity: dys. d-ra. ped. nauk. K., 2009. 574 s., s. 6

14. Fedoryshyn V.I. Teoriia ta metodyka fakhovoi pidhotovky maibutnikh uchyteliv muzyky na akmeolohichnykh zasadakh: avtor.dokt ped nauk. Kyiv,2014. 39s.

15. Bandura A. Social cognitive theory of self-regulation. Organizational Behavior and Human Decision Processes. B.1991, vol. 50. p. 248-287.

16. Stajkovic A. D., Luthans F. Self-efficacy and work-related performance: A metaanalysis// Psychological Bulletin, Sep. 1998. vol. 124. № 2. p. 240-261.

Размещено на Allbest.ru