Інноваційні технології у забезпеченні розвитку сучасного закладу освіти

The article presents a theoretical and methodological analysis of pedagogical innovation; the importance of innovative technologies in ensuring the development of a modern educational institution is revealed; features of innovative technologies in the educational process of the educational institution are revealed; the object and subject of pedagogical innovation are defined; the stages of the innovative educational process are characterized.

An analysis of the ideas of innovation in the field of education in modern Ukraine revealed the importance of modern innovative technologies in ensuring the development of educational institutions, generalized approaches to understanding their essence, clarifying the essential features of educational innovations, and research of the main factors of innovation in education in modern Ukraine.

It is determined that pedagogical innovation reveals the deep processes of creation, development, and implementation of new in education, which is characterized by features associated with the participants in this process, the subjects of developmental interaction

Key words: innovative technologies, educational space, innovation process; innovative education; ability to innovate, modern educational institution.

Вступ

Постановка проблеми. Поширення інноваційних технологій в освіті на сучасному етапі є об'єктивною закономірністю, що зумовлюється інтенсивним розвитком у сучасному закладі загальної середньої освіти та у всіх сферах людського буття інформаційних технологій; оновленням змісту філософії сучасної освіти, центром якої став загальнолюдський цілісний аспект; гуманістично зорієнтованим характером взаємодії учасників освітнього процесу; необхідністю підвищення рівня активності та відповідальності педагога за власну професійну діяльність, спрямовану на формування творчої особистості учня.

Інноваційні педагогічні технології в системі освіти засвідчують якісно новий етап взаємодії й розвитку науково-педагогічної та педагогічної творчості й впровадження її результатів. Особливостями інноваційного навчання є його відкритість майбутньому, здатність до передбачення на основі постійної переоцінки цінностей, налаштованість на конструктивні дії в оновлюваних ситуаціях, основою яких є інноваційні педагогічні технології, які пов'язані з останніми процесами у суспільстві, інтеграцією знань і форм суспільного буття.

Інноваційні технології відіграють значну роль в успішному розвитку сучасного закладу загальної середньої освіти. До інноваційних технологій належать численні організаційні перетворення, що зумовлені кращим досвідом у сфері освіти, досягнення наукової думки та їх запровадження у практику. На думку вчених упровадження новацій в освіту є потребою, вимогою, завданням і об'єктивною реальністю. Українське суспільство відчуває нагальну потребу в освічених спеціалістах з високим рівнем культури, мобільності, творчості, адаптованості до соціально-економічних змін, а також необхідність запроваджувати нові знання, використовувати сучасні способи передачі інформації та застосовувати інноваційні освітні технології.

Якісна освіта сьогодні є визначальним чинником світового розвитку, однією з обов'язкових умов успішного існування країни, а інноваційні педагогічні технології науковці розглядають не тільки як налаштованість на сприйняття, продукування і застосування нового, а й як відкритість. Вони забезпечують умови розвитку особистості, здійснення її права на індивідуальний творчий внесок, особистісну ініціативу, свободу саморозвитку. Інноваційні педагогічні технології мають гуманістичну спрямованість у системі освіти, зумовлену співіснуванням і складними взаєминами у науковій педагогіці і практиці, традиційної наукової педагогіки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Сучасний етап реформування вітчизняної освіти характеризується інтенсивним пошуком нових підходів у теорії та практиці навчання, активним утіленням нових педагогічних технологій. Важливим у цьому процесі є питання використання інноваційних технологій вчителем у навчальній діяльності, здатність педагога творчо підходити до вирішення освітніх завдань, особистісного і професійного зростання впродовж життя.

Нова модель освіти має задовольняти засади безперервності, фундаментальності, універсальності, гуманізації та демократизму, визнавати механізми динамічного саморозвитку, тобто володіти такою якістю як інноваційність. Відтак, необхідна цілісна безперервна система створення та впровадження інноваційних технологій у забезпеченні розвитку сучасного закладу освіти на основі методології інноватики та її адаптації до реалій сучасної України. Вирішення окреслених завдань значною мірою залежить від інноваційного потенціалу педагога, його готовності до інноваційної професійної діяльності. Оскільки сучасний вчитель, прагнучи відповідати вимогам сьогодення, має усвідомити необхідність знань теорії та методології педагогічної інноватики, її значення у розвитку сучасної освіти.

Сьогодні увага вчених спрямована на пошук нових напрямів у забезпеченні розвитку сучасного закладу освіти, окреслення ціннісних основ її модернізації, визначення умов ефективності інноваційних технологій в освіті, забезпечення її неперервності (В. Андрущенко, Л. Ващенко, Л. Даниленко, І. Дичківська, О. Дубасенюк, І. Зязюн, В. Кремень, В. Луговий, О, Мариновська, В. Огнев'юк, В. Паламарчук, О. Савченко, С. Сисоєва та ін.).

Дослідники проблем педагогічної інновації (О. Арламов, М. Бургін, В. Журавльов, В. Загвязинський, Н. Юсуфбекова, А. Ніколс та ін.) намагаються співвіднести поняття нового у педагогіці з такими характеристиками, як корисне, прогресивне, позитивне, сучасне, передове.

Різні аспекти застосування інноваційних технологій у забезпеченні розвитку сучасного закладу освіти знайшли висвітлення у таких напрямах: теоретичні питання педагогічної інноватики (Л. Гусак, Л. Даниленко, І. Дичківська, О. Мариновська, І. Підласий, С. Сисоєва, О. Шапран та ін.). Л. Березівська, І. Богданова, О. Коберник та інші вчені звернули увагу на застосування педагогічних інновацій в освітньому процесі закладів освіти; питання готовності педагога до інноваційної діяльності розглядали у своїх доробках О. Біляковська, Т. Демиденко, Н. Клокар, К. Макагон, В. Уруський та ін. Важливого значення для розвитку суспільства набуває осмислення якісно нових ознак і смислів сучасної освіти, розуміння тенденцій її розвитку.

Метою статті є дослідження інновацій, становлення інноваційних технологій у забезпеченні розвитку сучасного закладу загальної середньої освіти.

інноваційна технологія освіта

Виклад основного матеріалу дослідження

Розвиток вітчизняної педагогічної науки характеризується пошуком фундаментальних підходів до побудови освітнього процесу в сучасних закладах загальної середньої освіти, що знаходить відображення в освітніх нормативно-правових документах України, які передбачають окреслення стратегічних напрямів наукової та інноваційної діяльності в освіті, підвищення якості освіти на інноваційній основі [15].

Попри значну кількість досліджень у галузі освітніх інновацій, залишаються питання, які підлягають подальшому вивченню. Зокрема на основі наявних підходів, вимагає наукове відображення терміну «інновація», виокремлення її сутнісних характеристик, чинників та передумов інновацій в освіті, значення інноваційних технологій у забезпеченні розвитку сучасного закладу загальної середньої освіти.

У дослідженнях українських і зарубіжних учених термін «інновація» тривалий час також розглядався як економічна категорія, однак згодом він увійшов у науковий вжиток інших галузей знань, зокрема педагогічної. Наука ж, яка вивчає інновації в галузі освіти та педагогічні інноваційні технології, сформувалася в окрему галузь знання й отримала назву «педагогічна інноватика».

Педагогічна інноватика (лат. innovattio - оновлення, зміна) - наука про інноваційні процеси в системі освіти, на думку С. Мариновської. Вона вважає, що предметом педагогічної інноватики є створення, освоєння і використання педагогічних нововведень [7].

На думку В. Андрущенко, основними ознаками інноваційного розвитку освіти можна вважати: швидке оновлення знань; висока освіченість суб'єкта навчання, пристосованого до життя в суспільстві знань; висококваліфіковані педагогічні кадри; конкурентоспроможність закладів освіти на міжнародному рівні [1].

Разом з тим, С. Клепко вбачає, що «освіта має називати інновацією ті впроваджувані засоби і механізми, які заощаджують час учнів, учителів, батьків, але надають можливість одержувати потрібні результати» [6, с. 87].

Американський учений М. Фуллан, досліджуючи питання новацій у шкільній освіті, зазначає, що «вплив на зміни потребує визначення взаємозв'язків, а не просто причинно-наслідкових ланцюгів, процесу змін, та його фрагментів. Метою стає формування звички до переживання процесу змін і міркувань про нього, як про серію динамічних, складних феноменів, які накладаються один на одного. Як тільки ми розвинемо мову нелінійної системи, виникне нове уявлення про зміни», зазначає вчений [17]. Відтак, педагогічні інноваційні технології в гуманістичному їх розумінні розглядають не тільки чинники, що впливають на оновлення освіти учня, але і, що найбільш важливо, на зміни в процесі становлення особистості учня й педагога. На думку С. Гончаренка, це означає, що гуманізація освіти є «центральною складовою нового педагогічного мислення, яке передбачає перегляд, переоцінку усіх компонентів педагогічного процесу в світлі їхньої людинотворчої функції» [3].

З точки зору багатьох науковців поняття «педагогічної інноватики» розглядає закономірності виникнення і розвитку педагогічних інновацій, їх зв'язок із традиціями минулого і майбутнього відносно суб'єктів освіти.

О. Мариновська в посібнику «Освітні інновації: загальна характеристика» подає детальний опис технологій навчання. Дослідниця підкреслює, що «одним із шляхів досягнення стратегічних цілей є узагальнення набутого практичного досвіду інтегрованого навчання, його теоретичне осмислення в контексті нової парадигми освіти та виокремлення тієї концептуальної ідеї, що здатна забезпечити якісно новий рівень освіти - компетентнісну спрямованість інтеграції змісту та організаційних форм» [7].

Отже, педагогічна інноватика вивчає природу, закономірності виникнення й розвитку педагогічних інновацій, технологій відносно суб'єктів освіти, а також забезпечує зв'язок теорії і практики педагогічної діяльності, зв'язок педагогічних традицій із проєктуванням майбутньої освіти. Визначення об'єкта і предмета педагогічної інноватики передбачає виявлення тієї специфічної сфери реальності, що може описати і пояснити вживання педагогічних інноваційних технологій.

С. Хейвуд порушує таку широко обговорювану тему, як оцінка ефективності запроваджених освітніх інноваційних технологій. На думку американського дослідника, вона залежить від наступних параметрів, а саме:

* змістовної оцінки освіти внаслідок запровадженої інновації;

* впливу інновації на моральний рівень педагога;

* впливу інновації на моральний рівень учнів;

* порівняння знань до та після запровадження інновацій;

* виключення суб'єктивного фактора в оцінці інновацій;

* оцінки прийнятності інновації з погляду експертів [19].

Аналіз наукової літератури про рівні управління інноваційними процесами в закладі загальної середньої освіти дає підстави для виявлення пріоритетних напрямів освітніх нововведень. Ми поділяємо погляди

О. Савченко на те, що формуються «дві домінанти управління інноваційними процесами: запровадження державних стандартів і особистісно зорієнтованих методичних систем» на інституційному рівні. При цьому «на всіх рівнях має реалізуватись поетапний підхід до створення науково-методичного супроводу інноваційного процесу, щоб досягти цілісності, оптимального співвідношення зовнішнього та внутрішнього управління та самоуправління з поточним коригуванням результатів управлінської діяльності» [12]. Відтак, зміст поетапного управління інноваційними процесами, на думку О. Савченко, складається з:

* організації засвоєння вчителями, керівниками закладу освіти нових цілей і нових професійних знань;

* вивчення готовності педагогів і адміністрації школи до запровадження нових програм, підготовка методичного забезпечення нових інтегрованих предметів;

* запровадження нового змісту та форм управлінської діяльності на рівні школи;

* виявлення оцінки можливостей закладу освіти з точки зору доцільності зміни її статусу, структури й кадрів;

* індивідуальної роботи з учителями, всебічного вивчення причин, які ускладнюють запровадження педагогічних інновацій та технологій;

* удосконалення організаційної та професійної культури закладу освіти [12].

Л. Базиль у своїх наукових дослідженнях зазначає, що «узагальнюючи підходи до розуміння сутності інновацій в освітній сфері, вважаємо за доцільне виокремити такі її сутнісні ознаки, а саме:

* наявність ознаки новизни: внесення в освітнє середовище нових стабільних елементів (нововведень);

* для будь-якої інновації властиві етапи породження, формування, втілення і поширення нових ідей;

* вирішальна роль суб'єктивного фактора на всіх етапах інновації;

* творчий характер перетворень;

* цілеспрямованість дій на всіх етапах інновації;

* успішність змін, яка відображається в якісному переході системи чи її елементів з одного стану в інший; здатність суттєво впливати на загальний рівень професійної діяльності педагога, розширювати інноваційний простір освітнього середовища у закладі освіти;

* поліфункціональність її соціально-психологічного впливу, яка проявляється в одночасних перетвореннях об'єктів та суб'єктів упровадження; прогресивність змін, внесених у життєдіяльність людини або усього суспільства [2, с. 13].

Важливою складовою впровадження інноваційних технологій у забезпеченні розвитку сучасного закладу загальної середньої освіти є експеримент, результати якого збагачують новими знаннями про освітній процес, дають змогу переконатися на підставі педагогічної практики в ефективності нових ідей і технологій.

Як стверджує О. Чумак, - в інноваційній освіті всі змістові, процесуальні й технологічні компоненти «мають бути спрямовані на різнобічний розвиток особистості, на формування у неї образу світу, що змінюється, що дає їй можливість усвідомлювати свою унікальність, несхожість, неповторність за допомогою рефлексії, творчості» [16].

С. Гончаренко в Українському педагогічному словнику зазначає, що «за змістом і функціональністю педагогічний експеримент може бути навчальним, дидактичним, науково-дослідним», і тлумачиться як «метод пізнання, за допомогою якого в природних або штучно створених, контрольованих і керованих умовах досліджується педагогічне явище, триває пошук нового, ефективнішого способу розв'язання педагогічної проблеми; метод дослідження, що передбачає виокремлення суттєвих факторів, які впливають на результати педагогічної діяльності, дає змогу варіювати ними задля досягнення оптимальних результатів» [3].

Отже, інноваційний педагогічний експеримент є важливим чинником інноваційної освіти, яка головною метою вважає формування в людини дослідницької позиції, виховання у неї ставлення до суспільства як до творчо-пошукового середовища. А для педагогів, які працюють в інноваційному закладі загальної середньої освіти, важливе значення має впровадження інноваційних технологій та вивчення кращого педагогічного досвіду як джерела інноваційної діяльності.

Висновки з дослідження і перспективи подальших розвідок

З урахуванням того, що інноваційність є однією з домінуючих тенденцій розвитку людства, а нова освітня парадигма вибудовується на засадах збереження і розвитку творчого потенціалу людини, її спрямованості на самовизначення, стабільно активної життєдіяльності у мінливих соціальних умовах, готовності до сприймання й розв'язання нових завдань.

Інноваційна педагогічна діяльність, упровадження інноваційних технологій у забезпеченні розвитку сучасного закладу загальної середньої освіти - є особливим видом творчої діяльності. Вона є результатом активності людини не стільки в акомодації до зовнішнього середовища, скільки у зміні його відповідно до особистих і суспільних потреб та інтересів. Як зазначає О. Мариновська, - «педагоги обирають для впровадження науково обґрунтовані, технологізовані та інструментально розроблені інноваційні технології» [7, с. 305].