Теоретичні питання професійного самовизначення старшокласників з порушеннями зору

В українському педагогічному словнику професійне самовизначення тлумачиться, як «процес прийняття рішення особистістю щодо вибору майбутньої трудової діяльності, який полягає в усвідомленні особистості себе як суб'єкта конкретної професійної діяльності та передбачає самооцінку людиною індивідуально-психологічних якостей та зіставлення своїх можливостей з психологічними вимогами професії до спеціаліста» (Гончаренко, 1997, с. 376).

У свою чергу В. Сидоренко відзначає, що сутність професійного самовизначення полягає в самостійному та свідомому віднайдені змісту обраної професії, а також всієї життєдіяльності в конкретній культурно-історичній та соціально-економічній ситуації, і водночас, встановленні змісту в самому процесі професійного самовизначення.

Разом з тим, є наукові праці, в яких вибір учнями старших класів майбутньої професії та професійне самовизначення старшокласників не розглядаються як тотожні терміни, зокрема В. Моляко. Професійне самовизначення автор розуміє не лише як вибір майбутньої професії, а і його реалізацію, включаючи до складу професійного самовизначення, поряд із вибором професії та професійною підготовкою, адаптацію людини на конкретному робочому місці.

Схожі погляди на розуміння поняття «професійне самовизначення» знаходимо в працях О. Моріна. Професійне самовизначення особистості розглядається ним як поетапний процес, у якому на першому етапі здійснюється дія, що пов'язана із прийняттям рішення про вибір або зміну професії, а на другому - результат цієї дії.

І. Вітковська (2002) професійне самовизначення розглядає у двох планах: як поступове орієнтування особистості в сфері діяльності і як сам процес вибору професії. При цьому визначальним у професійному самовизначенні вона вважає саме формування особистісного професійного плану. У свою чергу Т. Оксенчук та О. Гузенко, вказуючи на поетапність професійного самовизначення особистості, пов'язують його із віковими періодами становлення особистості, а саме: первинна актуалізація професійного вибору (дошкільний період); формування ціннісних професійних орієнтацій (в процесі здобуття загальної середньої освіти); безпосередній вибір професії; процес професійного навчання та професійна адаптація молодого спеціаліста.

Як показав аналіз наукової літератури (І. Вдовенко, І. Жерноклєєв, Д. Закатнов, О. Капустіна та ін.), професійне самовизначення багатьма науковцями розглядається як постійний процес, як важлива ланка у безперервному ланцюгу різноманітних актів її самореалізації. Тобто, професійне самовизначення не завершується вибором професії чи отриманням відповідної професійної підготовки, адже перед особистістю вже в процесі самої трудової діяльності постійно виникають питання, що пов'язані із уточненням та рефлексією своєї соціально-професійної ролі, професійних досягнень, підвищення професійного рівня, саморозвитку, прийняття рішень щодо кар'єрного росту, зміни трудового колективу тощо.

Досліджуючи питання професійного самовизначення випускників школи І. Вдовенко (2015) приходить до висновку, що їх професійний вибір не завжди має стійкий характер, що негативно впливає на сам процес оволодіння професією. При цьому автор наголошує, що чим сильніше виражений професіональний інтерес, тим глибша потреба в оволодінні знаннями з конкретної професії. Крім того науковець також констатує, що невміння учнів реально оцінити ситуацію на ринку праці та низький рівень знань і умінь, призводять до нереалізованості у професійному плані (с. 49).

У багатьох наукових працях (Д. Закатнов, О. Капустіна, Г. Корсун, Б. Федоришин та ін.), присвячених проблематиці професійного самовизначення підростаючого покоління, звертається увага на необхідності кваліфікованої допомоги сучасним старшокласникам у виборі майбутньої професії та закладу освіти, в якому її можна здобути. Адже часто старшокласники вибір майбутньої професії здійснюють спираючись лише на її зовнішню привабливість (рівень заробітної плати, престижність, за порадою чи прикладом батьків) і при цьому зовсім не враховують власні особистісні якості. Тобто виникає необхідність педагогічного керівництва процесом професійного самовизначення старшокласників.

Науковці, зокрема Г. Корсун (2007), розглядають педагогічне керівництво процесом самовизначення як організацію та реалізацію координуючого впливу на старшокласника відповідними педагогічними засобами з метою підготовки учня до свідомого та самостійного вибору професії. При цьому науковець також наголошує на тому, що педагогічне керівництво процесом професійного самовизначення не обмежує свободу дій особистості, адже вільний вибір професії не відбувається стихійно і має підпорядковуватися свідомій необхідності особистості, а прагнення та наміри особистості повинні узгоджуватися з потребами суспільства. Крім того, старшокласникам, які роблять вибір майбутньої професії, слід допомогти розібратися у власних якостях і можливостях та співвіднести їх із вимогами, які висуває кожна професія. Тобто, в процесі педагогічного керівництва здійснюється підготовка старшокласників до свідомого професійного самовизначення. психофізичний професійний самооцінка учень зір

Щоб успішно здійснювати педагогічне керівництво процесом формування професійного самовизначення у старшокласників слід знати чинники, які впливають на даний процес. Серед чинників виділяють наступні: об'єктивні (рівень підготовки, стан здоров'я, поінформованість про світ професій); суб'єктивні (інтереси, здібності, темперамент, характер) та соціальні (соціальне оточення, рівень освіченості батьків, засоби масової інформації, література, культура і мистецтво тощо) (Жерноклєєв, 2002).

Одним із чинників, який сприяє усвідомленому вибору майбутньої професії, побудові та реалізації реалістичних професійних планів на віддалену перспективу, є система специфічних психолого-педагогічних засобів, що визначаються як професійна орієнтація. Професійну орієнтацію в школі розглядають як органічну частину всієї системи освітньої діяльності, а не як суму окремих заходів, до того ж пов'язаних лише з випуском учнів зі школи. Вона має якнайтісніше поєднуватися загалом із процесом формування всебічного розвитку особистості, підготовкою учнів до життя, праці і здійснюватися планомірно через навчальну та позакласну роботу. Основне завдання шкільної системи професійної орієнтації - за допомогою педагогічних засобів здійснювати дієвий вплив на психологічну сферу учня, щоб підготувати його до свідомого вибору своєї майбутньої професії (Професійне самовизначення учнівської молоді в умовах освітнього округу, 2016, с. 46). У своїх працях Б. Федоришин вказує на те, що важливою передумовою успішного професійного самовизначення є сформованість в особистості професійно-важливих якостей - окремих психічних, психологічних і фізичних властивостей, які відповідають вимогам певної професії та сприяють успішному оволодінню нею. Підготовка до свідомого вибору професії передбачає активне формування таких психологічних якостей, як здібності, інтереси, ціннісні орієнтації, прагнення, професійні плани, ідеали, переконання.

Питання необхідності свідомого вибору майбутньої професії та професійного самовизначення підлітків з порушеннями психофізичного розвитку визначається рядом науковців (Ю. Бистрова, В. Бондар, К. Рейда, Є. Синьова, С. Федоренко та ін.). Досліджуючи дане питання науковці сходяться в думці про те, що підлітки з порушеннями психофізичного розвитку мають робити самостійний вибір майбутньої професії, а не лише спиратися на думку батьків, педагогів чи психологів. Роль дорослих у цьому процесі має бути спрямована на розширення знань та уявлень підлітків про ту чи іншу професію, за необхідності спрямувати їх на необхідний вибір, але ні в якому разі не здійснювати вибір за них. Різними дослідження в тифлології доведено, що особам з порушеннями зору доступні багато видів фізичної та інтелектуальної праці, але з урахуванням їх індивідуальних можливостей. Так, О. Литвак наполягає на необхідності правильно проведеної роботи профорієнтування та профвідбору, адже це дозволить вчасно попередити втому, розвивати витривалість, підбирати відповідні види фізичної та інтелектуальної праці. Крім того, автор вказує на те, що для успішної соціально -трудової реабілітації осіб з порушеннями зору необхідно враховувати їх настанову на працю, наявність позитивної мотивації, відношення до дефекту та соціальної позиції.

Серед механізмів, що мають вирішальний вплив на професійне самовизначення особистості, за Є. Клімовим, є вирішення певних протиріч, які пов'язані з процесом опанування професією й виникають між внутрішніми можливостями та зовнішніми вимогами. В цьому аспекті, коли йдеться про особистість з порушеннями зору, слід вказати, що вирішити дане протиріччя самостійно вона не в змозі і відповідно потребує кваліфікованого психолого-педагогічного супроводу та психолого-педагогічного забезпечення процесу професійного самовизначення (Є. Синьова, 2012).

Твердження Є. Синьової (2012) пов'язане з тим, що в процесі вибору професії особами з порушеннями зору слід враховувати низку факторів: загальний стан здоров'я; глибина порушення зору; рівень розвитку опорно-рухового апарату; сформованість навичок просторового орієнтування; наявність інтелектуальних та природних здібностей (у випадку наявності інтересу до розумової праці); наявність організаторських та комунікативних навичок; рівень розвитку збережених аналізаторів; наявність санітарно-гігієнічних протипоказань та можливості травмування під час трудових процесів, які потребують зорового контролю; протипоказання до надмірних фізичних навантажень, а також перебування в одній і тій самій позі.

Хоча обмеження вибору професій особами з порушеннями зору прямо й залежить від стану їх зорової функції, але формування настанови на працездатність, на працю, позитивні мотиви діяльності не залежать від глибини дефекту, що підтверджується частими випадками високої працездатності при глибоких порушеннях зору і навпаки. Експериментальні дослідження О. Литвака показали, що найбільш сприятливі настанови на працю зафіксовані у сліпонароджених, найменш сприятливі - у осіб, які втратили зір у зрілому віці. У дослідженнях А. Суславічуса вказується на наявність у осіб з порушеннями зору негативних настанов до складної праці. Автор пов'язує це з недоліками реабілітаційної роботи та вказує на необхідність формувати у дітей з порушеннями зору упевненість у власних силах та творчих можливостях.

У якості чинників вибору професії слід враховувати життєві плани особистості й в інших областях (Н. Євдокимова, Харченко). Так, за дослідженнями Г. Мустафаєва (1998), який вивчав особливості життєвих планів незрячих старшокласників, було визначено, що у більшості випускників немає життєвих планів на майбутню професійну діяльність і коло бажаних для оволодіння професій досить обмежене. Крім того, автор звертає увагу на те, що у незрячих старшокласників спостерігаються тенденції до неадекватного заниження життєвих планів у трудовій діяльності, сподівання на значну сторонню допомогу та постановка занадто віддалених перспектив реалізації життєвих планів, що розглядаються ним як псевдокомпенсаторні утворення.

Дослідження стану організації профорієнтаційної роботи в спеціальних закладах освіти для дітей з порушеннями зору, проведене Г. Мустафаєвим (1998) показали, що коло професійних інтересів учнів широке і майже не відрізняється від кола інтересів дітей зі збереженим зором. Інтереси підлітків з порушеннями зору поширюються на різні сфери діяльності і нерідко значно яскравіше виражені, ніж у їх зрячих однолітків. Разом з тим, майже у всіх незрячих учнів має місце високий рівень амбіцій, ефект неадекватності. А серед професій, за якими планують працювати незрячі випускники, в абсолютній більшості названі ті, що потребують подальшого навчання і є престижними для сліпих (учитель, масажист, музикант, соціолог, психолог, юрист, програміст тощо). За дослідженнями Т. Гребенюк (2008) встановлено, що близько 90 % незрячих випускників прагнуть здобути вищу освіту. Отже, можна констатувати, що випускники, які мають порушення зору, вважають вищу освіту престижною і бажають її здобути, інша справа, на яку саме професію вони орієнтуються та чи будуть вони конкурентоздатними на сучасному ринку праці здобувши її. У працях О. Жихарева відмічено, що формування професійних інтересів у незрячих дітей має багато схожого з подібним процесом у дітей зі збереженим зором. Разом з тим він виділяє й певні характерні особливості цього процесу, а саме: проходить в умовах обмеженого вибору професій, оскільки більшість професій потребує візуального контролю; розвиток пізнавальних процесів відбувається у відповідності до наявного рівня компенсаторних функцій та сформованості навичок соціального і просторового орієнтування; процес формування має бути цілеспрямованим, із залученням вчителя праці, вихователів, лікаря-офтальмолога; рекомендації з вибору професії слід розробляти з врахуванням загальнофізичних, сенсорних та інтелектуальних здібностей.

Вибір професії пов'язаний з минулим досвідом особистості і сам процес професійного самовизначення простягається далеко в майбутнє, беручи участь у формуванні загального образу «Я» людини, визначаючи в кінцевому результаті всю спрямованість життя. Дослідження, проведені в галузі тифлопсихології, показують, що формування Я-концепції у дітей з порушеннями зору мають певні труднощі та особливості, і пов'язані вони, в першу чергу, із труднощами пізнання як зовнішнього світу, так і власних внутрішніх морально-психологічних якостей (Синьова, 2012). Розбіжність «Я реального» і «Я ідеального», характерне для підліткового віку, в умовах зорової депривації значно посилюється, що виражається в появі невпевненості в собі, в замкнутості, підвищеній уразливості, впертості, ворожості, нестійкості рівня домагань (С. Власенко, Є. Клопота, Є. Синьова, Ю. Тімакова та ін.). Все це призводить до зниження рівня розвитку самооцінки, що у свою чергу негативно впливає на визначення подальших життєвих перспектив, в тому числі й професійне самовизначення.

Вирішальний вплив на процеси компенсації порушеного зору, за дослідженнями І. Моргуліса, має праця, особливо ті її види, які усвідомлюються особистістю як соціально значимі. В цьому аспекті слід звернути увагу також на дослідження В. Андрієнка, В. Ремажевської, Т. Свиридюк, С. Федоренко та ін., які вказують на те, що труднощі, які виникають у дітей з порушеннями зору в процесі трудової діяльності, обумовлені не лише їх психофізіологічними особливостями, але й цілим рядом соціальних причин. Наприклад, ставленням до дитини оточуючих, які створюють навколо дитини атмосферу співчуття та жалю. Це призводить до того, що, як зазначає Т. Свиридюк - у дитини з порушеннями зору вже з раннього віку притупляється прагнення до трудової діяльності на користь інших і, навпаки, переважає споживацьке ставлення до оточуючих.

Отже, формування позитивного ставлення до праці та майбутньої професійної діяльності, тобто професійна орієнтація, є одним із важливим завдань спеціальних закладів освіти для дітей з порушеннями зору. Професійна орієнтація осіб з порушеннями зору, за визначенням Є. Синьової та С. Федоренко (Є. Синьової & С. Федоренко, 2009, с. 219), передбачає застосування сукупності психолого-педагогічних, медичних та організаційних заходів впливу на вихованців з метою виявлення й формування у них професійних інтересів і здібностей та впливу на вибір професії відповідно до зорових, психічних і фізичних можливостей, особистих нахилів та соціально-економічних потреб суспільства.

Висновки, перспективи подальших пошуків у напрямі дослідження

Аналіз наукової літератури показав, що професійне самовизначення розглядається науковцями як процес прийняття рішення особистістю щодо вибору майбутньої трудової діяльності, який полягає в усвідомленні особистості себе як суб'єкта конкретної професійної діяльності та передбачає самооцінку людиною індивідуально-психологічних якостей та зіставлення своїх можливостей з психологічними вимогами професії до спеціаліста. Вибір професії особами з порушеннями зору обумовлений особливостями їх психофізичного розвитку та потребує посиленого педагогічного керівництва з їх формування. Форми та методи роботи із формування професійного самовизначення осіб з порушеннями зору повинні бути спрямованими в першу чергу на самопізнання та розвиток вміння здійснювати аналіз професій, враховуючи свої інтереси та психофізичні можливості. Подальше дослідження спрямоване на розробку методики діагностичного обстеження рівня сформованості професійного самовизначення у старшокласників з порушеннями зору.