Формування толерантності у майбутніх педагогів у процесі навчання у ЗВО

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування толерантності у майбутніх педагогів у процесі навчання у ЗВО

Гнатовська К.С.

Стаття присвячена проблемі формування толерантності у майбутніх педагогів у процесі навчання в закладах вищої освіти. З'ясовано, що формування толерантності у майбутніх педагогів у процесі навчання у ЗВО є важливою соціальної категорією і виявляється у становленні прийняття іншої людини, орієнтації на емпатичне розуміння, на відкрите і довірче спілкування. Толерантність педагога визначається, як здатність зрозуміти і прийняти учня таким, який він є, визнати у ньому носія інших цінностей, логіки мислення, форм поведінки. Визначено, що педагогічна толерантність є професійно важливою якістю педагога, що впливає на ефективність його праці, а також на стосунки з усіма суб'єктами освітнього процесу з погляду професійного становлення. Визначено, що процес формування толерантності майбутніх педагогів є складним і довготривалим, що забезпечує їхню готовність до гуманістичної взаємодії із суб'єктами педагогічного процесу. Формування толерантності в майбутніх педагогів у процесі навчання у закладах вищої освіти включає когнітивний, перцептивно-афективний і поведінковий компоненти. З'ясовано, що на формування толерантності впливає низка факторів: соціальне середовище,чинні в суспільстві стереотипи й уявлення, система виховання та взаємини між людьми, система цінностей, на які особистість орієнтована і таке інше. Зазначено, що формування толерантності має ґрунтуватися на таких прийомах, як: повідомлення теоретичних відомостей про сутність цього явища, дискусійні форми роботи, конструювання та аналіз життєвих і педагогічних ситуацій, аналіз матеріалів художньої літератури, кінофільмів та інших видів мистецтва, рольові ігри. Визначено основні чинники, які сприяють вихованню толерантності майбутніх педагогів у процесі навчання у закладі вищої освіти, представлено узагальнену програму формування толерантності у виші.

Ключові слова: толерантність, суспільство, процес, учитель, майбутній педагог, моральність, виховання, компоненти, чинники, заклад вищої освіти.

Hnatovska K. Formation of tolerance in future teachers in the process of learning in high schools

Key words: tolerance, society, process, teacher, future teacher, morality, education, components, factors, institution of higher education.

Процеси інтеграції та глобалізації, що відбуваються в сучасному світі, сприяють зростанню активної взаємодії різних культур та держав. Мобільність населення земної кулі перетворює багато країн у полікультурні спільноти, гармонійний розвиток яких можливий лише на принципах рівноправності, рівноцінності та толерантного ставлення одне до одного. Перетворення, що відбуваються в українському суспільстві, поставили перед професійною школою проблему підготовки фахівців, здатних орієнтуватися в полікультурному світі, розуміти його цінності та сенси, взаємодіяти з представниками інших спільнот. У зв'язку з цим культура толерантності сприймається як важлива складова частина професійної підготовки майбутнього фахівця, зокрема й педагога школи. Проте аналіз практики дає змогу виявити численні негативні явища. У студентів і навіть педагогів зі стажем не завжди сформовані толерантні взаємини.

Вивченню толерантності присвятили свої дослідження зарубіжні й вітчизняні науковці: І. Бех, О. Біда, Н. Бирко, С. Вітвицька, О. Дубасенюк, Л. Завірюха, Ю. Ірхіна, М. Клепар, О. Матієнко, А. Молчанова, Т Потапчук, К. Роджерс, Р Сойчук, О. Столяренко, Е. Фромм, Л. Хомич та інші.

Дослідниця А. Молчанова виділяє такі симптоми нетерпимості вчителя стосовно учня: амбітність, настороженість у спілкуванні, роздратування, підвищена чутливість, різкі емоційні вибухи (обурення, ненависть), дискримінуюча поведінка, тактика залякування, негативна вербалізація на адресу дітей, агресивність до особистості, не схожої на вчителя [3]. Усе це може призвести до серйозних наслідків: загострюються взаємини між учителем та учнем, відбувається відчуження школяра від навчального процесу, педагог втрачає контроль над дітьми. У свою чергу, майбутній учитель може розчаруватися в обраній професії та залишитися незадоволеним власною професійною діяльністю. Про важливість запровадження практики конструктивного і толерантного діалогу в соціумі, родині, освітньому середовищі зазначає Л. Ткаченко. Вона розглядає толерантність у межах риторичної проблематики, наголошує на необхідності діалогічної взаємодії вчителя й учня [5]. Сучасні умови розвитку суспільства висувають нові вимоги до педагога, що передбачають формування толерантності у процесі навчання в ЗВО.

На підставі аналізу психолого-педагогічної літератури, можна резюмувати, що поняття «толерантність» немає однозначного визначення. З позицій діалогічного підходу толерантність розглядається як особливий спосіб взаємовідносин та міжособистісної взаємодії, спілкування з іншим, як міжособистісний діалог. Характеризуючи толерантність як соціальну категорію, дослідники відзначають, що це поняття розкривається через повагу і визнання рівності, відмову від домінування та насильства, визнання багатомірності та різноманіття людської культури, норм, вірувань, відмову від зведення цього різноманіття до одноманітності чи домінування якоїсь однієї точки зору [3, с. 57].

Отже, проблема толерантності активно розробляється в науці на сучасному етапі, однак залишається актуальною і сьогодні потреба вивчення досвіду формування толерантності у майбутніх педагогів під час навчання у ЗВО.

Мета статті полягає у визначенні основних чинників, що сприяють формуванню толерантності майбутніх педагогів у процесі навчання у закладах вищої освіти.

Формування толерантності у майбутніх педагогів у процесі навчання у ЗВО є важливою соціальної категорією і проявляється у сприйнятті інших людей, воно націлене на співпереживання й розуміння, на відкрите і довірливе спілкування. Толерантність у педагогічній діяльності визначається, як здатність зрозуміти, визнати, прийняти учня таким, який він є, поціновуючи в ньому носія інших цінностей, логіки мислення, форм поведінки. Таким чином, педагогічна толерантність може бути розглянута як професійно важлива якість педагога, що впливає на ефективність його праці, а також на стосунки з усіма суб'єктами освітнього процесу. Вона є важливим показником професійного становлення фахівця.

На підставі експериментального дослідження, можемо стверджувати, що формування толерантності у майбутніх педагогів у процесі навчання у ЗВО включає когнітивний, перцептивно-афективний і поведін- ковий компоненти [2].

Когнітивний компонент працює на реалізацію інформаційної функції, яка сприяє фіксуванню у свідомості суб'єкта інформації про основні факти, поняття, що розкривають сутність толерантності, як якості особистості та смислової функції, що зумовлює усвідомлення та прийняття толерантності, як якості особистості. Зміст компонента представляє знання про цінність ненасильства, права людини, межі толерантності.

Перцептивно-афективний компонент виконує функцію розуміння, що реалізується у сприйнятті та у взаємному розумінні суб'єктом намірів, установок, переживань, станів іншого суб'єкта, та емотивну функцію, яка визначає емоційне сприйняття суб'єкта, а також зміну за його допомогою власних переживань і станів. Смисловим навантаженням компонента є емпатія, ідентифікація, децентрація, прийняття, емоційна стійкість.

Поведінковий компонент виконує регулятивну функцію, що реалізується через регуляцію суб'єктом власної дії на основі толерантності. До змісту компонента входять: оцінка ситуації, вибір та обґрунтування власної моделі дії, корекція власної дії, реалізація вибраної дії.

Процес формування толерантності у майбутніх педагогів у процесі навчання у ЗВО включає декілька етапів.

На першому етапі необхідно дати студентам знання про цінність ненасильства, права людини, межі толерантності. З цією метою доцільно використати бесіди, діалоги, аналіз конкретних ситуацій. Особливе значення має проведення дискусій, завдання яких у тому; щоб надати можливість отримати різноманітну інформацію від співрозмовників, перевірити та уточнити власні уявлення та погляди на обговорювану проблему, застосувати наявні знання у процесі спільного вирішення навчальних завдань. На цьому етапі триває процес уточнення очікувань студентів щодо формування педагогічної толерантності та здійснюється діагностика на основі Теста Р Кеттелла (16 RF-опитувальник) [4, с. 409].

На другому етапі необхідно створити передумови для вироблення умінь розуміти іншу людину та контролювати власний емоційний стан. Вирішення цих завдань відбувається шляхом залучення студентів до ігрових вправ, бесід, перегляду відеосюжетів. Провідним засобом на цьому етапі будуть елементи соціально-психологічного тренінгу, що дозволяють зрозуміти основні особливості іншої людини.

На третьому етапі необхідно стимулювати майбутніх педагогів на самостійний пошук толерантних способів взаємодії та створення передумов для вироблення здатності до здійснення толерантних дій. У зв'язку з цим важливо використовувати соціально-психологічний тренінг, дискусії, аналіз конкретних ситуацій. Домінуючим засобом є рольова гра, що сприяє не тільки усвідомленню, а й практичному відпрацюванню та закріпленню форм поведінки на основі толерантності. Ефективним методом формування толерантності у майбутніх педагогів у процесі навчання у ЗВО є соціально-психологічний тренінг. При цьому розвиток толерантності має бути заснований на цілісному підході та розглядатися як рух від випадково-ситуативного прояву толерантності, через визнання можливих толерантних відносин, до доброзичливих відносин у малій групі, від них - до становлення толерантності, яка виходить за межі тренінгової групи, готовність особи до самовдосконалення.

Загальновідомо, що професійне становлення особистості - це найважливіша мета будь-якого закладу освіти. У процесі здобуття освіти відбувається становлення, збагачення і вдосконалення суб'єктивно-осо- бистісного й духовного світу молодої людини. Таке становлення є результатом цілеспрямованих впливів на знання, позицію, поведінку (як необхідної умови професійного становлення і розвитку особистості, як суб'єкта цього складного процесу). Сьогодні задовольнити суспільство може лише такий фахівець, який здатний упроваджувати не лише інформаційну культуру, але й організовувати діяльність, яка б спиралася на такі соціальні цінності, як рівність, справедливість, повага, толерантність, злагода, порядок. Серед зазначеного вище, вагоме місце, безперечно посідає толерантність. Толерантність проглядається у тенденції ставлення до людей у цілому, тенденції, що зумовлена життєвим досвідом, установками, властивостями характеру, моральними принципами, станом психічного здоров'я людини. Вона полягає в терпимості до інших людей, їх індивідуальності, способу життя, думок. Починаючи з перших днів навчання у закладах вищої освіти, засвоюючи навчальні дисципліни, розвиваючись як особистість, студент потрапляє в складні навчально-пізнавальні ситуації, коли висловлюються різноманітні оцінні судження. Він бере участь у дискусіях, при цьому нерідко вимушений йти на компроміс, ураховувати інтереси оточуючих, погоджуватися з опонентом у тому випадку, коли він наводить незаперечні аргументи. Здобуваючи навички не тільки професійного, але й соціального спілкування, студент засвоює і закріплює ті норми та правила, які прийняті в певному професійному середовищі, тобто оволодіває основами культури толерантної поведінки.

Труднощі взаєморозуміння, які закономірно виникають у людей внаслідок будь-яких відмінностей, особливо під час дистанційної роботи або навчання у ситуації їхньої інтенсивної взаємодії, ведуть до зростання психологічної напруженості, культурної нетерпимості, агресії, які неможливо подолати без спеціальної педагогічної підготовки. Однією з головних цілей виховання толерантності є подолання дискомфорту, формування вміння позитивно реагувати на нове. Не підлягає сумніву, що інтолерантність має не лише соціальне, а й духовне коріння. Істотні причини агресивності людини - розмитість та спотвореність ціннісних орієнтирів, низький рівень культури, перекручені уявлення про себе та оточуючих. На думку низки вчених (Еріх Фромм, Леонард Берковіц), можна говорити про пасивну та активну інтолерантність. Пасивна інтолерантність характерна для внутрішнього стану людини: за відсутності навичок визнання інакшості можуть розвиватися різні види депресій, у яких людина почувається незатишно. Активна інтолерантність передбачає різні форми діяльності, спрямованої боротьби з тим чи іншим явищем, що викликає неприйняття.

Важлива роль у профілактиці інтолерантності відводиться системі шкільної освіти, що створює умови для становлення толерантної свідомості учнів і накопичення ними досвіду толерантної поведінки. Заклад вищої освіти, як найважливіший соціальний інститут покликаний допомогти суспільству стати більш гуманним та толерантним. Це місце відкритого міжособистісного спілкування, тому психологічний клімат у ЗВО має сприяти особистісному зростанню всіх учасників освітнього процесу. У сучасній соціокультур- ній ситуації заклади вищої освіти мають стати місцем, де створюються сприятливі умови для міжетнічного спілкування, де всім учням прищеплюється повага до своєї культури та культур інших народів, оскільки саме в освітньому процесі створюються ситуації культурного, міжособистісного, міжнаціонального, формального та неформального спілкування.

Отже, для становлення толерантної особистості адекватним є включення її до колективної творчої діяльності та навчання соціально прийнятним способам пред'явлення своєї індивідуальності. Але таким способам і формам, які одночасно задовольняють і саму людину, і соціум.

Однією з основних умов формування толерантності є робота з емоціями студентів, систематична реалізація викладачем принципу трансформації когнітивного змісту інформації в емоційний. Як складники формування толерантності у майбутніх педагогів можемо визначити: позитивне ставлення до себе; готовність приймати відповідальність за свої вчинки; визнання людських відносин як значимої та самостійної цінності; сприйняття людей як активних суб'єктів, які мають почуття емоції та бажання; розрізнення та роздільна оцінка особистості і поведінки; комплексне сприйняття ситуації взаємодії; рефлексія дій та поточних психологічних станів; творчість, гнучкість та оригінальність мислення; комунікативна компетентність.

Основними показниками сформованості толерантності у майбутніх педагогів у процесі навчання в ЗВО є: просоціальна спрямованість; успішна соціальна адаптація; здатність до активної творчої взаємодії із середовищем.

Програма формування толерантності у майбутніх педагогів у процесі навчання в ЗВО передбачає реалізацію наступних умов:

- усвідомлення особистістю проблеми толерантності, прагнення самопізнання та самозміни;

- оцінка себе як толерантної особистості, можливість самозміни, формування прийняття індивідуальності іншої людини;

- відпрацювання розуміння меж толерантності, формування взаєморозуміння та ефективної взаємодії;

- оцінка досягнутих результатів під час тренінгу;

- використання активних методів навчання.

Заняття повинні мати дискусійний характер взаємодії між учасниками. Викладач може активно використовувати такі методи організації діяльності як діалог, мозковий штурм, рольові ігри, ділові ігри, тренінгові вправи тощо. У ході дискусії з'являється можливість продукувати та обговорювати етичні ідеї, проясняти поняття, висувати гіпотези, оцінювати можливі наслідки з них. Цінність такої роботи полягає в тому, що вона розвиває навички дослідження, міркування та освіти понять. Незалежно від проблемного змісту обговорення подібні навички сприяють розвитку умінь вести спрямовану та результативну дискусію, та критичний діалог, який є невід'ємним атрибутом толерантності, виступаючи одним із її проявів у дії. Під час проведення цих занять дуже важливою є роль викладача. Він постає не тільки як арбітр, а й як рівноправний член дискусії, що пропонує теми для розгляду, робить висновок і спонукає до цього інших учасників, стежить за тим, щоб жоден з аспектів проблеми не був втраченим. Однак забороненим прийомом для ведучого є метод повчання. Більше того, він упродовж дискусії повинен підкреслювати складність і неоднозначність вирішення теми, що обговорюється, а також те, що в нього самого немає готової відповіді на запитання. У ході цілеспрямованого формування толерантності необхідно дотримуватися балансу між розвитком практичних навичок толерантної поведінки з одного боку, і накопиченням інформації з іншого.

В основі програми, спрямованої на формування толерантності у майбутніх педагогів, закладено кілька основоположних принципів: фізична та психологічна комфортність; акцент на позитивні емоції студентів, позитивну Я-концепцію; опора на досвід життя; діалогічне спілкування. Формування толерантності має ґрунтуватися на таких прийомах, як повідомлення теоретичних відомостей про сутність даного явища, дискусійні форми роботи, конструювання та аналіз життєвих та педагогічних ситуацій, аналіз матеріалів художньої літератури, кінофільмів та інших видів мистецтва, рольові ігри. Якщо перші з означених прийомів більшою мірою спрямовані на повідомлення студентам знань про предмет, то останні сприяють розвитку практичних умінь толерантного ставлення та взаємодії. Як основні критерії сформованості толерантності у майбутніх педагогів у процесі навчання і ЗВО необхідно виділити: вміння контролювати себе; подолання егоцентризму; співпереживання та співчуття; визнання за «іншим» права на відмінність; усвідомлення неправомірності примусового впливу; критичність у виборі поведінки; втілення в реальній діяльності обраних альтернатив поведінки.

Отже, формування толерантності безпосередньо залежить від особистості майбутніх педагогів, рівня демократичності та поваги між суб'єктами педагогічної діяльності, цінностей, які визначають взаємини. Майбутні педагоги повинні розуміти, що учні сприйматимуть їх як зразок для наслідування, тому вони мають уміти розуміти й приймати відмінності, мотиви вчинків і цінності іншої людини, що безпосередньо пов'язані з умінням спілкуватися, будувати відносини не тільки з рідними, близькими, а й із несхожими та незрозумілими людьми. Дуже важливо максимально наблизити освітній процес до реальних умов майбутньої професійної діяльності студента. У процесі викладання різних дисциплін необхідно створювати педагогічні умови для розвитку професійно значущих рис особистості студента, що зумовили б формування толерантності. Мається на увазі залучення студентів у проблемні ситуації, які вимагають прийняття продуктивних рішень, формування установки на сприйняття іншої людини як рівноправного партнера у спілкуванні, позитивного ставлення та поваги до нього, бажання зрозуміти і прийняти його точку зору, що, безперечно, знімає напругу й конфліктність. Сучасний стан розвитку суспільства вимагає фахівця не лише з певними теоретичними знаннями, спеціальними уміннями, навичками та техніками, а й системою демократичних цінностей. Серед яких вагоме місце посідає толерантність. Варто прагнути, щоб усюди - у сім'ї, навчальній аудиторії, там, де йде обмін ідеями, думками, де відбувається навчання і спілкування, - толерантність стала нормою поведінки та взаємоповаги.

толерантність педагог

Використана література

1. Атрощенко Т О. Теорія і практика формування міжетнічної толерантності майбутніх вчителів початкової школи: методичні рекомендації до вивчення спецкурсу для студентів спеціальності 013 «Початкова освіта» освітнього ступеня магістр. Мукачево: МДУ, 2017. 24 с.

2. Гнатовська К. С. Формування толерантності майбутніх учителів початкових класів на засадах культурологічного підходу: дис.... канд. пед. наук: 13.00.04 / Харків. нац. пед. ун-т ім. Г.С. Сковороди. Харків, 2021. 245 с.

3. Молчанова А.О. Толерантність як ціннісна основа професійної діяльності педагога: посібник. Київ: Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України, 2013. 188 с.

4. Психологу для роботи. Діагностичні методики: збірник [Текст] / [уклад.: М. В. Лемак, В. Ю. Петрище]. Вид. 2-ге, виправл. Ужгород: Видавництво Олександри Гаркуші, 2012. 616 с.

5. Ткаченко Л. П. Підготовка майбутніх учителів початкової школи до діалогічної взаємодії в навчально-виховному процесі. Педагогіка та психологія: зб. наук. праць ХНПУ імені Г С. Сковороди. Харків: «Смугаста типографія», 2016. Вип. 52. С. 210-219.

References