Історіогенез цифровізації медичної освіти майбутніх фахівців сестринської справи

Innovations became a significantly important part of health care and became spreading in many fields of clinical medicine and education offuture specialists of medicalfield. Medical education must adapt to many new and diverse healthcare contexts, including digital systems. The process of digitalization began on the formation of information society that identify the essence of transformation processes in socium, education, economy, medicine and other fields of development of modern society. The most important its components are related to increasing the role ofprocesses of informatization, computerization and developing the field of using information technologies in various fields of human activities, as well as educational and medical ones.

Digitalization of medical education in general and its using in training offuture specialists of nursing has got its history of introduction into the educational process of medical institutions of higher education. In the process of studying the historiogenesis of digitization of medical education the stages of development of information and digitalization technologies have been identified and the role of them in the educational process have been determined. Due to the peculiarities of educating future specialists of nursing, the normative-legal documents developed and adopted by the Ministry of Education and Science of Ukraine, the Cabinet of Ministers of Ukraine, as well as the Ministry of Health of Ukraine are relevant. It is important to mention that a significant attention has to be paidfor the normative-legal regulation of the process of digitalization, in particular, in the context of technical equipment, development of educational programs, improvement of electronic textbooks and the monitoring system for this process.

According to this fact, modern medical education adapts to new and diverse health care contexts, including digital systems. Students must be ready for medicine of digital age and be aware of new technologies being introduced (e.g. simulations, virtual worlds, gamified learning, use of social media, etc.).

Key words: students, medical education, digitalization, future nurses, historiogenesis.

Виклад основного матеріалу

Зважаючи на стрімкий розвиток інформаційних технологій у сучасному суспільстві та їхнє використання у повсякденному житті кожної людини, особливої актуальності набуває активне і цілеспрямоване впровадження технічних засобів у освітній процес, створення необхідного, оптимального та ефективного інформаційного навчального середовища. Низка подій світового масштабу, зокрема пандемія COVID-19, міграція населення у зв'язку з військовими подіями на території України зумовили необхідність у внесенні технологічних змін в освітнє середовище медичних закладів вищої освіти (МЗВО), цифровізації надання медичних послуг, а також процесу навчання.

З метою забезпечення ефективності інформаційно-технологічних процесів в освітньому середовищі медичних ЗВО, а також задля розробки навчальної моделі, навчальних планів та програм з використанням інформаційних технологій, виникає потреба регулювання процесу цифровізації медичної освіти.

Аналіз наукових літературних джерел свідчить, що дослідники розширюють розуміння поняття цифровізації освіти пропонуючи поняття сучасного цифрового університету, який вирізняється своєю структурою, підходами до наукової діяльності, адміністрування, а також змістом освіти та системою управління її якістю [5]. Науковці аналізують і вивчають історію сучасних технологій в освіті, вказують, що хоча використання технологій за останні 100 років не призвело до революцій в освітньому середовищі, проте відбулися певні ключові покращення й досягнення на цій ниві [8]. Вітчизняні дослідники конкретизують основні положення концепції державної політики в галузі охорони здоров'я [7]; окреслюють стратегії розвитку української цифрової освіти в умовах цифрової трансформації суспільства [6]; наголошують на необхідності формування в майбутніх фахівців таких сучасних освітніх феноменів, як цифрова культура, цифрова грамотність, цифрова компетентність [1] та ін.

Однак, сучасні умови трансформаційних змін у суспільстві та динамічних процесів у контексті воєнних подій в Україні зумовлюють активне використання цифрових інформаційних технологій в усіх сферах розвитку суспільства й у тому числі в освітній галузі. Особливої уваги потребує дослідження цифровізації медичної освіти стосовно підготовки майбутніх фахівців медицини, які перебувають на передових позиціях охорони здоров'я населення.

Мета статті полягає у визначенні потреби дослідження історіогенезу цифровізації медичної освіти стосовно підготовки майбутніх фахівців медицини.

Цифровізація освіти у медичній галузі набуває дедалі більшої актуальності, що зумовлено високим рівнем розвитку технологій, необхідністю економії часу, пандемією COVID-19, яка, власне, і слугувала своєрідним тригером до посилення уваги науковців до цієї теми. Вирішення проблеми цифровізації медичної освіти полягає у впровадженні цифрових новітніх технологій у процес професійної підготовки майбутніх фахівців медицини, їх застосування в оцінюванні знань студентів, цифрової обробки даних, візуалізації навчального матеріалу, а також проведення дистанційних занять, що актуалізується в сучасних умовах військових дій в Україні.

Інновації стали надзвичайно важливою частиною системи охорони здоров'я та почали поширюватись у багатьох галузях клінічної медицини. Відтак, сучасні випускники медичних ЗВО повинні бути готові до медицини цифрової ери та обізнані про сутність нових технологій (наприклад, моделювання, віртуальні світи, навчання в іграх, використання соціальних мереж тощо). Позаяк нині доступна величезна кількість цифрових ресурсів для адміністративної та педагогічної підтримки, а також вдосконалення вищої освіти, відтак студенти очікують від сучасних університетів відповідної цифрової інфраструктури для навчання. Відповідно до цього, медична освіта повинна адаптуватися до багатьох нових і різноманітних контекстів охорони здоров'я, у тому числі й до цифрових систем.

Задля досягнення ефективності цифровізації освіти у галузі медицини важливо розглянути виникнення та історію розвитку зазначеного феномену, що зумовить краще розуміння аспектів викладання та навчання за допомогою сучасних технологій. Важливо зазначити, що розвиток інформаційних технологій дистанційного навчання тісно пов'язаний з так званими «інформаційними революціями», що характеризуються змінами інструментальної основи та способів передачі й збереження інформації [5].

Концепція запровадження цифровізації виникла ще на початку 60-х років ХХ ст. Сутність цієї концепції полягала в тому, щоб підвищити продуктивність людської праці за допомогою автоматизації. За твердженням Г. Заспи, процес цифровізації почався з формування інформаційного суспільства, що визначав зміст трансформаційних процесів у соціумі, освіті та економіці. Найважливіші його складники пов'язані з підвищенням ролі процесів інформатизації, комп'ютеризації та розширенням галузі використання інформаційних технологій у різноманітних галузей людської діяльності, зокрема й освітньої, управлінської, медичної та інших [4].

Відтак, науковці пропонують виділяти три етапи інтеграції інформаційних технологій у навчальний процес:

- доцифровий період;

- період персонального комп'ютера;

- мережа Інтернет.

У контексті історіогенезу цифровізації доречно звернутися до розгляду всіх етапів її розвитку у світі. Відтак, телебачення та радіо, хоч і належать до періоду доцифрових технологій, вони є важливими попередниками того, як останні технологічні інновації розглядаються в соціумі та зокрема в освіті. Телебачення було представлено в 1950-х роках. Важливо, що ці технології були загальнодоступними в домогосподарствах, а не були спеціально розроблені для навчання. цифровізація медичний освіта підготовка

На початку ХХ ст. розширення кількості студентів стало національним та економічним пріоритетом у багатьох країнах. Уряди почали фінансувати освіту на державному рівні, що призвело до швидкого збільшення кількості студентів в університетах. У той же час ідеї ефективності та продуктивності швидко поширювалися з розвитком індустріалізації. Відповідно до цього, набуло актуальності питання розробки стратегій і технологій навчання, які могли б ефективно охопити значну кількість студентів. Кіно, радіо та телебачення відповідали означеній соціальній меті. Зазначені технології подавали знання студентам через візуальні та аудіоканали. Вважалося, що їх можна легко інтегрувати з існуючими традиційними підручниками та письмовими завданнями. Поєднання засобів масової інформації, зокрема телебачення, вважалося найкращим для набуття реального досвіду.

Наступним етапом цифровізації освіти було застосування персональних комп'ютерів. У 1970-х і на початку 1980-х років у багатьох економічно розвинених країнах стаціонарні комп'ютери стали достатньо доступними для закупівлі університетами. Подібно до доцифрових технологій, існувало переважно й відносно необгрунтоване громадське переконання в перевагах використання комп'ютера для навчання. З фінансовою допомогою управління освіти відбувалася закупівля комп'ютерів для облаштування комп'ютерних класів. Комп'ютерні компанії також інвестували в освітні ініціативи, постачаючи комп'ютери для університетів і розробляючи освітнє програмне забезпечення та контент. Панувала думка, що комп'ютери зроблять революцію в освіті [8].

Третій етап цифровізації освіти, який триває і нині, передбачає використання комп'ютерів та інших пристроїв, підключених через локальну мережу або Інтернет, для оптимізації професійної підготовки майбутніх фахівців. До кінця 2000-х років більшість університетів мали доступ до Інтернету в тій чи іншій формі. Водночас ресурси (веб-сторінки), доступні в мережі Інтернет, були статичними, вони створювали платформу для доступу до інформації та знань з усього світу, що раніше було неможливо.

Основними формами онлайн-спілкування були текстові, такі як повідомлення на форумі, онлайн-чати та електронна пошта. Важливо те, що на них можна було створювати гіперпосилання за допомогою URLадрес, що презентувало новий спосіб мислення про зв'язки між інформацією та джерелами. Також у цей період актуальності набуває дистанційне навчання. В Європі та Америці інтенсивний розвиток дистанційної освіти розпочався ще в 70-ті роки ХХ ст.

В Україні початок запровадження дистанційного навчання припадає лише на 2000 рік та регулюється Концепцією розвитку дистанційної освіти в Україні, а також Положенням про дистанційну освіту МОН України, що було затверджено Наказом № 466 Міністерства освіти і науки України від 25.04.2013 року [2].

Починаючи з 2000-х років цифрові технології поступово впроваджувалися в медичну освіту України та зумовили виникнення безлічі інноваційних підходів у доклінічній та клінічній медичний підготовці завдяки створенню асинхронного навчання, симуляції, навчання в іграх і навіть використання соціальних мереж як режиму спільного навчання. Протягом останніх років переваги технологічного розвитку навчання отримали високу оцінку через пандемію Covid-19, коли електронне навчання стало основним компонентом академічної медичної освіти.

Важливо зазначити, що наприкінці ХХ століття відбувся так званий «стрибок» інформації в галузі медичних наук у зв'язку з досягненнями в інформаційних технологіях, які дозволяють швидше, надійніше та у більшому обсязі збирати дані. Водночас зростає кількість нерелевантної інформації, що зумовлює зростання розриву між медичними знаннями, з одного боку, і можливостями лікарів слідкувати за еволюцією інформації - з іншого.

Важливо зазначити, що значний внесок у розвиток процесів цифровізації освіти закордоном було здійснено під час Світового саміту з питань інформаційного суспільства у Женеві, який відбувся у 2003 році. Одна з головних цілей цього саміту полягала у подоланні цифрової нерівності, що склалася між економічно розвинутими та біднішими країнами за допомогою поширення доступу до мережі Інтернет.

Ще однією важливою подією в історії цифровізації освіти є Світовий саміт ООН, що відбувся в Тунісі в 2007 році. Окрім цього, великий вплив на цифровізацію освіти мали документи, прийняті міжнародною організацією ЮНЕСКО, головним пріоритетом якої є надання допомоги у контексті розробки стратегій та реалізації політики цифровізації освіти.

Нині Україна визначила своїм орієнтиром долучення до освітнього та наукового простору Європи, відповідно до чого реформування системи освіти України в багатьох аспектах пов'язане із загальною тенденцією розвитку систем освіти європейських країн. В Україні реалізуються принципи Женевської декларації, Женевський план дій, Туніські зобов'язання та Туніська програма для інформаційного суспільства. Окрім цього, було прийнято низку документів стосовно інформатизації освіти, імплементація дистанційного навчання, на постійній основі відбувається підвищення кваліфікації викладачів медичних закладів вищої освіти у галузі інформаційно-комп'ютерних технологій, здійснюється процес відкритого доступу до інформації.

З 2016 року модернізація системи освіти України стала основним ключовим національним пріоритетом. У цей період Міністерство освіти і науки України розпочало реформування загальної освіти відповідно до концепції Нової української школи. Відтак розвиток компетентністного підходу, а також ключових компетентностей, які декларуються Європейським союзом, розглядають як обов'язковий компонент цифрову компетентність.

Зазначимо, що у Концепції «Сучасна професійна освіта» та законопроекті «Про професійну освіту» професійні та ключові компетентності поєднують також інформаційні й цифрові технології. Відповідно до цього, виникає необхідність розробки кардинально нових освітніх стандартів з навичками використання інформаційно-комунікаційних технологій, що диктується новими вимогами ринку праці у тому числі.

В Україні однією із основних проблем реалізації державної політики у галузі цифровізації розглядають брак системності та узгодженості між затвердженням нормативно-правових актів та подальшою розробкою механізмів їх реалізації. Однак, в Україні прийнято низку нормативно-правових актів, які складають базу цифровізації медичної освіти майбутніх фахівців сестринської справи.

До нормативно-правової бази відносять не лише накази, положення та закони Міністерства освіти та науки, але й відповідні документи, прийняті Міністерством охорони здоров'я, Кабінетом Міністрів [2] тощо. Це пов'язано з тим, що у професійній підготовці майбутніх фахівців сестринської справи важливо впроваджувати цифровізацію у процес навчання у поєднанні з ознайомленням із програмами та відповідними стандартами, необхідними у їхній професійній діяльності. Концепція політики держави в галузі охорони здоров'я України полягала у забезпеченні розвитку таких напрямів:

- інфраструктура цифровізації охорони здоров'я;

- створення науково-технічного підґрунтя цифровізації в галузі охорони здоров'я;

- розвиток політики міжнародної співпраці в галузі цифровізації охорони здоров'я;

- формування правових і фінансово-економічних засад цифровізації охорони здоров'я;

- підготовка суспільства до цифровізації у галузі охорони здоров'я.

Науковці зазначають, що Веб-портал цифрової освіти характеризується наявністю широкого функціонального спектру, а саме:

- здійснення електронної ідентифікації та автентифікації користувачів;

- створення та використання особистих електронних кабінетів користувачів після реєстрації та авторизації;

- зміна даних в особистому електронному кабінеті користувача;

- надання користувачам доступу до освітніх матеріалів;

- забезпечення створення можливості перевірки отриманих знань після роботи користувача з освітніми матеріалами;

- забезпечення комунікації користувачів між собою та технічним адміністратором;

- отримання електронних документів за результатами навчання;

- застосування інтерфейсів, зокрема адаптованих для осіб з порушеннями зору, слуху, опорно-рухового апарату тощо;

- розміщення освітніх матеріалів державною мовою, а також іншими мовами, зокрема жестовою;

- інтеграція модулів;

- систематизація та пошук освітніх матеріалів;

- забезпечення трансляції аудіовізуальної інформації в режимі реального часу [4].

Таким чином, цифровізація медичної освіти має свою історію, де окреслюються витоки використання інформаційних цифрових технологій, основні віхи і перспективи розвитку. Цифровізація освіти стосується усіх освітніх середовищ і систем. Тому розробка сучасної системи цифровізації медсестринської освіти передбачає вивчення історіогенезу означеного процесу з метою врахування позитивних і проблемних аспектів цифровізації медичної освіти загалом і, зокрема, у професійній підготовці майбутніх медичних сестер.

Перспективи подальших наукових розвідок вбачаємо в систематизації законодавчої бази, що закладає основу цифровізації медичної освіти.

Використана література