Цифрова трансформація вищої освіти: закордонний та вітчизняний досвід

Останні зміни в суспільстві, спричинені пандемією COVID-19 та військовою агресією росії проти України, показали ще більшу значимість цифрової трансформації вищої освіти. Цифрова трансформація вищої освіти спонукає заклади вищої освіти до створення цифрових середовищ, перехід від звичних засобів навчання до цифрових тощо. З кожним роком все більше науковців різних країн приділяють цьому питанню свою увагу, і кожен з них розглядає цю проблему у певному контексті. У статті досліджено досвід цифрової трансформації вищої освіти як в Україні, так і за її межами.

Усі науковці розглядали цифрову трансформацію у різних аспектах, зокрема: дехто розглядав цифрову трансформацію закладів вищої освіти у контексті індустріальної революції 4.0, дехто спробував розробити концентричну інформаційну технологію цифрової трансформації закладів вищої освіти, дехто вивчав досвід та сприйняття навчання онлайн у період пандемії COVID-19 очима викладачів та студентів, окремі науковці досліджували спільні напрями цифрової трансформації закладів середньої освіти країн ЄС та США, дехто розглядав впровадження, а також управління цифровою трансформацією вищої освіти у розрізі різних аспектів, певні науковці розглядають цифрову трансформацію ЗВО в умовах війни, окремі дослідники виокремили критерії оцінки готовності закладів вищої освіти до цифрової трансформації, визначили компоненти цифрового кампусу, розглядали цифрову трансформацію як один із найбільших каталізаторів сучасного бізнес-середовища, у тому числі й вищої освіти, аналізували думки студентів та викладачів щодо цифрової трансформації у вищій освіті Німеччини.

Як показало дослідження, єдиного підходу до цифрової трансформації вищої освіти немає, кожен дослідник розглядає проблему в якомусь окремому контексті, чи то у період пандемії, чи то у період війни тощо. Важливим є той факт, що усі вони погоджуються, що в сучасних умовах просто необхідна цифрова трансформація закладів вищої освіти для забезпечення якісного освітнього процесу в усіх його аспектах.

Ключові слова: цифровізація, цифрова трансформація, цифрові технології, заклади вищої освіти.

Vakaliuk T., Antoniuk D., Novitska I., Medvedieva M. Digital transformation of higher education: abroad and domestic experience

Key words: Digitization, digital transformation, digital technologies, institutions of higher education.

Останні зміни в суспільстві, спричинені пандемією COVID-19 та військовою агресією росії проти України, показали ще більшу значимість цифрової трансформації вищої освіти. Цифрова трансформація вищої освіти спонукає заклади вищої освіти до створення цифрових середовищ, перехід від звичних засобів навчання до цифрових тощо.

З кожним роком все більше науковців різних країн приділяють цьому питанню свою увагу, і кожен з них розглядає цю проблему у певному контексті.

Для того, щоб зрозуміти, що вже є пророблено в цій галузі, потрібно дослідити досвід цифрової трансформації вищої освіти як в Україні, так і за її межами.

Цифрова трансформація вищої освіти займає місце в працях світових науковців не один рік. Багато вже досліджено із зазначеної тематики. Зокрема, серед закордонних авторів можна виділити: Abualkishik A. Z. [11], Alexander J. [1], AL-Ali M. [11], Arango-Sema M. [1], Arias T. [1], Atassi R. [11], Bedoya B. [1], Benavides C. [1], Bond M. [12], Burgos D. [1], Dario M. [1], Dolch C. [12], Maria L. [1], Marin V. I. [12], Marks A. [11], Rezgui Y. [11], William J. [1]; серед відчизняних: Барна О. В. [8], Буй- ницька О. [10], Варченко-Троценко Л. [10], Грицеляк Б. [10], Гуралюк А. Г. [9], Дущенко О. [4], Заспа Г. О. [2], Ілляшенко Н. С. [7], Ілляшенко С. М. [7], Кузьмінська О. Г. [8], Мосьпан Н. [3], Подденежний O. [6], Тесля Ю. М. [2], Шипуліна Ю. С. [7], Шпарик О. [5] та ін.

Метою статті є огляд світового та вітчизняного досвіду щодо цифрової трансформації вищої освіти.

Колектив авторів (Maria L., Benavides C., Alexander J., Arias T., Dario M., Arango-Serna M., William J., Bedoya B., Burgos D.) [1] також у своєму спільному дослідженні спробували зробити узагальнення досвіду цифрової трансформації у закладах вищої освіти. Науковці розглядали цифрову трансформацію закладів вищої освіти у контексті індустріальної революції 4.0. Зокрема, вони розглядали можливості застосування підходів цифрової трансформації до домену закладу вищої освіти. Дослідники узагальнили характерні особливості процесу впровадження цифрової трансформації у ЗВО. Науковці показали, що виміри цифрової трансформації всередині закладів вищої освіти породжують зміни в адміністративній діяльності, педагогічних підходах, навчанні, наукових дослідженнях тощо. Як стверджують дослідники, їх праця показала, що загалом відсутні методології впровадження подібних ініціатив на цілісному рівні закладів вищої освіти, що були б узгоджені з бізнес-моделлю, операційними процесами та досвідом користувача [1].

Вітчизняні науковці Тесля Ю. М. та Заспа Г. О. спробували розробити концентричну інформаційну технологію цифрової трансформації закладів вищої освіти [2]. Як вони стверджують, наразі просто необхідні нові, інші підходи, які будуть базуватись на цифровізації освітніх процесів. В наслідок чого, авторам було виокремлено проблему, що полягала в створенні єдиної системи побудови цифрових університетів.

У результаті автори запропонували здійснювати цифрову трансформацію ЗВО “на основі використання розробленої концентричної інформаційної технології, яка інтегрує всі інформаційні бази, методи та засоби розв'язання функціональних завдань в єдиний цифровий простір задля максимального забезпечення інформаційних потреб закладів вищої освіти” [2]. Запропонована модель представлена на рис. 1, і включає в себе: три технології - забезпечення діяльності ЗВО, вирішення функціональних задач та управління інформацією, а також функціональну інформаційну базу та нормативно-довідкову інформацію [2].

Рис. 1. Концентрична модель інформаційної технології цифрової трансформації ЗВО [2]

цифрова трансформація вища освіта

Мосьпан Н. у своєму дослідженні вивчав досвід та сприйняття навчання онлайн у період пандемії COVID-19 очима викладачів та студентів. Респондентами даного дослідження виступили студенти та викладачі національних університетів України. В результаті опрацювання відповідей респондентів, було встановлено, що пандемія COVID-19 сприяла прискоренню цифровізації вищої освіти України. Окрім того, як стверджує автор у своєму дослідженні, внаслідок пандемії COVID-19, було перевірено, на скільки є автономними національні університети України, а також здатність університетів за короткий час реорганізувати освітні послуги таким чином, щоб вони перейшли на онлайн-формат за допомогою різноманітних технічних можливостей та фінансових ресурсів [3].

Дущенко О. також досліджувала сучасний стан цифрової трансформації освіти [4]. Зокрема, науковець в наслідок проведеного аналізу сучасного стану висвітлюваної проблеми, дав визначення поняття цифрових технологій - “найсучасніші технології, які поєднують використання технологій (великих обсягів даних, хмарного середовища, інтернет речей, роботизації, штучного інтелекту, квантових технологій тощо) і мережі Інтернет, гаджетів, сучасних ПК” [4], при цьому під цифровізацією науковець розуміє використання цифрових технологій. Як стверджує дослідник, стан цифрової трансформації освітніх закладів сьогодні передбачає продовження застосування цифрових технологій, у тому числі й освітніх. Адже саме в період пандемії, як стверджує автор, відбувалась активна стадія розробки цифрових освітніх ресурсів та середовищ, основою яких є цифровий освітній контент, а також розвиток та формування цифрової компетентності викладачів [4].

Шпарик О. досліджував спільні напрями цифрової трансформації закладів середньої освіти країн ЄС та США [5]. Для цього дослідник виділив ряд проблем, що стоять перед закладами освіти. В результаті автором було охарактеризовано основні напрями цифрової трансформації закладів середньої освіти країн ЄС та США, з-поміж інших варто виділили: цифрову грамотність, цифрову компетентність вчителів, оцінювання з використанням цифрових технологій, а також технології штучного інтелекту для персоналізації й ефективності навчання [5]. Роблячи висновок, Шпарик О. стверджує, що якщо розглядати це питання в розрізі України, то напрями розвитку цифрової трансформації освіти мають бути узгодженими із вимогами світового освітнього простору [5].

Подденежний О. у своєму дослідженні розглядав впровадження, а також управління цифровою трансформацією вищої освіти у розрізі різних аспектів (технологічний, методологічний, економічний) [6]. Окрім того, автор розглядав проблему впровадження інноваційних цифрових освітніх моделей, а також їх взаємодію з управлінням ЗВО, внаслідок чого, він зробив висновок про безпосередній вплив цифрової трансформації на традиційну модель управління через використання цифрових технологій у сфери діяльності ЗВО. В результаті проведеного дослідження, автор виокремлює ряд проблем, що передбачають цифрову трансформацію саме в управлінському аспекті [6]. Також науковець робить висновок про те, що вітчизняні заклади освіти переходять до цифрового освітнього середовища через вимушені фактори (карантин, викликаний пандемією) [6], і як показала практика 2022 року і інші фактори (військовий стан тощо). Тут зрозумілим стає той факт, що система освіти вимагає внесення змін до стандартів та нормативних документів у галузі освіти України.

Колектив авторів (Ілляшенко С. М., Шипуліна Ю. С., Ілляшенко Н. С.) у своєму дослідженні розглядають як раз цифрову трансформацію ЗВО в умовах війни. Зрозуміло, що у період війни освітній процес постав перед новим викликом: багато осіб були евакуйовані з тимчасово окупованих територій, багато залишились без даху і є біженцями, але при цьому хочуть вчитись саме з своїм класом / курсом. Тому цифрова трансформація стає ще більш актуальною для закладів освіти України. Окрім шкіл та університетів, використання цифрових технологій у період війни варто впроваджувати у всі сфери, де наявні можливості перепідготовки працюючих осіб [7].

Барна О. В. та Кузьмінська О. Г виділили критерії оцінки готовності закладів вищої освіти до цифрової трансформації (зрілість цифрової архітектури, оцінка процесного управління, оцінка цифрових здатностей персоналу, оцінка фінансування цифрових перетворень), а також описали інструментарій їх здійснення [8]. Науковці зробили висновок про те, що цифрова трансформація закладу “освіти потребує застосування системного підходу шляхом створення освітньої політики, залучення експертів з числа ІТ-фахівців, системних аналітиків та педагогічних дизайнерів” [8].

Гуралюк А. Г. розглядає також різні аспекти цифровізації вищої освіти. Науковець навів переваги та недоліки цифровізації вищої освіти України. В результаті дослідник стверджує, що цифровізація є складником цифрової трансформації, а також забезпечує підвищення якості освітнього процесу шляхом впровадження комплексу заходів [9].

Буйницька О., Варченко-Троценко Л., Грицеляк Б. у своєму спільному дослідженні визначили компоненти цифрового кампусу (див. рис. 2), що мають відповідати потребам ЗВО: цифрова наука, цифрова освіта, цифровий менеджмент і маркетинг, цифрова інфраструктура [10].

Рис. 2. Компоненти цифрового кампусу [10]

Окрім того, науковці також навели етапи впровадження цифрового кампусу (див. рис. 3) [10].

Рис. 3. Етапи впровадження цифрового кампусу [10]

Іноземні науковці (Adam Marks, Maytha AL-Ali, Reem Atassi, Abedallah Zaid Abualkishik, Yacine Rezgui) розглядали цифрову трансформацію як один із найбільших каталізаторів сучасного бізнес-середовища, у тому числі й вищої освіти. Дослідники встановили, що оскільки бізнес-середовище, студенти та працівники змінюються з прискореною швидкістю, то ця швидкість досить часто перевищує здатність конкретної організації адаптуватися до змін [11]. Це призводить до того, що критичні бізнес-функції та процеси неминуче стають відкритими, що згодом потребує відновлення нових інвестицій для більш ефективної конкуренції в переході до цифрової економіки. Як висновок автори стверджують, що цифрова трансформація є неминучим вибором для ЗВО у всьому світі [11].

Інша група авторів (Bond, M., Marin, VI., Dolch, C.) аналізували думки студентів та викладачів щодо цифрової трансформації у вищій освіті Німеччини. Зокрема науковці досліджували саме сприйняття щодо використання цифрових інструментів. їх дослідження показало, що і викладачі і студенти використовують обмежену кількість цифрових інструментів для освітнього процесу, при цьому система управління навчанням сприймається як найкорисніший з них, який викладачі найчастіше використовують як організаційний інструмент для своїх занять [12]. Також було виявлено, що студенти особливо погано підготовлені до роботи в середовищах спільної роботи. З точки зору корисності, студенти вважають пошукові системи, обробку текстів, університетський портал і комп'ютери за межами університету “дуже корисними”, а записи лекцій, хмарне сховище, форуми і обмін миттєвими повідомленнями “досить корисними” [12]. Дослідники підкреслили, що студенти мають доступ до низки цифрових інструментів і відкриті для використання цифрових медіа для академічного навчання. Як висновок, вони стверджують, що для здійснення цифрової трансформації викладання та навчання надзвичайно важливо розуміти технологічні навички та знання як викладачів, так і студентів, виявити їхні відповідні потреби та прагнути до взаємного розуміння обох точок зору [12].

Висновки та перспективи подальших досліджень

Отже, як показало проведене дослідження, єдиного підходу до цифрової трансформації вищої освіти немає, кожен дослідник розглядає проблему в якомусь окремому контексті, чи то у період пандемії, чи то у період війни тощо. Важливим є той факт, що усі вони погоджуються, що в сучасних умовах просто необхідна цифрова трансформація закладів вищої освіти для забезпечення якісного освітнього процесу в усіх його аспектах.

Перспективами подальших досліджень вбачаємо розробку моделі цифрової трансформації процесу підготовки саме майбутніх фахівців з інформаційних технологій, оскільки майбутні ІТ фахівці будуть сприяти подальшій цифровій трансформації освіти шляхом розробки цифрових освітніх ресурсів.

Використана література