Погляди учасників освітнього процесу на самооцінювання учнями результатів навчальної діяльності

Вступ

З метою гарантування, постійного та послідовного підвищення якості освіти Законом України «Про освіту» (2017) передбачене створення та функціонування системи забезпечення якості освіти, складовими якої є внутрішня система забезпечення якості в закладах освіти та система зовнішнього забезпечення якості освіти (Закон України «Про освіту», 2018). Під внутрішньою системою розуміється сукупність умов, процедур і заходів у закладі освіти, що забезпечують ефективність освітніх й управлінських процесів, які безпосередньо впливають на якість результатів навчання учнів, забезпечують формування їхніх ключових компетентностей, а також сприяють всебічному розвитку особистості учнів. Складником внутрішньої системи забезпечення якості освіти є система оцінювання та самооцінювання освітніх й управлінських процесів закладів освіти. Самооцінювання є процесом вивчення та оцінювання ефективності функціонування внутрішньої системи освіти з метою вдосконалення освітніх і управлінських процесів закладу освіти (Наказ МОН № 1480 від 30.11.2020 року). Мова йде про самооцінювання системи управління закладом освіти, роботи педагогічного колективу та навчальної діяльності школярів. Розширення набору видів оцінювання пов'язане з переорієнтацією фокусу оцінювальної діяльності в освітньому процесі з предмета навчання (коли акцент робився на викладанні й засвоєнні об'єктивованих знань), на діяльність суб'єктів навчання - учнів (умотивована діяльність спрямована на оволодіння знаннями, які набувають характеру особистісних). Такі зміни пов'язані передусім із компетентнісною парадигмою освіти (Гривко, 2021). У цьому контексті особливого значення набуває самооцінювання результатів навчальної діяльності учнів. Самооцінювання є складником освітнього процесу, що потребує використання поруч з традиційними інших методів вимірювання результатів навчання. Традиційне оцінювання здійснюється вчителем, а до самооці- нювання результатів навчання залучаються учні. Згідно з Brown & Hudson (1998, 2004), самооціню- вання є однією з форм альтернативного оцінювання, яке прагне зробити процес оцінювання більш орієнтованим на учнів.

Питання самооцінювання та самооцінки учасників освітнього процесу не є новим і вже давно досліджується українськими і зарубіжними психологами та педагогічними працівниками. Енциклопедія освіти самооцінку визначає як особисте утворення, яке дає можливість оцінити свої можливості: спрямованість, активність, суспільну значущість, свої відносини із зовнішнім світом та іншими людьми. Самооцінювання є обов'язковою умовою реалізацією двох важливих станів: самоконтролю та самоудосконалення (Кремень, 2008, с. 799). У Великому тлумачному словнику сучасної української мови самооцінка трактується, як оцінка самого себе, своїх можливостей, якостей і місця серед людей (Мовчан, 2005). В Українському педагогічному енциклопедичному словнику самооцінка - судження людини про міру наявності в неї тих чи інших якостей, властивостей, у співвідношенні їх з певним еталоном, зразком. Це вияв оцінного ставлення людини до себе. Самооцінка є результатом передусім розумових операцій аналізу, порівняння, синтезу (Гончаренко, 2011).

Самооцінювання та самооцінка - це процес і результат співвідношення певної уяви про себе з внутрішніми критеріями. Досить часто основа, на якій будується самооцінка, її зв'язок з власними інтересами і цінностями можуть бути важливішою, ніж рівень власне самооцінки, бо саме особливості саморегуляції впливають на функціонування особистості (Crocker et al., 2003). Дослідники переконані, що навчати самооцінюванню слід починати з початкової школи, з молодшого шкільного віку. На їх думку, самооцінювання сприяє всебічному розвитку особистості та поліпшує якість початкової освіти (Acat & Demir, 2007, Akgadag, 2010).

Американський вчений A. Bandura (1997) виокремлює чотири фактори, що визначають рівень самооцінки особистості. По-перше, це досвід особистості. Якщо учень успішно виконує завдання, це позитивно впливає на самооцінку. Водночас випадки невдачі понижують рівень самооцінки. Подруге, вторинний досвід, що передбачає порівняння своїх результатів з результатами інших. При цьому учень отримує інформацію про рівень власної компетенції. По-третє, ставлення оточуючих. Адекватне ставлення оточуючих є обов'язковою умовою формування установки на оцінювання своїх можливостей, що є важливим складником самооцінки. По-четверте, це емоційний стан молодої людини. Використання різних стратегій оцінювання та са- мооцінювання в класі не тільки вимірює різні характеристики учнів, але й підвищує їх мотивацію до успіху, надає більше навичок мислення та в кінцевому підсумку підвищує академічні успіхи (Bahar et al., 2006).

Результати аналізу наукових публікацій свідчать про те, що самооцінювання сприяє розвитку в учнів критичного мислення (ilker Kosterelioglu, Umit Qelen, 2016; Crocker et al., 2003). На думку M. Harris (1997), самооцінювання гарантує більшу активність та зосередженість учнів. За словами L. V. Pierce (2003), самооцінювання вчить незалежності від вчителя. Школярі усвідомлюють свої сильні та слабкі сторони, вчаться об'єктивно спостерігати за собою та розділяти відповідальність за навчання з учителями. Учні, що мають адекватну самооцінку, активні, зацікавлені в пошуку помилок у своїх роботах, обирають завдання, що відповідають їх можливостям.

Таким чином, самооцінювання є основою саморегуляції й внутрішньої мотивації навчання (Мурашко, 2007); воно містить у собі механізм порівняння себе з іншими (Кащенко, 2007).

Турецькі вчені провели системне дослідження щодо ефективності використання методу самооцінювання в освітньому процесі з різних шкільних предметів. Наприклад, з математики (Cansiz-Akta §, 2008), природничих наук та технологій (Saglam Aslan A., Devecioglu Kaymakgi, Y. & Arslan, S. 2009), з початкової освіти (Akgadag, 2010). В одному з досліджень, в якому брали участь 243 вчителя протягом навчального року, було цілеспрямовано організовано освітній процес з використанням самооцінюван- ня. Були розроблені спеціальні навчальні програми, які ґрунтувалися на навчанні з використанням самооцінювання. Після завершення експерименту педагоги висловили свої думки щодо ефективності цього методу (ilker Kosterelioglu, Umit Qelen, 2016). Результати дослідження свідчать про те, що більшість вчителів - учасників дослідження - вважають, що використання методів самооцінювання позитивно впливають на результати навчальної діяльності. Самооцінювання сприяє самопізнанню, впливає на усвідомлення відповідальності, самовираження, та розвиток критичного мислення учнів. Дослідження виявило, що більшість вчителів були готові використовувати метод самооцінювання в освітньому процесі і це, на їх думку, сприяло підвищенню ефективності їх педагогічної діяльності. Виявилося, що вчителі, які мали невеликий стаж роботи, більш охоче використовують самооцінювання в освітньому процесі. Узагальнюючи думки учасників згаданих досліджень, організатори прийшли до висновку, що частина вчителів (переважно з великим стажем роботи) все-таки віддають перевагу класичним підходам до оцінювання і не дуже охоче використовують метод самооцінювання. Головною основою цих сумнівів є думка про те, що учні не можуть діяти об'єктивно під час самооці- нювання. Окрім очікуваних переваг використання самооцінювання, у педагогів виникають певні сумніви щодо точності та цінності цього методу. У центрі цих сумнівів є думка про те, що школярі можуть мати надмірно завищені уявлення про свої успіхи (Ross, 2006).

Український вчений В. Ковальчук (2015), досліджуючи питання професійної самооцінки майбутнього вчителя в структурі професійної діяльності, звертає увагу на значення педагогічних працівників у навчанні учнів самооцінюванню. Сучасній школі потрібні вчителі, які можуть конструювати, аналізувати, коригувати і самостійно вдосконалювати свою педагогічну діяльність. На думку вченого, від здатності вчителя здійснювати самоаналіз й самооцінку своєї діяльності залежить рівень його педагогічної майстерності, здатності формувати самооцінювання в учнів. А це у свою чергу вимагає удосконалення системи професійної підготовки вчителів (Ковальчук, 2015, с. 42, 43).

Мета дослідження полягає у вивченні поглядів учасників навчального процесу закладів загальної середньої освіти на застосування методу самооці- нювання в навчальній діяльності учнів.

Методика дослідження. Для досягнення мети було проведено дослідження тлумачень змісту розглядуваних понять в аналізованих джерелах наукової педагогічної літератури, інтерпретації, систематизації та узагальненні результатів документального дослідження, формулювання висновків. Для вивчення поглядів учителів на застосування методу самооцінювання в шкільній практиці було використано опитування, в якому взяли участь 154 педагоги Хмельниччини. Серед них - вчителі математики (22), біології та екології (47), природознавства (8), хімії (40), географії (37). 21% вчителів працюють у міських закладах загальної середньої освіти, 79% - у сільських. 17% мають стаж до 10 років, 25% - до 30 років, 58% - до 40 років. Учасникам опитування пропонувалося за 10-бальною шкалою проранжувати позитивні та негативні аспекти використання самооцінювання в освітньому процесі.

Результати дослідження

Складено автором самостійно

Також ми запитали у педагогічних працівників, чи теперішні учні вміють самооцінювати свої навчальні досягнення. Понад половини вчителів (55%) не змогли відповісти на це запитання. Третина (34%) вважають, що в учнів сформована здатність до самооцінювання. Також ми поцікавилися в учнів Хмельницького ліцею №17 їхньою думкою про використання методу самооцінювання в освітньому процесі. В опитуванні взяли участь 119 учнів базової та старшої школи ліцею.

Таблиця 3 Розподіл відповідей учнів на запитання про здійснення ними самооцінювання-навчальної діяльності (У %)

Як видно з Таблиці 3, думки учнів і вчителів щодо використання методу самооцінювання відрізняються. 63% ліцеїстів вважають, що вони постійно або здебільшого здійснюють самооцінювання своєї навчальної діяльності. Більшість з них - це випускники закладу. Однак третина вважають, що цей метод вони використовують дуже рідко.

Висновки та перспективи подальших досліджень

Аналіз педагогічної літератури та результати опитування педагогів свідчать про актуальність питання формування в школярів здатності до самооцінювання результатів своєї навчальної діяльності. Погляди вчених та вчителів поєднує думка, що самооцінювання є важливим складником освітнього процесу, однією з форм альтернативного оцінювання. Самооцінка допомагає усвідомити учню свої недоліки, а вчителю краще пізнати та зрозуміти учнів Педагогічні працівники, які взяли участь в опитуванні, підтримують використання школярами методу самооцінювання в освітньому процесі і переконані, що починати його формування необхідно з початкової школи. Серед найважливіших результатів використання самооцінювання вчителі називають розвиток навичок критичного мислення, мотивацію до навчання та уміння учнів об'єктивно оцінювати свої результати. Негативними результатами використання методу само- оцінювання учнів в освітньому процесі педагоги називають те, що учні можуть мати труднощі у самооцінюванні своїх результатів навчання і бути не готовими до самовизначення та самовизнання своєї оцінки. Найменшим негативним результатом запровадження методу самооцінювання вони називають суб'єктивність учнів та прояви почуття тривоги у школярів.

Погляди вчителів та ліцеїстів щодо вміння школярів самооцінювати свої навчальні досягнення частково розійшлися. Понад половини педагогів не змогли відповісти на це запитання. Третина вважають, що так, в учнів сформована здатність до са- мооцінювання. Однак 63% ліцеїстів вважають, що вони постійно або здебільшого здійснюють само- оцінювання своєї навчальної діяльності, третина цей метод використовує дуже рідко.

Проведене дослідження серед вчителів та учнів щодо поглядів на самооцінювання навчальних досягнень ми проводили в одній області, тому можемо говорити лише про окремі тенденції. Однак, виходячи із завдань державного освітнього стандарту, вважаємо очевидною необхідність модернізувати систему оцінювання. Одним із шляхів модернізації є запровадження самооцінювання школярами своїх навчальних досягнень.

Вважаємо за необхідне спрямувати подальші дослідження на розвиток внутрішньої системи забезпечення якості в закладах освіти, оцінювання її ефективності, використовуючи методи самооцінювання освітніх й управлінських процесів.

Список використаної літератури