Формування цифрової компетентності учнів профільних класів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Житомирський державний університет імені Івана Франка

Формування цифрової компетентності учнів профільних класів

Кривонос Олександр Миколайович,

кандидат педагогічних наук, доцент кафедри комп'ютерних наук та інформаційних технологій

Кривонос Мирослава Петрівна,

асистент кафедри комп'ютерних наук та інформаційних технологій

Яценко Олександр Сергійович,

асистент кафедри комп'ютерних наук та інформаційних технологій

Яценко Оксана Іванівна,

асистент кафедри комп'ютерних наук та інформаційних технологій,

Торгонська Анастасія Олегівна,

магістрант

м. Житомир

Анотація

В статті здійснено аналіз понять цифрова грамотність і цифрові компетентності, на основі цього аналізу розглянуто особливості розвитку цифрових компетентностей в учнів профільних класів. Розглянуто закордонний та вітчизняний досвід з формування та визначення рівнів володіння цифровими компетентностями. Детально описано структуру DigitalCompetence (DigComp2.0). Проаналізовано DigitalQuotient. Розглянуто Проєкт «Опису цифрової компетентності педагогічного працівника». Здійснено детальний аналіз Рамки цифрової компетентності, що була запропонована Міністерством цифрової трансформації України. Представлена Рамка містить 4 виміри, 6 сфер, 30 компетентностей та детальний опис 6 рівнів володіння цифровими навичками. Під вимірами розуміють набір властивостей і характеристик, які дозволяють у повній мірі описати змістовні особливості контенту певних компетентностей, а також необхідний мінімум теоретичних знань, умінь і практичних навичок залежно від прогнозованого рівня щодо їх можливого використання. Значна увага приділена електронному ресурсу «Цифрограм». Висвітлено особливості застосування зазначеного ресурсу для визначення рівнів володіння цифровими компетентностями учнів профільних класів. Зроблено висновок, що рамка цифрової компетентності від Міністерства цифрової трансформації України є вдалим інструментом з детальним описом сфер і рівнів знань для дорослих та представників певних професій, проте має певні особливості щодо використання в шкільних закладах, тому запропонований варіант створення такого тесту вчителем власноруч, за допомогою загальновідомих інструментів Google Formsта MSExcel, в перспективі така ідея може стати основою для більш ґрунтовного дослідження з визначенням списку запитань, що відповідатимуть рівню вікового розвитку.

Ключові слова: цифрова грамотність, цифрові компетентності, рівні володіння цифровими компетентностями

Abstract

KryvonosOleksandrMykolaiovych Candidate of Pedagogical Sciences (PhD in Pedagogy), Docent Department of Computer Science and Information Technology (Zhytomyr Ivan Franko State University), Zhytomyr,

KryvonosMyroslavaPetrivna Assistant Department of Computer Science and Information Technology (Zhytomyr Ivan Franko State University), Zhytomyr

YatsenkoOleksandrSerhiiovych Assistant Department of Computer Science and Information Technology (Zhytomyr Ivan Franko State University),

Yatsenko Oksana Ivanivna Assistant Department of Computer Science and Information Technology (Zhytomyr Ivan Franko State University), Velyka Zhytomyr

TorhonskaAnastasiiaOlehivna Graduate student, Zhytomyr Ivan Franko State University, Zhytomyr

Shaping the digital competence of students in core classes

The article analyzes the concept of «digital literacy», digital competence based on this analysis, the features of the digital competence development in the students of core classes. Foreign and domestic experience in the formation and determination of the digital competence levels is considered. The structure of Digital Competence (DigComp 2.0) is described in detail. Digital Quotient is analyzed. A draft of the digital competence description for pedagogical worker is considered. The Digital Competence Framework' detailed analysis proposed by the Ministry of Digital Transformation of Ukraine is conducted. The presented framework contains 4 dimensions, 6 spheres, 30 competences, and 6 levels of digital skills. The dimensions are understood as a set of properties and characteristics that allow to fully describe the content features of certain competences, as well as the required minimum of theoretical knowledge of skills and practical skills, depending on the predicted level of their possible use. Authors' significant attention in this article is paid to the electronic resource «Digitalgrams». The using features of this resource for determining the digital competencies levels of students in the core classes are reflected. It was determined that the digital competence framework from the Ministry of Digital Transformation of Ukraine is a successful tool with a detailed description of the areas and levels of knowledge for adults and representatives of certain professions, but has certain features for use in schools. So the option of creating such a test is possible by the teacher himself, using well-known tools Google Forms and Excel, in the future. This idea can be the basis for a more thorough study with the definition of a list of questions, corresponding to the growth level.

Основна частина

Постановка проблеми. Стрімка цифровізація змінює повсякденне життя людей, професійні відносини та є однією з причин трансформації економічної та освітньої галузей. Все більше урядових послуг та основних запитів громадян задовольняються через цифрові технології (додаток Дія, Приват24, Поліклініка без черг, Proizd, Concert.uaтощо).

Відповідно до результатів досліджень, що були проведені Міністерством цифрової трансформації України, зазначимо що 37,9% мешканців нашої держави мають цифрові навички на низькому рівні, а у 15,1% вони взагалі відсутні [1]. Отже, 53% населення нашої держави за методикою оцінки цифрових навичок, яку пропонує Європейська комісія, знаходяться нижче позначки «середній рівень».

Зважаючи на це, система освіти повинна забезпечити підготовку громадянина, який має належний рівень сформованості цифрової компетентності (digitalcompetence) та цифрової грамотності (digitalliteracy) і значну роль в цій підготовці належить закладам загальної освіти.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. На даний момент, здобувачі освіти перебувають у суспільстві, в якому доступ до цифрових технологій є нормою - вони виросли в епоху гаджетів, і багато з них вже не уявляють життя без соціальних мереж та вільного доступу до інформації. Вони бажають мобільності, можуть одночасно працювати з кількома джерелами інформації, у них є потреба отримувати та споживати інформацію в новому форматі. Нові інформаційні технології сучасні діти, у більшості випадків, опановують самостійно - це не контрольований процес, який можна порівняти з методом «проб та помилок». Так як опанування нових технологій не виходить за межі інтересів чи конкретних потреб, то отримані знання є незначними та хаотичними. Тому виникає низка проблем та небезпек - в деяких дослідженнях навіть висувається гіпотеза про «ілюзорність компетентності» та припускається, що постійна та різнопланова пошукова активність в інтернеті створює в учня хибне відчуття, що він може й знає все. І це відчуття, включене в його модель цифрової компетентності та, можливо, ґрунтується на суб'єктивному «цифровому розриві»: уявлення про те, що він знає і вміє більше, ніж дорослі, і не менш ніж друзі, регулює його подальшу онлайн діяльність.

Мета статті - розкрити поняття цифрових компетентностей на основі аналізу наукової літератури, розглянути особливості розвитку цифрових компетентностей в учнів профільних класів.

Виклад основного матеріалу. Коло термінів і понять галузі ІКТ, що стосуються освіти, є досить широким: цифрова компетентність, цифрова грамотність, інформаційна компетентність, ІКТ-компетентність,

ІК-компетентність, медіаграмотність та ін. Термін «цифрова компетентність» вперше був вжитий П. Глістером у 1997 році в контексті здатності до критичного мислення, а не навичок IT. За роки досліджень визначення еволюціонувало. Деякі автори підкреслюють, що цифрова грамотність є результатом багатошарової та складної інтеграції можливостей, навичок та знань. Наприклад, Х.М. Перес-Торнеро стверджує: «Цифрова грамотність об'єднує технічні аспекти, інтелектуальні компетентності, а також компетентності, пов'язані з відповідальним громадянством. Усі вони дозволяють людям повністю розвиватися в інформаційному суспільстві».

Значна кількість авторів зміщують акцент на критичному розумінні медіа та їх соціальних, економічних і культурних наслідків - медіаграмотності. Медіаграмотність - рівень медіакультури, що стосується вміння користуватися інформаційно-комунікативною технікою, виражати себе і спілкуватися за допомогою медіазасобів, свідомо сприймати і критично тлумачити інформацію [2]. Крім теоретичної рефлексії цих авторів, важливо також згадати роботи, проведені деякими організаціями щодо концепцій ІКТ-грамотності та інформаційної грамотності. За останні роки концепція ІКТ-грамотності змінилася у бік більш рефлексивних, а не технічних підходів до ІКТ, як випливало з групи ІКТ-грамотності, запропонованої у 2002 році ETS (Служба освітнього тестування). У ETSPanelконцепція ІКТ-грамотності вказує на здатність використовувати комунікацію про технології та інструменти для доступу, керування, інтеграції, оцінки та створення інформації, щоб мати можливість успішно інтегрувати її у повсякденне життя. На основі цієї моделі дослідницька група PISAрозробила інструмент оцінки ІКТ. Цей інструмент, включає в себе різні розділи: базові технічні навички, короткі сценарії (робота з основними функціями електронної пошти), веб-пошук (здатність вибирати та оцінювати Інтернет-дослідження) та завдання симуляції (складніша область, що стосується з розумінням експериментальних моделей).

Паралельно розвиваються дослідження інформаційної грамотності. Так у 2000 році Асоціація бібліотек коледжів та наукових бібліотек (ACRL) просувала нові стандарти визначення інформаційної грамотності, де інформаційна грамотність визначалась як здатність визначати характер та обсяг необхідної інформації та критично оцінювати інформацію.

Незважаючи на використанні в наукових дослідженнях різних термінів, усі автори погоджуються з тим, що цифрова компетентність є складним поняттям. Цифрова грамотність чи компетентність не є результатом простих елементарних умінь чи інструментальних знань, а, скоріше, складною інтеграцією когнітивних процесів та вимірів, а також методологічної та етичної обізнаності.

В своєму дослідженні, щоб відповідати Європейській рекомендації, а також зважаючи на те, що термін «компетентність» швидко поширюється в науковій та методичній літературі, ми будемо використовувати термін «цифрова компетентність». Концепція цифрової компетентності, є багатовимірною:

- вона передбачає інтеграцію між здібностями та навичками когнітивного, реляційного та соціального характеру;

- її не можна повністю визначити кількісно за допомогою одиничних тестів; деякі аспекти цієї компетентності важко оцінити, принаймні в короткостроковій перспективі, і вони можуть залишатися прихованими, вимагаючи більше часу та дуже диференційованих контекстів, перш ніж випливати на поверхню;

- взаємопов'язана: вона не залежить від ключових компетентностей, з якими перетинається (наприклад, читання, розв'язування проблем, обчислення, логічні навички, навички висновку та метакогнітивні навички);

- чутлива до соціально-культурного контексту: було б нерозумно думати про унікальну модель цифрової грамотності, актуальну в усі часи та в будь-якому контексті та соціумі;

- роль цифрової грамотності частково зміниться відповідно до різних освітніх потреб (базова підготовка, професійна підготовка, навчання протягом усього життя, спеціалізоване навчання).

Просте, але вичерпне визначення для нашої роботи таке: цифрова компетентність полягає в тому, щоб адаптовано досліджувати нові технологічні ситуації та зустрівшись з ними, аналізувати, відбирати й критично оцінювати дані та інформацію, використовувати технологічний потенціал для виявлення та вирішення проблем та створювати спільні знання, одночасно сприяючи усвідомленню власних обов'язків та взаємоповаги. Здатність легко адаптуватись до нових умов є критерієм, що все більше характеризує типові вимоги сучасного суспільства: на будь-якому робочому місці працівникам часто доводиться використовувати нові інструменти та програми як для роботи так і для міжособистісного спілкування. Отже, здатність адаптувати свої власні знання до невідомої технології є, на даний час, досить актуальною, але мало розвивається в процесі навчання як в загальноосвітній школі так і в закладах вищої освіти, де, навпаки, переважає тенденція до перевірки запам'ятовування та відтворення вже здобутих знань.

«Цифрова» грамотність (або «цифрова» компетентність) окреслена ЄС однією з восьми ключових компетентностей для повноцінного життя та діяльності особи в соціумі. 2016 року ЄС презентував вдосконалений фреймворкDigitalCompetence (DigComp 2.0) 23, що складається з п'яти базових блоків компетентностейта 21 компетентності, що до них входить.

За аналогією з IQ (IntelligenceQuotient) або EQ (EmotionalQuotient), що використовуються для оцінювання рівня загального та емоційного інтелекту, навички щодо цифрових технологій - це DQ (DigitalQuotient), тобто «цифровий інтелект». Замість того, щоб визначити його як загальноприйняту форму інтелекту, DQможна розуміти більшою мірою відповідно до теорії множинного інтелекту Гарднера, - це «мета-інтелект, що складається з багатьох проявів інтелекту» [3].

DigitalQuotientскладається з трьох рівнів:

Рівень 1. Цифрове громадянство: здатність використовувати цифрові технології безпечним, відповідальним та етичним способом.

Рівень 2. Цифрова творчість: здатність стати складовою цифрової екосистеми та генерувати нові знання, технології та контент для втілення задумів у життя.

Рівень 3. Цифрова конкурентоспроможність: здатність вирішувати глобальні завдання та створювати нові можливості у цифровій економіці, стимулюючи підприємництво, робочі місця, зростання та вплив.

Крім того, DQпропонує вісім ключових компетентностей цифрового громадянства для дітей [4,5]:

- ідентифікація цифрового громадянина,

- управління екранним часом;

- управління цифровим слідом;

- управління кіберзалякуванням;

- цифрова емпатія;

- управління конфіденційністю;

- критичне мислення;

- управління кібербезпекою.

Було висловлено припущення, що учні та молодь мають бути озброєні цими компетентностями, заснованими на універсальних моральних цінностях, щоб бути хорошими цифровими громадянами і «допомогти їм робити усвідомлений вибір та безпечно орієнтуватися у цифровому світі». [5]

Ефективність концепції цифрового громадянства DQбула досліджена та розроблена в ході розробки DQworld.net[6], цифрової медіа-платформи, яка спрямована на навчання та оцінку рівня компетентності дітей у галузі цифрового громадянства, моральних якостей та критичного мислення, та була удостоєна двох премій ЮНЕСКО.

Структура DQбула розроблена Інститутом DQта схвалена OECD Education2030 та Асоціацією стандартів IEEEу вересні 2018 року. Стверджується, що структура DQохоплює необхідні знання, навички, відносини та цінності окремих осіб, які необхідні для того, щоб досягти успіху в сучасному цифровому світі і бути впевненим у вирішенні завдань і вимог цифрової епохи, і являє собою сукупність 25 провідних глобальних структур [5]. Вона заснована на концепції навчання ОЕСР «Освіта-2030», щоб створити інструкції для європейських країн з розробки національної освіти та політики у галузі цифрового інтелекту, і його можна адаптувати у міру розвитку технологічного світу. Крім цього, в даний час немає іншої структурної моделі DQ, яка базується на визначенні DQяк здатності людини. Поки що розроблено лише тест на рівень громадянства, відомий як DQWorld.net. Хоча концепцію DQможна критикувати за те, що вона насправді не є інтелектуальною, але структура DQ «дуже добре відображає області, що, як можна з упевненістю стверджувати, знаходять своє відображення у шкільних програмах» [6], включаючи області, необхідні як для сьогодення та майбутнього.

Сьогодні, у процесі вдосконалення системи освіти під впливом зовнішніх факторів таких як пандемія Covid-19 та військовий стан, цифрова компетентність є фундаментом для формування та розробки нових освітніх технологій, що здатні змінити традиційні форми навчання та пристосувати їх до нових умов.

В Україні, на виконання Наказу МОН України «Про створення робочої групи з розроблення опису цифрової компетентності педагогічного працівника» (№38 від 15 січня 2019 року), було розроблено Проєкт «Опису цифрової компетентності педагогічного працівника». Розробниками цього Проєкту стали Н. Морзе, О. Базелюк, І. Воротнікова, Н. Дементієвська, Т. Нанаєва, О. Пасічник, Л. Чернікова, які є провідними дослідниками у галузі цифрової компетентності в сфері освіти.

Одним з найновіших джерел, що стосується цифрових компетентностей в освіті і науці є Концепція цифрової трансформації на період до 2026 року [7]. Цей документ спрямований на вирішення ряду проблем, серед яких основними є:

- підвищення рівня цифрових компетентностей здобувачів освіти;

- оновлення змісту освіти з навчальних предметів, що відносяться до інформатичної галузі;

- збільшення кількісті комп'ютерного обладнання та створення широкосмугового доступу до мережі Інтернет в закладах та установах системи освіти і науки;

Рис. 1. Опис рамки цифрової компетентності

На основі розробленої Рамки було створено систему тестових завдань. Тестування доступне після авторизації на порталіhttps://osvita.diia.gov.ua/тест тут називається «Цифрограм». Авторизація необхідна для збереження результатів і отримання сертифікату. Після проходження тесту користувач отримує результат у вигляді діаграми (рис. 2.)

Рис. 2. Результат проходження тесту

цифровий компетентність учень

В даній роботі під поняттям профільних, передбачаються саме профільні класи інформатики, оскільки ця шкільна дисципліна є одним із засобів формування та розвитку не тільки навчальних, а й розвиваючих та розумових здібності здобувача освіти. У процесі поглибленого вивчення інформатики базові завдання курсу суттєво розширюються та доповнюються, що зумовлено необхідністю формування та розвитку в учнів логічних здібностей, підготовки їх до участі в різноманітних змаганнях та наукових конкурсах, формування в школярів стійкої зацікавленості до ІТ-сфери та пов'язаної з нею діяльності, а також підготовки до навчання за відповідною спеціальністю у закладах вищої освіти. Крім того, саме на уроках інформатики учні знаходяться в цифровому просторі, це дозволяє більш впевнено говорити про їх цифрові компетентності та розвивати їх на практиці.

Як було зазначено раніше, «Цифрограм» не може використовуватись для визначення рівня розвитку цифрових компетентностей школярів, тому вчитель стикається з проблемою кількісної оцінки знань. Використавши структуру рамки та методи обрахунки від мінцифри можна створити свій простіший аналог за допомогою поєднання GoogleFormsта MSExcel.

Для початку диференціюємо школярів на групи, це може бути середня та старша школа, хоча розвиток знань у школярів досить стрімкий, тому доречніше було б зробити навіть на класи. Далі необхідно визначити компетентності та їх рівень у школярів певної групи (класу) відповідно до навчальної програми, після чого можна створювати список запитань з варіантами відповідей. Варто враховувати, що є строге обмеження у часі: тестування повинно вкластися в шкільний урок. Крім того при розробці тестових запитань потрібно зважати і на стійкість уваги школярів, що значною мірою залежить від їх віку. Опитування не повинно бути громіздким, а питання необхідно формулювати чітко та зрозуміло. Після чого переносимо запитання до гугл форми. Для візуалізації результатів використовуємо можливості MSExcel, а саме пелюсткову діаграму, що дозволить наблизитись до вигляду звітної діаграми мінцифри. Найпростіший варіант такої діаграми матиме вигляд як на рис. 3.

Рис. 3. Візуалізаціярезультатів тесту

В першому стовпчику вказано сфери компетентностей, в кожному наступному кількість вірних відповідей учня.

Недоліком такого підходу є його суб'єктивність, та складність обробки даних. Проте забезпечується зберігання даних в одному місці, та доступ до них через певний проміжок часу. Крім того, доклавши певних зусиль в організації таблиці, можливо візуально порівнювати результати після проходження курсу інформатики. Для цього до попередньо описаних даних, додаються результати тестування через певний час. Так візуально можна відслідковувати зміну рівня цифрових компетентностей школяра.

Інтернет - це не тільки хороший інструмент для розвитку, спілкування та пошуку інформації, він несе в собі багато прихованих загроз, особливо для дітей, що мають до нього часто необмежений та безконтрольний доступ з дошкільного віку, але через недостатність знань та досвіду, не можуть розпізнати ці загрози. Як запевняє експерт Школи цифрової безпеки DSS380 Павло Бєлоусов, «у реальному світі досить просто відрізнити справжнє від несправжнього, а ось у віртуальному - куди складніше. Діпфейки, тролі, боти, фейки - все це впливає на життя, сприйняття і - найголовніше - ухвалення рішень» [9]. Часто навіть фахівці не можуть з'ясувати, де правда, що вже казати про дітей. Тому з ранніх років важливо розвивати в дитини критичне мислення й пояснювати: все, що ти бачиш, чуєш, читаєш - може бути не тим, чим здається. Новітні технології спростили шлях зловмисникам. Наприклад, щоби створити сайт або підробити фотографію, не потрібно мати серйозних ресурсів і великих вмінь. Зараз за наявності інтернету й комп'ютера з будь-якої точки світу будь-хто може бути джерелом загрози. Підробити, обдурити, видати себе за іншого в мережі - дуже просто. Тому необхідно якомога раніше показати дитині допоміжні інструменти для викриття шахраїв та злодіїв. Так, ймовірність того, що вона стане жертвою маніпуляцій, обману і фотошопузнизиться. Діти швидко вчаться, тож основи взаємодії з технологіями важливо закладати на ранньому етапі. Спершу необхідно пояснити дитині, навіщо ставити унікальний складний пароль на кожний обліковий запис. Так їй буде простіше далі, оскільки кількість її облікових записів лише збільшуватиметься.

Варто також навчити критично мислити й перевіряти інформацію з використанням декількох незалежних джерел. У майбутньому це допоможе дитині приймати зважені рішення та зменшити кількість ситуацій, в які доведеться втручатись. Необхідно пояснити: довіряти всьому, що зустрічаєш в інтернеті - не варто. Наголосіть на тому, що дуже часто коментар - це просто набір букв і нічого більше. А лайк, дизлайк та підписку міг зробити бот, а не справжня людина. Ще однією не менш важливою проблемою зі збільшенням часу проведеного в інтернеті став кібербулінг. Універсального захисту від кібербулінгу не існує. Зазвичай це комплекс заходів, та він усе одно не дає можливості повністю убезпечитися. Необхідно сформулювати довіру між учителем та учнем, щодо питань пов'язаних з цифровими технологіями, так діти зможуть уточнювати незрозумілі їм моменти, а вчитель буде відчувати наскільки високий рівень володіння цифровими технологіями.

Оскільки можливості сучасних технологій практично безмежні, потрібно розуміти, що вони можуть працювати як на благо, так і на шкоду. Упродовж останніх десяти років листування, фотографії, комп'ютерні ігри, відео, покупки з офлайнупрактично повністю перейшли в онлайн. Загрози - разом із ними. Нові й нові галузі ставатимуть цифровими, і до цього потрібно бути готовими. Всі ми помиляємося, це нормально. Проте раніше наслідки помилок були незначними й про них швидко забували. А тепер інтернет пам'ятає все, й видалити звідти вже нічого не вийде. Якісь опубліковані або «злиті» фото, відео, листування, необдумані висловлювання можуть відгукнутися через роки й зіпсувати, наприклад, кар'єру. Адже роботодавці часто дивляться не резюме, а соцмережі.

Навчити всьому неможливо, оскільки світ швидко змінюється, нові технології розвиваються а тому головне - закласти принципи, які допоможуть дитині швидко зорієнтуватися під час появи нового. Правильно сформовані навички допоможуть дітям приймати правильні цифрові рішення, незалежно від місця, часу і платформи.

В роботи було проаналізовано значну кількість української та зарубіжної наукової літератури присвяченої інформаційним компетентностям. Визначено, що рамка цифрової компетентності від Міністерства цифрової трансформації України є вдалим інструментом з детальним описом сфер і рівнів знань для дорослих та представників певних професій, проте має певні особливості що до використання в шкільних закладах, тому запропонований варіант створення такого тесту вчителем власноруч, за допомогою загальновідомих інструментів Гугл Форми та Ексель, в перспективі така ідея може стати основою для більш ґрунтовного дослідження з визначенням списку запитань, що відповідатимуть рівню вікового розвитку.

Література