Виховні можливості самодіяльності дитячого театру у формуванні ціннісних орієнтацій учнів початкових класів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини, м. Умань

Виховні можливості самодіяльності дитячого театру у формуванні ціннісних орієнтацій учнів початкових класів

Алексеєва Наталія Дмитрівна

викладач-стажист кафедри фахових методів та

інноваційних технологій у початковій школі

член національної спілки театральних діячів України

Заслужений працівник культури України

Анотація

театральний мистецтво учень освіта

У статті висвітлені виховні можливості театрального мистецтва у подоланні проблеми деформації сприйняття істинних цінностей та формуванні ціннісно-світоглядних пріоритетів учнів початкових класів. Автор вірить, що занурення у театральне мистецтво дозволить досягти першочергової мети виховання сучасної системи освіти - розвитку високодуховної особистості.

Використання у освітньому процесі елементів театралізованої діяльності реалізовано через функціонування гуртків та студій, а також через введення інтегрованого мистецького курсу. Визначено пріоритетні завдання морального розвитку дитини. Реалізація поставлених завдань вимагає введення послідовних етапів організації театральної діяльності, що дозволяє закласти основу формуванню різних кластерів цінностей - фізичного, естетичного, психолого-емоційного, соціокультурного, когнітивного, духовного та кластера формування ідентичності. Автор підкреслює цінність поступового, поетапного залучення школярів до театрального мистецтва з опорою на вікові та індивідуально-психологічні особливості кожної дитини. Розроблено специфічну типологію, яка базується на основних групах цінностей та характеризує певну сферу відповідальності конкретної дитини.

Впровадження в освітній процес театральної складової передбачає відслідковування динаміки розвитку ціннісних орієнтацій кожного учасника залежно від рівня підготовки, індивідуальних та вікових особливостей та внутрішньої мотивації до діяльності. Автор пропонує практичні методи та шляхи відслідковування динаміки розвитку ціннісних орієнтацій школярів засобами театрального мистецтва.

Ключові слова: духовний розвиток особистості, театральне мистецтво, ціннісні орієнтації, інтегрований мистецький курс, початкова школа, способи участі у мистецькому процесі, етапи організації театральної діяльності, кластери цінностей, сюжетно-рольові ігри, спонтанність.

Alekseieva Natalia Dmytrivna Teacher-Probationer at the Professional Methods and Innovative Technologies in Elementary School Department, Member of National Union of Theatrical Figures of Ukraine, Merited Culture Worker of Ukraine, Pavlo Tychyna Uman State Pedagogical University, Uman

Educational opportunities of amateur children theatre in the formation of value orientations of elementary school students

Abstract

The author believes that theatre and performing arts are the most powerful tools of influence on the person. The author explains that high level of education does not guarantee a strong spiritual foundation and is not considered an indication of person's moral consciousness. For that reason, special attention should be given to moral and spiritual personality development.

The purpose of this paper is to explore the possibility of using theatre tools in the process of the formation of child's value orientations. The article noted that using the theatre elements in the educational process at elementary school has been implemented through functioning of groups and studios, introducing Arts integration. The author describes five modes of arts participation illustrating involvement in various arts activities. The article defines the priority moral developmental tasks by means of theatrical art. For the purpose of implementing the assigned tasks, the main stages of organization of theatrical activities were formulated. Each stage allows recognizing certain moral and ethical issues grouped into the value clusters.

The introduction of theatrical elements in the educational process provides for tracking the child's progression dynamics of value development depending on the level of preparation, age and individual characteristics of schoolchild and level of student's motivation. This paper emphasizes the need to introduce several approaches and methods of tracking the child's progression. In this regard, the author offers practical steps of value assessment.

Keywords: spiritual personality development, theatre and performing arts, value orientations, Arts integration, elementary school, modes of arts participation, stages of organization of theatrical activities, value clusters, sociodramatic play, spontaneity

Постановка проблеми

Однією із важливих функцій держави є забезпечення захисту ціннісних орієнтирів всіх учасників освітнього процесу. Оскільки високий рівень освіченості ще не гарантує відповідного духовного багатства, а також не є показником моральної свідомості особистості, доцільно звернути увагу на першочергову мету виховання сучасної системи освіти, на думку великої кількості педагогів, - розвиток високодуховної особистості [2, с.40].

Важливо переглянути актуальність призначення національної системи освіти, переосмислити значення та конкретизувати її роль у зв'язку із трансформацією суспільної свідомості. Процес формування ціннісних орієнтацій учнів відбувається під впливом сукупності факторів оточуючого середовища, що в більшості випадків призводить до деформованого сприйняття істинних цінностей та зміни ціннісно-світоглядних пріоритетів. Саме правильна інтерпретація певної цінності дитиною визначає напрям її розвитку, усвідомленості нею власних потреб, бажань, мотивів поведінки. Занурення в театральне мистецтво дозволяє дитині відчути на собі вплив поєднання різноманітних засобів: слів, музики, зорових образів. Впливаючи на внутрішній світ людини через всю різноманітність проявів чуттєвого досвіду, мистецтво найбільш повно та цілісно відображає навколишню дійсність.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблема пошуку цінностей існувала з античних часів. Вивченням даного питання займались відомі філософи Платон, Арістотель, І. Кант, Ф. Ніцше, Ж.-П. Сартр та педагоги Я. Коменський, К. Ушинський, Г. Сковорода, А. Дістерверг, І. Песталоцці та інші. Л. Виготський вбачав виняткову роль театру у вираженні дітьми особистих переживань. О. Рудницька обґрунтувала доцільність використання театральної драматизації при роботі із дітьми молодшого шкільного віку. Г. Савонова [2] досліджувала особливості впровадження аксіологічного підходу в освітній процес. Н. Муляр [4] та О. Олійник [5] зосередили свою увагу на вивченні впливу театрального мистецтва на розвиток особистості дошкільника та молодшого школяра. С. Куркіна [3] у своїй роботі висвітлила особливості постановки навчального спектаклю у школі.

Мета статті - вивчення можливостей застосування засобів театрального мистецтва у формуванні ціннісних орієнтацій учнів початкової школи.

Виклад основного матеріалу

Театральне мистецтво завжди було унікальним засобом впливу на людину, про що свідчить аналіз філософської та психолого-педагогічної літератури. Зарубіжний досвід показує, що завдяки поєднанню основних змістових компонентів театралізованої діяльності (пізнавального, ігрового та сценічного) вдається створити багатогранне культурно-мистецьке середовище, яке дозволяє урізноманітнити навчальну діяльність, сформувати важливі соціально-емоційні навички та морально-ціннісні орієнтації дітей початкової ланки [5, с. 41].

Театральна складова освітнього процесу у початковій школі реалізується завдяки функціонуванню гуртків та студій, а також через введення інтегрованого мистецького курсу. Визначено, що доцільним є впровадження різноманітних форм театральної діяльності у школах: конкурси, театралізовані ігри, тематичні дні, виготовлення декорацій, пальчикові ігри, театральний гурток тощо [5, с. 119].

Н. Муляр виділяє два напрями залучення дітей початкової школи до театру. Перший орієнтований на постановку різнотематичних вистав-казок, другий напрям пов'язаний із заохоченням вихованців до участі у театралізованих іграх, які дозволяють відтворити змодельовані ситуації. Можна виокремити декілька напрямів театралізованих ігор: ігри-драматизації, ігри на теми літературних творів або із ляльковими персонажами, сюжетно-рольові ігри [4, с. 118-119].

На думку С. Куркіної, театральні заняття із учнями передбачають такі форми роботи: етюд, сценічний номер та спектакль. Дослідниця вважає, що процес створення спектаклю є одним із найбільш вдалих підходів, що поєднує в собі навчання основам акторської майстерності, участь у репетиціях та постановки вистави [3].

Діти молодшого шкільного віку проявляють здатність до імітації, відкритого сприйняття дійсності без закріплених стереотипів, що сприяє серйозному відношенню до процесу, демонстрації щирих емоцій та почуттів, безпосередності та ефективно використовує можливість спонтанного самовираження. У цьому віці діти відчувають потребу грати, особливо за ролями, приміряти на себе різні образи, моделювати уявні ситуації та оригінальні обставини. Використання театральної складової в освітньому процесі має свої особливості, які необхідно враховувати при плануванні виховної роботи школи: процес повністю спонтанний, адже відсутні перезйомки (як у кіномистецтві); утворення емоційних зв'язків між актором та глядачем; містить в собі послання, направлене на аудиторію; вираження емоційних станів за допомогою рухів тіла; включає елементи: дія (дійство), місце, час, аудиторія; основою є колективна дія; відповідність тематики віковим, пізнавальним особливостям учнів; відсутність оцінок, чітких вимог та перевірки на правильність чи відповідність взірцю; ставлення до того, що відбувається під час спектаклю чи вистави залежить від інтерпретації.

Важливо правильно організувати процес поступового залучення школярів до театрального мистецтва та адаптувати його до вікових та індивідуальних особливостей учнів. Пропоную розглянути п'ять способів участі особистості у мистецькому процесі. Так, винахідницьке мистецтво залучає всі сфери функціонування людини (тілесна, діяльнісна, когнітивна) до акту художньої творчості незалежно від рівня навичок. Інтерпретаційне мистецтво створює умови для символічного осмислення певної проблеми, що дозволяє дітям розширювати перелік цінностей. Кураторське мистецтво формує навички організації творчої діяльності та колекціонування зразків мистецтва для задоволення власних естетичних потреб. Мистецьке спостереження збагачує досвід людини, який вона обирає, спонукаючись очікуванням певної цінності. Мистецтво навколишнього середовища передбачає свідоме чи підсвідоме сприйняття. У цьому випадку мистецьке оточення не обирається цілеспрямовано, а стихійно впливає на особистість дитини [6, с. 12].

Кожна дитина віддає перевагу конкретному способу участі у мистецтві, проте класифікація її участі як «активної» або «пасивної» на думку А. Брауна, є надто спрощеним та поверхневим висновком [6, с. 12]. Частіше за все, вперше дитина знайомиться із «мистецтвом навколишнього середовища», адже з огляду на особливості її психічних процесів, зокрема уваги, пам'яті та мислення, певний емоційний досвід, цінності, установки, шаблони поведінки засвоюється стихійно та без критичного осмислення. Саме тому на даному етапі необхідно звернути особливу увагу на розвиток морально-ціннісних орієнтацій учнів сучасних шкіл. З цією метою доцільно визначити пріоритетні завдання морального розвитку дитини засобами театрального мистецтва [2, с. 243]:

Навчальні (розвивати уявлення про моральну сторону життя людини через аналіз вчинку героя, виокремлення базових цінностей, які демонструють герої театру, усвідомлення необхідності правильного застосовувати моральних норм та правил у суспільстві);

Виховні (розвиток моральних почуттів дітей, виховання поваги до гідності іншої людини, створення сприятливих умов для творчого самовияву та самореалізації дитини);

Розвивальні (розвиток пізнавальних процесів, зв'язного мовлення учнів, формування мовленнєвої культури дітей, уміння виражати свою точку зору).

З метою реалізації поставлених завдань, сформульовано наступні етапи організації театральної діяльності [1, с. 46]:

Організаційний (обирається група дітей, які виконують ролі режисера, сценариста, гримера, костюмера, суфлера, акторів тощо);

Підготовчий (вигадування персонажу, роль якого дитина бажає зіграти, колективне обдумування сюжету, виділення найбільш значущих епізодів, вибір музичного супроводу);

Етап репетицій (діти працюють групою, імпровізуючи на визначену тему);

Завершальний (створення декорацій, костюмів, оформлення зали, розробка афіш та запрошень на театральне дійство);

Етап рефлексії (обговорення вражень від виступу, ідей для наступного заходу, учасники отримують змогу оцінити рівень підготовки, визначити свої сильні сторони та зони розвитку своїх здібностей та навиків).

Кожен із визначених етапів дозволяє розкрити певні морально-етичні проблеми, з якими стикатимуться діти у процесі своєї діяльності. Так, наприклад, працюючи у колективі, школярі отримують практичний досвід вирішення конфліктів, виробляють психічну стійкість, засвоюють соціальні ролі та культурні норми, усвідомлюють цінність таких категорій, як довіра, чесність, доброта, альтруїзм, ввічливість, щирість, ініціативність.

Театральна складова в освітньому процесі вириває вихованців із повсякденного життя, дозволяє задуматись над певною проблемою та обговорити її, виховати відповідальність при розучуванні ролей, коли кожна дитина відчуває необхідність виконати завдання, від якого залежить успіх всієї команди. При цьому створюється відчуття інтимності, що формує здатність відчувати себе частиною дійства, закладається основа формування різних кластерів цінностей. Визначені автором кластери цінностей базуються на основних сферах життєдіяльності кожної людини.

Фізичний кластер включає в себе цінності, які базуються на сенсорному задоволенні, розслабленні та релаксації, координації рухів та гнучкості тіла, виділення необхідних гормонів.

Естетичний кластер поєднує в собі такі компоненти: усвідомлення людиною краси та її впливу; виділення естетичної цінності середовища життя; пробудження творчості в собі та оточуючих.

Близьким до попереднього є психолого-емоційний кластер, основними складовими якого можна виділити наступні:

Знаходження контакту із своїми емоціями та почуттями, виховання культури почуттів (правильне вираження емоцій, потреб та бажань);

Усвідомлення ролі обміну почуттями та враженнями, знайомство із різними темпераментами, психотипами людей, особливостями взаємодії із ними, формування толерантного ставлення до відмінностей між людьми та прояву терпимості до відмінних форм поведінки;

Набуття здатності до співпереживання, прояву щирого зацікавлення особистістю іншої людини;

Усвідомлення можливостей впливу слова на суспільну свідомість завдяки проникливості правильно сформульованої думки;

Доцільне використання різноманітних форм та засобів вираження гумору у своєму мовленні;

Вирішення власних психологічних проблем та конфліктів, подолання труднощів засобами театротерапії.

До кластеру формування ідентичності можна віднести такі компоненти: покращення самоусвідомлення, осмислення свого місця у суспільстві; формування Я-образу, рольової усвідомленості; виявлення потреб, бажань, спрямованості; осмислення почуття особистої гідності та самоповаги.

Соціокультурний кластер дозволяє закласти цінності на основі складників:

Формування громадянської позиції, гордості за націю, патріотизму;

Підвищення почуття відповідальності та розвиток духу колективізму;

Задоволення потреби у відчутті приналежності, причетності,

місця;

Розуміння значення культурної спадщини народу;

Формування толерантного ставлення до інших культур та народів, інтерес до їх звичаїв, традицій, національного характеру;

Готовність зіткнутися із відмінною точкою зору, вміння будувати діалог із партнером;

Знайомство із засобами та формами впливу на оточуючих;

Поповнення багажу життєвого досвіду, розширення кількості варіантів реагування на певну ситуацію, підготовка до ймовірних випробувань у реальному житті;

Формування власного розуміння норм та категорій моралі (справедливість, милосердя, чесність, повага, совість тощо) шляхом осмислення соціально значущої теми, вчинків змодельованих персонажів на репетиціях.

Когнітивний кластер поєднує у собі компоненти: покращення розумових здібностей, розвиток ерудованості, креативності та уяви; удосконалення навичок спілкування, самопрезентації; розвиток допитливості та цікавості до явищ зовнішнього світу та процесів, які відбуваються у внутрішній реальності людини; здатність усвідомлювати суть морального вибору та самостійно приймати рішення.

Духовний кластер охоплює цінності, які закладаються внаслідок намагання віднайти відповіді на екзистенційні питання та усвідомлення мети власного існування.

Введення в освітній процес театральної складової передбачає відслідковування динаміки розвитку ціннісних орієнтацій кожного учасника залежно від рівня підготовки, індивідуальних та вікових особливостей та внутрішньої мотивації до діяльності. Це можливо реалізувати через врахування складності поставленого завдання, рівня сенсорного розвитку школяра, вміння дитини працювати у команді, її ініціативності, здатності опановувати власні емоційні стани, а також рівня виконавчої, акторської майстерності, артистизму. Результат дитини, при цьому, не закріплюються оцінкою або іншою відміткою, яка свідчить про рівень досягнень школяра. До визначення сильних сторін та зон розвитку дитини необхідно підходити із всією відповідальністю та креативністю. Корисно впровадити декілька методів та способів відслідковування динаміки змін в ціннісно-смисловій сфері особистості дитини:

Створення атмосфери, в якій помилка сприймається як шлях до відмінного результату;

Відмічати все поле діяльності дитини у театральній діяльності, оцінювати будь-який її внесок у розвиток спільної справи;

Підтримка та похвала за найменші кроки дитини на всіх етапах процесу (від підготовки до рефлексії після проведеного заходу);

Розробка із дітьми критеріїв оцінювання ефективності роботи учасників команди, які базуються на аксіологічній складовій процесу;

Вводиться використання зошитів чи блокнотів, де діти можуть безперешкодно висвітлити свої сильні сторони; зазначити, з чим було важко впоратись та яку допомогу потребують; записати те, що, на їх думку, необхідно покращити, а також конкретні дії, як цього досягти;

Написання есе про сильні сторони та зони, які потребують розвитку, дитина може вказати, чого вона навчилась та усвідомила, що сприяло підвищенню настрою, якою була причина конфлікту із товаришем та чому слідувала саме така реакція на ситуацію;

Створити загальний перелік завдань, де кожному відводиться певна його частина, що в перспективі приведе колектив до успішного досягнення сформульованої учнями загальної мети. Таким чином, якщо наставник вважає, що завдання виконане, дитина ставить відповідну помітку у своєму блокноті;

Організація рефлексивних занять після виступу, обговорення досягнень та труднощів, з якими зіткнулись школярі;

Створення наставником індивідуального для кожної дитини відгука про роботу протягом всього року або конкретного періоду.

Здійснення поділу учасників на декілька груп, які відображатимуть їх цінності та пріоритети: планування (цінують порядок, відповідальні, охайні, діють за правилами, інструкціями, відсторонені), мотивація (комунікабельні, відкриті, люблять завойовувати увагу, харизматичні, оптимістичні, здатні позитивно впливати на оточуючих), домінування (прагнуть досягти успіх, цінують конкуренцію, боротьбу, владу, ризик постійно поспішають, дещо різкі та прямолінійні), стійкість (спокійні, терплячі, дисципліновані, надійні, важко переживають зміни, турботливі, цінують безпеку, важко наважуються на ризик) та давати завдання відповідно до їх особистих цінностей. Головні ролі, наприклад, доцільніше давати учасникам груп «Домінування» та «Мотивація», проте для розвитку відповідних навичок дітей інших груп корисним буде їх більш інтенсивне залучення у процесі розподілу ролей.

Висновки

Таким чином, використання засобів театрального мистецтва в освітньому процесі сприяє засвоєнню школярами різних груп морально-етичних цінностей, об'єднаних у відповідні кластери: фізичний, естетичний, психолого-емоційний, соціокультурний, когнітивний, духовний та кластер формування ідентичності. Введення в освітній процес театральної складової передбачає використання відповідних методів та шляхів відстеження динаміки розвитку ціннісних орієнтацій школярів. Забезпечення створення багатогранного культурно-мистецького середовища є необхідною умовою досягнення першочергової мети виховання-формування високодуховної особистості.

Література

1. Данько Н.П. Елементи театрального мистецтва в структурі інтегрованого навчання музики молодших школярів. Театр та театральна педагогіка України у ХХІ столітті: теорія, методологія, практика: матеріали IV Всеукр. наук.-практ. конф. (Луганськ, 21-22 лют. 2013 р.). Луганськ: Вид-во ЛДАКМ, 2013. С. 44-51.

2. Духовно-моральне виховання особистості: теорія та практика: науково-методичний посібник / за заг. ред. канд. пед. наук, доцента Л.М. Михайлової. Харків: «Друкарня Мадрид», 2019. 250 с.

3. Куркіна С.В. Постановка спектаклів - основа виховання і навчання учнів в шкільному театрі. Педагогічні науки. Кіровоград, 2012. Вип. 107(1) С. 265-275. URL: https://core.ac.uk/download/pdf/53036281.pdf (дата звернення: 06.11.2022).

4. Муляр Н.П. Виховання дітей молодшого шкільного віку засобами театрального мистецтва. Актуальні питання гуманітарних наук. 2012. Вип. 3. С. 114-121. URL: http://www.aphn-journal.in.ua/archive/3_2012/15.pdf (дата звернення: 02.11.2022).

5. Олійник О.М. Театрально-ігрова діяльність в умовах дошкільного навчального закладу: навч.-метод. посіб. Кам'янець-Подільський: Волощук В. О, 2017. 163 с.

6. Brown, A.S., & Associates LLC. The Values Study: Rediscovering the Meaning and Value of Arts Participation. Hartford, CT: Connecticut Commission on Culture and Tourism, 2004. Retrieved from https://www.giarts.org/sites/default/files/values-study-rediscovering-the-meaning-and-value-of-arts-participation.pdf (дата звернення: 05.11.2022).

References

1. Danko, N.P. (2013) Elementy teatralnogo mystetstva v strukturi integrovanogo navchania muzyky molodshyh shkoliariv [The elements of theater art in the structure of integrated music education of primary school children]. Teatr ta teatralnapedagogika Ukrainy uХХstoliti: teoria, metodologia, praktyka - The theatre and theatre pedagogy of Ukraine in the 21st century: Proceedings of the Scientific and Practical Conference, (pp. 44-51). Lugansk [in Ukrainian].

2. Myhailova, L.M. (Ed.) (2019). Duhovno-moralne vyhovannia osobystosti: teoriia ta praktyka: naukovo-metodychnyi posibnyk [Spiritual and moral education of the individual: theory and practice: scientific methodology manual]. Kharkiv [in Ukrainian].

3. Kurkina, S.V. (2012). Postanovka spektakliv - osnova vyhovannia i navchannia uchniv v shkilnomu teatri [Staging of performances is the basis of training and education in a school theatre]. Pedagogichni nauky - Pedagogical sciences, 107, 265-275 [in Ukrainian].

4. Muliar, N.M. (2012). Vyhovannia ditei molodshogo shkilnogo viku zasobamy teatralnogo mystetstva [Primary school education by means of theatrical art]. Aktualni pytannia gymanitarnyh nauk - Topical issues of the humanities, 3, 114-121 [in Ukrainian].

5. Oliynyk, O.M. (2017) Teatralno-igrova diialnist v umovah doshkilnogo navchalnogo zaklady [Theatre game activity in preschool educational institution]. Kamianets-Podilskyi [in Ukrainian].

6. Brown, A.S. and Associates LLC. (2004). The Values Study: Rediscovering the Meaning and Value of Arts Participations. Hartford CT: Connecticut Commission on Culture and Tourism. Retrieved from https://www.giarts.org/sites/default/files/values-study-rediscovering-the-meaning-and-value-of-arts-participation.pdf.

Размещено на Allbest.ru