Практика використання системного підходу в формуванні необхідних компетентностей наукових працівників військових наукових підрозділів в системі розвитку науки в Збройних Силах України

Размещено на http://allbest.ru

ПРАКТИКА ВИКОРИСТАННЯ СИСТЕМНОГО ПІДХОДУ В ФОРМУВАННІ НЕОБХІДНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ НАУКОВИХ ПРАЦІВНИКІВ ВІЙСЬКОВИХ НАУКОВИХ ПІДРОЗДІЛІВ В СИСТЕМІ РОЗВИТКУ НАУКИ В ЗБРОЙНИХ СИЛАХ УКРАЇНИ

Ryzhykov Vadym Stepanovych Professor, Doctor of Education, Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv,

Horiacheva Kira Serhiyivna Assoc. Prof., PhD in Economics, Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv

Prokhorov Oleg Anatoliyovych Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor Military Institute of the Kyiv National Taras Shevchenko University, Kyiv

Kolesnik Oleg Leonidovych Candidate of Psychological Sciences, Associate Professor National Defense University of Ukraine named after Ivan Chernyakhovsky, Kyiv

THE PRACTICE OF USING A SYSTEMATIC APPROACH IN THE FORMATION OF THE NECESSARY COMPETENCIES OF RESEARCHERS OF MILITARY RESEARCH UNITS IN THE SYSTEM OF DEVELOPMENT OF SCIENCE IN THE ARMED FORCES OF UKRAINE

Abstract. Introduction. The article considers the practice of using the system approach in the formation of necessary competencies of scientific personnel of scientific units in the system of science development in the Armed Forces of Ukraine. The analysis of the basic principles of system behavior is carried out. They are defined by the system itself as an integral organized set of military science and contribute to the study of scientific process management processes. This further ensures the stable nature of behavior and achievement by the system of effective results of military science.

Purpose. Outlining the practical aspect of using a systematic approach in the formation of the necessary competencies of scientific personnel of military scientific units in the system of science development in the Ukrainian Armed Forces.

Methods. This paper contains some empirical and special theoretical methods of scientific research, including analysis of scientific literature on the problem, observation and comparison of practical components, systematization and consolidation of materials.

Results. In the paper the basic systems of formation of necessary competences of scientific personnel of military scientific division have a certain level of involvement in the system of scientific work in the AFU. However, the basis of the schematic representation is the nondimensionality of all systems in the organization of scientific work of the SSU and the place of the scientist himself, and interconnectedness or total absence of any one component of the system leads to unlawful consequences, which result in inadequate efficiency of the system itself.

Conclusion. Integration of the same aspects of the basic system of formation of necessary competences of scientific personnel of military scientific divisions of the AFU establishes a system of professional organization of scientific work in the AFU. In this case the focus of efforts of the system of scientific work in the AFU in the achievement of a single programmed result - the formation of the necessary competencies of scientific personnel of the military scientific units. It should be carried out by the purposeful organization, special principles of organization of scientific work in system of military science, which allow to receive high efficiency at various characteristic actions of individual information processes.

The main component in the structure of the professional competence of a scientific worker is the effectiveness of the formation of his personal competences in the process of carrying out scientific work. The basis of this formation is constant professional self-improvement, the accumulation by the researcher of relevant knowledge and experience of communicative interaction regarding their actualization for the implementation of intellectual work in the field of scientific research.

Keywords: System approach, researcher, scientific military unit, Armed Forces of Ukraine, integration process, modeling practice.

Постановка проблеми. Розробка теоретичних і методологічних засад передбачає використання системного підходу в формуванні необхідних компетентностей наукових працівників військових наукових підрозділів в системі розвитку науки в Збройних Силах України (далі ЗСУ) інтегрованості військової науки відповідно вимагає системності. Це пояснюється тим, що система надає можливості поєднати всі складові професійної компетентності наукового працівника військового наукового підрозділу, які відповідно є і складовими в системі наукової роботи у ЗСУ.

Зміна ролі наукових працівників наукових підрозділів у системі вищих військових навчальних закладів і наукових установ та характеру праці в умовах інформаційного суспільства змушує по-новому подивитися на проблеми розвитку особистості наукового працівника, модернізації його професійних знань та вдосконалення методичної майстерності. Такі елементи системи їх професійної компетентності, виступають, як постійне прагнення до підвищення якості своєї діяльності, результативності методів ведення наукової роботи, самовдосконалення, розглядаються сьогодні не просто досягнення окремих наукових працівників, а вимоги до професійної компетентності наукового працівника.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Перш за все зазначимо, що власне визначенню поняття «система» присвячено значну кількість наукових праць. На думку І.В. Блауберга, В.Н. Садовського і Є.Г. Юдіна, враховуючи глибокі змістовні відмінності між різними типами систем, для сучасного етапу розвитку системних досліджень навряд чи можна вважати ефективним шлях експлікації змісту поняття «система», заснованого на спробах виділення загальних характеристик цього змісту в різних конкретних випадках. Перспективнішим, з їхнього погляду, є змістовний розгляд розмаїття значень цього поняття [3].

І.В. Блауберг, В.Н. Садовський і Є.Г. Юдін пропонували на підставі визначення системи як цілісної безлічі елементів здійснити типологічний аналіз таких множин, створюючи низку понять «системи» [3]. Фактично йшлося про розгляд поняття «система» як діалогічного, конвенціонального, що цілком співвідноситься з нормами пост класичної науки і категорично протирічить класичним вимогам однозначності термінів.

Відсутність теоретичної жорсткості системології, на думку Б.Г. Юдіна, полегшувало широке розповсюдження системних ідей і уявлень, дозволяючи задовольняти найширший спектр різноспрямованих наукових інтересів [8].

“У подібних випадках ми маємо справу з цілком беззмістовними побудовами, які зобов'язані своїм розповсюдженням лише некритичному епітету перед модними термінами і формальними конструкціями”, - відзначав Є.Г. Юдін [9]. Але при цьому він наголошував, що сама по собі методологія системного підходу ніякої відповідальності за це не несе. Як така, вона не містить в собі безпосередніх завдатків майбутніх предметів дослідження, а дає лише певні засоби для їх побудови, за умови, що реалізовані змістові передумови.

Іншими недоліками недостатньої теоретичної опрацьованості системного підходу і широких можливостей його застосування були: «системний ідеалізм» - розгляд системи як абстракції поза зв'язком з досвідом; «фетишизація системи» - спроба відірвати систему від явища, яке розглядається як система, приписати останній самостійне реальне існування [6]; «пансистемність» - переконаність, що всі явища є системами і тільки системами [5]. Однією з причин таких недоліків Л. А. Петрушенко вважав «вихід за межі реальності в інфантильному захопленні можливостями, що відкриваються системним підходом, нерозуміння специфіки цієї теорії і відносної істинності її висновків» [5].

Метою статті є висвітлення практичного аспекту використання системного підходу в формуванні необхідних компетентностей наукових працівників військових наукових підрозділів в системі розвитку науки в Збройних Силах України.

Методи дослідження. У статті використано окремі емпіричні та спеціальні теоретичні методи наукового дослідження, зокрема аналіз наукової літератури із проблеми, спостереження і порівняння практичної складової, систематизація та узагальнення матеріалів.

Виклад основного матеріалу. Для нашого дослідження - формування необхідних компетентностей наукових працівників відповідно до системи їхнього розвитку як професіонала найбільш доцільним, на наш погляд, можна вважати визначення «системи» П. К. Анохіна: «Система - являє собою комплекс винахідливо залучених компонентів, де взаємовідношення набувають характеру взаємодії компонентів на отримання фокусуючого результату» [1; 2].

Таке визначення системи в повній мірі задовольняє аналіз і синтез «штучних систем» у такій галузі людської діяльності, як організація наукової роботи у військовому навчальному у підрозділі.

За спостереженням П. К. Анохіна, використання системного підходу є для того, щоб підсумковий результат був дійсно продуктивним, і завданням науковця полягало у заповненні тієї прірви, яка розділяє у багатьох науках рівень цілісного і рівень особистого. «Природньо, - зазначає вчений, - заповнити цю прірву неможливо словами і визначеннями: необхідні дієві принципи праці у цьому напрямку» [2].

Методологічні позиції в розумінні сутності системного підходу зводяться до того, що вони відштовхуються від синтезу онтологічного і гносеологічного розуміння системи, у зв'язку з чим методологія системного підходу в військовій науці ґрунтується на вирішенні двох взаємозв'язаних завдань: по-перше, на вивченні системних об'єктів як форми існування і руху реального світу, як прояву його впорядкованості; по-друге, на конструюванні системи категорій, що відображає системні зв'язки досліджуваних об'єктів, що й впорядковує саме пізнання. При цьому найповніше і найпослідовніше методологічна програма в військовій науці розкривається в другій позиції, що представляє системний підхід як методологію інтеграції різних зрізів знання про об'єкт в системну картину [7].

Розгляду основних компетенцій наукового працівника присвячено низку публікацій [4]. До основних з них варто віднести такі: науково- дослідницьку; соціально-економічну; загальновійськову, військово-спеціальну; психолого-педагогічну; організаційно-управлінську, правову; інформаційно-комунікативну; морально-етичну. Розглянемо зміст кожної з них [4; 10].

Соціально-економічна компетентність (загальна ерудиція) вимагає від наукового працівника розуміння глобальних цивілізаційних процесів, що відбуваються у світі та закономірностей розвитку і функціонування сучасного суспільства; знань основ політології, соціології, психології, економіки, менеджменту, філософії, всесвітньої історії, історії України та воєнного мистецтва, екології, релігієзнавства, основ світової культури, що мають знаходити своє відображення у професійній діяльності наукового працівника.

Загальновійськова, військово-спеціальна компетентність включає знання загальновійськової тактики, бойових статутів за видами Збройних Сил України, настанов родів військ та спеціальних військ за спеціальністю; знання тактико-технічних характеристик сучасних видів озброєння, військової техніки та бойових можливостей військових підрозділів, частин, з'єднань своїх військ і військ противника; уміння вести робочу карту, володіння штабною культурою; виконання нормативів з вогневої та фізичної підготовки.

Психолого-педагогічна компетентність є базовим компонентом професійної компетентності наукового працівника, що передбачає ґрунтовні знання з теорії військової науки, педагогіки і психології, зокрема андрагогіки, медико-біологічних аспектів інтелектуальної діяльності; володіння сучасними формами, методами, засобами й технологіями наукової роботи та інше.

Організаційно-управлінська, правова компетентність вимагає від наукового працівника додержання вимог законів України, статуту та правил внутрішнього розпорядку ВВНЗ та ВНП (ЗВО); знання основних положень Стратегії національної безпеки і оборони, Воєнної доктрини України, Державної програми реформування і розвитку Збройних Сил України; знання вимог нормативних документів з організації наукового процесу, змісту наукової дослідної роботи, засобів діагностики, програм та планів науково- дослідної роботи, ролі та місця наукового напрямку у загальному плані наукової роботи МОУ; уміння управляти процесом якості підготовки військових фахівців, вищого гатунку (ад'юнктура, докторантура); забезпечення захисту інформації, що становить державну таємницю тощо.

Інформаційно-комунікативна компетентність передбачає сформованість у наукового працівника таких навичок: знаходження (отримання) інформації з різних джерел, її перетворення в інформаційний продукт; уміння ясно, чітко та лаконічно висловлювати думку, доносити певну інформацію, відстоювати власну точку зору, переконувати, аргументувати; уміння вислуховувати співрозмовника, сприймати іншу точку зору, уникати конфліктів; уміння налагоджувати взаємодію з колегами, узгоджувати свої дії з іншими особами, спілкуватися в екстремальних ситуаціях; уміння користуватися необхідними комп'ютерними програмами та застосунками; знання іншої мови та інше.

Морально-етична компетентність вимагає від наукового працівника дотримання ним норм педагогічної етики, моралі; володіння методиками проведення наукової роботи; сформованість мовно-етикетної культури; поважного ставлення до гідності осіб постійного та перемінного складу ВВНЗ; поваги до Конституції України, готовності до захисту недоторканості і територіальної цілісності України тощо.

1. Анохин П.К. Избранные труды: Философские аспекты теории функциональной системы. / П.К.Анохин. - М.: Наука, 1978. - 400 с.

2. Анохин П.К. Общие принципы теории функциональной системы. / П.К. Анохин. - М.: Наука, 1980. - 112 с.

3. Блауберг И.В. Системный подход в современной науке. Проблемы методологии системного исследования. / И.В. Блауберг, В.Н. Садовский, Э.Г. Юдин. - М.: Мысль, 1970. - 455 с.

4. Інноваційні педагогічні технології та методики в освітньому процесі військових навчальних закладів провідних країн-членів НАТО і України: колективна моногр. / за заг. ред. д. пед. н. В.С. Рижиков; Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка. -- К.: Науково-дослідний центр Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 2018.-- 320 с.

5. Петрушенко Л.А. Единство системности, организованности и самодвижения / Л.А.Петрушенко. - М.: Мысль, 1975. - 286 с.

6. Рижиков В.С. Теорія і практика конструювання цільових моделей (професіограм) та процесу професійної підготовки майбутніх юристів /В.Рижиков// Монографія. - Херсон, ТОВ «Айлант», 2010. - 280 с.

7. Рижиков В. С. Значення професійних якостей в цільовій моделі навчально-виховного процесу підготовки військових. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка: соціальна робота. 2017. - № 2. - С. 61-64.

8. Юдин Б.Г. Некоторые особенности развития системного подхода. / Б.Г. Юдин. - Системные исследования. Ежегодник. 1980. - М.: Наука, 1980. - 424 с.

9. Юдин Э.Г. Интеграция наук и системные исследования / Э.Г.Юдин// Системные исследования. Методологические проблемы. - М.: Наука, 1987. - 445 с.

10. Bakhov I., Ryzhykov V., Kolisnyk O. Leadership Abilities of a Military Manager, Professionalism of a Commander as the Guarantee of the Practice of Effective Activity of a Military Organization. International Journal of Engineering & Technology; Vol. 7. No. 4.38 (2018): Special Issue 38. - P. 45-49.

Размещено на Allbest.ru