Основні форми та методи формування у майбутніх докторів філософії дослідницької компетентності в умовах аспірантури

Размещено на http://www.allbest.ru

Університет імені Альфреда Нобеля

Основні форми та методи формування у майбутніх докторів філософії дослідницької компетентності в умовах аспірантури

Олійник Ірина Вікторівна кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи



Анотація

Докорінні зміни в соціально-економічному секторі сучасного соціуму, потреба у фахівцях, готових до перетворень в особистій та професійній сферах, зумовлюють необхідність здійснення інноваційних процесів в освітньому середовищі закладу вищої освіти, метою яких є орієнтація на підготовку фахівців, які здатні до постановки професійних, дослідницьких завдань, проведення й аналізу досліджень.

У системі багаторівневої вищої освіти аспірантура покликана забезпечити можливість майбутніх докторів філософії до самореалізації, розширення інтелектуально-творчого потенціалу, самостійності, формування дослідницької компетентності, що є невід'ємною складовою професійного становлення.

Заявлене визначає проблему пошуку засобів, спрямованих на формування готовності майбутніх докторів філософії до дослідницької діяльності.

У статті охарактеризовано педагогічний функціональний потенціал форм роботи, які сприяють формуванню у майбутніх докторів філософії дослідницької компетентності.

У даній науковій розвідці здійснено аналіз спрямованості сучасної системи педагогічної освіти на розвиток педагога-дослідника, здатного до актуалізації професійного, наукового та особистісного потенціалу.

Використовуючи методи аналізу та синтезу наукової інформації, результатів досліджень фахівців у ключі формування дослідницької компетентності, узагальнюючи та систематизуючи факти наявних досліджень, обґрунтовано основні ефективні форми формування у майбутніх докторів філософії дослідницької компетентності та професійного становлення в цілому. педагогічна освіта компетентність

Представлено досвід використання форм та методів, що сприяють формуванню дослідницької компетентності, розвитку педагогічного та наукового мислення аспірантів (наукові школи, педагогічна майстерня, майстер-класи, коучинг, робота над проєктом, арт-терапевтична майстерня, інструменти фасилітації та модерації, комунікативний тренінг, гостьові лекції, науково-методичні семінари та науково-практичні конференції, школа наставництва, віртуальний методичний кабінет).

Ключові слова: аспірантура, професійна підготовка, майбутній доктор філософії, дослідницька компетентність.



Oliinyk Iryna Viktorivna PhD in Pedagogy, Associate Professor, Associate Professor at the Department of Innovative Technologies in Pedagogy, Psychology and Social Work, Alfred Nobel University

MAIN FORMS AND METHODS OF FORMATION IN FUTURE DOCTORS OF RESEARCH COMPETENCE PHILOSOPHY IN POSTGRADUATE CONDITIONS

Abstract. Fundamental changes in the socio-economic sector of modern society, the need for specialists who are ready for transformations in the personal and professional spheres, make it necessary to carry out innovative processes in the educational environment of higher education institutions, the purpose of which is to focus on training specialists capable of setting professional tasks, conducting and analyzing research.

In the system of multi-level higher education, graduate school is designed to provide the opportunity for future doctors of philosophy to self-realization, expand intellectual and creative potential, independence, and the formation of research competence, which is an integral part of professional formation.

The declared defines the problem of finding funds aimed at forming the readiness of future doctors of philosophy for research activities.

The article describes the pedagogical functional potential of forms of work that contribute to the formation of research competence in future doctors of philosophy.

This article analyzes the focus of the modern pedagogical education system on the development of a researcher teacher capable of updating professional, scientific and personal potential.

Using the methods of analysis and synthesis of scientific information, the results of research of specialists in the key of the formation of research competence, summarizing and systematizing the facts of existing research, the main effective forms of formation in future doctors of the philosophy of research competence and professional formation in general are justified.

The experience of using forms and methods that contribute to the formation of research competence, the development of pedagogical and scientific thinking of graduate students (scientific schools, pedagogical workshop, master classes, coaching, project work, art-therapeutic workshop, facilitation and moderation tools, communication training, guest lectures, scientific-methodological seminars and scientific-practical conferences, mentoring school, methodological virtual office) is presented.

Keywords: postgraduate studies, professional training, future doctor of philosophy, research competence.



Постановка проблеми. Розвиток сучасного соціуму характеризується зростаючою динамічністю, зміною соціального устрою, появою якісно нових видів діяльності. У таких умовах для сучасного педагога особливо важливим постає здатність та прагнення до самостійного пошуку необхідної інформації, оволодіння фундаментальними знаннями, що становлять теоретичні основи професійної діяльності, уміння створювати та реалізовувати нові стратегії поведінки та діяльності. Дослідницька складова є однією з провідних у структурі готовності педагога до професійної діяльності, тому питання щодо розвитку дослідницької компетентності набуває особливої актуальності.

Необхідність якісного прогресу в підготовці кадрів педагогічного профілю, зростання масштабів і складності завдань інноваційного розвитку держави в умовах глобалізації та інформатизації освітнього простору визначає необхідність удосконалення професійної освіти на всіх рівнях функціонування.

Гуманістична парадигма задає нові вектори та орієнтири в педагогічній освіті та передбачає підготовку педагога, здатного здійснювати професійну та науково-дослідницьку діяльність у відповідності з цінностями розвитку та саморозвитку особистості, створення психологічних умов для актуалізації її суб'єктного та особистісного потенціалу.

Підготовка наукових кадрів в аспірантурі має сприяти посиленню професійної мотивації, формуванню готовності до постійного особистісного та професійного самовдосконалення, розвитку соціального інтелекту, формуванню яскраво вираженої особистісної позиції.

Науково-дослідницька діяльність являє собою унікальний спосіб реалізації професійної компетентності майбутніх докторів філософії, є моделлю самореалізації креативного потенціалу, яка спрямована на всебічне розкриття здібностей до здійснення дослідницької діяльності, а також особистісних характеристик.

Пошук та обґрунтування педагогічних умов, що сприяють ініціюванню процесу формування дослідницької компетентності у майбутніх докторів філософії є актуальною проблемою професійного розвитку особистості.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У науково-педагогічній літературі існує значна кількість наукових розвідок, в яких висвітлено феномен дослідницької діяльності. Питання формування дослідницької компетентності було предметом наукових пошуків таких дослідників, як: О. Вознюк, І. Зимня, О. Дубасенюк, О. Леонтович, Н. Поліхун, К. Постова, О. Савенков, Л. Сущенко, О. Шашенкова та ін. Однак, досвід використання форм та методів, що сприяють формуванню дослідницької компетентності, розвитку педагогічного та наукового мислення майбутніх докторів філософії, залишається малодослідженим.

Виокремлення не нерозв'язаних раніше частин загальної проблеми. Аналіз та наукова рефлексія педагогічної освіти в контексті проблеми формування у майбутніх докторів філософії дослідницької компетентності дали змогу визначити продуктивні напрями у її функціонуванні:

посилення орієнтації педагогічної освіти на всебічний розвиток особистості;

формування метапредметних умінь і навичок, що є освітнім результатом, який накладається поверх традиційних предметних знань, умінь і навичок;

реалізація мотивації до дослідницької діяльності як фактору, що відкриває можливість визначитися з вибором майбутнього напрямку дослідження.

Метою статті є здійснити аналіз наукової інформації, результатів досліджень фахівців з питання формування дослідницької компетентності; узагальнивши та систематизувавши основні постулати наявних досліджень, обґрунтувати основні ефективні форми та методи формування у майбутніх докторів філософії дослідницької компетентності.

Виклад основного матеріалу. Перехід України на інноваційний шлях розвитку передбачає підготовку фахівця, який володіє не лише професійно значущими компетенціями, а й дослідницькою компетентністю, що забезпечує вихід за межі професійної діяльності.

Дослідницька компетентність є основою професійної компетентності майбутніх докторів філософії, що дозволяє вирішувати складні завдання в умовах зростаючих викликів змін у культурній, соціальній та технологічній сферах і в той же час є основою конкурентоспроможності фахівця в сучасних умовах.

Метою навчання в аспірантурі є розвиток дослідницької компетентності фахівця, яка виступає як інтегративна характеристика особистості, що визначає здатність вирішувати наукові проблеми з урахуванням набутих теоретико- методологічних знань в конкретній науковій сфері, професійного та життєвого досвіду, цінностей та інтересів особистості та виявляється у спроможності та готовності самостійно освоювати та отримувати системи нових знань шляхом перенесення змістового контексту діяльності від функціонального до перетворювального, базуючись на наявних знаннях, уміннях, навичках та способах діяльності.

Освітній процес в аспірантурі необхідно структурувати з урахуванням розвитку особистісно-професійних компетенцій майбутніх докторів філософії, надаючи освітньому процесу ціннісно-змістової та практичної спрямованості.

У сучасній теорії професійної освіти компетентність трактується як суб'єктний досвід, власний стиль фахівця, що виявляється в прагненні до саморозвитку, формуванні мотивації та здатності до вирішення проблемних професійних завдань із використанням наявних знань, професійного та особистісного досвіду, ресурсного потенціалу.

Варто констатувати, що дослідницька компетентність є продуктом індивідуального професійно-творчого саморозвитку в науково-професійному середовищі й формується в процесі особистісного розвитку, вона не є статичним станом і характеризується наявністю постійних змін та новоутворень.

Саме тому актуалізується моделювання освітнього середовища майбутніх докторів філософії в умовах аспірантури, максимально наближеного до наукової та професійної діяльності, створення спеціальних умов для аспірантів, які б ініціювали процес пошуку та осмислення себе як науковця, педагога-професіонала, самопізнання своїх мотивів та установок на зміст і характер наукової, професійної та дослідницької діяльності, виявлення й актуалізацію професійно важливих якостей для здійснення дослідницької діяльності.

Варто зазначити, що формування дослідницької компетентності у майбутніх докторів філософії здійснюється як за рахунок розвитку інваріантних компетенцій (що виявляються на всіх етапах освіти), так і за рахунок вкраплення спеціальних компетенцій, які вводяться на певному освітньому етапі.

Основними критеріями ефективності формування дослідницької компетентності у майбутніх докторів філософії, крім результативних показників (педагогічна майстерність, дослідницька активність тощо) є характеристики самого процесу - системність, диференційованість, етапність. Системність полягає у відповідності цілей та завдань змісту й формам дослідницької роботи.

Диференціація передбачає перевагу в дослідницькій діяльності, готовність до саморозвитку та самостійного наукового пошуку.

Етапність визначає ефективність здійснення дослідницької діяльності.

Процес формування дослідницької компетентності включає певні послідовні етапи:

етап - теоретичний - усвідомлення мети, осмислення провідних педагогічних технологій;

етап - методичний - демонстрація кращих прикладів: передового досвіду, побудова індивідуальної траєкторії здійснення дослідження;

етап - практичний - самостійна розробка та апробація нових технологій, систем тощо;

етап - аналітичний - визначення результативності роботи, аналіз найбільш типових труднощів та способів їх подолання.

Вибір форм роботи, які сприятимуть професійному розвитку, успішній професійній адаптації та формуванню дослідницької компетентності необхідно визначати з урахуванням занурення в певну професійну проблему, яка стане значимою для збагачення рефлексивного досвіду всіх учасників освітнього процесу, розвитку ціннісно-смислової сфери та мотивації до дослідницької діяльності, комунікативних якостей і вмінь.

У процесі формування дослідницької компетентності важливим постає не інформування майбутніх докторів філософії, а організація ефективного середовища, з метою формування конкретних дослідницьких, комунікативних та перцептивно-рефлексивних умінь. Зважаючи на це, спілкування з аспірантами має ґрунтуватися на міжособистісній взаємодії, що задає вектор розвитку рефлексії як здатності до самоаналізу, яка є важливим показником якості педагогічного мислення, незамінним механізмом особистісного та професійного розвитку й формування дослідницької компетентності.

Наголосимо, що рефлексивні механізми запускаються переважно в ситуаціях, коли звичайні методи або способи не спрацьовують, тому розглянемо найбільш ефективні, на наш погляд, форми та методи роботи, що сприяють розвитку дослідницької компетентності.

За останні десятиліття в педагогічній практиці створено комплекс інноваційних технологій та методів навчання, а також відповідних форм, способів і засобів, які впливають на розвиток дослідницької компетентності майбутніх докторів філософії.

Обираючи основні форми та методи формування дослідницької компетентності у майбутніх докторів філософії, враховували реалізацію двох основних спрямувань освітнього процесу: рефлексивне (сприяє застосуванню на заняттях самодіагностики, аналізу ситуацій професійної діяльності, організації звернення до власного внутрішнього світу та досвіду) і ціннісно- змістове спрямування (передбачає відбір методів і засобів навчання, які ґрунтуються на ефективній взаємодії, включенні особистості в різноманітні види діяльності, що сприяють розвитку дослідницьких умінь).

У процесі формування дослідницької компетентності у майбутніх докторів філософії в умовах аспірантури обираючи з усього різноманіття способів організації освітнього процесу, що сприяють розвитку зазначеного конструкту, згрупували методи за трьома основними критеріями:

рефлексивні методи, що базуються на індивідуальних якостях, самоаналізі, усвідомленні власних ресурсів, задатків, умінь (самооцінка, самоаналіз тощо);

тренінгово-ігрові методи та технології, що забезпечують інтенсивне освоєння індивідуального та групового досвіду, корекцію знань, професійних умінь і навичок, формування необхідних компетентностей в спеціально створених умовах (ділові ігри, тренінги тощо);

інноваційно-діяльнісні методи, які ґрунтуються на новітніх освітніх технологіях (алгоритмізація, моделювання, проектування тощо).

Оптимальними формами організації занять, що сприяють розвитку дослідницької компетентності у майбутніх докторів філософії в умовах аспірантури є: наукові школи, педагогічна майстерня, майстер-класи, коучинг, робота над проектом, арт-терапевтична майстерня, інструменти фасилітації та модерації, комунікативний тренінг, гостьові лекції, науково-методичні семінари та науково-практичні конференції, школа наставництва, віртуальний методичний кабінет.

Розглянемо зазначені форми більш детально.

Наукові школи. Метою створення наукової школи є підвищення обізнаності аспірантів, докторантів та молодих учених щодо можливості виконання наукових робіт, підготовки статей, тез доповідей, ознайомлення з основними правилами та нормами роботи з науковою літературою, інформаційними ресурсами.

До основних завдань діяльності наукової школи належать:

формування потужного наукового потенціалу із докторів наук та докторів філософії, які виконують науково- дослідні роботи за напрямами даної школи, результати яких періодично публікуються у провідних наукових фахових вітчизняних і зарубіжних виданнях з імпакт-фактором та занесених до міжнародних наукометричних баз даних;

сприяння формуванню наукового та творчого потенціалу аспірантів, докторантів та молодих учених;

надання консультативної, фасилітаційної та експертної допомоги;

створення умов для набуття наукового досвіду, формування навичок самостійної творчої пошукової роботи;

надання інформації щодо сучасних інноваційних форм організації та проведення наукових досліджень;

формування дослідницької культури відповідно до принципів академічної доброчесності.

На базі університету імені Альфреда Нобеля діє наукова школа під керівництвом професора Н.П. Волкової «Професійна комунікація як наукова й навчально-методична проблема». Метою досліджень, що проводяться аспірантами й докторантами, є пошук ефективних шляхів модернізації комунікативної складової професійної освіти в Україні в умовах інтеграції до світового освітнього простору [3].

Педагогічна майстерня - одна з найбільш інтенсивних педагогічних технологій, що спонукає майбутніх докторів філософії до генерування власних знань через критичне ставлення до наявних фактів, до інформації, що надходить зовні та самостійного вирішення творчих завдань.

За освітньо-науковою програмою «Професійна освіта» третій (освітньо- науковий) рівень вищої освіти практика в педагогічній майстерні є обов'язковим компонентом професійної підготовки здобувачів третього освітньо-наукового рівня вищої освіти до науково-педагогічної діяльності у закладі вищої освіти і являє собою спільну діяльність аспіранта та керівника майстерні, яка створює умови для сходження кожного учасника на новий щабель професійності та нового досвіду шляхом самостійної або колективної творчості. Завдяки творчій співпраці кожен аспірант має можливість побачити практичну діяльність педагога-майстра, порівняти її зі своїми досягненнями, рефлексувати під керівництвом досвідченого педагога, фіксувати власне професійне зростання. Досвід майстра (науковий, викладацький, методичний або управлінський) стає надбанням аспіранта у процесі активного використання у своїй практичній діяльності.

До основних організаційних форм майстерні можна віднести такі: творча лабораторія; презентація; майстер-класи; семінари, практикуми; вебінари, інтернетфоруми, чати; індивідуальні та дистанційні консультації; круглі столи; ділові ігри; проєкти професійного розвитку, відкриті заняття; творчі конкурси (організація та участь); естафета творчих справ тощо [1].

Визначаючи структуру педагогічної майстерні можна виділити окремі етапи її роботи:

Індуктор - засіб, що забезпечує фокусування на проблему, прихований або згорнутий зміст певної теми, метою даного прийому є активізація мисленнєвих процесів, занурення в процес фантазування та творчості. Сутність прийому зводиться до постановки завдання, що відповідає таким вимогам: актуалізація наявного досвіду учасників, доступність завдання, що нівелює внутрішні протиріччя на шляху включення в процес діяльності, відкритість, що передбачає можливість вибору варіантів та способів його виконання, оригінальність, що викликає ефект неочікуваності, новизни та емоційну привабливість.

Система завдань:

самоконструкція (діалог аспіранта з самим собою);

соціоконструкція (виконання завдань в групі, конструювання групового мислення, варіантів вирішення проблеми тощо);

соціалізація (захист власної думки, представлення всім учасникам майстерні проміжного, а згодом і кінцевого результату своєї роботи);

деконструкція (перетворення матеріалу в хаос, змішування слів, явищ, подій, що призводить до усвідомлення аспірантами неточності, недостатньої повноти наявного знання;

реконструкція (пошук і створення нових варіантів відповіді, тексту, правил, визначення тощо);

розрив (кульмінаційний етап творчого процесу, поява нового бачення ситуації, перехід до нового усвідомлення явища).

Афішування - представлення робіт для загального обговорення, включення в рефлексивну діяльність: аналіз відчуттів, думок, поглядів тощо.

Рефлексія - самоаналіз перебігу власних думок у процесі роботи в педагогічній майстерні. І внутрішня, і зовнішня рефлексія спрямована на усвідомлення пройденого «маршруту». Судження рефлексивного характеру є супровідними елементами практично всіх етапів майстерні, що дозволяє об'єднати думки, враження, поглибити власне розуміння у світлі висловлювань інших учасників.

Майстер-класи. Виявлення, узагальнення та розповсюдження (передача) інноваційного педагогічного досвіду передбачає, що пріоритетною ознакою в оцінці якості роботи викладача закладу вищої освіти є сукупність, що містить інноваційність, наявність досвіду в застосуванні сучасних технологічних підходів, науково-об'єктивну оцінку процесу та результату діяльності.

Однією з найбільш ефективних методичних форм даного процесу особливої популярності набувають майстер-класи, головною метою яких є обмін досвідом із майбутніми докторами філософії з питань професійної та науково-дослідницької діяльності в закладі вищої освіти.

Майстер-клас розглядаємо як інтерактивну форму навчання та обміну досвідом, що об'єднує формат тренінгу та конференції, це сучасна форма проведення семінару-тренінгу для відпрацювання практичних навичок щодо різноманітних методик та технологій з метою підвищення професійного рівня і обміну провідним досвідом учасників та залучення до нових сфер знання.

Так, в Університеті імені Альфреда Нобеля для аспірантів спеціальності 015 Професійна освіта (за спеціалізаціями) кафедрою інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи постійно здійснюється організація майстер-класів для здобувачів третього (освітньо-наукового) рівня.

Так, наприклад, на платформі ZOOM було організовано цикл майстер- класів: «Рефлексія як наукова проблема» (проф. Резван О.О.), «Використання методів математичної статистики в експериментальних педагогічних дослідженнях» (проф. Прошкін В.В.) «Як технології змінюють ландшафт освіти майбутнього (проф. С.О. Семеріков); «Як стати майстерним педагогом: індивідуалізація процесу навчання у вищій школі» (проф. Ковальчук В.І.); «Цифровізація освітнього процесу підготовки майбутніх докторів філософії» (проф. Р.М. Горбатюк); «Відеоігри в освітньому процесі закладу вищої освіти (доц. А.В. Токарєва) та ін.

Ефективності проведення майстер-класів сприяє послугування такими критеріями:

презентативність (ступінь вираженості інноваційної ідеї, культура її презентації, популярність у педагогічній науці, методиці та практиці організації освітнього процесу);

ексклюзивність (яскраво виражений індивідуальний стиль, масштаб та рівень реалізації ідей);

мотивованість (наявність прийомів та умов мотивації, включення кожного учасника в активну творчу діяльність);

технологічність (чіткий алгоритм проведення заняття, наявність етапів, структури тощо);

прогресивність (рівень актуальності на науковості змісту та прийомів навчання, наявність нових ідей, що виходять за рамки стандартів і відповідають тенденціям сучасної освіти, здатність до методичного та наукового узагальнення досвіду);

оптимальність (достатність форм, методів та засобів, що використовуються, зв'язок із метою та результатом;

ефективність (результативність отриманої інформації та практичного досвіду для учасників майстер-класу);

педагогічна майстерність (стиль педагогічної взаємодії, харизма, здатність до імпровізації, способи та методи впливу на аудиторію, готовність до популяризації власного педагогічного досвіду);

ерудованість та загальний рівень культури (нестандартність мислення, креативність, індивідуалізація професійного досвіду, стиль спілкування, культура інтерпретації власного досвіду).

Коучинг (coaching з англ. - тренування) - це процес, спрямований на досягнення цілей у різних сферах життя через самостійне надання людиною відповідей на питання, які у певній послідовності ставить коуч [2, с. 5].

У ключі формування дослідницької компетентності в майбутніх докторів філософії ефективним вважаємо технологію коучингу, який розглядаємо як тип індивідуально-особистісного супроводу та підтримки, за якого коуч (партнер, актуалізатор, фасилітатор) актуалізує суб'єктну активність майбутніх докторів філософії до здійснення наукового пошуку та здійснює супровід у довготривалому індивідуально-особистісному розвитку.

Особливої ефективності даний підхід набуває в роботі з аспірантами, які розпочали свій науковий шлях, і для них важливо визначити мету й завдання професійного розвитку та критерії досягнення поставлених цілей.

У процесі формування дослідницької компетентності технологія коучингу ґрунтується на трьох компонентах:

синергія (майбутні доктори філософії і викладач (коуч) є партнерами, командою, вони одночасно фокусуються на поставлених цілях та прагнуть максимальної реалізації очікувань щодо досягнення більшого, ніж є сьогодні);

структура (за результатами проведення коучингової сесії у здобувача спостерігається підвищення рівня відповідальності, процес мислення набуває значних масштабів, підвищується рівень мотивації та відповідальності в процесі здійснення дослідження, здійснюються конкретні дії, що може свідчити про рівень спільних дій та зусиль аспіранта й викладача);

- професіоналізм (викладач знає, яким чином допомогти майбутнім докторам філософії приймати ефективні рішення, ставити високі цілі та ефективно досягти їх.

Алгоритм коучингових зустрічей містить певні етапи: 1) створення довірливих стосунків; 2) обговорення мети професійного становлення, розробку критеріїв досягнення мети; 3) виявлення протиріч, що мотивують до змін; 4) розробка можливих шляхів досягнення мети та вибір найбільш ефективних; 5) створення плану дій щодо досягнення мети.

Варто відмітити, що коучинг допомагає активізувати механізм внутрішньої (процесуальної) мотивації, що є дуже важливим аспектом у процесі формування дослідницької компетентності. З цією метою вважаємо за доцільне застосування трансформованих коучингових інструментів та технік «Колесо науково-дослідницьких та професійних навичок» і «Шкала навичок», модель GROW, Т-модель, модель AID17, модель SMART, модель SWOT, модель SCORE, матриця Ейзенхауера, рамка результату, колесо життєвого балансу, метод «360 градусів», техніка визначення причини недосягнення цілей, техніка ДСР - ефективне цілепокладання, техніка, «Коло досконалості», техніка «Я щасливий», техніка самокоучингу LevelUp тощо, які дозволяють графічно зобразити очікувані результати професійного та наукового розвитку, побачити наявні прогалини та спланувати подальші кроки щодо їх заповнення та досягнення мети.

Таким чином, коучинг в освітньому середовищі є потужним інструментом, в основі якого лежить постановка і максимально ефективне досягнення мети шляхом мобілізації внутрішнього потенціалу особистості, одним із ресурсних аспектів педагогічної діяльності й передбачає виведення взаємовідносин між коучем (викладачем) та аспірантом на новий рівень міжособистісної взаємодії на основі зацікавленості, співпраці та гнучкості, поділу відповідальності за результати професійного, наукового та особистісного розвитку.

Робота над проектом. Технологія проектного навчання має потужний потенціал у різноплановому розвитку особистості майбутнього педагога.

Активне застосування проєктної технології сприяє підвищенню ефективності освітнього процесу, досягненню навчальних цілей в умовах аспірантури, головною з яких є формування дослідницької компетентності.

Метод проєктів розглядаємо як гнучку систему організації освітнього простору, що здійснює сприятливий вплив на прагнення майбутніх докторів філософії знаходити ґрунтовні відповіді, здійснювати моніторинг інформації, отриманої під час експерименту тощо.

Проєктне навчання дозволяє поєднати навчальну, науково-дослідницьку та квазіпрофесійну діяльність майбутніх фахівців, оскільки передбачає використання сукупності дослідницьких, пошукових, проблемних, групових методів, а також інтеграцію рефлексивних, презентативних та інших методик.

Арт-терапевтична майстерня. Арт-терапевтичні техніки є також ефективним інструментом формування дослідницької компетентності, оскільки дозволяють використовувати візуальну, пластичну, аудіальну експресію в тих ситуаціях, коли виникають труднощі з вербальною комунікацією, дозволяють матеріалізувати або деталізувати певний педагогічний феномен.

Арт-терапія допомагає вивести на поверхню, візуалізувати своє бачення ситуації, предмета чи явища, яке можна досліджувати, трансформувати, й, водночас, змінювати й ставлення до будь чого.

Особливої актуальності й практичної цінності в ході роботи над підвищенням мотивації до дослідницької діяльності набувають техніки «Я реальне», «Я ідеальне», «Особистий та професійний герб».

Арт-техніки сприятимуть осмисленню аксіологічних основ педагогічної діяльності, актуалізації творчих задатків, розвитку професійної самосвідомості, формуванню перцептивно-рефлексивних, комунікативних та дослідницьких умінь майбутніх докторів філософії.

Інструменти фасилітації та модерації. Під фасилітацією розуміємо певний спосіб організації взаємодії, створення умов, що дозволяють повністю залучити учасників до процесу, активізувати потенціал групи, створити атмосферу відкритості та довіри.

Модерація - це сукупність технік та інструментів, що передбачають не лише контроль над змістом, у тому розумінні, що модератор може іноді займати експертну позицію і спрямовувати групу в бік конкретного мислення, а й над самим процесом.

На відміну від фасилітатора модератор має володіти широким кругозором та більш глибоким розумінням контекстів та змісту теми групового обговорення. До основних функцій модератора належать: уточнення змісту стрижневої проблеми; активізація учасників до представлення різних ідей та точок зору (забезпечення варіативності рішень); підвищення рівня креативності пропозицій; елімінація можливих помилок у судженнях, перевірка якості наведеної аргументації та обговорення в цілому; розуміння точок зору учасників, встановлення спільного та розбіжностей у думках учасників; узгодження різних позицій; організація процесу прийняття рішень за моделлю, прийнятною для всіх учасників; фіксація групової та індивідуальної відповідальності.

У межах застосування інструментів фасилітації та модерації одним із ефективних методів роботи вбачаємо використання модераційних карт, техніки роботи з якими дають можливість зібрати інформацію щодо певної проблеми, структурувати розрізнену інформацію, відобразити складні взаємозв'язки, між різними частинами проблеми.

Комунікативний тренінг. Тренінг (англ. тренувальний режим, тренування) є ефективною технологією формування дослідницької компетентності. Широкого застосування дана технологія набуває під час проведення дисципліни «Самоменеджмент та саморозвиток викладача закладу вищої освіти».

Головною метою тренінгових занять є допомогти майбутнім докторам філософії отримати новий досвід, якому вони зможуть знайти обґрунтування та застосування. Крім того, на основі акумулювання індивідуального та групового досвіду тренінг допомагає розвинути більш ефективні форми поведінки та соціальної взаємодії, підвищити рівень мотивації до здійснення наукового дослідження та отримати нові знання щодо власних потенційних можливостей та ресурсів.

Тренінг розглядаємо як багатофункціональний, контрольований педагогічний інструмент, що сприяє розвитку особистості майбутніх докторів філософії в умовах аспірантури, її соціалізації та практичному освоєнню професійної діяльності.

У процесі послугування тренінговою технологією широкого використання набувають кейс-технології, що передбачають аналіз навчально- методичних розробок, наукових статей тощо з метою послідовного формування або досягнення певного рівня універсальних здібностей.

Ефективним вважаємо використання інтерактивного прийому «позиція- обґрунтування-пояснення власної позиції-приклади-наслідки», що забезпечує зворотній зв'язок, дозволяє здійснити аналіз дослідницької проблеми, виявити існуючі проблеми.

Доцільним методом вбачаємо краудсорсінг (з англ. crowdsourcing, crowd - натовп, sourcing - використання ресурсів) - сучасна форма суспільного обговорення і пошуку вирішення актуальних питань, навчання через виявлення проблемних ланок у власній професійній діяльності, дослідницьких умінь і навичок (виявлення проблемних полів у процесі узагальнення результатів експериментальної діяльності та підготовці публікацій, організації проєктно- пошукової діяльності, проєктуванні методичного забезпечення освітнього процесу тощо).

Гостьові лекції. Сучасні підходи та умови вимагають якісно нового рівня освіти, зокрема використання активних методів навчання у ЗВО. Одним із таких методів є гостьова лекція, яка спонукає здобувачів до активної розумової діяльності, творчого процесу, підвищує рівень засвоєння матеріалу.

Одним із орієнтирів для університетів у процесі підготовки висококваліфікованих кадрів є залучення відповідних експертів, які мають практичний досвід у певному напрямку. Синергія кафедри з провідними експертами дозволяє збільшити гнучкість освітньої системи університету по відношенню до швидкого трансформування ринку праці. Головним етапом такої синергії є реалізація гостьових лекцій із залученням фахівців відповідного напряму.

Гостьові лекції є унікальною платформою, на якій спікери можуть поділитися власним цінним досвідом, знаннями та надати практичні рекомендації.

Гостьовим лекціям у форматі вебінарів (он-лайн-семінарів) властива головна ознака традиційного семінару - інтерактивність. Дана форма забезпечує широкі можливості прямого спілкування з фахівцями та отримання нових знань за допомогою інформаційних ресурсів, зокрема і в умовах дистанційного навчання.

Зокрема в Університеті імені Альфреда Нобеля було проведено серію гостьових лекцій: «Тайм-менеджмент як засіб самоорганізації дослідника (проф. Прошкін В.В.), «Організація публікації в журналах наукометричних баз Scopus, WoS алгоритм дій та комунікація з редколегіями» (проф. Резван О.О.), «Концептуальні підходи до професійної підготовки сучасних фахівців», «Стандарти підготовки перекладачів: загальний огляд (на прикладі України, США, Австрії, Кореї)» (проф. Павленко О.О.) та ін.

Науково-методичні семінари та науково-практичні конференції. Дані форми роботи є своєрідним підведенням підсумків освітньої діяльності аспірантів, роботи над актуальними проблемами дослідження, виявлення та узагальнення кращого практичного досвіду тощо.

Оцінюючи переваги даних форм науково-дослідницької діяльності, можемо констатувати, що участь у науково-педагогічних семінарах та конференціях сприяє формуванню дослідницької компетентності в таких аспектах: по-перше, з позиції особистісного саморозвитку та саморуху, оскільки такі форми роботи допомагають фіксувати особистісні зміни, що відбуваються, дозволяють осмислити ситуації, пов'язані з науково- дослідницьким пошуком та сприяють переходу на новий рівень самореалізації; по-друге, з позиції змістового збагачення знаннями, уміннями, навичками, що слугують основою для здійснення власного дослідження в межах наукової роботи, по-третє, з позиції дидактично-методичного супроводу семінари та конференції передбачають визначення та аналіз труднощів, що виникають у ході роботи над дисертацією. Результатом є виділення проблемного поля та конструювання індивідуального маршруту в процесі вирішення проблемних ситуацій, що виникають у ході виконання різноманітних видів науково- дослідницької роботи.

Аспірантами здійснюється робота над науково-дослідними темами кафедри інноваційних технологій із педагогіки, психології та соціальної роботи («Теоретико-методологічні засади професійного становлення фахівця в інноваційному соціокультурному просторі» та «Проблеми якісних та кількісних психологічних досліджень соціальної реальності»), в ході якої вони залучені до написання статей, виступів на наукових семінарах, участі в конференціях тощо, що сприяє підвищенню кваліфікації, професійної майстерності та розвитку творчого потенціалу.

З метою активізації наукового пошуку, підвищення мотивації до наукової діяльності, формування професійної компетентності в рамках закладу вищої освіти Університету імені Альфреда Нобеля кафедрою інноваційних технології з педагогіки, психології та соціальної роботи щороку проводяться дві міжнародні науково-практичні конференції: «Сучасна вища освіта: перспективні та пріоритетні напрями наукових досліджень» та «Практична психологія у сучасному вимірі», до активної участі в яких залучаються й майбутні доктори філософії.

Пріоритетним завданням конференцій та семінарів є розвиток інтересу до науки, технологій та інновацій, розширення уявлень про науку як важливий ресурс суспільства, встановлення та закріплення освітніх та наукових зв'язків у межах окремих наукових напрямків і міждисциплінарного співробітництва.

Школа наставництва. Дана форма слугує ефективним інструментом передачі досвіду й засвоєння його майбутніми докторами філософії. Наставництво розглядаємо як важливий напрям роботи досвідчених педагогів з метою занурення майбутніх фахівців в атмосферу педагогічного пошуку.

Вагому роль у такій роботі відіграє знання можливостей, сильних та слабких сторін, особистісних якостей аспірантів, а також уміння наставників аналізувати перебіг та результати діяльності аспірантів, формулювати конкретні рекомендації на основі аналізу.

Віртуальний методичний кабінет розглядаємо як цілісне багатофункціональне інформаційно-освітнє середовище, орієнтоване на підтримку освітнього процесу. Віртуальний методичний кабінет надає можливість організувати методичний простір для всіх його учасників, створити оптимальний доступ до необхідної інформації.

Це своєрідна форма інтерактивного спілкування, де можна обмінюватися інформацією, організовувати методичний простір, створювати оптимальний доступ до необхідної інформації у будь-який час, можливість брати участь у віртуальних педагогічних та наукових заходах. Віртуальний методичний кабінет дозволяє створювати педагогічні спільноти для організації спільної діяльності щодо розробки освітніх ресурсів, колективного пошуку рішення актуальних проблем, написання колективних матеріалів тощо.

Висновки

Підсумовуючи, зазначимо, що ефективне формування дослідницької компетентності у майбутніх докторів філософії вимагає підвищених вимог до їх професійних та особистісних якостей. Розвиток педагогічного мислення, педагогічної спрямованості, інтелектуальної, емоційної, комунікативної, дослідницької гнучкості як професійно важливих якостей фахівця складає фундаментальні основи та цільові орієнтири підготовки аспірантів.

Усвідомлення аспірантами власних потенційних можливостей, перспектив особистісного та професійного зростання спонукатиме до творчого пошуку, здійснення науково-дослідницької діяльності.

Розвиток дослідницького потенціалу у майбутніх докторів філософії в умовах аспірантури сприятиме формуванню основних компетенцій та успішній адаптації до багатозадачності педагогічної діяльності, гармонізації

професійного й особистісного становлення в цілому.



Література

Волкова Н.П. Програма практики в педагогічній майстерні для аспірантів зі спеціальності 015 Професійна освіта (за спеціалізаціями). Дніпро, 2020. 16 с. Режим доступу: https://duan.edu.ua/images/head/Science/UA/PhD_and_Postdoc_studies/015/Rob_prohr_ syllabusy/Oboviazkovi/Proh_prakt_pedahoh_maysternia.pdf

Захарова О.В., Коучинг: технологія розкриття внутрішнього потенціалу

дослідника: навчально-методичний посібник для здобувачів освітньо-наукового ступеня «доктор філософії» зі спеціальності 051 Економіка усіх форм навчання [Електронний ресурс].Черкас. держ. технол. ун-т. Черкаси: ЧДТУ, 2020. 65 с. Режим доступу:

https://er.chdtu.edu.ua/bitstream/ChSTU/2274/1/%D0%97%D0%B0%D1%85%D0%B0%D1%80%D0 %BE%D0%B2%D0%B0_%D0%9A%D0%BE%D1%83%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%B3%20 %D0%9D%D0%9C%D0%9F_%D0%9A%D0%A2%D0%A0%D0%92%D0%9F%D0%94.pdf.

Освітньо-наукова програма «Професійна освіта» третій (освітньо-науковий) рівень вищої освіти. Дніпро, 2021. Режим доступу: https://duan.edu.ua/images/head/Quality_Edu/ OPP_drafts/2021/Final/prof_osv_2021-prog.pdf

References:

Volkova N.P. (2020) Prohrama praktyky v pedahohichnii maisterni dlia aspirantiv zi spetsialnosti 015 Profesiina osvita (za spetsializatsiiamy) [The program of practice in the pedagogical workshop for graduate students 015 Professional education (in specializations)]. Dnipro. 16 s. Retrieved from: https://duan.edu.ua/images/head/Science/UA/PhD_and_ Postdoc_ studies/015/Rob_prohr_syllabusy/Oboviazkovi/Proh_prakt_pedahoh_maysternia.pdf [in Ukrainian].

Zakharova O.V. (2020), Kouchynh: tekhnolohiia rozkryttia vnutrishnoho potentsialu doslidnyka: navchalno-metodychnyi posibnyk dlia zdobuvachiv osvitno-naukovoho stupenia «doktor filosofii» zi spetsialnosti 051 Ekonomika usikh form navchannia [Coaching: technology for unlocking the internal potential of the researcher: a teaching and methodological manual for applicants of the educational and scientific degree «Doctor of Philosophy» in the specialty 051 Economics of all forms of education]. [Elektronnyi resurs].Cherkas. derzh. tekhnol. un-t. Cherkasy: ChDTU. 65 s. Retrieved from: https://er.chdtu.edu.ua/bitstream/ChSTU/2274/1/% D0%97%D0%B0%D1%85%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0_%D0%9A%D0%B E%D1%83%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%B3%20%D0%9D%D0%9C%D0%9F_%D0%9A %D0%A2%D0%A0%D0%92%D0%9F%D0%94.pdf. [in Ukrainian].

Osvitno-naukova prohrama «Profesiina osvita» tretii (osvitno-naukovyi) riven vyshchoi osvity [Educational and scientific program "Professional education"; the third (educational and scientific) level of higher education]. Dnipro (2021). Retrieved from: https://duan.edu.ua/ images/head/Quality_Edu/OPP_drafts/2021/Final/prof_osv_2021-prog.pdf. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru

...