Мотиваційно-цільова діяльність викладачів морського ЗВО у формуванні в майбутніх судноводіїв комунікативної самоефективності

Основна частина

Вступ. Проблема підготовки майбутніх фахівців потребує від викладачів вищих закладів освіти вирішення значного спектру завдань щодо їхнього підготовки до майбутньої професійної діяльності. Головна мета мотиваційно-цільової діяльності викладацького складу ЗВО полягає у спонуканні студентів до активної освітньої діяльності, спрямованої на досягнення головної мети - стати компетентним, професійним фахівцем, оволодіти широким спектром умінь, навичок, професійно - особистісних якостей. Суттєвим є в підготовці курсантів, майбутніх судноводіїв формування у них комунікативної самоефективності саме для контингенту морського ЗВО. Ефективна комунікація є запорукою безаварійної роботи суднової команди і є одним із суттєвих показників успішної професійної діяльності судноводія. Констатувати, що сфера професійної діяльності судноводіїв є комунікативною: спілкування із членами суднової команди, представниками фрахтователів, з лоцманами, проведення перемовин із портовими робітниками у вирішенні питань, пов'язаних з постановкою судна на рейд, швартуванням та іншими навігаційними завданнями, комунікацією із судноводіями морських суден, пов'язаних із проходженням проливів, вузькостей, й тощо, а також з ревізійними комісіями консалтингової компанії, морських портів, страховими агентами тощо. Зазначені перемовини, спілкування, комунікація безумовно повинні бути ефективними, оскільки, від їх успішності залежить вирішення необхідних професійних завдань, а подекуди й безаварійне функціонування і життєдіяльність суднового колективу, самого судна, збереження вантажу й екології довколишнього середовища. Отже проблема формування комунікативної самоефективності майбутніх судноводіїв є актуальною і потребує системного теоретичного і методичного розроблення.

Мета дослідження: полягає у висвітленні сутності феномену «мотиваційно-цільова діяльність викладачів морського ЗВО» у контексті формування у майбутніх судноводіїв комунікативної самоефективності та методичного супроводу зазначеної діяльності в педагогічному процесі.

Результати дослідження. Головним для реалізації мотиваційно-цільової діяльності у контексті формування у курсантів комунікативної самоефективності - визначення викладачами морського ЗВО стратегічних та тактичних завдань її досягнення, мотивація педагогічного складу та майбутніх судноводіїв на досягнення поставленої мети, перетворення мотивів на мотиви-цілі в парадигмі зазначеної проблеми.

Засновником проблеми самоефективності є видатний американський психолог А. Бандура. Вчений стверджував, що самоефективність - це переконання індивіда в здатності успішно здійснювати поведінку та бути упевненим у вирішенні складних завдань діяльності, необхідних для досягнення поставлених цілей. А. Бандура вважав, що самоефективність - центральна детермінанта людської поведінки, один із суттєвих механізмів суб'єктності, самоефективність особистості це оцінка своєї ефективності, переконання про власні можливості в контексті організації і виконанні будь-яких дій для досягнення поставленої мети (Бандура, 2000: 3). У самоефективності вчений вбачав особистісний когнітивний механізм, який дає змогу суб'єкту аналізувати свою комунікативну компетентність, у виконанні дій, які актуалізують їх мотивацію, форми поведінки і виникнення емоцій (Бандура, 2000:3).

Теоретичні розвідки у сфері дослідження зазначеної проблеми, аналіз наукових дозробок зарубіжних (А. Бандура, Д. Майерс, Г. Лефрансуа, Дж. Роттер та ін.), українських (О. Вовк, Т. Кремешна,

А. Линенко, Т. Левченко, В. Романець та ін.) учених дозволили дійти висновку, що самоефективність має суттєву значущість для успішного досягнення головної мети морського ЗВО - підготовки компетентного фахівця у сфері обраної професійної діяльності.

С. Гончар доводить, що суб'єктивне ставлення людини на до діяльності реалізується в її спрямованості на свої внутрішні резерви, потенціал розвитку, можливостей вибору засобів дій і побудови певної стратегії діяльності, поведінки і життя в цілому, що визначається самоефективністю особистості (Гончар, 2012: 250).

О. Вовк, вивчаючи особливості прояву самоефективності студентів у процесі навчання у ЗВО, зазначає, що в цей період висока самоефективність сприяє розкриттю творчих та інтелектуальних можливостей студентів, формуванню їхніх професійних та світоглядних якостей, розвитку позитивної Я-концепції (Вовк, 2010).

Самоефективність розуміємо як важливий чинник, що визначає вибір особистістю продуктивних дій для успішного досягнення та вирішення поставлених цілей і завдань професійної діяльності (Линенко, 2019: 68). В межах педагогічної діяльності професійна самоефективність - це динамічне утворення особистості, що засновано на розвиненій педагогічній самосвідомості, розумінні вимог соціуму і усвідомленні свого місця у професійній дійсності, сформованої компетентності, наявності адекватної самооцінки, спрямованих на успішне здійснення трудової діяльності (Линенко, 2019: 68).

Комунікативну самоефективність визначаємо як особистісне інтегральне утворення, що засноване на володінні курсантами, майбутніми судноводіями, комунікативним потенціалом, обізнаністю, вміннями і навичками у контексті комунікації, які сприяють прояву компетентності в професійному спілкуванні, впевненості і продуктивності здійснення своїх професійних обов'язків у сфері професійної діяльності (Дмитрищук, 2021:162).

На думку американських психологів (Д. Мак-Клелланд, Дж. Аткінсон, Р. Хекхаузен та інших) у процесі формування самоефективності значну роль відіграє мотивація, а саме, мотивація досягнення. Психологи визначають самоефективність як когнітивний предикат мотивації досягнення і підкреслюють її вплив на зазначену мотивацію, при цьому формулюється модель мотивації діяльності, яка структурується у: мотиваційно-цільовий, когнітивний, емоційний, поведінковий блоки (Вовк, 2010).

В. Шапар зазначає, що мотивація досягнення - «один з різновидів мотивації діяльності, пов'язана з потребою індивіда досягати успіхів та уникати невдач» (Шапар, 2007: 256). За

С. Гончаренко, мотивація - це система мотивів, або стимулів, яка спонукає людину до конкретних форм діяльності або поведінки (Гончаренко, 1997: 217).

Мотиваційна сфера професійної діяльності виконує низку функцій:

- спонукальну - яка виражається в потребі в певному виді професійної діяльності;

- спрямувальну - визначає вибір та характер мети в професійній діяльності;

- регулювальну - що безпосередньо пов'язана з ієрархією ціннісних орієнтацій, змістом та співвідношенням мотивів професійної діяльності, з рівнем та послідовністю проявів різних видів діяльності (Семиченко, 2004: 96).

Перифразуючи висновок М. Гайдара щодо комунікативної самоефективності професіонала, підкреслимо, що цей феномен у професійній сфері судноводія складає його уявлення про володіння достатнім комунікативними потенціалом та досвідом, що дозволяє йому бути компетентним у професійному спілкуванні, у поєднанні із впевненістю у ефективній реалізації їх у різних ситуаціях взаємодії з оточуючими, використовуючи адекватно цим ситуаціям засоби спілкування (Гончар, 2012:17). Таким чином, у формуванні комунікативної самоефективності існує тісний зв'язок між рівнем мотивації досягнення та успіхом у життєдіяльності. Психологи визначають мотивацію досягнення як «прагнення до поліпшення результатів, бажання не зупинятися на досягнутому, бути наполегливим у досягненні своїх цілей, прагнути домогтися свого, незважаючи на труднощі» (http://psychologis.com.ua/motivadya_dostizheniya.htm).

Вперше поняття «мотив досягнення» було задіяно Г. Мюрреєм у 1930-х роках. У його теорії особистості мотив досягнення успіху сприймається як прагнення подолання перешкод, виконання того, що є важким (Мюррей, 1938). Вчені (Д. Мак-Клеланд та ін.) розробили теорію мотивації досягнення (1953). Відповідно до думки В. Шапар, спонукальну основу мотиву досягнення становлять афективно забарвлені емоційні стани, пов'язані з успіхами та підкріплені відповідними діями оточуючих (Шапар, 2007: 256). Подальший розвиток зазначена теорія отримала у працях Дж. Аткінсона, який створив формулу для оцінки мотивації досягнення, та Г. Хекхаузена.

Українські вчені (С. Занюк, С. Макаренко, С. Павлик та ін.) підкреслюють, що головна функція розвитку мотивації досягнення є активна суб'єктивна позиція особистості. За твердженням С. Занюка, суб'єкт із сильним мотивом досягнення характеризується наполегливістю у вирішенні поставленої мети, «схильністю ставити віддалені цілі, не задовольняється отриманим результатом, нескладним завданням і легкодосяжними цілями, для нього головне в житті - це переживання радості успіху внаслідок досягнення високих результатів» (Занюк, 2002: 165).

Під мотивацією досягнення розуміють сукупність цілей, потреб і мотивів, які стимулюють людину прагнути до досягнення цілей у всіх сферах життєдіяльності і бути активною в їх досягненні (Макаренко, 2013: 15).

Таким чином, зазначена мотивація виконує низку істотних функцій: - пізнавальну (прагнення до набуття необхідних знань для подальшого їх застосування в життєдіяльності); - емоційну (відображення впливу емоцій на ту чи ту діяльність); - інтегративну (відображення системи самооцінок діяльності і досягнутого результату) (Макаренко, 2013: 315). Автор підкреслює позитивний вплив мотивації досягнення успіху в професійній діяльності на її результати, оскільки при цьому фахівець спрямований на досягнення конструктивних, ефективних результатів. Фахівці, які мотивовані на успіх, ставлять перед собою головну позитивну мету, досягнення якої розглядатиметься ними як успіх. Автор підкреслює, що для них властиве очікування успіху, вони впевнені в ньому. Робота викликає позитивні емоції (Макаренко, 2013: 319). Протилежною мотиваційною тенденцією до досягнення успіху психологи вбачають у мотивації уникнення невдачі, що негативно впливає на характер діяльності особистості. У цьому випадку має бути прагнення уникнути осуду та покарання. С. Макаренко виокремлює компоненти мотивації досягнення: потреба в досягненні успіху, його очікування, похвала, позитивний емоційний стан, потреба в уникненні неуспіху (Макаренко, 2013: 319).

Багаторічні спостереження за освітньою діяльністю курсантів - судноводіїв у морському ЗВО, а також за тим, як проходять практичні заняття, плавательна практика безпосередньо на борту судна, підтверджують той факт, що ті з них, хто володіє розвиненою мотивацією досягнення на достатньому рівні, активно шукають можливості в успішному вирішенні завдань професійної діяльності. Вони демонструють упевненість в успішному досягненні поставлених вимог і чіткому виконанні команд старших офіцерів, готові брати на себе відповідальність, проявляють рішучість у складних ситуаціях, які часто виникають у морських рейсах, виявляють наполегливість у прагненні досягнення поставленої цілі, мають позитивний стимул від розв'язання складних завдань, знаходять адекватні рішення проблем у ситуації змагання, при цьому виявляють наполегливість.

Можна констатувати, що мотивація досягнення є такм видом мотивації, «який характеризується прагненням людини до успіхів у різних видах діяльності і, що особливо важливо, «уникнення неуспіху». Цей конструкт проявляється «у здатності до позитивної конкуренції, у прагненні до досконалості, в бажанні напруженої, але успішної роботи. В основі мотивації досягнення лежать емоційні переживання, що пов'язані із соціальним прийняттям та схваленням тих успіхів, які досягаються людиною (https://www.stud24.ru/psvcholoqv/teoriva-motivacii-q-miurreva').

У наукової літературі існують багаточисельні дослідження про значущість мотивації тих, хто навчається, як у школі, так і у вищих закладах освіти, в роботі викладацького складу. Натомість не менш важлива саме мотиваційно-цільова діяльність викладачів відносно своїх підопічних. Така діяльність розвиває в тих, хто навчається, позитивну мотивацію на спілкування, що важливо у вирішенні проблеми із формування комунікативної самоефективності, на позитивний емоційний клімат у колективі, групі, сформовані навички якої допоможуть у процесі проходження суднової практики та подальшої трудової діяльності моряка, а також активно впливає на професійний і особистісний розвиток курсантів. Тобто орієнтація викладачів у своїй викладацької діяльності переважно тільки на пріоритет розвитку пізнавальних мотивів навчання майбутніх судноводіїв, на предметний бік професійної діяльності викладача, на передання знань, не завжди веде до розвитку мотивації досягнення, яка вкрай важлива для формування професійних: обізнаності, умінь, навичок, особистісних якостей, комунікативної самоефективності, а в цілому готовності до майбутньої професійної діяльності. Тому для вирішення зазначеної проблеми необхідна системна, продумана мотиваційно - цільова діяльність викладачів уморських ЗВО.

Діагностика спектру потреб, що переважають в особистості курсантів - судноводіїв: «соціальні і прагматичні» (комунікативні і статусні); «професійно-прагматичні», «пізнавальні», рівень наявності внутрішньої мотивації (Свистун, 2021: 3). У вирішенні цього завдання є ефективними методики Т. Елерса: діагностика мотивації особистості до успіху; діагностика мотивації особистості щодо уникнення невдач та тест - питальник виміру мотивації досягнення Т. Магомед-Емінова.

При формуванні мотивації досягнення в парадигмі формування комунікативної самоефективності курсантів - судноводіїв доцільно у викладанні різних дисциплін, таких, як: «Навігація і лоція», «Управління судном», «Англійська мова», «Міжнародні правила запобігання зіткнення суден у морі», «Управління ресурсами навігаційного містка» т. ін., - сприяти розвитку в них активної рефлексивної позиції, тобто позитивно впливати на проведення постійної рефлексивної роботи: привчати курсантів аналізувати рівень здобутих професійних знань, умінь, навичок, особистісних якостей, необхідних судноводію у його складній професійній діяльності, оцінювати себе на підставі порівняння з оцінкою викладачів лекційних курсів, практичних занять на тренажерах та суднової практики, а також однокурсників, що дає можливість одержати адекватний результат, адекватну самооцінку. Крім того, важливо проводити рефлексивні практикуми в педагогічному процесі морського ЗВО.

Вчені (Холдер, Джонсон та ін.) вважають рефлексію інструментом моніторингу професійних змін. Рефлексивний практикум входить до активних методів навчання, який стимулює курсантів до осмислення своєї майбутньої професії, творчого пошуку вирішення проблем, що виникають, і знаходження ефективних засобів їх вирішення. Використання рефлексивного практикуму сприяє формуванню мотивації навчання та позитивної Я-концепції, самоприйняття себе професії і, безумовно, мотивації досягнення і в цілому формуванню комунікативної самоефективності.

Крім того, вважаємо необхідним ведення курсантами рефлексивних щоденників, у яких майбутні судноводії повинні аналізувати: що нового, корисного для освоєння майбутньої професії вони узнали на лекціях, практичних заняттях у тренажерних класах, у процесі проходженні суднової практики, як це стане в нагоді в майбутній професійній діяльності, які практичні заняття особливо вплинули на формування основ комунікативної самоефективності, якими ще знаннями вони повинні оволодіти і в якому обсязі, які особистісні якості треба розвивати, щоб відповідати статусу компетентного судноводія, чи вдалося досягти поставлених цілей і в чому причина негативного чи мало значного результату й т. ін.

Крім того, слід приділяти значну увагу вивченню, аналізу конкретних прикладів із професійної діяльності досвідчених судноводіїв: капітанів, їхніх помічників із високорозвиненою мотивацією досягнення у парадигмі комунікативної самоефективності, яким чином вирішувались як типові, так і складні нестандартні ситуації морського плавання в контексті комунікативної самоефективності, як досягалась поставлена мета і як впливають особистісна відповідальність за доручену справу, упевненість в успішному вирішенні складних професійних завдань.

В мотиваційно-цільовій діяльності морського ЗВО значну роль відіграє організація «Професійного морського консалтингу» (Смірнов, 2018: 20) на базі морського ЗВО, яка надає консультації, здійснює обмін досвідом з низки професійних проблем, в тому числі і з'ясування зі курсантами значущості комунікативної самоефективності в професійній діяльності судноводія, як вона і її складники впливають на впевненість та віру в можливість успішного вирішення поставлених професійних завдань і як досягти цієї впевненості. Інтерактивна форма професійного консалтингу сприяє активному розвитку інтересу курсантів до виконання різних завдань, пов'язаних з комунікацією в різних її проявів, в оптимізації освітнього процесу морського ЗВО. Важливо і те, що досвідчені судноводії на конкретних прикладах інформують курсантів, як впливає комунікативна самоефективність на успішне здійснення, вирішення професійних завдань, особливо під час нештатних ситуацій при виконанні складних завдань, які подекуди виникають під час морських рейсів.

Висновки. Педагогічні спостереження за реакцією курсантів на рефлексивному практикумі, ведення рефлексивного щоденника та аналіз діяльності «Професійного консалтингу» дали можливість дійти висновку, що обрані методи роботи, а також інтерактивна форма діяльності, безпосереднє спілкування із досвідченими фахівцями в галузі судноводіння - все це дає ефективні результати, оптимізує освітній процес і позитивно впливає на актуалізацію мотивації досягнення, на формування комунікативної самоефективності курсантів та їхню готовності до майбутньої професійної діяльності.

Література