Заняття з фізичного виховання у процесі розв’язання проблеми дефіциту рухової активності студентської молоді

Размещено на http://www.allbest.ru/

Заняття з фізичного виховання у процесі розв'язання проблеми дефіциту рухової активності студентської молоді

Захарова Оксана Віталіївна -

кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри арійно-рятувальної, професійно-прикладної фізичної підготовки та туризму Льотної академії Національного авіаційного університету

МОТУЗЕНКО Тетяна Євгеніївна -

старший викладач кафедри екології, охорони навколишнього середовища та здорового способу життя

Центральноукраїнського національного технічного університету

МАХНО Вікторія Вікторівна -

викладач кафедри екології, охорони навколишнього середовища та здорового способу життя

Центральноукраїнського національного технічного університету

У даній статті представлено теоретичний аналіз особливостей сучасної фізичної підготовки майбутніх фахівців і щляхів підтримки рухової активності студентської молоді. Обгрунтовано, що активізація студентів до самостійних занять фізичними вправами має використовувати різноманітні інноваційні фізкультурно-оздоровчі технології, сучасні форми та методи навчання - інтегровані заняття, інтерактивні форми навчання, використання інформаційно-комунікаційних технологій, інноваційні підходи до оцінювання соматичного здоров 'я. Доведено, що ефективність самостійної роботи студентів досить низька, вона супроводжується підвищеними тимчасовими витратами, як студентів на її виконання, так і викладачами на контроль за її виконанням.

Важливу роль у підвищенні продуктивності праці студентів, при самостійній роботі відіграє методичне забезпечення навчального процесу. Наразі особливого значення набуває процес розробки і впровадження в педагогічну практику досконалішої методики фізичного вихованя, яке охоплює фізіологічну, психологічну, соціальну та педагогічну сторони та забезпечує підвищення якості навчально-виховної роботи, активізує пізнавальну діяльності студентів, розвиває їх розумові і фізичні здібності. При цьому важлива роль відводиться формуванню у студентів умінь і навичок самостійної роботи. Встановлено, щоб досягнути оздоровчого ефекту в процесі самостійного виконання фізичних вправ можна лише при дотриманні основних принципів: систематичності, поступовості, адекватності і різнобічної спрямованості тренувань. Таким чином запропонована технологія підготовки здобувачів вищої освіти до самостійних занять фізкультурно-оздоровчою діяльністю має бути комплексною з використанням великої кількості засобів і методів впливу на особистість. Залучення жздобувачів вищої освіти до самостійних занять фізкультурно-оздоровчою діяльністю передбачає застосування комплексу виховних впливів, розробки програми занять, співвідношення засобів тренування, дозування навантажень і є засобом формування у студентської молоді потреби до систематичних занять фізичною культурою на базі створення уявлень про здоровий спосіб життя.

Ключові слова: фізична підготовка, рухова активність, фізкультурно-оздоровча діяльність, фізкультурно- оздоровчі технології, заняття фізичною культурою. фізична підготовка рухова активність

ZAKHAROVA Oksana Vitaliivna -

Candidate of Pedagogical Sciences,

Associate Professor Department of Emergency and Rescue,

Professionaly-Applied Fhysical Training and Tourism,

light Academy of the National Aviation University

MOTUZENKO Tetyana Evheniivna -

Senior Lecturer of the Department of Ecology,

Environmental Protection and healthy lifestyle of the Central Ukrainian National Technical University

MAKHNO Viktoriya Viktorivna -

Lecturer at the Department of Ecology,

Environmental Protection and Healthy Lifestyle of the Central Ukrainian National Technical University

PHYSICAL EDUCATION LESSONS IN THE PROCESS OF SOLVING THE PROBLEM OF MOTIVE ACTIVITY DEFICIT OF YOUTH STUDENTS

This article presents a theoretical analysis of the features of modern physical training of future specialists and ways of supporting the motor activity of student youth. It is justified that the activation of students for independent physical exercises should use a variety of innovative physical culture and health technologies, modern forms and methods of learning - integrated classes, interactive forms of learning, the use of information and communication technologies, innovative approaches to assessing somatic health. It has been proven that the effectiveness of students' independent work is quite low, it is accompanied by increased time costs, both of students for its implementation, and of teachers for monitoring its implementation.

Methodical support of the educational process plays an important role in increasing the productivity of students, during independent work. Currently, the process of development and introduction into pedagogical practice of a more advanced method of physical education, which covers the physiological, psychological, social and pedagogical aspects and ensures the improvement of the quality of educational work, activates the cognitive activity of students, develops their mental and physical abilities, is of particular importance. At the same time, an important role is assigned to the formation of students' abilities and skills of independent work. It has been established that it is possible to achieve a health-improving effect in the process of independent performance ofphysical exercises only by observing the main principles: systematicity, gradualness, adequacy and versatile orientation of training.In this way, the proposed technology of training cadets for independent classes in physical culture and health activities should be complex with the use of a large number of means and methods of influencing the personality. Involvement of cadets in independent classes in physical culture and health activities involves the application of a complex of educational influences, the development of a program of classes, the ratio of training tools, the dosage of loads and is a means of forming the need for systematic physical education classes in student youth based on the creation of ideas about a healthy lifestyle.

Key words: physical training, motor activity, physical culture and health activities, physical culture and health technologies, physical education.

Постановката обґрунтування актуальності проблеми

У сучасних нестабільних соціально-економічних умовах та наростаючого навантаження на нервову систему й психіку людини залишатися здоровим проблематично, якщо немає внутрішньої мотивації до здорового способу життя. Сучасний стан навчального процесу у ВНЗ - це процесс розумового перевантаження, комп'ютеризації,невисокої культури харчування, низького рівня рухової активності, що провокує зниження здоров'я студентської молоді [4]. Така ситуація викликає занепокоєння, оскільки здоров'я молодого покоління є фундаментом його подальшого благополуччя в житті, конкурентоспроможністю на ринку праці, а здорова молода особистість - запорукою стабільного розвитку нашої країни. У зв'язку з цим сучасне суспільство ставить питання про ціну освітніх результатів і вимагає створення такої системи освіти, яка не лише виховувала б освічену культурну людину, висококваліфікованого фахівця, але й зберігала б і зміцнювала його здоров'я [4].

Фізичне виховання завжди було важливою складовою здорового способу життя студентської молоді. Вчені наголошують, у зв'язку з гіподинамічним характером життєдіяльності здоров'я студентів має тенденцію до погіршення [3, с. 82]. Що стосується взаємозв'язку між здоров'ям та способом життя, то він найбільш повно представляється як оптимальна рухова активність, спрямована на загартування організму, боротьбу зі шкідливими звичками, зміцненням здоров'я та профілактикою факторів ризику [1, с. 6-9].

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Рухова активність - це частка способу життя й поведінки людини. Поняття «рухова активність» містить у собі сумарний обсяг рухів, які виконує людина впродовж своєї життєвіяльності. Достатній рівень рухової активності студентів є основою належного розвитку організму (Г. Л. Апанасенко, 1992;

С.А. Савчук, 2002; Є. О. Котов 2003). Низький рівень рухової активності негативно впливає на більшість функцій організму (Н.І. Фалькова, 2002; І.Р. Бондар, 2000; В.І. Філінков, 2003), є чинником зниження працездатності, погіршення стану здоров'я і виникнення нових хвороб [10].

Вивчення динаміки фізичного розвитку, фізичної підготовленості і стану здоров'я студентів за весь період навчання у закладі вищої освіти показує, що у старшокурсників, які не відвідують обов'язкові заняття з фізичного виховання і не займаються самостійнофізичнимивправами, чітко проявляєтьсязниженняфізичної працездатності й погіршення самопочуття (І.Ф. Чернобаб, Г.П. Грибан, М.М. Чубаров, 1990; Г.П. Грибан, Ф.Г. Опанасюк, 1998).

Чималу роль в оптимізації цієї ситуації відіграє підвищення мотивації до використання засобів фізичної культури в повсякденному житті, у тому числі до занять з фізичного виховання як академічних, так і самостійних і вибір адекватних засобів компенсації дефіциту повсякденної рухової активності. Упродовж останніх років багато дослідників зверталися до теми формування інтересу студентів до процесу фізичного виховання як одного з чинників, що вливають на активізацію рухової активності й підвищення ефективності фізкультурнооздоровчихзанятьзі студентською молоддю [3]. Запропоновано підходи до організації занять з фізичного виховання студентів, орієнтовані на формування валеологічних цінностей на базі використання адекватних засобів і методів фізичної культури (И. В. Павлова, 1999; В. В. Садовникова, 2005; Т. В. Антонова, 2005); запропоновано моделі спортивно-оздоровчої діяльності студентів на підставі корекції організації процесу фізичного виховання у вузах (А. І. Драчук, 2001; С. М. Канішевський, 2007); розроблено структурно-функціональна модель теоретико-методичного забезпечення фізичного виховання студентів вищих навчальних закладів (В. Є. Білогур, 2002); обґрунтовано методику нормування навантажень різної спрямованості на підставі врахування індивідуальних інтересів і рівня фізичного стану студенток, які займаються оздоровчою аеробікою (С. В. Добровольська, 2005); запропоновано новий підхід до розподілу студентів на групи для занять фізичним вихованням на підставі розроблених модельних характеристик різних рівнів фізичного здоров'я (Л. П. Долженко, 2007).

У той самий час фахівці продовжують відзначати дефіцит рухової активності студентів, низький рівень фізичної підготовленості й фізичного здоров'я, що свідчить про відсутність педагогічних умов реалізації потребово-мотиваційного підходу до організації фізичного виховання у закладі вищої освіти (Т. В. Антонова, 2005; Л. В. За- курін, 2005; Л. І. Лубишева, 2005; С. В. Коро- лінська, 2007 та ін.).

Тому, необхідно підкреслити, що процес навчання сам по собі є гіподинамічним, отже енергетичні витрати організму менші за фізіологічну норму. За останні роки відбулося скорочення обсягу навчальних годин з дисципліни «Фізичне виховання» у вищих навчальних закладах. Це призвело до зниження ролі фізичної культури у формуванні особистості майбутніх фахівців, зменшення рухової активності студентів, погіршення стану їх здоров'я (І. Р. Бондар, 2000). Як наслідок, у закладах вищої освіти України в 2,5 рази збільшилася кількість спеціальних медичних груп. За даними різних авторів, до 90% учнів і студентів мають відхилення в стані здоров'я, 30-50% - незадовільну фізичну підготовленість (О. Д. Дубогай, В. І. Завацький, 1995; Є. О. Котов, 2003; О.О. Малімон, 2016; П.М. Оксьом, 2021). Таким чином, перед науковцями і викладачами вищої школи виникає необхідність пошуку та розвитку таких методик проведення занять зі студентами, які б сприяли підвищенню рівня рухової активності та поліпшенню функціональних можливостей організму.

Мета статті:здійснити теоретичний аналіз особливостей сучасної фізичної підготовки майбутніх фахівців і щляхів підтримки рухової активності студентської молоді.

Виклад основного матеріалу дослідження

Фізична активність - обов'язкова умова нормального функціонування людського організму. Брак руху так само небезпечний для людини, як нестача кисню, вітамінів і мінеральних речовин [9]. Для підтримання оптимальних фізичних та психічних якостей необхідна постійна рухова активність, що насамперед впливає на обмінні процеси в організмі. Фізичне тренування сприяє збереженню здоров'я, підвищує стійкість організму до несприятливих факторів навколишнього середовища, збільшує резервні сили організму, що дозволяє переносити більш значні фізичні та психічні навантаження [11].

На сьогодні модернізація освіти вбачає автономію навчальних закладів, що на місцях розцінюється як спроба виходити з кризи шляхом посилення дріб'язкового керівництва і контролю за процесом фізичного виховання, замість розробки його принципово нової методології. Зменшення навчального навантаження з фізичного виховання, перехід на факультативні форми рухової активності є загрозою для здоров'я і професійної підготовки фахівців, що спонукає до пошуку нових освітніх і виховних технологій. Одним із пріоритетних напрямків діяльності кафедри фізичного виховання є формування у студентської молоді потреби до самостійних і систематичних занять фізично-оздоровчою діяльністю.

Проблема дефіциту рухової активності та нестримне погіршення стану здоров'я студентської молоді, за даними, опублікованими в спеціальній літературі, є однією з актуальних проблем охорони здоров'я

1 фізичного виховання в Україні [4; 8]. На сьогодні, за інформацією ВООЗ, діти вже з

2 років хворі на гіподинамію. Нові рекомендації, які публікуються в рамках кампанії боротьби з ожирінням і епідемією діабету, мають на меті переконати батьків заохочувати фізичну активність дітей, слідкувати за їх повноцінним сном і максимально обмежити вплив цифрових пристроїв.ЗасловамиJuanaWillumsen (технічний координатор Всесвітньої організації охорониздоров'я вдепартаменті з профілактики неінфекційних захворювань) «нам дійсно потрібно повернути гру і здоровий сон для дітей. Фізична активність і якісний відпочинок маленьких дітей допоможуть їм зростати фізично і психічно здоровими». Стан здоров'я і його залежність від рівня рухової активності-важливийаспектзагальної проблеми гіпокінезії під час навчання у ЗВО, пов'язанийзізначнимизмінамив способі життя: психоемоційними перевантаженнями, нерегулярним і незбалансованим харчуванням, необхідністю працювати у вечірній час, новими між особистісними стосунками з однолітками тощо [5]. Студентське середовище є несприятливим для формування навичок здорового способу життя, сприяє розповсюдженню шкідливих звичок, наслідки яких не усвідомлюються студентами. Один із таких наслідків - хвороби, які призводять до пропусків занять. Спосіб життя студентів у нашій країні насичений цілою низкою чинників, які погіршують здоров'я, серед них: значні навчальні й емоційні перенапруження, зниження рухової активності, надлишок інформації тощо.

Значення фізичної культури в навчальному процесі студентської молоді вищих освітніх закладів висвітлено в працях багатьох науковців, як визначальний чинник підготовки якісного спеціаліста [4].

Основнимизавданнямисучасного освітнього закладує створення безпечного освітнього середовища для формування особистості студента впродовж його навчання, формування в нього свідомого ставлення до власногоздоров'я,оволодіння здоров'язбережувальними технологіями та підготовкою допрофесійноїдіяльності.

Першочерговезначенняфізичного благополуччя для здоров'я людини безсумнівне, але в даний час воно стає особливо актуальним. Пов'язано це з погіршенням стану здоров'я в шкільному віці, з гіпокінезією, з труднощами адаптації до підвищених розумових навантажень. Наша держава на найвищому рівні визначає, що кожна шоста дитина в Україні народжується з відхиленнями у здоров'ї, а за час навчання школярі втрачають щонайменше третину свого здоров'я: погіршується слух, зір, постава; зростає кількість випадків невротичних розладів, захворювань травної системи тощо [8].

ВООЗ заявляє, що діти вже у 2 роки хворі на гіподинамію і виступає проти дозволу маленьким дітям дивитися телевізор або гратися зі смартфоном. В нових рекомендаціях, які публікуються в рамках кампанії боротьби з ожирінням і епідемії діабету, головною метою є переконання батьків заохочувати фізичну активність дітей, слідкувати за їх повним сном і максимально обмежити вплив цифрових пристроїв. Ця стратегія повинна не тільки забезпечити нормальний розвиток немовлят, але і допомогти сформувати здорові звички, які впливають на подальше життя людини.

Зруйнована шкільна фізкультурна освіта нездатна впливати на формування соціально - психічних структур молоді, втрачає свою значимість і для державної сфери освіти. Більше того, останнім часом, з відомих причин, почав втрачати свою актуальність і попит на фізичний потенціал молоді з боку військових та виробничих структур. Як наслідок, шкільне фізичне виховання зі спрямуванням на фізичну підготовленість до праці і служби у війську теж втрачає реальну значимість. І як результат у ВОЗ нормативне забезпечення фізичного виховання у запропонованих стандартах навчальної документації і тестах непосильне для значної частини студентів, особливо для тих, які не отримували відповідного виховання в родині, попередньому навчальному закладі. Тому їх повсюдне застосування ймовірно стає відображенням низької фізичної підготовки студентів і швидше дратує, ніж спонукає до самовдосконалення.Медичне забезпечення ускладнене черезекономічні проблеми.

Збільшується кількість осіб із послабленим здоров'ям і відхиленнями у фізичному та психологічномурозвитку.Кадрове забезпечення фізичного виховання стримується традиційно авторитарним проведенням занять, що викликає негативне ставлення студентів до викладача та предмету, а також відсутністю престижу працівника фізичної культури [5].

Непривабливість фізичних вправ у студентськомусередовищіпояснюється відсутністю умінь, навичок та досвіду рухової активності, нерівноцінною збалансованістю фізичного і розумового навантаження, відсутністю можливості надання особистісно- орієнтованого вибору видів рухової активності, незадовільною діагностикою психофізіологічних станів студентів тощо. Шляхом до розв'язання проблеми активізації процесу фізичного навчання у ЗВО є затвердженняприкладноїзначущості оздоровчої функції фізичної підготовки, обґрунтуваннямотивованоїдіяльності з конкретними прикладами реальної корисності певних вправ. Запропоновані вправи мають бути диференційовані залежно від стану здоров'я, фізичного та психічного розвитку, професійно-трудової орієнтації в родині і школі при адаптації до умов вищого освітнього закладу. Пріоритет оздоровчого спрямування особистості зумовлює значимість фізичної культури та професійно-прикладного фізичного виховання, що вимагає систематичного вивчення намірів і поведінки студентів та викладачів для ефективної зміни перебігу навчального процесу [8].

Відчуття власного стану - перша ознака самостійної психодіагностики, початкова інформація для самоорганізації. Стан тіла, організму оцінюється психологічно, тобто усвідомлюється, як сприятливий або не сприятливий. Людину не можна змусити бути досвідченою. Це ж стосується і здоров'я. Отже найпершою вимогою самостійної освіти вважається не примус до діяльності, а довіра, на підставі якої може виникнути особиста відповідальність за конкретну поведінку. Так, самостійне виконання фізичних вправ, за умов неминучого та об'єктивногоконтролю результатів, спонукає дотримуватися дисципліни та незаперечної особистої відповідальності, оскільки результати засвідчуватимуть позитивні або негативні зрушення у стані здоров'я або фізичному досвіді студента [4].

Активізація студентів до самостійних занять фізичними вправами має використовувати різноманітні інноваційні фізкультурно-оздоровчі технології, сучасні форми та методи навчання - інтегровані заняття, інтерактивні форминавчання, використання інформаційно-комунікаційних технологій, інноваційні підходи до оцінювання соматичного здоров'я. Наші дослідження показали, що ефективність самостійної роботи студентів досить низька, вона супроводжується підвищеними тимчасовими витратами, як студентів на її виконання, так і викладачами на контроль за її виконанням.

Важливу роль у підвищенні продуктивності праці студентів, при самостійній роботі відіграє методичне забезпечення навчального процесу. Наразі особливого значення набуває процес розробки і впровадження в педагогічну практику досконалішої методики фізичного вихованя, яке забезпечує підвищення якості навчально - виховної роботи, активізує пізнавальну діяльності студентів, розвиває їх розумові і фізичні здібності. При цьому важлива роль відводиться формуванню у студентів умінь і навичок самостійної роботи.

Основи процесу самовиховання мають фізіологічну, психологічну, соціальну та педагогічну сторони. Фізіологічною основою самовиховання є саморегуляція вищої нервової діяльності. Вища нервова діяльність людини є найдосконалішою з усіх відомих самоналаштованих та саморегульованих систем. Процес вищої нервової діяльності є поєднання безумовних та умовних рефлексів, які вступають у взаємодію з іншими психофізіологічними процесами. Одним з проявів цієї взаємодії, який здійснюється на порівняно високому рівні розумової діяльності, і є цілеспрямоване самовиховання [11].

Психологічною основою самовиховання є збалансування (в інтересах людини та навколишнього середовища)процесів збудження і гальмування.

Уся психічна діяльність людини є тими чи іншими проявами цих двох провідних процесів, їх комбінації і взаємодії складають основу розвитку психічного типу та зміну станів особи. Зокрема, єдність фізичних (матеріальних) і психічних (духовних) факторів викликає у людини потребу в розвитку збуджуючої активності при пасивному темпераменті, або, навпаки, - розвитку гальмуючої стриманості при надмірно активному темпераменті.

Самовиховання водночас і розвиває позитивні риси характеру, удосконалює процес переробки інформації (сприймання, пам'ять, увагу, відтворення).

Отже, з психологічної точки зору, самовиховання з використанням фізичних вправ є ефективною системою удосконалення людиною основних психічних процесів, зовнішніх проявів її життєздатності. Соціальноюосновою самовиховання є визначення людиною своєї ролі в контактних колективах та прагнення до її поліпшення. Взаємодія особи і колективу, організованого чи випадкового,в основному залежить від інтелекту, духовного, трудового і фізичного потенціалу індивідуума.Соціальне самовиховання є один із засобів активізації дій людини в суспільстві [11].

Педагогічною основою самовиховання є взаємозв'язок між процессом зовнішнього виховання і самовихованням. Виникнення свідомого прагнення до самовиховання є наслідкомпопереднього зовнішнього виховання. Адже зовнішнє виховання - це прояв об'єктивного впливу суспільства на індивідуум через суб'єктивну діяльність вихователів.Проте на перших етапах виховання ці зусилля (педагогів, батьків, громадських організацій, ЗМІ) нерідко стикаються з пасивними формами сприйняття, інколи з протидією особи або з нерозумінням нею вимог і цілей вихователя. В цих випадках виникає невідповідність свідомості та поведінки, яка має безліч конкретних відтінків. Педагогічний аспект при цьому виступає як результат і умова правильно організованого виховання, в якому формуються соціальне та особистісно значущі цілі, стимули, мотиви, якості, створюються сприятливі умови, необхідні для успішної роботи над собою. «Щоб викликати правдиву потребу у заняттях фізичними вправами, слід усвідомити всі позитивні впливи, які дає систематична рухова активність, і всі негативні наслідки рухової бездіяльності. Необхідно змінити власну думку щодо цієї проблеми, підійти до її розуміння з позитивної точки зору.

На початку не слід вимагати від себе абсолютної дисципліни і необхідності у фізичній активності як прикрий обов'язок, це викликає додатковий стрес, постарайтесь її полюбити. Наперекір загальноприйнятим переконанням, усе, що сприяє здоров'ю, цілком не мусить бути неприємним. Здорова їжа також може бути смачною, а рухова активність - давати кращі враження, ніж пасивний відпочинок. Цього можна навчитись, вибираючи таку форму фізичної активності, таке місце для проведення тренування і таке товариство, які нам до вподоби. Після певного часу виявиться, що фізичне навантаження, яке колись було для нас мукою, викликає задоволення, стало для нас стійкою навичкою. Досвід показує, що до бігу можна сильно прив'язатися, і відчувати від такого на перший погляд - нудного навантаження, радість, приємність і задоволення. Очевидно, що це - вищий ступінь «втаємничення», якого можна досягнути лише систематичною тривалою працею, деколи навіть кількарічною, хоча в окремих випадках вже після кількох місяців занять людина починає відчувати «голод за навантаженням»» [11]. Прийняття цінності здоров'я як домінанти орієнтує студентів на збереження та зміцнення здоров'я свого і оточуючих, успішної адаптації в освітньому та соціальному просторі, розвитку творчих здібностей, реалізацію особистісного потенціалу.

Проведені нами анкетування дозволили визначити вихідний рівень психофізичного стану студентів I курсів. На основі аналізу анкетування нами було визначено та запропонованостудентамI курсу співвідношення засобів оздоровчого тренування, як на одному занятті, так і на більш тривалі проміжки часу (табл. 1). Індивідуальні комплекси фізичних вправ для самостійної роботи в домашніх умовах направлені на розвиток у студентів особистого інтересу і позитивних емоцій, активізації рухової діяльності.

Як видно з таблиці, найбільший відсоток часу стосовно до загальної тривалості занять припадає на розвиток витривалості, сили і силової витривалості. Першочергову роль в оздоровчому тренуванні відіграють силові вправи, що формують необхідну м'язову масу, яка функціонально забезпечує не тільки рухи тіла, але й виробництво енергії.

Таблиця 1