Особливості надання професійно-освітніх послуг дорослому населенню

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості надання професійно-освітніх послуг дорослому населенню

Анотація

Робота присвячена вивченню особливостей надання професійно-освітніх послуг дорослому населенню; розглянута освіта дорослих як складова неперервної освіти; розкрито основні аспекти всебічного розвитку особистості, що здійснюється впродовж усього життя. Проаналізовані стан і проблеми освіти дорослих та накреслені шляхи їх розв'язання. Висвітлено проблеми законодавчого урегулювання освіти дорослих в Україні.

Опрацьовано літературні джерела за темою роботи; результати аналізу і систематизації джерел представлено у теоретичній частині роботи.

В практичній частині розглянутий реальний стан надання професійно-освітніх послуг дорослому населенню в ДПТНЗ «Криворізький навчальний-виробничий центр».

Зміст

Вступ

1. Освіта дорослих як складова неперервної освіти

2. Аналіз стану і проблем освіти дорослих

3. Законодавче урегулювання освіти дорослих в Україні

4. Особливості надання професійно-освітніх послуг дорослому населенню в професійно-технічних навчальних закладах

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Освіта дорослих є одним із важливих чинників впливу на життєдіяльність соціуму, засобом регулювання соціальної поведінки і соціального контролю, інструментом стабілізації соціокультурної ситуації. Не викликає сумнівів те, що освіта дорослих є нагальною потребою сучасності, а привернення уваги до проблеми освіти впродовж життя, чітка національна позиція в цій сфері будуть сприяти перетворенню України на сучасну цивілізовану демократичну державу, де інтереси і потреби кожної людини є предметом турботи держави і суспільства.

Новий тип економічного розвитку, що поширюється нині в інформаційному суспільстві, викликає необхідність неодноразово впродовж життя, професійної кар'єри змінювати соціальний і професійний статус, постійно підвищувати кваліфікацію. Нині освіта суттєво перетинається з економічною й іншими сферами суспільства, а освітня діяльність стає надзвичайно важливою компонентою його розвитку. Це означає, що інформація, знання, а також мотивація щодо їх постійного оновлення й навички, необхідні для цього, стають вирішальним чинником цивілізаційного розвитку, ефективності і конкурентоспроможності будь-якої діяльності, а відтак чинником суверенітету та національної безпеки кожної країни.

Об'єкт дослідження - освіта дорослих.

Предмет дослідження - надання професійно-освітніх послуг дорослому населенню.

Мета дослідження - проаналізувати сучасний стан надання професійно-освітніх послуг дорослому населенню, розкрити проблеми організації освіти дорослих та накреслити шляхи їх розв'язання.

Завдання: проаналізувати сучасний стан надання професійно-освітніх послуг дорослому населенню, розкрити теоретичні аспекти функціонування освіти дорослих як складової неперервної освіти, дослідити законодавче урегулювання освіти дорослих в Україні та показати реальний стан надання професійно-освітніх послуг дорослому населенню в ДПТНЗ «Криворізький навчальний-виробничий центр».

1. Освіта дорослих як складова неперервної освіти

На сучасному етапі розвитку суспільства освіта дорослих є невід'ємним складником неперервної освіти. Відповідно, головним суб'єктом у цій системі - це доросла людина, основними характеристиками якої є усвідомлення себе цілісною самостійною особистістю, володіння певним життєвим, професійним і соціальним досвідом. Окрім цього, дорослі, які навчаються, мають різні рівні освіти, потреби та інтереси. Цей ресурс є підґрунтям для побудови індивідуальної освітньої стратегії, результатом якої має стати внутрішня інновація, що сприяє досягненню особистісних і професійних цілей дорослої людини.

Таким чином, неперервна освіта постає основою всебічного розвитку особистості, поступального збагачення її творчого потенціалу. Неперервна освіта є інтеграційним елементом життєдіяльності особистості, умовою постійного розвитку індивідуального досвіду людини в процесі засвоєння досвіду соціального на усіх етапах життєвого шляху дорослої людини, яка є активним суб'єктом професійної діяльності, пізнання та спілкування.

Неперервна освіта як об'єкт практичної організації вимагає побудови системи державних і громадських інститутів, що забезпечують можливість загальноосвітньої та професійної підготовки людини з урахуванням громадських потреб та її особистих запитів. Особливості навчання дорослої людини відображено в працях П. Джарвіса, С. Змєйова, Л. Лук'янової, М. Ноулза, Ф. Пеггелера, В. Пуцева, Р. Сміта, С. Хаджирдаєвої та ін.

Систему неперервної освіти будують у вигляді вертикальних (тимчасових) етапів і зв'язків між ними: дошкільного виховання, середньої загальної і професійної освіти, вищої освіти, підвищення професійної кваліфікації робітників і фахівців, розширення політичного та наукового рівня, загального культурного світогляду соціально-демографічних груп населення [6]. Таким чином, за своєю психологічною спрямованістю неперервна освіта є основою всебічного розвитку особистості, постійного збагачення її творчого потенціалу. З огляду на це, неперервна освіта сприяє постійному розвитку індивідуального досвіду людини в процесі засвоєння соціального досвіду на всіх етапах життєвого шляху дорослої людини як активного суб'єкта навчання та спілкування.

Організація навчання дорослих на науковій основі базується на знаннях особливостей розумової діяльності людини на різних вікових етапах. Психологія дорослих обґрунтовує психологічні закономірності навчання на етапі зрілості, тобто відбір організаційних форм навчання, методів і прийомів, індивідуальних і групових варіантів діяльності з дорослими. Актуальність проблеми перекваліфікації кадрів потребує на сучасному етапі розроблення низки питань, а саме: визначення психологічних основ засвоєння знань дорослими у специфічних умовах діяльності; формування в них умінь; оновлення знань; перебудова позиції особистості, її спрямованості й орієнтації.

Освіта дорослих - це важливий складник неперервної освіти. Комплекс проблем, пов'язаних з її функціонуванням, має специфіку, що зумовлена особливостями контингенту тих, хто навчається, а також своєрідністю завдань.

Зростаюча значущість освіти дорослих - це загальновизнаний факт. У світі немає країни, яка не була б певним чином зобов'язана власному розвитку технологічним, соціально-економічним, культурним прогресом. Так само як і немає країни, яка б не пов'язувала власне майбутнє з її подальшим розвитком [5].

Включаючись у певну форму освітньої діяльності, доросла людина бере на себе певну соціально-психологічну роль, тобто роль учня, але за сутністю вона не ідентична тій ролі, яку виконує учень. Отримання освіти для дорослого - це важлива, однак допоміжна діяльність відносно його основної, суспільно-трудової, діяльності. Це докорінно змінює ставлення дорослого до освітнього процесу, що визначається ширшою системою соціальних відносин і його включеністю в трудову діяльність. Отже, крізь призму особистісного громадського, трудового життя дорослий оцінює значущість власної освіти.

Еволюція професій і спеціальностей, сутність реальних життєвих проблем і ситуацій сприяють необхідності набуття дорослими комплексу ключових компетенцій.

2. Аналіз стану і проблем освіти дорослих

У XXI столітті освіта дорослих набуває надзвичайно важливого значення. Її розвиток й актуальність визначені, з одного боку, прогресуючим збільшенням змін умов діяльності людей протягом життя одного покоління, а з іншого, - певними віковими, психологічними, соціальними особливостями дорослих. Проблема організації освіти дорослих на усіх рівнях є далекою від розв'язання і потребує ґрунтовного аналізу й вивчення вітчизняного і зарубіжного досвіду.

За даними світової статистики, загальна кількість дорослих, які навчаються, починає перевищувати загальну кількість учнів в інституціях дитячої і юнацької освіти. Відповідно до соціальних прогнозів міжнародних організацій у XXI столітті освіта дорослих відіграватиме важливу роль у контексті забезпечення сталого й збалансованого прогресу особистості, суспільства.

Для успішної розбудови системи освіти дорослих у нашій країні, поряд з використанням усього кращого з вітчизняної педагогічної спадщини, важливого значення набуває вивчення та впровадження зарубіжного досвіду.

Всебічний аналіз наукових праць вітчизняних і зарубіжних учених показав, що проблема освіти дорослого населення ґрунтовно представлена в теорії і практиці філософської, психологічної та педагогічної науки. Питання та проблеми неперервної освіти дорослих висвітлені у працях відомих українських науковців С.У. Гончаренка, Р.С. Гуревича, Н.М. Дем`яненко, Г.С. Костюка, Л.Б. Лук`янової, Н.Г. Ничкало, В.В. Олійника, С.О. Сисоєвої, Л.Є. Сігаєвої та ін. Порівняльно-педагогічні дослідження у галузі розвитку неперервної освіти за кордоном здійснені Н.В. Абашкіною, Т.І. Вакуленко, Б.Л. Вульфсоном, Т.С. Кошмановою, М.П. Лещенко, З.О. Мальковою, Л.П. Пуховською, С.М. Романовою, А.А. Сбруєвою, І.В. Фольварочним та ін.

Теоретичний аналіз наукових праць учених довів, що освіта, здобута у закладі освіти, не може в повному обсязі задовольнити зростаючі потреби у знаннях як окремої особистості, так і суспільства загалом. Новий тип економічного розвитку, що поширюється нині в інформаційному суспільстві, викликає необхідність неодноразово впродовж життя, професійної кар'єри змінювати соціальний і професійний статус, постійно підвищувати кваліфікацію. Нині освіта суттєво перетинається з економічною й іншими сферами суспільства, а освітня діяльність стає надзвичайно важливою компонентою його розвитку. Це означає, що інформація, знання, а також мотивація щодо їх постійного оновлення й навички, необхідні для цього, стають вирішальним чинником цивілізаційного розвитку, ефективності і конкурентоспроможності будь-якої діяльності, а відтак чинником суверенітету та національної безпеки кожної країни.

Головним споживачем у сфері освіти дорослих стає окрема особистість з її конкретними освітніми запитами, потім соціальні групи, соціальні інститути, включаючи державу, і суспільство в цілому. Це зумовлює вимогу широти і гнучкості системи, її адаптації за усіма параметрами (місце, час і терміни навчання, різноманіття програм, рівні сертифікації тощо), а також застосування особливих технологій навчання дорослих як споживачів освітніх послуг. Ураховуючи зазначене, необхідно здійснити масштабні і цілеспрямовані заходи для розбудови національної системи освіти дорослих.

В Україні освіта дорослих як складова освіти впродовж життя не посідає належного місця й не набула відповідного визнання, а ставлення української держави і громадян освіти дорослих можна скоріше схарактеризувати як ставлення до особистої справи й переважно завдань комерційної освіти.

Сучасна освіта дорослих в Україні представлена переважно системою післядипломної освіти. Забезпечуючи фахове та особистісне зростання людини, післядипломна освіта, покликана уможливити пристосування до швидкоплинних змін як у виробничій і невиробничій економічних сферах, так і в інформаційно-технологічному суспільстві. Післядипломна освіта спрямовується на поєднання особистісного розвитку з підвищенням професійного потенціалу людини; забезпечення випереджувального характеру підготовки, підвищення кваліфікації відповідно до суспільних вимог; мотивування освіти впродовж життя; створення ефективних технологій навчання дорослих.

Національна система післядипломної освіти вимагає реформування з урахуванням прогресивних змін у європейському, світовому освітньому просторі. У зв'язку з цим важливо визначити основні напрями і шляхи подальшої її розбудови, покликаної насамперед забезпечити високий освітньо-кваліфікаційний рівень, компетентність і конкурентоздатність керівних, методичних, педагогічних, науково-педагогічних, наукових кадрів загальної, професійно-технічної, вищої та післядипломної освіти; їх підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації, стажування; розвиток закладів і установ освіти як реальних суб'єктів надання освітніх послуг.

Професійне навчання на виробництві. Стимулювання професійної підготовки персоналу організацій регулюється Законом України «Про оподаткування прибутку на підприємствах», яким передбачено. На жаль, в Україні навіть на податки, які відносять до видатків на робочу силу, роботодавці витрачають більше, ніж на професійне навчання. Водночас дешева робоча сила, зокрема через низькі витрати підприємств на її професійне навчання, зумовлюють невисокий рівень кваліфікації персоналу, а відтак й низький рівень продуктивності праці та якості продукції і послуг, низьку конкурентоспроможність на вітчизняному та світовому ринках.

Незначні видатки на професійне навчання персоналу на виробництві зумовлені насамперед відсутністю належної зацікавленості керівників організацій щодо професійного навчання персоналу та відповідним скороченням чисельності працівників структурних підрозділів з професійної підготовки (а часто-густо взагалі відсутністю таких підрозділів) в кадрових службах.

Політика в галузі професійного навчання персоналу має спрямовуватися на забезпечення прав громадян на здобуття якісної вищої й професійно-технічної освіти відповідно до їхніх інтересів, покликань, здібностей, задоволення потреб усіх сфер економічної діяльності у кваліфікованих і конкурентоспроможних працівниках.

Важливо повніше використовувати потенціал соціальних партнерів для стимулювання професійного навчання працівників на виробництві. Актуальною є розроблення в колективних договорах організацій розділу «Професійний розвиток персоналу», у якому доцільно передбачати вдосконалення форм і методів первинної професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників; взаємоузгодження процесу професійно-кваліфікаційного кар'єрного просування з формуванням постійно діючої системи професійного навчання; здійснення моніторингу розвитку персоналу підприємства, організації.

Окрему категорію дорослих людей, навчання яких у дорослому віці відіграє надзвичайно важливу роль, є безробітні. Перевиробництво кваліфікованих кадрів окремих фахових спрямувань впливає на зростання кількості безробітних й спонукає до подальшого навчання, перенавчання, перекваліфікації часто відразу після закінчення вищого або професійно-технічного навчального закладу. Навчальні заклади недостатньо враховують вимоги та особливості регіонального і місцевого ринків праці, не мають налагоджених зв'язків з реальними працедавцями, що утруднює працевлаштування випускників за фахом. Для вирішення цих проблем на державному рівні дуже важливим є стимулювання працедавців до довгострокової співпраці з вищими і професійно-технічними навчальними закладами, проведення систематичного аналізу та здійснення прогнозних розробок щодо потреб національного, регіонального і місцевого ринків праці.

Спеціальної уваги потребує професійна підготовка, перепідготовка дорослих з особливими потребами. Для реалізації права на освіту без дискримінації й на підставі рівності можливостей держава повинна забезпечити інклюзивну освіту на всіх рівнях навчання впродовж життя. Держава надає інвалідам можливість засвоювати життєві та соціалізаційні навички, щоб полегшити їхню повну й рівну участь у процесі освіти як членів спільноти. Для суспільства професійне навчання інвалідів - це зниження напруженості на ринку праці, підвищення суспільної продуктивності, розв'язання соціальних проблем. Останнім часом в Україні активізувалася робота, спрямована на адаптацію інвалідів у суспільстві, забезпечення умов для здобуття ними освіти, фахової підготовки відповідно до їхніх потреб і можливостей, творчого використання зарубіжного досвіду. Так, міжнародна практика надає людям з особливими потребами широкий вибір доступних форм здобуття освіти: індивідуальну, дистанційну, екстернатну, «школи консультаційних класів», «школи другого шансу», «вечірні школи», а також «включені» («інклюзивні») форми навчання. З огляду на зазначене важливим є розвиток дистанційної освіти, яка доповнює очні та заочні форми навчання, удосконалюючи та розвиваючи їх, сприяє посиленню інтеграції різноманітних освітніх структур та розвитку безперервної освіти громадян.

Освіта людей третього віку. Соціально-економічні зміни, які відбулися в другій половині ХХ ст., спонукали посилення уваги до «старших дорослих» та підвищення їх ролі в соціумі. Поміж актуальних змін провідними є суттєве зменшення народжуваності, зниження дитячої смертності та зростання тривалості життя. Сучасна демографічна ситуація в більшості країн світу на початку ХХІ ст. характеризується значним збільшенням частки населення літнього та похилого віку і є притаманною також для України. У зв'язку з цим необхідна розбудова нової філософії сприйняття старіння населення та стратегії забезпечення старості в життєвому циклі кожної окремої особистості. Нині однією із найбільш поширених можливостей здобути освіту для літніх людей є навчання в університетах третього віку, діяльність яких сприяє послабленню соціальної диференціації і відповідної напруги в суспільстві, наданню людині поважного віку нових можливостей самореалізації. Університети третього віку - це інноваційні проекти, що мають на меті впровадження та практичну реалізацію принципу навчання впродовж життя.

3. Законодавче урегулювання освіти дорослих в Україні

Вагомим показником розвитку системи освіти дорослих є рівень її нормативно-правового забезпечення. Більшість з європейських країн має сформовану законодавчу базу, яка конкретизує цілі освіти дорослих, принципи й механізми державної підтримки, рівень відповідальності держави тощо. Для України створення відповідної законодавчої бази є надзвичайно важливим питанням, вагомість якого посилюється умовами, в яких опинилася країна через військову агресію російської федерації. Велика кількість людей унаслідок вимушеного переселення, зруйнованого виробництва тощо втратили роботу й потребують перенавчання, перепідготовки, перекваліфікації. Наразі Україна залишається однією з небагатьох європейських країн, які не мають законодавчого забезпечення розвитку освіти дорослих. В Україні відсутня взаємоузгоджена цілісна нормативна база, як основа для формування політики у сфері освіти і навчання дорослих.

В Україні останніми роками значно посилилася увага до питання законодавчого урегулювання та управління у сфері освіти дорослих.

Аналіз сучасного стану законодавчого урегулювання освіти дорослих показав, що вести мову про повну відсутність відповідного законодавства в Україні є не зовсім коректним. Так окремі положення щодо унормування різних аспектів цієї сфери представлено у Конституції України, Законі України «Про освіту», «Про професійну (професійно-технічну) освіту», «Про фахову передвищу освіту», «Про вищу освіту», «Про професійний розвиток працівників»; «Про зайнятість населення» й інших законодавчих актах у сфері освіти і науки. Проте вивчення чинного законодавства показало, що наявні механізми лише ускладнюють ситуацію, оскільки доволі часто певною мірою суперечать один одному або по-різному трактують одне й те саме положення, що загалом гальмує розвиток вітчизняної системи освіти дорослих.

Вивчення чинного законодавства показало, що окремі положення щодо унормування різних аспектів освіти дорослих представлено у Конституції України, Законі України «Про освіту», «Про професійну (професійно-технічну) освіту», «Про фахову передвищу освіту», «Про вищу освіту», «Про професійний розвиток працівників», «Про зайнятість населення» й інших законодавчих актах у сфері освіти і науки. Наявні механізми лише ускладнюють ситуацію, оскільки доволі часто певною мірою суперечать один одному або по-різному трактують одне й те саме положення, що загалом гальмує розвиток вітчизняної системи освіти дорослих.

Останнім часом в Україні здійснено важливі кроки у сфері освіти. У 2017 р. було прийнято Закон України «Про освіту», в якому освіту дорослих, зокрема післядипломну освіту, названо невід'ємними складниками системи освіти країни (стаття 10). Уперше в українському законодавстві до змісту Закону було включено статтю 18 «Освіта дорослих», в якій ця освітня галузь розглядається як складова освіти впродовж життя, спрямована на реалізацію права кожної повнолітньої особи на безперервне навчання з урахуванням її особистісних потреб, пріоритетів суспільного розвитку та потреб економіки. Названо її складники: післядипломна освіта; професійне навчання працівників; курси перепідготовки та/або підвищення кваліфікації; безперервний професійний розвиток; будь-які інші складники, що передбачені законодавством, запропоновані суб'єктом освітньої діяльності або самостійно визначені особою. Наступним важливим кроком стало прийняття рішення щодо доцільності підготовки окремого Закону України «Про освіту дорослих». У вересні 2020 р. МОН України було винесено на громадське обговорення проект цього Закону.

У проекті Закону України про освіту дорослих визначено правові, організаційні та економічні засади функціонування й розвитку системи освіти дорослих в Україні, окреслено умови ефективної співпраці заінтересованих сторін із метою реалізації права дорослої особи на безперервне навчання впродовж життя. У документі наголошено, що держава підтримує та заохочує неперервний розвиток особистості через формування усвідомленої потреби в безперервному навчанні, формуванні культури неформального та інформального навчання. На думку розробників, законопроект сприятиме ефективній співпраці усіх заінтересованих сторін з метою реалізації права дорослої особи на навчання впродовж життя, задоволенню її особистісних потреб з урахуванням пріоритетів суспільного розвитку та запитів економіки.

Цілі, сформульовані розробниками законопроекту, розкривають основні проблеми, що існують у цій сфері. Зокрема йдеться про відсутність належних умов для розвитку освіти дорослих, розуміння її сукупної цінності, неузгодженість з європейським законодавством і практикою тощо. Серед найбільш вагомих завдань, на вирішення яких спрямовано законопроект, слід назвати такі: створення умов для розвитку освіти дорослих на засадах комплексного розуміння її суспільної цінності та значущості; визначення пріоритетних напрямів освіти дорослих, які б, зокрема, забезпечили формування у дорослих осіб ключових компетентностей; структурування системи освіти дорослих; визначення засад співробітництва між державою, органами місцевого самоврядування та провайдерами освіти дорослих; створення підґрунтя правових основ діяльності нових інституцій у сфері освіти дорослих.

Законопроект закріплює освіту дорослих як окремий складник освіти, що має суспільну цінність; закладає інституційні основи співробітництва між державою, органами місцевого самоврядування та провайдерами освіти дорослих, а також передбачає елементи саморегулювання у цій сфері освіти.

9 лютого 2022 р. Уряд України підтримав проект Закону «Про освіту дорослих». Міністр освіти і науки України С. Шкарлет зазначив, що прийняття цього Закону стане першим кроком до формування якісної системи освіти для дорослих, створення умов для ефективної співпраці та реалізації права осіб на безперервне навчання з урахуванням пріоритетів суспільного розвитку та запитів економіки.

4. Особливості надання професійно-освітніх послуг дорослому населенню в професійно-технічних навчальних закладах

Навчання дорослого населення в професійно-технічних навчальних закладах має свої особливості та проблеми. Ряд ПТНЗ вважають, що навчання дорослих та підлітків це одна й та ж справа, тому й виникають невдоволення, як з боку слухачів так і з боку організацій, що їх направили на навчання. Професійне навчання дорослих може розглядатися як частина безперервної професійної освіти. У зв'язку з цим воно не повинно відрізнятися за якістю, технологічністю і мобільністю від професійного навчання в широкому значенні, а повинно випереджати його, оскільки терміни навчання короткі і процес отримання знань повинен бути інтенсивним.

Одним з напрямів діяльності професійно-технічних навчальних закладів є професійне навчання безробітних. На думку експертів Міжнародної організації праці, працевлаштування більш ніж 55% громадян після проходження професійного навчання, є результатом, що виправдовує його пріоритетне фінансування. Що стосується навчання безробітних то воно виконує широкі функції: соціальні - підвищення конкурентоспроможності громадянина на ринку праці, ствердження його статусу в суспільстві; економічні - розвиток трудових ресурсів суспільства, відтворення робочої сили та ін.; політичні - проблему професійного навчання не можна розглядати відірвано від політики зайнятості, особливо активної. Також, професійне навчання безробітних є засобом наближення професійно-кваліфікаційної структури робочої сили до потреб ринку праці.

Оцінкою якості навчання слухачів є їх працевлаштування. Працевлаштування може бути проблемним, якщо не здійснити низку заходів, спрямованих на підвищення ефективності навчання. Під ефективністю професійного навчання розуміють ряд факторів, які можна поєднати у три групи.

Перша група факторів - організаційні, що пов'язані з визначенням професій для навчання. Друга група - соціально-психологічні фактори, стосуються формування у безробітних мотивації до навчання та впевненості у власних силах. Друга група факторів спрямована на посилення у безробітних мотивації професійного навчання. Недостатня мотивація безробітних до праці та навчання призводить до відсіву слухачів з навчання без поважних причин. Для зменшення відсотку відрахування без поважних причин необхідно підвищувати зацікавленість слухачів в опануванні професій та постійно покращувати якість навчання. Також велике значення мають методи психологічної підтримки безробітних. Ситуація безробіття є стресогенним чинником, а стан безробітного -- є таким, що потребує психологічної підтримки та психологічної допомоги, в тому числі через формування в нього впевненості у власних силах. Третя група - навчально-технологічні, які включають все, що безпосередньо визначає якість навчального процесу: кадровий склад педпрацівників навчального закладу, методичне забезпечення, види і форми проведення занять. Ефективність працевлаштування безробітних та їх подальша трудова діяльність багато в чому залежить від правильного вибору людиною професії (спеціальності).

До організаційних факторів ефективності навчання безробітних також відноситься визначення доцільності навчання безробітного за конкретною професією (відповідності його освітнього рівня, медичного стану тощо).

Посиленню мотивації до навчання за обраною професією сприяє інформування слухачів про тенденції розвитку професій, по яким здійснюється навчання, роль кожної теми, кожного заняття в досягненні мети навчання.

Використання навчально-технологічної групи факторів має будуватися на чіткому розумінні організаторами навчального процесу особливостей даної категорії його учасників: як дорослих людей, що мають певний життєвий і професійний досвід, сформувалися як особистості, більшість з яких переживає певний стрес як результат втрати роботи. Все це обумовлює надзвичайно ретельне відношення до вибору методик і дидактичних засобів навчання. Перспективним на сьогодні є професійне навчання безробітних за напрямами підприємництва.

Нормативно-правова база системи професійного навчання безробітних значно удосконалилася. Введено ряд нових та переглянути законодавчі та нормативно-правові документи. Одними з яких: «Порядок видачі ваучерів для підтримання конкурентоспроможності осіб на ринку праці», «Порядок проведення вхідного контролю знань, умінь та навичок для осіб, які приймаються на навчання за програмами перепідготовки або підвищення кваліфікації до професійно-технічних навчальних закладів», «Порядок професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації зареєстрованих безробітних» та інші.

Ефективність професійного навчання безробітних громадян залежить не тільки від загальнодержавних заходів, а й від того як організовано навчальними закладами, і як вони співпрацюють з центрами зайнятості. Для підвищення ефективності професійного навчання незайнятого населення необхідно зміцнювати взаємодію навчальних закладів з соціальними партнерами - роботодавцями і профспілками.

Професійне навчання дорослого населення в ПТНЗ має свої особливості та проблеми. До особливостей відноситься:

§ наявність життєвого та виробничого досвіду, що може мати як позитивне, так і негативне значення (окремі професійні стереотипи іноді заважають оволодінню новими професійними навичками);

§ чітке усвідомлення мети навчання, що посилює важливість забезпечення відповідності змісту навчання тій меті, яку ставить перед собою слухач;

§ активне ставлення до навчання, що вимагає від педагогічних працівників застосування відповідних форм і методів навчання;

§ втрачені навички пізнавальної діяльності, у зв'язку з чим постає необхідність самостійного пошуку нових знань, що дуже важливо з огляду на стислі терміни навчання та той факт, що навчання за «шкільною» системою більшість дорослих не сприймає психологічно.

Проблеми професійного навчання дорослого населення в ПТНЗ:

· специфіка навчання дорослих висуває свої вимоги до викладача та до стилю викладання ним навчального матеріалу;

· необхідно враховувати попередній досвід слухачів і допомагати його використовувати, тобто спочатку визначити базовий рівень, наявні як професійні, так і ті непрофесійні знання та вміння, які можна інтегрувати в професійні;

· навчальна група слухачів складається з людей, різних за віком, рівнем освіти, досвідом тощо, а педагог повинен забезпечити індивідуальний підхід до кожного слухача, надати йому необхідну допомогу

Вибір форм і методів навчання залежить від специфіки професії, потреб ринку праці і багатьох інших чинників.

Система навчання дорослих в кожному навчальному закладі повинна розроблятися і розвиватися з урахуванням стану і тенденцій ринку зайнятості, а також можливостей забезпечення слухачів навчанням високої якості.

Законом України «Про професійно-технічну освіту» визначено, що професійно-технічна освіта здійснюється у професійно-технічних навчальних закладах за денною, вечірньою (змінною), очно-заочною, дистанційною, екстернатною формами навчання, з відривом і без відриву від виробництва та за індивідуальними навчальними планами.

Зрозуміло, що традиційні форми не відповідають вимогам навчання дорослих. Заслуговують на увагу сучасні педагогічні технології навчання, що враховують особливості цієї категорії осіб і спрямовані на їх активну участь у навчальному процесі. Застосування цих технологій сприяє поліпшенню якості навчання, скороченню його термінів, підвищенню професійної адаптації та конкурентоспроможності слухачів на ринку праці.

освіта дорослий професійний навчання

Висновок

Освіта дорослого економічно активного населення є комплексом цілеспрямованих педагогічних впливів, що ґрунтуються на знаннях закономірностей розвитку особистості дорослого з урахуванням специфічних вимог професії, а також впливу чинників об'єктивного і суб'єктивного порядку, які формують особистість фахівця в процесі професійної підготовки.

Часто освіту дорослих розглядають звужено як освіту задля забезпечення суто економічного зростання й підвищення шансу населення на працевлаштування. Проте місія освіти взагалі, освіти дорослих зокрема, значно ширша і полягає в залученні громадян до повноцінного багатоаспектного суспільного життя і не лише на ринку праці. Адже потреба навчатися впродовж життя відображує набагато більше, аніж просто економічну необхідність, оскільки освіта дедалі виразніше відіграє ключову роль у відновленні стабільності, динамічного розвитку суспільства, його громадянської, професійної, побутової сфер. Освіта дорослих в усіх її вимірах спрямована на саморозвиток особистості й відповідно, повинна мати підтримку на державному рівні. Саме такий підхід разом із гарантією права особистості на освіту в будь-якому віці є базовою нормою у прогресивних державах.

Підвищення ролі освіти дорослих у розвитку сучасного суспільства зумовлюється загальним прискоренням соціально-культурних змін як на глобальному, так і на локальному рівнях. Швидкоплинність й ускладнення процесів сучасного життя за загальної тенденції його збільшення для кожної окремої людини об`єктивно зумовлюють необхідність формування особистості, здатної до сприйняття і здійснення перетворень, налаштованої на усвідомлення змінності світу як природної норми та безперервного підвищення свого компетентнісно-кваліфікаційного рівня.

Список використаної літератури

1. Aрхипoвa С.П. Сoцiaльнo-педaгoгiчнi aспекти oсвiти рiзних кaтегoрiй дoрoслих: мoнoгрaфiя / С.П. Aрхипoвa. - Черкaси: ФOП Пoнoмaренкo Р.В., 2013. - 354 с.

2. Закон України «Про освіту»

3. Змеев С.И. Андрагогика: основы теории, истории и технологии обучения взрослых. - М.: ПЕР СЭ, 2007. - 272 с.

4. Каленюк І.С. Проблема розвитку освіти в Україні в умовах сучасної глобалізації/ Вища освіта України. - 2006. - Т. 3. - С. 366-371.

5. Ключарев Г.А. Формирование общества, основанного на знаниях. Непрерывное образование и потребность в нем / Отв. ред. М.: Наука, 2005.

6. Колосова Н.А. Образование взрослых - ключ к ХXI веку

7. Кулюткин Ю.Н. Психологические проблемы образования взрослых

8. Левченко І. Освіта дорослих як наукова проблема. Освіта дорослих: теорія, досвід, перспективи. 2015. Вип. 5. С. 45-54.

9. Лук'янова Л. Специфіка освіти дорослих у сучасному суспільстві. Професійна освіта: ціннісні орієнтири сучасності : зб. наук. пр. / за заг. ред. І.А. Зязюна. - К.; Х., 2009. - С. 221-229.

10. Лук'янова Л.Є., Сігаєва О.В., Аніщенко та ін. - К.: Пед. думка, 2012. - 272 с. Освіта дорослих: теоретичні і методологічні засади: [монографія] / авт. кол. Л.Б.

11. Мартіросян О.І. Перспективи розвитку освіти дорослих у контексті Європейської інтеграції. Педагогічний процес: теорія і практика. К., 2007. Вип. 4. С. 78-84.

12. Митина А.М. Дополнительное образование взрослых за рубежом: концептуальное становление и развитие. - М.: Наука, 2004. - 304 с.

13. Преснер Р. Специфіка навчання іноземних мов дорослих. Людинознавчі студії. Серія: Педагогіка. - Дрогобич: Вимір, 2015. - Випуск 31. - С. 251-259.

14. Сисоєва С.О., Педагогічні технології професійної підготовки фахівців: навчальний тренінг / С.О. Сисоєва, Л.І. Бондарєва. - К.: Університет «Україна». - 2007. - 185 с.

15. Сігаєва Л.Є. Концепція розвитку освіти дорослих в Україні. К.: ЕКМО, 2009. 44 с.

16. Сігаєва Л.Є. Розвиток освіти дорослих в Україні (друга пол. ХХ ст. - поч. ХХІ ст.): монографія. К.: ТОВ «ВД ЕКМО». 2010. 420 с.

Размещено на Allbest.ru