Рівні освіти у Китайській Народній Республіці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний медичний університет,

Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди

Рівні освіти у Китайській Народній Республіці

Наталія Анатоліївна Наливайко кандидат педагогічних наук, викладачка кафедри української мови, основ психології та педагогіки

Олексій Олексійович Наливайко кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри педагогіки; Андрій Олександрович Харченко кандидат психологічних наук, доцент кафедри психологічного консультування і психотерапії; Оксана Анатоліївна Мкртічян доктор педагогічних наук, доцент, доцент кафедри теорії, технологій і методик дошкільної освіти

Оксана Анатоліїна Жерновникова доктор педагогічних наук, професор, завідувачка кафедри математики

проспект Науки, 4, 61022, Харків,

майдан Свободи 4, Харків, Україна

вул.Алчевських, 29, Харків,Україна

Стрімкий розвиток економічного потенціалу КНР викликає великий інтерес до вивчення освітньої системи цієї країни. Освіта це основа, будь якого, економічного та соціального зростання і щоб зрозуміти ці процеси потрібно чітко розуміти рівні підготовки здобувачів на всіх етапах освіти

Мета дослідження полягає у аналізі та визначенні рівнів освіти у КНР. Методи дослідження складалися з: теоретичних методів дослідження: аналізу довідкової, нормативно-правової, психолого-педагогічної та навчально-методичної літератури та узагальнення цих даних відповідно до мети дослідження.

У ході дослідження було визначено, що система формальної освіти у КНР включає ряд рівнів таких як шкільний з розподілом на 3 ланки, потім є рівень університетської освіти який ділиться на дві ланки бакалавр та магістр і ще існує рівень аспірантури/докторантури. Окремо потрібно виділити професійні коледжі та спеціалізовані коледжі які направлені на підготовку фахівців у різних сферах народного господарства. Тобто ми бачимо дуже схожу з українською систему рівнів освіти, що значно спрощує сприймання та адаптацію здобувачів які приїздять на навчання до КНР і навпаки.

Окремо потрібно сказати про роки навчання у вищій школі, де існують деякі відмінності у ланці магістратури та аспірантури, де на них відводиться до 4 років, що відрізняється від українського варіанту максимум 1.8. роки у магістратурі і 4 і 2 у аспірантурі та докторантурі.

Ключові слова: рівні освіти, КНР, підготовка, здобувачі освіти, педагогіка.

Nataliia Nalyvaiko PhD in Education, Lecturer of the Department of Ukrainian Language, Principles of Psychology and Pedagogics, Kharkiv National Medical University, Kharkiv, Ukraine

Oleksii Nalyvaiko, PhD in Pedagogical Sciences, Associate Professor, Associate Professor of Pedagogy Department

Andrii Kharchenko Ph.D in Psychology, Associate Professor of the Department of Psychological Counseling and Psychotherapy

Oksana Mkrtichian Doctor of Pedagogical Sciences (DSc), Associate Professor, Associate Professor of Theory, Technologies and Methods of Pre-school Education

Oksana Zhernovnykova Doctor of Pedagogical Science (DSc), Professor, Head of the Department of Mathematics

V.N. Karazin Kharkiv National University, Svobody Square 4, Kharkiv, Ukraine

H.S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University, 29, Alchevskykh Str, Kharkiv, Ukraine, 61002

LEVELS OF EDUCATION IN THE PEOPLE'S REPUBLIC OF CHINA

The rapid development of the economic potential of the People's Republic of China arouses great interest in the study of the educational system of this country. Education is the basis of any kind of economic and social growth, and in order to understand these processes, it is necessary to clearly understand the levels of training of students at all stages of education

The purpose of the study is to analyze and determine the levels of education in the People's Republic of China. Research methods consisted of: theoretical research methods: analysis of reference, legal, psychological-pedagogical and educational-methodical literature and generalization of these data in accordance with the purpose of the research.

During the study, it was determined that the system of formal education in the PRC includes a number of levels such as the school level divided into 3 levels, then there is the level of university education, which is divided into two levels, bachelor and master, and there is also a postgraduate/doctoral level. Separately, it is necessary to highlight professional colleges and specialized colleges aimed at training specialists in various spheres of the national economy. That is, we see a system of education levels very similar to the Ukrainian one, which greatly simplifies the perception and adaptation of applicants who come to study in the PRC and vice versa.

Separately, it is necessary to say about the years of study in higher education, where there are some differences in the link of master's and postgraduate studies, where they are allocated up to 4 years, which differs from the Ukrainian version by a maximum of 1.8. years in master's and 4 and 2 in postgraduate and doctoral studies.

Key words: levels of education, PRC, training, education seekers, pedagogy.

Вступ

Постановка проблеми та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Китайська Народна Республіка (КНР) на сьогодні заимає провідне місце у системі міжнародних відносин як у економічному так і соціально-політичному сенсі. Цьому розвитку КНР завдячує гармоніинии та збалансованіи політиці у різних сферах внутрішньої та зовнішньої життя держави. Однією з таких сфер суспільного життя є освіта. Освітня система КНР має давню та успішну систему підготовки фахівців у різних сферах життєдіяльності суспільства [7]. Тому для української системи освіти було б важливо дізнатися про систему підготовки фахівців і дослідити лаки/рівні освітньої системи КНР.

У різнии час питанням освіти та градацією її рівнів заималися у КНР заималися: Byron R. P., & Manaloto E. Q., Chow G. C., & Shen Y., Feng A., Huang F., Li D., Lin J., Liu C., Zhang L., Luo R., Rozelle S., Sharbono B., & Shi Y., Ryan J., Wang X., Yang H., & Wang H. а інші. Проте для вітчизняного освітнього дискурсу потрібне чітке розуміння градаціи рівнів освіти та їх наповнення у різних контекстах особливо у педагогічному через міцнии зв'язок наших освітніх систем.

Мета дослідження полягає у визначенні та аналізі особливостеи освітніх рівнів у КНР.

Методи дослідження. Для вирішення мети нашого дослідження були використані: теоретичні методи дослідження: аналіз довідкової, нормативно-правової, психолого-педагогічної та навчально-методичної літератури та узагальнення.

Виклад матеріалу та основні результати

Освіта в Китаї поділяється на три етапи, які відображають типові етапи в інших освітніх системах у всьому світі. За етапом базової освіти слідує етап вищої освіти. Далі реалізується етап навчання дорослих.

Я ми можемо побачити система формальної освіти у КНР включає ряд рівнів таких як шкільнии з розподілом на 3 ланки, потім є рівень університетської освіти якии ділиться на дві ланки бакалавр та магістр і ще існує рівень аспірантури/докторантури. Окремо потрібно виділити професіині коледжі та спеціалізовані коледжі які направлені на підготовку фахівців у різних сферах народного господарства. Тобто ми бачимо дуже схожу з українською систему рівнів освіти, що значно спрощує сприимання та адаптацію здобувачів які приїздять на навчання до КНР і навпаки.

Окремо потрібно сказати про роки навчання відповідно ми бачимо деякі відмінності на рівні вищої освіти у ланці магістратури та аспірантури, де на них відводиться до 4 років, що відрізняється від українського варіанту максимум 1.8. роки у магістратурі і 4 і 2 у аспірантурі та докторантурі.

Можна побачити біль деталізовану систему освіти КНР саме за роками навчання від початкової школи до закінчення аспірантської програми підготовки докторів філософії.

Базова освіта у КНР поділяється на обов'язкову освіту та старшу середню освіту з факультативною дошкільною системою перед початковою шкільної освіти Обов'язкова освіта починається з семи років і триває дев'ять років. Ці дев'ять років складають шість років у початковій школі та три роки в молодшіи серед- ніи школі.. Цеи розподіл базується на «Законі про обов'язкову освіту Китаиської Народної Республіки», якии був опри- люднении у 1986 році та переглянутии у 2006 році [2]. Старша середня освіта здобувається шляхом вступних іспитів, як правило, у віці 16 років. Результати іспитів вирішують, на яку програму старшої середньої освіти учень може бути направлении. Пізніше учні повинні скласти «Стандартний іспит для випускників старших класів середньої школи». У загальноосвітні старшіи середніи школі здобувачі навчаються протягом трьох років, а також готуються до вступного іспиту Національного коледжу вищої освіти в Китаї (NCEE) або гаокао, а потім зараховується на навчання до закладу вищої освіти, якщо результати відповідають вимогам установи. З іншого боку, ті студенти, чиї здібності більш практичні або які хочуть виити на ринок праці на ранньому етапі, навчаються в спеціалізованих школах, які іноді перекладаються як «технічні» за трирічною до чотирирічною програмою, а також є професіино-технічні заклади - які іноді називають «професшні» - школи з трирічними програмами. Випускники середніх спеціальних шкіл можуть складати національнии вступнии іспит до університету з подальшим навчанням у професіино-технічному університеті, але оскільки [1].

Якщо розглядати вищу освіту то потрібно зосередити увагу на тому, що поступово освітня система вищої школи трансформується відходячи від радянської системи підготовки та організації освітнього процесу у сторону західних моделеи, але відбувається не всюду і дуже диференціиовано. Сегмент вищої освіти у КНР містить аспекти систем освіти США та Великої Британії з більшою приналежністю до системи США. Дво- та трирічні коледжі, які також називаються коледжами короткого циклу, зазвичаи присуджують асоціиовані ступені, існують поруч із типовими чотирирічними коледжами та університетами, які пропонують як академічні, так і професіині курси, що ведуть до здобуття ступеня бакалавра або вищого рівня освіти. Ступені магістра та доктора філософії пропонують університети та науково-дослідні установи, які акредитовані Державною радою [5]. Слід зазначити, що Китаи обрав як трирічні, так і чотирирічні програми, з яких остання пропонується лише в чотирирічних коледжах та університетах, тоді як першу часто можна вивчати в будь-якому закладі вищої освіти. На відміну від чотирирічних програм, трирічні програми зазвичаи не призводять до отримання ступеня бакалавра. Проте, якщо студент вирішить записатися на додатковии дворічнии період у рамках трирічної програми, студент зможе отримати ступінь бакалавра [3].

У КНР існує розгалужена систем закладів вищої освіти, яка має схожість як пострадянською системою вищої освіти, так і з освітніми системами вищої школи Європи чи Північної Америки [1]. До них можна віднести класичні університети, технічні університети, спеціалізовані заклади вищої освіти для сільського господарства, іноземних мов або медицини, професіині коледжі - для підготовки вчителів. Багато приватних навчальних закладів активно працюють на ринку вищої професіиної підготовки, так що відсоток вищої освіти через приватні навчальні заклади становив 4,3% у 2003 році [8, с. 8]

Підпорядкованість та органи контролю також відрізняються. Деякі заклади вищої освіти безпосередньо керуються урядами провінціи, наприклад Шанхаиськии університет (муніципальним урядом Шанхаю), тоді як інші пов'язані з різними міністерствами чи відомствами держави, наприклад Пекінськии університет аеронавтики та астронавтики ( підпорядковании державному органу у галузі з науки, технологіи і промисловості та національної оборони). Є також заклади, які безпосередньо контролюються Міністерством освіти, наприклад Пекінськии університет. Третіи варіант - спільнии нагляд центральної та місцевої влади. Дуже цікавим прикладом цього є Шанхаи, де деякими університетами керують і фінансують як національні, так і місцеві органи влади [1].

З таким рівнем зобов'язань, за словами Mohrma K. [6], муніципальнии уряд Шанхаю також бажає мати вплив на університети та гарантувати, що Шанхаи може користуватися перевагами наявності університетів на своїи території, які відіграють важливу роль у міс- цевіи економіці, а також для культурного та соціального розвитку. Відтак влада провінції, вважає інвестиції у вищу освіту важливими як для добробуту регіону, так і для підвищення престижу регіону серед серед інших регіонів КНР та навіть світу. Таким чином, контроль розподіляється між центральною та місцевою владою [1].

Три з шістдесяти вищих навчальних закладів у Шанхаї, тобто Фуданськии університет, Шанхаиськии університет Цзяо Тонг і Східно-Китаиськии педагогічнии університет, керуються цією системою спільної відповідальності [6]

Розвиваючи питання підготовки здобувачів у вищіи школі КНР та рівні їх підготовки не можна не проаналізувати підготовку маи- бутніх педагогів. У Китаї у зв'язку зі швидким економічним зростанням в останні десятиліття багато звичаиних шкіл, де готують вчителів початкових класів, педагогічні коледжі, де здобувають освіту вчителя середніх класів, перетворюються на університети, щоб задовольнити зростаючі потреби у висококваліфікованих вчителях. Такі перетворення викликали жваву дискусія у китаиської наукової спільноти, що обумовило появу великої кількості досліджень з теми тренсфорамації процесу підготовки педагогічних кадрів у закладах вищої освіти [9-17].

Система педагогічної освіти у КНР проишла три етапи розвитку - еру шифань, еру пост-шифань та еру професшної педагогічної освіти. У цій структурі час є істотною відмінністю між трьома етапами. Етап шифань характеризується заснуванням великої маси закладів освіти у КНР це було потрібно, щоб підвищити грамотність населення для подальших економічних зрушень. На етапі пост-шифань програми підготовки китаиських вчителів стають більш диверсифікованими. Ключовою характеристикою цього етапу є множина програм педагогічної освіти, що відповідає різним підходам до реформування програм педагогічної освіти. Пропоновані підходи включають припинення системи шифань, що складається зі звичаиних шкіл, молодших педагогічних коледжів та університетів, перетворення звичаиних шкіл та педагогічних коледжів в університети, інтеграцію звичаиних шкіл та педагогічних коледжів до університетів та дозвіл педагогічним університетам брати участь у підготовці вчителів. Не дивно, що програми підготовки вчителів стають диверсифікованими в епоху постшифань, оскільки система підготовки вчителів переходить від старої моделі «шифань» до нової моделі професіиного навчання вчителів. Епоха професшної педагогічної освіти означає перебудову програм підготовки вчителів після постшифанського періоду. Перебудова програм підготовки вчителів спрямована на створення програм підготовки вчителів в університетах, де педагогічнии коледж співпрацює з іншими академічними коледжами для навчання маи- бутніх вчителів як системи. Стара система підготовки вчителів, система шифан, ієрархічна та монополізована. Система складається із зви- чаиних шкіл, педагогічних коледжів, а також національних та місцевих педагогічних університетів, які відповідно готували маибутніх учителів для дошкільних закладів, початкових шкіл та середніх шкіл [17].

Висновки

Таким чином можна сказати, що китаиська освітня система увібрала у себе різні аспекти як радянської системи освіти, так і західної системи (Європа та Північна Америка). Така синергія дає можливість будувати освітню систему у відповідності до потреб китаиського суспільства. Важливим фактором спішності китаиської освітньої системи є її підлаштованість під економічні та соціальні потреби китаиської нації і відкритість до нових ідеи та підходів у навчанні та підготовці здобувачів на усіх лаках освіти. китайський педагогічний освіта

Звісно є проблемні моменти, так як КНР це дуже велика країна з наибільшим населенням на планеті Земля, то від цього звісно витікає розрив у якості освіти між містом та селом, також можна вказати заплутану систему контролю та підпорядкування освітніх установ, що теж може призводити до погіршення якості освіти.

У подальших наукових розвідках планується більш детально дослідити систему підготовки педагогічних кадрів у класичних університетах КНР.

References

1. Brandenburg U. & Zhu Jia-ni. Higher education in China. 2007. URL: http://www.che.de

2. CERNET. URL: http://www.edu.cn/20010101/21778.shtml

3. Education China. Education China 2007. URL: http://www.edu.cn/20041203/3123354.shtml

4. Finnish National Board of Education 2007: Finnish National Board of Education: Higher Education in the People's Republic of China; http://www.edu.fi/julkaisut/chinaedu.pdf, last retrieval April 22, 2007

5. MoE. Ministry of Education report for 2005. 2005. URL: http://www.moe.edu.cn/edoas/website18/info15425.htm

6. Mohrman K. Higher Education Reform in Mainland Chinese universities: An American's Perspective, Chinese University Hongkong 2003. URL: http://www.saisjhu.edu/Nanjing/downloads/Higher_Ed_in_China.pdf.

7. Nanzhao, Z., Muju, Z., Baohua, Y., Xia, G., Wenjing, W., & Li, Z. (2007). Educational reform and curriculum change in China: A comparative case study. International Bureau of education. URL: http://www.ibe.unesco.org/ fileadmin/user_upload/COPs/Pages_documents/Comparative_Research/EduReformChina.pdf

8. Netherlands Education Support Office Beijing 2005. Netherlands Education Support Office Beijing: Perceptions of European higher education in third countries. A study carried out by the Academic Cooperation Association. China Country Report, prepared for Academic Cooperation Association, Brussels 2005.

9. Song H. Sleeping giant: Chinese Teacher Education System Past, Present and Future. 2008. URL: http://search. proquest.com/docview/214626657/75080B414B4A40B9PQ/3?accountid=8554

10. Su Z.X., Hawkins J., Huang T. & Zhao Z.Y. Choices and commitment: Acomparison of teacher candidates& profiles and perspectives in China and the United States. International Revieiv of Education. 2001. 47(6). P. 611-63

11. Yan H. Teacher training in China and a practical model: e-Training Community (eTC). Campus-Wide Information Systems. 2009. 26(2). P. 114-121.https://doi.org/10.1108/10650740910946837

12. Young E. E., Grant P. A., Montbriand C., & Therriault D. J. Educating Preservice Teachers: The State of Affairs. 2002. North central regional Educational laboratory: Illinois.

13. Zhou J. Teacher education changes in China: 1974-2014. Journal of Education for Teaching. 2014. 40(5). P. 507523

14. Zhou N. & Zhu M. Educational Reform and Curriculum Change in China: A Comparative Case Study. 2007. URL: http://www.ibe.unesco.org/fileadmin/user_upload/COPs/Pages_documents/Comparative_Research/EduReformChina.pdf

15. Zhou Z.Y. The teaching profession: To be or to do? Journal of Education for Teaching. 2002. 28. P. 211-215.

16. Zhu X. & Cilin L Teacher training for moral education in China. Journal of Moral Education. 2004. 33(4). P. 481-494. https://doi.org/10.1080/0305724042000315608

17. Zhu X. & Han X. (2006). Reconstruction of the Teacher Education System in China. International education journal. 7(1). P. 66-73.

Размещено на Allbest.ru