Застосування новітніх освітніх технологій у підготовці вчителя початкових класів до формування соціальної компетентності учнів молодших школярів

Дискусія

Дискусія дає прекрасну нагоду виявити різні позиції з певної проблеми або з суперечливого питання. Для того щоб дискусія була відвертою, необхідно створити атмосферу до віри та взаємоповаги. Тому в класі бажано виробити правила культури ведення дискусії.

Коло ідей.

Мета: цей метод залучає всіх студентів до дискусії. Він добре спрацьовує, коли ставлять запитання або виступають доповідачі від малих груп.

«Акваріум»

Викладач розподіляє студентів на чотири групи і пропонує їм прочитати текст підручника. Він пояснює, що ці норми будуть потрібні під час виконання наступного завдання.

Потім одна з груп сідає в центрі аудиторії. Це необхідно, щоб відокремити діючу групу від слухачів певною відстанню. Ця група отримує лист із ситуацією. Поки група займає місце, викладач ознайомлює студентів із цим завданням і нагадує правила дискусії в малих групах. Групі пропонують у голос прочитати ситуацію та обговорити її розв'язання. Всі інші студенти мають тільки слухати, не втручаючись у хід обговорення.

Стратегії для заохочення (без похвали і нагороди) Більшість людей любить похвалу і нагороди. В помірних дозах похвала та нагорода можуть заохочувати нас робити все якнайкраще і допомагають нам стати впевненими в собі людьми. Хоча можуть спричинити й небажані наслідкиб -звикання;

-несправедливість

-маніпулювання;

-перебільшення.

Застосовуючи наступні стратегії (запропоновані Меррілом Гарміном у книзі «Навчання активних методів», ви зможете підтримувати й заохочувати учнів без згаданих наслідків.)

Однак варто зазначити, що викладач сам має добре володіти інформацією про особливості використання інтерактивних методів навчання з метою якісної підготовки і проведення лекційного заняття, що відповідає сучасним вимогам. Це є актуальним не лише для молодих фахівців, а й для досвідчених викладачів, які також повинні поступово переходити від традиційних методів викладання до новітніх.

Слово «лекція» походить від латинського «lection» - читання. Лекція з'явилась у Древній Греції як вид публічного виступу та одержала подальший розвиток за часів Античного Риму та Середньовіччя. З часів Демосфена та Цицерона лекція вважається основним видом публічного виступу [2].

Лекція є основною формою проведення навчальних занять у вищому навчальному закладі, призначених для засвоєння теоретичного матеріалу. За традиційного проведення лекції викладач є активним оратором, який пояснює новий матеріал, а студенти пасивні учасники, адже вони лише слухають та занотовують головні тези. При використанні інтерактивного навчання все змінюється на занятті, з'являється зворотний зв'язок, емоційне пожвавлення студентів, ділогічне спілкування, дискусія, можливість проявити розумову активність, висловити власні припущення і конструктивну критику.

У педагогіці використовують кілька видів лекцій як форми організації навчання, головними з яких можна вважати тематичні, серед яких можна виокремити вступну й заключну (підсумкову), оглядові й консультативні, читаються також лекційні спецкурси, настановчі, поточні. Також у ЗВО застосовують: вступну лекцію, лекцію- конкретизацію, лекцію-візуалізацію лекцію-інтеграцію навчального матеріалу тощо. [9, с. 26-33].

Вибір педагогічної технології - це завжди відповідальний вибір стратегії системи взаємодії, а також навчання і стилю роботи викладача та студента.

Ще одним яскравим прикладом використання педагогічних технологій, що мають досить багатий творчий потенціал, є метод проектів, який досить органічно вписується в освітній процес ЗВО. Саме за допомогою методу проектів у студентів розвиваються навички дослідницької роботи, вони навчаються самостійно одержувати нову інформацію, опрацьовувати та аналізувати її, самостійно і глибоко мислити, робити об'єктивні висновки. Тоді у вчителів розвиваються такі якості, як: ініціативність, пунктуальність, толерантність, уміння планувати свою діяльність, продуктивно працювати в команді, свідоме і відповідальне ставлення до власної діяльності.

На думку Г. Селевко, метод проектів - це комплексний навчальний метод, який дозволяє індивідуалізувати навчальний процес, дає можливість виявити самостійність у плануванні, організації та контролю своєї діяльності, є досить важливою умовою для формування соціальної компетентності [14, с. 43].

У результаті досліджень науковці виокремили конкретні переваги застосування методу проектів Зокрема, проекти сприяють розвитку самостійності, активності, творчості, впевненості, набуттю почуття власного успіху і прогресу, самовизначенню, сприяють соціальному розвитку, формуванню дослідницьких навичок, дають можливість реалізувати мету, інтегрувати знання [3, с.15-17].

Вважаємо, що для покращення згуртованості колективу, мобілізації можливостей і здібностей усіх учасників роботи на досягнення поставленої мети, розвитку навичок міжособистісної взаємодії та толерантного спілкування, важливим є використання тренінгу.

Якщо розглянути визначення поняття «тренінг», то у науковців є різні думки щодо його тлумачення. Так О. Сидоренко вважає, що тренінг - це навчання технології дій на основі певної концепції реальності в інтерактивній формі. Там, де немає інтерактивності немає і тренінгу [15, с. 11].

Термін «тренінг» (англ. train, training) має різні значення, зокрема: навчання, виховання, тренування, дресирування. Звідси і неоднорідність наукових визначень тренінгу. Ю. Ємельянов визначає його як групу методів розвитку здібностей до навчання й оволодіння будь-яким складним видом діяльності [5, с.58].

Як зазначають науковці, у процесі проведення тренінгів розвиваються такі форми поведінки, які включають і сприймання партнера (перцепцію), і передачу йому певних сигналів (комунікацію), і вплив на нього (інтеракцію), таким чином у ньому мають місце всі складові спілкування [15, с. 14]. А отже, його можна використовувати для формування соціальної компетентності.

Зазначимо, що тренінг орієнтований на:

-відпрацювання і закріплення виявлених учасниками або запропонованих ведучим моделей поведінки;

-стимулювання активності учасників тренінгу шляхом залучення їх до участі у дослідницьких завданнях;

-забезпечення умов для обміну досвідом і використання ефекту групової взаємодії [6, с. 121].

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямі

З огляду на вище зазначене найбільш ефективним засобом формування соціальної компетентності є тренінг, тому що важливим компонентом процесу формування соціальних навичок є прогнозування і програвання своєї поведінки в різних ситуаціях, що можливо здійснити за допомогою тренінгових прийомів. Так, під час проведення тренінгів «Як ефективно навчатись?», «Комунікації в житті сучасного учителя», «Хто виграв час - той виграв усе» та ін., студенти опанували різні способи міжособистісної взаємодії, одержали інформацію про те, яка поведінка буде ефективнішою у тих чи інших ситуаціях.

Саме за допомогою включення студентів до особистісно- орієнтованої діяльності через використання новітніх освітніх технологій можливе розкриття потенціалу кожного майбутнього учителя початкових класів, що спонукає його замислитися над суспільними проблемами і стосунками, формує у нього систему соціальних цінностей, учить прагнути бачити світ очима інших людей, тобто сприяє формування соціальної компетентності, що в подальшому сприятиме формуванню ними соціальної компетентності у молодших школярів.

Література

1. Бех І. Д. Особистісно-зорієнтоване виховання: [науково-методичний посібник] / Іван Дмитрович Бех. К., 1998. 204 с.

2. Великий тлумачний словник сучасної української мови: Видання 5 / Голов. ред. В. Т. Бусел, редактори-лексикографи: В. Т. Бусел, М. Д. Василега-Дерибас, О. В. Дмитрієв [та ін.]. К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. 1728 с.

3. Гомонюк О.М. Формування професійно-педагогічної культури майбутніх соціальних педагогів у вищих навчальних закладах: [монографі] / Олена Гомонюк.- Вінниця: ТОВ «Фірма «Планер», 2011. 399 с.

4. Гончаренко С. У. Український педагогічний словник / Семен Устинович Гончаренко. К.: Либідь, 1997. 376 с.

5. Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) [та ін.]. К.: Наук. Думка, 1983. 552 с.

6. Євдокимова Н. О. Навчальний тренінг як технологія підготовки фахівця у вищому навчальному закладі / Н. О. Євдокимова, Ю. М. Швалб // Наук. вісник Миколаїв. держ. ун-ту ім. О. В. Сухомлинського: Сер. Психологічні науки. 2011. Вип. 7. Т. 2. С. 121-127.

7. Зимняя И. А. Педагогическая психология: [учебн. для вузов] / И. А. Зимняя. М.: Логос, 2003. 384 с.

8. Кучерява О. Ю. Форми та види поза аудиторної роботи з математики в педагогічному університеті / О. Ю. Кучерява // Didactics of mathematics: Problems and Investigations. 2009. № 31. С. 79-83.

9. Малафіїк І. В. Дидактика: [навчальний посібник для студентів та вчителів]. Рівне: РДГУ, 2004. 470 с.

10. Освітні технології: [навчально-методичний посібник] / За ред. О. Пехоти. К., 2002. С. 23

11. Підласий І. П. Педагогіка / Іван Павлович Підласий. М., 1999. 290 с.

12. Питюков В. Основы педагогической технологи: [учебно-методическое пособие] / В. Питюков. 2-е изд. М., 1999. С. 60.

13. Пометун О. І. Дискусія українських педагогів навколо питань запровадження компетентнісного підходу в українській освіті [Текст] /О. І. Пометун // Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: Бібліотека з освітньої політики /[За заг. ред. О. В. Овчарук]. К.: К.І.С., 2004. С. 66-72.

14. Селевко Г. К. Современные образовательные технологи: уч. пособие. М., 1998. С. 49.

15. Сидоренко В. Професійна компетентність як критерій професійного становлення майбутнього педагога / В. Сидоренко, А. Малихін // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Педагогіка. 2009. № 1. С. 178-183. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/NZTNPU_ped_2009_1_40

16. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. К.: Наукова думка, 1970-1980. Т. 9. С. 499.

17. Технологічні підходи до проектування уроку / Під заг. ред. І. І. Зайцева, Г. Д. Довгань, О. Є. Шматько [та ін.] // Проектуємо урок разом. Ч. 1. Урок 4. 2006. С. 17-29

References

1. Bekh I. D. Osobystisno-zoriientovane vykhovannia: [naukovo-metodychnyi posibnyk] / Ivan Dmytrovych Bekh. K., 1998. 204 s.

2. Velykyi tlumachnyi slovnyk suchasnoi ukrainskoi movy: Vydannia 5 / Holov. red. V. T. Busel, redaktory-leksykohrafy: V. T. Busel, M. D. Vasyleha-Derybas, O. V. Dmytriiev [ta in.]. K.: Irpin: VTF «Pernn», 2005. 1728 s.

3. Homoniuk O.M. Formuvannia profesiino-pedahohichnoi kultury maibutnikh sotsialnykh pedahohiv u vyshchykh navchalnykh zakladakh: [monohrafi] / Olena Homoniuk.- Vinnytsia: TOV «Firma «Planer», 2011. 399 s.

4. Honcharenko S. U. Ukrainskyi pedahohichnyi slovnyk / Semen Ustynovych Honcharenko. K.: Lybid, 1997. 376 s.

5. Etymolohichnyi slovnyk ukrainskoi movy: V 7 t. / AN URSR. Instytut movoznavstva im. O. O. Potebni; Redkol. O. S. Melnychuk (holovnyi red.) [ta in.]. K.: Nauk. Dumka, 1983. 552 s.

6. Ievdokymova N. O. Navchalnyi treninh yak tekhnolohiia pidhotovky fakhivtsia u vyshchomu navchalnomu zakladi / N. O. Yevdokymova, Yu. M. Shvalb // Nauk. visnyk Mykolaiv. derzh. un-tu im. O. V. Sukhomlynskoho: Ser. Psykholohichni nauky. 2011. Vyp. 7. T. 2. S. 121-127.

7. Zymniaia Y. A. Pedahohycheskaia psykholohyia: [uchebn. dlia vuzov] / Y. A. Zymniaia. M.: Lohos, 2003. 384 s.

8. Kucheriava O. Yu. Formy ta vydy poza audytornoi roboty z matematyky v pedahohichnomu universyteti / O. Yu. Kucheriava // Didactics of mathematics: Problems and Investigations. 2009. № 31. S. 79-83.

9. Malafiik I. V. Dydaktyka: [navchalnyi posibnyk dlia studentiv ta vchyteliv]. Rivne: RDHU, 2004. 470 s.

10. Osvitni tekhnolohii: [navchalno-metodychnyi posibnyk] / Za red. O. Pekhoty. K., 2002. S. 23

11. Pidlasyi I. P. Pedahohika / Ivan Pavlovych Pidlasyi. M., 1999. 290 s.

12. Pytiukov V. Osnovbi pedahohycheskoi tekhnolohy: [uchebno-metodycheskoe posobye] / V. Pytiukov. 2-e yzd. M., 1999. S. 60.

13. Pometun O. I. Dyskusiia ukrainskykh pedahohiv navkolo pytan zaprovadzhennia kompetentnisnoho pidkhodu v ukrainskii osviti [Tekst] /O. I. Pometun // Kompetentnisnyi pidkhid u suchasnii osviti: svitovyi dosvid ta ukrainski perspektyvy: Biblioteka z osvitnoi polityky /[Za zah. red. O. V. Ovcharuk]. K.: K.I.S., 2004. S. 66-72.

14. Selevko H. K. Sovremennbie obrazovatelnbie tekhnolohy: uch. posobye. M., 1998. S. 49.

15. Sydorenko V. Profesiina kompetentnist yak kryterii profesiinoho stanovlennia maibutnoho pedahoha / V. Sydorenko, A. Malykhin // Naukovi zapysky Ternopilskoho natsionalnoho pedahohichnoho universytetu imeni Volodymyra Hnatiuka. Seriia: Pedahohika. 2009. № 1. S. 178-183. Rezhym dostupu: http://nbuv.gov.ua/UJRN/NZTNPU_ped_2009_1_40

16. Slovnyk ukrainskoi movy: v 11 tt. / AN URSR. Instytut movoznavstva; za red. I. K. Bilodida. K.: Naukova dumka, 1970-1980. T. 9. S. 499.

17. Tekhnolohichni pidkhody do proektuvannia uroku / Pid zah. red. I. I. Zaitseva, H. D. Dovhan, O. Ye. Shmatko [ta in.] // Proektuiemo urok razom. Ch. 1. Urok 4. 2006. S. 17-29

Размещено на Allbest.ru