Реферати галицьких учителів про виховання характеру дітей (1920 р.): джерелознавча дескрипція

Размещено на http://www.allbest.ru

Реферати галицьких учителів про виховання характеру дітей (1920 р.): джерелознавча дескрипція

Микола Галів, доктор педагогічних наук, професор, професор кафедри історії України та правознавства Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

У статті аналізуються і вперше публікуються два рукописні реферати галицьких учителів 1920 р. про виховання характеру учнів. Перший з них має назву “Виховання характеру” (“Ksztalcenie charakteru”), другий - “Дещо про характер. Педагогічна бесіда” (“Nieco o charahterze. Pogadankapedagogiczna”). Методологія дослідження ґрунтується на джерелознавчих методах, зокрема методі внутрішньої критики джерел, а також на вимогах археографії. Досліджено, що два реферати про виховання характеру дітей були написанні вчительками початкових шкіл у Перемишлі (Йоанна Бергес) та Риботичах (Стефанія Лазор) у липні та жовтні 1920р. Вони зберігаються у Центральному державному історичному архіві України, м. Львів (фонд 178 “Крайова шкільна рада”). Зазначені праці готувалися учительками для окружних педагогічних конференцій й містили їхні роздуми про суспільне значення людей з сильною волею і характером, дефініції характеру з акцентом на етичних засадах людини, зміст і методику виховання характеру дітей у школі. Безумовно, на міркування Й. Бергес та С. Лазор позначилися психолого-педагогічні знання, здобуті ними під час навчання в учительських семінаріях (наприклад, посібник з педагогіки Мечислава Барановського), вплив нових педагогічних теорій (ідей вільного виховання, реформаторської педагогіки), а також особистих життєвих обставин і щоденного педагогічного досвіду роботи з дітьми. Саме з огляду на це ми вважаємо зазначені реферати репрезентативними педагогічними джерелами, які дають змогу охарактеризувати педагогічні візії вчителів початкових шкіл Галичини на початку ХХ ст.

Документи публікуються мовою оригіналу (польською) зі збереженням стилю, лексики і граматики авторів, й водночас з урахуванням необхідних археографічних вимог.

Ключові слова: виховання характеру; Галичина; вчителі народних шкіл; педагогічне джерело.Літ. 11.

Mykola Haliv, Doctor of Sciences (Pedagogy), Professor, Professor of the History of Ukraine and Law Department Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University

ESSAYS OF GALICIAN TEACHERS ON THE EDUCATION

OF THE CHILDREN CHARACTER (1920): DESCRIPTION OF THE SOURCES

Two handwritten essays written in 1920 by Galician teachers on education of the children character are analyzed and published for the first time in this article. The first of them is called “Education of character” (“Ksztalcenie charakteru ”), the second - “Something about character. The pedagogical conversation” (“Nieco o charakterze. Pogadanka pedagogiczna”). The research methodology is based on source science methods, in particular the method of internal criticism of sources, as well as on the requirements of archeography. It has been investigated that two essays on the education of children's character were written by primary school teachers in Przemysl (Yoanna Berges) and Rybotychi (Stefania Lazor) in July and October 1920. They are stored in the Central State Historical Archive of Ukraine, Lviv (stock 178 “Regional School Council”). These works were prepared by teachers for district pedagogical conferences and contained their reflections on the social importance of people with a strong will and character, definitions of character with an emphasis on the ethical principles of a person, the content and methods of education of the children character at school. In my opinion, the reasoning of Y. Berges and S. Lazor was influenced by the psychological and pedagogical knowledge they acquired during their studies in teacher seminaries (for example, Mechyslav Baranovsky's manual on pedagogy), new pedagogical theories (ideas of free education, reform pedagogy), and as well as personal life circumstances and daily pedagogical experience working with children. With this in mind, I consider these essays to be representative pedagogical sources that allow us to characterize the pedagogical visions of primary school teachers in Galicia at the beginning of the 20th century.

Documents are published in the original language (Polish) while preserving the style, vocabulary and grammar of the authors, and at the same time taking into account the necessary archeographical requirements.

Keywords: education of the character; Galicia; teachers of primary schools; pedagogical source.

Постановка проблеми. Педагогічне джерелознавство було й залишається динамічною науковою дисципліною з огляду на постійне уведення до наукового обігу нових джерел, передовсім писемних, які проливають світло на різноманітні аспекти історії освіти, шкільництва, педагогічної думки, біографістики. Чимало педагогічних джерел мають особове походження й містять інформацію про погляди авторів на питання навчання, виховання, розвитку людини на різних вікових етапах. Важливими для історико-педагогічної науки є не лише праці науковців-теоретиків, але й педагогів-практиків: учителів, вихователів, наставників, тьюторів тощо. Працюючи з архівними матеріалами, нам вдалося відшукати два реферати галицьких вчителів про виховання характеру дітей у школі, написані у 1920 р. Ці педагогічні джерела, безумовно, потребують аналізу й уведення до наукового вжитку.

Аналіз останніх досліджень. Питання ж педагогічного джерелознавства аналізували О. Адаменко [1], О. Петренко [5], О. Сухомлинська [6], О. Ясько [7] та інші вчені. Історичний розвиток ідей виховання характеру в Україні досліджували О. Вишнев- ський [2], М. Галів [3], Л. Левицька [4] тощо. Відзначимо, що у їхніх працях не згадувалися згадані вище реферати галицьких учителів, а відтак зазначені документи потребують оприлюднення і джерелознавчого аналізу.

Мета статті - проаналізувати та опублікувати реферати галицьких учителів зі шкіл Перемишля і Риботич 1920 р. про виховання характеру учнів.

Виклад основного матеріалу. Аналізовані документи зберігаються в Центральному державному історичному архіві України (м. Львів): ф. 178 “Крайова шкільна рада, м. Львів”. Оп. 1. Спр. 6150 “Реферати вчителів про методику виховання учнів”. У цій справі міститься понад 79 рукописних рефератів на різноманітну тематику: від “завдань народної школи” до “методики навчання письма”. Вони написані учителями народних (початкових) шкіл Перемишльського і Добромильського повітів від липня до грудня 1920 р. У цей час проводилися окружні учительські конференції, тож готуючись до них, учителі писали “елаборати” на педагогічні теми. Відзначимо, у травні-жовтні 1920 р. вирувала радянсько-польська війна, внаслідок якої більша частина Східної Галичини була окупована більшовицькими військами. Попри це, тривало відродження польської держави, діяли місцеві і окружні шкільні ради, працювали школи, а деякі окружні шкільні інспектори проявляли активність у справі підвищення кваліфікації учителів шляхом проведення окружних педагогічних конференцій.

Обидва документи присвячені проблемі формування / виховання характеру дітей. Перший з них має назву “Виховання характеру” (“Ksztalcenie cha- rakteru” [8, 8-9], другий - “Дещо про характер. Педагогічна бесіда” (“Nieco o charakterze. Pogadanka pedagogiczna”) [8, 111-112зв]. На жаль, небагато відомо про авторів зазначених педагогічних джерел. Авторкою реферату “Виховання характеру”, написаного 23 липня 1920 р., була Йоанна Бергес (Joanna Bergesown^) - учителька однієї зі шкіл Перемишля. Оскільки прізвища цієї учительки не зафіксовано в державному шематизмі 1914 р., можемо стверджувати, що вона розпочала педагогічну працю дещо пізніше - у роки Першої світової війни. На жаль, немає імені та прізвища Йоанни Бергес у “Списку вчителів публічних шкіл...”, укладеному Севери- ном Лехнертом і виданому 1924 р. Можливо, на той час вона уже не працювала у школах Перемишльського повіту.

Авторкою другого реферату, датованого 10 жовтня 1920 р., була Стефанія Лазор (Stefanja Lazorow- na), учителька двокласної школи (з навчальним планом чотирирічної школи) у містечку Риботичі Добромильського шкільного округу. Відомо, що С. Лазор працювала в Риботицькій школі напередодні Першої світової війни на посаді надетатової (позаштатної) вчительки. На 1914 р. її колегами були: керівник школи Йозеф Швідрак, вчителька Анеля Боберська, надеатовий вчитель Францішек Твардонь [11, 739]. Стиль і мова реферату С. Лазор дає підстави припускати її українське походження. Відзначимо, що, відповідно до згаданого “Списку вчителів публічних шкіл.” С. Лехнерта, у Риботи- цькій школі уже не зафіксовано учительки з таким прізвищем. Припускаємо, що С. Лазор вийшла заміж й змінила місце праці. Відомо, що на 1924 р. у школі с. Посада Рибна Добромильського повіту працювала Стефанія Возна, учителька-українка греко- католицького віросповідання, яка народилася 1891 р., і педагогічну діяльність почала ще у 1911 р. [10, 9].

Аналізуючи реферат Й. Бергес, зазначимо його дещо загальний і доволі короткий зміст. Авторка передовсім зауважила недостатність людей з характером і вказала на нечіткість наявних визначень поняття “характеру” (вони їй видалися “блідими”). Цікаво, що учителька констатувала відсутність завдань і педагогічних дій, спрямованих на виховання характеру дітей у школі та родині [8, 8]. Відтак Й. Бергес запропонувала власне, доволі примітивне, визначення характеру: “Якщо в характері інтелігентної людини бачимо сталу властивість душі, на підставі якої кожен прояв волі у дії є залежний від незмінних засад, називаємо її людиною з характером” [8, 8]. Авторка, отже, звела номінацію характеру до його визначального прояву, розтлумачивши цю категорію не у психологічному, а в етичному вимірі. Не варто дивуватися такому підходу, адже в тогочасних наукових, і методичних працях часто акцентувалася увага саме на “моральному” концепті характеру. Для прикладу, у посібнику з педагогіки Мечислава Барановського, який використовувався в учительських семінаріях, характер визначався як “сильна воля, яка постійно керується одними й тими ж засадами”, а формування релігійно-морального характеру декларувалося метою виховання [9, 91]. На основі посібника М. Барановського, який до 1914 р. витримав майже десять перевидань, здобували базову педагогічну освіту тисячі галицьких учителів, тож не дивно, що погляди відомого польського педагога визначали й їхні педагогічні візії.

Конкретизуючи питання виховання характеру, Й. Бергес зупинилася лише на одному чинникові - учителеві. “Треба передовсім здобути вчителів з характером” [8, 8зв], - наголосила вона, немов повторюючи відомий вислів Ф. Дістервега. Наступні декілька речень реферату вчительки видаються дещо еклектичними. Й. Бергес декларує, на її думку, головну рису характеру, котру треба, виховати - альтруїзм. Надалі веде мову про педагогічні умови і спільну виховну позицію педагогів щодо виховання характеру дітей, які, повинні діяти “згідно, гармонійно”. Відтак наголошує на необхідності педагогічного нагляду і вивчення вчителями рис дитячого характеру, що найбільш виразно пізнаються під час колективних ігор, забав, мандрівок дітей [8, 8зв]. З реферату Й. Бергес випливає думка про важливість саме виховної, а не лише навчальної (урочної) діяльності учителів, які “самі повинні бути сформованими характерами” [8, 9].

Загалом цей маленький педагогічний реферат навряд чи можна назвати добре продуманою працею. Реферат Й. Бергес - це радше, короткий есей, написаний, мабуть, лише для того, щоб виконати чергову вимогу шкільних властей. Проте і в ньому відбивається певний педагогічний досвід учительки, котра спостерігала за дітьми на уроках і перервах, бачила відмінну поведінку учнів у класному кабінеті та шкільному майданчику. Можливо, Й. Бергес брала участь і в мандрівках з учнями школи, в якій працювала, бо двічі згадала про “wycieczki”.

Реферат С. Лазор більш осмислений, продуманий, структурований, загалом - інтелектуальніший. Дане авторкою визначення характеру також містить етичну, а не психологічну номінацію. На її думку, дефініція характеру полягає у сталому і свідомому способі діяльності. Однак “додатнім характером” треба вважати такий, що забезпечує спрямування людини відповідно до етичних засад [8, 111].

На нашу думку, С. Лазор була під впливом нових педагогічних ідей (реформаторська педагогіка), акцентуючи на складності феномену дитини, підкреслюючи що “дитя є людиною”, маленькою, фізично слабкішою, але людиною. Вона закликала не легковажити будь-якими проявами внутрішнього життя дітей, водночас вказала на вплив біологічних, генетичних чинників, які є основою для формування психічних особливостей людини, вживаючи при цьому народні прислів'я (“Яблуко від яблуні...” та ін.). По суті, С. Лазор заперечила можливості педагогіки - родинного і шкільного виховання - сформувати фундамент для характеру, наголосивши на значимості “природженого і успадкованого елементу”. На успадкованих психічних основах, як вважала С. Лазор, школа може звести лише підвалини характеру, на який більше впливають “найрізноманітніші випадковості” [8, 111--111зв]. реферат виховання характер

Безумовно, такі думки авторки були відображенням тогочасних педагогічних віянь, які підривали віру у всесильність традиційної педагогіки й чинних консервативних педагогічних систем. “Бачимо, що школа є заслаба, аби відповідно до своєї волі і бажання творила характери, а вже найменше вчинити те може через моралії, через педагогічну систему” [8, 111зв], - зазначила авторка. Учителька виступила проти шаблонного виховання, наголошуючи на потребі індивідуального підходу до учнів. При цьому, використавши красномовну метафору про потребу “еластичних наче гума” освітніх інституцій, С. Лазор у дусі ідей вільного виховання зауважила: не молоде покоління повинно підлаштову- ватися до школи, а школа має пристосуватися “до душі” своїх вихованців [8, 111зв].

Проте окреслюючи завдання і технології школи щодо формування підвалин характеру дитини, учителька дещо відійшла від декларування реформаційних тез, а висловила більш консервативні думки. На її думку, школа може причинитися до формування основ характеру, по-перше, через формування чіткої системи знань про навколишній світ, які дадуть змогу дітям без вагань, упевнено оцінювати справи і явища; по-друге, шляхом зміцнення волі, застосовуючи методи нагороди і покарання задля спрямування дітей на правильну дорогу. При цьому авторка не засуджує фізичні покарання, по суті, допускаючи можливість їх використання. “Чи ті нагороди і кари є фізичною, чи моральної натури, ніц то речі не змінює” [8, 112], - заявила С. Лазор. Думка ж авторки про виваженість у використанні похвал і нагород, про їх розумне вживання, не компенсує негативного враження щодо допускання нею фізичних покарань.

Надалі С. Лазор зосереджує увагу лише на одній властивості характеру дитини, яку школа, на її переконання, повинна першочергово розвивати. Йдеться про “ощадливість”, яка “заслуговує з усіх мір на поширення, але з застереженням, що є від неї засади вищі”. Вона коротко зазначає: ощадливість не повинна перейти у скупість, а дітей треба навчити розумному і “шляхетному мистецтву” розпорядження грішми [8, 112]. Припускаємо, що на такому трактуванні першорядних рис характеру позначилися якісь особисті обставини, в яких опинилася авторка на певному етапі свого життя: матеріальна скрута, брак грошей тощо.

Завершуючи реферат, С. Лазор повертається до тези про обмежений потенціал педагогіки і школи у вихованні характеру дітей. “Педагогія щось-нещось для тої справи може зробити; виробити в молоді консеквенцію мислення, сталість дії, розумну і шляхетну поведінку, але мусить визнати врешті й під тим оглядом свої межі” [8, 112зв], - підсумувала учителька Риботицької школи.

Висновки

Отже, два реферати про виховання характеру дітей були написанні вчительками початкових шкіл у Перемишлі (Йоанна Бергес) та Рибо- тичах (Стефанія Лазор) у липні та жовтні 1920 р. Вони зберігаються у Центральному державному історичному архіві України, м. Львів. Зазначені праці готувалися для педагогічних конференцій й містили їхні роздуми про суспільне значення людей з сильною волею і характером, дефініції характеру, зміст і методику його виховання у школі. Безумовно, на міркування Й. Бергес та С. Лазор позначилися пси- холого-педагогічні знання, здобуті ними під час навчання в учительських семінаріях, вплив нових педагогічних теорій (ідей вільного виховання, реформаторської педагогіки), а також особистих життєвих обставин і щоденного педагогічного досвіду роботи з дітьми. Саме з огляду на це ми вважаємо зазначені реферати репрезентативними педагогічними джерелами, які дають змогу охарактеризувати педагогічні візії вчителів початкових шкіл Галичини на початку ХХ ст.

Документи публікуються мовою оригіналу (польською) зі збереженням стилю, лексики і граматики авторів, й водночас з урахуванням необхідних археографічних вимог.

Документ 1

Ksztalcenie charakteru

S3 naczekania powszechne i sluszne, ze mamy ludzi uczonych, wyksztalconych, nawet dobrych obywateli, ale brak ludzi pewnych, hartownych - brak ludzi z cha- rakterem.

A brak im przedewszystkiem dlatego, ze poj?cie “charakteru” jest bl?dne, a praca nad jego wytworze- niem w domu i szkole prawie zadna. Co gorszej - trafia si? cz?sto w domu i szkole, ze objawy charakteru i silnej woli bierze si? upor, krn^brnosc i wszelkiemi silami si? tamie, tworz^c z czlowieka manekina. Jezeli w charak- terze czlowieka inteligentnego widzimy t? stal^ wlasci- wosc duszy, na podstawie ktorej kazdy objaw woli w czynie jest zalezny od niezmiennych zasad nazywamy go czlowiekiem z charakterem. Nie uniesie go temperament, bo ponad niego stawia wyzey rozs^dek, nie uczyni krzywdy drugiemu, bo posiada zdolnosc odczuwania, nie da przyst?pu slabosci, bo jego stala wladz? duszy jest sil^ woli.

Co to znaczy ksztalcic charakter?

Sklada si? na to tyle czynnikow, ze im poswi?cono cale dziela, nam idzie tylko o prac? szkoly nad wyksztal- ceniem charakteru mlodziezy.

Trzeba przedewszystkiem zdobyc nauczycieli z charakterem. Altruizm - chrzescijanska milosc blizniego brzmi pi?knie i wydaje si? takim prostym, a przeciez tak trudno wpoic t? ide? mlode pokolenia. Nauczyciele, czy ich jest trzech czy wi?cej, musz^ w tym kierunku post?powac zgodnie, harmonijnie, jezeli maj3 zblizyc si? do celu. Kazdy najdrobniejszy fakt codzienny, od zwyklego szturchanca danego s^siadowi do zrzucenia ksi^zek, nie powinien ujsc oka nauczyciela. Chlopcy sklonni do psot, skoro im si? przedstawi brzydot? czynu, latwo si? poprawiaj^, jezeli im zwlaszcza nauczyciele przykladem przyswiecaj^. Poza godzinami szkolnemi nic tak nie daje poznac wychowankow z tej strony, jak zabawa na pauzach, a jescze wi?cej na wycieczkah. Dlatego to nauczyciele podziwj mlodziez milujacy ch?tnie wychodz^ z m3 na zabawy i sami si? nieraz dzi- wi^, jak dalece falszywie oceniali ucznia, widz^c go tylko w lawie szkolnej, a jak go poznali na wycieczce.

Rzecz jasna, ze im nauczyciel b?dzie mniej przesta- wal z uczniami, a im wi?cej b?dzie urz?dnikiem od go- dzin wyznaczonych, tem mniejszy b?dzie wplyw jego, a ksztaltowanie charakteru pozostanie mu ziemi^ obc^.

Aby odpowiedziec temu zadaniu wychowawchemu nalezy przedewszystkiem wyksztalcic nauczycieli, ktorzyby swiadomie byli wychowawcami i nauczycie- lami i sami byli wyrobionymi charakterami.

Joanna Bergesown^ Przemysl, dnia 23.VII. 1920 r.

Джерело: ЦДАУЛ. Ф. 178. Оп. 1. Спр. 6150.

Арк. 8-9.

Документ 2

Nieco o charakterze. Pogadanka pedagogiczna.

Co to jest charakter?

Pewny, staly i swiadomy sposob post?powania - to definij charakteru. Dodajmy do tego stanowczosc i konsekwenj w post?powaniu, kienjca si? zawsze wedlug zasad etycznych - oto charakter dodatni. Zt^d mlodziez z charakterem musi byc wolna od chwiejnych z^dz, niestanowczosci w dzialaniu, musi rz^dzic si? ro- zumem, nie zmiennem uczuciem.

Charaktery nawet w wieku najwczesniejszym s3 bardzo odmienne wsrod dziatwy. Nie nalezy lekcewa- zyc najmniej napozor znacz^cych objawow zycia wew- n?trznego dzieci, a raczej traktowac je odpowiednio zawsze i wsz?dzie dla tej waznej racji, ze dzieci? jest “czlowiekiem”, w miniaturze wprawdzie i fizycznie slabszym, ale b^dz co b^dz czlowiekiem. W swiatku jego wr^ [...] te same nami?tnosci, jakie spotykamy w swiecie osob dojrzalych, z t3 jednakze roznic^, ze u dziecka zadna zbawienna reakcja wewn?trzna nie moze rozwojowi ich stance na przeszkodzie i ze wobec tego dusza dziecka wymaga tak samo swego pokarmu z zew- n^trz, jak i cialo.

Wiemy, ze dzieci? rodz^c si?, przynosi z sob3 na swiat pewn^ sklonnosc do cnoty lub wyst?pku, do pr?d- szego lub powolniejszego nabywania wiedzy, do praco- witosci lub prozniactwa, slowem, ten element, ktory wyrokuje o jego przyszlosci.

Wiadom^ tez jest prawda naukowa ukryta w zdaniu, ze jablko pada niedaleko od jabloni i ze pokrzywa won- nych roz nie rodzi, a swiat dzieci?cy jest zawsze mniej lub wi?cej zblizony do kierunku swoich rodzicow.

A wi?c to cos, co tkwi w samem dzieci?ciu, nie da si? zadna pedagogj zast^pic. Szkola moze ten element tlumic, poskramiac, gdy jest szkodliwy, albo go wzmac- niac i rozwijac, gdy jest pozyteczny, a i to zawsze przy koniecznem wspoldzialaniu domu, ale wytworzyc go dziecku - powtarzam - zadna pedagogja nie zdola.

Na tym wi?c przyrodzonym i odziedziczonym ele- mencie moze szkola stawiac zaledwie podwaliny charakteru, bowiem dzieci?, ktore niedosc ze cal^ sum? fizycznych i psychicznych sklonnosci i usposobien odziedziczyla po poprzedniem pokoleniu, rozwijac si? nadto b?dzie pod wplywem nie tylko szkoly, ale naj- roznorodniejszych okolicznosci, i to tak w dodatnim, jak i ujemnym kierunku.

Widzimy wi?c, ze szkola jest za slaba, aby wedlug swej woli i zyczenia wytwarzala charaktery, a juz naj- mniej uczynic to moze przez moraly, przez systemata pedagogiczne. Wiedz^c o tem, ze kazde malenstwo to odr?bn^ indywidualnosc, nie moze szkola bezkarnie podci^gac wszystkiej dziatwy pod jeden i ten sam szab- lon, nie moze zastosowywac jednostajnych metod do ogolu dzieci?cego. Powinna byc ona instytucja elas- tyczna jak guma; nie mlode pokolenie winno si? dostra- jac do niej, lecz ona ma si? przystosowywac do duszy swoich wychowankow.

Jakie podwaliny charakteru dac moze szkola?

Oto moze wyrabiac konsekwencj? w mysleniu przez podanie pewnych, stanowczych wiadomosci o rozmai- tych zjawiskach swiata fizycznego i umyslowego. Uchroni tem mlodziez od wahania si? w wydawaniu s^dow o sprawach i zjawiskach, nie dopusci, aby te same sprawy nazwal uczen raz czarnemi i zaraz potem bia- lymi, a tem samym wykluczy zarzut, ze mlodziez jest bez charakteru. Szkola moze wzmacniac wol?, na ktora ma rozmaite pobudki, a ktore mozna zredukowac do dwoch: nagroda i kara. Czy te nagrody i kary s^ fizycz- nej czy moralnej natury, nic to rzeczy nie zmienia. Temi dwoma pobudkami dziala szkola na dziatwy, chc^c j^ skierowac na jedn^, a odwiesc z drugiej - jej zdaniem - szkodliwej drogi.

Zdarzaja si? natury chwiejne, flegmatyczne, ktorych zadne pobudki nie skloni^ do dzialania bodzcami i peda- gogija nic z niemi nie poradzi. Ale bywaj^ inne, skore do dzialania i takie szkola powinna zach?cac, podtrzy- mac, a nawet wszalki zami^zek charakteru nagradzac, aczkolwiek bardzo ostroznie. Nierozumna, nie w por? uzyta pochwala lub nagroda wytwarzac moze najgorsze charaktery.

Wezmy ten chocby jednostronny tylko przyklad pod uwag?:

Dosc cz?sto uslyszec mozna zdanie: Dziecko tem lepsze, im wi?cej ma oszcz?dnosci. Ale sk^d je bie- rze, na co uzyje? o to mniejsza. Zasada oszcz?dzania - nawiasem mowi^c - zasluguje ze wszechmiar na sze- rzenie, ale z zastrzezeniem, ze s^ od niej zasady wyz- sze. Dzieciak nabrawszy mylnego przekonania, ze pieni^dz jest nieodzownym warunkiem pomyslnosci, zechce praktykowac system oszcz?dnosciawy tam nawet, gdzie niema na czem oszcz?dzac. Zdarzalo si?, ze dzieciak kradl, aby pomnozyc swoj fundusz, ale nie zdarzalo si?, aby oszcz?dzonym groszem przyszedl koledze z pomoc^. Otoz, wyrabjc w mlodziezy cnot? oszcz?dzania, ale oszcz?dzania rozumnego, nalezy i

nauczyc ja szlachetnej sztuki rz^dzenia pieni?dzmi.

Wszystkiego, cobysmy chcieli z dzieci zrobic, nie mozemy, wi?c tez i charakterow dodatnich w dowolnej ilosci wytworzyz nikt nie zdola. Pedagogja cos nie cos dla tej sprawy zrobic moze; a wi?c wyrabiac u mlodziezy konsekwencj? myslenia, stanowczosc dzialania, rozum- ne i szlachetne post?powanie, ale uznac musi w koncu i pod tym wzgl?dem swoje granice.

W Rybotyczach, dnia 10go pazdziernika 1920 r.

Stefania Lazarowna nauczycielka Джерело: ЦДІАУЛ. Ф. 178. Оп. 1.

Спр. 6150. Арк. 111-112зв.

Література

Адаменко О.В. Методологія формування джерельної бази історико-педагогічного дослідження. Педагогічний дискурс. Збірник наукових праць. Хмельницький, 2013. Вип. 15. С. 10-14.

Вишневський О.І. Характер як предмет педагогіки. Рідна школа. 2000. № 1. С. 4-9; № 3. С. 3-10.

Галів М.Д. Проблема формування характеру особистості в історії розвитку української педагогічної думки (60-ті роки ХІХ - 60-ті роки ХХ ст.): монографія. Дрогобич: РВВ ДДПУ ім. І. Франка, 2007. 251 с.

Левицька Л.Я. Етнопедагогічні аспекти виховання характеру в українській педагогіці Галичини (19191939 рр.): монографія. Дрогобич: РВВ ДДПУ ім. І. Франка, 2006. 222 с.

Петренко О.Б. До проблеми класифікації джерельної бази історико-педагогічного дослідження. Педагогічний дискурс. Зб. наук. праць. Хмельницький, 2013. Вип. 15. С. 536-542.

Сухомлинська О.В. Історико-педагогічний процес: нові підходи до загальних проблем. Київ: А.П.Н., 2003. 68 с.

Ясько О.М. Про використання джерел у дослідженнях з історії радянської педагогічної науки. Радянська школа. 1974. № 11. С. 7-12.

Центральний державний історичний архів України, м. Львів. Ф. 178. Оп. 1. Спр. 6150. 259 арк.

Baranowski M. Pedagogika do uzytku seminary nauczy- cielskich i nauczycieli szkol ludowych. Wydanie osme przygo- towal Dr Franciszek Majchrowicz. Lwow: Nakladem ksi?garni G. Seyfartha, 1912. 162 s.

Lehnert S. Spis nauczycieli publicznych szkol pow- szechnych i panstwowych seminaijow nauczycielskich oraz spis szkol w okr?gu szkolnym lwowskim obejmujacym woje- wodztwa lwowskie, stanislawowskie i tarnopolskie. Lwow: Nakl. Wydawnictwa ksiazek szkolnych w Kuratorjum okr?gu szkolnego Lwowskiego, 1924. XXXII, 220 + 160 s.

Szematyzm Krolestwa Galicyi і Lodomeryi z wielkiem ksi?stwem krakowskiem na rok 1914. Lwow: Nakl. Prezydyum c.k. Namiestnictwa, 1914. 1768 s.

References

Adamenko, O.V. (2013). Metodolohiia formuvannia dzherelnoi bazy istoryko-pedahohichnoho doslidzhennia [Methodology of Forming the Source Base of Historical and Pedagogical Research]. The Pedagogical Discourse. Collection of Scientific Papers. Vol. 15. pp. 10-14. [in Ukrainian].

Vyshnevsky, O.I. (2000). Kharakter yak predmet peda- hohiky [Character as a Subject of Pedagogy]. The Native School. No. 1. pp. 4-9; No. 3.; pp. 3-10. [in Ukrainian].

Haliv, M.D. (2007). Problema formuvannia kharakteru osobystosti v istorii rozvytku ukrainskoi pedahohichnoi dumky (60-ti roky XIX - 60-ti roky XX stolittia) [The Problem of Personality Character Formation in the History of the Development of Ukrainian Pedagogical Thought (60s of the 19th - 60s of the 20th century)]. Monograph. Drohobych, 251 p. [in Ukrainian].

Levytska, L.Ya. (2006). Etnopedahohichni aspekty vy- khovannia kharakteru v ukrainskii pedahohitsi Halychyny (1919-1939 rr.) [Ethnopedagogical Aspects of Character Education in Ukrainian Pedagogy of Galicia (1919-1939)]. Monograph. Drohobych, 222 p. [in Ukrainian].

Petrenko, O.B. (2013). Do problemy klasyfikatsii dzhe- relnoi bazy istoryko-pedahohichnoho doslidzhennia [To the Problem of Classification of the Source Base of Historical and Pedagogical Research]. The Pedagogical Discourse. Collection of Scientific Papers. Vol. 15. pp. 536-542. [in Ukrainian].

Sukhomlynska, O.V. (2003). Istoryko-pedahohichnyi protses: novi pidkhody do zahalnykh problem [Historical and Pedagogical Process: New Approaches to Common Problems]. Kyiv, 268 p. [in Ukrainian].

Yasko, O.M. (1974). Pro vykorystannia dzherel u dosli- dzhenniakh z istorii radianskoi pedahohichnoi nauky [About the Use of Sources in Research on the History of Soviet Pedagogical Science]. The Soviet School. No. 11. pp. 7-12. [in Ukrainian].

Tsentralnyi derzhavnyi istorychnyi arkhiv Ukrainy, m. Lviv [Central State Historical Archive of Ukraine, Lviv]. Stoc 178. Description 1. Case 6150. 259 sheets. [in Polish].

Baranowski, M. (1912). Pedagogika do uzytku seminary nauczycielskich i nauczycieli szkol ludowych [Pedagogy for the Use of Teachers' Seminars and Folk School Teachers]. Wydanie osme przygotowal Dr Franciszek Majchrowicz. Lviv, 162 p. [in Polish].

Lehnert, S. (1924). Spis nauczycieli publicznych szkol powszechnych i panstwowych seminarjow nauczycielskich oraz spis szkol w okr^gu szkolnym lwowskim obejmujqcym wojewodztwa lwowskie, stanislawowskie i tarnopolskie [List of Teachers in Public Elementary Schools and State Teacher Training Seminars and a List of Schools in the Lviv School District Covering the Lviv, Stanislawow and Tarnopol Voivo- deships]. Lviv, 220 + 160 p. [in Polish].

Szematyzm Krolestwa Galicyi і Lodomeryi z wielkiem ksi^stwem krakowskiem na rok 1914 [Schematism of the Kingdom of Galicia and Lodomeria with the Grand Duchy of Krakow for 1914]. Lviv, 1768 p. [in Polish].

Размещено на Allbest.ru