Внесок літераторів у підготовку підручників для українських початкових шкіл Закарпаття у 20-30-ті роки ХХ століття: науковий дискурс

Размещено на http://allbest.ru

Мукачівський державний університет

Внесок літераторів у підготовку підручників для українських початкових шкіл Закарпаття у 20-30-ті роки ХХ століття: науковий дискурс

Розман Ірина доктор педагогічних наук, доцент,

професор кафедри англійської філології

та методики викладання іноземних мов

Лемак Оксана здобувач ступеня доктора філософії

м. Мукачево, Україна

Анотація

У статті крізь призму наукового дискурсу висвітлено внесок українських літераторів (письменників, літературних критиків, редакторів) у підготовку навчальної літератури для українських початкових шкіл Закарпаття у 20-30-ті рр. ХХ ст. З'ясовано, що з-поміж літераторів-педагогів кристалізувалося чітке розуміння того, що вагомим засобом створення національної за змістом та європейської за формою навчальної книги має стати художня література. Описано підходи сучасних учених до висвітлення цієї проблеми.

З'ясовано, що менш дослідженим аспектом у науково-педагогічному просторі є шкільна навчальна література, підготовлена літераторами, які належали до русинської та русофільської ідейних течій. Із таких позицій проаналізовано укладені письменниками І. Кизаком «Букварь для народних школ епархіи Пряшевской» (1919, 1921) та Д. Вислоцьким «Карпаторусскій буквар». Продемонстровано, як добір текстів (переважно з творів російських письменників) позначився на ідейній спрямованості цих навчальних книг.

Вступ

Постановка проблеми. Проблема розвитку українського підручникотворення на Закарпатті у 20-30-ті рр. ХХ ст. отримала певне висвітлення у вітчизняній історіографії.

Однак залишаються певні аспекти, які потребують поглибленого вивчення. Цьому сприятиме осмислення ролі і місця українських літераторів у підготовці підручників для початкової школи. Будучи фаховими педагогами і редакторами, талановитими поетами і прозаїками, кваліфікованими мовознавцями, вони спричинилися до розв'язання надважливих для підготовки шкільної навчальної літератури питань, що стосуються правопису та пошуку «балансу» між літературною українською мовою і особливостями мовлення місцевих русинів-українців.

У вітчизняній педагогіці достатньо ґрунтовно розроблені науково - теоретичні та методичні засади підручникотворення (М. Бурда, С. Бричок,О. Жосан, Т. Лукіна, Я. Кодлюк та ін.).

Виклад основного матеріалу дослідження

У процесі вивчення порушеної проблеми акцентуємо на чотирьох аспектах: чинниках, що впливали на розвиток національного підручникотворення в краї та залучення українських літераторів до цього процесу; ролі окремих персоналій літераторів у підготовці шкільної літератури; підходах і особливостях її змістового наповнення; ідейно-виховних проблемам використання художніх текстів. Ці компоненти взаємопов'язані та розглядаються в органічній цілісності.

На такому тлі визрівало розуміння того, що вагомим засобом творення національної за змістом та європейської за формою навчальної книги має стати українська література у своєму жанровому розмаїті. Головними речниками цієї концептуальної установки виступали українські літератори та освітяни краю. Так, розглядаючи літературу як «образ життя народу», А.Волошин підкреслював, що її «найкращі перли» мають стати джерелом морального і родинного виховання та сприяти формуванню в учнів розуміння і любові до «народного духа, народного генія» (Волошин, 1935). Рушійною силою реалізації цієї концептуальної установки виступили українські літератори Закарпаття, які під час укладання підручників для початкової школи майстерно використали не лише власний, а й передусімтворчі надбання відомих українських та зарубіжних письменників і поетів. З-поміж різних категорій педагогічних персоналій вони зробили найвагоміший внесок у підготовку української навчальної книги для початкової школи. Поряд із місцевими діячами (А. Волошин, О. Маркуш, Ю. Ревай, А. Штефан та ін.) до цієї справи спричинилися емігранти з Галичини (В. Бірчак, Марійка Підгірянка, І. Панькевич, В.Пачовський) та Наддніпрянщини (С. Черкасенко). З огляду на обмежені обсяги статті, акцентуємо на підручникотвочій діяльності знакових педагогічних персоналій, яку розглядаємо крізь призму наукового дискурсу.

Чільне місце з-поміж них посідають постаті А. Волошина та О. Маркуша, які підготували найпопулярніші азбуки і читанки для початкової школи. Зважаючи на науковий досвід вивчення їхньої підручникотворчої діяльності (В. Гоммонай, Н. Данилець, М. Кляп, Я. Лукачина, Л. Маляр; Г. Розлуцька, І. Сенько, О. Фізеші), увиразнимо її окремі аспекти в ракурсі досліджуваної проблеми. Насамперед підкреслимо, що в укладених А. Волошиним і О. Маркушем азбуках і читанках яскраво виявився їхній літературний хист як прозаїків і драматургів (таблиця 1).

Таблиця 1

Найбільш популярні азбуки і читанки для початкової школи, укладені українськими педагогами-літераторами

У ракурсі порушеної проблеми заслуговує на увагу розвідка Л. Маляр про виховний потенціал підручників для народної школи А. Волошина. Авторка показала, що в укладених ним азбуках і читанках 1921, 1925 рр. широко представлені поезії Т. Шевченка, І. Франка, Ю. Федьковича, С.Руданського, С. Воробкевича, Б. Грінченка, Л. Глібова, Марко Вовчок, С. Черкасенка, Є. Грибінки, С. Русової, О. Олеся, Б. Лепкого, Олени Пчілки, інших письменників Наддніпрянщини, Галичини, Буковини, Волині.

Науково доцільними є лінгвістичні зауваги дослідниці щодо намагання А. Волошина наблизити мову оригінальних творів до місцевого діалекту. Для цього він змінював назви деяких поезій Т. Шевченка та малозрозумілі для закарпатської молоді слова на відомі їм поняття (Маляр, 2017).Також читанки знайомили із життєвим і творчим шляхом українських класиків.

Погляди Л. Маляр суголосні з міркуваннями і висновками інших дослідників цієї проблеми. Так, С. Сенько уважає, що підхід А. Волошина до добору авторів формував в учнів тверде переконання, що це - представники єдиної русько-української культури. Так, у їхній свідомості утверджувалася ідея української соборності (Сенько, 1998, с. 87-88). Зважаючи на цей науковий досвід вивчення шкільних підручників А. Волошина, звернемо увагу на низку важливих аспектів. Аналіз змісту різних видань азбук і читанок показує чіткий послідовний підхід автора до добору літературних текстів відповідно до вікових особливостей учнів та навчальних завдань. Про це свідчить підхід до використання творів Т. Шевченка в читанках (див. таблиця 1) для 1-го класу, де була вміщена лише поезія «Сирота», для 2 і 3 класів (поезії «Учитеся», «Рано», «Вечер»), для 4 і 5 класів («Бабуся»), для 6 і 7 класів - вірш «Тополя» і низка фрагментів з інших поезій, які наповнювали окрему рубрику «З думок Тараса Шевченка». На тлі такої динаміки зростало соціально-патріотичне звучання поетичного слова Кобзаря. Це виявилося і в розширенні переліку творів інших українських літераторів, а також уміщенні біографічних «уступок» про їхнє життя і творчість, які мали знайомити не лише з життєписом, а й передусім з ідеями найславніших письменників (Волошин, 1935, с. 61). навчальний карпаторусский підручник маркуш

Добір літературних творів увиразнює зміну ідейної спрямованості укладених А. Волошиним шкільних книжок, які, треба визнати, апріорі відповідали установкам і вимогам освітньої політики панівних державних режимів. Це відобразилося в назвах видань, що з'являлися за угорської влади («Азбука угро-руського и церковно-славянского чтенія», 1906, 1908, 1917) (Волошин, 1917) та за чехословацького періоду («Азбука карпато-руського и церковно-славянского чтения, 1921) (Волошин, 1921). Остання мала «гриф», що свідчив про «допущення до уживаня в народних школах з руським учебным языком» та дату і номер відповідного розпорядження Міністерства шкільництва та народної освіти (Волошин, 1921).

Авторство текстів «Азбук», виданих у 1906, 1908, 1917 рр. не зазначалося, за винятком поезій О. Духновича на шкільну і морально- етичну тематику («Іду в школу», «Ігри», «Честь», «Клятва», «Церкви», «Ранкова молитва школяра», «Вечірня молитва школяра», «Пияцтво»), які вміщувалися між оповіданнями на різні теми (Волошин, 1917). Окремі з них були взяті з «Азбуки» Генція. Наприкінці цих видань подавалися тексти, що відображали їх ідейне спрямування. В оповіданні під номером 51 «Отчизна» діти читали (мовою оригіналу): «Отчизна или отечество есть родна земля наша, где жили отцы и деды наши, где родилися и живеме и мысами. Наша отчизна - Угорщина. Ми родилися въУгорщине...» (Волошин, 1917, с. 83). Ці прозові рядки поетизував вірш «Угорщина»: «Наша красна Угорщина, / Любезная отчизна / Заслужила то отънасъ: Храним ю на каждый часъ» (Волошин, 1917, с. 83).

Далі під номером 54 уміщено оповідання «Наша земля», де в абстрактно-споглядальній формі описувалося довкілля селянських дітей: «Коли выйдемте в лете въ день ясный на горбокъ, и пообзераемся навколо себе, та увидемте надъ собою синий сводъ неба... На земле видиме горбы и горы, долины и ровнины... На ровнинахъ суть поля, нивы, луги и посовиска...» (Волошин, 1917, с. 84). Таке поєднання трьох зазначених текстів формувало у свідомості дитини прості і зрозумілі уявлення: довкілля - це Угорщина - моя вітчизна, а моє соціальне оточення і Я є її частиною.

Окремі автори появу в «Азбуці» 1908 р. текстів «Отчизна» та «Угорщина» пов'язують з ухваленням 1907 р. законом, що зумовлював право обіймати посаду вчителя за умов набуття громадянства Угорщини та складання присяги на вірність державі. Однак, зауважмо, що згадані тексти були присутні і в першому виданні читанки 1906 р. Виконувалося замовлення держави на виховання толерантних і вірних до неї громадян. Ідейна тональність азбуки в плані виховання любові до свого народу і регіонального патріотизму змінилася з входження Закарпаття під владу Чехословаччини. Згадані тексти О. Духновича в четвертому виданні «Азбуки» 1921 р. були заміщені віршем «Я Русинъ бывъ, єсмъ буду» («Я родился Русиномъ, / Честный мой родъ не забуду, / Останусь его сыном, / Русин был мой отец, мати, / Русская вся родина.»). За ним - оповідання «Родина» з такими словами: «Ми родилися и жієме на Подкарпатской Руси. Она наша родина. тут родилися отець и мати, тут похоронили дедовь и прадідовь.» (Волошин, 1921). Вони навіюють аналогію з текстом «Отчизна» з «Азбуки» 1917 р. (Волошин, 1917). Окрім А. Волошина, вагомий внесок у підготовку навчальної літератури для українських початкових шкіл Закарпаття міжвоєнної доби зробив талановитий письменник і журналіст О. Маркуш. У вітчизняній педагогічній літературі, зокрема з подачі зарубіжного україніста Р. Магочого, побутують дані, згідно з якими О. Маркуш підготував сам та в співавторстві 23 навчальні книги «на рідній мові» для початкових і горожанських шкіл (Розлуцька, 2005, с. 59). За іншими даними, таких книг було 20. В обох випадках вони потребують уточнення, бо серед виданих О. Маркушем шкільних навчальних книжок були не тільки українські, а й укладений спільно з Ю. Реваєм українсько-угорський термінологічний словник. Також О. Маркуш брав участь у підготовці підручників для румунських шкіл (Маркуш, 1991, с. 8-9).

Окремо відзначмо підготовлений О. Маркушем буквар «Зорниця», що мав кілька видань (1925, 1926, 1930). Він досліджувався вченими- педагогами (Н. Данилець, Г. Розлуцька) та мовознавцями (Я. Лукачина), але потребує деякого поглибленого осмислення в контексті порушеної проблеми. Поряд із призначеними для читання прозовими і віршованими творами Б. Лепкого («Родный край») та С. Воробкевича («Веснянка», «Мы русини»), основне місце в «Зорниці» посідають твори без зазначення авторства(«Воробчик», «Котик, «Хлопчик», «Сон», «Що не знав Осип» та ін.). Зважаючи натекстологічно-порівняльний аналіз з прозовими творами О. Маркуша, можемо припустити, що він сам писав оповідання для своїх читанок.

Буквар «Зорниця» слугує яскравим прикладом того, що завдяки високому рівню мовознавчої та літературознавчої підготовки укладені літераторами-педагогами букварі вирізняються оптимально-доцільною структурою та високим науково-методичним рівнем. Перше видання букваря О. Маркуша мало 128 сторінок. Близько 44% від загального обсягу припадало на азбуку, що складалася з 34 літер алфавіту. Вони близькі до сучасної абетки, за винятком дещо зміненого порядку розташування літер, відсутності «ї» та наявності «ы» і «Э». Поряд з нею подавалася церковнослов'янська азбука, далі - тексти для читання, а насамкінець - молитви (Маркуш, 1925). Написаний українською літературною мовою буквар містив слова, вирази, речення, що відображали колорит її місцевих форм (говорів). Менш відомими і дослідженими в українському науково-педагогічному просторі залишаються видання літераторів, які належали до поширених на Закарпатті за досліджуваного періоду русинської та русофільської течій. Вони також активно використовувалися в початкових школах, але за своєю ідейною спрямованість відрізнялися від означених вище підручників, що також досягалося відповідним добором авторів і художніх текстів.

Таким яскравим прикладом слугує знаний літератор і церковний діяч Іван Кизак, який, будучи прихильником русинської течії, у відповідному дусі підготував «Букварь для народних школ епархіи Пряшевской» (1919, 1921), а також методичні рекомендації до нього - «Руководство к фономимическому букварю» (1920). Схвалений Міністерством шкільництва та народної освіти до використання «Букварь» традиційно складався з трьох основних частин: азбучної (с. 3-48); текстів для читання («Управжненіе в чтеніи», с. 49-82); молитви (с. 83-86) (Кизакъ, 1921). Окремі науковці вказують, що книга написана «русинською мовою» (говором. - Авт.), хоча насправді вона більшою мірою відповідає стандартам тогочасної російської мови.

Тексти для читання подавалися без зазначення авторства, хоча з-поміж них проглядаються уривки відомих творів Л. Толстого, І. Крилова, інших російських письменників. Лише байка «Мавпа і окуляри» («Мартышка и очки») позначалася авторством [І.] Крилова (Кизакъ, 1921, с. 80). Так само і текст пісні «Пмнъ народный» («Я Русин был, єсмь, и буду»), який можна вважати ідейною квінтесенцією підручника, автор умістив без зазначення прізвища О. Духновича (Кизакъ, 1921, с. 58). Прикметно, що в рецензії на друге видання цього підручника С. Бочек, шкільний інспектор Підкарпатської Русі, указував на доцільність розширення «географії»уміщених у «Букварі» художніх творів. Уміле і доцільне використання цього важливого засобу пізнання і виховання, на його думку, мало сприяти найкращому розумінню учнями особливостей укладу життя населення не лише рідного краю, й усього світу (С. Б., 1922). Маловідомим в українській історико-педагогічній науці залишається і «Карпаторусскій буквар» знаного письменника, перекладача, журналіста та громадсько-культурного діяча Лемківщини Д. Вислоцького. Цей буквар чи не найкоротший за обсягом (63 с.), його частина для читання вигідно відрізняється логічною структурою: підрозділи «Моиродны» (батько, мати, дід, баба тощо); «Наши кормильцы»; «Годъ» [пори року]; «Сказки»; «Басни»; «Стихотворенія»; «Карпатіьі» та ін.

В історіографії Д. Вислоцького відносять до прихильників русофільства, яке в змісті «Букваря», заважаючи на його назву і текстовий матеріал, сполучалося з русинством. Така ідейна спрямованість проглядається у вживанні «двох с» та властивих для російської мови понять «Родина», а не «Вітчизна», як у А. Волошина, тощо. Автор відкрито не говорить про спорідненість русинів-українців з українським народом або з росіянами, але на догоду панівному політичному режиму чітко експонує думку про їхню спорідненість з «чехословаками». Така логіка відстежується в оповіданнях «Карпаты» («Мы живемо въ горах Карпатахъ... Карпаторусскій народъ делится на лемковъ..., бойковъ... и гуцуловъ... нашому народу не дали руской школы. Тепер у вас, дети, есть русска школа, потому учитесь!»); «Наше соедіненіе» («Наш карпаторусскій народ жил долги веки в мадярськой неволе. Пришла велика, светова война и мы освободилися. Яко свободны мы присоединилися к Чехословацкой республике, подъ именем Пордкарпатска Русь. Чехоловак и родны намъ по языку... они славяне и мы славяне.»; «Т. Г. Масарикъ» («Онъ понималъ, что только наука можете помочь бедному народу.») та вірші «Родина» («Наймилейша родна хата / Родина свята мене / в каждомъ вижу свого брата /дорогой мне Родине») (Вислоцкій, 1922, с. 49-52).

Висновки і перспективи подальших розвідок

Літератори-педагоги зробили вагомий внесок у підготовку підручників для української початкової школи на Закарпатті у 20-30-х рр. ХХ ст. Хоча ця проблема вже була предметом досліджень вітчизняних науковців, залишилося чимало аспектів, які потребують поглибленого осмислення, подекуди уточнення. З'ясовано, що, крім загальних суспільних та освітніх чинників, помітний вплив на змістове наповнення азбук і читанок для початкової школи справляли ідейні орієнтації літераторів. Це виразно виявилося вдоборі авторів і творів: діячі проукраїнської орієнтації (А. Волошин та О. Маркуш) уміщували тексти відомих українських письменників і поетів Наддніпрянщини, Галичини, Буковини, що формувало уявлення про єдність загальнонаціонального культурного процесу; укладачі русинської та русофільської орієнтацій (І. Кизак та Д. Вислоцький) віддавали перевагу творам російських письменників та добирали тексти, які стверджували ідею етнокультурної окремішності русинів-українців Закарпаття. Загалом можемо стверджувати, що дібрані для азбук і читанок художні тексти як складник навчального матеріалу відповідали віковим і психофізіологічним особливостям учнів початкової школи та істотно впливали на формування їхніх загальнонаукових і предметних знань, умінь, навичок, системне мислення, ціннісні орієнтації.

Вислоцкій, І. (1922). Карпаторусскій букварь. Типография «Школьной помощи»: Ужгород, 63 с.

Волошин, А. (1917). Азбука угро-руського и церковно-славянского чтенія. Второе изданіе. Сopyright, 92 с.

Волошин, А. (1921). Азбука карпато-руського и церковно-славянского чтенія. Червертое изданіе. Унгваръ: Уніо, 104 с.

Волошин, А. (1935). Методика народно-шкільного навчання (на правах рукопису). Ужгород, 113 с.

Кизакъ, І. (1921). Букварь для народныхъ школъ епархіи Пряшевской. Изданіе Чехослоцкой графической Уніи, Прага - Пряшевъ, 1921, 119 с.

Маляр, Н. (2017). Виховний потенціал підручників для народної школи Августина Волошина. Науковий вісник Ужгородського університету: «Педагогіка, соціальна робота». Вип. 2, cc. 157-160.

Маркуш, О. (1991). Гомін Тиси. Оповідання та повісті. Київ: Дніпро, 205 с.

Маркуш, А. (1925). Зорниця. Перша книжочка до читаня для руських детей. Ужгород: Книгопечатня «Свобода», 128 с.

С. Б., [Сверин Бочек]. (1922). Гражданинъ, его права и повинности. Учитель. Прага. Ч. 9, с. 125.

Розлуцька, Г. (2005). Зміст шкільних підручників як фактор полікультурного виховання молодших школярів у Закарпатті (1919-1939 рр.): монографія. Дрогобич: Коло, 282 с.

Сенько, І. (1998). Августин Волошин - автор і упорядник підручників, Земля з іменем.Краєзнавчі студії. Ужгород, сс. 83-88, 111-114.

Vyslotskii, I. (1922). Karpatorusskii bukvar [Carpathian-Russian Primer]. Typohrafyia “Shkolnoi pomoshchi”: Uzhhorod, 63 s. (in old Russian)

Voloshyn, A. (1917). Azbuka uhro-ruskogo i tserkovno-slavianskogo chteniia [Alphabet of the Ugrian-Russian and Church Slavonic Reading]. Vtoroe izdanie. Copyright, 92 s. (in old Russian)

Voloshyn, A. (1921). Azbuka karpato-ruskogo i tserkovno-slavianskogo chteniia [Alphabet of the Carpathian-Russian and Church Slavonic Reading]. Chervertoe izdanie. Unhvarb: Unio, 104 s. (in old Russian)

Voloshyn, A. (1935). Metodyka narodno-shkilnoho navchannia (napravakh rukopysu) [Methods of Public School Education: on the Rights of Manuscript]. Uzhhorod, 113 s. (in Ukrainian)

Kyzak, I. (1921). Bukvar dlia narodnyk.Нъ shkol eparkhiy Priashevskoi [Primer for Public Schools of the Pryashevskaya diocese]. Izdanie Chekhoslotskoi graficheskoi Uniy, Praha - Priashev, 1921, 119 s. (in old Russian)

Maliar, N. (2017). Vykhovnyi potentsial pidruchnykiv dlia narodnoi shkoly Avhustyna Voloshyna [The Educational Potential of Textbooks for the Public School of Augustyn Voloshyn]. Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho universytetu: “Pedahohika, sotsialna robota”. Vyp. 2, ss. 157-160. (in Ukrainian)

Markush, O. (1991). Homin Tysy. Opovidannia ta povisti [Hum of Tysa. Stories and Fairy-tales]. Kyiv: Dnipro, 205 s. (in Ukrainian)

Markush, A. (1925). Zornytsia. Persha knyzhochka do chytania dlia ruskykh detei [Zornitsa. The First Reading Book for Russian Children]. Uzhgorod: Knihopechatnia “Svoboda”, 128 s.

S. B., [Sveryn Bochek]. (1922). Hrazhdanin, ego prava i povinnosti [A Citizen, his Rights and Duties.]. Uchitel. Praga. Ch. 9, ss. 125. (in old Russian) Rozlutska, H. (2005). Zmist shkilnykh pidruchnykiv yak faktor polikulturnoho vykhovannia molodshykh shkoliariv u Zakarpatti (1919-1939 rr.): monohrafiia [The Content of School Textbooks as a Factor in the Multicultural Education of Primary School Schoolchildren in Transcarpathia (1919-1939): monograph]. Drohobych: Kolo, 282 s. (in Ukrainian)

Senko, I. (1998). Avhustyn Voloshyn - avtor i uporiadnyk pidruchnykiv, Zemlia z imenem [Augustyn Voloshyn - the Author and Editor of the Textbooks. Land with a Name.]. Kraieznavchi studii. Uzhhorod, ss. 83-88, 111-114. (in Ukrainian)

Abstract

The contribution of writers to the preparation of textbooks for Ukrainian primary schools in Transcarpathia in the 20-30-s of the 20^th century: scientific discourse

Iryna Rozman

Doctor of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Professor at the Department of English Philology and Methods of Teaching Foreign Languages, Mukachevo State University, Mukachevo, Ukraine

Keywords: Ukrainian writers-pedagogues, Transcarpathia, school educational literature, primary school, pedagogical discourse.

Размещено на Allbest.ru