Основні підходи до аналізу механізмів державного управління екологічною освітою в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Основні підходи до аналізу механізмів державного управління екологічною освітою в Україні

І.В. Соколова

доктор педагогічних наук, професор, професор кафедри вищої освіти, управління охороною здоров'я Донецького національного медичного університету

Т.В. Вовк

https://orcid.org/0000-0002-0946-8473 старший викладач кафедри галузевого менеджменту Маріупольського державного університету

На сучасному етапі розвитку суспільства, в період економічних реформ і бурхливого індустріального розвитку, освіта і екологічна освіта є основним фундаментом людського розвитку. Якщо фундамент міцний, то майбутнє нації має перспективи, бо саме освіта плекає інтелектуальний та духовний потенціал країни, встановлює нову систему цінностей, відповідає запитам населення щодо змін у світосприйнятті складних процесів зміни довкілля.

Сфера освіти як частина структури соціуму підлягає управлінню. Її можна розглядати як завдання соціального управління, оскільки освіта є сферою нематеріального виробництва. З цього підходу звертаємо увагу на роботи і монографічні праці які наголошували на важливості питань екологічної освіти, які потрібно підносить до рівня найбільш принципових державних завдань, що вимагає здійснення ефективного державного управління.

Проблеми механізмів державного управління у сфері екологічної освіти подаються, як жорстка взаємозалежність між окремими компонентами освітніх стратегій: ідея - парадигма - концепція - доктрина - програма (проект) - механізм реалізації (система ресурсного забезпечення). Це означає, що парадигмальні зміни в осмисленні сутності екологічної освіти диктуються виключно сучасними соціальними практиками, які пов'язані з інноваційними процесами, коли ідеї про «всемогутність виховання» трансформуються в концепції та механізми реалізації «суспільства знань».

Сучасна екологічна освіта є складовою національної системи освіти, яка функціонує на підставі чинного законодавства про освіту та Національної стратегії розвитку освіти України на період до 2021 року, схваленої Указом Президента. Характерною рисою сучасної екологічної освіти є її спрямованість на гармонізацію взаємодії суспільства і природи, розв'язання екологічних проблем та сталий розвиток суспільства.

Ключові слова: механізми державного управління, освіта, екологічна освіта, суспільні знання, стратегія, розвиток.

Sokolova I.V., Vovk T.V. Main approaches to the analysis of mechanisms of the state management of environmental education in Ukraine

At the current stage of social development, in the period of economic reforms and rapid industrial development, education and environmental education are the main foundation of human development. If the foundation is strong, then the future of the nation has prospects, because it is education that nurtures the intellectual and spiritual potential of the country, establishes a new system of values, meets the demands of the population regarding changes in the world perception of complex processes of environmental change.

The sphere of education as part of the structure of society is subject to management. It can be considered as a task of social management, since education is a sphere of non-material production. From this approach, we pay attention to the works and monographic works that emphasized the importance of environmental education issues, which must be raised to the level of the most funda-mental state tasks, which require the implementation of effective state management.

Problems of state management mechanisms in the field of environmental education are presented as a strict interdependence between individual components of educational strategies: idea - paradigm - concept - doctrine - program (project) - implementation mechanism (resource provision system). This means that paradigmatic changes in the understanding of the essence of environmental education are dictated exclusively by modern social practices, which are associated with innovative processes, when ideas about the “omnipotence of education” are transformed into concepts and mechanisms for the implementation of the “knowledge society”.

Modern environmental education is a component of the national education system, which func-tions on the basis of the current legislation on education and the National Strategy for the Devel-opment of Education of Ukraine for the period until 2021, approved by the Presidential Decree. A characteristic feature of modern environmental education is its focus on harmonizing the interaction of society and nature, solving environmental problems and sustainable development of society.

Key words: state management mechanisms, education, environmental education, social knowl-edge, strategy, development.

Постановка проблеми

українська школа екологічна освіта

Однією з цих головних цілей держави є якісна освіта. Саме виважений підхід до освіти, починаючи з дошкільного рівня й упродовж всього життя людини, має бути тим важелем, що формує баланс між задоволенням сучасних потреб людства і захистом інтересів майбутніх поколінь. Проте, це довгий і не легкий шлях, який кожна держава проходить по-своєму.

Розглядаючи екологічну освіту як одну з компонентів сучасної базової освіти, слід зазначити, що вона є нагальною потребою часу, як у міжнародному вимірі, так в кожній окремі державі, де Україна не є виключенням. Ще у XX столітті було сформовано 17 пріоритетних цілей розвитку держав світу, які формують певні взаємовідношення між різними механізмами державного управління виводячи їх у нові площини дії [1].

Нові цілі унікальні тим, що закликають до дій всі країни. У цілях визнається, що подолання бідності повинно реалізовуватися спільно зі стратегіями, що сприяють економічному зростанню і задовольняють ряд соціальних потреб, включаючи освіту, охорону здоров'я, соціальний захист, а також можливості працевлаштування, боротьбу з кліматичними змінами та захист навколишнього середовища [1; 2].

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Загальний підхід до освіти в Україні розподіляє її на рівні: дошкільний, загальносередній, професійно-технічний та вищій [4]. Згідно з чинним законодавством кожний рівень має відповідні підходи до формування екологічної освіти, але, найбільшої уваги потребує загальна середня освіта, через те, що саме там розпочинається поглиблене формування екологічних компетенцій людини.

Екологічна освіта є рушієм суспільного життя, а її виконавцем є населення держави. Мета екологічної освіти України сформована у Національній доповіді про реалізацію національної екологічної політики яка наголошує на забезпечені всеосяжною і справедливою якісною освітою та заохоченням до можливостей навчання впродовж усього життя [3].

Після прийняття нового Закону України (ЗУ) «Про освіту» від 05.09.2017 (зі змінами) розпочалося реформування системи загальної середньої освіти [2]. В ЗУ «Про освіту» та Концептуальних засадах реформування середньої освіти (від 17.08.2016 р.) [3] закріплені певні компетенції, що повинні сформуватися у дитини - вільне володіння державною мовою; здатність спілкуватися рідною (у разі відмінності від державної) та іноземними мовами; математична компетентність; компетентності у галузі природничих наук, техніки та технологій; інноваційність; екологічна компетентність; інформаційно-комунікаційна компетентність; навчання впродовж життя; громадянські та соціальні компетентності, пов'язані з ідеями демократії, справедливості, рівності, прав людини, добробуту та здорового способу життя, з усвідомленням рівних прав і можливостей; культурна компетентність; підприємливість та фінансова грамотність [4; 5].

Таким чином, 4 ціль Сталого розвитку - якісна освіта, знайшла своє відображення у законодавчій площині шкільної освіти. Проте, саме там виникають деякі суперечки між науковцями та практиками щодо розвитку екологічної освіти та формування її компетенцій у людини.

Формулювання мети дослідження. Проаналізувати основні підходи до формування механізмів державного управління екологічною освітою на рівні загальної середньої освіти.

Викладення основного матеріалу дослідження

Реформування системи загальної середньої освіти України в контексті реалізації положень Нової української школи (НУШ) зумовлене як новими соціально-економічними, політичними, соціальними та культурними викликами, так і обраним країною курсом європейської інтеграції. Кращі практики організації шкільної освіти, що склалися в європейських країнах, можуть стати орієнтиром розвитку українського суспільства, що розвивається в площині демократичних принципів, орієнтації на ринкові відносини, професійну конкуренцію, забезпечення випускникам можливості здійснювати професійну кар'єру на засадах соціальної справедливості, відповідальності, загальнолюдських цінностей [5].

Відповідно до концепції НУШ, ідеологія змін в освіті була закладена у п'ять тем - педагогіка партнерства, готовність до інновацій, нові стандарти й результати навчання, автономія школи та вчителя. Але, з'ясувалось, що серед великої кількості позитивних відгуків, є пропозиції щодо зміни деяких підходів до механізмів державного управління освітою, де на перший план виходить видозміна механізмів управління екологічною освітою на базі загальної середньої освіти.

За експертними оцінками науковців, громади, практиками та інших найбільш успішними та затребуваними на ринку праці стануть фахівці, які вміють навчатися впродовж життя, критично мислити, досягати поставлених цілей, працювати в команді й володіти іншими сучасними вміннями. Але українська школа не готує до цього [6].

Водночас дослідники звертають увагу на певні труднощі, які виникають у процесі обізнаності людини екологічними знаннями, які розпочинаються на рівні дошкільної освіти. З одного боку, в багатьох випадках на рівні дошкільної освіти дитині не надають екологічних знань, на рівні шкільної освіти український школяр здобуває застарілі знання з екології, які є обривчас- тими, не системними та не відповідають вимогам вищої школи. З іншого, керівники освіти не вважають за потрібним приділяти належну увагу досягненням у теоретичних екологічних напрацюваннях освіти та формуванню певних екологічних компетенцій людини продовж життя. Всі ці негативні тенденції полягають у несистематизованих механізмах державного управління екологічною освітою.

Для визначення проблемних напрямків, блоків, важелів, інструментів в механізмах державного управління в загальній середній освіті, необхідно розглянути та систематизувати наявну джерельну базу. Теоретичний аналіз дозволив викласти механізми державного управління за рівнями, складом та видом що наведено у таблиці 1.

Таблиця 1

Загальна класифікація механізмів державного управління екологічною освітою