Патріотизм як філософська категорія: філософія кави

Методи дослідження / Research methods

У дослідженні було використано загальнонаукові принципи щодо уточнення поняття «патріотизм». У процесі дослідження використовувалися загальнонаукові та спеціальні методи, основними з яких є: методи аналізу та синтезу, порівняльний, термінологічний аналіз, узагальнення. Завдяки зазначеним методам нами було проаналізовано та обґрунтовано філософські аспекти сутності поняття «патріотизм».

Результати дослідження / Results of the research

Традиційним для розгляду філософських питань на заняттях гуртка «Філософія кави» ретроспективний аналіз поставленої проблеми. Початок ХХІ століття для України був пов'язаний із низкою проблем: політична і економічна кризи, гібридна війна з Росією, що переросла у повномасштабну агресію та ін. Такий перебіг подій зумовив необхідність переоцінки ряду суспільних цінностей, сприяв консолідації українського суспільства і зумовив усвідомлення народом України себе як діючої сили, актора світового рівня. Зазначимо, що побудова і розвиток держави як цивілізованого члена світового співтовариства неможлива без патріотичного виховання її громадян. Тому на сучасному етапі в Україні патріотичне виховання розглядається як один з найважливіших компонентів політичної соціалізації.

Історія патріотичного виховання в Україні нараховує не одне сторіччя й у різні періоди мало різну специфіку. При цьому коріння його залишалося незмінним і традиційно було обумовлене боротьбою й боями із зовнішніми ворогами. Саме боротьба за незалежність дозволила справді розкритися патріотичному потенціалу українського народу. Жваву дискусію курсантів викликало, як виявилось, не таке вже й просте питання: в що ж саме вважати патріотизмом? Так у своєму дослідженні «Неперервна професійна підготовка майбутніх судноводіїв у вищих морських навчальних закладах: теорія і практика» [1] О. Даниленко відзначає, що до моральних ціннісних орієнтацій відносяться поняття про честь, гідність, традиції, справедливість, чесність, порядність, вірність, поняття про добро, благо, любов, патріотизм. Визначаючи мету національно-патріотичного виховання, слід зазначити, що воно спрямоване на формування в молоді національної свідомості, почуття любові до України, пошани до видатних українських політичних та історичних діячів і ключових подій української історії, готовності до сумлінного виконання громадянських і конституційних обов'язків, зокрема захисту рідної Батьківщини. Патріотичне виховання включає в себе соціально-політичні, організаційні, цільові, функціональні та інші аспекти. Головною його складовою є формування в молоді пошани та любові до рідної країни, до її символів, що здійснюється, в першу чергу, родиною, найближчим соціальним оточенням, навчальними закладами через передавання певних культурних зразків, традицій, звичаїв, вірувань тощо. Зазначимо, що й органи державної влади різних рівнів приділяють значну увагу патріотичному вихованню молоді, спрямованому в першу чергу на формування готовності до захисту Вітчизни, поваги до вітчизняного законодавства та засад демократичної, правової держави, поваги до української історії, культурної спадщини країни [2, с. 287].

За своєю сутністю категорія «патріотизм» походить (від гр. paths - батьківщина) і означає любов до батьківщини, почуття відповідальності за її долю, готовність і здатність служити її інтересам. Любов до Батьківщини, повага доісторії, культури, до традицій, звичаїв свого народу об'єднує людей в прагненні розвивати свою країну на всіх напрямках, сприяти становленню й утвердженню української держави. У різні періоди еволюції людської цивілізації патріотизм проявляється в різних країнах у найрізноманітніших формах і на різних рівнях: егопатріотизм, мікропатріотизм, мезопатріотизм, макропатріотизм, метапатріотизм та мегапатріотизм [3]. За своєю природою патріотизм - це почуття, спрямоване на захист, йому не властивий агресивний характер. Націоналізм невіддільний від таких категорій, як сила, влада. Він узаконює застосування сили для того, щоб утримати єдність нації, або ж для зовнішньої експансії, пов'язаний з агресією [4, с. 156]. Поняття патріотизму достатньо об'ємне і не зводиться до одного лише почуття обов'язку перед Батьківщиною. Патріотизм - одна зі складових морального і культурного виховання, що входить у процес формування почуттів, поглядів, переконань, світогляду Патріотизм визначає якості людини і мобілізує її на пралю та подвиг в ім'я народу, могутності своєї держави, на збереження народного надбання. Патріотизм зміцнює такі якості особистості як почуття обов'язку і відповідальності перед народом і державою, нетерпимість до всього негативного, непримиренність до несправедливості [5].

Звертаючись до минулого нашої країни, курсанти відзначили, що патріотизм в нашій країні сягає ще часів Київської Русі. Так Володимир Мономах викладає систему світогляду, у центрі якої знаходиться духовний світ людини. Головною ідеєю патріотичного відношення до Батьківщини є заклик до князів помиритися для об'єднання землі Руської. У пізніші часи значний внесок до формування патріотизму було зроблено під час козацької доби. Найбільш ґрунтовно патріотизм козаків відтворено у працях Г. Сковороди, Д. Яворницького та М. Костомарова.

Це був час військових досягнень. З початку XVI століття відбулись великі морські походи. Запорожці здобували славу і військову здобич та визволяли з полону своїх побратимів під Кафою, Стамбулом, Синопом, Трабзоном, Кілією, Варною тощо. Починаючи з 1606 року, у морських походах стало широко відоме ім'я Петра Сагайдачного. Фактично під його командою козацькі чайки декілька десятиліть майже повністю контролювали акваторію Чорного моря [6].

Найбільш емоціональну реакцію, за зрозумілих причин, викликало обговорення курсантами питань пов'язаних із патріотичними проявами в українському суспільстві подій 2013-2023 років. Погоджуючись із думкою В. Бондар та К. Якуніної [7], курсанти зробили висновок, що український приклад в цьому контексті є доволі наочним, адже українські реалії гостро ставлять питання про роль і місце патріотизму в суспільстві. Одним із найвизначніших проявів масштабні зміни в людській свідомості, що відбулися в України стала Революція Гідності, що спричинила політичні та суспільні зміни з 30 листопада 2013 р. Важливим для формування патріотизму є особисті приклади реальних людей, їх вчинки дії. Так на заняттях курсантського гуртка «Філософія кави» обговорювали вчинок курсантів Інституту Військово-Морських сил ім. Нахімова. 21 березня 2014 року, під час окупації півострова Крим Росією, вони відмовилися мовчки спостерігати за підняттям російського прапора і заспівали Гімн України.

Необхідно вказати, що питання розвитку патріотизму у Дунайському інституті Національного університету «Одеська морська академія» виходить далеко за межі діяльності наукового курсантського гуртка «Філософія кави». Аналіз історико-філософського аспекту патріотизму у виховній роботі з молоддю дає підставу розглядати його як суспільно-історичне явище, обумовлене соціально-політичними, економічними характеристиками конкретного суспільства і наявністю «природних» основ, що відображають прихильність людини до рідної землі. Ключовим поняттям в даному випадку є Батьківщина, а також відповідні складові даного явища.

Сучасна українська філософія освіти, філософія виховання та педагогіка працюють над побудовою цілісної системи патріотичного виховання, спрямованого на формування ініціативної; відповідальної, духовно багатої особистості з почуттям власної гідності, любові до Батьківщини, розвинутою творчою активністю та критичним мисленням.

Таким чином поняття виховання патріотизму носить трансдисциплінарний характер, та має реалізовуватись під час вивчення всього спектру навчальних дисциплін. Зазначимо, що в умовах ситуації, що склалась у 2014 р. на державному рівні було прийнято рішення розробити та впровадити стратегію національного патріотичного виховання, яка реалізувалась у «Концепції національно-патріотичного виховання дітей та молоді» та «Стратегії національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 20162020 рр.». Варто звернути увагу, що незважаючи на прагнення відійти від суспільно-політичних традицій попередніх років, автори цих документів в основу своїх робіт закладають саме національний елемент, як підсилення патріотизму, однак він же може спровокувати і негативні наслідки, адже Україна - багатонаціональна держава, і права її громадян різних націй захищені Конституцією [8]. національний самосвідомість патріотизм

Розуміючи важливість національно-патріотичного виховання, особливо у сучасних реаліях, Міністерство освіти і науки затвердило Заходи щодо реалізації Концепції національно-патріотичного виховання в системі освіти України до 202S року. Серед основних складових національно-патріотичного виховання в концепції виокремлено громадянсько-патріотичне, духовно-моральне, військово-патріотичне та екологічне виховання.

Метою національно-патріотичного вихованим визначено становлення самодостатнього громадянина-патріота України, гуманіста і демократа, готового до виконання громадянських і конституційних обов'язків, до успадкування духовних і культурних надбань українського народу, досягнення високої культури взаємин, формування активної громадянської позиції, утвердження національної ідентичності громадян па основі духовно-моральних цінностей Українського народу, національної самобутності [9].

Формування та розвиток патріотизму відбувається як процес об'єктивного або ілюзорного усвідомлення. соціального, політичного й культурного середовища, свого місця в суспільстві, суспільної значущості власної діяльності. її напрямів і цілей. Патріотизм формується як результат пізнавальної діяльності індивіда, соціального суб'єкта. Пізнання соціально-історичного середовища відбувається як усвідомлення безпосередніх умов життєдіяльності людей. їхніх потреб у повсякденному житті. Патріотизм формується на рівні емпіричної свідомості та функціонує у вигляді частини суспільної психології. Надалі відбувається його формування на рівні теоретичної свідомості як концепції розвитку суспільства [10, с. 13]. Повертаючись до розгляду поняття патріотизм на заняттях гуртка «Філософія кави» Дунайського інституту Національного університету «Одеська морська академія» відзначимо, що на думку курсантів, закономірною реакцією на сучасні події стала консолідація українського суспільства. А одним із головних чинників, здатних консолідувати українське суспільство, виявився патріотизм.

Патріотизм є особливою духовною цінністю, оскільки він виступає гарантом єднання, гармонізації сучасного українського суспільства, збереження його самобутності і культурної своєрідності в полігамному людському співтоваристві. Дійшовши висновку, що ядром патріотизму, його основною складовою є любов до малої й великої Батьківщини, він проявляється у вірі й безкорисливій любові до Батьківщини, готовності до самовідданої праці заради її процвітання, здатності до самопожертви при захисті її інтересів від загроз й спроможна консолідувати суспільство.

Сутність патріотизму розкривається не тільки у пізнанні його в русі від об'єкта до свідомості, а й у з'ясуванні місця суб'єкта в соціальній системі. Патріотичні почуття та ідеї суб'єктів є формою об'єднання і зв'язку особистих інтересів з суспільними за умови переважання останніх[10, с. 14]. У той же час патріотизм є складовою моральних норм, цінностей людини і в цьому відношенні характеризується як один зі структуроутворюючих елементів особистості.

Висновки та перспективи подальших досліджень / Conclusions and prospects for further research

Як засвідчив проведений курсантами історико-філософський аналіз, єдиного підходу до визначення сутності патріотизму немає. Більше того, доволі хибним є однобічний підхід до інтерпретації цього явища як суб'єктивного чи об'єктивного, індивідуального чи загального, соціального. За таких умов достовірніше використовувати інтерсуб'єктивний підхід позитивної науки та феноменології, за яким сутність і функціональність патріотизму визначається єдністю множинного та одиничного, соціального та індивідуального - більше того, індивідуального в загальному, та зовнішнього соціального у внутрішньому особистісному.

Філософські дискусія в клубі «Філософія кави» дозволила зробити висновок, що справжній патріот має любити свою державу, прагнути зробити її кращою. Потрібно пишатися нею як своєю родиною і працювати над її вдосконаленням. Ми маємо не кидати свою країну, а захищати, здобувати їй славу, працювати над покращенням життя.

Перспективи подальших досліджень Перспективним напрямом для досліджень залишається більш глибоке обґрунтування форм, методів та засобів щодо формування патріотичної свідомості у курсантів Дунайського інституту Національного університету «Одеська морська академія».

Список використаних джерел / References (translated and transliterated)

[1] О. Б. Даниленко, Неперервна професійна підготовка майбутніх судноводіїв у вищих морських навчальних закладах: теорія і практика. Запоріжжя, Україна: АА Тандем, 2020. [Електронний ресурс]. Доступно: https://is.gd/bfho5M Дата звернення: Січ. 0S, 2023.