Освіта для сталого розвитку як індикатор суспільного поступу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Освіта для сталого розвитку як індикатор суспільного поступу

Тетяна Пантюк, доктор педагогічних наук, професор кафедри загальної педагогіки та дошкільної освіти Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка Микола Пантюк, доктор педагогічних наук, професор, проректор з наукової роботи Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка Ірина Миськів, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри іноземних мов, Національного університету “Львівська політехніка "

Ключові слова: освіта; культура; сталий розвиток; неформальна освіта; інформальна освіта; громадянське суспільство.

Education for sustainable development as an indicator of social progress

Tetiana Pantiuk, Doctor of Sciences (Pedagogy), Professor of the General Pedagogy and Preschool Education Department, Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University Mykola Pantiuk, Doctor of Sciences (Pedagogy), Professor, Vice-Rector for Research, Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University Iryna Myskiv, Ph.D. (Pedagogy), Associate Professor of the Foreign Languages Department of Lviv Polytechnic National University

Modern realities show that Ukraine is actively working in the field of extending the education period of every citizen by means of non-formal and informal education. World trends indicate that it is education throughout life that can ensure the steady progressive movement of society as a whole, and of a citizen in particular.

Keywords: education; culture; sustainable development; informal education; informal education; civil society.

Актуальність дослідження

В умовах леми особистості, її освіти, культури, світогляду, сьогодення питання суспільного розпріоритетних цінностей, формування ключових витку все частіше зводяться до пробжиттєвих компетенцій, розвиток уміння пристосовуватися до змінного життя в умовах глобалізації і тих суспільних процесів, які сьогодні накладають відбиток на усіх людей: пандемія ковіду, війна, енергетична криза тощо. У таких обставинах перед людиною стоять надскладні завдання виживання і особистісного руху вперед. Ці виклики подолати зможе не кожен і час покаже, якими важливими вміннями та властивостями має володіти людина, щоб не лише жити, але й продукувати суспільні блага задля розвитку.

Уважаємо, що освіта і культура стануть важливими індикаторами суспільного поступу, а цінності людського життя вибудуються в універсальну ієрархію, де моральні категорії добра, гідності, справедливості, любові, честі мусять зайняти панівну сходинку: “Становлення випереджаючої освіти для сталого розвитку потребує нової педагогічної культури та мислення, нових педагогічних моделей, нового педагогічного змісту. Сучасна школа покликана забезпечити досягнення таких освітніх результатів, які б відповідали цілям розвитку особистості й сучасним вимогам суспільства. Найголовнішими серед них є формування усталених моделей поведінки людини, зміна її ціннісних пріоритетів у бік соціально-відповідальних, екологічно та гуманістично-орієнтованих форм взаємодії із природним та соціальним оточенням” [2, 5].

З огляду на це важливою проблемою стає освітня парадигма з проєкцією на освіту для сталого розвитку, яка сьогодні активно обговорюється й обґрунтовується вченими усього світу. Мова іде про навчання людини впродовж усього життя, бо ті знання, які ми отримуємо в закладах освіти сьогодні стають неактуальними уже через кілька років. Це, своєю чергою, означає, що знання перестають бути метою освіти. А це означає, що значної перебудови вимагає інструментальна складова освітнього процесу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Освіта протягом життя для сталого розвитку є складовою досконалого громадянського суспільства, про що йдеться в державних документах, які визначають її зміст, принципи та складові. Серед них вагомими називаємо: Концепцію громадянської освіти [7]; Концепцію громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності [6].

Українська освіта сучасними вітчизняними вченими бачиться також як складова європейського освітнього поля [3, 4, 13].

Українські вчені (О. Пометун, А. Панченков, Л. Пилипчатіна, Л. Пироженко, Т. Ремех, Е. Ламах, Н. Бібік, І. Єрмаков, О. Овчарук, В. Олійник, В. Крисаченко та ін.) [1; 9; 10; 11] активно працюють у царині удосконалення системи освіти та всіх її складових, що знаходить своє відображення у теоретичних та методичних розробках для всіх суб'єктів освіти [15].

Серед зарубіжних учених, які працюють над проблемою удосконалення освіти протягом життя, відзначаються А. Кроуфорд, В. Саул, С. Метьюз, Д. Макінстер, Г. Йонас та ін. [5; 8]. Ці та інші напрацювання вчених відображають реальний стан освіти в Україні та у світі, а також визначають її перспективи як необхідної складової суспільного розвитку.

Метою нашої статті є обґрунтування змісту, особливостей та інструментальної складової сучасної освіти для сталого розвитку суспільства в умовах сьогодення.

Виклад основного матеріалу

Термін “освіта для сталого розвитку” активно використовується у світі, він став важливою дефініцією, якою послуговується Організація Об'єднаних Націй для означення тих кардинальних змін, яких потребує освітнє поле з метою надання людині таких послуг, які б забезпечили її життя у сучасних умовах глобалізації, технологізації та інформатизації. Міжнародні документи все частіше власне освіту визначають важливим інструментом досягнення сталого розвитку [12].

Сталий розвиток є достатньо складною дефініцією для визначення; вона також постійно розвивається й удосконалюється. Один із широких і точних описів і трактування сталого розвитку приписується Комісії Брундтланда: “Сталий розвиток - це розвиток, який відповідає потребам сьогодення, не ставлячи під загрозу здатність майбутніх поколінь задовольняти власні потреби”. Вважається, що сталий розвиток зумовлюється трьома взаємопов'язаними компонентами: довкіллям, суспільством та економікою. Наприклад, здорове, процвітаюче суспільство покладається на здорове навколишнє середовище, щоб забезпечити своїх громадян продовольством і ресурсами, безпечною питною водою та чистим повітрям. Парадигма сталого розвитку відкидає твердження, що втрати в екологічній та соціальній сферах є неминучими та прийнятними наслідками економічного розвитку. Таким чином, автори вважають сталий розвиток парадигмою для роздумів про майбутнє, в якому екологічні, соціальні та економічні міркування збалансовані в прагненні до розвитку та покращення якості життя [12].

Як стверджує О. Висоцька, що “Найбільш розповсюдженим сьогодні є поняття сталого розвитку (англ.-sustainable development) як стабільного спрямованого розвитку економічної та соціальної сфер при раціональному використанні екологічних ресурсів” [2, 8].

Освіта для сталого розвитку стала програмою Організації Об'єднаних Націй, яка визначила її як освіту, яка заохочує зміни знань, умінь, цінностей, поглядів, з метою побудови справедливого суспільства для кожної людини.

Зв'язок між освітою та сталим розвитком є закономірним і водночас достатньо складним. Загалом результати досліджень доводять, що фундаментальна базова освіта є ключем до здатності нації розвиватися та досягати цілей сталого розвитку. Історія доводить, що добра і якісна освіта визначає ріст промисловості, зумовлює економічне зростання, сприяє розвитку технологій та інновацій у всіх сферах людського життя та виробництва, піднімає культурний рівень людей, покращує правовий статус громадян, формує досконале громадянське суспільство, поліпшує захист навколишнього середовища, що загалом підвищує рівень життя людини. Проте відзначаємо не лінійний зв'язок між освітою та сталим розвитком.

Освіта безпосередньо впливає на перспективу сталого розвитку в таких сферах:

“Реалізація. Освічені громадяни є життєво важливими для реалізації інформованого та сталого розвитку... Країни з високим рівнем неписьменності та некваліфікованою робочою силою мають менше варіантів розвитку. Здебільшого ці країни змушені купувати енергію та промислові товари на міжнародному ринку за тверду валюту. Для отримання твердої валюти цим країнам потрібна міжнародна торгівля; зазвичай це призводить до експлуатації природних ресурсів, або перетворення земель із самодостатнього сімейного господарства на товарне землеробство. Освічена робоча сила є ключем до виходу за межі видобувної та сільськогосподарської економіки.

Прийняття рішень. Правильні рішення на рівні громади, які вплинуть на соціальне, економічне та екологічне благополуччя, також залежать від освічених громадян. Наприклад, громада з великою кількістю кваліфікованої робочої сили та технічно підготовлених людей може переконати корпорацію розмістити поблизу нову інформаційну технологію та розробку програмного забезпечення.

Якість життя. Освіта також має центральне значення для підвищення якості життя. Освіта підвищує економічний статус сімей; він поліпшує умови життя, знижує дитячу смертність і підвищує рівень освіти наступного покоління, тим самим збільшуючи його шанси на економічний і соціальний добробут. Поліпшення освіти має як індивідуальні, так і національні наслідки [12].

Показником рівня життя людей у різних країнах є маркер, що має назву Індекс людського розвитку (ІЛР). Це сталий і стандартний інструмент, який використовується для порівняння рівня життя людей різних країн. Індекс людського розвитку був розроблений у 1990 р. і результати його вимірювання публікуються у щорічних звітах ООН, які стосуються програм розвитку. У процесі підрахунку ІЛР враховуються такі показники:

- очікувана тривалість життя;

- рівень грамотності населення країни (середня кількість років, витрачених на навчання) та очікувана тривалість навчання;

- рівень життя, оцінений через ВНД на душу населення [14].

Отже, загальна тривалість навчання окремої людини визнається одним із ключових індикаторів рівня людського розвитку. Спостерігається акцентування уваги саме на продовженому навчанні (continuing education), або, у більш вживаному в останні роки терміні, на навчанні протягом життя (lifelong learning - LLL). Статистика свідчить, що Україна за останній рік піднялася на 14 позицій в Індексі людського розвитку та цього року посідає 74 місце. Всього у рейтингу 189 країн. Про це повідомляється на сайті UNDP, пише mind.ua. У минулорічному Індексі людського розвитку Україна посіла 88 місце [14].

Таким чином стверджуємо, що питання освіти протягом життя для сталого розвитку не є самоціллю, а стає індикатором успіху людського життя, його сенсом і метою, від чого залежить реальний рівень кожної окремої людини.

Лісабонський саміт Ради Європи у березні 2000 року прийняв “Меморандум освіти протягом життя” (A Memorandum of Lifelong Learning) [16], чим було підтверджено важливість неперервної освіти протягом життя у всьому різноманітті її форм.

У Меморандумі підкреслюється, що “безперервна освіта повинна стати головною політичною програмою громадянського суспільства, соціальної єдності й зайнятості. Визначення безперервної освіти включає: отримання ступенів та дипломів у вільний час; професійні курси, в тому числі з метою підвищення кваліфікації персоналу; освіта для дорослих; друга освіта інше”. Також у Меморандумі було визначено шість принципів безперервної освіти.

1. Нові базові знання і навички для всіх.

2. Збільшення інвестицій в людські ресурси.

3. Інноваційні методики викладання й навчання.

4. Нова система оцінки отриманої освіти.

5. Розвиток наставництва й консультування.

6. Наближення освіти до місця проживання [16].

Складовими змісту безперервної освіти прийнято вважати три основні компоненти, пов'язані з навчанням дорослого населення:

- навчання грамотності в найширшому сенсі, зокрема комп'ютерну, комунікативну, соціальну та ін.;

- професійне навчання, що охоплює професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації (job qualification);

- додаткову загальнокультурну освіту, не пов'язану із фаховою діяльністю (life qualification).

Таким чином в Україні увиразнилася потреба розробки і практичної апробації теоретично обґрунтованих та практично значимих стратегій організації системи неперервної освіти. На жаль, неформальна та інформальна освіта в умовах сьогодення не має важливого і необхідного статусу повноцінних ланок системи неперервної освіти.

освіта навчання населення

Висновки

Аналіз наукових українських та зарубіжних джерел доводить, що для сталого розвитку суспільства необхідною і важливою є освіта людини протягом її життя. Саме вона лежить в основі високого Індексу людського розвитку як системного показника добробуту громадян.

Сучасні реалії свідчать про те, що Україна активно працює у царині продовження терміну освіти кожного громадянина засобом неформальної та інформальної освіти. Світові тенденції вказують на те, що саме освіта впродовж життя може забезпечити сталий поступальний рух суспільства загалом, та громадянина зокрема.

Література

1. Бібік Н.М., Єрмаков І.Г., Овчарук О.В. Компетентніша освіта - від теорії до практики. Київ: Плеяда, 2005. 120 с.

2. Висоцька О.Є. Освіта для сталого розвитку. Дніпропетровськ: Роял Принт, 2011. 200 с.

3. Вища освіта в Україні і Болонський процес / За ред. Кременя В. Тернопіль, 2004. 384 с.

4. Журавський В.С., Згуровський М.З. Болонський процес: головні принципи входження в Європейський простір вищої освіти. Київ: Політехніка, 2003. 200 с.

5. Йонас Г. Принцип відповідальності. У пошуках етики для технологічної цивілізації: Пер. з нім. Київ: Лібра, 2001. 400 с.

6. Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності. Інформаційний збірник МОН України. 2000. № 22.

7. Концепція громадянської освіти. Громадянська освіта: Навч. посіб. / Р.А. Арцишевський, Т.В. Бакка, І.М. Гейко та ін. Київ: Генеза, 2002.

8. Кроуфорд А., Саул В., Метьюз С., Макінстер Д. Технології розвитку критичного мислення. Науково-методичний посібник для вчителів ЗОНЗ. Переклад з англ. Київ: Плеяди. 2006.

9. Олійник В.В. Відкрита освіта: модель та реальність. Педагогічні інновації: ідеї, реалії, перспективи. Вип. 5: Збірник наукових праць. Київ: Логос, 2001. С. 75-83.

10. Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: наук. метод. посібник. Київ: А.С.К., 2003.

11. Пометун О., Ремех Т., Ламах Е. Кроки до демократії: уроки громадянської освіти. Методичний посібник для позакласних занять. Київ: А.П.Н., 2001.

12. Сталий розвиток.

13. Степко М.Ф., Болюбаш Я.Я. та ін. Болонський процес у фактах і документах. Тернопіль: ТДПУ, 2003. 52 с.

14. Україна піднялася на 14 позицій в Індексі людського розвитку.

15. Уроки для стійкого розвитку: навчальний посібник для учнів 8-го класу загальноосвітніх шкіл / Пометун О.І., Панченков А.О., Пилипчатіна Л.М., Серова Г.В., Сущенко І.М. Київ, 2006.

16. A Memorandum on Lifelong Learning. Commission of the european communities.

освіта навчання населення

References

1. Bibik N.M., Yermakov I.H., Ovcharuk O.V. (2005). Kompetentnisna osvita - vid teorii do praktyky [Competence education - from theory to practice]. Kyiv, 120 p. [in Ukrainian].

2. Vysotska O.Ye. (2011). Osvita dlia staloho rozvytku [Education for sustainable development]. Dnipropetrovsk, 200 p. [in Ukrainian].

3. Vyshcha osvita v Ukraini i Bolonskyi protses [Higher education in Ukraine and the Bologna process]. (Ed.). Kremen V. Ternopil, 2004. 384 p. [in Ukrainian].

4. Zhuravskyi V.S., Zghurovskyi M.Z. (2003). Bolonskyi protses: holovni pryntsypy vkhodzhennia v Yevropeiskyi prostir vyshchoi osvity [The Bologna process: the main principles of entering the European area of higher education]. Kyiv, 200 p. [in Ukrainian].

5. Yonas H. (2001). Pryntsyp vidpovidalnosti [The principle of responsibility]. In Search of Ethics for a Technological Civilization. Translation from German. Kyiv, 400 p. [in Ukrainian].

6. Kontseptsiia hromadianskoho vykhovannia osobystosti v umovakh rozvytku ukrainskoi derzhavnosti [The concept of civic education of the individual in the conditions of the development of Ukrainian statehood]. Information collection of the Ministry of Education and Culture of Ukraine. 2000. No. 22. [in Ukrainian].

7. Kontseptsiia hromadianskoi osvity [The concept of civic education]. Civic education: education. manual (Ed.). R.A. Artsyshevskyi, T.V. Bakka, I.M. Heiko et al. Kyiv, 2002. [in Ukrainian].

8. Krouford A., Saul V., Metiuz S., Makinster D. (2006). Tekhnolohii rozvytku krytychnoho myslennia [Technologies for the development of critical thinking]. Scientific and methodical manual for teachers of ZONZ. Translation from English. Kyiv. [in Ukrainian].

9. Oliinyk V.V. (2001). Vidkryta osvita: model ta real- nist [Open education: model and reality]. Pedagogical innovations: ideas, realities, perspectives. Issue 5: Collection of scientific papers. Kyiv, pp. 75-83. [in Ukrainian].

10. Pometun O., Pyrozhenko L. (2003). Suchasnyi urok [A modern lesson]. Interactive learning technologies: Science. method. manual. Kyiv. [in Ukrainian].

11. Pometun O., Remekh T., Lamakh E. (2001). Kroky do demokratii: uroky hromadianskoi osvity [Steps to Democracy: Lessons in Civic Education]. Methodical guide for extracurricular activities. Kyiv. [in Ukrainian].

12. Stalyi rozvytok [Sustainability]. [in Ukrainian].

13. Stepko M.F., Boliubash Ya.Ia. (2003). et al. Bolonskyi protses u faktakh i dokumentakh [The Bologna process in facts and documents]. Ternopil, 52 p. [in Ukrainian].

14. Ukraina pidnialasia na 14 pozytsii v Indeksi liudskoho rozvytku [Ukraine rose on the 14^th positions in the Human Development Index]. [in Ukrainian].

15. Uroky dlia stiikoho rozvytku: navchalnyi posibnyk dlia uchniv 8-ho klasu zahalnoosvitnikh shkil [Lessons for sustainable development: a study guide for students of the 8th grade of secondary schools]. Pometun O.I., Panchenkov A.O., Pylypchatina L.M., Sierova H.V., Sushchenko I.M. Kyiv, 2006.

16. A Memorandum on Lifelong Learning. Commission of the european communities. [in English].

Размещено на Allbest.ru