Розвиток екологічної компетентності фахівців соціальної роботи у закладах неперервної освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розвиток екологічної компетентності фахівців соціальної роботи у закладах неперервної освіти

Віктор Юрійович Стрельніков доктор педагогічних наук, професор, професор кафедри філософії і економіки освіти, Полтавська академія неперервної освіти імені М.В. Остроградського,

У науково-оглядовій статті подано формулювання мети і засобів розвитку екологічної компетентності фахівців соціальної роботи у закладах неперервної освіти, з'ясовано сутність необхідних змін у змістово-процесуальних аспектах підвищення кваліфікації фахівця соціальної роботи з екології.

Ключові слова: підвищення кваліфікації, екологічна компетентність, компетентнісний підхід, фахівець соціальної роботи, заклад неперервної освіти.

DEVELOPMENT OF ECOLOGICAL COMPETENCE OF SOCIAL WORK SPECIALISTS IN CONTINUING EDUCATION INSTITUTIONS

Key words: advanced training, ecological competence, competence approach, social work specialist, continuing education institution.

Вступ

екологічна компетентність фахівець соціальної роботи освіта

Вирішення проблем, пов'язаних із підвищенням кваліфікації фахівців соціальної роботи у закладах неперервної освіти України, має забезпечити компетентнісний підхід, який у країнах Євросоюзу й Україні прийнятий для оцінювання освітніх досягнень. Сутність компетентнісного підходу щодо підвищення екологічної культури фахівців соціальної роботи полягає у перенесенні акценту з традиційного процесу розвитку і формування у них системи екологічних знань, умінь, навичок на розвиток екологічної компетентності, що відповідає вимогам реформування системи неперервної освіти в Україні, а також сучасним підходам до цієї проблеми у європейських країнах.

Актуальність компетентнісного підходу, орієнтованого на вироблення соціальним працівником власних моделей екологічної поведінки в різноманітних ситуаціях соціальної роботи, особливо у так званій «зеленій соціальній роботі», викликана потребою адаптації системи підвищення кваліфікації соціального працівника до особливостей його екологічного мислення, ціннісних орієнтацій його особистості, акцентуванні неперервної освіти на предметно-дієвому компоненті підвищення кваліфікації, який, на відміну від традиційного, орієнтованого на знання, передбачає не засвоєння соціальним працівником окремих екологічних знань і умінь, а оволодіння комплексною системою їхнього застосування для вирішення актуальних екологічних завдань зеленої соціальної роботи.

Компетентність соціального працівника з питань зеленої соціальної роботи невіддільна від його відповідальності у межах, що визначаються сферою його соціальної роботи і рівнем можливого безпосереднього впливу як фахівця, тобто соціальний працівник може відповідати лише за те, на що він безпосередньо впливає, і саме у тій мірі, наскільки цей вплив глибокий (Стрельніков, 2010, с. 54).

Різноманітні аспекти розв'язання проблеми екологізації соціальної роботи найбільш широко представлені у дослідженнях О. Григоренко (2020), А. Льовочкіної (2004), О. Льошенко (2014), Н. Кабаненко (2004), Ю. Мосаєва (2019, 2020), В. Ніколаєвої (2009), І. Савельчук (2018), Т. Семигіної (2004, 2018), І. Сопівник (2011),Тверезовської (2011), Г. Чайковської (2017, 2021) та ін., у яких сформульовано екологічні принципи сучасної соціальної роботи, теоретично обґрунтовано доцільність застосування технологій соціальної роботи екологічного спрямування тощо. Так, Н. Тверезовська і Сопівник (2011) дослідили екологічний складник змісту підготовки майбутніх соціальних педагогів; у роботах Ю. Мосаєва (2019, 2020) виділені основні аспекти розвитку екологічної соціальної роботи в Україні, упровадження гарденотерапії в Україні; Г. Чайковською (2017, 2021) доведено ефективність методу проєктів у професійній підготовці майбутніх соціальних працівників до зеленої соціальної роботи, який сприяє розвитку активної позиції здобувачів вищої освіти, формуванню у них практичних навичок, орієнтованих на виконання професійних завдань, здатності брати на себе відповідальність за стан природного й соціального середовища. Проведений нами аналіз досліджень вітчизняних і зарубіжних учених у попередніх публікаціях, присвячених технології формування екологічної компетентності студентів (Буграк, Стрельніков, 2012, с. 124-129), тенденціям розвитку екологічної освіти майбутніх суднових механіків у процесі їхньої професійної підготовки (Загірова, Стрельніков, 2014, с. 54-59), розвитку екологічної компетентності вчителя біології та екології (Стрельніков, 2010, с. 54-58), показують, що більшість науковців вказують на недостатнє вирішення проблеми підвищення кваліфікації фахівців в Україні, зокрема їхньої загальнотеоретичної підготовки до екологічного виховання молоді. Дослідження, присвячені підготовці фахівців у сфері соціальної роботи, проведені спільно із Л. Лебедик, підтверджують означену тенденцію (Лебедик, Стрельніков, 2020а, с. 49-53; Лебедик, Стрельніков, 2020б, с. 6-12; Лебедик, Стрельніков, 2021, с. 572-579; Лебедик, Стрельніков В., Стрельніков М., 2020, с. 14-91; Strelnikov, Lebedykта ін., 2021, с. 349-351).

Зважаючи на актуальність вирішення проблеми розвитку екологічної компетентності фахівців соціальної роботи, метою цієї статті стало узагальнення мети й засобів підвищення кваліфікації із зеленої соціальної роботи у закладах неперервної освіти.

Завданнями дослідження стало, по-перше, виокремлення основних операційних цілей підвищення кваліфікації соціальних працівників із зеленої соціальної роботи у закладі неперервної освіти; по-друге, формулювання мети і засобів розвитку екологічної компетентності фахівців соціальної роботи у закладах неперервної освіти; по-третє, з'ясування сутності необхідних змін у змістово-процесуальних аспектах підвищення кваліфікації фахівця соціальної роботи.

Методи дослідження. Для вирішення означених завдань використовувався комплекс взаємодоповнюючих методів дослідження: методи системного аналізу наукової літератури з педагогіки, екології, філософії, психології, присвяченої дослідженню підвищення кваліфікації соціальних працівників із зеленої соціальної роботи для визначення понятійно- категорійного апарату, розгляду генези розвитку екологічної компетентності фахівців соціальної роботи у закладах неперервної освіти; методи причинно-наслідкового й історичного аналізу, застосовані для визначення характеристик системи підвищення кваліфікації соціальних працівників із зеленої соціальної роботи, адекватної стану сучасного суспільства; методи прямого структурного аналізу - для розгляду структури й особливостей підвищення кваліфікації фахівця соціальної роботи як системи; теоретичне узагальнення результатів дослідження з метою розкриття практичних аспектів означеної наукової проблеми.

Основні операційні цілі підвищення кваліфікації соціальних працівників із зеленої соціальної роботи у закладі неперервної освіти. Екологічна компетентність фахівця соціальної роботи передбачає знання ним основних операційних цілей використання екології у соціальній роботі. Мета підвищення кваліфікації соціальних працівників із зеленої соціальної роботи - дати їм змогу оволодіти такими знаннями: а) природні ресурси планети є обмежені та взаємозв'язані (знищення одних має вплив на інші); б) вони впливають на рівень життя соціуму, адже розташовані на Землі нерівномірно; в) людина змінює процеси, які відбуваються у природі, активно; г) соціальні працівники мають вживати невідкладних заходів у сфері екології на перспективу, щоб зберегти для майбутніх поколінь відповідні цінності природи; д) належні дії соціальних працівників зі збереження природних ресурсів потребують значного обсягу знань із різних галузей науки і технології; е) соціальний працівник має скористатися зростанням ролі естетичних і рекреаційних цінностей природи, яка зростає разом із рівнем соціальної активності особистості та тривалістю вільного часу; є) власне спосіб господарювання впливає на рівень життя особистості і соціуму; ж) розвиток соціуму і технологій викликає зміну способів використання природних ресурсів; з) соціальні проблеми, пов'язані з вичерпанням ресурсів, можна вирішити шляхом соціальної реклами застосування замінної сировини; и) потреби людей щодо використання продуктів харчування, енергії, мінеральних ресурсів зростають разом із збільшенням кількості населення та рівня споживання - соціально-економічний розвиток регіону залежить від ефективного використання природних і людських ресурсів, від рівня культури й технологій; к) соціальна політика у справі охорони природнього середовища зумовлена спільною дією науки й технології, а також соціальних і політичних чинників; л) соціальна діяльність як окремих одиниць соціуму, так і колективів передбачає часто негайний економічний успіх, що стає причиною негативних змін екологічного середовища; м) соціальною проблемою стає зростання кількості населення, що веде до кількісного зменшення природних ресурсів і земельних угідь.

Соціальні працівники у зеленій соціальній роботі мають сприяти розумному використанню людьми мінеральних ресурсів, тобто такому їх використанню, щоб вони були доступними протягом якнайдовшого часу якнайбільшій кількості людей. Екологічна компетентність фахівця соціальної роботи передбачає ефективність дій, які сприятимуть розумінню людьми екологічних проблем, зокрема, що:

а) більшість мінеральних ресурсів не можна швидко відтворити, для цього потрібні десятки чи сотні років для їх відновлення; б) для подальшого успішного розвитку соціуму надзвичайно важливим чинником є захист і підвищення продуктивності ґрунту; в) може бути збережена продуктивність ґрунту завдяки відповідним агротехнічним і біологічним заходам; г) рослини і тварини є відновлюваними природними ресурсами, хоча й вони потерпають від надмірної експлуатації; д) завдяки життєвим процесам фотосинтезу, що відбуваються в рослинах, здійснюється приплив енергії до екосистеми;

е) якісне і кількісне забезпечення водою є дуже важливим для рівня життя живих організмів і людини; є) якість води, яка є цінним природним ресурсом, весь час погіршується; ж) загальна кількість доступних водних ресурсів залежить від розміщення її на цій території та способів їх використання; з) розвиток і зростання кількості транспортних засобів, збільшення вільного часу людей ведуть до зменшення кількості місць рекреації; к) усі живі організми є унікальними творіннями природи, які, як і людина, зазнають впливу ентропії; л) в організмах і їхньому зовнішньому середовищі відбуваються постійні зміни; м) усі живі організми безперервно еволюціонують; н) у природі постійно відбуваються зміни матерії та енергії, тобто вона має динамічний характер; о) життя на Землі залежить від стану атмосфери, забруднення якої може змінити навіть її клімат; п) важливим для здоров'я особистості та збереження природних багатств є запобігання накопиченню шкідливих газів, радіоактивних відходів та інших шкідливих речовин.

Екологічна компетентність фахівця соціальної роботи передбачає розуміння ним того, що підвищуючи кваліфікацію із зеленої соціальної роботи, він має виробити такі уміння: а) досліджувати явища і процеси у природньому середовищі; б) висувати гіпотези зеленої соціальної роботи; в) збирати дані; г) збирати й аналізувати матеріали для екологічних досліджень; д) порівнювати, відрізняти; е) робити висновки; є) прогнозувати зелену соціальну роботу; ж) шукати альтернативні рішення конкретних проблем зеленої соціальної роботи та оцінювати на перспективу екологічні наслідки прийнятих рішень.

Мета і засоби розвитку екологічної компетентності фахівців соціальної роботи у закладах неперервної освіти. Метою підвищення кваліфікації соціальних працівників із зеленої соціальної роботи є ознайомлення їх з такими поглядами, які вони мають реалізувати у зеленій соціальній роботі: а) сприяти протидії негативним наслідкам цивілізації можна лише спільно зусиллями усіх держав і соціумів;

б) сприяти мирному співжиттю соціальних груп і націй через прищеплення терпимого ставлення до цінностей інших людей; в) прищеплювати людям моральну відповідальність за рішення, пов'язані з використанням природних ресурсів; г) поширювати у соціумі знання й культуру, які сприяють розумінню проблем природного середовища; адже визнана всім соціумом система цінностей забезпечує розумне їх використання; д) формувати громадську думку як важливий чинник контролю за способами використання природних ресурсів; е) сприяти усвідомленню людьми своїх потреб, які поділяються на психічні й біологічні; є) сприяти розвитку людиною своїх екологічних знань і ресурсів, які містять фізичні та психічні цінності;

ж) стимулювати членів соціуму брати участь у реалізації політики зеленої соціальної роботи та пов'язаних з нею економічних заходів; сприяти пошуку нових, альтернативних джерел енергії.

Підвищення кваліфікації із зеленої соціальної роботи має навчити фахівців формувати у соціальних груп населення любов до рідної природи, почуття органічного зв'язку з природою, моральної відповідальності за якість навколишнього природного і соціального середовища, готовність до активної участі у заходах з охорони й поліпшення означених середовищ.

Метою будь-якого навчання є певна система знань, якої слід досягти. Метою підвищення кваліфікації соціального працівника із зеленої соціальної роботи є формування свідомого ставлення до природи. Екологічна компетентність фахівця соціальної роботи передбачає розуміння мети зеленої соціальної роботи як формування екологічного мислення та культури населення.

Соціальний працівник, формуючи екологічне мислення різних соціальних груп населення, має розуміти, що: а) екологічне мислення складають такі елементи: конкретні переконання, ставлення й емоції, пов'язані з природним і соціальним середовищем; екологічне мислення є фрагментом соціального мислення, пов'язаним із оточуючим середовищем; б) наслідком формування екологічного мислення є екологічна культура; в) це мислення конкретної особистості є наслідком процесу соціалізації, в якому вона бере участь протягом усього свого життя; екологічне мислення - це орієнтація на бережливе ставлення до природи і встановлення рівноваги людства з природою; г) описово- технічну сферу екологічного мислення складають екологічні знання та уява, нормативно- аксіологічну сферу - система цінностей і норм екологічної етики, на яких ґрунтується «екологічна совість».

Соціальний працівник формує також екологічну уяву як здатність та уміння передбачити екологічні наслідки дій, як здатність цілісно бачити зв'язки між розвитком цивілізації і життям людей та процесами, які відбуваються у природі. Вона виявляється на практиці як уміння проєктувати екологічно безпечні дії.

Соціальний працівник діє на засадах екологічної етики, яка відповідає нормам, прийнятим у цю епоху. Рівень екологічного мислення й екологічної культури прямо залежить від освіти.

Таким чином, у закладі неперервної освіти для підвищення екологічної компетентності фахівця соціальної роботи слід підвищувати рівень його екологічного мислення, що веде до екологічної культури. Це вимагає різноманітних і скоординованих дій фахівців соціальної роботи, а разом із ними всього соціуму.

Формування екологічного мислення фахівця соціальної роботи у закладі неперервної освіти сприяє набуттю екологічної культури, яку складають такі елементи: а) уміння бачити складність і особливість явищ природи та віднаходити в них головні закономірності й залежності; б) цілісні знання про природнє середовище; в) здатність мислити логічно, гарантуючи екологічну безпеку; г) уміння відповідально діяти в природньому середовищі; д) позитивні етичні позиції; е) відповідальність за охорону природнього середовища.

Соціальний працівник, формуючи екологічну культуру в інших представників соціуму, має зосереджуватися на таких її складниках:

а) елементах охорони природнього середовища;

б) природних методах охорони здоров'я: психофізичній рівновазі особистості, гармонії взаємин особистості з природою, самозахисті від стресів; в) житті у злагоді з природою, повній зовнішній і внутрішній гармонії.

Соціальний працівник має глибоко розуміти проблеми соціальної роботи з природою:

а) відрізняти головні проблеми зеленої соціальної роботи від другорядних; б) збагачувати свої знання, спостерігаючи за природою; в) розуміти й вирішувати проблеми зеленої соціальної роботи, пов'язані із природним середовищем; г) брати участь у природоохоронних дослідженнях; д) оцінювати результати зеленої соціальної роботи; е) робити правильні висновки із зеленої соціальної роботи на майбутнє.

Екологічна компетентність соціального працівника у зеленій соціальній роботі передбачає вміння: а) вести спостереження в природі;

б) збирати наукові дані; в) аналізувати зібраний дослідницький матеріал із зеленої соціальної роботи; г) порівнювати, відрізняти, висувати гіпотези зеленої соціальної роботи; д) робити висновки, прогнозувати; е) шукати можливі рішення проблем зеленої соціальної роботи; є) передбачати наслідки прийнятих рішень.

У соціального працівника у зеленій соціальній роботі мають бути вироблені вміння формувати у соціальних груп населення: а) почуття моральної відповідальності за природнє середовище; б) готовність брати участь у зеленій соціальній роботі, яка має на меті охорону й покращення природнього середовища;

в) переконання, пов'язані з охороною й вивченням довкілля.

Завдання підвищення кваліфікації соціальних працівників із зеленої соціальної роботи у закладі неперервної освіти доцільно описувати в таких категоріях: а) усвідомлення - допомога різним соціальним групам і окремим особам в осмисленні глобальних екологічних проблем; б) дані - допомога соціуму в набутті інформації про проблеми природнього середовища; в) позиція - формувати позитивне ставлення членів соціуму до природи й усвідомлення цінностей і мотивацій, необхідних для охорони і покращення екології;

г) компетентність - набуття необхідних умінь вирішення екологічних проблем; д) діяльність - можливість активної участі соціальних працівників у вирішенні проблем довкілля.

Підвищення кваліфікації має ґрунтуватися на механізмах формування у соціального працівника готовності до зеленої соціальної роботи. Змістовними характеристиками стану готовності фахівця соціальної роботи до зеленої соціальної роботи є: а) розуміння суті екологічних проблем, їх природи і джерел розвитку; б) знання законів розвитку екологічних об'єктів; в) розуміння ролі та можливості зеленої соціальної роботи у вирішенні екологічних проблем; г) потреба особисто брати участь в охороні й захисті природнього середовища, у зеленій соціальній роботі; д) прагнення організовувати і проводити природоохоронні заходи; е) моральна відповідальність за свою взаємодію з природою; є) уміння проводити просвітницьку роботу щодо охорони довкілля; ж) уміння передавати іншим членам соціуму знання з екологічного захисту;

з) уміння практично організувати зелену соціальну роботу щодо попередження у природі негативних екологічних явищ.

Оскільки в структурі особистості психічні новоутворення формуються внаслідок її включення у діяльність, що вимагає наявності цієї психологічної якості, слід включати соціального працівника у зелену соціальну роботу.

Актуалізація змін у змістово-

процесуальних аспектах підвищення кваліфікації фахівця соціальної роботи. Стратегічним напрямом підвищення кваліфікації соціального працівника з підготовки до зеленої соціальної роботи є спрямованість на формування культури споживання.

Практично у всіх міжнародних документах з питань екології і освіти для сталого розвитку зроблено акцент на ціннісному аспекті; у Стратегії ЄЕК ООН зазначено, що цілі освіти для гармонійного розвитку включають розширення знань, розвиток інтелекту, спеціальних навичок, формування життєвої позиції і цінностей (Стрельніков, 2010, с. 54-59).

Цінності сталого розвитку - відповідальність і справедливість - мають застосовуватися не лише у сфері взаємин між людьми, а й у їхній взаємодії з Природою. Вони належать до постіндустріальних цінностей, які набувають пріоритетності «тому, що» і «після того, як...» людьми досягнута матеріальна безпека. Означена безпека передбачає задоволення соціальних, вітальних, духовних потреб особистості.

У наш час для українського соціуму пріоритетним залишається забезпечення матеріально-економічної безпеки життя людей за умов соціальної дезінтеграції і постійного розпаду системи соціальних норм, які гарантують соціальний порядок (Стрельніков, 2010, с. 54-59).

Формування соціальними працівниками цінностей сталого розвитку у молоді ускладняється не лише означеними соціально- економічними, а й педагогічними чинниками, серед яких - відсутність навчально-методичного забезпечення для зеленої соціальної роботи. Саме тому у Стратегії ЄЕК ООН значна увага приділена методам виховання. У контексті освіти для сталого розвитку ефективними і бажаними виділені дискусії, екскурсії, роз'яснення ціннісних категорій, моделювання, рольові та імітаційні ігри. Як свідчать спеціальні дослідження, серед ігор переважають ті, що тренують інтелект, пам'ять: вікторини, кросворди, ігри (Горбик, Лебедик, 2022, с. 71-75; Кльокта, Лебедик, 2018, с. 270-274; Лебедик, Стрельніков В., Стрельніков М., 2020, с. 155-164).

В учасників цих ігор виникають емоції і прагнення перемогти, тобто мають егоїстично- антропоцентричне спрямування. Відсутніми є співчуття, співпереживання, спрямовані на об'єкти природи. Саме на цих емоціях ґрунтується сприйняття природи як цінності. Ігри екологічного спрямування, що передбачають рольове перевтілення, є спектаклями із заздалегідь вивченими репліками, моделями поведінки. Значно ефективнішими з цього погляду є експромтні ігри, коли учасники створюють сюжет у ході самої гри, їхні реакції виникають природно на основі досвіду, також коригуються у ході гри.

Інтерактивні, ігрові, проєктні технології є ефективними у реалізації компетентнісного підходу до зеленої соціальної роботи.

Для підвищення кваліфікації фахівців соціальної роботи важливе значення має проєктна діяльність та застосування інформаційних і комунікаційних технологій. В Україні накопичений позитивний досвід реалізації національних екологічних інтернет- проєктів. Їхнє здійснення підтверджує, що за умов належного науково-педагогічного обґрунтування зеленої соціальної роботи і спілкування з комп'ютером, можна забезпечити особистісну орієнтацію соціальної роботи, сприяти розвитку моральних, соціально й екологічно значущих, якостей особистості (Л. Лебедик, Стрельніков В., Стрельніков М., 2020, с. 219-223; Стрельніков, 2010, с. 54-59). Ефективну підготовку фахівців соціальної роботи до роботи у інтернет-проєктах здійснюють громадські організації. В Україні діє біля 500 громадських організацій, які у своїй діяльності вирішують гострі екологічні проблеми.

Із проведеного дослідження робимо висновок, що сутність і зміст мети й засобів підвищення кваліфікації соціальних працівників із зеленої соціальної роботи у закладах неперервної освіти розкриваються так: навчити передати знання із зеленої соціальної роботи різним соціальним категоріям населення можливо, якщо соціальний працівник сам володіє цими знаннями і вміє їх самостійно використовувати. Таким чином, лише усвідомивши й осмисливши в особистому досвіді зміст зеленої соціальної роботи, соціальні працівники можуть бути психологічно готові до здійснення екологічної діяльності.

Фахівці соціальної роботи мають не лише вчити інших принципам екологічного мислення, а й самі бути прикладом природовідповідного життя і зеленої соціальної роботи за цими принципами. А це завдання потребує зміни власних поглядів і поведінки, виховання нових ресурсозберігаючих звичок, свідомого обмеження потреб, тому є набагато складнішим і суперечливішим, ніж усі інші.

На основі певних наукових здобутків є можливість окреслити актуальні завдання, що потребують подальшого вирішення: оновлення змісту і процесу підвищення кваліфікації фахівців соціальної роботи, вироблення стратегії інтегрованих навчальних курсів із зеленої соціальної роботи, які б не обмежувалися наданням інформації, а передбачали зміну моделей поведінки, позиції, стереотипів, розробки необхідної і різноманітної навчально- методичної літератури для соціальних працівників з питань зеленої соціальної роботи й екологічного мислення. Реалізація підвищення кваліфікації з зеленої соціальної роботи буде вимагати від кожного соціального працівника глибокої духовності, особистісного самовдосконалення.

Література