Управління розвитком творчої компетентності педагога

Показано рівні розвитку творчої компетентності педагога - репродуктивний, раціоналізаторський, конструкторський, новаторський. Доведено, що сучасне суспільство має потребу в креативних особистостях, здатних діяти та приймати рішення в нелінійних умовах.

Рубрика Педагогика
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 07.09.2023
Размер файла 27,9 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Управління розвитком творчої компетентності педагога

Гречаник Олена Євгенівна

кандидат педагогічних наук, доцент, завідувач кафедри наукових основ управління, Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, вул. Алчевських, 29, м. Харків

Чупринін Олексій Олексійович

учитель української мови і літератури, Харківська загальноосвітня школа I-III ступенів № 167 Харківської міської ради Харківської області, вул. Гарібальді, 9, м. Харків,

Анотація

За умов реформування освіти проблема підготовки компетентного фахівця є однією з ключових у професійній педагогіці. Зміни соціокультурного середовища спричинили трансформацію парадигми освіти та визначення нових вимог до педагога, зокрема формування в нього під час навчання у виші й подальший розвиток у системі післядипломної освіти ключових компетентностей, серед яких почесне місце посідає творча компетентність. Доведено, що сучасне суспільство має потребу в креативних особистостях, здатних діяти та приймати рішення в нелінійних умовах. Особистість із високим рівнем розвитку творчої компетентності, особливо коли мова йде про керівні кадри, спроможна вільно висловлювати думки, встановлювати причини проблем, пропонувати засоби їх ефективного розв'язання. Саме тому на перший план серед інших виходить завдання розвитку творчої компетентності вчителя, незалежно від його фаху, і вдосконалення управління цим процесом.

З'ясовано характерні риси та складові творчості, до яких належать новизна; цінність отриманих результатів; високий рівень мотивації.

Доведено, що творча компетентність педагога являє собою інтегральне явище, яке поєднує в собі особистісний, діяльнісний, комунікативний та результативний компоненти, що дозволяють йому якісно, продуктивно реалізовувати цілі освітнього процесу, поєднуючи теоретичну та практичну готовність до творчого виконання професійно-педагогічної діяльності.

Схарактеризовано рівні розвитку творчої компетентності педагога - репродуктивний, раціоналізаторський, конструкторський, новаторський.

Визначено основні засоби розвитку творчої компетентності педагога, серед яких поступове створення сприятливих умов для організації методичної роботи; управлінська підтримка інформальної освіти педагога; організація колективної творчої діяльності вчителів; заохочення творчої діяльності кожного вчителя; визнання і заохочення тих, хто вміє перевести теоретичні й методичні положення в педагогічні дії; пошук необхідних для творчості ресурсів тощо. творча компетентність педагог

Окреслено основні дії керівника ЗЗСО з розвитку творчої компетентності педагога, наприклад: створення внутрішньої системи розвитку й підвищення творчої компетентності педагога; акцентування уваги на головних напрямах, на виконанні виховних, організаторських, комунікативних і конструктивних функцій.

Ключові слова: творчість, творча компетентність педагога, структура, управління, розвиток, засоби, функції.

Abstract

Grechanyk Olena Yevhenivna Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Head of the Department of Scientific Foundations of Management, H. S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University, Alchevskyh St., 29, Kharkiv

Chuprynin Oleksii Oleksiiovych Teacher of Ukrainian language and literature, Kharkiv comprehensive school of grades I-III No. 167 of Kharkiv city council of Kharkiv region, Garibaldi St., 9, Kharkiv

MANAGEMENT OF DEVELOPMENT OF TEACHER'S CREATIVE COMPETENCE

Under the conditions of education reform, the problem of training a competent specialist is one of the key issues in professional pedagogy. Changes in the socio-cultural environment caused the transformation of the education paradigm and the definition of new requirements for the teacher, in particular, the formation of key competencies during higher education and further development in the postgraduate education system, among which creative competence takes pride of place. It has been proven that modern society needs creative individuals who are able to act and make decisions in non-linear conditions. A person with a high level of development of creative competence, especially when it comes to management personnel, is able to freely express opinions, establish the causes of problems, and offer means of their effective solution. That is why, among others, the task of developing the teacher's creative competence, regardless of his specialty, and improving the management of this process comes to the fore.

The characteristic features and components of creativity, which include novelty; the value of the obtained results; high level of motivation.

It has been proven that the creative competence of a teacher is an integral phenomenon that combines personal, activity, communicative and effective components that allow him to qualitatively and productively implement the goals of the educational process, combining theoretical and practical readiness for the creative performance of professional and pedagogical activities.

The levels of development of a teacher's creative competence are characterized - reproductive, rationalizing, constructive, innovative.

The main means of developing the teacher's creative competence have been determined, including the gradual creation of favorable conditions for the organization of methodical work; administrative support for informal teacher education; organization of collective creative activity of teachers; encouraging creative activity of each teacher; recognition and encouragement of those who know how to translate theoretical and methodological provisions into pedagogical actions; search for resources necessary for creativity, etc.

The main actions of the head of schools for the development of the teacher's creative competence are outlined, for example: creation of an internal system of development and improvement of the teacher's creative competence; focusing attention on the main directions, on the performance of educational, organizational, communicative and constructive functions.

Keywords: creativity, teacher's creative competence, structure, management, development, means, functions.

Постановка проблеми

За умов реформування освіти проблема підготовки компетентного фахівця є однією з ключових у професійній педагогіці. Зміни соціокультурного середовища спричинили трансформацію парадигми освіти та визначення нових вимог до педагога. Так, упродовж 2021 року затверджено нові професійні стандарти, а саме: вчителя початкових класів, вчителя базової школи, керівника закладу загальної середньої освіти (далі - ЗЗСО). У цих та інших документах ідеться про важливість і доцільність формування в процесі навчання у виші та продовженні розвитку в системі післядипломної освіти ключових компетентностей педагога, серед яких почесне місце посідає творча компетентність. Її значення й роль зростають за умов, коли суспільство має потребу в креативних особистостях, здатних діяти та приймати рішення в нелінійних умовах. Особистість із високим рівнем розвитку творчої компетентності, особливо коли мова йде про керівні кадри, спроможна вільно висловлювати думки, встановлювати причини проблем, пропонувати засоби їх ефективного розв'язання. Саме тому на перший план серед інших виходить завдання розвитку творчої компетентності вчителя незалежно від його фаху й удосконалення управління цим процесом.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблемі формування й розвитку творчої компетентності вчителя присвячено значну кількість наукових праць. Так, це питання досліджували вітчизняні й зарубіжні науковці, зокрема А. Адлер, Г. Айзенк, Б. Ананьєв, А. Бандура, Е. Еріксон, Дж. Келі, К. Левін, Г. Олпорт, К. Роджерс, З. Фрейд, К. Хорні, К. Юнг та інші. Окремі аспекти підвищення рівня творчої компетентності педагога висвітлювали у своїх дослідженнях В. Дивак, Л. Зазуліна, О. Козлова, В. Мельник та інші. Так, питання врахування індивідуальних властивостей особистості, стимулювання розвитку її творчих якостей в освітньому процесі досліджували Г. Балл, І. Бех, Л. Божович, В. Давидов, І. Зязюн, Г. Костюк, О. Пєхота, С. Сисоєва та інші.

Аналіз наукових праць [1; 2; 3; 4], спрямованих на вивчення безпосередньо специфіки й особливостей управління процесом розвитку творчого педагога, свідчить про багатоаспектність і багатоплановість розробляння досліджуваної проблеми, але проблема розвитку творчої компетентності вчителя залишається недостатньо розкритою, що й зумовило необхідність розв'язання таких суперечностей:

* між об'єктивною потребою підвищення рівня творчої компетентності педагога та традиційною системою його післядипломної підготовки, яка переважно зорієнтована на оволодіння професійними знаннями й уміннями;

* між необхідністю вдосконалення управління розвитком творчої діяльності педагогічного колективу й недостатнім рівнем теоретичного розробляння зазначеної проблеми.

Мета статті - узагальнити теоретичні позиції науковців щодо визначення суті та структури творчої компетентності педагога, окреслити основні дії керівника ЗЗСО з її розвитку.

Виклад основного матеріалу

Проблема творчості в усі часи привертала увагу науковців. Підтвердженням цього, зокрема, є перманентне прагнення створити загальну теорію творчості, багаточисленні спроби її побудови, що йде в глибінь століть. Уже власне цей факт свідчить про гостру потребу суспільства в розробленні проблеми педагогіки творчості як наукової галузі. Якщо розглядати ґенезу ідей творчості в педагогіці в історичній ретроспективі, то не можна не помітити, що впродовж тривалого часу вони стихійно вироблялися народними масами і розвивалися спочатку в рамках релігійної моралі.

Ідея творчості зародилась власне в процесі виділення педагогіки в окрему галузь науки, її зародження пов'язують із виходом у світ «Великої дидактики» Я. А. Коменського, у якій ідеї творчості не залишилися поза увагою автора й посіли належне місце. Незважаючи на те, що з того часу минуло майже чотири століття, висловлені в ній думки не втратили своєї актуальності й зараз [5].

Ідеї розвитку творчої особистості посідають чільне місце в педагогічній спадщині К. Ушинського, зокрема в його дидактичних творах. Проявляючи безмежну турботу про сприятливий психічний стан дитини в умовах навчання, великий український педагог наполегливо відстоював ідею навчання дітей доступною їм материнською мовою. Уболіваючи за психічний комфорт дитини в умовах навчання, Костянтин Дмитрович виступав проти зубріння та механічного заучування слів, фраз, творів чи уривків із них. Він вимагав бережливого ставлення до використання резервів пам'яті дитини, тому дотримувався думки, що зовсім необов'язково, аби дитина відтворювала знання в тій послідовності, в якій вона їх засвоювала. К. Ушинський прагнув до свідомого та раціонального засвоєння знань дитиною, тобто до такого навчання, яке не обтяжує учня й забезпечує розвиток творчості [5].

Поборниками розвитку творчої особистості засобами народної традиції були українські педагоги Г. Ващенко, С. Русова, С. Сірополко й інші.

Упродовж XX століття науковці активно досліджували механізми творчої діяльності, проводили науковий аналіз й експериментальні дослідження різних аспектів творчості в педагогічній науці та практиці, виявляли сутність, структуру творчої діяльності, розробляли шляхи формування творчої особистості. У цей період дослідження творчості в педагогічній науці починають носити системний та інтеграційний характер, про що свідчать фундаментальні роботи Г. Балла, С. Гончаренка, Б. Загвязинського, В. Кан-Калика, В. Лозової, С. Сисоєвої та інших.

Проблемою творчості опікувалися та продовжують досліджувати чимало вчених, які характеризують творчість як пошук нестандартних варіантів розв'язку різноманітних завдань (А. Бергсон, Е. Боно, Н. Бордовська, Л. Гурова, О. Кульчицька, К. Платонов, Є. Рогов, С. Рубінштейн, С. Сисоєва, О. Тихомиров, Л. Яковицька); як схильність до інновацій, демократизацію та гуманізацію педагогічного спілкування (І. Бех, Г. Костюк, С. Максименко, В. Моляко); як процес розвитку творця й діяльності, педагогічної свідомості (О. Асмолов, О. Леонтьєв, Б. Ломов, В. Моляко, Л. Радзіховський, В. Роменець, В. Слободчиков, Г. Суходольський, В. Шадріков). Більшість науковців зазначають, що якість педагогічної творчості необхідно вимірювати якісними показниками, такими як, наприклад: формулювання мети й завдань освітньої діяльності, організування діяльності здобувачів освіти в процесі навчального заняття або виховного заходу, добиранні методів, прийомів і форм освітньої діяльності, рівнях диференціації завдань для виконання здобувачами освіти, уміннях аналізувати діяльність - власну, здобувачів освіти, колег - та проведені навчальні й виховні заняття.

Творчість визначають як один із видів діяльності людини, який спрямований на розв'язання суперечностей. Результатом творчої діяльності є створення нового продукту, нової ідеї, винаходу, що відрізняються оригінальністю, неповторністю, перспективністю застосування й мають соціальну та (або) особистісну значущість. Для творіння й винаходів мають бути створені відповідні умови - об'єктивні та суб'єктивні. Об'єктивними умовами вважають суспільні, соціальні, сімейні тощо; особистісні - характеризують властивості конкретного суб'єкта (ключові компетентності, здібності, риси характеру).

Слово «творчість» походить від слова «творити», і в загальному значенні воно означає шукати, створювати щось таке, що не зустрічалось у минулому -- індивідуальному або соціальному. Характерними рисами творчості є:

* наявність суперечності, проблемної ситуації чи творчої задачі;

* прогресивність і соціальна значущість, оскільки від результатів творчості залежить прогрес людства, розвиток суспільної думки, моралі, здобутків тощо;

* позитивна мотивація особистості;

* новизна й оригінальність процесу чи результату.

Проблема творчості не є новою в педагогічній та психологічній науках. На сьогоднішній день накопичений істотний матеріал, який формує уявлення про процес прийняття творчих рішень та розглядає форми творчої діяльності.

Отже, творчість включає в себе три складові: новизну; цінність отриманих результатів; високий рівень мотивації.

Спираючись на праці наших попередників, можемо стверджувати, що майже кожна людина здатна до творчості. Як правило, творчість виявляється в діяльності та спілкуванні особистості.

Відтак актуальним є розкриття суті феномену творчої компетентності педагога. Ми погоджуємося з тими науковцями, які визначають її як інтегральний соціально-особистісно-поведінковий феномен, що поєднує в собі особистіший, діяльніший, комунікативний та результативний компоненти. Творча компетентність є складником професійної компетентності.

У науковій літературі було визначено, що структуру творчої компетентності можна визначити, виходячи із основних структурних компонентів професійної компетентності, таких як:

* особистісний;

* діяльнісний;

* комунікативний;

* результативний.

Показниками досягнення творчої компетентності є такі компетенції:

* ціннісно-педагогічна;

* мотиваційна;

* психолого-педагогічна;

* організаційна;

* методична;

* дидактична;

* інформаційна;

* вербально-комунікативна;

* невербальна;

* компетенція самовдосконалення;

* понятійне та творче мислення.

Системний підхід до визначення творчої компетентності педагогів передбачає забезпечення єдності її цілей, змісту, організації, форм і методів, джерел, тобто органічного взаємозв'язку всіх елементів системи. Виходячи із системного аналізу соціально-цільових орієнтацій, змісту діяльності, структури та особливостей процесу функціонування системи підвищення творчої компетентності педагогічних кадрів, уявляється цілевідповідним визначення та групування низки основних, об'єктивно існуючих їй функцій на основі класифікації І. Жерносека.

Педагогічна компетентність педагога - це сукупність особистісних рис, знань, умінь, що забезпечують високий рівень самоорганізації професійної діяльності, її результатів, самопізнання та саморозвиток, здатність учителя до професійного й особистісного зростання, а також розвитку кожного учня, до самоосвіти, самостійного розв'язання пізнавальних проблем. Конкурентоспроможний учитель є насамперед компетентним, і, якщо він працює в закладі освіти, що розвивається, він має обов'язково бути творчим, оскільки тільки творча людина здатна до виявлення творчих зусиль здобувачів освіти, застосування неординарних методів і прийомів освітньої діяльності, апробування інноваційних технологій, засобів навчання, виховання й розвитку.

Проблема розвитку компетентності загалом і творчої компетентності зокрема, дослідження творчості вчителя за умов діджиталізації суспільства, його технологізації та інформатизації саме зараз набула особливої актуальності. По- перше, професійно компетентний педагог створює умови та формує творчі навички дітей; по-друге, здатний помітити творчий потенціал здобувача освіти в процесі навчання й виховання; по-третє, розгортання творчого потенціалу педагога виступає показником його педагогічної майстерності.

Важливим аспектам розвитку професійної компетентності педагога і творчої в тому числі присвячені дослідження А. Айзенберга, А. Вербицького, І. Зимньої, С. Христофорова, зокрема в контексті дослідження інформальної освіти. У дослідженнях цих та інших науковців наголошено на тому, що інформальна освіта педагога буде найбільше продуктивною, якщо створено умови для реалізації його потреби у власному саморозвитку та самовираженні у професійній діяльності. Проблему компетентності в межах компетентісного підходу розглядають О. Гречаник, В. Григораш, Л. Карпова, Г. Коваленко, А. Лукашенко, О. Мармаза, О. Попова, Л. Рибалко, С. Сисоєва, О. Темченко, Т. Хлєбнікова та інші. Актуальність дослідження розвитку творчої компетентності засобами сучасних технологій у вчителів у системі післядипломної освіти визначається соціальними потребами, запитами й вимогами щодо творчої професійно підготовленої особистості, яка здатна до самоосвіти, саморозвитку та самовдосконалення [6].

Теоретичний аналіз проблеми дозволяє вказати, що сучасне суспільство потребує підготовлених спеціалістів, у яких розвинені такі якісні характеристики, уміння, як-от:

* професійна мобільність, здатність до навчання й перенавчання, зміни фаху, адаптація до оточуючого середовища, у тому числі професійного;

* здатність самостійно набувати знання, розвивати вміння й удосконалювати навички, набувати досвіду практичного застосування знань;

* самостійність і критичність мислення, здатність генерувати нові ідеї, творчо мислити, пропонувати оригінальні варіанти виконання завдань;

* грамотно працювати з інформацією та саморозвиватися;

* бути комунікабельними, уміти працювати спільно, у групах, у колективах у різних сферах господарювання.

Таким чином, спираючись на наведене вище, будемо розглядати творчу компетентність педагога як інтегральне явище, що поєднує в собі особистісний, діяльнісний, комунікативний та результативний компоненти, що дозволяють йому якісно, продуктивно реалізовувати цілі освітнього процесу, поєднуючи теоретичну та практичну готовність до творчого виконання професійно-педагогічної діяльності.

Проведені наукові дослідження уможливлюють виокремити чотири рівні розвитку творчої компетентності педагога, а саме:

1- й рівень - репродуктивний;

2- й рівень - раціоналізаторський;

3- й рівень - конструкторський;

4- й рівень - новаторський.

На репродуктивному рівні вчитель застосовує відомі прийоми, техніки творчої діяльності, самостійно не розробляє нового продукту, нових ідей.

Раціоналізаторський рівень властивий педагогам, які частково змінюють зміст та/або способи діяльності, корегують залежно від ситуації, ураховуючи індивідуальні, вікові особливості здобувачів освіти, їхні запити, настрій, наявний досвід.

Конструкторський рівень передбачає, що паралельно із наявним варіантом розв'язку проблеми педагог завжди розробляє свій варіант, наприклад, він може залишити форму - назву заходу,- але повністю змінити зміст цього заходу, запропонувавши нові завдання, власне структуру та загальне враження.

Новаторський рівень є показником результативної та оригінальної педагогічної діяльності, результатом пошуку нових способів представлення результату, способів його досягнення. Педагог-новатор самостійно ставить і розв'язує проблему, яка до цього часу не перебувала в полі зору його колег. Він виявляє гнучкість, не розгублюється в невідомих ситуаціях, уміє обґрунтовувати прийняті рішення, фантазує, передбачає перспективи розвитку подій і явищ - близькі, середні, дальні.

До форм розвитку творчої компетентності педагога відносимо такі:

* педагогічна, методична ради;

* науково-практичні, теоретичні, читацькі конференції;

* вебінари, квести, майстерки;

* дискусії, дебати;

* методичні об'єднання;

* творчі групи педагогів;

* обговорення проведеного заходу;

* науково-дослідна робота вчителів;

* художня самодіяльність.

Основними засобами розвитку творчої компетентності педагога, на нашу думку, є такі:

* поступове створення сприятливих умов для організації методичної роботи;

* управлінська підтримка інформальної освіти педагога, визнання його права на розв'язання актуальних саме для нього проблем, здобуття освіти й підвищення кваліфікації в різних суб'єктів надання освітніх послуг;

* проведення відкритих уроків і виховних заходів як засобів самовираження вчителів;

* організація колективної творчої діяльності вчителів, передбаченої планом ЗЗСО - перспективним, річним, на місяць тощо;

* організація методичної допомоги вчителю зі створення творчої лабораторії;

* заохочення творчої діяльності кожного вчителя, а не тільки педагогів-новаторів;

* визнання і заохочення тих, хто вміє перевести теоретичні й методичні положення в педагогічні дії;

* надання методичних і творчих днів не тільки педагогам, які працюють в інноваційному режимі, але і виявляють творчий підхід до вирішення педагогічних завдань у традиційному навчанні, виявляють професійний саморозвиток;

* визнання права педагогів на пошук і застосування нових методик;

* пошук необхідних для творчості ресурсів (час, фінанси,

оргтехніка, обладнання і т. ін.);

* усвідомлення того, що творчість - експеримент, який завжди пов'язаний із ризиком, адже педагогічна експериментальна робота - це діяльність із заздалегідь негарантованим результатом;

* виявлення терпимості;

* очікування творчих результатів без надії на негайне задоволення своїх бажань;

* радість успіхам і співпереживання невдачам своїх колег.

У роботі з педагогічним колективом керівнику освітньої установи важливо домогтися ініціативи і творчості вчителів. Ініціатива, що постійно стимулюється та спрямовується, може бути рушійною силою розвитку колективу. Для плідного розвитку ініціативи й самостійності менеджеру необхідно усвідомити сутність педагогічної творчості як діяльності, що виходить за межі відомого, за рамки існуючих алгоритмів і стандартів. На жаль, у багатьох керівників уявлення про творчу особистість пов'язані з ексцентричністю, повним зануренням у справи і думки, палкістю й пихатістю. За такого сприйняття творчої особистості замало хто з керівників установ освіти погодиться терпіти її в себе навіть у разі крайньої необхідності. Але якщо адміністрація закладу вважає, що творчість можна розбудити в кожному педагогові, замість питання «Чи брати на роботу творчу особистість?» постане інше: «Як пробудити в наших педагогів творчий початок?» У керівника освітньої установи знаходиться час і місце для творчих роздумів, і він починає закладати інтелектуальні, психологічні й культурні засади творчості. Адміністрація ЗЗСО, яка не перешкоджає, а заохочує її, має відповідати таким вимогам, які допоможуть розвинути й підвищити творчий потенціал доброзичливості та зрештою підвищити ефективність і продуктивність роботи школи:

* підтримувати педагогів, здатних імпровізувати, пробувати, експериментувати, створюючи тим самим нову практику освіти;

* пропонувати ефективне застосування вже існуючого досвіду в нових умовах;

* не вимагати «єдино правильних» відповідей. Головне - знайти стільки варіантів розв'язку проблеми і видати стільки ідей, скільки можливо, нехай лише одне з них виявиться успішним і правильним;

* не провокувати конкуренцію між педагогами-новаторами. Чим більше сил віддається суперництву заради виживання, тим менше їх залишається для творчості;

* створювати сприятливий психологічний клімат, педагогічний оптимізм, атмосферу відкритості та свободи спілкування;

* ураховувати індивідуальні особливості вчителів і цінувати здібності кожного окремо;

* заохочувати прагнення вчителів висловлювати ідеї;

* усувати перешкоди, які заважають учителям працювати так, як вони хочуть;

* створювати позитивний зворотний зв'язок;

* пристосовувати стиль керівництва до змін у суспільстві;

* упроваджувати педагогічну науку в практику.

Утвердження в освітній установі цінностей, які розвивають творчий підхід і допомагають стати творчою особистістю, залежить від конкретної школи чи закладу освіти іншого типу, атмосфери, яка в них склалася, педагогів, які в них працюють. Тільки в доброзичливому колективі можна стати майстром своєї справи, тільки в такому колективі буде впевненість, що твій ентузіазм отримає підтримку й розуміння. Активність, ініціатива, творчість педагога - не тільки необхідна умова його розвитку як майстра, але умова успішного рішення практичних задач із навчання й виховання підростаючого покоління, його розвитку. Творчість педагога, його раціоналізаторський, неформальний підхід до справи суттєво будуть визначати подальший прогрес у сфері навчання й виховання молодого покоління.

Керівнику закладу освіти, адміністрації краще за все взяти на себе особисту відповідальність за створення творчого клімату, за якого заохочували би нововведення. Активність педагогів буде проявлятися тільки за умов, якщо керівник висловлює особисту впевненість і зацікавленість у стимулюванні ініціативи. Важливо навести приклад творчого підходу - створити проблемну ситуацію, внести ідею. Наказати бути творчим неможливо. Так, проблема може стати ідеєю всього педагогічного колективу, яка визначає його педагогічні переконання, педагогічною основою однодумців, що створює дійсну творчу атмосферу роботи в ЗЗСО.

Діяльність, яка спрямована на розв'язання актуальної єдиної педагогічної проблеми, створює атмосферу, яка постійно втягує у творчу роботу всіх педагогів. Педагогічна творчість є результатом цілеспрямованої діяльності, взаємодії всього колективу й особистості педагога, яка не народжується стихійно. Це тривалий процес зі специфічною динамічною структурою і функціональними залежностями, закономірними тенденціями.

Висхідна складова цього процесу - індивідуальна творчість. Творча позиція вчителя визначає успішність професійної діяльності, є одночасно і результатом, і засобом формування стилю роботи всього колективу. Відмічаючи цю взаємозалежність (професіоналізм конкретного педагога і всього колективу), необхідно підкреслити: ці дві категорії не тотожні, іноді вони вступають у суперечність. Система творчої взаємодії педагогів сприяє накопиченню знань, зростанню соціальної та професійної активності, дозволяє більш ефективно виконувати поточні й перспективні завдання, які стоять перед закладом освіти. Ініціатива має виходити від керівника закладу освіти, якому слід виявляти творчі можливості окремого педагога й усього колективу.

Уважаємо за необхідне створення внутрішньої системи розвитку й підвищення творчої компетентності педагога, яка здатна враховувати особливості контингенту учнів, умови конкретного закладу освіти, рівень професійної підготовки педагогів, забезпечувати систематичність і послідовність у підвищенні кваліфікації. Це породжує такі специфічні вимоги до системи управління ЗЗСО, як необхідність створення підсистеми управління розвитком творчої компетентності педагога. Застосування науково-методичного супроводу, технологій, педагогічної діагностики, організації підготовки супровідників (керівників ЗЗСО і працівників методичних та психологічних служб) до управління розвитком творчої компетентності педагога забезпечує ефективність реалізації системи роботи з ними на рівні закладу освіти, міста/району. За цих умов система методичної роботи з педагогами стає відкритішою, гнучкішою, посилюється зворотний зв'язок, здійснюється поступовий перехід їх до рефлексивного управління; коригуються дії суб'єктів методичної роботи, унаслідок чого зростає потреба педагогів у професійному вдосконаленні, підвищенні рівня творчої компетентності.

Висновки

Отже, здійснюючи управління розвитком творчої компетентності педагога, керівнику ЗЗСО необхідно акцентувати увагу на головних напрямах, на виконанні виховних, організаторських, комунікативних і конструктивних функцій. Особливу увагу приділити становленню особистості педагога, його громадянськості, працелюбності, відповідальності, творчої активності. До оцінювання творчої діяльності педагога необхідно підходити диференційовано, виокремлюючи різні рівні - від новаторства до раціоналізаторських пропозицій. Максимально використовуючи джерела, що підживлюють творчість (соціальне замовлення, досягнення науки, передовий досвід, особистий досвід педагога), треба створювати умови для просунення кожного педагога на більше високий рівень майстерності, дати педагогам творчу свободу й спонукати їх оцінювати власні творчі можливості. Перспективами подальших наукових розробок у цьому аспекті вважаємо розроблення кваліметричної моделі оцінювання управління розвитком творчої компетентності педагога.

Література:

1. Grygorash V., Grechanyk O. Forming acmeological competence of potential education managers. Theory and Practice of Future Teacher's Training for Work in New Ukrainian School: monograph / Edit. I. F. Prokopenko, I. M. Trubavina. Prague, 2020. P. 102-112.

2. Klebnikova T. Рersonally-oriented approach to the formation of the new ukrainian school teacher. Theory and Practice of Future Teacher's Training for Work in New Ukrainian School: monograph (колективна монографія). Prague, OKTAN PRINT s.r.o., 2020. P. 133-155.

3. Темченко О. В. Теоретичні аспекти моделювання в системі управління якістю освіти. Забезпечення якості освіти: підходи, моделі, механізми реалізації / За заг. ред. Т. М. Хлєбнікової. Харків : ХНПУ ; «Мірта», 2019. С. 27-38.

4. Tusheva V., Vasylieva S., Agarkova N., Grygorash V., Grechanyk O. The phenomenon of a future tearcher's scientific-research culture under the new socio-cultural conditions. Journal of Critical Reviews. 2020. Vol. 7. Issue 13. URL: https://drive.google.com/file/d/1pBFrJ-FuVcc- 6Sm8_Lpd50DT_bbchEa6/view.

5. Золотухіна С.Т., Зеленська Л.Д. Професійно-педагогічна компетентність викладача вищого навчального закладу (історико-педагогічний аспект). Харків : ХНПУ, 2007. 185 с.

6. Сисоєва С. О. Проблема формування особистості, здатної до творчої самореалізації. Наукові праці. Т. 7. Серія : Педагогіка. 2000. С. 13-19.

References:

1. Grygorash, V., & Grechanyk, O. (2020). Forming acmeological competence of potential education managers. Theory and Practice of Future Teacher's Training for Work in New Ukrainian School: monograph / Edit. I. F. Prokopenko, I. M. Trubavina. Prague: OKTAN PRINT s.r.o., 102-112 [in English].

2. Klebnikova, T. (2020). Рersonally-oriented approach to the formation of the new ukrainian school teacher. Theory and Practice of Future Teacher's Training for Work in New Ukrainian School: monograph / Edit. I. F. Prokopenko, I. M. Trubavina. Prague: OKTAN PRINT s.r.o., 133-155 [in English].

3. Temchenko, O. V. (2019). Teoretychni aspekty modeliuvannia v systemi upravlinnia yakistiu osvity [Theoretical aspects of modeling in the education quality management system]. Zabezpechennia yakosti osvity: pidkhody, modeli, mekhanizmy realizatsii / Za zah. red. T. M. Khliebnikovoi - Ensuring the quality of education: approaches, models, implementation mechanisms /Edit. T. M. Khlebnikova. Kharkiv: KhNPU; «Mirta», 27-38 [in Ukrainian].

4. Tusheva, V., Vasylieva, S., Agarkova, N., Grygorash, V., & Grechanyk, O. (2020). The phenomenon of a future tearcher's scientific-research culture under the new socio-cultural conditions. Journal of Critical Reviews, 7, 13. Retrieved from https://drive.google.com/file/d/ 1pBFrJ-FuVcc-6Sm8_Lpd50DT_bbchEa6/view

5. Zolotukhina S. T., & Zelenska L. D. (2007). Profesiino-pedahohichna kompetentnist vykladacha vyshchoho navchalnoho zakladu (istoryko-pedahohichnyi aspekt) [Professional and pedagogical competence of a teacher of a higher educational institution (historical and pedagogical aspect)]. Kharkiv: KhNPU, 185 [in Ukrainian].

6. Sysoieva S. O. (2000). Problema formuvannia osobystosti, zdatnoi do tvorchoi samorealizatsii [The problem of forming a personality capable of creative self-realization]. Naukovi pratsi. T. 7. Seriia: Pedahohika - Scientific works. T. 7. Series: Pedagogy, 13-19 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.