Аналіз робочої програми навчальної дисципліни з фізичного виховання та спеціальної фізичної підготовки курсантів механізованих підрозділів військового навчального закладу

Key words: physical qualities, training and combat activity, physical training, working program of the academic discipline, sections of physical training.

Постановка проблеми та її взаємозв'язок з важливими науковими та практичними дослідженнями. Як показує сучасний досвід ведення бойових дій фахівцями механізованих підрозділів, фізична та психологічна підготовка військовослужбовців відіграє важливу роль у підготовці воїна-піхотинця до бойових дій. Виконання навчально-бойових завдань вимагає від військовослужбовців піхотинців високого ступеня їхньої бойової готовності, навченості, морально-вольового стану, уміння обслуговувати сучасну (спеціальну) техніку та озброєння, їх здатності виконувати завдання відповідно до посади та прямого призначення [6, 10, 12].

Дослідження низки науковців питань спеціальної підготовки військовослужбовців та постійний вплив несприятливих факторів на організм військовослужбовців може з більшою часткою ймовірності викликати прояв ряду виражених функціональних зрушень, негативних психологічних реакцій, що призводить до зниження професійної працездатності та погіршення здоров'я військовослужбовців [14, 18].

Таким чином, успішність дій у цих умовах залежить від рівня їхньої фізичної та психічної готовності, а також розвитку важливих професійних якостей та військово-прикладних рухових навичок та вмінь, що реалізуються в у мовах, максимально наближених до бойових та під час сучасного ведення бойових дій [1, 3, 15].

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Дослідження науково-методичної літератури [11, 16] щодо якісної організації освітнього процесу та підвищення його ефективності в умовах, що склалися, участь військовослужбовців у веденні бойових дій надають нам можливість стверджувати про необхідність постійного вдосконалення та підвищення рівня фахівців механізованих військ з метою якісного та успішного виконання завдань за призначенням.

Науковцями [6, 17] розкрито основні питання організації системи спеціальної фізичної підготовки у військових закладах вищої освіти, що відіграє важливу роль у процесі оволодіння вправами військово-прикладного характеру. У свою чергу, у дослідженнях Ю. Бородіна, О. Скирти, Д. Дмитрієва, Д. Попова, А. Максименко та ін. відображено та розкрито питання навчання та вдосконалення техніки військово-прикладних вправ, які забезпечують успішне проходження програми за розділами фізичної підготовки та розглянуто питання формування військово-прикладних навичок у процесі фізичної підготовки військовослужбовців до дій у екстремальних умовах [2, 7].

Аналізуючи низку досліджень, нами було помічено, що у дослідженнях мало уваги приділяється питанням вдосконалення освітнього процесу з питань організації навчання та удосконалення вправ військово-прикладного характеру військовослужбовців механізованих підрозділі у поєднанні із вправами бойової підготовки [12, 17].

На нашу думку, вирішення даної проблеми полягає у комплексному підході щодо впровадження у робочі програми навчальної дисципліни занять із спеціальних дисциплін, включаючи заняття, наближені до умов бойової діяльності та розробленні певних рекомендації щодо вдосконалення системи фізичної підготовки у військових навчальних закладах ЗС України [9, 13]. Такий підхід забезпечить досягнення рівня фізичної та бойової підготовленості військовослужбовців та успішне виконання завдань відповідно до призначення.

Мета дослідження - проаналізувати існуючу систему фізичної підготовки фахівців механізованих підрозділів військового закладу освіти, вивчити наявні проблеми та недоліки та запропонувати шляхи їх вирішення.

Організація та методи дослідження. З метою отримання об'єктивних даних нами використано теоретичні методи (аналіз та узагальнення літературних джерел й наукових даних), анкетування (з метою визначення значення основних фізичних якостей у роботі піхотинця та висловлення думки про роль спеціальних фізичних якостей), методи математичної статистики (кореляційний аналіз для встановлення надійності статистичних взаємозв'язків між окремими показниками фізичної підготовленості та професійної підготовки). За результатами дослідження було визначено актуальність і основні напрями дослідження проблеми. Аналіз літературних джерел дозволив сприяти уточненню завдань дослідження та вибору адекватних методів для їх вирішення. Даний етап аналізу наукових джерел здійснювали з метою ознайомлення з фактами, що характеризують сучасний стан досліджуваної проблеми. Для отримання об'єктивної інформації з проблеми організації фізичної підготовки з курсантським складом нами було використано теоретичний аналіз наукових, методичних, періодичних літературних джерел, документальних та архівних матеріалів вітчизняної та закордонного освіти. Для досягнення мети використовували комплекс загальнонаукових методів дослідження, який полягав у використанні розповіді, оскільки вона дозволяє різнобічно охарактеризувати широке коло питань. Мінімізація суб'єктивних поглядів і суджень сприяла використання різних джерел інформації, але перевагу надавали літературним і документальним, застосовуючи критичний підхід до їхнього вибору. Формування кола літературних джерел здійснювали після їхнього пошуку у базі даних Scopus, SPORT Discus, Web of Science.

Результати досліджень опрацьовували методами математичної статистики з використанням пакету прикладних комп'ютерних програм "Statistics 5.5", ліцензія № АХ 908А 290603AL. Після педагогічних експериментів проводили розрахунки. Кореляційний аналіз (парний) використовувати для встановлення надійності статистичних взаємозв'язків між окремими показниками фізичної підготовленості та професійної підготовки. При цьому аналізували тільки статистично вірогідні значення коефіцієнтів кореляції - а=0,05.

Виклад основного матеріалу дослідження. Навчально-бойова діяльність військовослужбовців механізованих військ містить у собі велику кількість екстремальних факторів, які значною мірою сприяють виникненню у них нервово- психічної та емоційної напруженості.

Щоб протистояти цим факторам, військовослужбовцям необхідний високий рівень розвитку психічних професійно значущих і психофізіологічних якостей; високий рівень загальної, силової та спеціальної витривалості, самовладання (емоційно-вольова стійкість); психомоторної координації; високого розвитку низки особистісних властивостей; високої відповідальності за доручену справу, колективізму, групової згуртованості, готовності до чіткої взаємодії. Воїни майже завжди виконують свої професійні завдання в екстремальних умовах. Вони піддаються впливу незліченної множини нових, незвичних умов та несприятливих факторів бойової діяльності [1, 6, 14]. З погляду логічної послідовності процесу навчання можна відзначити, що відпрацюванню в конкретній навчально-бойовій обстановці прийомів і способів дій на полі бою сприяє необхідний рівень фізичної готовності. Необхідно забезпечити розвиток основних фізичних якостей, військово-прикладних навичок та умінь.

Вирішення цього завдання повинно сприяти за рахунок навчальної дисципліни "Фізичне виховання та спеціальна фізична підготовка", мета якої полягає у забезпеченні фізичної готовності військовослужбовців до бойової діяльності, виконання службових завдань за призначенням, сприянні вирішення інших завдань їх навчання та виховання [4, 5, 8].

Нами проведено опитування, в якому взяло участь 64 офіцери, які проходять службу на посадах науково- педагогічних працівників Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного та офіцери факультету бойового застосування військ, які надавали відповіді на запитання щодо оцінки значення основних фізичних якостей, необхідних піхотинцям та висловити думку про роль спеціальних фізичних якостей. Оцінювання було здійснено практично за всіма основними якостями (у 5-бальній шкалі), а саме: сила - 4,77±0,03; витривалість - 4,61 ±0,06; швидкість - 4,59±0,06; спритність - 4,59 ± 0,09.

При цьому багато респондентів пов'язували спритність з якістю тонкої рухової координації і виставляли 5-ти бальні оцінки. Крім того, офіцери (серед яких 19 осіб - учасники бойових дій на території нашої держави) вказували на важливість таких спеціальних якостей, як стійкість до статичних навантажень (при роботі зі снарядами), стійкість до нестачі кисню у повітрі, що вдихається (при діях при задимленні), стійкість до заколихування (при тривалих перевезеннях) та ін.

Проведений детальний аналіз існуючої робочої програми навчальної дисципліни з фізичного виховання та спеціальної фізичної підготовки курсантів військового навчального закладу показує, що в її організації та плануванні існують незначні недоліки, що знижують її ефективність у справі формування військово-професійної готовності випускників-піхотинців до дій в екстремальних умовах. Хоча в організаційно-методичних вказівках зазначено, що практичні заняття з фізичного виховання та спеціальної фізичної підготовки організовуються та проводяться в комплексі з іншими, спеціальними дисциплінами. У змісті програми такі заняття не включені. Чи не відображена строга методична послідовність проведення занять з розділів фізичної підготовки.

Таким чином, вся фізична підготовка проводиться, як правило, в умовах, не наближених до умов бойової діяльності воїнів-піхотинців до дій у екстремальних умовах і не досить ефективно вирішує завдання розвитку та вдосконалення професійно важливих якостей командира механізованого підрозділу в повному обсязі. Разом з тим, як було зазначено вище, військовослужбовцям механізованих підрозділів часто доводиться вирішувати бойові завдання на фоні великих фізичних та психологічних навантажень, тому необхідно включення до програми виконання фізичних вправ після здійснення певної фізичної роботи напруженого характеру зі зброєю, у засобах бронезахисту як вдень, так і вночі.

Також необхідний перегляд розподілу навчального часу між видами навчальних занять з фізичної підготовки. У програмі явно недостатня кількість годин виділено на вправи військово-прикладного характеру. Водночас дослідженнями низки авторів доведено високу ефективність застосування вправ військово-прикладного характеру як засобу розвитку фізичних якостей та пристосування до умов бойової діяльності. Заняття дають найбільший ефект у порівнянні з іншими розділами фізичної підготовки у розвитку швидкості дій в екстремальних умовах [6, 18]. Так само вони є цінним засобом удосконалення загальної та швидкісної витривалості, координаційних здібностей військовослужбовців. Під час застосування вправ військовослужбовці нерідко пробігають відстані не менше ніж у кросі, але на тлі високих емоцій не відчувають утоми.

Також застосування вправ військово-прикладного характеру є засобом розвитку швидкості та спритності військовослужбовців [15]. Рекомендовано та бажано включати перелік вправ до програми фізичної підготовки військовослужбовців як один з найефективніших засобів розвитку швидкості у діях, спритності та швидкого відновлення організму, що займаються після високих фізичних навантажень. Недостатньо часу, на нашу думку, відведено вивченню розділу "Рукопашна підготовка". В результаті проведеного хронометражу навчальних занять та обробки результатів було встановлено, що на навчання простим за руховою структурою прийомів і дій рукопашного бою витрачається в середньому близько п'ятнадцяти хвилин. Такі витрати часу у підготовці воїнів-піхотинців цілком виправдані. До того ж, згідно з вимогами ІНФП-2021 [5], за специфікою військово-професійної діяльності курсанти піхотинці повинні добре володіти прийомами рукопашного бою та додатково повинні вивчати прийоми подолання смуги за спеціальними програмами. В освітньому процесі курсантів військового навчального закладу ці положення не відображаються.

Також необхідні зміни структури вивчення питань у самому розділі "Подолання перешкод та метання", чому сприяє неузгодженість термінів та порядку оволодіння військово-професійними навичками в ході вивчення дисциплін "Фізичне виховання та спеціальна фізична підготовка". У процесі проведення комплексних занять більше уваги, на наш погляд, необхідно приділяти комплексним заняттям з прискореного пересування та легкої атлетики зі спорядженням та зброєю, подоланню перешкод, водних перешкод та рукопашному бою [5, 6]. Місцем проведення таких занять необхідно визначати тактичну та "психологічну" смугу перешкод з використанням засобів імітації сучасного бою та засобів, що застосовуються у реальному бою, що сприяє підвищенню рівня військово-професійної готовності особового складу. У таблиці 1 наведено взаємозв'язок кореляційних зв'язків показників фізичної підготовки з виконанням бойових нормативів.

Таблиця 1

Кореляційний взаємозв'язок між показниками фізичної підготовленості та результатів виконання бойових нормативів

Відзначено високі кореляційні зв'язки між результатами бігу на 100 м та виконанням нормативів тактичної підготовки, особливо під час виконання пересування на полі бою перебіжками та по-пластунськи (норматив 1) r = 0,58 та нормативу 2 - доставка боєприпасів під вогнем супротивника. Суттєві кореляційні зв'язки визначаються також між результатами виконання нормативів бойової підготовки та навичками в подоланні перешкод та вправами на витривалість. Військово-прикладні навички та дій курсантів у своєму формуванні базуються значною мірою на загальній та швидкісно-силовій витривалості та характеризується зокрема подоланням смуги перешкод. І про це свідчить зіставлення оцінок за виконання завдання за практичне виконання нормативів із заняття окопу, траншеї, позиції (вогневої позиції), опорного пункту, району оборони або вказаного місця військовослужбовцем та результатів подолання спеціальної смуги перешкод для військовослужбовців механізованих підрозділів (таблиця 2).

Таблиця 2 Залежність виконання курсантами нормативів бойової підготовки від рівня розвитку навичок у подоланні перешкод

Ще більшого значення для успішності професійних дій було визначено при їх зіставленні з оцінками загальної фізичної підготовленості, показниками сили (підтягування на перекладині), швидкості (біг 100 м), спритності (ЗКВ на єдиній смузі перешкод), витривалості (крос 3 км та степ-тест - 3хв). Визначалася середня оцінка із заокругленням отриманих результатів до цілих чисел (таблиця 3).

Таблиця 3 Залежність виконання курсантами нормативів бойової підготовки від рівня загальної фізичної підготовленості

Проведені нами дослідження показали, що відпрацювання навчальних питань, пов'язаних з практичним застосуванням військово-прикладних прийомів та дій, можливістю розвитку фізичних якостей (сили, витривалості, спритності, швидкості) на заняттях з військово-професійних дисциплін, шляхом застосування форми супутнього фізичного тренування реалізується недостатньо. При організації та проведення занять на навчальних місцях, пов'язаних із застосуванням прийомів та дій з розділів з навчальної дисципліни "Фізична підготовка та спеціальна фізична підготовка" (прискорене пересування та легка атлетика, метання ручних гранат під час дій у підгрупі вогневої підтримки, дій з подолання перешкод), доцільно залучати викладачів кафедри фізичного виховання та спеціальної фізичної підготовки військового навчального закладу.

Істотним недоліком, на наш погляд, є відсутність спеціальних підвищених нормативів фізичної підготовленості для курсантів старших курсів, що не дає їм стимул для подальшого вдосконалення. Аналіз процесу навчання курсантів військового закладу освіти особливо показав недостатню підготовку на заняттях до дій в екстремальних умовах, на яких проводиться навчання необхідним військово-прикладним діям, що знижує ефективність військово-професійної діяльності. На випускному курсі у курсантів (розрахунок на 146 особів) показники фізичної підготовленості були на відносно хорошому рівні (4,17±0,4). Але при цьому має місце незадовільні оцінки (6,3%), які не відповідали вимогам їх військово-професійної діяльності. Особливо це слід зазначити при аналізі результатів за загальну витривалість, а саме крос 3 км (13 хв., 42±25 с, 10,2% мали незадовільні оцінки). Результати у бігу на 100 м - 14,6±0,05 с, результати на смузі перешкод 3 хв. 12±8 с. Для офіцера піхотинця в умовах сучасних вимог до військовослужбовців необхідно мати більш високий рівень фізичної підготовленості.

Судячи із зовнішніх проявів емоцій та поведінкових реакцій (вираз розгубленості) до 24% курсантів у складних умовах (на заняттях з рукопашного бою, на смузі перешкод) виявляли недостатню емоційну стійкість. Аналіз програми з предмету "Фізичне виховання та спеціальна фізична підготовка" показав, що вона пред'являє досить високі вимоги до рівня теоретичної, методичної та практичної підготовленість курсантів. Проте зміст та організація фізичної підготовки на етапах навчання курсантів навчального закладу не дозволяє, на наш погляд, успішно реалізовувати вимоги забезпечення високого рівня фізичної підготовки та не повною мірою сприяє формуванню їх військово-професійної готовності до дій в екстремальних умов. Слід зазначити, що існуюча система організації фізичної підготовки у військовому закладі освіти не дозволяє мати її в числі найбільш потужних засобів забезпечення військово-професійної готовності майбутніх спеціалістів до діяльності у військах. До них можна віднести:недостатню наукову обґрунтованість рекомендацій щодо використання коштів фізичної підготовки для формування у курсантів професійно-значущих якостей за етапами їхнього професійного становлення у вузі;нереалізованість принципу комплексності фізичної підготовки, а також недостатній взаємозв'язок усіх форм фізичної підготовки курсантів із навчанням військовим дисциплінам;

відсутність чіткої програми з методичної підготовки курсантів, пов'язаної за змістом із завданнями етапів професійного навчання; відсутність системи формування у курсантів стійкої звички до системних занять фізичними вправами та спортом; неефективність системи перевірки та оцінки курсантів старших курсів навчання.

В даний час у військовому закладі освіти існує система фізичної підготовки, спрямована на вирішення переважно загальних завдань на всіх етапах професійного становлення курсантів, недостатньо тісно взаємопов'язана з іншими предметами військово-професійної підготовки.

Висновки

Таким чином, проведений аналіз дозволяє зробити висновок про те, що існуюча робоча програма навчальних дисциплін має низку незначних недоліків, що виявляються в наступних протиріччях:

між низьким рівнем довузівської підготовки абітурієнтів, слабким показником їхньої фізичної готовності до навчання у ВВНЗ та високими вимогами до якісних параметрів військово-професійної готовності випускників військового вишу до майбутньої діяльності;

між практичною необхідністю формування та вдосконалення військово-професійної готовності випускників ВВНЗ до дій в екстремальних умовах, а також бойової діяльності у військах та відсутністю розроблених науково- методичних рекомендацій підвищення їх військово-професійної готовності засобами фізичної підготовки, особливо на старших курсах, що враховують вимоги, що пред'являються до курсантів певної військової спеціальності, що отримується ними у військовому виші.

Література