Мотивація майбутніх педагогів до здійснення міжнародної діяльності в контексті євроінтеграційних процесів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Мотивація майбутніх педагогів до здійснення міжнародної діяльності в контексті євроінтеграційних процесів

Петухова Л.Є., Волянюк А.С.

У статті розглянуто вплив процесів глобалізації та євроінтеграції на підготовку майбутніх педагогів як конкурентоспроможних фахівців з урахуванням умов воєнного стану та дистанційного навчання. Охарактеризовано механізми євроінтеграційних процесів в освіті, тенденції реформування української системи освіти відповідно до вимог Європейського Союзу, європейських цінностей та принципів, Грунтовно розглянуто наукову літературу з цього питання. Визначено, яким чином розвиток людського капіталу відповідно до європейських цінностей та стандартів сприяє якісним змінам в системі освіти усіх рівнів.

Ключові слова: мотивація, євроінтеграційні процеси, міжнародна співпраця, мотиви, академічна мобільність, професійна підготовка.

Petuhova L., Volianiuk A. Motivation of future teachers to perform international activities in the context of European integration processes

Key words: motivation, European integration processes, international cooperation, motives, academic mobility, professional training.

Вивчення сталої мотивації майбутніх вчителів початкової школи зумовило дослідження характеру провідних мотивів не лише у процесі здійснення професійної діяльності, а й на етапі здобуття педагогічної професії. Під час навчання у закладі вищої освіти перед здобувачами відкриваються можливості здійснення діяльності у напрямі міжнародної співпраці, зокрема участь у різноманітних грантових програмах та проектах ЄС, академічна мобільність різної тривалості, наукові та професійні заходи (конференції, форуми, круглі столи), вебінари або інші формати залучення до занять іноземних викладачів та ін. Українські заклади вищої освіти укладають договори про співпрацю з европейськими закладами та постійно знаходяться у пошуку нових перспектив та можливостей. На нашу думку, цифровізація освіти (переважання дистанційного та змішаного навчання) та воєнний стан в Україні вплинули на євроінтеграційні процеси в освіті, що потребує вивчення імплементації європейського досвіду в український освітній простір.

Питаннями реформування вищої освіти в аспекті євроінтеграційних процесів займаються Бережна С., Богачевська І., Волинець Ю., Здіорук С., Левківський М., Мартиненко С., Мирончук Н., Овсянкіна Л., Пар- пан У, Хоминець С. та ін. На думку науковців, процеси глобалізації та інформатизації впливають на підготовку майбутніх фахівців, зокрема в педагогічній галузі. Це зумовлює необхідність дослідження мотивації здобувачів до здійснення діяльності в напрямах міжнародної співпраці [6, с. 51].

Європейський Союз - це “об'єднання демократичних європейських країни заради міру та процвітання”, які мають спільну політику в різних галузях, у тому числі - у сфері освіти. ЄС має спільні інституції, що діють відповідно до європейських цінностей та вирішують питання на основі суверенних повноважень, об'єднання яких називають євроінтеграцією [11, с. 72]. Сучасні дослідники зазначають, що “успішна євро- інтеграція України можлива лише за умови здійснення низки реформ, в тому числі і в освітньому просторі”. Розвиток людського капіталу відповідно до європейських цінностей та стандартів сприяє якісним змінам в системі освіти усіх рівнів [20]. Українська освіта сьогодення в умовах євроінтеграційних процесів обирає шлях демократичності, практичної спрямованості, багатопрофільності та цифровізації, що однозначно впливає на освітній простір.

Важливим питанням теорії та практики вищої школи сьогодні є розвиток сталої мотивації здобувачів до здобуття професії (на етапі навчання) та власне під час професійної діяльності. Додаткові дослідження у цьому контексті зумовлені використанням дистанційного та змішаного форматів навчання на рівні з традиційним офлайн-навчанням [5, с. 59]. Вкорінення інструментів ІКТ в професійний та життєвий простір зумовлює вивчення мотивуючого освітнього середовища. На думку Ю. Волинець, процес євроінтеграції дозволяє уможливити формування сучасного простору для зростання та освіченості педагогів. За сучасних умов та викликів, що постають перед українським суспільством, мотивація до професійного зростання майбутнього педагога, як суб'єкта європейського процесу, є запорукою його адаптації до постійних змін [4, с. 82].

В процесі трансформування українських ЗВО до загальноєвропейських вимог одними з визначальних критеріїв є Академічна мобільність здобувачів, закордонні стажування викладачів та відповідність конкурентоспроможних випускників вимогам ринку праці Європи [23, с. 311]. Зазначимо, що ці критерії є взаємопов'язаними і регламентованими, оскільки міжнародна діяльність та співпраця з закордонними ЗВО є ознакою роботи в напрямі підвищення якості освіти, а також позитивно впливає на конкурентоспроможність майбутніх педагогів, здатних адаптуватись до складних умов сьогодення та вмотивованих до саморозвитку.

На думку Семикіної М. та Дудко С., механізм мотивації для професійного розвитку майбутнього фахівця “має уявляти собою систему чинників, заходів та інструментів впливу, що заохочують до набуття затребуваних компетенцій в інтересах досягнення інноваційних цілей” [18, с. 12]. Автори вважають, що якісні позитивні зрушення в цьому напрямі неможливі без адаптації мотиваційного механізму до вимог євроінтеграції з обов'язковим застосуванням індивідуального підходу у мотивації.

Сукупність взаємозалежних процесів організації, планування, мотивації та контролю діяльності розглядають як основу конкурентоспроможності [1]. Для майбутніх фахівців у галузі освіти бути конкурентоспроможним - основна вимога часу. Ознакою сучасної освіти є “широке впровадження міжнародного досвіду, ідей інтеграції” [7, с. 19]. Впровадження новітніх концепцій в освіті має будуватись на вагомому теоретичному та практичному підґрунті, елементом якого є “аналіз сучасних тенденцій у міжнародному освітньому просторі” [7, с. 21]. Інформаційне суспільство ХХІ століття характеризується тенденціями глобалізації та інтеграції, що дозволяє різним країнам переймати позитивний досвід інших, зокрема і в галузі освіти.

На думку О. Дубасенюк, “вирішальним чинником економічного і культурного розвитку країни є якісна робота закладів вищої освіти у напрямі створення нових технологій, збереження і відтворення культурної традиції, підготовки професійних кадрів, адаптованих до швидких змін у суспільстві” [7, с. 27]. Педагог О. Ярошинська визначає серед основних вимог до проєктування освітнього середовища у закладі вищої освіти (зокрема, до підготовки майбутніх педагогів) рівень інтернаціоналізації ЗВО: “Наявність міжнародного компонента в змісті навчальних планів і програм, міжнародна мобільність студентів і професорсько-викладацького складу, наявність програм технічного і наукового співробітництва та взаємодопомоги” [22, с. 48]. Серед основних завдань діяльності дослідниця зазначає формування мотивації, яка сприятиме “забезпеченню процесу саморозвитку людського потенціалу, формування конкурентоспроможності, престижності, інноваційного характеру розвитку ЗВО” [22, с. 51].

Система освіти європейських країн реформується під впливом перетворень світового простору, де провідною тенденцією є інтеграція [10, с. 164]. В нормативних документах мотивація євроінтеграційних процесів формулюється як “необхідність зміцнення інтелектуального, культурного, соціального, наукового і технологічного вимірів європейської спільноти, а також розвитку європейського стабільного й демократичного суспільства” [15, с. 123]. Також провідною європейською тенденцією є підвищення рівня довіри до якості освіти. Впровадження найкращих європейських практик з метою забезпечення якості освіти здійснюється на основі взаємодовіри. В нормативній базі, що регламентує Болонський процес, визначені такі тенденції євроінтеграції закладів вищої освіти: “оснащення сучасними ІКТ; впровадження дистанційного навчання; інтеграція ЗВО” [3, с. 112].

Однією з необхідних вимог до європейського простору вищої освіти є “вільна мобільність здобувачів, викладацького, адміністративного складу та випускників” [9, с. 147]. Вимогою євроінтеграції, яка уможливила широку мобільність здобувачів та викладачів, є трирівнева організація вищої освіти: перший (бакалаврський) рівень, другий (магістерський) та третій (освітньо-науковий) рівні. Серед провідних тенденції сучасної професійної підготовки визначають також інтернаціоналізацію вищої школи, яка уможливлює “створення інтернаціональних освітніх структур різного призначення, забезпечення студентської мобільності, тобто переходу до гнучких взаємоузгоджених навчальних планів модульного типу, що дозволяють студентам легше адаптуватися до умов навчання у ЗВО, інших країнах, широке застосування ІКТ і дистанційного навчання” [10].

Провідними принципами розвитку сучасної української вищої освіти контексті євроінтеграційних процесів дослідники визначають: демократизацію та багатоваріантність вищої освіти; універсальність освіти; відповідність загальновизнаним світовим стандартам; організованість освітнього простору; мотивацію здобувачів до рефлексії та самопізнання; діяльність на добровільних засадах [14, с. 382].

Адаптація до загальноєвропейських орієнтирів освіти визначається політичним курсом незалежної України як етап ствердження орієнтації на загальнолюдські цінності, притаманні демократичному суспільству. Європейські стандарти передбачають формування фахівця та “реалізацію індивідуально-креативного кредо особистості у процесі підготовки студента до професійної діяльності, який матиме змогу мобільно реагувати на зміни в соціальному й економічному житті суспільства, здійснювати ефективне соціальне й професійне спілкування, більш гнучко аналізувати й вирішувати різні ситуації засобами комунікації” [16, с. 67].

Європейський вектор розвитку незалежної України зумовив реформування освіти та значний розвиток ІКТ, а також орієнтацію на вимоги Болонського процесу, що мало значний вплив на всіх етапах української системи освіти в змістовному та процесуальному вимірах [19, с. 38].

Основною особливістю впровадження реформ в українській освіті є їх інтенсивність, адже освіта є галуззю, на яку безпосередньо впливають інтеграційні процеси, суспільні трансформації та тенденції глобалізації [19, с. 38]. На Конференції міністрів вищої освіти Європи “Утворення європейського простору вищої освіти” було зазначено, що міжнародний вимір вищої освіти охоплює “якість, формування довіри, сумісність, мобільність, порівняння кваліфікацій, рівнів освіти та привабливість” [9, с. 113]. При цьому якість освіти визначають основоположною характеристикою, оскільки “забезпечення якості освіти має міжнародний вимір і здійснюється на основі взаємоповаги та довіри” [10, с. 163].

Дослідження думки здобувачів щодо забезпечення якості вищої освіти також виводить на проблему низьких показників академічної мобільності, причинами яких в останні роки були карантинні обмеження та пандемія [17].

Фундаментальні засади євроінтеграції в освіті формує мобільність здобувачів та викладачів з метою постійного обміну досвідом навчання і професійної діяльності. Академічна мобільність є ключовою вимогою інтеграційних процесів українських закладів вищої освіти в міжнародний освітній простір, що відкриває можливості для професійного та особистісного розвитку майбутнього педагога, набуття досвіду та розширення світогляду, обміну культурними та науковими здобутками.

Академічна мобільність на найвищому рівні в нормативно-правовому аспекті регламентована Законом України “Про вищу освіту”; Законом України “Про наукову та науково - технічну діяльність”; Постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про порядок реалізації права на академічну мобільність” [2, с. 9].

В Європейському Союзі академічна мобільність забезпечена спеціальними програмами (наприклад, “Erasmus”, “Erasmus-Mundus”, “Tempus”, “JeanMonetAction - UnderstandingEuropeanIntegration” та ін.). Однак поки Україна не є членом ЄС, повноцінно використовувати весь потенціал подібних програм складно, оскільки не всі українські заклади вищої освіти мають досвід активної міжнародної співпраці з європейськими ЗВО [13].

Науковець С. Здіорук, вивчаючи академічну мобільність як фактор інтеграції України в європейський простір, визначає такі причини низької активності здобувачів та викладачів в контексті міжнародної співпраці: “нестача матеріально-фінансового забезпечення, відсутність спеціальних методів і механізмів академічного обміну, інфраструктури, яка забезпечує ефективний обмін, відмінність змісту навчальних програм з курсів, а також слабка підготовка з іноземних мов у середній та вищій школі, візовий режим та ін” [8]. До того ж, стан академічної мобільності в Україні частіше носить індивідуальний характер і радше є винятком, ніж постійним елементом системи освіти [8].

Науковець визначає, що певним чином дані проблеми нівелюють “міжнародні освітні проекти, метою яких є: підвищення якості та ефективності навчання, гарантування визнання дипломів та обмін інформацією” [8]. Додатково зазначимо, що в сучасних умовах для українців діє безвізовий режим, а проблема відмінності змісту навчальних програм вирішена наявністю Положень у ЗВО, що регламентують даний аспект діяльності.

Перехід академічної мобільності із явища-винятку в системне явище уможливлює євроінтеграційні процеси, а разом з цим “вдосконалення освітніх технологій, вихід якості української освіти на світовий рівень, інноваційний розвиток університетської науки та інтеграцію її з виробництвом, надходження коштів від іноземних партнерів, які можна інвестувати в розвиток вітчизняної системи освіти, а також покращить якість трудових ресурсів країни та можливості працевлаштування українців” [12, с. 22]. Однак для реалізації цієї мети необхідне обов'язкове “створення продуктивної системи національної академічної мобільності, її нормативно-правової бази, організаційно-економічного механізму, визначення джерел фінансування та готовності до партнерства суб'єктів процесу академічних обмінів” [12, с. 23].

Дослідниця С. Бережна визначає такі проблеми низької активності здобувачів та викладачів в контексті міжнародної співпраці: проблема контролю в освітньому процесі; мовна проблема (недостатній рівень іноземних мов); недостатня цифрова компетентність; матеріальні проблеми; психологічні труднощі [2, с. 10]. Аналіз теоретичних джерел щодо причин та проблем майбутніх педагогів в участі у міжнародній діяльності став підґрунтям практичного вивчення цього питання.

У вересні 2022 року нами було проведено дослідження мотивів здобувачів педагогічного факультету Херсонського державного університету до здійснення міжнародної співпраці з урахуванням умов воєнного стану. Херсонський державний університет - тимчасово переміщений заклад, освітній процес в якому наразі відбувається у дистанційному (синхронно та асинхронно) та за можливості очному форматах. На педагогічному факультеті навчаються здобувачі трьох спеціальностей: 012 Дошкільна освіта, 013 Початкова освіта та 016 Спеціальна освіта.

Серед здобувачів та випускників педагогічного факультету нами було проведено анкетування: 86,8% респондентів зараз навчаються на першому (бакалаврському) рівні вищої освіти, 6,6% - на другому (магістерському) рівні, 6,6% - випускники, які вже здобули повну вищу освіту. За спеціальностями розподіл респондентів відбувся таким чином: 41,5% здобувачів за спеціальністю Початкова освіта, 33% - Дошкільна освіта та 25,5% - Спеціальна освіта (Рис. 1).

Рис. 1. Розподіл респондентів за спеціальностями

Рис. 2. Досвід респондентів щодо міжнародної співпраці

Рис. 3. Формати міжнародної взаємодії, в яких здобувачі планують взяти участь

Міжнародна співпраця сприяє розвитку в особистості: “здатності мислити в порівняльному аспекті; вмінню обирати шляхи взаємодії з урахуванням особливостей іншої культури; готовності до міжкультурної комунікації; поглиблює знання про іншу культуру тощо” [13, с. 84]. Ми дослідили думку здобувачів щодо можливостей, які надає їм залученість до міжнародної діяльності (Рис. 4).

Рис. 4. Можливості міжнародної співпраці, які обирають респонденти

Слід зазначити, що переважна більшість обирають для себе такі можливості: безкоштовне (або за зниженою вартістю) проживання закордоном, стипендія або інші фінансові переваги (64,2%), можливість дізнаватись щось нове, задовольняти мої пізнавальні інтереси (49,1%), можливість підвищити власний рівень володіння іноземною мовою (46,2%), спілкування та взаємодія з новими людьми (45,3%), можливість відвідати іншу країну, подорожувати (40,6%). Можемо прослідкувати перевагу пізнавальних, комунікативних та рекреаційних мотивів з поєднанні з задоволенням базових потреб про безпечне проживання та існування, що зараз є дійсно болючим питанням для українців. Зауважимо, що 21,7% респондентів надають перевагу живій взаємодії face-to-faceдля міжнародної співпраці, 16% - дистанційній, 20,8% респондентів задовольняють обидва ці варіанти, 24,5% ще не визначились і хочуть спробувати.

Основними завданнями академічної мобільності здобувачів на думку науковців є “можливість здобувати освіту за кордоном з обраного напряму підготовки, доступність провідних освітніх закладів та наукових шкіл, розширення знань у сфері культури і традицій іншої країни; сприяння особистісному розвитку, підвищенню рівня знань і створенню можливостей для працевлаштування; стимулювання до вивчення іноземних мов, як засобу міжнародної інтеграції й функціонування єдиного ринку освітніх послуг” [21, с. 226]. Ми дослідили мету та завдання здобувачів педагогічного факультету ХДУ до участі у міжнародній співпраці (Рис. 5). За результатами опитування 50,9% респондентів вбачають мету у самореалізації, для розвитку особистості, 49,1% - щоб розширити світогляд, 42,5% планують отримати корисні знання стосовно своєї професії, а 38,7% хочуть використати досвід для покращення життя українців, допомогти їм. Отже, крім пізнавальних мотивів сприятливими для саморозвитку здобувачів, є свідоме бажання допомагати іншим та спрямованість на професійний розвиток.

Рис. 5. Мета міжнародної співпраці респондентів

Рис.6. Причини низької активності у міжнародній діяльності

Рис. 7. Зміни у ставленні здобувачів до міжнародної співпраці за час війни

Отже, результати дослідження свідчать, що більшість здобувачів педагогічного факультету Херсонського державного університету позитивно налаштовані до міжнародної діяльності та виявляють інтерес до різних форматів взаємодії (особливо, академічної мобільності та занять з іноземними викладачами). В опитуваних переважають пізнавальні, комунікативні та рекреаційні мотиви, також визначальним є свідоме бажання допомагати іншим та спрямованість на професійний розвиток. Основними причинами низького півня залу- ченості до міжнародної співпраці є низький рівень володіння іноземною мовою, нестача ресурсів - часу, фінансів, вагання та емоційні переживання, проблеми зі зв'язком та інтернетом, особливо на тимчасово окупованій території. Ми дійшли висновків, що процес євроінтеграції дозволяє уможливити формування сучасного простору для зростання та освіченості педагогів. Під час навчання у закладі вищої освіти перед здобувачами відкриваються можливості здійснення діяльності у напрямі міжнародної співпраці, зокрема участь у різноманітних грантових програмах та проєктах ЄС, академічна мобільність різної тривалості, наукові та професійні заходи (конференції, форуми, круглі столи), вебінари або інші формати залучення до занять іноземних викладачів та ін. За сучасних умов та викликів, що постають перед українським суспільством, мотивація до професійного зростання майбутнього педагога, як суб'єкта європейського процесу, є запорукою його адаптації до постійних змін. Вмотивований вихователь, вчитель або викладач - це особистість, спрямована на успішний результат навчання та професійної діяльності, оскільки орієнтована на постійне самовдосконалення.

Використана література