Виховний потенціал історичних джерел у формуванні громадянських цінностей майбутніх лікарів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Виховний потенціал історичних джерел у формуванні громадянських цінностей майбутніх лікарів

Ольга Христенко,

кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри педагогіки вищої школи та суспільних дисциплін Тернопільського національного медичного університету імені І. Я. Горбачевського, м. Тернопіль, Україна

Анотація

У статті проаналізовано низку історичних джерел із проблеми громадянського виховання молоді, визначено національні, громадянські й духовні цінності, які необхідно формувати у майбутніх лікарів у контексті їхніх соціальних ролей - як людей, фахівців, громадських діячів. Визначено, що однією з умов підготовки майбутніх лікарів до виконання громадянського обов'язку - натхненного й відданого служіння людям / пацієнтам - є опора на базові цінності духовного змісту, передусім любов (до професії, до людей, до свої країни).

Звернено увагу на концепцію «філософії серця» Григорія Сковороди, який трактує чисте серце як сутність / вияв істинної людини в екзистенційному контексті. Означений підхід детермінує практичне застосування культури чистого сумління / чистого серця у забезпеченні духовної витривалості, стресостійкості не лише лікарів, а й пацієнтів, а також співчутливого, чесного та справедливого ставлення людей одне до одного. Визначено, що представлені в статті шляхи формування громадянської відповідальності та культури психологічного / духовного здоров'я людини можуть бути використані студентами університету у майбутній професійній, просвітницькій громадській діяльності.

Ключові слова: історичні джерела, професійні цінності, громадянські цінності, моральність, майбутні лікарі.

Abstract

EDUCATIONAL POTENTIAL OF HISTORICAL SOURCES IN THE FORMING OF CIVIC VALUES OF FUTURE DOCTORS

Olga KHRYSTENKO,

Candidate of Pedagogical Sciences,

Associate Professor,

Department of Higher Education Pedagogy and Social Sciences,

I. Horbachevsky

Ternopil National Medical University,

Ternopil, Ukraine

In the conditions of war, the problem of civic education of the youth called to make the contribution to victory of the Homeland is peculiarly actual. It has been analyzed a number of historical sources at the article. It has been defined national, civic spiritual values that should be formed in future doctors in the context of their social roles - as people, professionals, public figures.

For future doctors it is especially important to understand the historical and philosophical basis ofthe concept of human dignity in order to develop it in themselves, to respect patients, to implement it in the context of civic responsibility arising from awareness of the concept of «dignity» (worthy human, worthy deed, worthy civil position etc.). In order to prepare future doctors for civic duty - inspired devotional service to people /patients - it is necessary to rely on the basic values of spiritual content, first of all, love (for the profession, for people, for their country). In the article the concept of «philosophy of heart» by Hryhorii Skovoroda, who interprets the pure heart as the essence / manifestation of a true human in the existential context has been analyzed.

This approach causes the practical applying of a culture of pure conscience / pure heart in ensuring spiritual endurance, stress resilience of both doctors and patients, as well as compassionate, honest andfair treatment of people to each other. Also it has been characterized charity, as a value and synonym of holiness. In this context, the doctor / citizen lifestyle in which there are good deeds, charity, compassion for socially vulnerable categories of society, service to people in general, expresses the meaning of true «practical» holiness.

In article, it has been presented ways of forming of civic responsibility, as well as culture of psychological / spiritual health of the person. That can be used by future doctors in the process of professional, educational, public activity.

Key words: historical sources, professional values, civic values, morality, future doctors.

Постановка проблеми

громадянська цінність майбутній лікар

В умовах воєнного стану пріоритетним напрямом виховної роботи в закладі вищої освіти, зокрема й медичному, є формування / розвиток системи громадянських цінностей студентів, майбутніх медичних фахівців, адже від гуманітарного світогляду майбутніх лікарів суттєво залежить усвідомлення ними професійної відповідальності в контексті суспільних, геополітичних, національно-державницьких викликів.

Одним із засобів впливу на особистість є виховний потенціал історичних джерел, які становлять скарбницю інтелектуально-духовного досвіду українського народу з власною системою національних громадянських цінностей.

Аналіз наукових досліджень і публікацій

Проблеми розвитку почуттів патріотизму, громадянської відповідальності, національної свідомості молодого покоління, формування системи цінностей у вихованні дітей та молоді досліджували такі українські науковці, як О. Абрамчук, В. Андрущенко, І. Бех, Ю. Бондаренко, М. Боришевський, Г Васянович, О. Вишневський, О. Гевко, О. Дубасенюк, О. Жаровська, В. Жуковський, І. Зязюн, Л. Єршова, В. Мірошніченко, О. Сухомлинська та ін. Так, О. Вишневський констатує взаємозалежність цінностей із вихованням та культурною спадщиною нації, що вказує на доцільність історико-педагогічного аналізу історичних джерел для їхнього подальшого використання у виховній роботі. О. Сухомлинська аналізує специфіку цінностей у межах різних підходів / концептуалізації ідей виховання моральності в сучасній Україні. Зокрема, наукові висновки вченої щодо викликів перед освітою в умовах існування антицінностей підтверджують актуальність наукового пошуку шляхів формування громадянських цінностей сучасних студентів на основі української історичної спадщини, в якій знаходимо фундаментальні опори для розвитку кращих якостей людини, громадянина, фахівця.

Мета статті - здійснити історико-педагогічний аналіз та репрезентувати конкретні історичні джерела як засоби виховання в студентів медичного закладу вищої освіти громадянських цінностей, які повинні доповнювати систему професійних цінностей майбутніх лікарів.

Виклад основного матеріалу дослідження

Розробляючи інноваційні підходи до виховання особистості в сучасних умовах, варто використовувати й інтелектуально-духовний досвід минулих поколінь, який містить ідеї та цінності, що залишатимуться актуальними завжди. У контексті дослідження проблеми громадянського виховання майбутніх лікарів ми проаналізували деякі історичні джерела, твори у хронологічних межах від Середньовіччя до першої половини ХХ століття та виявили їхній відповідний виховний потенціал.

Насамперед, слід виокремити виховну вартісність історичних джерел періоду Київської Русі, що становлять фундаментальну платформу розвитку особистості досконалого громадянина / громадянки. Так, «Слово про закон і благодать» митрополита Іларіона репрезентує вічні універсальні духовні цінності, серед яких: істина (істинний милосердний Бог, явлений в Ісусі Христі), благодать (Божа сила, яка допомагає людям відкидати зло / гріх і дарує спасіння), спасіння (дар людству від Бога-Отця через Ісуса Христа - осягнути після фізичної смерті вічне життя у присутності люблячого Бога), віра (визнання істинного Бога, Божої всемогутності і любові, довіра до Бога), покаян-ня (усвідомлення людиною власних негідних вчинків, слів, думок, вольовий акт змінити себе, вдосконалювати), гідність (усвідомлення божественного походження та покликання людини, що апріорі означає універсальне об'єктивне наділення кожної істоти людського роду цією невід'ємною ознакою - гідністю людини, а формувати вміння бути гідною людиною на практиці постає як пріоритетна ціль виховання) (Іларіон Київський, 1992). Зважаючи на це, для майбутніх медиків особливо важливо розуміти історико-філософську основу поняття гідності людини, щоб розвивати її в собі, поважати у пацієнтах, реалізовувати в контексті громадянської відповідальності, що випливає з усвідомлення концепту «гідність» (гідна людина, гідний вчинок, гідна громадянська позиція тощо).

«Повчання» Володимира Мономаха як історичне джерело містить низку фундаментальних цінностей, спрямованих на вироблення навичок достойного життя мудрої людини, це передусім: гідність (яку автор асоціює з мудрістю - хто мудрий, той поводиться гідно); праведність (як богоугодне життя); доброчинність (як спосіб реалізувати своє покликання, немарність життєвого існування); милостиня як необхідна умова доброчесного життя (всебічна допомога сиротам, вдовам, убогим), що знаходиться майже на рівнозначній позиції із повагою до величі й могутності Бога («майте страх Божий в серці своєму і милостиню подавайте щедру, бо то початок всякого добра»); гостинність (сформована на ґрунті християнської культури, органічно вплітається у національну ментальність українців, виражену в народних прислів'ях на кшталт «гість у дім - Бог у дім»); працьовитість (як цінність виступає найкращим стилем людського існування, що забезпечує загальне благополуччя, щасливе життя особи); сміливість (у трактуванні автора є ціннісною рисою людини, яка прагне жити достойно і щасливо, адже саме сміливість необхідна, щоб жити за Божим законом і вести гідний спосіб життя) (Повчання Володимира Мономаха, 1377). Таким чином, «Повчання» Володимира Мономаха акцентує увагу на практичному вимірі життєвої позиції людини - як члена родини, громади, держави - з перспективи її моральної відповідальності та високого покликання як дитини Божої.

У період розвитку братського руху в Україні творилася система цінностей державотворчого ґатунку, яка також актуальна до сьогодні й на її основі варто виховувати майбутніх громадян-лікарів. Так, середовище братських шкіл стало «промоутером» базових громадянських вартостей, серед яких: єдність (насамперед заради відстоювання національно-культурних прав та інтересів українства в умовах політичної бездержавності); національна та релігійна самобутність / свідомість (як єдиний шлях збереження власної національної ідентичності та української культури в поліетнічному геополітичному середовищі та формування плацдарму для національно-політичного визволення з метою творення самостійної української держави); гуманізм (як українське суголосся із західноєвропейськими ідеями Просвітництва / Ренесансу; антропоцентризм у поєднанні з філантропією, що виявлялися у меценатській, опікунській та інших формах); власне милосердність (цінною і необхідною поставала опіка вдів і сиріт та потребу-ючих загалом); освіченість (як результат і маніфестація високого рівня розвитку інтелектуально-духовних сил нації, а також умова формування української еліти, провідників народу, активних членів громад, різних фахівців, митців тощо); рідна мова (власне, українська та слов'янська як мова предків особливо цінувалися у «братському» середовищі та виступали духовною зброєю захисту української нації від полонізації, русифікації, асиміляції під впливом / натиском іноземної геополітичної кон'юнктури; у зв'язку з цим книга та книгодрукування рідною мовою стало неоціненним історичним здобутком українських братств); соціальна рівноправність (унікальна у європейському контексті цінність, що вирізняла українське самоорганізоване освітнє середовище - діти усіх станів могли навчатися у братських школах (Артемова, 2006).

Духовна спадщина українського козацтва як унікального історико-культурного явища репрезентує самобутню систему цінностей. В її основі знаходимо українські національні та християнські релігійні концепти - рідна мова, історія, культура, віра, церква. Їхній виховний потенціал передбачав формування в молоді поваги, любові та вірності Богу, Пресвятій Богородиці й Матері-Україні. Як зазначає С. Оришко, козацька педагогіка, що постала як система ідей, форм, методів, засобів виховного впливу на молоде покоління, виховувала захисників Батьківщини, патріотів, для яких гідність, честь, свобода й слава України були пріоритетними цінностями (Оришко, 2006, с. 155).

Скарбницю цінностей для виховання молодих людей як добропорядних і гідних громадян та майбутніх лікарів становить творча спадщина українського мислителя Григорія Сковороди. На його переконання, критерієм та запорукою цінності самої людини є рівень її духовності, виявом якої виступає віра та любов, що стосуються насамперед Бога як абсолютної цінності. У зв'язку з цим процес виховання особистості слід спрямовувати на розвиток її духовних сил, віри у вищі ідеали істини, любові, добра, краси, які, за Сковородою, концентруються у божественній сутності триєдиного Бога. Щоб підготувати майбутніх лікарів до виконання громадянського обов'язку - натхненного й відданого служіння людям / пацієнтам, слід опиратися на базові цінності духовного змісту, передусім любов (до професії, до людей, до свої країни).

Г Сковорода чимало уваги приділяє духовному здоров'ю людини, що базується на відповідних цінностях. Так, радість і щастя є цінними в тому сенсі, що виступають запорукою здоров'я душі. На думку мислителя, без відчуття радості в серці, піднесеності духа, перманентного натхнення жити і творити людина ніколи не почуватиметься по-справжньому щасливою. Натомість сум, докори сумління, пригноблення духа, відсутність радості й щастя виснажують людину як духовно, так і фізично, позбавляють її сенсу існування. Філософ не просто звертає увагу на базові цінності, що забезпечують щасливе буття особистості, а й пояснює умови, пропонує шлях досягнення такого стану. До них передусім належить плекання культури чистого сумління, адже саме чисте серце та чиста совість є фундаментальними цінностями духовно здорової та сильної людини.

Унікальну роль у забезпеченні духовного здоров'я, за твердженням Г. Сковороди, відіграють історично-ду-ховні християнські джерела, насамперед Біблія. Її феноменальна універсальна екзистенційна цінність полягає в тому, що ця «аптека», набута Божою премудрістю для лікування душевного світу людини, не має аналогів чи замінників, адже, як зауважує мислитель, проблеми, зокрема й хвороби душі, неможливо вилікувати жодними земними ліками; натомість Боже Слово спрямоване на зцілення, зміцнення і розвиток духовних сил людини.

Репрезентуючи концепцію «філософії серця», Григорій Сковорода трактує чисте серце як сутність / вияв істинної людини в екзистенційному контексті. Такий підхід детермінує практичне застосування культури чистого сумління / чистого серця у забезпеченні духовної витривалості, стресостійкості не лише лікарів, а й пацієнтів, а ще милосердного і справедливого ставлення людей одне до одного. Мислитель зосереджує увагу на цінностях, що підтверджують об'єктивні онтологічні засади, важливі для організації життєдіяльності людини, громадянина, фахівця. Серед них - цінність часу («з усіх утрат втрата часу найтяжча»), що залишатиметься надзвичайно актуальною завжди, особливо в умовах ХХІ століття, перенасиченого розмаїтими пропозиціями сучасній людині, «як провести час»; часто це просто «трата часу», яка несе стратегічно важливі, незворотні й негативні наслідки. У контексті професійної, просвітницької, громадської діяльності сучасних медиків цінність часу є особливо відчутною.

Якщо, за Сковородою, моделювати образ ідеальної людини, то він повинен відображати ще й такі індиві-дуальні цінності, як простота («у істини проста мова» - так філософ пояснює принцип доступності, яким варто послуговуватися у спілкуванні з людьми та при пошуку істини в реаліях щоденного буття; істина є посильною для розуміння і прийняття, але її може «побачити» лише «чисте серце», навчає мислитель), благородство, скромність, поміркованість, працьовитість, доброзичливість.

Вершиною в ієрархії індивідуальних цінностей, на переконання Г Сковороди, є доброчинність. За цих умов життєдіяльність медика / громадянина, в якому знаходиться місце для добрих вчинків, благодійності, милосердного ставлення до соціально вразливих категорій суспільства, служіння людям, виражає зміст справжньої святості.

Щоб усвідомити аксіологічну сутність такого стилю життя, слід, на думку мислителя, мати «світлий розум, просвітлений Біблією і книгами», і чисту совість (моральність), звірену з євангельськими заповітами. Одночасно із формуванням моральної людини, він звертає увагу на прищеплення молодому поколінню національних та грома-дянських цінностей, насамперед патріотизму як любові до свого народу, що формується на основі поваги до батьків та земляків. Із метою ефективного патріотичного виховання філософ пропонує приділяти належну увагу почуттям дитини, які є запорукою розвитку відповідних цінностей особистості (Сковорода, 1983).

У період національно-культурного відродження ХІХ - початку ХХ століть українські класики репрезентували низку національних, громадянських цінностей. У творчій спадщині Тараса Шевченка знаходимо такі ціннісні пріоритети, як: освіченість, милосердність до потребуючих, єдність, національна гідність, рідна незалежна держава, боротьба за правду і свободу, любов до України, вірність Батьківщині, рідна мова, віра, молитва за Україну, свобода людини і нації, людська гідність, самоповага, любов як перманентний стан душі (Шевченко, 2011). Виховний потенціал творчості Лесі Українки розкривається в обґрунтуванні цінностей: воля, активність, безсмертна душа, духовна витривалість, сміливість, вірність народові, страждання / випробування заради вищої мети / цінності («завжди терновий вінець буде кращий, ніж царська корона. Завжди величніша путь на Голгофу, ніж хід тріумфальний» (Українка Леся, 1975, с. 189).

У творчій спадщині Івана Франка викристалізовуються актуальні цінності, як-от: свобода людини, нації, боротьба за неї (наполеглива, цілеспрямована, завзята); духовна єдність із народом; дієвий, практичний патріотизм як праця («тяжке ярмо»); пошанування видатних людей; моральна / духовна стійкість особистості у важких життєвих обставинах (Франко, 1976-1986).

Духовний, громадський діяч, митрополит Андрей Шептицький також залишив ідейну спадщину, з якої черпаємо низку громадянських та індивідуальних цінностей, які слід формувати в молодого покоління. Серед них: совісність («жити за совістю - важливіше за будь-які віросповідання»); загальне благо народу (як противага вузьким егоїстичним інтересам); любов до своїх земляків та всіх людей; єдність, згідливість, взаємопідтримка між патріотами (а не «внутрішні роздори, взаємне поборювання й отаманщина»); доброчинність (не просто матеріально допомогти вбогим, а сприяти їм у здобутті засобів для існування); загальна культура українців, оперта на моральні основи (моральність) як ціннісна платформа (Маринович, 2010).

Висновки

Репрезентована в історичних джерелах система цінностей та обґрунтована українськими мислителями методика формування громадянської відповідальності й культури психологічного / духовного здоров'я людини має безпосереднє значення для майбутніх лікарів, які зможуть використовувати її особисто та в контексті професійної, просвітницької, громадської діяльності. Зважаючи на це, на заняттях із суспільних та гуманітарних дисциплін варто застосовувати історико-педагогічний аналіз різних історичних джерел та використовувати їхній аксіологічний компонент для досягнення виховних цілей.

Перспективи подальших досліджень можуть стосуватися аналізу ціннісної парадигми в контексті сучасної літературної, філософської, мистецької спадщини українського народу відповідно до специфіки та цілей професійної підготовки майбутніх лікарів і виховання сучасної молоді в цілому.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Іларіон Київський. (1992). Слово про Закон і Благодать (між 1037 і 1050 роками). Давня українська літерату-ра. Хрестоматія. С. 195-214; 626-628. URL: http://litopys. oig.ua/oldukr/ilarion.htm (дата звернення: 01.02.2022).

Повчання Володимира Мономаха (за Лаврентіївським списком 1377 р.). Повість минулих літ. URL: http://litopys.org.ua/pvlyar/yar09.htm (дата звернення: 01.02.2022) .

Артемова, Л. В. (2006). Історія педагогіки України: підруч. для студ. вищ. пед. навч. закл. / гол. ред. Т В. Ковтуненко. Київ: Либідь. 422 с.

Оришко, С. (2006). Патріотичне виховання в історії української педагогіки. Гуманізація навчально-виховного процесу: збірник наукових праць. Вип. 33. С. 149-155.

Сковорода, Г (1983). Вірші, пісні, байки, діалоги, трактати, притчі, прозові переклади, листи. Київ: Наукова думка. 261 с.

Шевченко, Т Кобзар. (2011) / текстолог, підготов., прим. С. Гальченка. Київ: Нац. кн. проект. 816 с.

Українка, Леся. (1975). Зібрання творів: у 12 т. Київ: Наукова думка. Т. 1.

Франко, І. (1976-1986). Повні тексти творів. УкрЛіб. Бібліотека української літератури. URL: https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=2 (дата звернення: 03.02.2022).

Маринович, М. (2020). Андрей Шептицький: християнські розв'язки одвічних проблем. Zbruc. 9 жовтня. URL: http://zbruc.eu/node/100791 (дата звернення: 05.02.2022).

REFERENCES

Ilarion Kyivskyi (1992). Slovo pro Zakon i Blahodat (mizh 1037 i 1050) [Words of Law and Grace]. Davnia ukrainska literatura. Khrestomatiia. Kyiv. S. 195-214; 626-628. URL: http://litopys.org.ua/oldukr/ilarion.htm (data zvernennia: 01.02.2022). [in Ukrainian].

Povchannia Volodymyra Monomakha (za Lavren- tiivskym spyskom 1377 r.) [Teachings of Volodymyr Monomakh according to Laurentian Codex 1377]. URL: http://litopys.org.ua/pvlyar/yar09.htm (data zvernennia: 01.02.2022) . [in Ukrainian].

Artemova, L. V (2006). Istoriia pedahohiky Ukrainy [History of pedagogy in Ukraine] / holov. red. T V. Kov- tunenko. Kyiv: Lybid. 422 s. [in Ukrainian].

Oryshko, S. (2006). Patriotychne vykhovannia v isto- rii ukrainskoi pedahohiky [Patriotic Education in the History of Ukrainian Pedagogy]. Humanizatsiia navchalno- vykhovnoho protsesu: Zbirnyk naukovykh prats. Vyp. 33. S. 149-155

Skovoroda, H. (1983). Virshi, pisni, baiky, dialohy, traktaty, prytchi, prozovi pereklady, lysty [Poems, songs, fables, dialogues, treatises, parables, prose translations, letters]. Kyiv: Naukova dumka. 261 s. [in Ukrainian].

Shevchenko, T (2011). Kobzar [Kobzar] / tekstoloh. pidhotov., prym. S. Halchenka. Kyiv: Nats. kn. proekt. 816 s. [in Ukrainian].

Ukrainka, Lesia. (1975). Zibrannia tvoriv: u 12 t. [Collection of works: in 12 vol.]. Kyiv: Naukova dumka. T. 1. [in Ukrainian].

Franko, I. (1976-1986). Povni teksty tvoriv [Full texts of works]. UkrLib. Biblioteka ukrainskoi literatury. URL: https://www.ukrlib.com.ua/books/ author.php?id=2 (data zvernennia: 03.02.2022). [in Ukrainian].

Marynovych, M. (2020). Andrei Sheptytskyi: khrys- tyianski rozviazky odvichnykh problem [Andrei Sheptytskyi: Christian solutions of eternal problems]. Zbruc. URL: http://zbruc.eu/node/100791 (data zvernennia: 05.02.2022) . [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru