Виховання школярів як освічених музичних аматорів у загальноосвітній системі України й Китаю

Размещено на http://www.allbest.ru/

Виховання школярів як освічених музичних аматорів у загальноосвітній системі України й Китаю

Тун Ліньге, аспірантка, Цуй Шилін, аспірантка Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського

Анотація

У статті розглянуто проблему підвищення якості музичного виховання школярів, зорієнтованого на досягнення ними властивостей освіченого музичного аматора. Здійснено порівняльну характеристику системи музичного виховання в українських та китайських шкільних закладах. Визначено сутність поняття «музичний аматор», під яким розуміється захоплення особистості музичним мистецтвом і особиста потреба у активній музичній діяльності різного виду, підґрунтям якої стають розвинені сприйняття й художній смак, а також оволодіння навичками елементарного музикування. Відзначено, що ефективність загальноосвітнього музично-виховного процесу зумовлена особливостями шкільного та родинного середовища, відповідності дошкільної системи музичного виховання означеним завданням, а також потребує вдосконалення змісту фахової підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва.

Ключові слова: вчитель музичного мистецтва, освічений музичний аматор, українська і китайська системи музичної освіти

Summary

Educating schoolchildren as educated music lovers in the general education system of Ukraine and China

Tong Linge, post-graduate student; Сui Shiling, post-graduate student, South-Ukrainian National Pedagogical University named after K.D Ushinsky.

The article is devoted to the issue of improving the quality of music education of schoolchildren, focused on achieving the properties of an educated amateur musician. The essence of the concept of “educated music amateur” is defined; it stands for a person's passion for music and personal need for active music activities of various kinds, which is based on developed perception and artistic taste, as well as mastering the skills of elementary music. It is noted that the effectiveness of the general music education process is conditioned by the peculiarities of school and family environment, compliance of preschool music education system with these tasks, as well as the needs to improve the content of professional training of future music teachers. A comparative study of the system of music education in Ukrainian and Chinese schools was carried out.

The complex of objective and subjective factors of existence of problems in the solutions of the issues connected with forming a positive orientation on acquiring the world musical heritage in schoolchildren, in particular, classical musical art, is characterized. These include: unsatisfactory state of artistic education of a certain part of the school environment and family environment, the inertia of some teachers who were educated during the domination of authoritarian pedagogy and attitude to the disciplines of the art cycle as subjects in which students must first acquire factual knowledge of art phenomena, the fundamental complexity and almost impossibility of developing individual musical abilities of schoolchildren with different levels of musical talents and prior training in a classroom system of music education.

Suggestions were made to improve the training of future music art teachers, taking into account the needs of society in the spiritual growth of new generations and the effective education of schoolchildren as educated music lovers.

Key Words: teacher of music art, educated music amateur, Ukrainian and Chinese systems of music education

Вступ

Музичне мистецтво відіграє важливу роль у життєдіяльності соціуму. Музична творчість є способом духовного відображення різноманіття життєвих явищ в звукових образах, привабливим і популярним шляхом художнього пізнання світу. Прилучення до художньо-цінного музичного мистецтва грає важливу роль у вихованні різнобічної особистості з багатим внутрішнім світом, зданої до співпереживання й сприйняття духовних надбань людства. Музика в житті сучасних школярів у багатьох країнах світу є одним з улюблених видів розваги. Натомість, як свідчать дані літератури та узагальнення спостережень, значна частка сучасних школярів, відчуваючи потяг до музики, концентрує свої інтереси на легкодоступних для сприйняття музично-розважальних жанрах, при чому - далеко не завжди на їх кращих прикладах, і нерідко не готова до сприйняття музичного мистецтва у всьому багатстві й різноманітті стилів і жанрів.

У дослідженнях в галузі музичного сприйняття переконливо доведено, що глибокий і повноцінний вплив музичного мистецтва на становлення духовного світу особистості виникає на засадах її зацікавленого ставлення до музичного переживання і формується в процесі активної мистецько-пізнавальної діяльності та виховання адекватних художньо-ціннісних орієнтирів. Набуття цих властивостей потребує певного рівня розвитку спеціальних музичних здібностей, досвіду особистісно-емоційного сприйняття й переживання художньо-образного змісту музичних творів, здатності до диференційованого та симультанно-цілісного сприйняття музичних феноменів, оволодіння комплексом знань, в яких узагальнюється їхній музичний досвід. Освоєння практичних форм музикування, переважно - навичок співу, потребує, крім того, якісно сформованих виконавських навичок.

Формування на уроках музичного мистецтва здатності школярів до оволодіння активними формами музичної діяльності пов'язуємо з уявленням про підготовку освіченого любителя музичного мистецтва, здатного до самостійного й різноманітного прояву своїх потенційних можливостей у процесі сприйняття, елементарного і творчого музикування.

Мета та завдання

Обґрунтування шляхів підвищення якості музичного виховання школярів на засадах уточнення сутності поняття «освічений любитель музики» і визначення особливостей методики підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва до виховання учнів як музичних аматорів.

Методи

Під час написання статі були застосовані такі методи: аналіз та узагальнення даних соціологічної, мистецтвознавчої, музично-психологічної та методичної літератури з проблем музично-естетичного та художнього виховання особистості, її прилучення до активних форм музичної діяльності; компаративістський підхід задля здійснення порівняльного аналізу загальноосвітніх систем музичної освіти України та Китаю; вивчення та узагальнення досвіду шкільних педагогів, які досягають успіху у вихованні особистості своїх учнів як любителів музичного мистецтва.

Результати / Results

Вирішенню проблеми підвищення музичного виховання школярів сьогодні присвячують свої дослідження науковці, викладачі й методисти закладів вищої музично-педагогічної освіти, серед яких праці О. Ростовського, О. Лобової, І. Малашевської, Е. Печерської та ін.

З метою підвищення якості викладання уроків музичного мистецтва вчителями у фундаментальних працях О. Олексюк, Г. Падалки, Є. Проворової, О. Ребрової, О. Рудницької, Н. Овчаренко, широко розглядаються питання методології, методів і технологій їхньої підготовки до викладання уроків музичного мистецтва. У дослідженнях науковців України й Китаю обговорюються проблеми впровадження в мистецько-освітню практику ідей таких наукових підходів, як гуманістичний, аксіологічний, індивідуально-особистісний, полікультурний, проблемний, компетентнісний, системний, праксеологічний, ментальний, гедоністичний, персоніфікований тощо (Л. Василенко, А. Козир, Ло Чао, Г. Ніколаї, Є. Проворова, О. Реброва, Тао Жуй та ін.).

Значна увага надається і застосуванню інноваційних технологій, серед яких - комунікативно-діалогічна, фасилітативна, здоров'язбережувальна, сугестивна, а також комплекс методик, побудованих на засадах використання сучасних інформаційно-комунікативних, дистанційних технологій та інноваційних технічних засобів (У. Демир, Н. Кьон, В. Міщанчук, Юйань Шаоцян та ін.). Суттєве значення надається також досягненню майбутніми фахівцями здатності до самоосвіти й самовдосконалення як необхідної застави професійної мобільності, здатності відповідати на виклики мінливих умов сучасної діяльності й діяти з врахуванням інноваційних здобутків у сфері музичної педагогіки (К. Завалко, М. Костенко, Н. Толстова, Лю Цзя, Цзян Хепін, Ян Сяохан та ін.)

Значні здобутки напрацьовані педагогами і методистами, які присвятили свої дослідження проблемам прищеплення школярам любові до музичного мистецтва, формування в них музично-естетичних потреб, художнього смаку, навичок виконавсько-співочої діяльності, які ми вважаємо необхідним підґрунтям їх успішного виховання як освічених музичних аматорів, здатних проявляти власну активність у різноманітних формах музичної діяльності (Л.Аристова, О. Лобова, Л. Масол, О. Отич, О. Рябова, Чжу Цянь та ін.)

На підставі вивчення літератури ми прийшли до висновку про те, що в науковому обігу більш широко розповсюджене поняття «любитель музики». За довідковою літературою під цим поняттям мається на увазі людина, яка має схильність, пристрасть до музичного мистецтва і приділяє прослухуванню улюблених творів і виконавців значну частку вільного часу. Зазначимо, що при цьому не йдеться про напрямки і стилі, яким любитель музики надає перевагу: це можуть були як позитивні сфери музичних інтересів, тобто такі, що сприятливо впливають на становлення культури, духовного й морального світу особисті, так і негативні, з якими пов'язана певна частка молодіжної субкультури. Адже добре відомо, що сучасна молодь захоплюється так званою «молодіжною музикою» про що свідчать соціологічні опитування, які проводили такі науковці, як Е. Алексєєв, Б. Брилiн, Л. Масол та ін. При цьому увага звертається на те, всі напрямки популярних видів рок-музики умовно поділяються на «естетичні» («позитивні») та антиестетичні («негативні») [2, c. 59_62]. До перших Г. Шостак відносить такі різновиди, у котрих на першому плані знаходиться «музична ідея», музична якість. Це, зокрема, арт-рок, авангардний рок, джаз-рок (фьюжн) і ранній хард-рок. До протилежних їм течіям «антиестетичного» характеру науковець відносить ті, в яких підкреслюється висування на перший план «скандальнрих» текстів, шокуюче поводження на сцені, а саме - панк-рок, «важкий метал», хард-рок, яким притаманна також (за В. Конен), принципова антипрофесійність.

Отже, саме по собі поняття «любитель музики» не має якісно-оцінного сенсу і не є свідченням гуманістичної, духовно багатої особистості. З цього погляду вважаємо доцільним звернення до поняття «освічений любитель музики». Адже освіченість передбачає набуття певних знань і ціннісних орієнтацій, які позначаються на його музичному смаку, здатності до вибірковості у своїх музичних перевагах. Натомість діяльність освіченого любителя музики пов'язана, переважно, із сприйняттям музичного мистецтва та дій, що супроводжують його засвоєння - колекціонування, створення плей-листа з улюблених творів, відвідування концертів і музичних театрів тощо. Отже, освіченими любителями музики будемо називати особистостей, які прагнуть активного сприйняття музичного мистецтва, переживання й рефлексивного усвідомлення широкого кола художньо-цінних музичних вражень та поглиблення своїх музичних, мистецьких знань.

Уточнення сутності поняття «аматор» (від англійського - amateur, що означає любов), свідчить також про те, що поза професійні інтереси особистості концентруються на музичному мистецтві, ставленні до нього як до джерела насолоди, задоволення тощо. Інший відтінок поняття «аматор» пов'язаний з відмінностями у якості оволодіння певним видом діяльності, який не передбачає досягнення високого рівня, професіоналізму і обов'язкового створення соціально значущої продукції. Аматор діє за власним бажанням і задовольняє своїх потреби у самореалізації, які ґрунтуються на його добровільному захопленні. На практиці відомі так звані «музиканти-самоучки», які із задоволенням співають, грають, беруть участь у діяльності аматорських колективів, не отримуючи за це платню (Н. Селезньова, Л. Шумська).

Таким чином, сутність поняття «музичний аматор» розуміється як властивість особистості, яка захоплена музичним мистецтвом і потребує активної музичній діяльності різного виду, Натомість, художня цінність їхньої діяльності в значній мірі залежить як від характеру музичних здібностей, так і від освіченості завдяки якій можливості музикант-аматора значно примножуються і вдосконалюються. Отже, якість діяльності освічених любителів музики проявляється через ціннісно-потребову зорієнтованість на активну музично-пізнавальну й виконавську діяльність, забезпечену засвоєнням комплексу знань і навичок та здатності їх застосувати за власною ініціативою, продиктованою внутрішньою потребою в музичних враженнях і самовиразу художніх емоцій.

Типовими формами прояву музично-діяльнісної активності освіченого музичного аматора стають не тільки активне відвідування концертів класичної музики, оперних вистав, участь у самодіяльності в якості солістів або членів музично-творчих колективів. Натомість, на шкільних уроках з музичного мистецтва ці завдання вирішуються недостатньо якісно, не забезпечуючи навчання і виховання на належному рівні та підготовку школярів як обізнаних і грамотних любителів музичного мистецтва. Українські науковці відзначають, що, незважаючи на те, що школярі впродовж 1 - 7 класів відвідують уроки музики, на яких їх мають навчати сприйняттю творів музичного мистецтва, розвивати їхні музичні здібності і формувати вокально-виконавські навички, значна частка учнів не досягає очікуваних результатів, зокрема - не вміє співати, не оволодіває засадами музичної грамотності, елементарними формами музикування, і в цілому нерідко зневажливо ставиться до класичного мистецтва (Б. Брилін, Н. Кьон, Е. Печерська).

Підвищення якості музичної освіти в Україні сьогодні забезпечується державними документами та освітніми програмами з дошкільної й шкільної музичної освіти. В Законах України «Про вищу освіту» (2014), «Про освіту» (2017), Національною доктриною розвитку освіти (2002), Концепцією реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти «Нова українська школа» на період до 2029 року (2016), Державним стандартом повної загальної середньої освіти (2020). Їхні положення передбачають приділення особливої уваги мистецькій освіті школярів нових генерацій, підвищенню ролі художнього виховання у збагаченні національної самосвідомості, особистісного, духовного й морального розвитку.

Тим не менше, очікувана перебудова в практичній сфері викладання мистецьких дисциплін відбувається досить повільно, що загострює питання підготовки молодих фахівців, сприйнятливих до інноваційних ідей, засвоєння сучасних методів і технологій музичного виховання, зокрема - і спрямованих, на виховання школярів як музичних аматорів.

Аналогічна ситуація в галузі музично-естетичного виховання школярів спостерігається в сучасному Китаї. Китайська держава всебічно стимулює учнів до отримання мистецької освіти, враховуючи її наявність як додатковий «бонус» при вступі абітурієнтів до закладів вищої освіти. Натомість, звернення до практики організації загальноосвітнього музичного навчання в Китаї дозволяє акцентувати, що проблема виховання освіченого любителя музики в межах початкових класів загальноосвітньої системи вирішується лише частково - за рахунок навчання школярів виконанню народних пісень і сприйняття обмеженого кола творів світової музичної скарбниці. Інколи у середніх класах школярам пропонується оволодіння навичками гри на музичних, переважно - народних інструментах, а також використання інструментарію, розробленого в межах музично-педагогічної системи Карла Орфа, тобто відносно простими для оволодіння виконавськими навичками і колективного музикування інструментами.

Варто звернути увагу на те, що, як було зазначено вище, в початкових класах учні співають виключно народні китайські пісні. Це, з одного боку, полегшує вироблення в них навичок інтонування завдяки відсутності півтонів і складних для інтонування тритонів. З іншого боку, це до певної міри гальмує процес їхнього ознайомлення із світовими музичними здобутками і ускладнює на більш пізніх етапах навчання формування музичного сприйняття й усвідомлення стилістичної своєрідності музичних творів. У результаті в школярів нерідко виникають проблеми із сприйняттям мистецтва давніх епох і творчості сучасних композиторів, із освоєнням музичного мистецтва народів, що за своїми художньо-образними, інтонаційно-мовленнєвими особливостями суттєво відрізняється від типових рис китайської народної музики.

Акцентуємо також, що наповненість класів у китайських школах (в кожному з них навчається до 50-60 учнів) також не дозволяє використовувати на заняттях рухові та імпровізаційні форми музичної діяльності, а організація співочої діяльності та засвоєння елементів музичної грамотності уможливлюються завдяки строгій дисципліні, до якої школярі звикають з перших кроків шкільних занять.

Потреба підвищення уваги до удосконалення методів розвитку музичних здібностей і навичок співу в школярів пояснюється також зростанням у них бажанням долучитися до відносно нових для китайських традицій форм і стилів музичної діяльності, шо проявляється в надзвичайній популярності масових видів музикування, зокрема - в діяльності незчисленної кількості дитячих хорових та інструментальних колективів, доповненні загальноосвітніх музичних уроків із заняттями дітей у приватних музичних школах.

Обговорення

Аналізуючи стан непростого становища, що склалося в системі загальної музичної освіти, варто розглянути об'єктивні і суб'єктивні чинники, які заважають вирішенню в широкій практиці, в умовах сучасної класно-урочної музично-освітньої системи, означених завдань в галузі музичного виховання школярів. У розгляді об'єктивних чинників перш за все приділимо увагу стану суспільного середовища як джерела ціннісних орієнтації і мотивів діяльності і учителів, і їхніх вихованців.

Зазначимо, що науковці відзначають як пануючу тенденцію відсутність належного ставлення суспільства, зокрема - і педагогічного товариства, до вирішення важливих соціальних, духовно-виховних завдань, покладених на дисципліни мистецького спрямування. Таке ставлення відмічається, зокрема, в шкільної адміністрації, у багатьох вчителів-предметників, а також у батьків, які свого часу не отримали належного музичного виховання. Тому не дивно, що і в значної кількості школярів формується індиферентне відношення до дисциплін художньо-естетичного циклу, в тому числі - і до уроків музичного мистецтва.

Крім того, на змісті й стилі роботи вчителів із значним стажем негативно позначається відсутність мотивації й зацікавленості до перебудови стилю свого викладання й оволодіння сучасними методиками й технологіями музичного виховання інноваційного характеру. Як правило, на їхніх уроках переважають репродуктивні методи навчання, а також акцентування уваги учнів на запам'ятовуванні фактологічного і понятійно-теоретичного матеріалу - біографій композиторів, переліку творів та вивчення їхньої характеристики, назви нот тощо.

Відзначимо також недостаню ефективність музичного виховання в українських закладах дошкільного виховання та, як результат - практичну відсутність наступності між дошкільною і шкільною ланками навчання музики. Це значно ускладнює вирішення музично-освітніх, розвивальних і виховних завдань під час навчання дітей в шкільних умовах, яка, не в останню чергу проявляється в значній розбіжності у рівні розвитку музичних здібностей учнів одного класу. Так, за нашими даними, більше 35% учнів першого класу, які прийшли до школи після дитячого закладу, не володіють навичками активного сприйняття музичних творів і адекватної реакції на засоби інтонаційної та виконавської виразності, структурні особливості твору, який їм пропонується до прослухування; до 40% школярів не володіють навичками елементарного інтонування і не здатні ритмічно рухатися. Враховуючи те, що музичне мистецтво є за своїми властивостями дистанційним, і неякісне інтонування одного учня може відіграти роль «ложки дьогтю в бочці меду», присутність одного учня, який замість співу «гуде», приводить до низької якості співочих навичок у багатьох школярів.

Зрозуміло, що першокласники з різним рівнем готовності до навчання музики потребують застосування відповідних методів, добру репертуару, іншого темпу засвоєння навичок практичного музикування. Вирішення цієї проблеми, наш погляд, можливе тільки за умов здійснення диференційовано-індивідуального підходу, який передбачає поділення класу мінімально на дві підгрупи - відповідно актуальному рівню розвитку музичних здібностей учнів класу. Такий підхід дасть змогу застосувати відповідні методи подолання властивих їм недоліків у музичному розвитку й вирішити питання їхнього відставання від природного процесу з врахуванням індивідуальних «часткових гальм» (за Б. Тепловим), які заважають його перебігу.

Ці питання докладно висвітлені в працях Н. Кьон, Лі Ліцзюаня, Чжу Цянь і стосуються, зокрема, способів налагодження координації між звуковисотними слуховими уявленнями і здатністю учня їх відтворювати у співі, поетапному удосконаленню почуття ритму від засвоєння пульсації метру до здатності утримувати його в уявленні і тим самим організовувати метроритмові уявлення й удосконалювати почуття ритму.

Негативно відбивається на розвитку музичних здібностей учнів початкової школи, зокрема - на здатності до емоційно-безпосереднього переживання музичних вражень, неможливість в умовах занять (як правило), в класі, а не в пристосованому приміщенні, організації рухово-ритмових вправ, музичних ігор на спілкування й імпровізацію, гри на дитячих музичних інструментах, що суттєво збіднює виховні й розвивальні можливості музичних занять.

Недоліком сучасної шкільної системи навчання співу вважаємо також відсутність послідовності формування співочих навичок та відсутність системного підходу до організації музичного матеріалу. Так, інтонаційний матеріал розспівування, на матеріалі якого мають формуватися базові співацькі навички, як правило, не відповідає рівню складності й діапазону пісенних мелодій, які пропонується розучувати зі школярами в даних період.

У цьому сенсі варто було б враховувати досвід, точніше - принциповий підхід до виховання навичок співу, внутрішніх слухових уявлень та здатності ними оперувати, пропонований у межах релятивної системи. Найбільш цінними в даному сенсі уявляються ідея неспішності засвоєння інтонацій в процесі освоєння навичок інтонування як дидактичних поспівок, так і пісень, побудованих на аналогічному музичному матеріалі, що надає можливість їх усвідомлювати, оперувати ними і тим самим готувати учнів до засвоєння музичної грамоти і формування в них здатності співати по нотах.

До суб'єктивних чинників варто віднести індивідуально-особистісні властивості школярів, якість їх художніх, зокрема - музичних задатків. Як свідчать науковці, серед них виділяються психотипи, різні та яскравістю прояву емоцій, за превагою художнього або логічно-абстрактного мислення, за міра емпатійної чутливості, темпом утворення умовних рефлексів, які відіграють значу роль у швидкості засвоєння виконавських навичок тощо. Зрозуміло, що зазначені та інші особистісно-психологічні властивості відбиваються на розвитку спеціальних музичних здібностей, виконавських навичок, розвитку творчої уяви, а звідси - і на всіх видах музичної діяльності школяра. Відтак, підготовка майбутніх

виховання музичний аматор

Висновки / Conclusions

Отже, і в українській, і в китайській системах музичної освіти існують невирішені завдання, розв'язання яких має сприяти підвищенню якості музичної освіти та виховання активних любителів музичного мистецтва, аматорів, здатних до соціально-корисної діяльності і збагачення культури й мистецтва свого народу.

На здатність виховувати учнів як освічених аматорів доцільно спрямовувати підготовку майбутніх учителів музичного мистецтва в закладах української та китайської вищої освіти.

Задоволення мистецьких потреб музичних аматорів стає тригером удосконалення мистецького середовища, руховою силою розвитку мистецтва у всіх різновидах його прояву. Тим самим виховання школярів як освічених музичних аматорів становить незамінний потенціал соціокультурного буття суспільства.

Список використаних джерел і літератури

1. Брилін Б.А. Бриліна В.Л. (2016). Національно-патріотичне виховання дітей та юнацтва засобами музичної творчості. Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми, вип. 47, 36-40

2. Шостак Г.В. (2002). Массовые музыкальные жанры ХХ века в системе музыкально-эстетического воспитания: учебно-методическое пособ. Брест, 115 с.

3. Nikolai H., Linenko A., Boichenko M., Koehn N. (2019). Interdisciplinary Coordination in Historical-Theoretical and Music-Performing Training of Future Musical Art Teachers. Journal of History Culture and Art Research. р. 225-235.

4. Ovcharenko N., Matveieva O., Chebotarenko O., Koehn N. (2019). Methodological Readiness of Musical Art Master's Degree Students. A Theoretical Research. Journal of History Culture and Art Research, 8 (4). р.166-176

References

1. Natsional?noЃ]patriotychne vykhovannya ditey ta yunatstva zasobamy muzychnoyi tvorchosti. [National-patriotic education of children and youth by means of musical creativity]. Suchasni informatsiyni tekhnolohiyi ta innovatsiyni metodyky navchannya v pidhotovtsi fakhivtsiv: metodolohiya, teoriya, dosvid, problemy [in Ukrainian].

2. Shostak G.V. (2002). Massovyye muzykal'nyye zhanry KHKH veka v sisteme muzykal'no-esteticheskogo vospitaniya: uchebno-metodicheskoye posobiye [Mass musical genres of the 20th century in the system of musical and aesthetic education: teaching aid]. Brest, 115 s. [in Russian].

3. Nikolai H, Linenko A., Boichenko M., Koehn N. (2019). Interdisciplinary Coordination in Historical-Theoretical and Music-Performing Training of Future Musical Art Teachers. Journal of History Culture and Art Research. р. 225-235. [in English].

4. Ovcharenko N., Matveieva O., Chebotarenko O., Koehn N. (2019). Methodological Readiness of Musical Art Master's Degree Students. A Theoretical Research. Journal of History Culture and Art Research, 8 (4). р.166-176 [in English].

Размещено на Allbest.ru