Фахова підготовка майбутнього вчителя фізики в контексті компетентнісного підходу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

Фахова підготовка майбутнього вчителя фізики в контексті компетентнісного підходу

Миколайко Володимир Валерійович

кандидат педагогічних наук, проректор

з міжнародних зв'язків та стратегічного розвитку

Анотація

У статті розглядаються особливості фахової підготовки майбутнього вчителя фізики в контексті компетентнісного підходу. Компетентнісний підхід спрямовує освітній процес на досягнення результатів, які окреслюють ключову, загальнопредметну та предметну компетентності майбутнього вчителя за обраною професією. Метою статті є обґрунтування значення компетентнісного підходу в підготовці майбутнього вчителя фізики до професійної самореалізації, виявлення фахових компетенцій, які можуть і повинні стати основними результатами професійної освіти. У ході професійної підготовки майбутніх учителів фізики досить вагомим і важливим є зв'язок освітнього процесу в ЗВО з освітнім середовищем у ЗЗСО. Традиційно професійною підготовленістю фахівця освітянської галузі вважають його готовність здійснювати професійну діяльність з використанням новітніх форм, методів, прийомів та інноваційних технологій навчання, включаючи сучасні освітні технології, ІКТ, КОСН, КОЗН, цифрові, хмарні, STEM-технології тощо. Поняття «підготовка» є не лише як результат змістової складової фахової підготовки, а й процесуальною характеристикою розвитку готовності майбутнього фахівця до дієвого та ефективного застосування в дії різних аспектів професійної діяльності. Готовність як характеристика особистісних якостей студента з огляду оцінювання його результатів навчання є ширшим поняттям, ніж здатність. Відтак, більш коректним до визначення компетентності як категорії, що оцінює результати професійної підготовки майбутнього фахівця є не лише його здатність успішно здійснювати професійну та подальшу навчальну діяльність на певному рівні вищої освіти, але й готовність до цієї діяльності. Однією з передумов забезпечення компетентності (поінформованості, обізнаності, авторитетності) є формування у майбутнього фахівця таких якостей, як навички й уміння самостійної роботи, розвиток креативного мислення, системний підхід до постановки та виконання завдань фахової діяльності, обрання провідного виду діяльності, розвиток творчої уяви, виховання ініціативи, уміння приймати рішення тощо.

Ключові слова: підготовка вчителя фізики, компетентнісний підхід, інформаційно-комунікаційні технології, фахова підготовка.

Mykolaiko Volodymyr Valeriyovych Candidate of Pedagogical Sciences, Vice-Rector for International Relations and Strategic Development, Pavlo Tychyna Uman State Pedagogical University

Professional training of the future teacher of physics in the context of the competence approach

Abstract

The article considers the specifics of the professional training of the future physics teacher in the context of the competence approach. The competence approach directs the educational process to achieve results that outline the key, general and subject competence of the future teacher in the chosen profession. The purpose of the article is to substantiate the importance of the competence approach in preparing the future physics teacher for professional selfrealization, identifying professional competencies that can and should become the main results of professional education. In the course of the professional training of future physics teachers, the connection between the educational process in secondary schools and the educational environment in secondary schools is quite significant and important. Traditionally, the professional training of a specialist in the field of education is considered to be his readiness to carry out professional activities using the latest forms, methods, techniques and innovative learning technologies, including modern educational technologies, ICT, KOSN, KOZN, digital, cloud, STEM technologies, etc. The concept of "training" is not only a result of the substantive component of professional training, but also a procedural characteristic of the development of a future specialist's readiness for effective and efficient application of various aspects of professional activity. Readiness as a characteristic of a student's personal qualities in terms of evaluating his learning results is a broader concept than ability. Therefore, it is more correct to define competence as a category that evaluates the results of professional training of a future specialist, not only his ability to successfully carry out professional and further educational activities at a certain level of higher education, but also readiness for this activity. One of the prerequisites for ensuring competence (awareness, awareness, authority) is the formation of such qualities in the future specialist as the skills and ability to work independently, the development of creative thinking, a systematic approach to setting and performing professional tasks, choosing a leading type of activity, developing creative imagination, fostering initiative, ability to make decisions, etc.

Keywords: physics teacher training, competence approach, information and communication technologies, professional training..

Вступ

Постановка проблеми. Нинішній етап розвитку системи вищої освіти України характерний її модернізацією, яка пов'язана із входженням до європейського та світового освітнього простору, що вимагає реформування вищої освіти та її основних елементів (навчальних програм, навчальних планів, форм і методів навчання та контролю й оцінювання навчальних досягнень студентів тощо), змінюючи її орієнтири від знань, умінь і навичок на розвиток і посилення компетентнісної складової освіти, тобто посилюючи роль і значущість компетентнісного підходу у підготовці відповідного фахівця.

Компетентнісний підхід спрямовує освітній процес на досягнення результатів, які окреслюють ключову (комплекс якостей особистості, що уможливлюють їй діяти ефективно у різноманітних сферах життєдіяльності), загальнопредметну та предметну компетентності майбутнього вчителя за обраною професією. До ключових компетентностей відносяться: уміння вчитися, спілкуватися державною, рідною та іноземною мовами, математична і базові компетентності в галузі природознавства, техніки і технологій, інформаційно-комунікаційна, соціальна, громадська, загальнокультурна, підприємницька та здоров'язберігаюча компетентності; до предметних компетентностей відносяться: комунікативна, природничо- наукова і математична, проектно-технологічна й інформаційно-комунікаційна та ін.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Компетентнісний підхід у професійній підготовці майбутніх спеціалістів розкривають у дослідженнях провідні науковці НАПН України: В. Аніщенко, І. Бех, І. Єрмаков, Я. Кодлюк, В. Кремень, О. Пометун, І. Родигіна, Н. Ничкало, С. Ніколаєнко, С. Сисоєва, О. Сухомлинська та інші вчені.

Мета статті - є обґрунтування значення компетентнісного підходу в підготовці майбутнього вчителя фізики до професійної самореалізації, виявлення фахових компетенцій, які можуть і повинні стати основними результатами професійної освіти.

Виклад основного матеріалу

вчитель фізика компетентнісний

У ході професійної підготовки майбутніх учителів фізики досить вагомим і важливим є зв'язок освітнього процесу в ЗВО з освітнім середовищем у ЗЗСО. Державним стандартом базової і повної загальної середньої освіти [4] нормативно закріплено перехід загальноосвітньої школи до компетентнісної освіти, у якому наведено визначення понять «компетентність» і «компетенція», розкрито відмінності між ними; визначено компетентнісний підхід як спрямованість навчально-виховного процесу на досягнення результатів, якими є ієрархічно підпорядковані між собою: ключова, загальнопредметна і предметна (галузева) компетентності; визначено сутність галузевої і ключових компетентностей. Тут «компетентність» представлено як набуту у процесі навчання інтегровану здатність студента (майбутнього фахівця), що складається із знань, умінь, досвіду, цінностей і ставлення, які можна цілісно реалізувати на практиці, а «компетенцію» подано як суспільно визнаний рівень знань, умінь, навичок, ставлень у певній сфері діяльності людини (державні вимоги до підготовки студента (того, хто навчається) з певної навчальної дисципліни) [4]. Тоді, враховуючи зазначене, завдання нашого дослідження тісно інтегроване з потребою вирішення проблеми професійної педагогічної підготовки майбутніх учителів фізики в сучасних умовах розбудови вищої освіти в зв'язку із запровадженням компетентнісного підходу, реформи НУШ, широкого впровадження сучасних ІКТ, сучасного освітнього середовища, матеріально-технічної бази тощо.

Згадані нормативні документи для визначення компетентностей як результатів навчання використовують поняття «здатність», яке характеризує особистісні якості студентів, проте психолого-педагогічна література в галузі професійної освіти у визначенні компетентностей запроваджує не одну, а дві характеристики: «готовність» і «здатність».

У працях М. С. Головань компетентність трактується як інтегроване утворення особистості, яке об'єднує знання, уміння, навички, досвід та особистісні властивості, що виражають прагнення, здатність і готовність розв'язувати проблеми і завдання, що обумовлені реальними життєвими ситуаціями, в яких усвідомлюється значущість предмета, на який націлена пізнавальна діяльність суб'єкта, та окремо результат цієї діяльності [2].

У психології поняття «здатність» і «готовність» трактуються також не однаково. Академічний тлумачний словник української мови розглядає здатність як властивість індивіда, яка виявляється в тому, що цей індивід може, уміє здійснювати, виконувати, робити що-небудь, він може поводитися певним чином [9, с. 531]. Таким чином тут поняття «здатність» розкрито з погляду наявності здібностей, обдарованості. Відтак, воно є ширшим, ніж здібність, бо поєднує здібності як природні нахили (обдарування, талант), можливості та вміння особистості. Здатність розвивається й поглиблюється у процесі практичної діяльності людини, значну роль при цьому мають природні нахили (задатки, схильності) людини. Тому поряд із здібностями особистості доцільно розглядати і її здатності. Під здатністю ми розумітимемо потенціал особистості студента, що об'єднує відповідні здібності. Однак здатність студента є динамічною властивістю, яка постійно розвивається, весь час поглиблюється, диференціюється у ході практичної навчальної діяльності.

Поняття «готовність» частіше всього використовують, коли мова ведеться про виконання певної дії, тобто про «виконання дії», а психологічний словник дефініцією «готовність» окреслює як цілісне утворення, тобто модель або сукупність мотиваційного, змістового, процесуального, конструктивного компонентів, що пов'язані між собою. В уже згаданому академічному тлумачному словнику української мови мова іде про властивість індивіда, «який зробив необхідне приготування, підготувався до чого-небудь, або має бажання зробити що-небудь» [9, с. 148]. На думку В. Д. Шарко, «готовність є характеристикою потенційного стану, що дозволяє вчителеві увійти до професійного співтовариства та розвиватися в «професійному» відношенні» [11, с. 126] і таким чином досягати все вищого і досконалішого рівня професійної підготовки.

Традиційно професійною підготовленістю фахівця освітянської галузі вважають його готовність здійснювати професійну діяльність з використанням новітніх форм, методів, прийомів та інноваційних технологій навчання, включаючи сучасні освітні технології, ІКТ (інформаційно- комунікаційні технології), КОСН (комп'ютерно-орієнтовані середовища навчання), КОЗН (комп'ютерно-орієнтовані засоби навчання), цифрові, хмарні, STEM-технології тощо. Слід зауважити, що поняття «підготовка» не відноситься до суто наукових термінів, бо, як правило, використовується для опису сукупності обумовлених вимог до трудової діяльності та особистості фахівця.

Зокрема, аналізуючи сутність терміну «практика», що походить від грецького «лра%ті%а» і означає «діяння, активність», філософський словник за редакцією В. І. Шинкарука його трактує як матеріальну чуттєво-предметну цілепокладаючу діяльність людини, яка «має своїм змістом освоєння природних та соціальних об'єктів та становить всезагальну основу, рушійну силу людського суспільства і пізнання» [10, с. 519]. Розглядаючи зазначений термін як процес перетворення природи, чим опосередковується, регулюється і контролюється обмін речовини між людиною і природою, цей термін набуває іншого означення і «виступає як праця», а підпорядкування йому нових галузей природного буття «визначає і спрямовує як основний напрям суспільного розвитку, так і конкретні форми суспільних відносин на окремих його етапах, практика виступає як виробництво».

У випадку, коли практику розглядають «як діяльність, що штучно відтворює ті або інші сторони об'єктивного світу з метою їх наукового дослідження», філософський словник за редакцією В. І. Шинкарука констатує, що «практика виступає як експеримент». Найістотнішими проявами практики виступає процес спілкування, громадсько-політична діяльність, «...її здатність до революційно-творчого освоєння і перетворення будь-яких галузей і сторін навколишнього буття» [10, с. 519].

За своєю сутністю практика «є активно-перетворюючою діяльністю, оскільки. її здійснення є реалізацією свідомої мети, яка визначає спосіб і характер дій людини. Реалізація мети виступає як опредметнення... практичної діяльності». За цих обставин «включення предметних результатів практики в процес наступної діяльності відтворює «згаслу» в них минулу діяльність, знову переводить її у діяльну форму, розпредметнює її» [10, с. 520].

І, врешті, ми маємо підкреслити надзвичайно важливу функцію практики, яку вона відіграє в теорії пізнання та як критерій істини. Ця обставина є досить важливою, бо така виняткова її вагомість пов'язана з тим, що теоретична діяльність і сам процес пізнання оточуючого світу (природи) нерозривно пов'язаний із нею, оскільки саме через практику розкривається сутність та об'єктивні закони природи і перевіряється істинність одержаних знань. Якраз саме рівнем розвитку практики визначається рівень знань, обсяг і характер, хоча й «у цілому практика вища за теорію пізнання, бо вона має достоїнство не тільки загальності, а й безпосередньої дійсності» [10, с. 520].

Виходячи із даного означення експериментально-практичної складової підготовки майбутнього вчителя фізики, результатом такої професійної підготовки є його готовність до професійної діяльності, Тому термін «готовність» є частіше вживанішим і тлумачиться він як стан мобілізації певних ресурсів будь-якої системи для забезпечення ефективного виконання конкретних педагогічних дій у відповідно створених умовах (у відповідному навчальному середовищі) з використанням відповідних ресурсів і відповідної бази. Підготовку можна розглядати як процес доведення певної системи до потрібного рівня готовності. З огляду на це професійну підготовку майбутніх учителів слід розглядати як процес формування їхньої готовності постійно діяти та розвиватися у відповідності до отриманих знань, наявних умінь і навичок та наявних ресурсів, методів, технологій і засобів у професійній діяльності. При цьому важливо, щоб результатом стало не просте набуття деякого певного обсягу знань та вмінь, які, можливо, знадобляться в майбутньому, а створення умов для особистісного зростання студента та розвитку його професійної компетентності. Поняття «підготовка» є не лише як результат змістової складової фахової підготовки, а й процесуальною характеристикою розвитку готовності майбутнього фахівця до дієвого та ефективного застосування в дії різних аспектів професійної діяльності. Готовність як характеристика особистісних якостей студента з огляду оцінювання його результатів навчання є ширшим поняттям, ніж здатність. Відтак, більш коректним до визначення компетентності як категорії, що оцінює результати професійної підготовки майбутнього фахівця є не лише його «...здатність успішно здійснювати професійну та подальшу навчальну діяльність на певному рівні вищої освіти» [7], але й готовність до цієї діяльності. Надалі ми будемо дотримуватися саме такої позиції у визначенні категорії «компетентність».

З розвитком компетентнісного підходу в освіті з'явилася низка публікацій, у котрих також зроблено спробу проаналізувати поняття «компетенція» та «компетентність». Зокрема, у процесі вивчення проблем проектування Галузевих стандартів на засадах компетентнісного підходу Г. О. Грищенко дотримується такого погляду щодо змісту цих понять: компетенція - це коло повноважень (визначених законами й іншими актами) якої-небудь організації, установи або посадової особи, що в освіті розглядається як типове завдання діяльності працівника; компетентність трактується як властивість особи за значенням «компетентний», а в галузі освіти - це сукупність особистісних якостей працівника (знань, умінь, навичок, ціннісно-смислових орієнтацій, емоційно-вольової регуляції поведінки, мотивації і готовності до діяльності), вироблених під час навчання й зумовлених власним досвідом діяльності у відповідній галузі. Компетентності студентів формуються в різних модулях навчальних програм і оцінюються на різних етапах навчання, а рівень їхніх компетентностей визначається результатами навчання. Результатами навчання слугує те, що від студента очікується, що він буде знати, що розуміє та що буде в змозі продемонструвати в кінці періоду свого навчання [3, с. 50-51].

За твердженням М. С. Головань, дефініція «компетенція» відноситься до категорії результату освіти й здобутого досвіду пізнавальної діяльності, який зафіксований у вигляді знань; здійснення відомих способів діяльності у формі вмінь діяти за зразком; творчої діяльності у формі вмінь приймати дієві й ефективні рішення в проблемних ситуаціях; здійснення емоційно-ціннісних ставлень у формі особистісних орієнтацій [2].

Вивчаючи стан підготовки фахівця високої кваліфікації з урахуванням компетенцій, П. С. Атаманчук визначає компетенцію як потенціальну міру інтелектуальних, духовно-культурних, світоглядних та креативних можливостей індивіда, а компетентність трактує як виявлення цих можливостей через дію: розв'язування проблеми (задачі), креативна діяльність (створення проекту, обстоювання власної точки зору чи позиції тощо) та потреби мати чітке уявлення про міру прогнозованості цієї якості. Рівень компетентності фахівця розглядається як ступінь досягнення мети, стимул діяльності, критерій оцінки, ціннісні здобутки особистості, він характеризує контрольно-стимулювальний компонент процесу навчання, що реалізується на етапах об'єктивізації контролю та проектування наступної діяльності [1, с. 13]. Однією з передумов забезпечення компетентності (поінформованості, обізнаності, авторитетності) є формування у майбутнього фахівця таких якостей, як навички й уміння самостійної роботи, розвиток креативного мислення, системний підхід до постановки та виконання завдань фахової діяльності, обрання провідного виду діяльності, розвиток творчої уяви, виховання ініціативи, уміння приймати рішення тощо [6].

Маємо констатувати, що в контексті компетентнісного підходу до професійної підготовки майбутнього вчителя фізики зазнали зміни не лише завдання, пов'язані із плануванням навчальної діяльності, а й визначені конкретні дії практичної її реалізації. Важливим та актуальним залишається створення в освітньому процесі відповідних умов для пізнання кожним студентом себе як суб'єкта своєї власної діяльності, особистого навчання, а кваліфікувати його можна, організовуючи різні види діяльності, у тому числі й пізнавальну, навчальну діяльність.

Зміни, які зараз мають місце у структурі професійної підготовки майбутнього вчителя фізики, потребують вирішення не менш важливої проблеми, пов'язаної з адаптацією випускника до подальшої ефективної професійної діяльності. Такий підхід викликає потребу у забезпеченні системи освіти більш повного, особистісного та соціально інтегрованого результату, що віддзеркалений у відповідній кваліфікації і спонукає до виявлення як цільових, так і змістових та процесуальних аспектів реалізації компетентнісного підходу до професійної підготовки майбутнього вчителя фізики.

Зокрема, досліджуючи сутність категорії «професійна компетентність», Б. С. Гершунський звертає увагу на те, що ця категорія значною мірою пов'язана із власною професійною освітою, досвідом та індивідуальними здібностями фахівця, його мотивованими прагненнями до неперервної самоосвіти і самовдосконалення, творчим і відповідальним ставленням до справи. На думку Б. С. Гершунського, «начала» всіх якостей повинні виявлятися не лише в змісті та структурі загальної освіти, але й у структурі професійної грамотності. Це пов'язано із тим, що: по-перше, це функціональна грамотність, завдяки якій можливою стає професійна діяльність; по-друге, це ті її компоненти, які найперше слід розглядати не в аспекті предметного змісту фахової підготовки, а взагалі серед усіх якостей особистості, зокрема: відповідальності, допитливості, творчості, наполегливості, прагнення до опанування знань, естетичне сприйняття дійсності, високої моральної культури. Відносячи названі характеристики якостей особистості фахівця до ключових компетенцій, варто і доцільно на цьому рівні разом з тим враховувати особливості і того, кого ми готуємо як фахівця, тобто вчителя фізики, фахівця в галузі фізичної науки, науковця чи фахівця, наприклад, технічного напрямку підготовки, який без необхідного рівня практичної підготовки з фізики просто не зможе повною мірою реалізувати покладені на ЗВО завдання з формування певних компетенцій.

Зокрема деякі вчені наголошують на потребі розмежування методологічної культури вченого і вчителя, пояснюючи це тим, що перший (а саме учений) отримує наукові фізичні знання, тлумачить, «трактує», пояснює, «виробляє» їх, а вчитель їх використовує. Таким чином наш аналіз засвідчує той факт, що існують відповідні співвідношення як між ключовими, так і між предметними компетенціями майбутнього фахівця з фізики, якого готують у ЗВО, а також має місце відповідна структурована ієрархія взаємозв'язків у межах кожної з них.

Як досить важливу проблему означення «ключових компетенцій» у ході професійної підготовки майбутніх фахівців розглянуто і в психології професійної освіти. Поняття «ключові компетенції» введено Міжнародною організацією праці для характеристики і моніторингу кваліфікаційних вимог до оцінки рівня фахівців у системі післядипломної освіти, що об'єднує таких п'ять компетенцій, а саме: 1 - соціальну, 2 - комунікативну, 3 - соціально-інформаційну, 4 - когнітивну та 5 - спеціальну компетенції. Така структура ключових компетенцій та їхні характеристики досить наближена до загальних компетентностей, що представлені в професійному стандарті [8], котрі визначають особистісні якості майбутнього фахівця, який здатний до суспільно значущої професійної діяльності, професійного та особистісного вдосконалення впродовж усього свого життя. Тобто загальні європейські підходи до розкриття характеристик ключових компетенцій дуже близькі до означення загальних компетентностей, якими має володіти молодий учитель фізики згідно професійного стандарту для «Вчителя закладу загальної середньої освіти» [8].

На думку В. Ф. Заболотного, формування компетентностей майбутнього вчителя фізики варто розглядати як процес оволодіння стійкими, інтегрованими, системними знаннями психолого-педагогічних дисциплін, а також відповідними знаннями з філософії, інформатики, загальної й теоретичної фізики, методики навчання фізики, уміннями і навичками застосування цих знань на практиці, розвитку здібностей індивіда, які забезпечують здатність особистості досягати значних результатів у професійній діяльності [5, с. 160]. Такий комплекс навчальних дій у процесі професійної підготовки майбутніх учителів фізики спрямовано на досягнення інтегрованого результату навчання - професійно-педагогічної компетентності фахівця.

Висновки

Компетентність можна оцінювати лише через діяльність. А тому результат фахової підготовки майбутніх учителів фізики до формування і розвитку дослідницької компетентності школярів потребує виявлення педагогічних умов, які сприяють формуванню і розвитку дослідницької компетентності та їх урахування у процесі розроблення та впровадження компетентнісно зорієнтованої методичної системи відповідної підготовки вчителя фізики.

Перспективи подальших досліджень вбачаємо у розробці концепції формування дослідницької компетентності майбутніх учителів фізики.

Література

1. Атаманчук П. С. Компетентнісний підхід у становленні майбутнього вчителя фізики. Збірник наукових праць Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (Педагогічні науки). 2012. Ч. 4. С. 9-17.

2. Головань М. С. Компетенція і компетентність: досвід теорії, теорія досвіду. Вища освіта України. 2008. № 3. C. 23-30.

3. Грищенко Г. О. Проектування стандартів педагогічної освіти з використанням компетентнісного підходу. Актуальні проблеми підготовки вчителів природничо-наукових дисциплін для сучасної загальноосвітньої школи: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф., м. Умань, 18-19 жовт. 2012 р. / УДПУ імені Павла Тичини, 2012. С. 49-51.

4. Державний стандарт базової і повної середньої освіти від 23.11.2011 № 1392. URL: https://docs.google.eom/document/d/1Mbq4j8ZECn_PXQ6cB2G4XHG_91uHsNw0Lxw2 SbmqaRY/edit (дата звернення: 09.01.2023).

5. Заболотний В. Методична компетенція майбутнього учителя фізики як важлива складова професійної компетентності. Проблеми підготовки сучасного вчителя. 2013. № 7. С. 156-161.

6. Ляшенко О. І. Якість освіти як основа функціонування й розвитку сучасних систем освіти. Педагогіка і психологія. 2005. № 1 (46). С. 5-12.

7. Про вищу освіту: Закон України від 01.07.2014 № 1556-VII: станом на 01.01.2023 URL: http://zakon2.rada.gov.Ua/laws/show/1556-18/paran77#n77 (дата звернення: 10.01.2023)

8. Про затвердження професійного стандарту за професіями «Вчитель початкових класів закладу загальної середньої освіти», «Вчитель закладу загальної середньої освіти», «Вчитель з початкової освіти (з дипломом молодшого спеціаліста)» https://zakon.rada.gov.ua/ rada/show/v2736915-20#Text (дата звернення: 09.01.2023).

9. Словник української мови / ред. І. К. Білодіда. Київ, 1971. С. 550.

10. Філософський словник / ред. В. І. Шинкарука [2-e вид.]. Київ, 1986. С. 800.

11. Шарко В. Д. Методична підготовка вчителя фізики в умовах неперервної освіти: монографія. Херсон: Видавництво ХДУ, 2006. 400 с.

References

1. Atamanchuk P. S. (2012) Kompetentnisnyy pidkhid u stanovlenni maybutn'oho vchytelya fizyky [Competency approach in the development of a future physics teacher]. Zbirnyk naukovykh prats' Umans'koho derzhavnoho pedahohichnoho universytetu imeni Pavla Tychyny (Pedahohichni nauky) - Collection of scientific works of Pavlo Tychyna Uman State Pedagogical University named after (Pedagogical Sciences), 4, 9-17 [in Ukrainian].

2. Holovan' M. S. (2008). Kompetentsiya i kompetentnist': dosvid teoriyi, teoriya dosvidu [Competence and competence: theory experience, theory of experience]. Vyshcha osvita Ukrayiny -- Higher education of Ukraine, 3, 23-30 [in Ukrainian].

3. Hryshchenko H. O. (2012). Proektuvannya standartiv pedahohichnoyi osvity z vykorystannyam kompetentnisnoho pidkhodu [Designing standards of pedagogical education using the competence approach]. Proceedings from Vseukrayins'ka naukovo-praktychna konferentsiya «Aktual'ni problemy pidhotovky vchyteliv pryrodnycho-naukovykh dystsyplin dlya suchasnoyi zahal'noosvitn'oyi shkoly» - All-Ukrainian scientific and practical conference «Current problems of training teachers of natural and scientific disciplines for a modern secondary school» (pp. 49-51). Uman: USPU [in Ukrainian].

4. Derzhavnyy standard bazovoyi i povnoyi seredn'oyi osvity [State standard of basic and full secondary education] Retrieved from https://docs.google.com/document/d/1Mbq4j8ZECn_ PXQ6cB2G4XHG_91uHsNw0Lxw2SbmqaRY/edit [in Ukrainian].

5. Zabolotnyy V. (2013). Metodychna kompetentsiya maybutn'oho uchytelya fizyky yak vazhlyva skladova profesiynoyi kompetentnosti [Methodical competence of the future physics teacher as an important component of professional competence]. Problemy pidhotovky suchasnoho vchytelya -- Problems of modern teacher training, 7, 156-161 [in Ukrainian].

6. Lyashenko O. I. (2005). Yakist' osvity yak osnova funktsionuvannya y rozvytku suchasnykh system osvity [Quality of education as the basis of functioning and development of modern education systems]. Pedahohika ipsykholohiya -- Pedagogy and psychology, 1, 5-12 [in Ukrainian].

7. Zakon Ukrainy «Pro vyshchu osvitu» [The Law of Ukraine «About higher education»]. (n.d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/ 1556-18/paran77#n77 [in Ukrainian].

8. Pro zatverdzhennya profesiynoho standartu za profesiyamy «Vchytel' pochatkovykh klasiv zakladu zahal'noyi seredn'oyi osvity», «Vchytel' zakladu zahal'noyi seredn'oyi osvity», «Vchytel' z pochatkovoyi osvity (z dyplomom molodshoho spetsialista)» [About the approval of the professional standard for the professions «Teacher of primary classes of a general secondary education institution», «Teacher of a general secondary education institution», «Teacher of primary education (with junior specialist diploma) »]. (n.d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v2736915-20#Text [in Ukrainian].

9. Bilodida I. K. (Eds.). (1971). Slovnyk ukrayins'koyi movy [Dictionary of the Ukrainian language]. Kyiv [in Ukrainian].

10. Shinkaruk V. I. (Eds.). (1986). Filosofs'kyy slovnyk [Philosophical dictionary]. Kyiv [in Ukrainian].

11. Sharko V. D. (2006) Metodychna pidhotovka vchytelya fizyky v umovakh neperervnoyi osvity [Methodical training of a physics teacher in conditions of continuous education]. Kherson: Vydavnytstvo KHDU [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru