Формування іншомовної комунікативної компетентності молодших школярів шляхом використання методу проєктів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування іншомовної комунікативної компетентності молодших школярів шляхом використання методу проєктів

Любов Байдюк

викладач кафедри фахових методик та інноваційних технологій у початковій школі, Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини, м. Умань, Україна

Анотація

На сучасному етапі основною метою навчання іноземної мови є формування компетенції, що передбачає не тільки практичне володіння іноземною мовою, а й уміння працювати з різноманітними інформаційними джерелами. У статті розглядається формування іншомовної комунікативної компетентності молодших школярів шляхом використання методу проєктів. В даний час метод проєктів широко використовується в сучасній світовій методиці викладання англійської мови, так як він дозволяє органічно інтегрувати знання учнів з різних галузей для вирішення окремо взятої практичної проблеми, стимулюючи при цьому формування іншомовної комунікативної компетентності молодших школярів.

Систематичне використання на уроках іноземної мови методу проєктів, дозволяє очікувати якісне формування іншомовної комунікативної компетентності молодших школярів, що в свою чергу сприятиме продуктивному засвоєнню навчального матеріалу та розвитку навичок його практичного використання, збагаченню соціального та комунікативного досвіду школярів, підвищенню пізнавальної активності та мотивації навчання учнів. Застосування даного методу підвищує інтерес учнів до вивчення англійської мови та урізноманітнює процес навчання. Це досягається через розвиток внутрішньої мотивації учня за допомогою перенесення центру процесу навчання з учителя на учня.

Ключові слова: компетентність, іншомовна комунікативна компетентність, проєкт, молодші школярі.

Abstract

Liubov Baidiuk

Lecturer of Professional Techniques and Innovation Technologies Chair in Primary School,

Pavlo Tychyna Uman State Pedagogical University, Uman, Ukraine,

FORMATION OF FOREIGN LANGUAGE COMMUNICATIVE COMPETENCE OF PRIMARY SCHOOL STUDENTS BY USING THE

PROJECT METHOD

At the current stage, the main goal of learning a foreign language is the formation of competence, which involves not only the practical command of a foreign language, but also the ability to work with various information sources. The article examines the formation of foreign language communicative competence of junior high school students by using the project method. Currently, the project method is widely used in the modern global methodology of teaching English, as it allows organically integrating the knowledge of students from various fields to solve a separate practical problem, while stimulating the formation of foreign language communicative competence of younger schoolchildren.

The systematic use of the project method in foreign language lessons allows us to expect the qualitative formation of foreign language communicative competence of younger schoolchildren, which in turn will contribute to the productive assimilation of educational material and the development of skills in its practical use, the enrichment of the social and communicative experience of schoolchildren, the increase of cognitive activity and the motivation of students to study . The use of this method increases students' interest in learning English and diversifies the learning process. This is achieved through the development of the student's internal motivation by transferring the center of the learning process from the teacher to the student.

Keywords: competence, foreign language communicative competence, project, elementary school students.

Постановка проблеми

іншомовна компетентність метод проєктів

Загальноєвропейські рекомендації з освіти відзначають, що пріоритетною освітньою метою є підготовка молодших школярів до життя у демократичному суспільстві шляхом запровадження методів викладання навчальних дисциплін, які стимулюють незалежність думки, судження, спонукають до відповідальної компетентної діяльності. Проблема формування іншомовної комунікативної компетентності (ІКК) молодших школярів шляхом використання методу проєктів набула особливої актуальності й стала предметом низки наукових досліджень. У зв'язку з цим видається цілком доцільним і актуальним широке запровадження методу проєктів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблемі формування іншомовної комунікативної компетентності присвячено дослідження: В. Ф. Аітова, Н. М. Бідюк, Л. Біркун, І. О. Зимньої, М. Кенела, Г. О. Китайгородської, С. В. Козак, С. Савіньона, М. Свейна, В. Л. Скалкіна, Д. Хаймза та ін.

Мета статті - розкрити зміст поняття та складові структури іншомовної комунікативної компетентності молодших школярів та дослідити особливості її формування шляхом використання методу проєктів.

Виклад основного матеріалу

Оскільки іншомовна комунікативна компетентність (ІКК) є одним із центральних понять нашого дослідження, вважаємо за потрібне подати його визначення. Компетентність у вивченні іноземної мови часто асоціюється з поняттям «комунікативна компетенція». На думку науковця А. Хуторського, потрібно розрізняти терміни «компетенція» і «компетентність», тому, що компетенція - це сукупність взаємопов'язаних якостей особистості (знань, умінь, навичок, способів діяльності), а компетентність - це володіння людиною компетенцією, що містить її особисте ставлення до предмета діяльності, тобто це здатність не тільки володіти знаннями, але й потенційно бути готовим їх застосовувати у нових життєвих ситуаціях [6].

Питання, пов'язані з розкриттям значення іншомовної комунікативної компетентності, стали предметом наукових досліджень М.Жалдака, М. Корнілової, Л. Мітіної, С. Молчанова, Н. Ничкало, С. Сисоєвої, О. Семеног. До визначення сутності іншомовної комунікативної компетентності звертаються М. Берізко, Н. Бідюк, Т. Власенко, І. Єременко, В. Каламаж, Н. Костенко, С. Ніколаєва, О. Тинкалюк, О. Чорна [7].

Іншомовна комунікативна компетентність розглядається, з одного боку, як здатність здійснювати іншомовне спілкування, правильно використовуючи систему мовних, мовленнєвих і стилістичних норм, а також правил комунікативної поведінки, відповідно до ситуації спілкування, а з іншого, як готовність до іншомовного спілкування. Н. М. Бідюк визначає іншомовну комунікативну компетентність як сукупність здібностей, знань, умінь, навичок, ставлень, цінностей, ініціатив та комунікативного досвіду особистості, необхідних для розуміння чужих та продукування власних програм мовленнєвої поведінки, адекватних цілям, сферам, ситуаціям спілкування [1, с. 160].

На думку Ніколаєвої С. Ю., іншомовна комунікативна компетентність - це багаторівнева інтегральна особистісна якість, що дає людині змогу висувати та ефективно вирішувати задачі і проблеми різного рівня складності у сфері іншомовної взаємодії [3, с. 87].

Іншомовна комунікативна компетентність безпосередньо виступає як фактор інтелектуального розвитку особистості, оскільки спілкуючись індивіди обмінюються та збагачуються інформацією, набувають нові інтереси, мотиви, цілі діяльності; міжособистісної взаємодії; розвитку загального кругозору; формування особистісних особливостей людини та характеру.

На сучасному етапі основною метою навчання іноземної мови є формування компетенції, що передбачає не тільки практичне володіння іноземною мовою, а й уміння працювати з різноманітними інформаційними джерелами: друкованими, звуковими на різних носіях, а також володіння вмінням критичного й творчого мислення.

Щоб підготувати молодших школярів до глобалізації, необхідно формувати іншомовну комунікативну компетентність, що є важливим аспектом засвоєння мови, яке дозволяє учням належним чином і ефективно використовувати іноземну мову (тобто граматичні структури чи розмовні стратегії) у ситуаціях реального життя.

На нашу думку, для формування іншомовної комунікативної компетентності молодших школярів варто використовувати метод проєктів, оскільки застосування даного методу підвищує інтерес учнів до вивчення англійської мови та урізноманітнює процес навчання. Це досягається через розвиток внутрішньої мотивації учня за допомогою перенесення центру процесу навчання з учителя на учня.

Метод проєктів виник у 20-ті роки минулого століття у США і розвивався у межах гуманістичного напряму у філософії та освіті, в педагогічних поглядах й експериментальній роботі Дж. Дьюї, В. X. Кілпатрика. Упровадженням методу проектів у навчальний процес активно займаються Г. Селевко, М. Кларін, Е. Полат, Д. Левітес, Л. Кондрашова, І. Зязюн, Л. Пироженко, О. Пометун, Г. Фрейман, О. Пехота, О. Якубовська та інші.

Проєкт визначається як довгострокова діяльність протягом кількох тижнів, що передбачає різноманітність індивідуальних або спільних завдань, такі як розробка плану дослідження та питань, а також реалізація плану шляхом емпіричного або документального дослідження, яке включає збір, аналіз та надання даних в усній та/або письмовій формі [9].

Метод проектів є одним із активних методів проведення занять, який передбачає індивідуальну, парну чи групову діяльність тих, хто навчається, що забезпечує гарантоване досягнення спланованого результату [3, с. 209-211].

Саме метод проектів використовує всі найкращі ідеї традиційної та сучасної методики викладання іноземної мови:

* різноманітність, що виявляється у варіативності тем, типів текстів та вправ;

* проблемність, коли іноземна мова використовується для виконання завдань, що характеризуються новизною;

* навчання з задоволенням, що передбачає надання молодшим школярам можливості говорити про те, що викликає у них підвищений інтерес, виявляти свій творчий підхід у оформленні та презентації проєкту. Слід акцентувати увагу на тому, що саме метод проєктів, орієнтований

на самостійну діяльність учнів (індивідуальну, групову або колективну), яку учні виконують упродовж певного часу, покликане сприяти ефективності у навчанні іноземним мовам.

Основне завдання цієї технології полягає у створенні умов для активної спільної навчальної діяльності учнів у різних навчальних ситуаціях, в яких кожен відповідає не лише за результат своєї роботи, але і за результат роботи всієї групи.

Метод проєктів дозволяє перетворити заняття в дискусійний, дослідницький клуб, в якому вирішуються цікаві, практично значимі проблеми. Його можна застосувати, як на заняттях так і в позааудиторний час. Він забезпечує розвиток пізнавальної активності молодшого школяра, вмотивованого проблемним протистоянням відомого і невідомого, має на меті активізацію процесу пізнання і осмислення нового, а також опанування новими лексичними одиницями, дозволяючи зробити навчання посильним для всіх учнів завдяки їх участі в різноманітних проектах [8].

Метою методу проєктів є стимулювання інтересів молодших школярів до окремих проблем, що передбачають оволодіння ними певною сумою знань, та через проєктну діяльність, яка включає практичне застосування самостійно набутих знань у процесі вирішення практичних завдань та проблем.

В 1910-ті роки американський професор Коллінгс першим у світі запропонував класифікацію навчальних проектів:

«Проекти ігор» -- дитячі заняття (різноманітні ігри, народні танці, драматичні постановки і т. ін.), що мали на меті участь у груповій діяльності.

«Екскурсійні проекти» -- спрямовані на вивчення дітьми проблем, пов'язаних з природою і суспільним життям.

«Оповідні проекти» -- участь у яких давала можливість учням отримувати задоволення від розповіді різноманітної форми -- усної, письмової, вокальної (пісня), художньої (картина), музичної (гра на піаніно) і т. ін.

«Конструктивні проекти» -- передбачали виготовлення конкретного, корисного продукту (наприклад, виготовлення клітки для кролів, годівниці для пташок) [5, с. 42].

Найповнішу класифікацію проектів у вітчизняній педагогіці, яку можна застосовувати при викладанні в школі будь-якого навчального предмета, запропонувала одна з найвідоміших сучасних дослідниць навчальних проектів Є. С. Полат. У цій класифікації за декількома критеріями виділено такі різновиди проектів:

1. За домінуючим у проекті методом (або видом) діяльності: дослідницькі, творчі, рольово-ігрові, інформаційні, практико-орієнтувальні.

2. За ознакою предметно-змістовної галузі: монопроекти (у межах одного навчального предмета) і міжпредметні проекти (у межах двох-трьох предметів, як правило, у позаурочний час).

3. За характером координації: із відкритою, явною координацією та із прихованою координацією (головним чином, телекомунікаційні проекти).

4. За характером контактів: внутрішні, або регіональні (тобто, у межах однієї країни) і міжнародні.

5. За кількістю учасників проекту: особистісні (між двома партнерами з різних шкіл, регіонів, країн); парні (між парами учасників); групові (між групами учасників).

6. За тривалістю проекту: короткотермінові (для вирішення невеликої проблеми або частини великої проблеми), середньої тривалості (від тижня до місяця), довготермінові (від місяця до кількох місяців) [4].

Сьогодні стоїть завдання створити інноваційно-розвивальне середовище, що передбачає проблемно-креативну спрямованість, інтерактивну організацію освітньої діяльності; постійну актуалізацію і застосування знань, умінь і навичок; орієнтацію на особистий і колективний успіх. Реалізувати ці освітні задачі допомагає метод проєктів.

Донедавна метод проєктів було орієнтовано на середню та старшу ланки шкільного навчання, у початковій школі її використовували рідко. Нова українська школа створює реальні можливості для втілення проєктів у пізнавально-освітній діяльності учнів початкової школи.

Дослідивши метод проєктів, наведемо приклади проектних завдань:

1. «Книга погоди» («A Weather Book»). Діти виготовляють картки, де схематично зображують різні види погоди, складають ці картки в конверти, які наклеюють на спеціальні зошити або блокноти - «книги погоди». Під час уроку усно з'ясовується, яка погода надворі за допомогою карток (учні розкладають відповідні картки на парті, а вчитель - на дошці) і фіксується опис погоди в «книгах».

2. Проект «Навчаємось вчитися» («LearningtoLearn») з практичними ідеями та порадами щодо роботи над мовою (вивчення слів, правил, робота зі словниками та посібниками, читання оригінальної літератури, підготовка до іспитів тощо). Результати такої роботи оформлюються у вигляді яскравих пам'яток.

3. Проектні роботи, які стосуються тем «Я, моя родина, мої друзі», «Учень та його оточення», «Зовнішність»:

¦ розповідь про себе з опорою (для учнів початкової школи), де опора виготовляється у вигляді шестикутників, складених у своєрідну «квітку», де на кожній «пелюстці» учень має розкрити певне питання (своє ім'я, вік, місце проживання, школа, шкільні друзі, домашні тваринки, уподобання тощо);

¦ «Родинні дерева».

4. Рекламні постери (планування вечірки, реклама гуртків або клубів за інтересами, рекламні постери до фільмів тощо).

5. Різні види проектних робіт до теми «Їжа та продукти» («Здорова їжа», «Сплануй обід», «Мій улюблений рецепт» тощо) [2].

Педагогічний супровід учителя дозволяє молодшим школярам відчувати себе суб'єктами діяльності, ставить кожну дитину в позицію активного учасника, створює ситуацію успіху, радості, задоволення, обстановку загальної захопленості і творчості, сприяє формуванню у дитини позитивної самооцінки.

В даний час метод проєктів широко використовується в сучасній світовій методиці викладання англійської мови, так як він дозволяє органічно інтегрувати знання учнів з різних галузей для вирішення окремо взятої практичної проблеми, стимулюючи при цьому формування іншомовної комунікативної компетентності молодших школярів.

Якщо систематично використовувати на уроках іноземної мови метод проєктів, то можна очікувати якісне формування іншомовної комунікативної компетентності молодших школярів, що в свою чергу сприятиме, продуктивному засвоєнню навчального матеріалу та розвитку навичок його практичного використання, збагаченню соціального та комунікативного досвіду школярів, підвищенню пізнавальної активності та мотивації навчання учнів.

Висновки

Отже, метод проєктів є актуальною педагогічною технологією навчання у формуванні іншомовної комунікативної компетентності молодших школярів. Цей вид діяльності стимулює інтерес учнів за рахунок нестандартності підходу до вивчення матеріалу і мотивує дітей не тільки до отримання нової інформації, але і до розвитку творчих здібностей шляхом створення продукту проєкту. Основною метою навчання іноземних мов на сучасному етапі розвитку освіти є особистість учня, і його можливість брати участь у міжкультурній комунікації на мові, що вивчається, а також бажання самостійно вдосконалювати отримані мовні навички. Викладання іноземної мови вимагає особистісно-орієнтованого підходу в більшій мірі, ніж будь-який інший навчальний предмет, тому що індивідуальною, перш за все, є мова учня. І справді, мова учня - це засіб вираження його суто індивідуальних почуттів, емоцій, поглядів і т.д.

Література:

1. Бідюк Н. М. Комунікативна компетентність майбутнього вчителя філолога: зміст та структура // Інформаційно-комунікаційні технології в сучасній освіті: досвід, проблеми, перспективи: Збірник наукових праць третьої Міжнародної науково-практичної

конференції (12 - 14 листопада 2012р.). - Львів, 2012. - С. 158 - 160.

2. Глазкова Н. О. Проектна технологія на уроках англійської мови. Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/pfto/2010_6/files/PD610_18.pdf

3. Ніколаєва С. Ю. Цілі навчання іноземних мов в аспекті компетентнісного підходу // Іноземні мови. 2010. No 1. С 11-17.

4. Полат Е.С. Метод проектов на уроках иностранного языка // Иностранные языки в школе. - 2000. - № 2. - С. 3-11. - № 3. -С. 3-9.

5. Проекти в початковій школі: тематика та розробка занять / За ред. О. Онопріенко. - К.: Шкільний світ, 2008. - 128 с.

6. Чиханцова О. Роль іншомовної професійної комунікаційної компетенції під час оволодіння фахом у ВНЗ [Електронний ресурс] / Режим доступу:http://www.social-science.com.ua/.

7. Чорна Віра. Особливості іншомовної комунікативної компетентності в удосконаленні фахової діяльності вчителя іноземної мови // ІМІДЖ СУЧАСНОГО ПЕДАГОГА. - 2021. No 5 (200). С. 80-84.

8. Шалацька Г. М. Проектна методика та ефективність її застосування в навчанні іноземним мовам [Електроний ресурс]. - Режим доступу: http://www.rusnauka.com/31_ PRNT_2010/Pedagogi ca/73668.doc. htm/

9. Hazlina Abdullah, Haliza Harun, Nursyuhada' Ab Wahab, Suo Yan Juo, Myra Aidrin Mohd Ab. Teaching English for academic purposes through project-based learning method and process writing approach // International Journal Languages and Education. Vol. 1, No 1, 2022). 49-62 р.

References:

1. Bidiuk, N. M. (2012). Komunikatyvna kompetentnist maibutnoho vchytelia filoloha: zmist ta

struktura. Informatsiino-komunikatsiini tekhnolohii v suchasnii osviti: dosvid, problemy, perspektyvy: Zbirnyk naukovykh prats tretoi Mizhnarodnoi naukovo-praktychnoi konferentsii, 158-160

[in Ukrainian].

2. Hlazkova, N. O. Proektna tekhnolohiia na urokakh anhliiskoi movy. Retrieved from: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/pfto/2010_6/files/PD610_18.pdf [in Ukrainian].

3. Nikolaieva, S. Yu. (2010). Tsili navchannia inozemnykh mov v aspekti kompetentnisnoho pidkhodu [Objectives of foreign language teaching in the aspect of competence approach]. Inozemni movy [Foreign languages], 1, 11-17 [in Ukrainian].

4. Polat, E. S. (2000) Metod proektov na urokakh inostrannogo yazyka. Inostrannye yazyki v shkole, 2, 3-11, 3, 3-9 [in Ukrainian].

5. Proekty v pochatkovii shkoli: tematyka ta rozrobka zaniat (2008). Za red. O. Onoprienko. Shkilnyi svit, 128 s. [in Ukrainian].

6. Chykhantsova, O. Rol inshomovnoi profesiinoi komunikatsiinoi kompetentsii pid chas ovolodinnia fakhom u VNZ. Retrieved from: http://www.social-science.com.ua/ [in Ukrainian].

7. Chorna, V. (2021). Osoblyvosti inshomovnoi komunikatyvnoi kompetentnosti v udoskonalenni fakhovoi diialnosti vchytelia inozemnoi movy. Imidzh suchasnoho pedahoha, 5, 80-84 [in Ukrainian].

8. Shalatska, H. M. Proektna metodyka ta efektyvnist yii zastosuvannia v navchanni inozemnym movam. Retrieved from: http://www.rusnauka.com/31_PRNT_2010/Pedagogica/73668.doc.htm [in Ukrainian].

9. Hazlina Abdullah, Haliza Harun, Nursyuhada' Ab Wahab, Suo Yan Juo, Myra Aidrin Mohd Ab (2022). Teaching English for academic purposes through project-based learning method and process writing approach. International Journal Languages and Education, 1, 49-62 [in English].

Размещено на Allbest.ru