Гра в системі професійного становлення сучасного фахівця

Размещено на http://www.allbest.ru/

Гра в системі професійного становлення сучасного фахівця

Ходунова Вікторія Леонідівна кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки і психології дошкільної освіти, Національний педагогічний університету імені М.П. Драгоманова, м. Київ

Анотація

У статті розглянуто загальнонаукові положення щодо проблеми "гри". Актуалізовано, з точки зору філософських, соціологічних, психолого-педагогічних джерел, різноманітність підходів до визначення сутності "гри". На перший план висувається проблема "гри", що є показником якості професійної діяльності. Констатовано, що "гра" розуміється як вид креативної діяльності людини, у процесі якої в уявній формі відтворюються способи дій з предметами, стосунки між людьми, норми соціального життя та культурні надбання людства, які характеризують історично досягнутий рівень розвитку суспільства; складний і важливий феномен, що знаходить вираження в діяльності людей із відтворення та оновлення соціального буття, моделювання соціальних відносин; різновид активної діяльності дітей, у процесі якої вони оволодівають суспільними функціями, відносинами та рідною мовою як засобом спілкування між людьми, моделюванням соціальних відносин. Констатовано, що у сучасному науковому обігу поняття "гра" використовується у близькому значенні з "мистецтвом", яке є однією із форм суспільної свідомості; видом людської діяльності, що відбиває дійсність у конкретно-чуттєвих образах, відповідно до певних естетичних ідеалів. В декількох наукових контекстах охарактеризовано сутність понять: "професійне становлення", як процес прогресивної зміни особистості внаслідок соціальних впливів, професійної діяльності і власної активності, спрямованої на самоудосконалення і самоздійснення; "професійний розвиток" у значенні: формування суб'єкта професійної діяльності в умовах неперервної професійної освіти. Визначено послідовні стадії "професійного становлення" фахівця, які визначаються як процес прогресивної зміни особистості внаслідок соціальних впливів, вдосконалення змістовної, процесуальної, організаційної складової професійної діяльності. Запропоновано класифікація видів і форм ігор, що мотивують навчання студентів, сприяють їх соціалізації та професійному розвитку на етапі професійної підготовки. Приділено увагу ролі ігор на етапі входження в професію. Визначено можливі умови організації і проведення "ігор" на різних стадіях "професійного становлення".

Ключові слова: гра, ігрові технології, професійне становлення, професійний розвиток. гра педагогічний професійний

Khodunova Victoriia Leonidivna Ph.D (Candidate of Pedagogical Sciences), Associate Professor, Department of Pedagogy and Psychology of Preschool Education,National Pedagogical Dragomanov University, Kyiv,

GAME IN THE SYSTEM OF PROFESSIONAL DEVELOPMENT OF A MODERN SPECIALIST

In the article considers general scientific positions on the problem of "game". Updated in terms of sources: philosophical, sociological and psychological-pedagogical, as well as a variety of approaches to defining the essence of the "game". The problem of "game" is brought to the fore, which is an indicator of the quality of professional activity.

It has been established that "game" is understood as a kind of creative activity of a person, in the course of which the ways of actions with objects are reproduced in an imaginary form, relations between people, the norms of social life and the cultural heritage of mankind, characterizing the historically achieved level of development of society; a complex and important phenomenon, which finds expression in the activities of people in the reproduction and renewal of social life, modeling social relations; a kind of active activity of children, in the process of which they master social functions, relations and language as a means of communication between people, modeling social relations. It has been established that in modern scientific treatment the concept of "game" is used in a close sense with "art", which is one of the forms of social consciousness; a type of human activity that reflects reality in specific sensory images, in accordance with certain aesthetic ideals. The essence of concepts is characterized in several scientific contexts: "professional formation", as a process of progressive personality change due to social influences, professional activities and one's own activity aimed at selfimprovement and self-fulfillment; "professional development" in the meaning: the formation of the subject of professional activity in the conditions of continuous professional education. The successive stages of "professional formation" of a specialist are determined, which are defined as a process of progressive personality change due to social influences, improvement of the content, procedural, organizational component of professional activity. A classification of types and forms of games that motivate training students, contributing to their socialization and professional development at the stage of professional training. Attention is paid to the role of games at the stage of entry into the profession. Possible conditions for the organization and conduct of "games" at different stages of "professional formation" are determined.

Keywords: game, game technologies, professional formation, professional development.

Постановка проблеми. В сучасних складних умовах для України, що зумовлюються низкою соціальних, економічних та культурних проблем, особливо гостро постає проблема професійного становлення фахівців. Закони України "Про освіту" (2021), "Про дошкільну освіту" (2022); "Базовий компонент дошкільної освіти (2021) наголошують на перспективності нових підходів у "професійному становленні" педагогічних працівників, починаючи з етапу допрофесійного розвитку; етапу розвитку в період професійної підготовки та подальшого становлення професіонала. У зв'язку з цим, однією з актуальніших проблем, що потребує наукового розв'язання, є проблема застосування ігрових технологій, як інструменту визначення, засвоєння, трансляції та реалізації "професійного становлення".

Аналіз останніх досліджень і публікацій засвідчив, що проблема різних аспектів феномену "гри" здійснюється в багатьох напрямах: філософські засади гри (В. Андрущенко, І. Зязюн, В. Кремень, В. Олійник, Ю. Лотман, М. Мамардашвілі, М. Мід, Е. Фінк, Й. Хейзінга та ін.); психолого- педагогічна сутність ігрової діяльності (Л. Артемова, А. Богуш, Л. Піроженко, та ін.); організаційно-діяльнісні ігри і їх можливості в освітній та виробничо- економічній сфері (М. Бірштейн, Ю. Кравченко, К. Фопель, А. Фурман та ін.); професійне становлення фахівців дошкільної освіти (А.Богуш, Г. Бєлєнька, О. Богініч, Н. Гавриш, Л. Зданевич, Т. Ільченко, Г. Лисенко, М. Машовець та ін.).

Мета статті. Здійснити теоретичний аналіз поняття "гра" з позицій різних рівнів наукового пізнання та окреслити види ігор, що сприяють "професійному становленню" сучасних фахівців.

Виклад основного матеріалу. "Енциклопедія освіти" характеризує "гру" як вид креативної діяльності людини, у процесі якої в уявній формі відтворюються способи дій з предметами, стосунки між людьми, норми соціального життя та культурні надбання людства, які характеризують історично досягнутий рівень розвитку суспільства [1].

Український педагогічний словник визначає "гру" як різновид активної діяльності дітей, у процесі якої вони оволодівають суспільними функціями, відносинами та рідною мовою як засобом спілкування між людьми. "Гра" є дитячим моделюванням соціальних відносин. При вмілому і правильному керівництві з боку дорослих формує емоційну, моральну та інтелектуальну сфери дитини, розвиває її уяву, сприяє фізичному вдосконаленню, виховує у дітей волю до дії та здатність до гальмування - якості, необхідні людині в трудовій і суспільній діяльності [2].

"Гра" як феномен приваблює все більшу кількість дослідників різних галузей науки (філософії, естетики, соціології, психології, педагогіки, історії та ін.). Комплексний підхід до проблеми у значній мірі пояснюється складністю інтерпретації самої проблеми "гри", пов'язуючи її із цілями, завданнями та змістом конкретних напрямів наукового пошуку. Поліфункціональність і багатоаспектність "гри", варіативність використання її потенціалу може змінюватися "від простого обміну ідеями до взаємної інтеграції цілих концепцій, методології, процедур, епістемології, термінології, даних організації дослідницької та освітньої діяльності" [3]. На єдність знання в науці, зростання змістовності - безперервне проникненням науки в глибинну сутність нашої дійсності, що визначає адекватнішу й досконалішу її модель вказує К. Поппер [4].

Оцінка ігрового феномену з позицій різних рівнів наукового пізнання дає можливість найбільш повно врахувати всі його особливості.

Так, постійний інтерес філософії до "гри" зумовлений всеосяжною проблемою "людина-світ". Формування єдиної картини світу, синтез різноманітних знань потребують належного обґрунтування фундаментальних характеристик людського життя. А гра як символ світу, в очах людини, істотно визначає її буття. Ігровий феномен пов'язує навколишню дійсність людини в єдине ціле. "Він об'єднує в собі свідомість, світогляд, діяльність людини та уможливлює її повноцінне існування, реалізацію здібностей і задоволення потреб" [3].

За висновками І. Беха, Л. Левчук, Л. Паньків, Г. Пономарьової, А. Сторожук, "гра" розглядається як складний і важливий феномен, що знаходить вираження в діяльності людей із відтворення та оновлення соціального буття. Осягнення гри, як відтворення цілісної природи людини, "не прийнятої або спотвореної суспільством" проникло у філософію ще з давніх часів Платона [5].

І. Кант вказує на спорідненість "гри" і мистецтва, їх подвійність реальності, необхідність балансувати між свідомістю, штучності конфлікту і сьогочасною вірою в реальність. Світ мистецтва (а також естетичний світ загалом), за словами І. Канта, є таким різновидом обману, який "пестить слух", а також "збуджує душу та оживляє її". Для позначення феномену естетичного, І. Кант пропонує поняття ілюзії як "граючої видимості". Г. Спенсер убачає походження гри з внутрішньої потреби в діяльності як форми вправляння, зміцнення і розвитку спадкових форм поведінки. К. Грос, розглядає "гру" переважно із біологічних позицій, як вправляння природних нахилів. За Ф. Шиллером, для людини як особистості, прекрасне може існувати тільки у формі "гри", адже саме "завдяки грі для людини поєднуються реальність і форма, необхідність і випадковість, пасивність і свобода, а сутність людини досягає свого логічного завершення" [6]. Думка Х.- Г. Гадамера дає можливість розглянути "гру" як "спосіб буття твору мистецтва", його грою, що надає можливість глядачу поринутися в світ мистецького твору, де він ототожнюється із самим собою, навіть якщо в певний момент він відсутній [7].

Згідно ігрової концепції культури, суспільство виражає своє розуміння життя й світу за допомогою гри.

На культурологічні аспекти "гри" вказують дослідження Г. Гессе ("гра" як невід'ємна складова частини функціонування культури, акумулювання і транслювання набутків людського духу); Х. Ортеги-і-Гассет ("гра" як соціокультурний пріоритет ХХ ст.); Роберте, Саттон-Сміта (схожість "гри" із соціальною поведінкою, і фольклором); О. Фінка ("гра" як "будинок фантазії", "гра" як найважливіший спосіб реалізації діяльності людини); Ж. Бодріяра ("гра" як стадії розвитку знаку); P. Кайуа ("гра" як явища культури з метою оновлення власної культури).

Водночас, О. Фінк, наголошував, що дати універсальне визначення "гри" неможливо, оскільки "гра" є екзістенційним феноменом, який відштовхує від себе поняття. Дослідник визнав, що гра є одним із способів розуміння, за допомогою яких людина розуміє себе й прагне через такі смислові горизонти пояснити буття всіх речей. О. Фінк поставив гру в один ряд з такими феноменами, як смерть, праця, любов [8].

Досліджуючи "гру", Г. Гессе прийшов до висновку, що у процесі гри людина вчиться зосереджуватися, самостійно думати, мислити, швидко приймати рішення; якщо вона відірвана, від життя, то може перетворитися на жорстокий аморальний засіб, здатний формувати бездумну активність [9].

На переконання Й. Хейзінга, "гра" набагато старша за культуру, оскільки поняття "культури" передбачає людське суспільство, а тварини "не чекали появи людини, щоб навчити їх грати". Культура, на думку дослідника, виникла у формі гри, вона "грається" із самого початку. До найбільш характерних ознак "гри" Й. Хейзінга відносить: вільний характер існування поза повсякденним життям у свідомо обмеженому просторі й часі та упорядковане існування за визначеними правилами, естетичність, устремління до досконалості [10].

У психологічній літературі "гра" трактується як суб'єкт-суб'єктна концепція дослідження соціалізації особистості (О. Бондарчук, О. Братко, Г. Костюк, О. Лавренко, С. Максименко, В. Москаленко, В. Панок, Т. Піроженко, В. Татенко, А. Хараш, Т. Шибутані та ін.); як відтворення і засвоєння суспільного досвіду (М. Ярошевський); як форма вільної фантазії (Д. Узнадзе); як навчання (А. Вербицький, І. Жежко, Д. Кавтарадзе та ін.); як методи і форми психологічного дослідження (С. Неверкович); як засіб комунікації, мислення, діяльності (В. Дудченко); як розвиток творчості дітей (J. Bruner, S. Ridzwan, S. Robson, V. Rowe).

Суттєвим є висновок науковців про те, що формування професійних якостей педагога, збільшення бази знань, удосконалення навичок і здібностей неможливо без урахування "ігрових технологій" в освітньому процесі (Н. Дівінська, Н. Захарченко, В. Коломієць, І. Куліш, А. Хоменко, П. Щербань та ін.). Так, О. Богініч розглядає "ігрові технології" як засіб підвищення емоційної складової частини освітньої діяльності, що забезпечує нову якість традиційних форм організації навчання, основною спрямованістю яких є не просто процес передачі, переробки та засвоєння навчальної інформації, але й її самостійний пошук та моделювання її доцільного застосування в майбутній професійній діяльності [11]. "Ігрові технології" дають змогу реалізувати принцип активної участі студентів в опануванні навчально-професійним досвідом, дають можливість студентам мобілізувати власні інтелектуальні ресурси, потенційні можливості, механізми саморозвитку [12].

Зауважимо, що проблема "професійного становлення" є предметом наукового інтересу Е. Гінзберга, У. Джейд, Д. Сьюпера, Х. Томе, Г. Ріса, П. Цилера, Д. Тідемана та ін. За довідковими джерелами, "професійне становлення" - це процес прогресивної зміни його особистості внаслідок соціальних впливів, професійної діяльності і власної активності, спрямованої на самоудосконалення і самоздійснення. Процес "професійного становлення" обов'язково передбачає потребу у розвитку і саморозвитку, можливість і реальність її задоволення, а також потребу у професійному самозбереженні [13].

Деякі дослідники для позначення "професійного становлення" використовують як синонімічне "професійний розвиток" у значенні: формування суб'єкта професійної діяльності, тобто системи певних властивостей в умовах неперервної професійної освіти, самовиховання та реалізації виробничих функцій, а також поступове вдосконалення діяльності, підвищення її результативності, удосконалення якості самої професійної діяльності (В. Андрущенко, В. Кремень, С. Максименко, В. Семиченко, О. Пєхота, Т. Пономаренко, О. Ліннік, Н. Нічкало, В. Желанова, С. Сисоєва, Н. Черв'якова, О. Сущенко та ін.); процес руху людини до професіоналізму (В. Вакуленко, А. Деркач, С. Савченко); суб'єкта професійної діяльності у сфері педагогічних професій, зокрема в системі дошкільної освіти (В. Андрющенко, Г. Бєлєнька, Л. Зданевич, І. Зязюн, Н. Мельник, В. Нестеренко, Н. Ничкало, О. Сущенко, Т. Поніманська, Г. Цвєткова та ін.); знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей (І. Бех, О. Глузман, В. Луговий, Н. Нагорна, О. Овчарук, Н. Побірченко, О. Пометун, В. Химинець, Л. Хоружа, А. Ярошенко та ін.); усвідомлення й планування дій, які позначаються на підвищенні якості освіти (С. Дей).

Особливо значущими здобутками цієї теорії вчені вважають послідовне визначення стадій професійного становлення особистості фахівця, при вирішенні комплексу завдань професійного розвитку, з моменту вибору і прийняття майбутньої професії і закінчується, коли людина припиняє активну трудову діяльність. Так, за відомою періодизацією Д. Сьюпера, "професійне становлення" співвідносяться віковими етапами особистості: "зростання" (розвиток інтересів, здібностей - 0 -14 років); "дослідження" (апробація своїх сил -14 - 25 років); "зміцнення" (початок професійної діяльності та зміцнення своїх позицій у суспільстві - 25 - 44 роки); "збереження" (досягнення стійкого професійного становища - 45-64 роки); "спад" (зменшення професійної активності - 65 років і більше) [14]. Погоджуємося з думкою Б. Дьяченко, який уважає, що межі віку рухомі, динамічні, мінливі, пов'язані з конкретними соціальними та історичними умовами розвитку особистості. Н. Волянюк розглядає "професійне становлення" за етапами: допрофесійного розвитку, оптації, професійної підготовки, професійної адаптації, первинної та вторинної професіоналізації, майстерності фахівця. Серед класифікацій "професійного становлення" своє бачення визначив В. Моляко. Непрофесійний рівень, автор трактує як недостатню готовність до виконання професійної діяльності, низький рівень професійних знань. Допрофесійний рівень, на погляд В. Моляко, передбачає оволодіння професійними уміннями та навичками на початковому рівні. До професійного рівня, В. Моляко включає, типовий рівень, спрямований на здійснення професійної діяльності завдяки накопиченим знанням і досвіду, за типовими видами робіт, та рівень професійної майстерності, що "порушує" логіку усталеного алгоритму та свідчить про наявність у людини високого рівня розвитку професійних здібностей і творчої діяльності, яка стає частиною професійної [15]. Заслуговують уваги виділені О. Жуковою основні підходи до розуміння "професійного становлення": етап розвитку в період професійної підготовки та етап подальшого становлення професіонала.

Аналізуючи етап входження в професію, науковці пов'язують його із віковими межами: (15-18 до 16-23 років), коли вже зроблений вибір закладу освіти (М. Жалдак, В. Курок, В. Лабунець, Л. Михайленко, Н. Морзе, Л. Михайленко); відбувається накреслення чітких і точних цілей у професійному й особистому житті (Ш. Бюлер); визначається стійка особистісна позиція в професійному полі (Дж. Сьюпер); здійснюється "вживання", досягнення професійної ідентичності особистості (К. Юнг); опановується система ціннісних уявлень та орієнтацій, характерних для даної професійної спільноти; придбаються знання, уміння, навички у контексті профільної спеціальності (О. Жукова).

Важливе значення для нашого дослідження має також врахування діапазону ігор, як потужного і універсального засобу отримання, обробки, передачі, аналізу, інтерпретації різноманітної інформації на всіх етапах "професійного становлення".

"Професійне становлення", як стверджує О. Кокун, охоплює тривалий період її життя (35-40 років). Впродовж цього часу змінюються життєві та професійні плани, відбувається зміна соціальної ситуації, провідної діяльності, перебудова структури особистості.

У дослідженнях О. Жукової знаходимо достатньо широкий спектр застосування ігор у процесі професійної підготовки [16]:

- інжиніринг - М. Mayo; К. Kuk, D. Jovanovic, D. Joranovic, Р. Spalevic, М. Caric, S. Panic; Ma. Andreu-Andres, M. Garcia-Casas; R. Felder, L. Silverman;

- цивільне будівництво - M. Ebner, А. Holzinger ;

- сільськогосподарське машинобудування - М. Boehje, G. Dobbins, S. Erickson, R. Taylor;

- державне управління та політологія - C. Silvia;

- мови - M. Angelini, A. Garcia-Carbonell, B. Montero-Fleta, Ph. Hubbard, M. Macedonia;

- хімія - H. Rastegarpour, P. Marashi;

- фізика - K. Squire, M. Barnett, J. Grant, T. Higginbotham;

- математика - A. Piu, C. Fregola;

- економіка - D. Brozik, A. Zapalska;

- бізнес - A. Faria, R. Fortmuller;

- біологія - L. Annetta, M. Cheng, S. Holmes;

- науки про суспільство - J. M. Cuenca Lopez, M. J. Martin Caceres; B. Crosby, J. Bryson.

Так, на етапі професійної підготовки, як зазначають дослідники, ігрові технології сприятливо впливають на вдосконалення змістовної, процесуальної, організаційної складової професійної діяльності; створюють середовище, що дозволяє майбутнім фахівцям засвоювати, привласнювати й відшліфовувати наявний і набутий у процесі навчально-професійної діяльності досвід.

М. Воровка зазначає, що у вищій школі особливе місце повинні займати такі форми навчання, які забезпечують активну участь у вирішенні проблем кожного студента, підвищують авторитет знань та індивідуальну відповідальність кожного за результати навчальної праці. Ці завдання можна успішно вирішувати через технологію ігрових форм навчання. О. Пометун, Н.Очеретна наголошують на тому, що використання ділових ігор спонукає викладача до постійної творчості та самовдосконалення, а у студентів формує самостійність, відповідальність, критичне мислення. Т. Хлєбнікова стверджує, що "гра" є потужним методом активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів. Подібний зміст у значення ігрових технологій, на етапі професійної підготовки, вкладають А. Бардась, О. Казимиренко. Ігрові технології, на думку авторів, варто розглядати як інструмент для трансляції та засвоєння попереднього до професійної діяльності досвіду. Це дозволяє перетворити студента із пасивного учасника освітнього процесу (об'єкту навчання) у суб'єкт професійно спрямованої праці, оскільки зміна парадигми вищої освіти має на меті перенесення акцентів з організації навчального процесу на його кінцевий результат, тобто на формування у студента професійних компетенцій [17]. В. Іванова справедливо зазначає, що метод рольової гри є одним із ефективних у підготовці майбутніх фахівців, за якого студенти навчаються на власному досвіді, маючи достатньо знань. При цьому, рольова гра є складовою імітації методу навчання, що відтворює реальні процеси на ігровій моделі з метою формування у студентів умінь, навичок і якостей, які необхідні для професійної діяльності [18].

За думкою О. Жукової, використання ігор створює сприятливі умови для розкриття рис характеру та поведінки майбутнього фахівця, висвітлює ступінь ефективності його взаємодії в системі "людина - людина", "людина - професійне середовище", а діапазон ігор має спрямованість на пошук актуальних стратегій розв'язання неоднозначних реальних й імітованих професійних проблем [16].

Проведений аналіз джерел довів, що етап входження в професію характеризують такі напрями ігор як: імітаційні, рольові, творчі, інтелектуальні, профорієнтаційні, ігри-тести на дослідження власних можливостей і здібностей, ігри на розвиток відповідних якостей, соціокультурні, ігри на співпрацю, психологічні ігри, спортивні ігри тощо. За основою використання зазначених ігор Л. Яворовська, С. Мельникова пропонують різні форми ігрової співпраці: диспути; дискусії; інсценування (конференції гомогенних і гетерогенних підгруп, виступи); мнемотури; "мозкові штурми"; різні види "атак" (на організатора, на однокурсника, на підгрупи); ділові, рольові, дидактичні, імітаційні ігри; стажування з виконанням посадової ролі (Л. Рибалко).

Так, І. Мельничук, Л. Рибалко, І. Петрова розглядають ділову гру як модель фрагменту майбутньої діяльності фахівця, який імітує умови здійснення конкретної професійної справи, роблять акцент на моделювання реальної діяльності фахівця у спеціально створеній проблемній ситуації, проєктування реальності, конфліктність ситуації, активність учасників, відповідний психологічний клімат, міжособистісне та міжгрупове спілкування, яке дозволяє досягти вирішення сформульованих на початку гри проблем.

Як стверджують Н. Авшенюк, І. Задорожна, І. Попович, Л. Пуховська однією із сучасних форм, що збагачує культуру, детермінує соціальний прогрес підготовки майбутніх фахівців у Великобританії є навчання " через дослідження" ("strategic research capacity").

С. Ковальова способом фіксації знань і досвіду студента, уважає "портфоліо" - професійний портфель педагога, що слугує способом фіксації знань і досвіду.

З огляду на характеристику ігор, до основних вимог їх організації і проведення, А. Флієр відносить: ретельну підготовку матеріалів для гри; залучення до навчального процесу всіх студентів; визначення регламенту для обмірковування набутого досвіду по завершенню гри.

Як стверджує, Н. Мельник, забезпеченню якісної професійної підготовки майбутніх фахівців сприяє формування рефлексивного середовища, основними рисами якого є створення проблемної ситуації, організація співпраці всіх учасників освітнього процесу, налагодження таких взаємин, за яких здобувачі використовують досвід колег. К. Балаєва уточнює, що за допомогою ігор, на етапі професійної підготовки, майбутні спеціалісти максимально наближені до реальних умов роботи в освітньому закладі.

Оцінка професійного становлення, з позицій професійної діяльності, дає змогу найбільш повно врахувати всі її особливості: оцінювати себе як фахівця в обраній професії; приймати виважені рішення, засновані на знанні виробничих процедур, функціональних обов'язків і повноважень; бути готовим розв'язувати виробничі завдання нетрадиційним шляхом; вміти запобігати конфліктним ситуаціям; прогнозувати власну трудову діяльність; формувати індивідуальний стиль в межах обраної професії; обладати широким спектром світоглядних, морально-етичних і професійних якостей.

На думку О. Жукової, на етапі входження в професію, роль ігор полягає у підвищенні рівня професіоналізму суб'єктів праці, згуртованості членів трудового колективу, об'єднання їх зусиль у процесі розв'язання важливих виробничих завдань. При цьому ігри мають широкий діапазон: ігри-асоціації; ігри-інтерпретації; ігри-дискусії; ігри-модифікації; ігри на розвиток і вдосконалення навичок відтворення, дублювання; ігри на запобігання конфліктних ситуацій; ігри на виявлення лідерських якостей; ігри на оцінювання професійних якостей, за допомогою яких можна з'ясувати задоволеність/незадоволеність роботою; ігри на вдосконалення навичок організовувати, планувати, проектувати, узагальнювати, інтегрувати, експериментувати; ігри на знання традицій колективу, виробничих процесів, функціональних обов'язків фахівців, тімбілдінг [16]. М. Шуть пропонує ігри на розвиток психологічного комплексу (різновидів мислення, уваги, пам'яті, емоцій, уяви); ігри на розвиток соціально-адаптивного комплексу (напрацювання тактик і стратегій спілкування); розважальні та дозвіллєві; комплексні ігри-свята; ігри-релаксації; настільні ігри; спортивні ігри (ігри- поєдинки, групові ігри, командні та ін.) [19].

Висновки

Узагальнення численних наукових джерел дало підстави розглядати "гру" у філософському, соціальному, психолого-педагогічному контексті. Усі дослідники акцентують увагу на тому, що "гра" є видом креативної діяльності людини, у процесі якої в уявній формі відтворюються способи дій з предметами, стосунки між людьми, норми соціального життя та культурні надбання людства, які характеризують історично досягнутий рівень розвитку суспільства; складний і важливий феномен, що знаходить вираження в діяльності людей із відтворення та оновлення соціального буття, моделювання соціальних відносин; різновид активної діяльності дітей, у процесі якої вони оволодівають суспільними функціями, відносинами та рідною мовою як засобом спілкування між людьми, моделюванням соціальних відносин. Щодо ігрових технологій, то вони є потужним і універсальним засобом отримання, обробки, передачі, аналізу, інтерпретації різноманітної інформації на всіх етапах професійного становлення.

Література

1. Енциклопедія освіти / гол. ред. В.Г. Кремень. Київ: Юрінком Інтер, 2008. С. 139-140.

2. Гончаренко С. Український педагогічний словник. Київ: Либідь, 1997. С. 139.

3. Наумчук В. Гра як міждисциплінарний феномен науки (філософський аспект). Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я у сучасному суспільстві. Волинь, 2020. № 1. С.36-45.

4. Popper K. R. Logik der Forschung. Wien, 1935.

5. Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук та ін. НАН України, Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди. Київ: Абрис, 2002. С. 379.

6. Білик Я.М. Філософія гри в Іммануїла Канта і Фрідріха Шіллера. Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філософські науки. Житомир, 2020. №2. С. 157-165.

7. Gadamer H.- G. Gesammelte Werke. Bd. 1. Hermeneutik I. Wahrheit und Methode. Tubingen, 1990. 494 s.

8. Festschrift fur Eugen Fink zum 60 Geburtstag. Den Haag, 1965.

9. Гессе Герман. Гра в бісер. Харків: Фоліо, 2017. 768 с.

10. Homo Ludens. Досвід визначення ігрового елемента культури / пер. з англ. О. Мокровольського. Київ: "Основи", 1994. 250 с.

11. Богініч О. Основні механізми удосконалення системи підготовки фахівців дошкільної освіти. Вісник Глухівського державного педагогічного університету. Глухів, 2007. № 9. С. 10-16.

12. Азаренкова Г., Ізюмцева Н., Лєгостаєва О. та ін. Тренінгові технології навчання у практичній підготовці студентів: (ділові та рольові ігри) : навч.-метод. посіб. / за заг. ред. Н. Самородової. Львів: Новий Світ, 2010. 198 с.

13. Кокун О.М. Психологія професійного становлення сучасного фахівця: монографія. Київ: ДП "Інформ.-аналіт. Агенство", 2012. С. 8-15.

14. Super D. A Theory of vocational development. American Pychologist. 1953. № 8. С.185-190.

15. Рибалка В.В. Теорії особистості у вітчизняній психології. Київ: ІПППО АПН України, 2006. 530 с.

16. Жукова О.А. Дидактична система формування соціальної компетентності студентів гуманітарних спеціальностей класичних університетів засобами ігрових технологій: дис. ... д-ра пед.наук:13.00.09. Тернопіль, 2019.

17. Бардась А., Казимиренко О. Ділова гра "Девелопер" як інструмент впровадження компететнісного підходу у навчальний процес. Економічний вісник. 2013. №1. С.161-169.

18. Іванова В.В. Теоретичні і методичні засади підготовки фахівців дошкільної освіти в університетах Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії: дис. ... д-ра пед. наук: 13.00.04. Київ, 2021.

19. Шуть М.М. Школа ігромайстерності. Київ: Вид. дім "Шкіл. світ". Вид. Л.Г. Галіцина, 2006. 128 с.

20. References:

21. Kremen, V. H. (2008). Entsyklopediia osvity [Encyclopedia of education]. Kyiv: Yurinkom Inter [in Ukrainian].

22. Honcharenko, S. (1997). Ukrainskyi pedahohichnyi slovnyk [Ukrainian Pedagogical Dictionary]. Kyiv: Lybid [in Ukrainian].

23. Naumchuk, V. (2020). Hra yak mizhdystsyplinarnyi fenomen nauky (filosofskyi aspekt) [Gray as an interdisciplinary phenomenon of science (philosophical aspect)]. Fizychne vykhovannia, sport i kultura zdorovia u suchasnomu suspilstvi - Physical education, sports and health culture in modern society. (Vols. 1), (pp. 36-45).Volyn [in Ukrainian].

24. Popper, K. R. (1935). Logik der Forschung. Wien [in Austria].

25. Shynkaruk, V. I. (2002). Filosofskyi entsyklopedychnyi slovnyk [Philosophical encyclopedic dictionary]. Kyiv: Abrys [in Ukrainian].

26. Bilyk, Ya. M. (2020). Filosofiia hry v Immanuila Kanta i Fridrikha Shillera [The philosophy of playing Immanuel Kant and Friedrich Schiller]. VisnykZhytomyrskoho derzhavnoho universytetu imeni Ivana Franka. Filosofski nauky - Bulletin of Zhytomyr Ivan Franko State University. Philosophical sciences. (Vols. 1), (pp. 157-165). Zhytomyr [in Ukrainian].

27. Gadamer, H.-G. (1990).Gesammelte Werke. Bd. 1. Hermeneutik I. Wahrheit und Methode. Tubingen [in Germany].

28. Festschrift fur Eugen Fink zum 60 Geburtstag (1965). Den Haag [in Netherlands].

29. Hesse Herman (2017). Hra v biser [A game of beads]. Kharkiv: Folio [in Ukrainian].

30. Homo Ludens. Dosvid vyznachennia ihrovoho elementa kultury [The experience of defining the game element of culture]. (O. Mokrovolskoho, Trans). Kyiv: "Osnovy" [in Ukrainian].

31. Bohinich, O. (2007). Osnovni mekhanizmy udoskonalennia systemy pidhotovky fakhivtsiv doshkilnoi osvity. Visnyk Hlukhivskoho derzhavnoho pedahohichnoho universytetu - Bulletin of the Glukhiv State Pedagogical University. Hlukhiv [in Ukrainian].

32. Azarenkova, H., Iziumtseva, N., Liehostaieva, O. (2010). Treninhovi tekhnolohii navchannia u praktychnii pidhotovtsi studentiv: (dilovi ta rolovi ihry) [Training learning technologies in the practical training of students: (business and role-playing games) ] Lviv : Novyi Svit [in Ukrainian].

33. Kokun, O. M. (2012). Psykholohiia profesiynoho stanovlennia suchasnoho fakhivtsia [Psychology of professional development of a modern specialist]. Monohrafiia. Kyiv: DP "Inform.-analit. Ahenstvo" [in Ukrainian].

34. Super, D. A (1953). Theory of vocational development. American Pychologist. (Vols. 8), (pp. 185-190) [in the United States of America].

35. Rybalka, V. V. (2006). Teorii osobystosti u vitchyznianii psykholohii [Personality theories in domestic psychology] Kyiv: IPPPO APN Ukrainy [in Ukrainian].

36. Zhukova, O. A. (2019). Dydaktychna systema formuvannia sotsialnoi' kompetentnosti studentiv humanitarnykh spetsialnostey klasychnykh universytetiv zasobamy ihrovykh tekhnolohiy [Didactic system of formation of social competence of students of humanities majors of classical universities by means of game technologies]/ Doctor's thesis. Ternopil [in Ukrainian].

37. Bardas, A., Kazymyrenko, O. (2013). Dilova hra "Developer" yak instrument vprovadzhennia kompetetnisnoho pidkhodu u navchalnyi protses [Business game "Developer" as a tool for introducing a competence approach into the educational process] Ekonomichnyi visnyk- Economic Herald.(Vols. 1), (pp. 161-169) [in Ukrainian].

38. Ivanova, V. V. (2021). Teoretychni i metodychni zasady pidhotovky fakhivtsiv doshkilnoi osvity v universytetakh Spoluchenoho Korolivstva Velykoi Brytanii ta Pivnichnoi Irlandii [Theoretical and methodological principles of training of preschool education specialists in universities of the United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland]: Doctor's thesis. Kyiv [in Ukrainian].

39. Shut, M. M. (2006). Shkola ihromay sternosti [Game mastery school]. Kyiv: "Shkil. svit" [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru